Лунине́ць (біл. Лунінец) — місто (з 1940), центр Лунинецького району Берестейської області Республіки Білорусь. Розташований за 240 км на схід від Берестя і за 250 км на південь від Мінська. Залізничний вузол на лініях, що ведуть на Барановичі, Гомель, Рівне, Берестя. У місті розташований пункт контролю на кордоні з Україною Лунинець — Сарни.
| Транслітерація назви | Luniniec | |
|---|---|---|
| ||
| Основні дані | ||
| 52°15′00″ пн. ш. 26°48′40″ сх. д. / 52.25000° пн. ш. 26.81111° сх. д.Координати: 52°15′00″ пн. ш. 26°48′40″ сх. д. / 52.25000° пн. ш. 26.81111° сх. д. | ||
| Країна | Білорусь | |
| Область | Берестейська область | |
| Район | Лунинецький район | |
| Перша згадка | 1449 | |
| Статус | з 1921 року | |
| Населення | 23 608 (2009) | |
| Площа | 55 км² | |
| Часовий пояс | час у Білорусі | |
| Поштовий індекс | 225642 | |
| Телефонний код | +375-1647 | |
| Висота | 139 м | |
| Транспорт, відстані | ||
| Найближча залізнична станція | Лунинець | |
| До Мінська | ||
| - фізична | 250 км | |
| До обласного центру | ||
| - фізична | 240 км | |
| Лунинець | ||
| Лунинець Лунинець (Берестейська область) | ||
| Лунинець у Вікісховищі |
Географія Редагувати
Клімат Редагувати
Клімат у населеному пункті вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена). Опадів 613 мм на рік. Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 28 мм. Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 88 мм. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 60 мм. Пересічна температура січня — -5,8 °C, липня — 18,3 °C. Річна амплітуда температур становить 24,1 °C.
| Клімат | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −2,8 | −1,5 | 3,3 | 12,2 | 19,2 | 22,6 | 23,6 | 22,9 | 17,9 | 11,4 | 4,4 | −0,2 | 11,1 |
| Середня температура, °C | −5,8 | −4,7 | −0,4 | 7,3 | 13,6 | 17,2 | 18,3 | 17,5 | 13,0 | 7,5 | 2,0 | −2,7 | 6,9 |
| Середній мінімум, °C | −8,8 | −7,9 | −4,1 | 2,5 | 8,1 | 11,9 | 13,1 | 12,2 | 8,2 | 3,7 | −0,4 | −5,2 | 2,8 |
| Норма опадів, мм | 35 | 28 | 30 | 41 | 55 | 88 | 82 | 65 | 57 | 47 | 43 | 42 | 613 |
| Джерело: Climate-Data.org (англ.) |
Історія Редагувати
Історія давньої Лунинецької землі йде в далеке минуле про що свідчать кургани і стоянки первісних племен. Лунинець вперше згадується в історичних джерелах в 1449 році як село Малий Лулин. З 1471 село Лулинець належало Неміровичам. У 1552 вдова Я. П. Неміровича Ганна Сапежанка передала село своєму прийомному синові польському воєводі С. С. Давойні. З 1561 село зветься Лунинець. З 1588 у Новоградському повіті Великого князівства Литовського. В 1622, колі Лунинець був подарований Дятловіцькому чоловічому монастирю, село належало Друцьким-Любецьким, Гравжишським, Кунцевичам, Долматам.
Після другого поділу Речі Посполитої у 1793 році Лунинець увійшов у склад Російської імперії. У 1842 майно монастирю було передане в казну, а мешканців перевели в категорію державних селян. 30 грудня 1884 року з Пінську в Лунинець і далі на Барановичі і Ліду пройшов перший товарно-пасажирський потяг. Тоді в невеликому селі Лунинець з'явився залізничний зупинний пункт. У 1885 році було закінчено будівництво лінії Лунинець—Рівне, а в 1886 році введена в експлуатацію лінія Лунинець—Гомель. Побудована у 1905 році станція Лунинець стала крупним залізничним вузлом для чотирьох напрямків.
Після побудови залізниці багато євреїв переїхали в Лунинець з прилеглих містечок. Більшість з них оселилися у своєму кварталі Жамедь і біля ринкової площі. На початку 20 століття єврейське населення містечка становило приблизно 3000 осіб — третину усього населення.
У 1911–1912 роках в місті працював вчителем Якуб Колас. В 1918 році в складі Української Народної Республіки. У 1921–1939 роках Лунинець входив до складу Польщі і був повітовим центром Поліського воєводства. Розпорядженням Ради Міністрів 4 березня 1926 р. розширено межі міста шляхом приєднання села Лунинець, вилученого зі складу гміни Лунін. З 1939 року — у СРСР у складі Білоруської РСР. Тоді єврейські школи були закриті, а магазини і банківські рахунки були розграбовані. У 1940 році Лунинець отримав статус міста. На теренах Лунинеччини діяло ОУН що належало до Пінського надрайону "Степ" - провідник — «Вірний».
Під час Другої світової війни Лунинець був окупований Німеччиною з 1941 по 1944 рік. Німці захопили контроль над містом у червні 1941 року. У серпні 1941 року майже усі єврейські чоловіки були вбиті, а жінки і діти були переведені в гетто. За роки окупації в Лунинці і населених пунктах району було розстріляно близько 17000 осіб, у таборах смерті закатовано понад 3000 військовополонених солдатів і офіцерів Червоної армії, до Німеччини примусово вивезли близько 2500 осіб. У Лунинці загинуло 5364 жителі, у тому числі 4244 євреї.
06 березня 2022 стало відомо, що російськими окупаційними військами в рамках Російського вторгнення в Україну для завдання авіаударів по об'єктах військової та цивільної інфраструктури Київщини й Житомирщини залучались військові літаки Су-35С, Су-34 і Су-25, які підіймалися у небо з аеродромів Барановичі, Лунинець і Ліда, що у Білорусі.
Населення Редагувати
За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення міста становила 23 608 осіб.
Національність Редагувати
Розподіл населення за рідною національністю за даними перепису 2009 року:
| Національність | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| білоруси | 22336 | 94,61 % |
| росіяни | 892 | 3,78 % |
| українці | 231 | 0,98 % |
| поляки | 44 | 0,19 % |
| азербайджанці | 33 | 0,14 % |
| національність не вказана | 20 | 0,08 % |
| вірмени | 6 | 0,03 % |
| молдовани | 6 | 0,03 % |
| татари | 5 | 0,02 % |
| литовці | 5 | 0,02 % |
| євреї | 4 | 0,02 % |
| казахи | 4 | 0,02 % |
| національність не повідомлена | 4 | 0,02 % |
| грузини | 3 | 0,01 % |
| дві та більше національності | 3 | 0,01 % |
| німці | 2 | 0,01 % |
| латиші | 2 | 0,01 % |
| чуваші | 2 | 0,01 % |
| мордва | 2 | 0,01 % |
| туркмени | 1 | 0,00 % |
| болгари | 1 | 0,00 % |
| греки | 1 | 0,00 % |
| буряти | 1 | 0,00 % |
| Разом | 23608 | 100 % |
Підприємства Редагувати
- Важливу роль в економіці міста відіграє залізниця. У Лунинці розташоване локомотивне депо і підприємство по обслуговуванню залізничного транспорту.
- Завод з виробництва електродвигунів «Поліссяелектромаш».
- Ремонтно-механічний завод
- Лунинецький молочний завод, який виробляє сухе знежирене молоко.
- Підприємство «Лунинецьліс» і деревообробний комбінат.
- Готель «Юбілейная».
Культура Редагувати
Лунинецький краєзнавчий музей. В Лунинці виходить районна газета «Лунінецкія навіны».
Відомі люди Редагувати
Уродженці Редагувати
- Спринчан Оксана — білоруська письменниця.
- Макс Корж — білоруський співак та автор пісень.
Померли Редагувати
- Мошинський Євген Іванович — генерал-хорунжий Армії УНР. Помер і похований у Лунинці.
Примітки Редагувати
- ↑ Belarus. pop-stat.mashke.org. оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 23 січня 2020. (англ.)
- GeoNames — 2005.
- ↑ Luniniec climate: Average Temperature, weather by month, Luniniec weather averages. Climate-Data.org. оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 17 січня 2020. (англ.)
- Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 4 marca 1926 r. o zmianie granic gminy miejskiej Łuniniec w powiecie łuninieckim w województwie poleskiem. [ 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- . 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.
- Ethnic composition of Belarus 2009. pop-stat.mashke.org. оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 23 січня 2020. (англ.)
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Luninets |
- Фотографії [ 30 вересня 2007 у Wayback Machine.] на Radzima.org
- Фотографії на Globus.tut.by [ 21 червня 2009 у Wayback Machine.]