? † Тур | ||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Картина із зображенням тура. Копія Ч. Г. Сміта з незбереженого оригіналу XVII ст., купленого в Аугсбурзі | ||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||
† Bos primigenius (Bojanus, 1827) | ||||||||||||
Ареали трьох підвидів тура Bos primigenius primigenius Bos primigenius africanus = Bos primigenius opisthonomous = Bos primigenius mauretanicus Bos primigenius namadicus | ||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||
Посилання | ||||||||||||
|
Ту́р, або Би́к перві́сний (лат. Bos primigenius; англ. aurochs, також відомий як лат. urus, ure) — вид вимерлих диких представників роду бик (Bos). Безпосередній пращур свійського бика (великої рогатої худоби). Був поширений в Європі, Центральній і Південно-західній Азії, північній Африці. Мешкав у лісах, лісостепу, степах.
Синоніми Редагувати
- Bosurus minutus (1911)
- Bos. namadicus (1859)
- Bos taurus
- Bos indicus
- Bos urus
Підвиди Редагувати
- †Bos primigenius primigenius (Bojanus, 1827) — євразійський тур.
- †Bos primigenius namadicus (Falconer, 1859) — індійський тур.
- †Bos primigenius africanus або mauretanicus (Thomas, 1881) — північноафриканський тур.
Етимологія Редагувати
Українське слово «тур» походить від прасл. *turъ. Аналогічно звучать назви цієї тварини в інших слов'янських мовах: біл. і рос. тур, дав.-рус. і староцерк.-слов. туръ, словен. tȗr, чеськ., словац., хорв., пол. і луж. tur, полаб. täur, серб. тур/tur. Назва села Туряк (Tureac) у Румунії того ж походження. Праслов'янське *turъ, судячи з всього, має праіндоєвропейське походження, існують схожі слова у споріднених мовах: лит. taũras («буйвіл», «тур»), дав.-прусськ. tauris («зубр»), лат. taurus («бик»), грец. ταῦρος, ірл. tarb, авест. staōra- («велика рогата худоба»), гот. stiur («бик», «теля»), давн-англ. stēor («бичок»), нім. Stier («бик», «Телець»). Спільним джерелом для всіх слів вважають пра-і.є. *táwros («дикий бик»). Це слово порівнюють з прасемітським *θawr- («бик», «віл»), але не виключено, що до праіндоєвропейської і прасемітської мов слово «тур» могло бути запозичене з якоїсь третьої, невідомої мови.
Поширення та історія в Україні Редагувати
Тур європейський (Bos primigenius primigenius Bojanus), предок бика свійського в Україні населяв степи, лісостепи, мішані ліси і був мисливською твариною. М.В.Шарлемань пише, що слово тур, переважно як додаток до імені князя 5 разів загадується у «Слові о полку Ігоревім» – пам’ятці давньоруської літератури ХІІ ст. Він вказує, що під цією назвою фігурували як власне тур так і зубр. Коли візантійський нащадок трону Андронік І Комнін приїхав в 1154 р. (за іншими відомостями в 1163-65 рр.) до свого брата князя Ярослава Осьмомисла, цей князь разом з великим київським князем та іншими князями влаштували для свого гостя полювання на «турів». В той же час візантійський історик з цього приводу написав, що Андронік під час свого перебування на Русі вбивав «зумпров» – звірів багаточисельних у згаданій країні і розміром більших ніж ведмідь чи леопард.
Шарлемань також занотував, що ще на початку ХХ ст. на Україні великих биків подекуди ще називали турами. Йому в 1914 р. доводилося чути на Уманщині (Черкаська область) фрази «погнав турів», «напувати турів». Ця назва, як свідчить словник В. Грінченка 1925 р. по відношенню до свійського бика збереглося в західних областях України – на Галичині. Про розповсюдженість на території України у свій час турів свідчить продуктивність використання цього слова в ономастиці XII—XV ст.
Ще в ХІ-ХІІІ ст. на тура та зубра полювали на Лівобережному Придніпров’ї. Про полювання на тура (або зубра) згадує князь Володимир Мономах у своєму «Повчанні»:
«А ось що я в Чернігові робив…Два тура цілили в мене рогами разом з конем».
В Києві на одному з найдавніших торговищ Подолу знаходилася так звана Турова Божниця, можливо пов’язана з більш раннім культом бога покровителя свійської худоби – Велеса. Існували й інші прояви культу бика зубра-тура.
М.В. Шарлемань вважав, що справжні тури на Русі зникли рано. Приблизно починаючи з XVI ст. їх назва була перенесена на зубрів. Г. Боплан в «Описі України» згадує так званих степових буйволів, які водилися ближче до кордону з Московією. Зважаючи на те, що тур на той час на території України вже зник, мова, напевне, йде про зубра. Про «турів» згадує і Д. І. Яворницький описуючи природні скарби Запорожжя. В цьому випадку мова також напевне йде по зубрів. Остання туриця загинула у Якторовській Пущі на Мазовії в 1627 році.
