Карпатська Україна

Див. також: Карпатська Русь (журнал)

Карпатська Україна автономія; самопроголошена держава 1938 – 1939 Прапор Герб Гімн Ще не вмерла Україна України: історичні кордони на карті Карта Карпатської України 1939 року Столиця Ужгород (1938) Хуст (1938—1939) Мови Українська Релігії Греко-католицизм (уніатство), Православ'я Форма правління республіка Президент  - 1939 Августин Волошин Прем'єр-міністр  - 1938 Андрій Бродій  - 1938-1939 Августин Волошин  - 1939 Юліян Ревай Законодавчий орган Сойм Історичний період Міжвоєнний період  - Засновано 8 жовтня 1938  - Незалежність 15 березня 1939  - Ліквідовано кінець травня 1939 Валюта Чехословацька крона Сьогодні є частиною Україна Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Карпатська Україна

Карпа́тська Украї́на (до 26 жовтня 1938 Підкарпатська Русь) — автономна республіка у складі Чехо-Словаччини в 1938–1939 рр., Українська незалежна держава — в основному на гірській частині території Закарпаття з 15 березня до кінця травня 1939 року.

У складі Чехословаччини

Після розпаду Австро-Угорської імперії закарпатські українці активно виступали за об'єднання Карпатської України з іншими українськими землями. 21 січня 1919 року на Народних Зборах у Хусті, де зібралося більш як 400 депутатів з усього Закарпаття, проголосили злуку Карпатської України з Українською Народною Республікою. Однак несприятлива міжнародна ситуація і критичне становище Директорії УНР внаслідок агресії більшовицької Росії, не дозволили здійснити надії закарпатських українців на возз'єднання в єдиній Українській державі.

На основі рішень Сен-Жерменського (1919 р.) і Тріанонського (1920 р.) договорів Підкарпатська Русь була включена до складу Чехо-Словацької республіки на правах автономії. Проте реальний автономний статус Карпатської України, передбачений договорами, так і не був забезпечений чехословацьким окупаційним урядом. У 1920-30 рр. українська громадськість і політичні партії на Закарпатті активно виступали за надання Карпатській Україні автономії, створення Української національної держави і возз'єднання у Соборній незалежній українській державі. Для цього регулярно проводилися народовецькі з'їзди.

Президент Чехо-Словаччини Едвард Бенеш усвідомлював складнощі діяльності уряду в умовах багатоетнічності республіки. Він проголошував намір перебудувати її «…в державу, де цілковито рівноправні народи мали б своє власне управління…». 20 лютого 1937 року опублікували спеціальне комюніке з основними настановами, що передбачали зміну політики стосовно національних меншин. Але жодних практичних заходів у той час не вжили.

Запровадження автономії

Августин Волошин

Конституційний акт № 328/1938 про Автономію Підкарпатської Русі

29 травня 1938 року Центральна Руська Народна Рада столиці Карпатської України Ужгорода поставила вимогу до уряду Чехо-Словаччини про впровадження статусу автономії краю, посилаючись на положення Сен-Жерменського договору та конституції. 9 вересня 1938 року до Праги прибула делегація з 10 представників Української Центральної Народної Ради для перемовин про статус автономії у Чехо-Словацькій державі. 4 жовтня будапештський уряд запропонував Німеччині приєднати Закарпаття до Угорщини. В цьому його підтримував уряд Польщі, виходячи з того, що існування української автономії активізує незалежницьку діяльність українців у Польщі. Після підписання Мюнхенської угоди чотирьох держав (30 вересня 1938 року) складне міжнародне становище Чехо-Словаччини і всезростаюча боротьба українського населення за політичні права примусили чехословацький уряд погодитися надати Підкарпатській Русі статус автономної республіки. 22 листопада 1938 р. празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України, внаслідок чого Чехо-Словаччина перетворилася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських українців (русинів).

8 жовтня 1938 р. утворено перший автономний уряд (Рада Міністрів Підкарпатської Русі), який очолив Андрій Бродій (затверджений центральною владою 11 жовтня 1938 р.). До складу кабінету увійшли діячі як русофільського (А. Бродій, Е. Бачинський, І. П'єщак, С. Фенцик), так і українофільського (Ю. Ревай та А. Волошин) напрямків.

Однак проугорська політика Бродія, який ще до свого призначення вів таємні переговори з Угорщиною про приєднання краю, викликала незадоволення українського населення в Закарпатті і стала причиною рішучих дій Чехословаччини. 26 жовтня 1938 року А. Бродія усунуто з посади голови кабінету і в той же день арештовано загонами чехословацької воєнізованої поліції за «державну зраду і шпигунство». Загалом кабінет проіснував всього 15 днів і провів тільки 3 засідання.

Новим прем'єр-міністром Карпатської України став лідер Християнсько-народної партії Августин Волошин. Голова краю у присутності міністра Е. Бачинського, чеського генерала О. Сватека і віцегубернатора О. Бескида склав присягу на вірність Чехословацькій Республіці. У виголошеній прем'єрській промові Волошин заявив, що населенню Закарпаття будуть забезпечені їх «культурні, національні та господарські здобутки». Наступного дня 27 жовтня газета «Нова свобода» опублікувала звернення Української Народної Ради і очільника Карпатської України до українців світу.

Автономний уряд дозволив вживати поряд із назвою «Підкарпатська Русь» найменування «Карпатська Україна». Нова назва суперечила Конституції ЧСР і не була затверджена Національними зборами (22.11.1938). 25 листопада кабінет Волошина видав розпорядження про запровадження на території краю української мови як офіційної.

Рішенням Першого Віденського арбітражу 2 листопада 1938 р. північно-західна частина Карпатської України (Ужгородський, Мукачівський і Севлюський повіти) з містами Ужгород, Мукачеве і Берегове були передані Королівству Угорщина. В даних адміністративних одиницях, які становили близько 12 % території регіону, у 97 населених пунктах проживало близько 175 тис. осіб, серед яких понад 33 тис. українців. За цих умов столицю Карпатської України 10 листопада перенесли до Хуста, де й розмістилася канцелярія Августина Волошина.

Діяльність

Для захисту автономної незалежності і боротьби з угорськими та польськими військовими формуваннями створили збройні сили Карпатської України  — Організацію Оборони «Карпатська Січ», велику допомогу в створенні якої надала Організація Українських Націоналістів. Проблема тероризму, як з боку угорців, так і поляків, стала дуже важливою, навіть перекривалися кордони з Королівством Угорщина та Польською республікою. Влада автономії неодноразово посилала ноти протесту, але офіційні Варшава та Будапешт їх відверто ігнорували. Уряд Августина Волошина активно здійснював заходи, спрямовані на розбудову української держави. Налагоджувалася робота промисловості, транспорту, торгівлі, українізувалась система освіти, видавнича справа, державна адміністрація.

Культурне життя

Незважаючи на важкі тогочасні умови в Карпатській Україні працювали школи, були відкриті нові освітні заклади. Виходив щоденник «Нова свобода» (редактор В. Ґренджа-Донський), національно свідома молодь видавала провокаційну газету «Наступ» (редактор С. Росоха), селяни мали свій друкований орган — «Карпатську Україну» (редагував Ю. Таркович). До Хуста приїхали відомі українські письменники Олександр Олесь, Улас Самчук, які створили літературно-мистецьке товариство «Говерля», і почали видавати однойменний місячник під редакцією Олега Ольжича-Кандиби. Своє товариство створили російськомовні письменники. До Хуста перебрався державний театр «Нова сцена» (режисер Ю. Шерегій), який наприкінці листопада 1938 р. показав виставу «Запорожець за Дунаєм». Каленик і Петро Лисюки з української діаспори, створивши першу в Закарпатті кіностудію, розпочали зйомки фільму, котрий пізніше назвали «Трагедія Карпатської України».

Проголошення незалежності

Карпатська Україна 15 березня 1939

Посли Сойму Карпатської України

12 лютого 1939 р. відбулись вибори до Сойму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 92,4 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання.

Результати виборів

Назва громади За УНО Проти 1.ОКРУГА: ХУСТ — 87,5 % Березово 1140 1 Данилово 583 - Драгово 2403 9 Горінчово 1990 23 ХУСТ 6208 2122 Іза 427 1109 Копашньово 836 10 Крайниково 511 - Кошельово 1324 247 Липча 1805 23 Крива 351 118 Липецька Поляна 1031 19 Нанково 727 44 Нижній Бистрий 1067 16 Нижні Селища 1026 14 Салдобош 898 9 Сокирниця 1139 21 Шандрово 781 - Вишково 2923 461 Золотарево 1128 32 Велятин 1360 3 2.ОКРУГА: ТЯЧІВ — 95,09 % Бедевля 1433 6 Біловарці 357 3 Брустури 952 - Буштино 1453 2 Буштин. Гандал 315 2 Чомальово 806 6 Дубове 2401 1 Дулово 611 4 Ганичі 1421 2 Грушово 1078 4 Калини 1155 4 Колодне 428 - Красна 445 3 Кричово 761 - Криве 618 - Нересниця 1009 1 Німецька Мокра 384 1 Нижня Апша 1631 906 Нове Барово 594 1 Новоселиця 1180 3 Нягово 613 - Округла 189 12 Підплеша 378 - Руська Мокра 577 2 Руське Поле 1216 8 Широкий Луг 969 1 Теребля 1436 - Тересва 1378 6 Терново 715 6 Тячів 3744 607 Угля 1801 - Усть-Чорна 603 3 Вонігово 707 - Вульхівці 2031 4 3.ОКРУГА: ВОЛОВЕ (МІЖГІР'Я) — 98,01 % Новоселиця 565 1 Торунь 640 2 Присліп 702 2 Подобівці 219 2 Розтока 326 - Річка 431 3 Негрівці 705 - Колочава 1816 3 Майдан 1291 1 Синевирська Поляна 500 - Пилипець 436 6 Тюшка 230 2 Лозянський 563 2 Вічковий 299 - Голятин 343 57 Ляховець 252 6 Рекіти 195 - Нижній Стулений 642 - Вишній Стулений 536 - Келечин 364 9 Буковець 307 4 Ізки 542 - Волове 1486 18 4.ОКРУГА: РАХІВ — 96 % Білин 504 - Біла Церков 812 12 Богдан 1929 17 Ясіня 5802 67 Кобилецька Поляна 899 17 Косівська Поляна 1130 - Кваси 775 1 Луги 737 - Рахів 4426 75 Росішка 388 - Солотвина 1838 498 Солотвинські Копальні 889 422 Середня Апша 1926 86 Требушани 1101 12 Великий Бичків 3276 5 Вишня Апша 2854 - 5.ОКРУГА: СЕВЛЮШ (ВИНОГРАДІВ) — 93,36 % Ардовець 696 15 Чорна 433 9 Фанчиково 292 80 Гудя 105 267 Гетеня 315 18 Горбки 201 3 Холмець 82 62 Хижа 500 18 Королево над Тисою 2054 89 Мала Чингава 174 39 Мала Копаня 240 148 Малий Раковець 940 - Нижній Шард 305 6 Новоселиця 374 2 Олешник 961 120 Онок 817 - Рокосів 1426 34 Сасово 793 78 Севлюш 5104 240 Сірма 333 18 Теково 452 67 Тростник 484 8 Вишня Чингава 642 155 Велика Копаня 1194 23 Великі Ком'яти 1874 14 Великий Раковець 1976 - Веряця 498 1 Влахово 621 7 Вербовець 34 244 Вишній Шард 571 4 Заріччя 859 64 Гребля 328 - 6.ОКРУГА: ІРШАВА — 96,06 % Бабичі 170 99 Білки 2723 11 Богаревиця 299 1 Брод 685 11 Чорний Потік 292 2 Дешковиця 220 24 Ділок 123 117 Дубрівка 463 1 Довге 2071 7 Дубів 99 - Хмільник 328 7 Ільниця 2388 43 Імстичово 1013 - Іршава 1510 55 Івашковці 95 86 Кив'яжд 680 8 Климовиця 125 21 Кобалевиця 34 15 Колодне 377 24 Крайня Мартинка 245 18 Кушниця 1158 4 Лисичово 955 - Локоть 169 22 Лоза 513 3 Луково 539 - Мідяниця 454 - Осій 854 20 Покуття 232 27 Розтока 246 3 Сільце 900 - Смоголовиця 8 122 Собатин 115 9 Сухобронька 957 52 Шаркадь 470 3 Волоське 359 80 Воловиця 140 1 Заднє 1102 30 Загаття 687 56 7.ОКРУГА: СЕРЕДНЄ — 95,80 % Андрашівці 215 6 Анталівці 236 28 Доманинці 644 12 Дубрівка 401 9 Довге 308 15 Глубока 186 45 Горяни 430 5 Гута 369 12 Худльово 529 20 Ірлява 280 1 Ярок 347 6 Кам'яниця 340 18 Кобиляри 458 22 Ляхівці 187 20 Лекарт 652 41 Лінці 352 11 Невицьке 350 4 Н. Солотвина 262 10 Оноківці 352 44 Оріховиця 297 8 Підгорб 146 13 Середнє 967 40 Стрипа 168 - Вовковиї 272 2 В. Солотвина 155 15 Ужгород-село 348 2 Циганівці 123 3 Руські Комарівці 214 225 Великі Лази 182 221 8.ОКРУГА: СВАЛЯВА — 92,52 % Абранка 179 30 Березник 1023 20 Біласовиця 70 2 Боровчина 61 - Брестів 72 1 Буковець 95 204 Бистрий 146 9 Черник 96 2 Дітковиця 105 5 Драчина 133 32 Дусино 193 244 Ганковиця 292 24 Глинянець 232 5 Голубине 708 33 Гукливий 712 35 Ізвор-Гута 189 - Ялове 81 1 Канора 370 4 Керецькі 1435 97 Косино 214 26 Костельниця 114 1 Кичерний 134 51 Латорка 348 - Лази 311 4 Мала Мартинка 194 27 Медвежий 64 4 Мишкаровиця 66 - Неліпино 989 50 Нижня Грабовиця 284 6 Нижня Розтока 137 18 Нижні Верецьки 875 59 Нове Село 24 27 Обава 398 42 Оленьово 192 8 Пасіка 117 218 Пашковці 49 5 Павлово 272 43 Перехрестна 137 26 Плавя 258 12 Плоске 301 38 Підполоззя 146 11 Розсоші 354 79 Сасівка 303 26 Синяк 16 64 Скотарське 513 11 Солочин 344 2 Стройно 511 65 Сусково 322 23 Свалява 2781 186 Тибава 318 31 Уклин 120 2 Вербяж 229 3 Воловець 847 18 Вишня Грабовиця 258 2 Вишня Розтока 32 126 Вишні Верецькі 803 4 Задільський 169 5 Завадка 389 2 Збини 20 38 Жденьово 373 4 Поляна 509 3 Ізвор 297 2 Щербовець 179 20 9.ОКРУГА: ЧИНАДІЄВО — 80,40 % Арданово 530 119 Барбово 515 112 Белебово 25 20 Бенедиковці 357 11 Березники 46 7 Бобовище 470 5 Брестів 270 49 Буковинка 115 113 Черейовці 94 2 Червеньово 475 6 Чомонин 201 599 Доробратово 81 812 Дунковиця 351 4 Феделешівці 136 - Фогараш 186 26 Фрідєшово 83 34 Горонда 736 161 Гендеровиця 135 7 Герцовці 49 8 Грабово 180 - Іванівці 308 120 Яблоново 202 97 Залужжя 373 11 Івківці 40 1 Кайданово 590 47 Кальник 652 4 Кендерешів 20 99 Клечаново 657 17 Клочки 52 2 Колчино 330 9 Копинівці 253 1 Куштановиця 33 258 Кузьмино 216 3 Лалово 121 301 Лавки 418 - Лецовиця 243 60 Лісарня 72 8 Лохово 451 35 Макарьово 444 298 Медведівці 240 - Микулівці 220 1 Негрово 491 79 Німецька Кучава 118 33 Нижній Коропець 142 92 Новоселиця 82 2 Новий Кленовець 339 - Пацканьово 550 - Пістрялово 335 56 Підгоряни 719 - Підмонастир 313 18 Пузняківці 217 5 Ракошин 1,083 287 Жуково 310 11 10.ОКРУГА: ПЕРЕЧИН — 92,39 % Ворочів 522 4 Вульшинки 298 4 Дубриничі 770 11 Заріччя 811 124 Липовець 131 3 Мокра 246 2 Новоселиця 231 2 Пасіка 782 13 Перечин 1445 20 Порошкове 945 206 Раків 508 15 Симір 500 10 Симірки 480 3 Туриця 416 72 Туринський Бистрий 595 43 Тур'янська Поляна 690 6 Тур'янські Ремети 963 152 11.ОКРУГА: ВЕЛИКИЙ БЕРЕЗНИЙ — 98 ,4 % Бегин. Пастіль 140 2 Буковцьово 448 4 Чорноголів'я 921 14 Домашин 221 2 Гусний 204 1 Княгиня 191 34 Кострина 683 13 Костьова П. 235 - Люта 1594 6 Лубня 156 - Луг 190 1 Малий Березний 487 2 Мирча 263 5 Мочар 109 7 Нижня Стужиця 278 - Розтока Пастіль 211 2 Смереково 225 79 Сіль 289 13 Стара Стужиця 245 З Ставне 610 2 Стричава 228 - Сухий 230 - Тихий 510 5 Ужок 506 - Великий Березний 1525 5 Волосянка 783 4 Вишка 553 - Забродь 393 5 Завосина 179 - Загорб 288 - Бистрий 385 - Мали право голосу 284 365 осіб, голосувало 263 202, з них за УНО 92,4 %

Повідомлення в Харбінській газеті «Далекий Схід» про створення Карпатської України (1938 рік)

15 березня 1939 р. Сойм (голова А. Штефан) проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України (Конституційний закон ч.1), визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська мова).

Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла України..». Герб — червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі.

Президентом Карпатської України обрали Августина Волошина, який призначив прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Юліана Ревая.

Головою Сойму обрано Августина Штефана, заступниками Степана Росоху та Федіра Ревая.

Волошин після проголошення Незалежності відразу ж звернувся з телеграмою особисто до Адольфа Гітлера з проханням про визнання Карпатської України під охороною Третього Рейху та недопущення її захоплення Королівством Угорщина.

Августин Волошин:
«Від імені уряду Карпатської України прошу Вас прийняти до відома проголошення нашої самостійності під охороною Німецького Рейху. Прем'єр-міністр доктор Волошин. Хуст».

Але вранці німецький консул у Хусті порадив українцям «не чинити опір угорському вторгненню, бо німецький уряд у цій ситуації не може, на жаль, прийняти Карпатську Україну під протекторат».

Окупація Карпатської України

Міжнародна ситуація напередодні

Міжнародне становище Карпатської України з кожним днем ускладнювалось. Королівство Угорщина, територіальні претензії котрої рішенням Віденського арбітражу були задоволені не повністю, безперервно здійснювала антиукраїнські дипломатичні демарші, направляла в Карпатську Україну провокаційні терористичні групи. Уряд Польської республіки також неодноразово порушував перед Берліном питання про передачу, крім анексованої поляками Тєшинської області ЧСР, ще й північних районів Закарпаття. Польську республіку влаштовувало навіть повне підпорядкування його Королівству Угорщина. Тодішній режим Польської республіки ніяк не міг змиритися з існуванням поряд з Східною Галичиною осередку української суверенності й також засилав сюди свої диверсійні групи для саботажу та здійснення терористичних актів.

Гітлер намагався використати ситуацію в своїх цілях. Схиляючись до думки віддати все Закарпаття Королівству Угорщина, він робив це поступово, щоб іще більше прив'язати її до німецьких інтересів. І домігся свого, диктатор Угорщини М. Горті 24 лютого 1939 р. оголосив про приєднання до антикомінтернівського пакту.

У цих умовах Москва кваліфікувала наслідки Віденського арбітражу як порушення міжнародних норм. А поширювані пресою й дипломатами західних держав чутки про можливе використання закарпатської державності в цілях анексування інших українських земель розглядала як пропагандистські вигадки.

Нарком іноземних справ СРСР М. Литвинов ще 19 грудня 1938 р. заявив: «Ми навіть не впевнені, що… Гітлер серйозно ставиться до української акції. Можливо, що маємо справу з дипломатичною диверсією». Гітлер, як засвідчили наступні події, не збирався відновлювати українську державність у будь-якій формі чи сприяти цьому. У січні 1939 р. Радянський Союз розірвав дипломатичні відносини з Королівством Угорщина як з державою, що не має самостійної зовнішньої політики, рухається у фарватері Третього Рейху, зазіхає на українські землі.

10 березня 1939 р. на повідомлення західної преси і дипломатів, що нібито існують плани приєднання до Карпатської України Радянської України, відреагував Й. Сталін. Він назвав такі вигадки «підозрілим шумом», мета якого спровокувати конфлікт СРСР з Третім Рейхом без наявних на те підстав, не втримавшись від недолугих епітетів щодо Закарпаття.

На жаль, не всі українські діячі повністю усвідомлювали реальну ситуацію. Лідери Карпатської України сподівалися, що Третій Рейх погодиться на створення невеликої української держави в Карпатах. Але то було великою ілюзією, бо Берлін дбав лише про власні інтереси на Сході. Вирішення «українського питання»… аж ніяк не вписувалося в його загарбницькі плани.

6 березня 1939 року Гітлер вирішив остаточно ліквідувати Чехословацьку республіку, окупувавши Богемію і Моравію та давши дозвіл на окупацію Королівством Угорщина Карпатської України.

Вторгнення

Територіальні поступки Чехословацької республіки за Мюнхенською угодою
1. Судети передані Рейху в жовтні 1938
2. Чеський Тешин переданий Польській республіці 2 жовтня 1938
3. Територія, зайнята Королівством Угорщина у листопаді 1938
4. Карпатська Україна зайнята Королівством Угорщина у березні 1939
5. Решта Чехії перетворена на Протекторат Богемії і Моравії у березні 1939
6. Сателітна держава Словацька республіка

В ніч з 13 на 14 березня 1939 р. гортистське Королівство Угорщина, за підтримкою Третього Рейху розпочало війну проти Карпатської України. Президент А. Волошин віддав наказ видати резервну зброю Карпатській Січі. Після зіткнень із чеськими військами під командуванням генерала Прхали, що намагалися роззброїти карпатоукраїнські війська, Карпатська Січ взяла під контроль територію країни, хоча в цей час угорські війська вже захопили перші українські села: Підгіряни, Кольчино і Коропець.

Розстріл угорцями січовиків на Татарському перевалі поблизу с. Ясіня. Березень, 1939 р.

З перших же годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами противника по лінії Ужгород-Мукачево-Берегово-Севлюш. Зрозуміло, що шансів виграти в цьому зіткненні не було, але як сказав Михайло Колодзінський, один з трьох членів Генерального штабу Карпатської Січі:

Михайло Колодзінський зробив як сказав — геройськи загинув разом з бійцями Карпатської Січі, яких він, як і інші члени ОУН набирали й готували саме до таких зіткнень. Інший член Генерального штабу Роман Шухевич разом з Р. Яри, А. Мельником, В. Курмановичем покидають Карпатську Україну.

Найбільший бій відбувся на Красному полі. 16 березня 1939 р., зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18 березня більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами. До 7 липня 1939 року вона була анексована.

17 березня 1939 на третій день окупації Карпатської України мадярські жандарми гнали на перевал через села Нижні Ворота, Верб'яж, Завадка колони полонених, переважно галичан-вояків Карпатської Січі і передали їх польській прикордонній службі, яка розмістила полонених у підвалах своїх казарм. Наступного дня, 18 березня 1939, до сходу Сонця полонені були розділені на колони, відконвойовані вліво і вправо від перевалу по лінії кордону приблизно на півтора-два кілометри і розстріляні на закарпатській стороні над селами Нова Розтока і Верб'яж та між селами Петрусовицею, Жупанами і Лазами. Число розстріляних, за оцінками свідків, становило 500—600 полонених.

У гірських районах Карпатської України загони «Карпатської Січі» продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами до кінця травня 1939 р.

У кінці березня 1939 р. президент республіки Августин Волошин і частина уряду на чолі з прем'єром Ю. Реваєм виїхала через Королівство Румунія в еміграцію. Повноважні карпатоукраїнські представники залишили край через півтора місяця після початку прямої агресії Королівства Угорщина. До 30 квітня 1939 року в Хусті офіційно діяла Українська евакуаційна комісія на чолі з Володимиром Бірчаком.

При захисті Карпатської України, за різними даними, загинуло від 2 до 6,5 тис. осіб.

Недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності.

Культурне життя після окупації

Упродовж 1939−1944 рр. у краї було паралізоване національне, духовне, освітнє життя часів Чехословаччини та Карпатської України, всі українські організації, що проповідували українські ідеї, об'єднання земель в єдину українську державу, розпускалися. Товариство «Просвіта», що діяло в краї ще з 1918 року, від 3 лютого 1940 року заборонялося, бо проповідувало ідеї українськості русинів Закарпаття.

Угорці взяли курс на докорінну зміну суспільно-політичного життя в краї: формування лише товариств і організацій, що сповідували доктрину віковічної єдності русинів та угорців в єдиній Святоштефанській державі. Так, замість «Просвіти» весною 1941 року утворили Наукове Товариство Закарпаття на чолі з Іваном Куртяком, органом якого став проугорський журнал «Зоря». Головним завданням Товариства було сформувати граматику та словник русинської мови таким чином, щоб вони не були схожими ні з українською, ні з російською літературними мовами, довести й започаткувати окремішність історичного шляху розвитку русинської мови, що сформувалася ізольовано від української культури й мови.

Фільмографія

Про Карпатську Україну відзнято декілька документальних фільмів:

• Україна в огні (1939)
• Трагедія Карпатської України (1940)
• Карпатська Україна (1942)
• 39-й. Карпатська Україна (2009)
• Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919—1939 (2012)

Див. також

• Підкарпатська Русь
• Уряд Карпатської України
• Сойм Карпатської України
• Карпатська Січ
• Бій на Красному полі
• Нітранське князівство
• Урядовий Вісник Правительства Карпатської України
• Конституційні акти незалежної Карпатської України
• Операція «Лом»
• Возз'єднання Закарпаття із ЗУНР

Примітки

1. . Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 22 січня 2017. 
2. Косик, Володимир. Україна і Німеччина у другій світовій війні / Пер. із франц. Р. Осадчука. — Париж — Нью-Йорк — Львів: Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Львові, 1993.— С. 58—59.
3. 1)Могаричев. К. До питання про участь польських бойових груп на території Карпатської України у 1938—1939/ К. Могаричев//Україна і Польща: історичне сусідство: матеріали міжнародної наукової конференції 17-18 травня 2012 р./ від.ред Ю.Зінько;Вінницький державний педагогічний університет ім.. М. Коцюбинського.-Вінниця: Нілан, 2012.- С.479-485.
4. . Архів оригіналу за 25 липня 2015. Процитовано 1 січня 2010. 
5. Василь Довгей. Від Бескидів до Катині // Погляд за лаштунки. Збірник статей. Львів. ЛвЦНТЕІ, 2006. — С. 3–13.
6. . Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 12 липня 2017. 
7. . Архів оригіналу за 6 жовтня 2017. Процитовано 15 березня 2013. 
8. . cultua.media. 07.12.2016
9. . zbruc.eu. 2021
10. Чи втрачено американський фільм про Карпатську Україну? [ 29 квітня 2021 у Wayback Machine.]. svoboda-news.com. 2019

Джерела та література

• М. М. Вегеш. Карпатська Україна [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 122. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• В. А. Чехович. Карпатська Україна [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2022. — ISBN 966-02-2074-X.

• Уряди України у ХХ ст. — К.: Наукова думка, 2001. — 608 с.
• Вегеш Микола. Августин Волошин і Карпатська Україна. — Львів: ЗУКЦ, 2004. — 414 с. ISBN 966-8445-06-6
• Вегеш М. Карпатська Україна. Документи і факти. — Ужгород: Карпати, 2004. — 432 с. ISBN 966-671-070-6
• Бойко О. Д. Історія України: Навч. посіб. 3-тє вид., доп. — К.: Академвидав, 2007. — 683 с.
• Василь Ґренджа-Донський. Щастя і горе Карпатської України (щоденник) [ 16 березня 2012 у Wayback Machine.].
• Карпатська Січ. Карпатська Україна [ 29 липня 2018 у Wayback Machine.]
• В. Кубійович. Закарпаття // Енциклопедія українознавства — II. — Т. 2. — С. 715—727. [ 26 жовтня 2004 у Wayback Machine.]
• Ігор Мельник. Перший уряд Карпатської України // Збруч. — 2013. — 11 жовт. [ 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
• Найбільша проблема Європи // Український тиждень. — 2011. — 27 берез. [ 18 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
• В. Шевченко. Герої Срібної землі // День. — 2004. — 19 берез. [ 29 червня 2013 у Wayback Machine.]
• Наддніпрянський погляд на розстріляне Закарпаття [ 20 квітня 2017 у Wayback Machine.]
• Хроніка Закарпаття, 1867—2010 [ 10 червня 2012 у Wayback Machine.]
• Опір у Карпатах. Як закарпатці боронилися від угорської агресії в 1939 році [ 19 грудня 2019 у Wayback Machine.]

Література

• В. Чехович. Карпатська Україна // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.318 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

• Карпатська Україна [ 13 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Карпатська Україна [ 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 607-609. — 1000 екз.
• . http://www.istpravda.com.ua/. Історична правда. 15 березня 2018. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018. 
• . http://www.istpravda.com.ua/. Історична правда. 7 березня 2018. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018. 
• Футбол Карпатської України: перерваний політ [ 1 квітня 2019 у Wayback Machine.]
• Карпатська Україна : географія, історія, культура. — Львів : Укр. вид. ін-т, 1939. — 160 с. : іл., табл. [ 30 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Сайт про Карпатську Україну [ 14 березня 2016 у Wayback Machine.]

Відео

• Карпатська Україна: народження нової держави / Документальний фільм // 1940 // ВІДЕО
• Кінохроніка проголошення Карпатської України 1939 року. Тривалість: 00:45:20 на YouTube
• Проголошення Карпатської України. Відео (фраґмент) [ 25 січня 2014 у Wayback Machine.]