www.wikidata.uk-ua.nina.az

Хрест Симона Петлюри Хре ст Си мона Петлю ри або Орден Симона Петлюри нагорода Армії Української республіки пізніше найв

Хрест Симона Петлюри

Хре́ст Си́мона Петлю́ри, або Орден Симона Петлюри, — нагорода Армії Української республіки, пізніше — найвища державна нагорода Уряду УНР в екзилі. Початково пам'ятний мініатюрний знак 1926 року. У 1974 році нагороді було надано статус ордена. Перше нагородження відбулось 10 травня 1936 року у Варшаві, останнє — 10 квітня 1977 року у США.

Хрест Симона Петлюри
Країна  Українська республіка
Тип орден
Вручається: ветеранам Армії Української республіки
Підстава участь у бойових діях за незалежність України
Статус не вручається
На честь: Петлюра Симон Васильович
Нагородження
Параметри 41 × 25 мм, 43 × 27 мм
матеріал: срібло, посріблена бронза
Засновано: 22 травня 1932 року
Перше: 10 травня 1936 року
Останнє: 10 квітня 1977 року
Нагороджено: 3 515
Нагороджені:
Категорія:Кавалери Хреста Симона Петлюри (322)
Черговість
Старша нагорода Хрест легіону Українських січових стрільців
Молодша нагорода Галицький Хрест

Нагороду мали право отримати учасники Української революції 1917—1921 років. Автор проєкту нагороди — полковник Микола Битинський. Всього відомо про 3 515 нагороджень Хрестом Симона Петлюри. Отримати орден можна було за життя або посмертно.

Історія нагороди Редагувати

У 1926 році, після вбивства Симона Петлюри, посаду Головного отамана обійняв прем'єр-міністр Андрій Лівицький, котрий запропонував створити перстень-знак, присвячений Петлюрі. Виготовленням та нагородженням мало займатися Товариство імені Симона Петлюри. Законопроєкт персня-знака розглянули на Раді народних міністрів Української республіки, проте пам'ятний перстень так і не виготовили. Замість нього виробили нагрудний мініатюрний знак в пам'ять гибелі Симона Петлюри з датою «25.V.1926», який нагадував нереалізований орден Визволення з різницею, що тризуб з центру був перенесений на верхню частину променя. У середині були розташовані ініціали «С. П.».

У травні 1932 року уряд Української республіки під головуванням Андрія Лівицького повернувся до ідеї вшанування пам'яті Симона Петлюри. 22 травня 1932 року затверджено відзнаку «Хрест Симона Петлюри» для всіх учасників Української революції 1917—1921 років. Встановленням ордена керівництво еміграційної Української республіки намагалось довести, що є реальною політичною силою і має реальні шанси на реванш. Проте на реалізацію нагороди у 1932 році забракло коштів та організаційних можливостей. 25 березня 1936 року виданий наказ Головній та місцевим радам нагороди, а також затверджено порядок нагородження. На початку 1936 року фахівцю з фалеристики та геральдики Миколі Битинському доручили виготовити ескіз Хреста Симона Петлюри.

Для отримання ордена заповнювали анкету, у якій вказувалося прізвище, ім'я, ім'я по батькові, місце народження, дата вступу в армію, назва частини, установи або повстанського загону, перелік боїв та операцій з датами, прізвища командирів, остання частина перед звільненням, прізвища щонайменше двох начальників чи товаришів по службі, які можуть підтвердити слова, чи був судимим (з причиною), сучасний фах або праця, адреса проживання. Головна рада також повідомляла, що отримати «Хрест Симона Петлюри» можуть священники, лікарі, урядовці, сестри-жалібниці військових частин і тилових організації Армії УНР та Військового міністерства УНР.

Після завершення Другої світової війни, у 1947 році, член президії Головної ради нагороди, полковник Микола Стечишин, запропонував змінити статут «Хреста Симона Петлюри». Нагорода мала отримати три ступені військового ордена, за аналогією намірів Симона Петлюри щодо створення ордена Визволення. Першим та другим ступенем мали б нагороджувати винятково за бойові заслуги, третім ступенем могли нагороджувати за громадську діяльність. Перший ступінь мав би носитися на широкій орденській стрічці через плече, 2-й — на шиї, 3-й — на звичайній стрічці на грудях. Проєкт Миколи Стечишина був відхилений.

