www.wikidata.uk-ua.nina.az

Петрів Всеволод Миколайович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петрів Все волод Микола йович Пе трів 2 14

Петрів Всеволод Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петрів.

Все́волод Микола́йович Пе́трів (2 [14] січня 1883(18830114), Київ — 10 липня 1948, Аугсбурґ, Бізонія) — український військовий і громадський діяч, письменник, педагог, військовий міністр і генерал-хорунжий Армії УНР. Учасник оборони Києва від більшовицьких формувань Муравйова. В роки визвольних змагань займав високі військові посади. З 1920 р. — в еміграції. З 1948 р. — дійсний член НТШ. Автор праць з військової історії.

Всеволод Миколайович Петрів
 Полковник
 Генерал-хорунжий
Загальна інформація
Народження 2 (14) січня 1883(1883-01-14)
Київ, нині Україна
Смерть 10 липня 1948(1948-07-10) (65 років)
Аугсбурґ,  Бізонія
Національність українець
Alma Mater Павловське військове училище
Військова служба
Роки служби 1918—1948
Приналежність Російська імперія →
 УНР
Вид ЗС  Армія УНР
Рід військ Сухопутні війська
Формування 1-й Запорізький імені кошового Костя Гордієнка полк кінних гайдамаків
Війни / битви

Перша світова війна
Радянсько-українська війна

Угорсько-українська війна

Друга Світова війна
Командування
Військовий комісар Директорії України (в.о.)
14 липня 1919 — 5 листопада 1919
ПопередникШайбле Олександр Якович (в.о)
НаступникСальський Володимир Петрович
Нагороди та відзнаки
Георгіївська зброя
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Хрест Симона Петлюри
«Воєнний хрест» (УНР)
 Петрів Всеволод Миколайович у Вікісховищі

Життєпис Редагувати

Народився в Києві, нині столиця України (тоді Київська губернія, Російська імперія) у дворянській родині військового російської армії. Батько Всеволода — Микола Вернер-Петров, уродженець Санкт-Петербурга, був капітаном російської армії (пізніше генерал-майором), дід якого як вояк Карла ХІІ брав участь у Північній війні, потрапив у полон до російського царя Петра І, від чого й отримав прізвище Петров. Мати Олександра була норвезького походження з дому Строльман, народжена в селі Бурти на Чернігівщині. Закінчив Київський кадетський корпус (1900), Павловське вище військове училище в Петербурзі (1902), Миколаївську академію Генерального штабу (1910).

Служба у російській армії Редагувати

З жовтня 1910 року — командир роти 165-го піхотного Луцького полку (Київ).

З жовтня 1912 року — молодший ад'ютант штабу Київського військового округу.

З лютого 1913 року — старший ад'ютант штабу 42-ї піхотної дивізії (Київ).

З 15 вересня 1914 року — в.о. штаб-офіцера для доручень штабу XXIV армійського корпусу.

З березня 1915 року — в. о. штаб-офіцера для доручень штабу X армійського корпусу.

З жовтня 1915 року — підполковник.

З 9 травня 1916 року — начальник штабу 7-ї Туркестанської стрілецької дивізії.

З березня 1917 року — полковник.

Під час Першої світової війни за бойові заслуги нагороджений Георгієвською зброєю (24 січня 1917 за бій 27 травня 1915) та всіма орденами до Святого Володимира III ступеня з мечами та бинтою.

У 1918 році — член українського військового Товариства «Батьківщина».

Участь у перших національно-визвольних змаганнях Редагувати

У 1917 році брав активну участь в українському русі на Західному фронті. Протягом 15–24 листопада 1917 року організував з українців Західного фронту полк ім. Костя Гордієнка, на чолі якого незабаром прибув до Києва, де брав активну участь у вуличних боях проти більшовиків.

З 9 лютого 1918 року — командир 3-го Запорізького куреня військ Центральної Ради, який після здобуття Києва 17 березня 1918 року був розгорнутий у 1-й Запорізький ім. кошового К. Гордієнка полк кінних гайдамаків, що входив у Запорізький корпус Армії УНР.

З червня 1918 року — у розпорядженні начальника Генерального штабу Української Держави.

З 29 липня 1918 року — на момент початку формування в.о. начальника штабу 12-ї пішої дивізії Армії Української Держави. Через відмову складати присягу гетьману не затверджений на посаді.

З серпня 1918 року — у розпорядженні начальника Генерального штабу Української Держави.

З 14 жовтня 1918 року — помічник начальника навчального відділу по піших школах Головної шкільної управи Військового міністерства Української Держави.

З 28 жовтня 1918 року — помічник начальника 2-ї Київської спільної юнацької школи.

З 1 грудня 1918 року — помічник начальника Інструктурської школи старшин.

З 22 грудня 1918 року — начальник Житомирської юнацької школи. Перебуваючи на цій посаді, 13 березня 1919 року, був контужений у бою, але залишався на чолі школи.

Петлюра і Петрушевич приймають звіт полковника Петріва під час перегляду Українських військ у Кам'янці Подільському 1 листопада 1919 р.

З 2 червня 1919 року — командувач Волинської групи Дієвої армії УНР.

З 9 липня 1919 року — військовий міністр УНР.

З 5 листопада 1919 року — товариш військового міністра УНР.

З 1 травня 1920 року — інспектор піхоти Армії УНР.

З 5 жовтня 1920 року — генерал-хорунжий.

З березня 1921 року — 1-й генерал-квартирмейстер Генерального штабу УНР.

З 19 серпня 1921 року — начальник Генерального штабу УНР.

Коли 1920 року українське військо вимушено опинилося в таборах для інтернованих, однією із вимог «союзників» була здача особистої зброї. Коли черга підійшла до генерала-хорунжого армії УНР Всеволода Петріва, він не віддав своєї шаблі полякам — демонстративно переламав її власними руками.

У червні 1922 року за власним бажанням звільнився у запас.

Еміграція Редагувати

Жив у еміграції. У м. Хусті був професором місцевої Української державної гімназії. Читав лекції в Українському високому педагогічному інституті в Празі, був професором Української реальної гімназії в м. Моджари (біля Праги). У 1922–1923 — викладач військової історії на курсах старшин УНР у Каліші.

Допомога Карпатській Україні Редагувати

14–15 березня 1939 року перебував у м. Хусті, під час проголошення незалежності Карпатської України відмовився прийняти командування Збройними Силами Карпатської України, але дав згоду надати допомогу штабу місцевих січовиків.

Участь у других національно-визвольних змаганнях Редагувати

30 червня 1941 року у Львові після проголошення революційним крилом ОУН (Бандери) Українського Уряду на чолі з Ярославом Стецьком увійшов до складу цього уряду як військовий міністр. Під час Другої світової війни брав активну участь у різних переговорах з німцями щодо долі України та українців. Кілька разів отримував пропозиції очолити Українське Визвольне Військо (1943) та Українську Національну Армію (1945), але відмовлявся. Був одним із найближчих радників командувача Української Національної Армії Павла Шандрука.

З 1945 року перебував у еміграції в Третьому Рейху. Помер у таборі для переміщених осіб у Регенсбурзі (Бізонія).

Твори Редагувати

Праці Петріва друкувалися як окремими книгами, так і в зарубіжних газетах і журналах (Літопис Червоної Калини, Календар Червоної калини, Табор, Діло, ЛНВ) й ін. Автор ґрунтовних мемуарів, виданих у чотирьох частинах у Львові протягом 1927–1931 років.

У спогадах та цитатах Редагувати

Німецький капітан Ганс Кох про часи свого перебування в січових стрільцях у Армії УНР так писав у газеті «Вінер Нойє Нахріхтен» (жовтень 1927 року):

Я пригадую хороброго полковника Петрова, який з двома регулярними сотнями розбив навесні 1919 р. партизанську ватагу біля Житомира, а погромницьких провокаторів розстріляв на місці. У полковника Петрова, мабуть, ще тепер мусить находитися листівка подяки Житомирського рабінату, яку йому тоді піднесли тамошні жиди…

У кіносценарії та документально-історичній кінострічці «Українська революція» за спогадами Всеволода Петріва, 2012.

Вшанування пам'яті Редагувати

Цеголка на будівництво пам'ятника на могилі
Могила В. М. Петріва. Кладовище Augsburg Nordfriedhof

У кінематографі Редагувати

У 2012—2013 році режисер Іван Канівець зняв фільм «Українська революція» — документальну екранізацію спогадів Петріва «Спомини з часів української революції (1917—1921)».