Загальний опис Редагувати
Тур — велика тварина (жива маса до 1200 кг, висота в холці — до 200 см), з важкою головою, довгими розвиненими рогами, високими, міцними кінцівками, чорної, чорно-бурої й червоної мастей. Тур відзначався великою силою, швидкістю, злим норовом. Самка тура за період лактації давала 500—700 кг молока.
Сучасна велика рогата худоба походить від кількох різновидів дикого тура, серед яких виділяють такі: європейський, азійський та африканський. О. О. Браунер довів близьку подібність тура і сірої степової худоби не тільки за будовою черепа, а й скелета.
Символіка Редагувати
- Тур — один із українських народних символів. Згаданий в ряді художніх творів, народних казках, переказах та бувальщинах.
- Голова тура — старий символ і герб Молдови, Молдавського князівства і Буковини. Гербова легенда, в якій полювання на тура пов'язане із заснування Молдовської державності, описана у Слов'яно-молдавському літописі 1359—1504 років.
Археологічні знахідки в Україні Редагувати
Кістки тура (Bos primigenius Bojanus) були знайдені в обох шарах Занівського-1 та на Підгорівці-2
Тур в українській народній традиції Редагувати
Про поширення турів в Україні свідчать численні географічні назви: Турка, Турійськ, Турівка, Турія, Тур'я Поляна та Тур'я-Бистра. Притока малої київської річки Юрковиці (зараз в колекторі) носить назву Турець, а сучасна вулиця, що над нею проходить зветься Турівська. Численні згадки у пам'ятках народної творчості, народних назвах. Відгомін згадок про великих биків України залишився і в народних назвах рослин. Так, як зазначав В. Комендар турім язиком називали у Карпатах папороть листовик сколопендровий.
Див. також Редагувати
- Ватуссі
- 6043 Аврокс — астероїд, названий на честь цих тварин (англійська назва).
Примітки Редагувати
- Tikhonov, A. (2008) Bos primigenius: інформація на сайті МСОП (версія 2008) (англ.) 30 червня 2008
- Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
- Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973.
- ↑ Шарлемань Н. В. Природа и люди Киевской Руси. Составитель В. Е. Борейко, комментарии В.Н. Грищенко, КЕКЦ-ЦОДП СОЭС Серия: История охраны природы. Вип. 13. 1997. – 166 с.
- ↑ Парнікоза, Іван. Зубр в Україні: трагедія та надія. Мислене древо. Микола Жарких. Процитовано 25.07.2023.
- Коринный Н.Н. Переяславская земля Х- первая половина ХІІІ века. –К.: Наукова Думка. – 1992. – 312 с.
- Поучение Владимира Мономаха // «Изборник» (Сборник произведений литературы древней Руси). Москва: Художественная литератра. -1968 . – С. 163.
- Гузєєв, О. О. Гладирь, Н. А. Зінов'єва, Л. К. Ернст, П. В. Горєлов, М. П. Демчук Генетичний моніторинг аборигенних порід великої рогатої худоби з використанням ДНК-технологій / Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва Збірник наукових праць. — 2011, Вип. 160, ч.2. ISSN 2222-8578
- ↑ Підпала Т. В. Скотарство та технологія виробництва молока і яловичини: Навч. посібник, — Миколаїв: Видавничий відділ МДАУ, 2007 ISBN 978-966-8205-40-8 с.22-25
- ↑ Технологія виробництва продукції тваринництва: Підручник / О. Т. Бусенко, В. Д. Столюк, О. Й. Могильний та ін.; За ред. О. Т. Бусенка. — К.: Вища освіта, 2005. — 496 с.: іл. ISBN 966-8081-34-Х (с.: 5)
- Славяно-молдавские летописи XV—XVI вв. / под ред. Ф. А. Грекула. Москва: Наука, 1976. С. 55—59.
- О. П. Журавльов, С. А. Теліженко Тваринництво та полювання населення Сіверськодонеччини в пізньому неоліті-енеоліті (за результатами археозоологічних досліджень поселень Занівське-І та Підгорівка-2) / Матеріали та дослідження з археології Східної України Збірник наукових праць. — 2008, № 8.
- Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
Література Редагувати
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Підпала Т. В. Скотарство та технологія виробництва молока і яловичини: Навч. посібник, — Миколаїв: Видавничий відділ МДАУ, 2007 ISBN 978-966-8205-40-8 с.22-24
Посилання Редагувати
- Тур // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Тур // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1940-1941. — 1000 екз.
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |