Леопа́рд, панте́ра леопа́рд, панте́ра, па́рдус, пард, або панте́ра плями́ста (Panthera pardus) — великий ссавець ряду хижих родини котових (Felidae). Типовий вид роду пантера (Panthera) та підродини пантерових (Pantherinae), один з 5-ти сучасних видів «великих котів». Українською здебільшого називають «леопардом». Втім варто відрізняти також наукову назвою іншого роду котів — Leopardus.
| Пантера леопард Період існування: ранній плейстоцен — наш час | |
|---|---|
| Пардус африканський у Серенгеті, Танзанія | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Підряд: | Котовиді (Feliformia) |
| Родина: | Котові (Felidae) |
| Підродина: | Пантерові (Pantherinae) |
| Рід: | Пантера (Panthera) |
| Вид: | Пантера леопард (P. pardus) |
| Біноміальна назва | |
| Panthera pardus (Linnaeus, 1758) | |
| Ареал пардуса | |
| Синоніми | |
| Felis pardus Linnaeus, 1758 |
Зовнішній вигляд
Велика кішка з витягнутим і дещо стислим із боків м'язистим тілом, округлою головою, довгим хвостом і середньої довжини кінцівками. Вуха короткі, закруглені, без «пензликів» на кінцях. Баки не розвинені. Розміри пардусів залежать від географічної області і сильно варіюють, але самці в середньому на третину більші за самиць. Довжина тіла досягає 200—250 см (з яких 75-110 см припадають на хвіст), маса самиць — 35-50 кг, самці — 45-70 кг. Зубів, як і у гепарда, 30.
Шерсть у пардусів коротка, густа. Загальний тон забарвлення варіює від блідо-солом'яного або сірого до іржаво-бурого; по тілу, хвосту і ногам розсіяні дрібні та середні чорні плями, суцільні й у вигляді кілець. Нижні частини і внутрішні сторони ніг білі. Пардуса можна сплутати з ягуаром, проте останній більший; виняток становить далекосхідний підвид. Зимове хутро густіше і довше літнього і з декілька світлішим основним тоном. Молоді пардуси забарвлені світлішим; основний фон у них сірувато-жовтий, іноді навіть брудно-білий.
У тропічних країнах іноді зустрічаються тварини-меланісти, яких називають «чорними пантерами» (від дав.-гр. πάνθηρ). Особливо поширені вони на Яві. Чорні особини можуть народитися в одному виводку з нормально забарвленими дитинчатами.
Тривалість життя пардусів становить близько 20 років.
Назва
Назва «пардус» згадується у багатьох літописних документах часів Русі. На сходах на хори (ліва стінка лівого ходу) у Софійському соборі є відома фреска зі сценою полювання з «пардусами», але тепер відомо, що мова насправді йшла про гепардів, яких дарували князям як царські подарунки. лат. Pardus назва виду походить від грец. πάρδος — «пантера», яке можливо походить від івр. BÄRŌD — «плямистий». За зоологічним словником Маркевича й Татарка (1983), цей вид пантер має 4 синоніми: «пантера леопард», «барс», «леопард», «пардус». Остання назва (пардус) повністю збігається з науковою (латинською) назвою цього виду — Panthera pardus, яку цьому виду дав Карл Лінней.
Розповсюдження і підвиди
Область розповсюдження леопарда ширше за ареал будь-якого іншого представника родини котячих, крім домашньої кішки.
Він населяє велику частину Африки (крім Сахари), Передню Азію, Закавказзя, Пакистан, Індію, Китай, Індонезію, острови Ява, Занзібар (підвид вимер) і Шрі-Ланка.
Колись цей звір був поширений і в Європі, але вимер там до кінця плейстоцену (10 000 років тому). Якнайдавніші відомі знахідки решток леопарда походять з Індії і Південної Африки; вони датуються пізнім пліоценом (приблизно 2 млн років тому).
Цей вид пантер зустрічається в глухих тропічних, субтропічних і змішаних лісах маньчжурського типу, на гірських схилах і рівнинах, в саванах, чагарниках по берегах річок.
Підвиди
Вважалося, що пардус (пантера плямиста) утворює до 35 підвидів, які розрізняються головним чином забарвленням і розташуванням плям. Проте нещодавні дослідження показали, що тільки 8 з них можна визнавати:
| Panthera pardus pardus | Підвид Пардус африканський (Африка) | |
| Panthera pardus delacouri | Підвид Індо-китайський леопард (Материкова частина пд.-сх. Азії) | |
| Panthera pardus fusca | Підвид Пардус індійський (Індія, Південно-східний Пакистан, Непал) | |
| Panthera pardus kotiya | Підвид Ланкійський леопард (Шрі-Ланка) | |
| Panthera pardus melas | Підвид Яванський леопард (Ява) | |
| Panthera pardus nimr | Підвид Арабський леопард (пд.-зх. Азія та Аравійський півострів) | |
| Panthera pardus orientalis | Підвид Пардус амурський (Далекий Схід, Північний Китай, Корея) | |
| Panthera pardus tulliana | Підвид Анатолійський леопард (Туреччина, Кавказ, Туркменістан, Узбекистан, Іран, Ірак, Афганістан, Пакистан) | |
| Panthera pardus spelaea | † Підвид Пардус європейський (доісторичний вимерлий підвид) |
Спосіб життя і живлення
Це поодинокий, переважно нічний звір. Пардуси легко пристосовуються і живуть в лісах, горах і навіть пустелях, причому площа індивідуальної ділянки варіює від 8 до 400 км² залежно від регіону, рельєфу і великої кількості здобичі.
Пардус чудово лазить по деревах, нерідко влаштовуючись там на денний відпочинок або в засідці, а деколи навіть ловить на деревах мавп. Проте переважно пардус полює на землі. Він тихо підкрадається до здобичі на відстані стрибка. Стрибає на здобич і душить її, але у разі невдачі не переслідує. Бували випадки, коли хижак не підкрадався до здобичі, а навпаки спеціально тьопав лапами, щоб здобич почула його, потім затихав і, тому здобич не знала, в якому саме він місці. Залишки великої здобичі він затягує на дерево, щоб уберегти від гієн, шакалів і інших некрофагів.
Харчується в основному копитними: антилопами, оленями, сарнами і іншими, а в період нестатку кормів — гризунами, мавпами, птахами, навіть плазунами. Іноді переслідує домашніх тварин (овець, коней). Подібно до тигра часто викрадає собак; від нього страждають лисиці і вовки. Не гидуватимуть падлом і крадуть здобич у інших хижаків, зокрема у інших пардусів.
Пардус дуже рідко нападає на людину. Результати його нападу можуть мати фатальні наслідки для мисливця. Серед пардусів рідше, ніж серед левів і тигрів, зустрічаються людоїди.
Всі зовнішні відчуття, окрім, можливо, нюху у пардуса чудово розвинені. Голос цього хижака — далеко чутний рев (у горах іноді на декілька кілометрів), що складається з чергування низьких і високих звуків.
Живуть пардуси 10-11 років в природі і до 21 року в неволі.
Розмноження
У південних районах проживання пантери розмножуються цілий рік. На Далекому Сході тічка відбувається в кінці осені або на початку зими. Як і у інших «кішок», воно супроводжується бійками і гучним ревом самців, хоча в звичайний час пантера рідко подає голос, будучи мовчазнішим видом, ніж лев і тигр.
Після 3-місячної вагітності з'являються 1-3 сліпих дитинчат. Лігвом їм служать печери, міжгір'я, ями під корінням вивернутих дерев, завжди в глухому, відокремленому місці. Молоді пантери ростуть помітно швидше тигрів і вже через 2,5 року досягають дорослих розмірів і статевої зрілості, причому самки дещо раніше, ніж самці.
Статус популяції
Чисельність пардусів на всьому ареалі неухильно скорочується. Головна загроза для нього пов'язана із зміною природних місць проживання і скороченням кормової бази. Торгівля пардусовими шкурами, що колись була серйозною проблемою, зараз відійшла на другий план, і головну заклопотаність викликає відстріл тварин, що браконьєрить, для потреб східної медицини.
П'ять підвидів пардуса, у тому числі і далекосхідний, включено в Червону книгу МСОП.
Еволюція
Найдавніші скам'янілості пантери плямистої належать до пліоцену південної, східної та північної Африки. Крім Африки скам'янілості також знайдені у Європі, на заході, півдні та сході Азії (включно з островами Суматра, Тайвань, Хонсю). Результати філогенетичних досліджень вказують на те що найближчими сучасними родичами пантери плямистої є лев і ягуар.
Примітки
- Stein A.B. et al. (2016) Panthera pardus: інформація на сайті МСОП (англ.) 22 November 2018
- ↑ Шарлемань М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 20.
- ↑ Раковський І. (гол. ред.). Українська загальна енцикльопедія. — Львів — Станиславів — Коломия : Рідна школа, 1930–1933. — Т. 2. — С. 454.
- Маркевич О.П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 220.
- Загороднюк, І., & Харчук, С. Українська зооніміка та взаємний вплив наукових і вернакулярних назв ссавців // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2017. — Вип. 15. — С. 37–66. з джерела 15 грудня 2017. Процитовано 2018-08-21.
- Алойзій Покорный (пер. М. Полянський). Зоологія съ образками для низшихъ клясъ середнихъ шкôлъ. — Прага : Книгопечатня Богеміи, 1874. — С. 20, 21.
- Харчук, С. Огляд історії таксономії та критеріїв виду в родині котових (Felidae) // Novitates Theriologicae. — 2021. — Вип. 12. — С. 300–314.
- Isaac E. Mozeson. The Word: The Dictionary That Reveals the Hebrew Source of English. — SP Books, 2001. — С. 100. — ISBN 1561719420.
- Kitchener, A. C., Breitenmoser-Würsten, C., Eizirik, E., Gentry, A., Werdelin, L., Wilting, A., ... & Duckworth, J. W. A revised taxonomy of the Felidae: The final report of the Cat Classification Task Force of the IUCN Cat Specialist Group // Cat News. — 2017. — № 11. — С. 1–80.
- . Fossilworks. Архів оригіналу за 18 серпня 2020. Процитовано 23.08.2021. (англ.)
- Chi T, Gan Y, Yang T, Chang C. First Report of Leopard Fossils from A Limestone Cave in Kenting Area, southern Taiwan // PeerJ. — 2021. — С. 9:e12020. — DOI:. (англ.)
- Wilting, A., Patel, R., Pfestorf, H., et al. Evolutionary history and conservation significance of the Javan leopard Panthera pardus melas // Journal of Zoology. — 2016. — Вип. 299. — № 4. — С. 239–250. — DOI:. (англ.)
| Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |