www.wikidata.uk-ua.nina.az

Сливинський Олександр Володимирович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сливинський Олекса ндр Володи миро

Сливинський Олександр Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сливинський.

Олекса́ндр Володи́мирович Сливи́нський (справжнє прізвище при народженні Сли́ва) (* 29 серпня 1886  Білошапки, Пирятинський повіт, Полтавська губернія — † 21 грудня 1956.) — український військовий діяч родом із Полтавщини. Полковник генерального штабу Армії УНР.

Олександр Володимирович Сливинський
 Підполковник
 Полковник
Загальна інформація
Народження 29 серпня 1886(1886-08-29)
Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть 21 грудня 1956(1956-12-21) (70 років)
м.Монреаль, провінція Квебек
 Канада
Національність українець
Alma Mater Петровський Полтавський кадетський корпус
Військова служба
Роки служби 1918–1956
Приналежність  Гетьманат
Вид ЗС Армія Української Держави
Рід військ Сухопутні війська
Війни / битви Перша світова війна
Радянсько-українська війна
Командування
Нагороди та відзнаки
Орден Святого Георгія
Георгіївська зброя
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Життєпис Редагувати

В часі служби в РІА

Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус 1905 року (в списках випускників вказаний ще під прізвищем Слива, а в «Материалах…» за 1916 р. як Сливинський) в чині віце-унтер-офіцера, 1908 — Миколаївське інженерне училище в чині фельдфебеля, із занесенням імені на мармурову дошку пошани. Офіцерську службу почав підпоручиком (зі ст.15.06.1908) в 5-му понтонному батальйоні. В 1914 закінчив Миколаївську академію Генерального штабу 2-го класу по 1-му розряду. 24 березня 1910 р. підвищений в званні до поручика, з 24 березня 1914- штабс-капітан, 22 березня 1915 отримав звання капітана (зі ст.10.04.1914).

Під час Першої світової війни начальник штабу російської дивізії, перебував на Румунському фронті, старший ад'ютант штабу 3-ї кінної дивізії (1915), штабу 39-го армійського корпусу (1916), штаб-офіцер штабу головнокомандувача Румунського фронту (1917), підполковник (1917). Пізніше начальник штабу корпусу кінноти. Нагороджений Золотою Георгіївською зброєю (10.11.1915 за бій 10.12.1914), кавалер ордена Святого Георгія IV ст.(20.12.1915 за бій 15-29.04.1915) та ордена Святого Станіслава III ст. (08.05.1914).

Після утворення Української Центральної Ради, брав безпосередню участь в українізації російських частин фронту. Делегат І і II Всеукраїнських військових з'їздів. У червні 1917 увійшов до складу Українського генерального військового комітету. За Центральної Ради й гетьмана — начальник українського генерального штабу. 8 лютого 1918 на пропозицію військового міністра І.Немоловського Рада народних міністрів призначила отамана Сливинського головнокомандуючим всіма українськими військами. За Гетьманату П.Скоропадського підвищений до звання полковника.

Навесні 1918 розробив план створення восьмикорпусної української армії на базі розташованих в Україні Південно-Західного та Румунського фронтів російської армії; з 26-го армійського корпусу постав Полтавський. За цією схемою піший полк мав складатися з 3-х піших куренів, 1 гарматної батерії, 1 розвідчої та 1 зв'язкової чоти, 1 саперної чоти, 1 санітарної чоти, 1 полкової обозної валки і полкової оркестри. Піший курень мав мати 3 піші та одну кулеметну сотню. Піша сотня мала складатися з 3-х піших чот по 3 піші рої, кулеметна сотня, з 3-ох кулеметних чот по 2 важких і 4 легких кулемети.

З 3 по 8 травня 1918 — виконувач обов'язків міністра Збройних сил Української держави.

Залучив до роботи досвідчених генералів Миколу Юнакова, Сергія Дельвіга, Володимира Сальського, Всеволода Петріва, Миколу Какуріна.  За Директорії, 19 лютого 1918 року склав повноваження в зв'язку з хворобою, в грудні 1918 виїхав до Одеси. Учасник Білого руху в складі ЗСПР, перебував в резерві чинів. В грудні 1918 — березні 1919 року був евакуйований з Севастополя на судні «Великий князь Александр Михайлович».

З 1920 в еміграції в Югославії, працював інженером-будівельником. В 1921 році видав книжку «Конный бой 10-й кавалерийской дивизии генерала графа Келлера 8/21 августа 1914 г. у д. Ярославице». В 1925 переїхав в Німеччину, в 1951 — в Канаду, де й помер.

Був одружений з Марією Андріївною Вишневською, мав сина.

Примітки Редагувати

  1. Державний архів Чернігівської області, ф.1530, оп. 2, спр. 120
  2. Мої спомини про недавнє минуле: 1914—1920 роки: в чотирьох частинах / Дмитро Дорошенко; [примітки, К. Галушко, К. Лобанова
  3. Dii︠a︡chi Ukraïnsʹkoï T︠S︡entralʹnoï Rady: bibliohrafichnyĭ dovidnyk

Джерела та література Редагувати

Посилання Редагувати


Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Slivinskij Oleksa ndr Volodi mirovich Slivi nskij spravzhnye prizvishe pri narodzhenni Sli va 29 serpnya 1886 Biloshapki Piryatinskij povit Poltavska guberniya 1 21 grudnya 1956 2 ukrayinskij vijskovij diyach rodom iz Poltavshini Polkovnik generalnogo shtabu Armiyi UNR Oleksandr Volodimirovich Slivinskij Pidpolkovnik PolkovnikZagalna informaciyaNarodzhennya 29 serpnya 1886 1886 08 29 Poltavska guberniya Rosijska imperiyaSmert 21 grudnya 1956 1956 12 21 70 rokiv m Monreal provinciya Kvebek KanadaNacionalnist ukrayinecAlma Mater Petrovskij Poltavskij kadetskij korpusVijskova sluzhbaRoki sluzhbi 1918 1956Prinalezhnist GetmanatVid ZS Armiya Ukrayinskoyi DerzhaviRid vijsk Suhoputni vijskaVijni bitvi Persha svitova vijnaRadyansko ukrayinska vijnaKomanduvannyav o Ministra vijskovih sprav3 travnya 1918 8 travnya 1918PoperednikGrekiv Oleksandr PetrovichNastupnikLignau Oleksandr GeorgijovichNagorodi ta vidznakiOrden Svyatogo Georgiya Georgiyivska zbroya Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenya Zmist 1 Zhittyepis 2 Primitki 3 Dzherela ta literatura 4 PosilannyaZhittyepis Redaguvati nbsp V chasi sluzhbi v RIAZakinchiv Petrovskij Poltavskij kadetskij korpus 1905 roku v spiskah vipusknikiv vkazanij she pid prizvishem Sliva a v Materialah za 1916 r yak Slivinskij v chini vice unter oficera 1908 Mikolayivske inzhenerne uchilishe v chini feldfebelya iz zanesennyam imeni na marmurovu doshku poshani Oficersku sluzhbu pochav pidporuchikom zi st 15 06 1908 v 5 mu pontonnomu bataljoni V 1914 zakinchiv Mikolayivsku akademiyu Generalnogo shtabu 2 go klasu po 1 mu rozryadu 24 bereznya 1910 r pidvishenij v zvanni do poruchika z 24 bereznya 1914 shtabs kapitan 22 bereznya 1915 otrimav zvannya kapitana zi st 10 04 1914 Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni nachalnik shtabu rosijskoyi diviziyi perebuvav na Rumunskomu fronti starshij ad yutant shtabu 3 yi kinnoyi diviziyi 1915 shtabu 39 go armijskogo korpusu 1916 shtab oficer shtabu golovnokomanduvacha Rumunskogo frontu 1917 pidpolkovnik 1917 Piznishe nachalnik shtabu korpusu kinnoti Nagorodzhenij Zolotoyu Georgiyivskoyu zbroyeyu 10 11 1915 za bij 10 12 1914 kavaler ordena Svyatogo Georgiya IV st 20 12 1915 za bij 15 29 04 1915 ta ordena Svyatogo Stanislava III st 08 05 1914 Pislya utvorennya Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi brav bezposerednyu uchast v ukrayinizaciyi rosijskih chastin frontu Delegat I i II Vseukrayinskih vijskovih z yizdiv U chervni 1917 uvijshov do skladu Ukrayinskogo generalnogo vijskovogo komitetu Za Centralnoyi Radi j getmana nachalnik ukrayinskogo generalnogo shtabu 8 lyutogo 1918 na propoziciyu vijskovogo ministra I Nemolovskogo Rada narodnih ministriv priznachila otamana Slivinskogo golovnokomanduyuchim vsima ukrayinskimi vijskami Za Getmanatu P Skoropadskogo pidvishenij do zvannya polkovnika Navesni 1918 rozrobiv plan stvorennya vosmikorpusnoyi ukrayinskoyi armiyi na bazi roztashovanih v Ukrayini Pivdenno Zahidnogo ta Rumunskogo frontiv rosijskoyi armiyi z 26 go armijskogo korpusu postav Poltavskij Za ciyeyu shemoyu pishij polk mav skladatisya z 3 h pishih kureniv 1 garmatnoyi bateriyi 1 rozvidchoyi ta 1 zv yazkovoyi choti 1 sapernoyi choti 1 sanitarnoyi choti 1 polkovoyi oboznoyi valki i polkovoyi orkestri Pishij kuren mav mati 3 pishi ta odnu kulemetnu sotnyu Pisha sotnya mala skladatisya z 3 h pishih chot po 3 pishi royi kulemetna sotnya z 3 oh kulemetnih chot po 2 vazhkih i 4 legkih kulemeti Z 3 po 8 travnya 1918 vikonuvach obov yazkiv ministra Zbrojnih sil Ukrayinskoyi derzhavi Zaluchiv do roboti dosvidchenih generaliv Mikolu Yunakova Sergiya Delviga Volodimira Salskogo Vsevoloda Petriva Mikolu Kakurina Za Direktoriyi 19 lyutogo 1918 roku sklav povnovazhennya v zv yazku z hvoroboyu v grudni 1918 viyihav do Odesi Uchasnik Bilogo ruhu v skladi ZSPR perebuvav v rezervi chiniv V grudni 1918 berezni 1919 roku buv evakujovanij z Sevastopolya na sudni Velikij knyaz Aleksandr Mihajlovich Z 1920 v emigraciyi v Yugoslaviyi pracyuvav inzhenerom budivelnikom V 1921 roci vidav knizhku Konnyj boj 10 j kavalerijskoj divizii generala grafa Kellera 8 21 avgusta 1914 g u d Yaroslavice V 1925 pereyihav v Nimechchinu v 1951 v Kanadu 3 de j pomer Buv odruzhenij z Mariyeyu Andriyivnoyu Vishnevskoyu mav sina Primitki Redaguvati Derzhavnij arhiv Chernigivskoyi oblasti f 1530 op 2 spr 120 Moyi spomini pro nedavnye minule 1914 1920 roki v chotiroh chastinah Dmitro Doroshenko primitki K Galushko K Lobanova Dii a chi Ukrainsʹkoi T S entralʹnoi Rady bibliohrafichnyĭ dovidnykDzherela ta literatura RedaguvatiOstashko T S Slivinskij Oleksandr Volodimirovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 626 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 Dovidnik z istoriyi Ukrayini 2 ge vid K 2001 S 774 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Oleg Shatajlo Spadkoyemci kozackoyi slavi Lev Shankovskij Ukrayinska armiya v borotbi za derzhavnist Posilannya RedaguvatiSlivinskij Oleksander Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1965 T 7 kn XIV Literi Sen Sti S 1770 1000 ekz Istorii a Ukrainy 1917 1923 rr t Ukrainsʹka hetʹmansʹka derz h ava 1918 roku Mirni peregovori mizh ukrayinskoyu derzhavoyu ta RSFRR 1918 r protokoli i stenogrami plenarnih zasidan zbirnik dokumentiv i materialiv Slivinskij Sliva Oleksandr Volodimirovich Institut istoriyi Ukrayini Slivinskij Oleksandr Volodimirovich ros grwar ru Rosijska imperatorska armiya v Pershij svitovij vijni nbsp Ce nezavershena stattya pro vijskovogo diyacha abo diyachku Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Slivinskij Oleksandr Volodimirovich amp oldid 40157317