Український генеральний військовий комітет — найвища військова установа України у травні-листопаді 1917 року.
УГВК утворений у травні 1917 року на І Всеукраїнському Військовому З'їзді для координації українського військового руху, поширення українізації військових частин російської армії і флоту. Делегати УГВК ухвалили, що цей орган підпорядковується УЦР та не визнає над собою влади Тимчасового уряду та загальноросійського військового командування.
Склад УГВК Редагувати
Перший склад УГВК Редагувати
- В. Винниченко,
- С. Петлюра,
- генерал-майор М. Іванів,
- полковник І. Луценко,
- полковник О. Пилькевич,
- полковник В. Павленко,
- підполковник Ю. Капкан,
- підполковник В. Поплавко,
- поручник А. Чернявський,
- пор. М. Міхновський,
- хор. А. Певний,
- хор. В. Потішко,
- хор. М. Полоз,
- хор. Ф. Селецький,
- військовий урядовець Іван Горемика-Крупчинський,
- солдати Степан Граждан і Д. Ровинський,
- матрос С. Письменний.
У червні 1917 до складу УГВК залучено:
- генерал-майора Л. Кондратовича,
- полк. О. Жуковського,
- пполк. Матяшевича,
- пполк. О. Сливинського,
- сотн. С. Білецького,
- сотн. Г. Глібовського,
- пор. В. Кедровського,
- пор. М. Левицького,
- пор. П. Скрипчинського,
- солдата С. Колоса.
Головою Комітету обрано С. Петлюру, заст. голови — В. Кедровського, секретарем — С. Колоса.
Керівним органом Комітету була президія, до складу якої входило 5 членів. УГВК поділявся на відділи:
- агітаційно-освітній та організаційний, із редакційно-видавничим підвідділом (гол. Д. Ровинський);
- інспекторський (М. Іванів),
- мобілізаційний та військової комунікації (В. Кедровський),
- військово-інженерний (М. Шумицький),
- санітарно-медичний (Д. Одрина),
- юрисконсультський (М. Левицький),
- відділ вишколу (В. Поплавко),
- канцелярія (С. Колос),
- комендатура комітету та організація Вільного Козацтва (А. Певний),
- комісія спеціальних служб (Л. Кондратович).
Комітет мав своїх представників при:
- Головному штабі у Петербурзі (О. Пилькевич),
- Генеральному штабі у Петербурзі (О. Жуковський),
- міністрі військових справ у Петербурзі (М. Полоз)
- штабі Південно-Західного фронту (П. Скрипчинський).
- Питаннями, пов'язаними з військово-морським флотом, займався С. Письменний.
Після проголошення Українською Центральною Радою III Універсалу реорганізований у Генеральне секретарство військових справ. Генеральним секретарем призначено С. Петлюру, його товаришем — В. Кедровського.
У листопаді 1917 був створений Український генеральний військовий штаб.
У січні 1918 Генеральне секретарство було перетворено на Міністерство військових справ.
Джерела Редагувати
- П. П. Гай-Нижник. com. ua/search_articles. php?id=29054 Генеральний військовий комітет Український // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 5. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
- І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т.
- Щусь О. Й. history. org. ua/cgi-bin/eiu/history. exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Gen_vijsk_komitet Український генеральний військовий комітет [ 13 серпня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 77. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- В. Кедровський 1917 рік (177—178 с. ); Вінніпег, «Тризуб», 1967, 525 с.
Посилання Редагувати
- Український військовий генеральний комітет // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1957. — 1000 екз.
- pl. ua/pages/content. php?page=998 Український генеральний військовий комітет
Примітки Редагувати
- «підросійської»
| Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |