www.wikidata.uk-ua.nina.az

Антанта Анта нта від фр entente згода початок виразу фр Entente cordiale сердечна згода військово політичне угрупування

Антанта

Анта́нта (від фр. entente — згода, початок виразу фр. Entente cordiale — сердечна згода) — військово-політичне угрупування, основними членами якого були Велика Британія, Французька республіка і Російська імперія, створене в 1904—1907 роках.

Європейські військові союзи в 1915 року. Центральні держави коричневі, Країни Антанти сірі та нейтральні країни жовті

Основний опис Редагувати

Антанта домінувала в міжнародних відносинах перших десятиліть XX століття. Виникла у відповідь на створення в 1882 році і подовження в 1891-му Троїстого союзу Німецької імперії, Австро-Угорської імперії та Королівства Італія. Веде початок від франко-російського союзу 1891—1893 років. Оформилася як глобальна коаліція після вступу до союзу Великої Британії, яка 8 квітня 1904 року врегулювала суперечності з Французькою республікою в Африці та 31 серпня 1907 року — з Російською імперією в Азії (Конвенція про розподіл сфер впливу в Персії, Афганістані, Тибеті).

Колоніальна експансія та озброєння Німецької імперії, її прагнення покінчити з пануванням Великої Британії на морях спонукали Лондон відійти від попередньої політики «блискучої ізоляції», вступити у союзницькі взаємини з континентальними державами, зберігаючи провідну роль у світових міжнародних відносинах.

1911 року Антанта стала військовим союзом і основою сил союзників під час Першої світової війни. У роки війни блок Великої Британії, Французької республіки, й Російської імперії підтримало 25 держав, серед них США, Японська імперія, Королівство Румунія, Республіка Китай, Королівство Греція, Португальська республіка та інші. США, не бажаючи розчинятися в Антанті, проголосили себе «асоційованою країною» угруповання. Антанта виграла Першу світову війну і закріпила свій успіх дипломатично на Паризькій мирній конференції, створивши так звану Версальську систему міжнародних відносин.

Вплив на Україну Редагувати

Назрівання глобального збройного конфлікту між військово-політичними блоками безпосередньо загрожувало Україні. Українські землі перебували у складі держав, які належали до протилежних сторін — Російської імперії й Австро-Угорської імперії, що змагалися за першість у Південно-Східній Європі. Але на українські землі претендували й інші держави. Суттєвою причиною таємного приєднання Королівства Румунія до Троїстого союзу 7 жовтня 1883 року було прагнення заволодіти Бессарабською губернією. Від початку Першої світової війни українські землі перетворилися на арену жорстоких битв. В офіційно проголошених територіальних вимогах Російської імперії йшлося про приєднання до Росії Східної Галичини, а також, не зовсім виразно, — Закарпаття. Північна Буковина поступово перетворилася на об'єкт активного торгу Російської імперії з Королівством Румунія, при цьому союзники Росії, по блоку, підтримували Румунію.

Повалення царизму й розгортання українського національного руху спочатку не змінило ставлення Антанти до України. Французька імперія й Велика Британія продовжували розглядати українське питання як внутрішню справу Російської імперії. Однак неспроможність останньої утримувати Східний фронт привернула увагу Антанти до України як до геополітичного партнера.

У цей час активна діяльність спецслужб країн Антанти і США, які неприховано втручалися у внутрішні справи України, була викликана не інтересом до відродження національної державності, а суто прагматичною зацікавленістю у залучення ресурсів УНР до війни проти держав Центрального блоку. З вояків-українців планувалося створити кілька армійських корпусів гарматного м'яса[ru] для відправлення на Південно-Західний і Румунський фронти.

Після проголошення Першого Універсалу УЦР і створення Генерального Секретаріату УЦР-УНР уряди держав Антанти з літа 1917 року почали надсилати своїх представників для ознайомлення з внутрішньополітичною ситуацією в Україні. У серпні 1917 року за дорученням французького посольства у Петербурзі в Києві перебував журналіст Жан Пелісьє, який інформував свій уряд про події в Україні. У жовтні 1917 року британо-французька військова місія на чолі з ген. Табуї і полк. Перльє вела переговори з генеральним секретарем військових справ Симоном Петлюрою. Представники Антанти на всіх переговорах з українською стороною переважно ставили питання про можливість використання українських військ, що поступово формувались, у воєнних діях проти австро-німецького блоку. Антанта активізувала діяльність консулів у Києві й Одесі, це були, відповідно, британці Дуглас і Джон Багге, американці Д. Дженкінс і Рей, військово-санітарних та інших організацій.

Падіння Тимчасового уряду і захоплення більшовиками ставки головнокомандуючого російськими військами М. Духоніна, спричинили переїзд військових місій Великої Британії, Японської імперії, Королівства Румунія, Королівства Сербія та Бельгії до Києва. У місті розпочались активні переговори з представниками Великої Британії (генерал Чарльз) і Французької республіки (полковник Гравьє і Перльє), які намагались встановити офіційні відносини з Генеральним Секретаріатом і пробували переконати український уряд не брати участі в переговорному процесі з Центральними державами. У грудні 1917 року уряди Французької республіки і Великої Британії призначили своїх представників в Україні — відповідно генерала Жоржа Табуї та Д. П. Багге.

21 грудня 1917 року (3 січня 1918 року) генерал Ж. Табуї офіційно заявив про визнання Української Народної Республіки і призначення його комісаром Французької Республіки при Генеральному Секретаріаті. Держави Антанти намагались переконати уряд УНР продовжувати боротьбу на Західному і Південному фронтах, пропонуючи фінансову і військову допомогу. Однак складне внутрішньополітичне становище в Україні, агресія більшовицької Росії та окупація її військами значної частини української території, в тому числі Києва, примусили Генеральний Секретаріат відмовитись від подальших контактів з Антантою і укласти в 1918 році — Берестейський мир.

23 грудня в Парижі вищі представники влади, армії й розвідки уклали англо-французьку угоду про розподіл сфер впливу в Росії 1917 року. Укладення Брестського мирного договору УНР з державами Четверного союзу 9 лютого 1918 року було засуджено Антантою і в майбутньому використовувалося сусідами України для політичних спекуляцій. Контроль над територією України австро-німецьких військ (1918) перервав роботу місій і представників Антанти в Україні.

Протягом 1918 року Антанта ставилась вороже до УНР і Української Держави гетьмана Павла Скоропадського, повністю підтримуючи Добровольчу армію генерала А. Денікіна та ідею російських шовіністичних кіл про відновлення рос. «единой и неделимой России». У жовтні 1918 року у Женеві міністр закордонних справ Української Держави Д. Дорошенко намагався вступити в переговори з представниками країн Антанти, але, через початок антигетьманського повстання, ці спроби були припинені. Директорія УНР не була визнана Антантою, а позиція українського уряду розглядалась її дипломатами як «більшовицька».

Після перемоги над ворожим угрупованням 1918 року Антанта розпочала введення своїх військ у південні райони України — стурбована наступом більшовиків, Антанта ухвалила рішення замінити німецькі гарнізони власними військами. 12 грудня 1918 року Армія УНР після жорстоких боїв з білогвардійцями на підступах до Одеси зайняла місто, а вже 15 грудня 1918 року розпочалася висадка франко-грецького десанту під командуванням генерала Боріюса у прибережній смузі Одеси. 27 грудня 1918 року Директорія УНР опублікувала ноту «До демократій усіх націй світу і демократій держав Антанти», у якій висловлювався рішучий протест проти втручання Антанти у внутрішні справи України. Враховуючи складне становище на українсько-більшовицькому фронті, Директорія видала наказ про відхід українських частин з міста. Наприкінці грудня 1918 року війська Антанти, загальним числом близько 60 тисяч осіб, поступово захопили південну частину України по лінії Тирасполь — Бірзула — Вознесенськ — Миколаїв — Херсон — Крим.

Змушена вести бої на два фронти, Директорія вирішила вступити в переговори з військовим командуванням Антанти. 6 лютого 1919 року командувач французькими військами д'Ансельм поставив українській делегації — І. Мазепа, Степан Бачинський, О. Греков, Сергій Остапенко, у Бірзулі попередні умови для початку переговорів — відставка Володимира Винниченка, Володимира Чехівського та Симона Петлюри, контроль над фінансовою політикою українського уряду; звільнення з в'язниць гетьманських міністрів, та інші. Найважливіше для української делегат (делегації) питання про визнання незалежності УНР на переговорах не ставилось.

Після виходу 11 лютого 1919 року зі складу Директорії Володимира Винниченка і формування 13 лютого 1919 року нового уряду без участі представників соціалістичних партій переговори продовжились. Не подаючи надії на можливість визнання УНР, Антанта вимагала підпорядкування української армії союзному командуванню і включення її поряд з Добровольчою армією генерала Денікіна у єдиний антибільшовицький фронт та встановлення контролю Антанти над українськими землями. На ці умови українська делегація категорично не погодилась.

На Паризькій мирній конференції 1919—1920 років глави Антанти і США диктували переможеним країнам умови повоєнного врегулювання, створивши Версальську систему міжнародних відносин. Питання, пов'язані з Україною та її землями, розглядалися в контексті або відновлення «єдиної та неподільної Росії», або створення «санітарного кордону» на західних рубежах Радянської країни. З початком функціювання Ліги Націй діяльність Антанти формально припинилася.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Сідак B.C. Національні спецслужби в період Української революції 1917—1921 рр. — Київ: Альтернативи, 1998 . — 320 с. : іл. ISBN 966-02-0222-9
  2. За іншими даними — 27 грудня.

Джерела Редагувати

Література Редагувати

  • Історія дипломатії. Том другий. Дипломатія за нового часу (1872—1919 рр.) / Під ред. акад. В. П. Потьомкіна. Укладачі проф. Хвостов В. М. і проф. Мінц І. І.— К.: Українське вид-во політич. літ-ри, 1948.— 408 с.
  • Рубинштейн Н. Советская Россия и капиталистические государства в годы перехода от войны к миру (1921—1922 гг.). — М., 1948.
  • Тэйлор А.Дж. П. Борьба за господство в Европе. 1848—1918. — Москва, 1958.
  • Симоненко Р. Г. Імперіалістична політика Антанти і США щодо України в 1919 році. — Київ, 1962.
  • История дипломатии. Том третий: Дипломатия в период подготовки второй мировой войны (1919—1939 гг.) / Под ред. акад. В. П. Потемкина. Сост.: проф. Минц И. И., проф. Панкратова А. М., акад. Потёмкин В. П., акад. Тарле Е. В. и Колчановский Н. П.— М.—Л.: Гос. изд-во политич. лит-ры, 1945.— 884 с.
  • Марголин А. Украина и политика Антанты (записки еврея и гражданина). — Берлин: Изд-во С. Ефрон, 1922 [ 22 листопада 2011 у Wayback Machine.].
  • Патер І. Антанта // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 1: А–Ж. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2018. 688 с. — С. 49 — 51. ISBN 978-966-2067-44-6
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Anta nta vid fr entente zgoda pochatok virazu fr Entente cordiale serdechna zgoda vijskovo politichne ugrupuvannya osnovnimi chlenami yakogo buli Velika Britaniya Francuzka respublika i Rosijska imperiya stvorene v 1904 1907 rokah Yevropejski vijskovi soyuzi v 1915 roku Centralni derzhavi korichnevi Krayini Antanti siri ta nejtralni krayini zhovti Zmist 1 Osnovnij opis 2 Vpliv na Ukrayinu 3 Div takozh 4 Primitki 5 Dzherela 6 LiteraturaOsnovnij opis RedaguvatiAntanta dominuvala v mizhnarodnih vidnosinah pershih desyatilit XX stolittya Vinikla u vidpovid na stvorennya v 1882 roci i podovzhennya v 1891 mu Troyistogo soyuzu Nimeckoyi imperiyi Avstro Ugorskoyi imperiyi ta Korolivstva Italiya Vede pochatok vid franko rosijskogo soyuzu 1891 1893 rokiv Oformilasya yak globalna koaliciya pislya vstupu do soyuzu Velikoyi Britaniyi yaka 8 kvitnya 1904 roku vregulyuvala superechnosti z Francuzkoyu respublikoyu v Africi ta 31 serpnya 1907 roku z Rosijskoyu imperiyeyu v Aziyi Konvenciya pro rozpodil sfer vplivu v Persiyi Afganistani Tibeti Kolonialna ekspansiya ta ozbroyennya Nimeckoyi imperiyi yiyi pragnennya pokinchiti z panuvannyam Velikoyi Britaniyi na moryah sponukali London vidijti vid poperednoyi politiki bliskuchoyi izolyaciyi vstupiti u soyuznicki vzayemini z kontinentalnimi derzhavami zberigayuchi providnu rol u svitovih mizhnarodnih vidnosinah 1911 roku Antanta stala vijskovim soyuzom i osnovoyu sil soyuznikiv pid chas Pershoyi svitovoyi vijni U roki vijni blok Velikoyi Britaniyi Francuzkoyi respubliki j Rosijskoyi imperiyi pidtrimalo 25 derzhav sered nih SShA Yaponska imperiya Korolivstvo Rumuniya Respublika Kitaj Korolivstvo Greciya Portugalska respublika ta inshi SShA ne bazhayuchi rozchinyatisya v Antanti progolosili sebe asocijovanoyu krayinoyu ugrupovannya Antanta vigrala Pershu svitovu vijnu i zakripila svij uspih diplomatichno na Parizkij mirnij konferenciyi stvorivshi tak zvanu Versalsku sistemu mizhnarodnih vidnosin Vpliv na Ukrayinu RedaguvatiNazrivannya globalnogo zbrojnogo konfliktu mizh vijskovo politichnimi blokami bezposeredno zagrozhuvalo Ukrayini Ukrayinski zemli perebuvali u skladi derzhav yaki nalezhali do protilezhnih storin Rosijskoyi imperiyi j Avstro Ugorskoyi imperiyi sho zmagalisya za pershist u Pivdenno Shidnij Yevropi Ale na ukrayinski zemli pretenduvali j inshi derzhavi Suttyevoyu prichinoyu tayemnogo priyednannya Korolivstva Rumuniya do Troyistogo soyuzu 7 zhovtnya 1883 roku bulo pragnennya zavoloditi Bessarabskoyu guberniyeyu Vid pochatku Pershoyi svitovoyi vijni ukrayinski zemli peretvorilisya na arenu zhorstokih bitv V oficijno progoloshenih teritorialnih vimogah Rosijskoyi imperiyi jshlosya pro priyednannya do Rosiyi Shidnoyi Galichini a takozh ne zovsim virazno Zakarpattya Pivnichna Bukovina postupovo peretvorilasya na ob yekt aktivnogo torgu Rosijskoyi imperiyi z Korolivstvom Rumuniya pri comu soyuzniki Rosiyi po bloku pidtrimuvali Rumuniyu Povalennya carizmu j rozgortannya ukrayinskogo nacionalnogo ruhu spochatku ne zminilo stavlennya Antanti do Ukrayini Francuzka imperiya j Velika Britaniya prodovzhuvali rozglyadati ukrayinske pitannya yak vnutrishnyu spravu Rosijskoyi imperiyi Odnak nespromozhnist ostannoyi utrimuvati Shidnij front privernula uvagu Antanti do Ukrayini yak do geopolitichnogo partnera U cej chas aktivna diyalnist specsluzhb krayin Antanti i SShA yaki neprihovano vtruchalisya u vnutrishni spravi Ukrayini bula viklikana ne interesom do vidrodzhennya nacionalnoyi derzhavnosti a suto pragmatichnoyu zacikavlenistyu u zaluchennya resursiv UNR do vijni proti derzhav Centralnogo bloku Z voyakiv ukrayinciv planuvalosya stvoriti kilka armijskih korpusiv garmatnogo m yasa ru dlya vidpravlennya na Pivdenno Zahidnij i Rumunskij fronti 1 Pislya progoloshennya Pershogo Universalu UCR i stvorennya Generalnogo Sekretariatu UCR UNR uryadi derzhav Antanti z lita 1917 roku pochali nadsilati svoyih predstavnikiv dlya oznajomlennya z vnutrishnopolitichnoyu situaciyeyu v Ukrayini U serpni 1917 roku za doruchennyam francuzkogo posolstva u Peterburzi v Kiyevi perebuvav zhurnalist Zhan Pelisye yakij informuvav svij uryad pro podiyi v Ukrayini U zhovtni 1917 roku britano francuzka vijskova misiya na choli z gen Tabuyi i polk Perlye vela peregovori z generalnim sekretarem vijskovih sprav Simonom Petlyuroyu Predstavniki Antanti na vsih peregovorah z ukrayinskoyu storonoyu perevazhno stavili pitannya pro mozhlivist vikoristannya ukrayinskih vijsk sho postupovo formuvalis u voyennih diyah proti avstro nimeckogo bloku Antanta aktivizuvala diyalnist konsuliv u Kiyevi j Odesi ce buli vidpovidno britanci Duglas i Dzhon Bagge amerikanci D Dzhenkins i Rej vijskovo sanitarnih ta inshih organizacij Padinnya Timchasovogo uryadu i zahoplennya bilshovikami stavki golovnokomanduyuchogo rosijskimi vijskami M Duhonina sprichinili pereyizd vijskovih misij Velikoyi Britaniyi Yaponskoyi imperiyi Korolivstva Rumuniya Korolivstva Serbiya ta Belgiyi do Kiyeva U misti rozpochalis aktivni peregovori z predstavnikami Velikoyi Britaniyi general Charlz i Francuzkoyi respubliki polkovnik Gravye i Perlye yaki namagalis vstanoviti oficijni vidnosini z Generalnim Sekretariatom i probuvali perekonati ukrayinskij uryad ne brati uchasti v peregovornomu procesi z Centralnimi derzhavami U grudni 1917 roku uryadi Francuzkoyi respubliki i Velikoyi Britaniyi priznachili svoyih predstavnikiv v Ukrayini vidpovidno generala Zhorzha Tabuyi ta D P Bagge 21 grudnya 1917 roku 3 sichnya 1918 roku general Zh Tabuyi oficijno zayaviv pro viznannya Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki i priznachennya jogo komisarom Francuzkoyi Respubliki pri Generalnomu Sekretariati Derzhavi Antanti namagalis perekonati uryad UNR prodovzhuvati borotbu na Zahidnomu i Pivdennomu frontah proponuyuchi finansovu i vijskovu dopomogu Odnak skladne vnutrishnopolitichne stanovishe v Ukrayini agresiya bilshovickoyi Rosiyi ta okupaciya yiyi vijskami znachnoyi chastini ukrayinskoyi teritoriyi v tomu chisli Kiyeva primusili Generalnij Sekretariat vidmovitis vid podalshih kontaktiv z Antantoyu i uklasti v 1918 roci Berestejskij mir 23 grudnya v Parizhi vishi predstavniki vladi armiyi j rozvidki uklali anglo francuzku ugodu pro rozpodil sfer vplivu v Rosiyi 1917 roku Ukladennya Brestskogo mirnogo dogovoru UNR z derzhavami Chetvernogo soyuzu 9 lyutogo 1918 roku bulo zasudzheno Antantoyu i v majbutnomu vikoristovuvalosya susidami Ukrayini dlya politichnih spekulyacij Kontrol nad teritoriyeyu Ukrayini avstro nimeckih vijsk 1918 perervav robotu misij i predstavnikiv Antanti v Ukrayini Protyagom 1918 roku Antanta stavilas vorozhe do UNR i Ukrayinskoyi Derzhavi getmana Pavla Skoropadskogo povnistyu pidtrimuyuchi Dobrovolchu armiyu generala A Denikina ta ideyu rosijskih shovinistichnih kil pro vidnovlennya ros edinoj i nedelimoj Rossii U zhovtni 1918 roku u Zhenevi ministr zakordonnih sprav Ukrayinskoyi Derzhavi D Doroshenko namagavsya vstupiti v peregovori z predstavnikami krayin Antanti ale cherez pochatok antigetmanskogo povstannya ci sprobi buli pripineni Direktoriya UNR ne bula viznana Antantoyu a poziciya ukrayinskogo uryadu rozglyadalas yiyi diplomatami yak bilshovicka Pislya peremogi nad vorozhim ugrupovannyam 1918 roku Antanta rozpochala vvedennya svoyih vijsk u pivdenni rajoni Ukrayini sturbovana nastupom bilshovikiv Antanta uhvalila rishennya zaminiti nimecki garnizoni vlasnimi vijskami 12 grudnya 1918 roku Armiya UNR pislya zhorstokih boyiv z bilogvardijcyami na pidstupah do Odesi zajnyala misto a vzhe 15 grudnya 1918 roku 2 rozpochalasya visadka franko greckogo desantu pid komanduvannyam generala Boriyusa u priberezhnij smuzi Odesi 27 grudnya 1918 roku Direktoriya UNR opublikuvala notu Do demokratij usih nacij svitu i demokratij derzhav Antanti u yakij vislovlyuvavsya rishuchij protest proti vtruchannya Antanti u vnutrishni spravi Ukrayini Vrahovuyuchi skladne stanovishe na ukrayinsko bilshovickomu fronti Direktoriya vidala nakaz pro vidhid ukrayinskih chastin z mista Naprikinci grudnya 1918 roku vijska Antanti zagalnim chislom blizko 60 tisyach osib postupovo zahopili pivdennu chastinu Ukrayini po liniyi Tiraspol Birzula Voznesensk Mikolayiv Herson Krim Zmushena vesti boyi na dva fronti Direktoriya virishila vstupiti v peregovori z vijskovim komanduvannyam Antanti 6 lyutogo 1919 roku komanduvach francuzkimi vijskami d Anselm postaviv ukrayinskij delegaciyi I Mazepa Stepan Bachinskij O Grekov Sergij Ostapenko u Birzuli poperedni umovi dlya pochatku peregovoriv vidstavka Volodimira Vinnichenka Volodimira Chehivskogo ta Simona Petlyuri kontrol nad finansovoyu politikoyu ukrayinskogo uryadu zvilnennya z v yaznic getmanskih ministriv ta inshi Najvazhlivishe dlya ukrayinskoyi delegat delegaciyi pitannya pro viznannya nezalezhnosti UNR na peregovorah ne stavilos Pislya vihodu 11 lyutogo 1919 roku zi skladu Direktoriyi Volodimira Vinnichenka i formuvannya 13 lyutogo 1919 roku novogo uryadu bez uchasti predstavnikiv socialistichnih partij peregovori prodovzhilis Ne podayuchi nadiyi na mozhlivist viznannya UNR Antanta vimagala pidporyadkuvannya ukrayinskoyi armiyi soyuznomu komanduvannyu i vklyuchennya yiyi poryad z Dobrovolchoyu armiyeyu generala Denikina u yedinij antibilshovickij front ta vstanovlennya kontrolyu Antanti nad ukrayinskimi zemlyami Na ci umovi ukrayinska delegaciya kategorichno ne pogodilas Na Parizkij mirnij konferenciyi 1919 1920 rokiv glavi Antanti i SShA diktuvali peremozhenim krayinam umovi povoyennogo vregulyuvannya stvorivshi Versalsku sistemu mizhnarodnih vidnosin Pitannya pov yazani z Ukrayinoyu ta yiyi zemlyami rozglyadalisya v konteksti abo vidnovlennya yedinoyi ta nepodilnoyi Rosiyi abo stvorennya sanitarnogo kordonu na zahidnih rubezhah Radyanskoyi krayini Z pochatkom funkciyuvannya Ligi Nacij diyalnist Antanti formalno pripinilasya Div takozh RedaguvatiVijskova prisutnist Antanti na pivdni Ukrayini Troyistij soyuz Chetvernij soyuzPrimitki Redaguvati Sidak B C Nacionalni specsluzhbi v period Ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rr Kiyiv Alternativi 1998 320 s il ISBN 966 02 0222 9 Za inshimi danimi 27 grudnya Dzherela RedaguvatiSimonenko R G Antanta Arhivovano 18 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 93 688 s il ISBN 966 00 0734 5 I Borshak Antanta Arhivovano 8 bereznya 2017 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2022 ISBN 966 02 2074 X Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Dovidnik z istoriyi Ukrayini za red I Z Pidkovi R M Shusta K Geneza 2001 ISBN 966 504 439 7 Stattya na sajti Institutu istoriyi Ukrayini Nacionalnoyi akademiyi nauk Ukrayini Arhivovano 24 travnya 2011 u Wayback Machine Literatura RedaguvatiIstoriya diplomatiyi Tom drugij Diplomatiya za novogo chasu 1872 1919 rr Pid red akad V P Potomkina Ukladachi prof Hvostov V M i prof Minc I I K Ukrayinske vid vo politich lit ri 1948 408 s Rubinshtejn N Sovetskaya Rossiya i kapitalisticheskie gosudarstva v gody perehoda ot vojny k miru 1921 1922 gg M 1948 Tejlor A Dzh P Borba za gospodstvo v Evrope 1848 1918 Moskva 1958 Simonenko R G Imperialistichna politika Antanti i SShA shodo Ukrayini v 1919 roci Kiyiv 1962 Istoriya diplomatii Tom tretij Diplomatiya v period podgotovki vtoroj mirovoj vojny 1919 1939 gg Pod red akad V P Potemkina Sost prof Minc I I prof Pankratova A M akad Potyomkin V P akad Tarle E V i Kolchanovskij N P M L Gos izd vo politich lit ry 1945 884 s Margolin A Ukraina i politika Antanty zapiski evreya i grazhdanina Berlin Izd vo S Efron 1922 Arhivovano 22 listopada 2011 u Wayback Machine Pater I Antanta Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 Enciklopediya T 1 A Zh Ivano Frankivsk Manuskript Lviv 2018 688 s S 49 51 ISBN 978 966 2067 44 6 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Antanta amp oldid 40144717