Див. також Редагувати

  • «Українська революція» — документальна екранізація спогадів Всеволода Петріва «Спомини з часів української революції (1917—1921)»

Примітки Редагувати

  1. Всеволод Петрів «Військово-історичні праці. Спомини» (вступ В.Сергійчука) Збірник, «Поліграфкнига» К; 2002 640 с. ISBN 966-530-110-1
  2. Тетяна Осташко, Примітки до «Щоденника 1918» Є. Х. Чикаленка // Щоденник (1907—1917) / Євген Чикаленко. — Київ: Темпора, 2011. — 479 c.
  3. Сергійчук В. Всеволод Петрів. — Серія «Українські державники». — С. 125.
  4. Боярка-інформ — Перейменовано вулиці рішенням сесії… Згідно  | Facebook. www.facebook.com. Процитовано 23 лютого 2016. 
  5. Сухомлин підписав розпорядження про перейменування вулиць у Житомирі[недоступне посилання з квітня 2019]
  6. . boyarka-school4.edukit.kiev.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 листопада 2017. Процитовано 15 листопада 2017. 
  7. Віталій Кличко: Київрада дерусифікувала ще 32 вулиці столиці. Зокрема, перейменувала бульвар Дружби Народів. Офіційний портал КМДА - Головна (укр.). Процитовано 8 грудня 2022. 

Джерела Редагувати

Посилання Редагувати

Петрів Всеволод Миколайович
у сестринських Вікіпроєктах
Цитати у Вікіцитатах?
Теми у Вікіджерелах?
Генеалогія на Родоводі?
Петрів Всеволод Миколайович у Вікісховищі?


 Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Petriv Vse volod Mikola jovich Pe triv 2 14 sichnya 1883 18830114 Kiyiv 10 lipnya 1948 Augsburg Bizoniya ukrayinskij vijskovij i gromadskij diyach pismennik pedagog vijskovij ministr i general horunzhij Armiyi UNR Uchasnik oboroni Kiyeva vid bilshovickih formuvan Muravjova V roki vizvolnih zmagan zajmav visoki vijskovi posadi Z 1920 r v emigraciyi Z 1948 r dijsnij chlen NTSh Avtor prac z vijskovoyi istoriyi Vsevolod Mikolajovich Petriv Polkovnik General horunzhijZagalna informaciyaNarodzhennya 2 14 sichnya 1883 1883 01 14 Kiyiv nini UkrayinaSmert 10 lipnya 1948 1948 07 10 65 rokiv Augsburg BizoniyaNacionalnist ukrayinecAlma Mater Pavlovske vijskove uchilisheVijskova sluzhbaRoki sluzhbi 1918 1948Prinalezhnist Rosijska imperiya UNRVid ZS Armiya UNRRid vijsk Suhoputni vijskaFormuvannya 1 j Zaporizkij imeni koshovogo Kostya Gordiyenka polk kinnih gajdamakivVijni bitvi Persha svitova vijnaRadyansko ukrayinska vijna Boyi za Arsenal Oborona KiyevaUgorsko ukrayinska vijna Druga Svitova vijnaKomanduvannyaMinistr oboroni30 chervnya 1941 1945NastupnikMihajlo Omelyanovich PavlenkoVijskovij komisar Direktoriyi Ukrayini v o 14 lipnya 1919 5 listopada 1919PoperednikShajble Oleksandr Yakovich v o NastupnikSalskij Volodimir PetrovichNagorodi ta vidznakiGeorgiyivska zbroyaOrden Svyatogo Volodimira 4 stupenyaOrden Svyatoyi Anni 2 stupenyaOrden Svyatogo Stanislava 2 stupenyaOrden Svyatoyi Anni 3 stupenyaOrden Svyatoyi Anni 4 stupenyaHrest Simona Petlyuri Voyennij hrest UNR Petriv Vsevolod Mikolajovich u Vikishovishi Zmist 1 Zhittyepis 1 1 Sluzhba u rosijskij armiyi 1 2 Uchast u pershih nacionalno vizvolnih zmagannyah 1 3 Emigraciya 1 4 Dopomoga Karpatskij Ukrayini 1 5 Uchast u drugih nacionalno vizvolnih zmagannyah 2 Tvori 3 U spogadah ta citatah 4 Vshanuvannya pam yati 4 1 U kinematografi 5 Div takozh 6 Primitki 7 Dzherela 8 PosilannyaZhittyepis RedaguvatiNarodivsya v Kiyevi nini stolicya Ukrayini todi Kiyivska guberniya Rosijska imperiya u dvoryanskij rodini vijskovogo rosijskoyi armiyi Batko Vsevoloda Mikola Verner Petrov urodzhenec Sankt Peterburga buv kapitanom rosijskoyi armiyi piznishe general majorom did yakogo yak voyak Karla HII brav uchast u Pivnichnij vijni potrapiv u polon do rosijskogo carya Petra I vid chogo j otrimav prizvishe Petrov Mati Oleksandra bula norvezkogo pohodzhennya z domu Strolman narodzhena v seli Burti na Chernigivshini 1 Zakinchiv Kiyivskij kadetskij korpus 1900 Pavlovske vishe vijskove uchilishe v Peterburzi 1902 Mikolayivsku akademiyu Generalnogo shtabu 1910 Sluzhba u rosijskij armiyi Redaguvati Z zhovtnya 1910 roku komandir roti 165 go pihotnogo Luckogo polku Kiyiv Z zhovtnya 1912 roku molodshij ad yutant shtabu Kiyivskogo vijskovogo okrugu Z lyutogo 1913 roku starshij ad yutant shtabu 42 yi pihotnoyi diviziyi Kiyiv Z 15 veresnya 1914 roku v o shtab oficera dlya doruchen shtabu XXIV armijskogo korpusu Z bereznya 1915 roku v o shtab oficera dlya doruchen shtabu X armijskogo korpusu Z zhovtnya 1915 roku pidpolkovnik Z 9 travnya 1916 roku nachalnik shtabu 7 yi Turkestanskoyi strileckoyi diviziyi Z bereznya 1917 roku polkovnik Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni za bojovi zaslugi nagorodzhenij Georgiyevskoyu zbroyeyu 24 sichnya 1917 za bij 27 travnya 1915 ta vsima ordenami do Svyatogo Volodimira III stupenya z mechami ta bintoyu U 1918 roci chlen ukrayinskogo vijskovogo Tovaristva Batkivshina 2 Uchast u pershih nacionalno vizvolnih zmagannyah Redaguvati U 1917 roci brav aktivnu uchast v ukrayinskomu rusi na Zahidnomu fronti Protyagom 15 24 listopada 1917 roku organizuvav z ukrayinciv Zahidnogo frontu polk im Kostya Gordiyenka na choli yakogo nezabarom pribuv do Kiyeva de brav aktivnu uchast u vulichnih boyah proti bilshovikiv Z 9 lyutogo 1918 roku komandir 3 go Zaporizkogo kurenya vijsk Centralnoyi Radi yakij pislya zdobuttya Kiyeva 17 bereznya 1918 roku buv rozgornutij u 1 j Zaporizkij im koshovogo K Gordiyenka polk kinnih gajdamakiv sho vhodiv u Zaporizkij korpus Armiyi UNR Z chervnya 1918 roku u rozporyadzhenni nachalnika Generalnogo shtabu Ukrayinskoyi Derzhavi Z 29 lipnya 1918 roku na moment pochatku formuvannya v o nachalnika shtabu 12 yi pishoyi diviziyi Armiyi Ukrayinskoyi Derzhavi Cherez vidmovu skladati prisyagu getmanu ne zatverdzhenij na posadi Z serpnya 1918 roku u rozporyadzhenni nachalnika Generalnogo shtabu Ukrayinskoyi Derzhavi Z 14 zhovtnya 1918 roku pomichnik nachalnika navchalnogo viddilu po pishih shkolah Golovnoyi shkilnoyi upravi Vijskovogo ministerstva Ukrayinskoyi Derzhavi Z 28 zhovtnya 1918 roku pomichnik nachalnika 2 yi Kiyivskoyi spilnoyi yunackoyi shkoli Z 1 grudnya 1918 roku pomichnik nachalnika Instrukturskoyi shkoli starshin Z 22 grudnya 1918 roku nachalnik Zhitomirskoyi yunackoyi shkoli Perebuvayuchi na cij posadi 13 bereznya 1919 roku buv kontuzhenij u boyu ale zalishavsya na choli shkoli nbsp Petlyura i Petrushevich prijmayut zvit polkovnika Petriva pid chas pereglyadu Ukrayinskih vijsk u Kam yanci Podilskomu 1 listopada 1919 r Z 2 chervnya 1919 roku komanduvach Volinskoyi grupi Diyevoyi armiyi UNR Z 9 lipnya 1919 roku vijskovij ministr UNR Z 5 listopada 1919 roku tovarish vijskovogo ministra UNR Z 1 travnya 1920 roku inspektor pihoti Armiyi UNR Z 5 zhovtnya 1920 roku general horunzhij Z bereznya 1921 roku 1 j general kvartirmejster Generalnogo shtabu UNR Z 19 serpnya 1921 roku nachalnik Generalnogo shtabu UNR Koli 1920 roku ukrayinske vijsko vimusheno opinilosya v taborah dlya internovanih odniyeyu iz vimog soyuznikiv bula zdacha osobistoyi zbroyi Koli cherga pidijshla do generala horunzhogo armiyi UNR Vsevoloda Petriva vin ne viddav svoyeyi shabli polyakam demonstrativno perelamav yiyi vlasnimi rukami U chervni 1922 roku za vlasnim bazhannyam zvilnivsya u zapas Emigraciya Redaguvati Zhiv u emigraciyi U m Husti buv profesorom miscevoyi Ukrayinskoyi derzhavnoyi gimnaziyi Chitav lekciyi v Ukrayinskomu visokomu pedagogichnomu instituti v Prazi buv profesorom Ukrayinskoyi realnoyi gimnaziyi v m Modzhari bilya Pragi U 1922 1923 vikladach vijskovoyi istoriyi na kursah starshin UNR u Kalishi Dopomoga Karpatskij Ukrayini Redaguvati 14 15 bereznya 1939 roku perebuvav u m Husti pid chas progoloshennya nezalezhnosti Karpatskoyi Ukrayini vidmovivsya prijnyati komanduvannya Zbrojnimi Silami Karpatskoyi Ukrayini ale dav zgodu nadati dopomogu shtabu miscevih sichovikiv Uchast u drugih nacionalno vizvolnih zmagannyah Redaguvati 30 chervnya 1941 roku u Lvovi pislya progoloshennya revolyucijnim krilom OUN Banderi Ukrayinskogo Uryadu na choli z Yaroslavom Steckom uvijshov do skladu cogo uryadu yak vijskovij ministr Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni brav aktivnu uchast u riznih peregovorah z nimcyami shodo doli Ukrayini ta ukrayinciv Kilka raziv otrimuvav propoziciyi ocholiti Ukrayinske Vizvolne Vijsko 1943 ta Ukrayinsku Nacionalnu Armiyu 1945 ale vidmovlyavsya Buv odnim iz najblizhchih radnikiv komanduvacha Ukrayinskoyi Nacionalnoyi Armiyi Pavla Shandruka Z 1945 roku perebuvav u emigraciyi v Tretomu Rejhu Pomer u tabori dlya peremishenih osib u Regensburzi Bizoniya Tvori RedaguvatiPraci Petriva drukuvalisya yak okremimi knigami tak i v zarubizhnih gazetah i zhurnalah Litopis Chervonoyi Kalini Kalendar Chervonoyi kalini Tabor Dilo LNV j in Avtor gruntovnih memuariv vidanih u chotiroh chastinah u Lvovi protyagom 1927 1931 rokiv Suspilstvo j vijsko Soc ist naris Praga Berlin 1924 Ususpilnennya vijskovih znan Studentski visti Praga 1926 6 S 6 11 Fragment do istoriyi ukrayinsko polskogo zblizhennya Nova Ukrayina Praga 1927 1 2 S 75 80 Spomini z chasiv ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 Lviv 1927 1931 Ch I Do Berestejskogo miru 1927 Ch 2 Vid Berestejskogo miru do zajnyattya Poltavi 1928 Ch 3 Vid Krimskogo pohodu do getmanskogo perevorotu 1930 Ch 4 Getmanshina i povstannya Direktoriyi 1931 Urivki zi spominiv Kalendar Chervonoyi Kalini na 1929 r Lviv 1928 S 29 39 Armiya UNR 1917 21 Ukr Zagalna Enciklopediya Lviv Stanislav Kolomiya 1934 T 3 S 762 767 Zhitomirska yunacka shkola formuvannya nauka boyi pershij vipusk ukrayinskoyi starshini Storinki z nenadrukovanogo shodennika Litopis Chervonoyi Kalini Lviv 1936 5 S 18 19 6 S 7 7 8 S 15 10 S 11 15 11 S 14 17 1937 1 S 19 3 S 14 17 6 S 17 Strategichni operaciyi Bogdana Hmelnickogo pid chas vijni 1648 1649 rokiv Vijsko Ukrayini K 1993 6 S 43 7 S 74 8 S 93 Netorovanim shlyahom Spomini z istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rr Vitchizna 1993 5 6 S 123 135 7 8 S 137 154 1994 1 2 S 137 149 5 6 S 143 156 Lit Gavrilyuk I Z velichnogo minulogo Za derzhavnist Varshava 1929 1 S 130 Petriv V M Spomini z chasiv ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 u 4 ch Ch 3 Vid Krimskogo pohodu do getmanskogo perevorotu Vsevolod Petriv Lviv Nakladom Vid Kooperativi Chervona kalina 1930 164 s U spogadah ta citatah RedaguvatiNimeckij kapitan Gans Koh pro chasi svogo perebuvannya v sichovih strilcyah u Armiyi UNR tak pisav u gazeti Viner Nojye Nahrihten zhovten 1927 roku nbsp Ya prigaduyu horobrogo polkovnika Petrova yakij z dvoma regulyarnimi sotnyami rozbiv navesni 1919 r partizansku vatagu bilya Zhitomira a pogromnickih provokatoriv rozstrilyav na misci U polkovnika Petrova mabut she teper musit nahoditisya listivka podyaki Zhitomirskogo rabinatu yaku jomu todi pidnesli tamoshni zhidi 3 nbsp U kinoscenariyi ta dokumentalno istorichnij kinostrichci Ukrayinska revolyuciya za spogadami Vsevoloda Petriva 2012 Vshanuvannya pam yati Redaguvati nbsp Cegolka na budivnictvo pam yatnika na mogili nbsp Mogila V M Petriva Kladovishe Augsburg Nordfriedhof28 travnya 2011 roku v mikrorajoni Obolon vidkrito pam yatnik Starshinam Armiyi UNR urodzhencyam Kiyeva Pam yatnik ye zbilshenoyu kopiyeyu ordena Hrest Simona Petlyuri Bilsh nizh dvometrovij Hrest Simona Petlyuri vstanovlenij na postamenti na yakomu z chotiroh storin svitu zakripleni memorialni doshki z imenami 34 starshin Armiyi UNR ta Ukrayinskoyi Derzhavi yaki buli urodzhencyami Kiyeva imena yakih istorikam vdalosya z yasuvati Sered inshogo vigraviruvane j im ya Vsevoloda Petriva 16 lyutogo 2016 roku v misti Boyarci vulicyu Petrovskogo perejmenuvali na vulicyu Vsevoloda Petriva 4 19 lyutogo 2016 roku v Zhitomiri vulicyu Grechka perejmenuvali na vulicyu Generala Vsevoloda Petriva 5 2016 roku u Kiyevi provulok Sherbakova perejmenuvali na provulok Vsevoloda Petriva 15 zhovtnya 2016 roku u misti Boyarka na odnoimennij vulici bula vidkrita memorialna doshka Vsevolodu Petrivu 6 8 grudnya 2022 roku u Kiyevi vulicyu Kirponosa perejmenuvali na vulicyu Vsevoloda Petriva 7 nbsp Pam yatnik starshinam Armiyi UNR urodzhencyam m Kiyeva na yakomu vikarbuvano im ya Vsevoloda Petriva nbsp Memorialna doshka Vsevolodu Petrivu u m BoyarkaU kinematografi Redaguvati U 2012 2013 roci rezhiser Ivan Kanivec znyav film Ukrayinska revolyuciya dokumentalnu ekranizaciyu spogadiv Petriva Spomini z chasiv ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 Div takozh Redaguvati Ukrayinska revolyuciya dokumentalna ekranizaciya spogadiv Vsevoloda Petriva Spomini z chasiv ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 Primitki Redaguvati Vsevolod Petriv Vijskovo istorichni praci Spomini vstup V Sergijchuka Zbirnik Poligrafkniga K 2002 640 s ISBN 966 530 110 1 Tetyana Ostashko Primitki do Shodennika 1918 Ye H Chikalenka Shodennik 1907 1917 Yevgen Chikalenko Kiyiv Tempora 2011 479 c Sergijchuk V Vsevolod Petriv Seriya Ukrayinski derzhavniki S 125 Boyarka inform Perejmenovano vulici rishennyam sesiyi Zgidno Facebook www facebook com Procitovano 23 lyutogo 2016 Suhomlin pidpisav rozporyadzhennya pro perejmenuvannya vulic u Zhitomiri nedostupne posilannya z kvitnya 2019 Vidkrittya memorialnoyi doshki Vsevolodu Petrivu za uchasti rekonstruktoriv VIK Povstanec 15 10 2016 r Boyarska zagalnoosvitnya shkola I III stupeniv 4 viddil osviti Kiyevo Svyatoshinskoyi rajderzhadministraciyi boyarka school4 edukit kiev ua ukr Arhiv originalu za 16 listopada 2017 Procitovano 15 listopada 2017 Vitalij Klichko Kiyivrada derusifikuvala she 32 vulici stolici Zokrema perejmenuvala bulvar Druzhbi Narodiv Oficijnij portal KMDA Golovna ukr Procitovano 8 grudnya 2022 Dzherela RedaguvatiBuravchenkov A O Petriv Vsevolod Mikolajovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 185 520 s il ISBN 978 966 00 1142 7 Vojcehivska I Vsevolod Petriv neznana spadshina za materialami rodinnogo arhivu Svyatoslava Petriva v SShA Studiyi z arhivnoyi spravi ta dokumentoznavstva T 5 K 1999 S 195 197 Dovidnik z istoriyi Ukrayini za red I Z Pidkovi R M Shusta K Geneza 2001 ISBN 966 504 439 7 Kovalenko Sergij Petriv Vsevolod Mikolajovich Chorni zaporozhci istoriya polku 2 ge vidannya Kiyiv Vidavnictvo Stiks 2015 368 s Yeroshevich P Z borotbi ukrayinskogo narodu za svoyu nezalezhnist Tam samo Varshava 1939 9 S 38 39 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 T 6 Parizh Nyu Jork 1970 S 2034 Krip yakevich I ta in Istoriya ukrayinskogo vijska 4 te vid K 1992 S 370 375 377 382 385 408 414 419 425 565 629 Naumenko K ta in Generalitet ukrayinskih vizvolnih zmagan Lviv 1995 S 214 215 Sergijchuk V Vsevolod Petriv Vijskovo istorichni praci Spomini 2002 Strelskij G Biografiya Vsevoloda Mikolajovicha Petriva Ukrayinski istoriki XX stolittya Biobibliografichnij dovidnik K Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2004 Vip 2 chast 2 382 s Ukrayinski istoriki Strelskij G Diyachi Ukrayini dobi nacionalno vizvolnih zmagan 1917 1920 rr Istoriya v shkoli 1999 1 2 S 48 49 Tinchenko Ya Ukrayinske oficerstvo shlyahi skorboti ta zabuttya Ch I K 1995 S 105 107 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga II K Tempora 2011 355 s ISBN 978 617 569 041 3 Posilannya RedaguvatiPetriv Vsevolod Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1963 T 6 kn XI Literi Pere Po S 1356 1000 ekz Petriv Vsevolod Mikolajovichu sestrinskih Vikiproyektah nbsp Citati u Vikicitatah nbsp Temi u Vikidzherelah nbsp Genealogiya na Rodovodi nbsp Petriv Vsevolod Mikolajovich u Vikishovishi Vsevolod Petriv Petriv Vsevolod Mikolajovich ros grwar ru Rosijska imperatorska armiya v Pershij svitovij vijni nbsp Tvori cogo avtora perebuvayut u suspilnomu nadbanni Vi mozhete dopomogti proyektu dodavshi yih u Vikidzherela Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Petriv Vsevolod Mikolajovich amp oldid 40146607