Наказни́й отаман — посада в Запорозькій Січі. Призначався на час відсутності кошового отамана. Як правило, функції наказного виконував військовий суддя.
Згодом відповідно ця посада існувала й в Чорноморському та Кубанському козацьких військах. У XIX столітті, коли військовим отаманом козацтва вважався спадкоємець престолу, козацькі війська постійно управлялися наказними отаманами.
За часів Гетьманату наказним було призначено І. Полтавця-Остряницю. В Армії УНР це тимчасова командна посада у 1919-20 роках. Призначав наказного отамана Головний Отаман. Наказний керував воєнними діями Армії Української Народної Республіки на фронті. Наказними отаманами призначались генерали О. Осецький та О. Греков.
Джерела та література Редагувати
- Т. В. Вронська. Наказний отаман // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 163. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т.
- Академічний тлумачний словник (1970–1980)
Посилання Редагувати
- Наказний отаман // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.