Наприкінці 1960-х років володарями хреста залишились одиниці, тому уряд Української республіки в екзилі під головуванням Миколи Лівицького порушив питання перейменування його в орден загальнодержавного значення, чим могла бути реалізована можливість нагороджувати ним всіх людей та організації, які своєю діяльністю відзначились перед українським народом у визвольній боротьбі.

1968 року проєкт ордена частково реалізували й нагородили ним капелу бандуристів та ансамбль танців, через що згодом виник протест ветеранів Української революції 1917—1921 років. Водночас нагородження лідерів литовської політичної еміграції сприймалося зі співчуттям. Після скарги учасників боїв за Українську республіку практика нагородження цивільних осіб замість ветеранів припинилася. У ці ж роки активною була невдала дискусія через право носіння дітьми та онуками нагороджених «Хреста Симона Петлюри». 25 липня 1974 року уряд Української республіки в екзилі ухвалив рішення про перейменування «Хреста Симона Петлюри» в орден.

  • Малюнки проєкту Ордена Хреста Симона Петлюри (1947)

Виготовлення та кількість Редагувати

Перший тираж нагороди, приблизно 500 примірників, замовили у варшавської фабрики Й. Квекзільбера 1936 року. Припускають, що до Другої світової війни було зроблено ще два тиражі. У 1948 році ветеранам армії Української республіки, які загубили грамоти та бланки до нагород, почали видавати аналогічні дублікати документів.

1953 року Микола Стечишин домовився про п'ятий тираж на фабриці у ФРН, яка виготовляла нагороди для німецького уряду та Бундесверу. Було виготовлено орієнтовно 50 хрестів з незначною кількістю мініатюр до нього. У вересні 1970 року замовили шостий тираж нагороди. Після надання нагороді 1974 року статусу ордена виготовлено нові грамоти.

Вручення хрестів Редагувати

Члени Товариства бувших воїнів Армії УНР у Везин-Шалете (Франція) після нагородження Хрестом Симона Петлюри, 1937 рік

10 травня 1936 року у Варшаві, на першому засіданні пленуму Головної ради Хреста Симона Петлюри під головуванням генерала Володимира Сальського, Хрестом було нагороджено самого Симона Петлюру. Хрест під № 1 на його могилу мав покласти генерал Олександр Удовиченко, але не виконав це прохання, передавши нагороду до Української бібліотеки імені Симона Петлюри в Парижі. Хрест також отримали усі члени Головної ради, Андрій Лівицький, генерал Володимир Сальський, а також представники голови військового міністра: генерал-хорунжий Олександр Удовиченко, підполковник Гнат Пороховський та підполковник Василь Філонович. Окрім того, нагороджено генералів Володимира Галкіна, Сергія Дельвігу, Володимира Сінклера, Всеволода Петріва, Сергія Кулжинського, Олександра Козьму, Євгена Білецького, Якова Шепеля, Миколу Яшніченка, Володимира Савченка-Більського, Йосипа Білевича, Михайла Пересаду-Суходольського, Володимира Сікевича. Нагороджені посмертно 12 генералів: Микола Юнаків, Федор Колодій, Микола Коваль-Медзвецький, Сергій Дядюша, Павло Кудрявцев, Олександр Чехович, Олександр Пилькевич, Наум Никонів, Євген Мешковський, Євген Мошинський, Володимир Ольшевський та Віталій Гудима. Всього нагороджено 136 осіб та 12 померлих генералів.

Грамота підполковнику Тадею Нетребі, 1936 рік

На другому засіданні нагороджено ще 143 особи. До кінця 1936 року право на нагороду отримали тисячі осіб, але не всі хрести були виготовлені та нагороджені. Не всі також змогли викупити грамоти та нагороди, хоч відповідали відзнаці. Нагороду також помилково вручали людям сумнівної біографії, деколи з представників радянських спецслужб, колекціонерів спортивної цікавості та іншим. Більшість сумнівних нагород була виявлена у 1950–1960-ті роки.

Впродовж 1937 року нагороджено близько 900 осіб. На початку 1939 року відбулась колективна нагорода 359 солдатів, які були розстріляні в Базарі. У 1939—1941 роках Хрест Симона Петлюри отримали близько 600 осіб, з яких значна кількість військових з Української галицької армії.

Під час Другої світової війни нагородження не припинялося — відзнаки отримували вцілілі після репресій радянські громадяни, які брали участь в боротьбі на стороні Української республіки у 1917—1921 роках. Нагороджено також сімох німецьких офіцерів. Влітку 1945 року, під час збору відомостей про ветеранів, які вижили в таборах для інтернованих, виявилося, що більшість залишилася без документів та нагород. Лише одиницям вдалося зберегти нагороди. У 1950-ті роки нагороджень не відбувалося. Вже у 1960–1970-ті роки нагороджено понад 200 осіб. Після перейменування «Хреста Симона Петлюри» в орден, нагороджені особи могли обміняти старі грамоти на нові. Історія видачі нових грамот завершилася на початку 1990-х років. Останній живий лицар ордену та останній представник Головної ради Хреста Симона Петлюри Микола Личик помер 20 березня 1999 року. Всього відомо про 3 515 нагороджень Хрестом Симона Петлюри.

У Центральному державному архіві вищих органів влади та управління в Україні зберігається реєстр усіх осіб, які були нагороджені «Хрестом Симона Петлюри» від початку заснування.

Опис нагороди Редагувати

Автор проєкту ордена Симона Петлюри Микола Битинський взяв за основу проєкт ордену Визволення, прибравши терновий вінець. Знак залишений зі старою формою козацького чорного хреста, з тризубом на верхньому промені та направленим вістрям догори мечем.

Типи ордена Редагувати

До великого ордену відносять сім типів. Окремими типами є мініатюрні хрести, які відрізняються від великих орденів, головним чином, розмірами.

  • Перший тип. Виготовлені у Варшаві, в майстерні Й. Квекзільбера, зі срібла або срібляної бронзи. Розмір — 41×25 мм. Товщина — 2 мм. Меч закріплений на двох штифтах. Вушко, із зігнутих у кільце смужок металу, розташоване перпендикулярно до площини хреста. На реверсі є тавро виробника з прізвищем власника. Верхній кінець має вибитий пуансонами порядковий номер нагородження.
  • Другий тип. Розмір та товщина як і в першого типу. На реверсі відсутнє тавро виробника. Виготовлені з жовтого металу та посріблені. Номери нагород проставлялися пуансонами.
  • Третій тип. Розмір — 41×25 мм. Товщина — 2,7 мм. Виготовлені з бронзи, яку піддали срібленню. Номера гравійовані.
  • Четвертий тип. Розмір — 41×25 мм. Товщина — 1 мм. Виготовлені з бронзи або срібла, покриті чорною емаллю. Вушко для кріплення вздовж площини хреста.
  • П'ятий тип. Розмір — 41×25 мм. Виготовлені на німецькій ювелірній фабриці з бронзи, яку засріблили. Вушко для кріплення до стрічки розташоване перпендикулярно до площини хреста, виготовлене з двох витків дроту, злютованих між собою. Валики на держаках мечів нахилені ліворуч. Нумерація на реверсі відсутня.
  • Шостий тип. Розмір — 43×27 мм. Товщина — 3,2 мм. Відштамповані з білого металу. Вушко для кріплення дротяне, злютоване. Номери виготовлені пуансонами знизу на реверсі нагороди.
  • Сьомий тип. Розмір — 43×27 мм. Товщина — 1,9 мм. Меч — злютований. Матеріал — білий метал. Дротяне вушко для кріплення виготовлене разом з хрестом. Номери виготовлені пуансонами знизу на реверсі нагороди.
Хрест Симона Петлюри з мініатюрою. Музей УНР

Стрічка ордена Редагувати

Стрічка «Хреста Симона Петлюри» блакитного кольору, з чорними смугам по краях та однією широкою чорною смугою в середині стрічки. З обох боків є дві жовті смуги. Відомо про два типи стрічок, які відрізняються товщиною вузької блакитної смуги, розташованої між двома жовтими. Ширина стрічки першого типу для великого хреста 37 мм, для мініатюрного 13 мм. Ширина стрічки другого типу для великого хреста 35 мм, для мініатюрного 13 мм.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. ↑ Рудиченко, Тинченко, 2011, с. 104.
  2. Воронін, 2012, с. 40-41.
  3. Воронін, 2012, с. 41.
  4. Рудиченко, Тинченко, 2011, с. 105.
  5. ↑ Рудиченко, Тинченко, 2011, с. 106.
  6. Кучерук (II), 2003, с. 128.
  7. ↑ Тинченко, 2013, с. 67.
  8. Кучерук (I), 2003, с. 23.
  9. Рудиченко, Тинченко, 2011, с. 107-108.
  10. ↑ Рудиченко, Тинченко, 2011, с. 108.
  11. ↑ Рудиченко, Тинченко, 2011, с. 109.
  12. ↑ Рудиченко, Тинченко, 2011, с. 114.
  13. Рудиченко, Тинченко, 2011, с. 111-112.
  14. ↑ Рудиченко, Тинченко, 2011, с. 112.
  15. Тинченко, 2013, с. 68.
  16. ↑ Рудиченко, Тинченко, 2011, с. 115.
  17. Личик Микола Федорович.
  18. Тинченко, 2013, с. 70.
  19. Рудиченко, Тинченко, 2011, с. 115-116.
  20. ↑ Рудиченко, Тинченко, 2011, с. 116.
  21. Рудиченко, Тинченко, 2011, с. 117.

Джерела Редагувати

  • Наказ Головної команди війська і флоту Української Народної Республіки № 1 від 22 травня 1932 р. На еміґрації [«Про встановлення відзнаки «Хрест Симона Петлюри»] // Табор: Воєнно-науковий журнал. — Варшава, 1936. — Вип. 28—29.
  • Личик Микола Федорович // Імена Самостійної України.
  • Воронін В. М. Нагородна діяльність керівництва еміграційної УНР: нагороди без держави // Вісник Маріупольського державного університету. Сер. : Історія. Політологія. — Маріуполь, 2012. — Вип. 3. — С. 39-43.
  • Кучерук О. До історії відзнаки Української Народної Республіки «Хрест Симона Петлюри» // Нумізматика і фалеристика. — Київ, 2003. — № 4. — С. 23-26.
  • Кучерук О. Маловідомі документи з історії відзнаки УНР Хрест Симона Петлюри // Військово-історичний альманах. — Київ, 2003. — № 1. — С. 124-131.
  • Кучерук О. С. «Хрест Симона Петлюри» — відзнака Державного центру УНР в екзилі // Український історичний журнал. — Київ, 2009. — № 3. — С. 43—48.
  • Тинченко Я. Хрест та Орден Симона Петлюри – вища нагорода уряду УНР (1932–1978 рр.) // Гілея: науковий вісник. — Київ, 2013. — № 77. — С. 65-70.
  • Рудиченко А. И., Тинченко Я. Ю. Награды и знаки национальных армий и правительств. Украина. Белоруссия. Литва. Учредительные документы. Изготовление. Практика награждений. Типы и разновидности. — Киев : Логос, 2011. — 438 с. — 750 прим. — ISBN 978-966-171-365-8. (рос.)
Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Hre st Si mona Petlyu ri abo Orden Simona Petlyuri nagoroda Armiyi Ukrayinskoyi respubliki piznishe najvisha derzhavna nagoroda Uryadu UNR v ekzili Pochatkovo pam yatnij miniatyurnij znak 1926 roku U 1974 roci nagorodi bulo nadano status ordena Pershe nagorodzhennya vidbulos 10 travnya 1936 roku u Varshavi ostannye 10 kvitnya 1977 roku u SShA Hrest Simona PetlyuriKrayina Ukrayinska respublikaTip ordenVruchayetsya veteranam Armiyi Ukrayinskoyi respublikiPidstava uchast u bojovih diyah za nezalezhnist UkrayiniStatus ne vruchayetsyaNa chest Petlyura Simon VasilovichNagorodzhennyaParametri 41 25 mm 43 27 mmmaterial sriblo posriblena bronzaZasnovano 22 travnya 1932 rokuPershe 10 travnya 1936 rokuOstannye 10 kvitnya 1977 rokuNagorodzheno 3 515Nagorodzheni Kategoriya Kavaleri Hresta Simona Petlyuri 322 ChergovistStarsha nagoroda Hrest legionu Ukrayinskih sichovih strilcivMolodsha nagoroda Galickij HrestNagorodu mali pravo otrimati uchasniki Ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv Avtor proyektu nagorodi polkovnik Mikola Bitinskij Vsogo vidomo pro 3 515 nagorodzhen Hrestom Simona Petlyuri Otrimati orden mozhna bulo za zhittya abo posmertno Zmist 1 Istoriya nagorodi 1 1 Vigotovlennya ta kilkist 2 Vruchennya hrestiv 3 Opis nagorodi 3 1 Tipi ordena 3 2 Strichka ordena 4 Div takozh 5 Primitki 6 DzherelaIstoriya nagorodi RedaguvatiU 1926 roci pislya vbivstva Simona Petlyuri posadu Golovnogo otamana obijnyav prem yer ministr Andrij Livickij kotrij zaproponuvav stvoriti persten znak prisvyachenij Petlyuri Vigotovlennyam ta nagorodzhennyam malo zajmatisya Tovaristvo imeni Simona Petlyuri Zakonoproyekt persnya znaka rozglyanuli na Radi narodnih ministriv Ukrayinskoyi respubliki prote pam yatnij persten tak i ne vigotovili 1 Zamist nogo virobili nagrudnij miniatyurnij znak nbsp v pam yat gibeli Simona Petlyuri z datoyu 25 V 1926 yakij nagaduvav nerealizovanij orden Vizvolennya z rizniceyu sho trizub z centru buv perenesenij na verhnyu chastinu promenya U seredini buli roztashovani iniciali S P 1 U travni 1932 roku uryad Ukrayinskoyi respubliki pid golovuvannyam Andriya Livickogo povernuvsya do ideyi vshanuvannya pam yati Simona Petlyuri 22 travnya 1932 roku zatverdzheno vidznaku Hrest Simona Petlyuri dlya vsih uchasnikiv Ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv 1 Vstanovlennyam ordena kerivnictvo emigracijnoyi Ukrayinskoyi respubliki namagalos dovesti sho ye realnoyu politichnoyu siloyu i maye realni shansi na revansh 2 Prote na realizaciyu nagorodi u 1932 roci zabraklo koshtiv ta organizacijnih mozhlivostej 3 25 bereznya 1936 roku vidanij nakaz Golovnij ta miscevim radam nagorodi a takozh zatverdzheno poryadok nagorodzhennya 4 Na pochatku 1936 roku fahivcyu z faleristiki ta geraldiki Mikoli Bitinskomu doruchili vigotoviti eskiz Hresta Simona Petlyuri 5 Dlya otrimannya ordena zapovnyuvali anketu u yakij vkazuvalosya prizvishe im ya im ya po batkovi misce narodzhennya data vstupu v armiyu nazva chastini ustanovi abo povstanskogo zagonu perelik boyiv ta operacij z datami prizvisha komandiriv ostannya chastina pered zvilnennyam prizvisha shonajmenshe dvoh nachalnikiv chi tovarishiv po sluzhbi yaki mozhut pidtverditi slova chi buv sudimim z prichinoyu suchasnij fah abo pracya adresa prozhivannya 6 Golovna rada takozh povidomlyala sho otrimati Hrest Simona Petlyuri mozhut svyashenniki likari uryadovci sestri zhalibnici vijskovih chastin i tilovih organizaciyi Armiyi UNR ta Vijskovogo ministerstva UNR 7 Pislya zavershennya Drugoyi svitovoyi vijni u 1947 roci chlen prezidiyi Golovnoyi radi nagorodi polkovnik Mikola Stechishin zaproponuvav zminiti statut Hresta Simona Petlyuri Nagoroda mala otrimati tri stupeni vijskovogo ordena za analogiyeyu namiriv Simona Petlyuri shodo stvorennya ordena Vizvolennya Pershim ta drugim stupenem mali b nagorodzhuvati vinyatkovo za bojovi zaslugi tretim stupenem mogli nagorodzhuvati za gromadsku diyalnist Pershij stupin mav bi nositisya na shirokij ordenskij strichci cherez pleche 2 j na shiyi 3 j na zvichajnij strichci na grudyah Proyekt Mikoli Stechishina buv vidhilenij 5 Naprikinci 1960 h rokiv volodaryami hresta zalishilis odinici tomu uryad Ukrayinskoyi respubliki v ekzili pid golovuvannyam Mikoli Livickogo porushiv pitannya perejmenuvannya jogo v orden zagalnoderzhavnogo znachennya 8 chim mogla buti realizovana mozhlivist nagorodzhuvati nim vsih lyudej ta organizaciyi yaki svoyeyu diyalnistyu vidznachilis pered ukrayinskim narodom u vizvolnij borotbi 5 1968 roku proyekt ordena chastkovo realizuvali j nagorodili nim kapelu banduristiv ta ansambl tanciv cherez sho zgodom vinik protest veteraniv Ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv Vodnochas nagorodzhennya lideriv litovskoyi politichnoyi emigraciyi sprijmalosya zi spivchuttyam Pislya skargi uchasnikiv boyiv za Ukrayinsku respubliku praktika nagorodzhennya civilnih osib zamist veteraniv pripinilasya 9 U ci zh roki aktivnoyu bula nevdala diskusiya cherez pravo nosinnya ditmi ta onukami nagorodzhenih Hresta Simona Petlyuri 25 lipnya 1974 roku uryad Ukrayinskoyi respubliki v ekzili uhvaliv rishennya pro perejmenuvannya Hresta Simona Petlyuri v orden 10 Malyunki proyektu Ordena Hresta Simona Petlyuri 1947 nbsp Chernetka Ordena 1 nbsp Chernetka Ordena 2 nbsp Chernetka Ordena 3Vigotovlennya ta kilkist Redaguvati Pershij tirazh nagorodi priblizno 500 primirnikiv zamovili u varshavskoyi fabriki J Kvekzilbera 1936 roku 10 Pripuskayut sho do Drugoyi svitovoyi vijni bulo zrobleno she dva tirazhi U 1948 roci veteranam armiyi Ukrayinskoyi respubliki yaki zagubili gramoti ta blanki do nagorod pochali vidavati analogichni dublikati dokumentiv 11 1953 roku Mikola Stechishin domovivsya pro p yatij tirazh na fabrici u FRN yaka vigotovlyala nagorodi dlya nimeckogo uryadu ta Bundesveru Bulo vigotovleno oriyentovno 50 hrestiv z neznachnoyu kilkistyu miniatyur do nogo 11 U veresni 1970 roku zamovili shostij tirazh nagorodi Pislya nadannya nagorodi 1974 roku statusu ordena vigotovleno novi gramoti 11 Vruchennya hrestiv Redaguvati nbsp Chleni Tovaristva buvshih voyiniv Armiyi UNR u Vezin Shalete Franciya pislya nagorodzhennya Hrestom Simona Petlyuri 1937 rikDiv takozh kategoriyu Kavaleri Hresta Simona Petlyuri 322 10 travnya 1936 roku u Varshavi na pershomu zasidanni plenumu Golovnoyi radi Hresta Simona Petlyuri pid golovuvannyam generala Volodimira Salskogo Hrestom bulo nagorodzheno samogo Simona Petlyuru Hrest pid 1 na jogo mogilu mav poklasti general Oleksandr Udovichenko ale ne vikonav ce prohannya peredavshi nagorodu do Ukrayinskoyi biblioteki imeni Simona Petlyuri v Parizhi 12 Hrest takozh otrimali usi chleni Golovnoyi radi Andrij Livickij general Volodimir Salskij a takozh predstavniki golovi vijskovogo ministra general horunzhij Oleksandr Udovichenko pidpolkovnik Gnat Porohovskij ta pidpolkovnik Vasil Filonovich Okrim togo nagorodzheno generaliv Volodimira Galkina Sergiya Delvigu Volodimira Sinklera Vsevoloda Petriva Sergiya Kulzhinskogo Oleksandra Kozmu Yevgena Bileckogo Yakova Shepelya Mikolu Yashnichenka Volodimira Savchenka Bilskogo Josipa Bilevicha Mihajla Peresadu Suhodolskogo Volodimira Sikevicha Nagorodzheni posmertno 12 generaliv Mikola Yunakiv Fedor Kolodij Mikola Koval Medzveckij Sergij Dyadyusha Pavlo Kudryavcev Oleksandr Chehovich Oleksandr Pilkevich Naum Nikoniv Yevgen Meshkovskij Yevgen Moshinskij Volodimir Olshevskij ta Vitalij Gudima Vsogo nagorodzheno 136 osib ta 12 pomerlih generaliv nbsp Gramota pidpolkovniku Tadeyu Netrebi 1936 rikNa drugomu zasidanni nagorodzheno she 143 osobi Do kincya 1936 roku pravo na nagorodu otrimali tisyachi osib ale ne vsi hresti buli vigotovleni ta nagorodzheni Ne vsi takozh zmogli vikupiti gramoti ta nagorodi hoch vidpovidali vidznaci Nagorodu takozh pomilkovo vruchali lyudyam sumnivnoyi biografiyi dekoli z predstavnikiv radyanskih specsluzhb kolekcioneriv sportivnoyi cikavosti ta inshim 13 Bilshist sumnivnih nagorod bula viyavlena u 1950 1960 ti roki 14 Vprodovzh 1937 roku nagorodzheno blizko 900 osib Na pochatku 1939 roku vidbulas kolektivna nagoroda 359 soldativ yaki buli rozstrilyani v Bazari U 1939 1941 rokah Hrest Simona Petlyuri otrimali blizko 600 osib z yakih znachna kilkist vijskovih z Ukrayinskoyi galickoyi armiyi 14 Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni nagorodzhennya ne pripinyalosya vidznaki otrimuvali vcilili pislya represij radyanski gromadyani yaki brali uchast v borotbi na storoni Ukrayinskoyi respubliki u 1917 1921 rokah Nagorodzheno takozh simoh nimeckih oficeriv Vlitku 1945 roku pid chas zboru vidomostej pro veteraniv yaki vizhili v taborah dlya internovanih viyavilosya sho bilshist zalishilasya bez dokumentiv ta nagorod Lishe odinicyam vdalosya zberegti nagorodi 12 15 U 1950 ti roki nagorodzhen ne vidbuvalosya Vzhe u 1960 1970 ti roki nagorodzheno ponad 200 osib Pislya perejmenuvannya Hresta Simona Petlyuri v orden nagorodzheni osobi mogli obminyati stari gramoti na novi Istoriya vidachi novih gramot zavershilasya na pochatku 1990 h rokiv 16 Ostannij zhivij licar ordenu ta ostannij predstavnik Golovnoyi radi Hresta Simona Petlyuri Mikola Lichik 17 pomer 20 bereznya 1999 roku 18 Vsogo vidomo pro 3 515 nagorodzhen Hrestom Simona Petlyuri 11 U Centralnomu derzhavnomu arhivi vishih organiv vladi ta upravlinnya v Ukrayini zberigayetsya reyestr usih osib yaki buli nagorodzheni Hrestom Simona Petlyuri vid pochatku zasnuvannya 7 Opis nagorodi RedaguvatiAvtor proyektu ordena Simona Petlyuri Mikola Bitinskij vzyav za osnovu proyekt ordenu Vizvolennya pribravshi ternovij vinec Znak zalishenij zi staroyu formoyu kozackogo chornogo hresta z trizubom na verhnomu promeni ta napravlenim vistryam dogori mechem 16 Tipi ordena Redaguvati Do velikogo ordenu vidnosyat sim tipiv Okremimi tipami ye miniatyurni hresti yaki vidriznyayutsya vid velikih ordeniv golovnim chinom rozmirami nbsp nbsp Pershij tip Vigotovleni u Varshavi v majsterni J Kvekzilbera zi sribla abo sriblyanoyi bronzi Rozmir 41 25 mm Tovshina 2 mm Mech zakriplenij na dvoh shtiftah Vushko iz zignutih u kilce smuzhok metalu roztashovane perpendikulyarno do ploshini hresta Na reversi ye tavro virobnika z prizvishem vlasnika Verhnij kinec maye vibitij puansonami poryadkovij