Володимир Ісидорович Галкін (нар.18 червня 1880, Санкт-Петербург — пом. після 1931) — генерал-хорунжий Армії УНР.
| Володимир Ісидорович Галкін | |
|---|---|
| Підполковник (1917) Генерал-хорунжий (5.10.1920) | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 18 липня 1880 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Смерть | не раніше 1931 СРСР |
| Alma Mater | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Олексіївське військове училище |
| Військова служба | |
| Приналежність | УНР |
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-радянська війна Перший зимовий похід |
| Нагороди та відзнаки | |
Життєпис Редагувати
Народився 18 червня 1880 року у Санкт-Петербурзі в родині службовців.
Навчання Редагувати
Початкову освіту здобув у 2-й Петербурзькій гімназії. Згодом закінчив Санкт-Петербурзький університет. У 1904 завершив навчання у Олексіївському військовому училищі, потім Офіцерську електротехнічну школу.
В російській армії Редагувати
З 1 січня 1909 поручник Керченської фортечної мінної роти. У 1912 закінчив Миколаївську академію Генерального штабу.
Протягом 1914-1915 помічник начальника відділу управління генерал-квартиймейстра штабу 7-ї армії. Згодом обер-офіцер для доручень при штабі 32-го армійського корпусу. Начальник штабу 82-ї піхотної дивізії до січня 1918.
На службі Україні Редагувати
З 16 квітня 1918 вступає на службу до Армії УНР, старший ад'ютант штабу 8-го Катеринославського корпусу. У армії Української Держави на цій ж посаді.
Після падіння Гетьманату перейшов до білогвардійських Збройних Сил Півдня Росії.
В січні 1920 попав у полон до Червоної армії біля Одеси. Був призначений начальником штабу Української радянської дивізії при 41-й стрілецькій дивізії, яка формувалась із колишніх бійців Армії УНР та Української Галицької Армії
6 квітня 1920 підняв повстання частин дивізії проти більшовиків та приєднався до Армії УНР, яка здійснювала Перший зимовий похід. Із цих частин був організований Чорноморський партизанський кіш, а з 4 липня 1920 — 5-а Чорноморська бригада 2-ї Волинської дивізії Армії УНР, у якій Галкін посів посаду начальника штабу.
5 жовтня 1920 Володимиру Галкіну присвоєно звання генерал-хорунжий.
В СРСР Редагувати
Проживав у Польщі. За завданням Юрія Тютюнника у 1922 перейшов кордон УРСР для організації повстанської боротьби проти більшовиків. Поранений попав в полон до ВЧК, переправлений у Москву, де викладав математику у Московській військово-інженерній школі.
31 грудня 1930 заарештований і засуджений на 5 років виправно-трудових таборів з конфіскацією майна. Подальша доля невідома.
Джерела Редагувати
- Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
- Галкін Володимир Ісидорович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.