nomer nagorodzhennya 16 nbsp nbsp Drugij tip Rozmir ta tovshina yak i v pershogo tipu Na reversi vidsutnye tavro virobnika Vigotovleni z zhovtogo metalu ta posribleni Nomeri nagorod prostavlyalisya puansonami 16 nbsp nbsp Tretij tip Rozmir 41 25 mm Tovshina 2 7 mm Vigotovleni z bronzi yaku piddali sriblennyu Nomera gravijovani 19 nbsp nbsp Chetvertij tip Rozmir 41 25 mm Tovshina 1 mm Vigotovleni z bronzi abo sribla pokriti chornoyu emallyu Vushko dlya kriplennya vzdovzh ploshini hresta 20 nbsp nbsp P yatij tip Rozmir 41 25 mm Vigotovleni na nimeckij yuvelirnij fabrici z bronzi yaku zasriblili Vushko dlya kriplennya do strichki roztashovane perpendikulyarno do ploshini hresta vigotovlene z dvoh vitkiv drotu zlyutovanih mizh soboyu Valiki na derzhakah mechiv nahileni livoruch Numeraciya na reversi vidsutnya 20 nbsp nbsp Shostij tip Rozmir 43 27 mm Tovshina 3 2 mm Vidshtampovani z bilogo metalu Vushko dlya kriplennya drotyane zlyutovane Nomeri vigotovleni puansonami znizu na reversi nagorodi 20 nbsp nbsp Somij tip Rozmir 43 27 mm Tovshina 1 9 mm Mech zlyutovanij Material bilij metal Drotyane vushko dlya kriplennya vigotovlene razom z hrestom Nomeri vigotovleni puansonami znizu na reversi nagorodi 20 nbsp Hrest Simona Petlyuri z miniatyuroyu Muzej UNRStrichka ordena Redaguvati Strichka Hresta Simona Petlyuri blakitnogo koloru z chornimi smugam po krayah ta odniyeyu shirokoyu chornoyu smugoyu v seredini strichki Z oboh bokiv ye dvi zhovti smugi Vidomo pro dva tipi strichok yaki vidriznyayutsya tovshinoyu vuzkoyi blakitnoyi smugi roztashovanoyi mizh dvoma zhovtimi Shirina strichki nbsp pershogo tipu dlya velikogo hresta 37 mm dlya miniatyurnogo 13 mm Shirina strichki nbsp drugogotipu dlya velikogo hresta 35 mm dlya miniatyurnogo 13 mm 21 Div takozh RedaguvatiSimon Petlyura Nagorodi UNRPrimitki Redaguvati a b v Rudichenko Tinchenko 2011 s 104 Voronin 2012 s 40 41 Voronin 2012 s 41 Rudichenko Tinchenko 2011 s 105 a b v Rudichenko Tinchenko 2011 s 106 Kucheruk II 2003 s 128 a b Tinchenko 2013 s 67 Kucheruk I 2003 s 23 Rudichenko Tinchenko 2011 s 107 108 a b Rudichenko Tinchenko 2011 s 108 a b v g Rudichenko Tinchenko 2011 s 109 a b Rudichenko Tinchenko 2011 s 114 Rudichenko Tinchenko 2011 s 111 112 a b Rudichenko Tinchenko 2011 s 112 Tinchenko 2013 s 68 a b v g Rudichenko Tinchenko 2011 s 115 Lichik Mikola Fedorovich Tinchenko 2013 s 70 Rudichenko Tinchenko 2011 s 115 116 a b v g Rudichenko Tinchenko 2011 s 116 Rudichenko Tinchenko 2011 s 117 Dzherela RedaguvatiPershodzherelaNakaz Golovnoyi komandi vijska i flotu Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1 vid 22 travnya 1932 r Na emigraciyi Pro vstanovlennya vidznaki Hrest Simona Petlyuri Tabor Voyenno naukovij zhurnal Varshava 1936 Vip 28 29 Lichik Mikola Fedorovich Imena Samostijnoyi Ukrayini StattiVoronin V M Nagorodna diyalnist kerivnictva emigracijnoyi UNR nagorodi bez derzhavi Visnik Mariupolskogo derzhavnogo universitetu Ser Istoriya Politologiya Mariupol 2012 Vip 3 S 39 43 Kucheruk O Do istoriyi vidznaki Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Hrest Simona Petlyuri Numizmatika i faleristika Kiyiv 2003 4 S 23 26 Kucheruk O Malovidomi dokumenti z istoriyi vidznaki UNR Hrest Simona Petlyuri Vijskovo istorichnij almanah Kiyiv 2003 1 S 124 131 Kucheruk O S Hrest Simona Petlyuri vidznaka Derzhavnogo centru UNR v ekzili Ukrayinskij istorichnij zhurnal Kiyiv 2009 3 S 43 48 Tinchenko Ya Hrest ta Orden Simona Petlyuri visha nagoroda uryadu UNR 1932 1978 rr Gileya naukovij visnik Kiyiv 2013 77 S 65 70 MonografiyiRudichenko A I Tinchenko Ya Yu Nagrady i znaki nacionalnyh armij i pravitelstv Ukraina Belorussiya Litva Uchreditelnye dokumenty Izgotovlenie Praktika nagrazhdenij Tipy i raznovidnosti Kiev Logos 2011 438 s 750 prim ISBN 978 966 171 365 8 ros nbsp Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Hrest Simona Petlyuri amp oldid 38280614