Ко́вельська залізни́ця — історична залізниця, що діяла в українських губерніях імперії, Польщі, згодом в УРСР аж до 1953 року, коли була реорганізована.
| Тип | залізнична компанія |
|---|---|
| Статус | історична, увійшла до складу Південно-Західних, згодом знов існує окремо, нарешті увійшла до Львівської залізниці |
| Засновано | 1939 |
| Закриття (ліквідація) | 1953 |
| Штаб-квартира | Ковель |
| Роки функціонування | 1873 — 1953 |
| Країна | Російська імперія (Українські губернії), Польща, УНР, Українська РСР. |
| Ширина колії | 1520 мм |
| Власник(и) | Міністерство шляхів сполучення СРСР[d] |
Історія Редагувати
Будівництво дороги було розпочато у 1870-х роках. 1873 року збудована лінія Здолбунів — Рівне — Ковель — Брест — Білосток, а 1874 — лінія Здолбунів — Радивилів — Красне. У 1877 році завершене будівництво лінії Варшава — Люблін — Ковель, у 1885 збудована лінія Лунинець — Сарни — Рівне (з'єднала з залізницями Лунинець — Вільно і Лунинець — Пінськ).
Наприкінці XIX століття розпочинається складний процес одержавлення залізниці. Граф Вітте Сергій Юлійович з успіхом проводить цю операцію — 1 січня 1895 року магістралі стали власністю держави. Південно-Західні залізниці розробляють новий проєкт траси Київ — Сарни — Ковель через Волинське Полісся. 9 квітня 1899 року кабмін імперії ухвалив рішення про будівництво, і фінансує проєкт залізниці. Вже в листопаді від Києва, Ковеля, Сарн і Грибина (у міжріччі Горині) проведено вирубку лісу та розпочато будівництво. Хоча на шпали використовувався місцевий ліс, вартість дороги була досить дорогою — по 62975 рублів за версту. Для порівняння 1 км ділянки Ківерці — Луцьк коштував всього 13000 рублів.
10 березня 1902 року, незважаючи на труднощі будівництва, рух поїздів з Ковеля до Києва був відкритий. Лінія Остки — Сарни — Ковель перетнула лінію Рівне — Лунинець на станції Сарни.
У 1926—1928 роках лінія Ківерці — Луцьк подовжена до Стоянова.
1953 року — Міністерство шляхів сполучення провело укрупнення залізниць. Ковельська залізниця, що складалася з Ковельського, Сарненського та Здолбунівського відділків, увійшла до складу Львівської залізниці згідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 14 травня 1953 року № 1263, та наказом Міністерства шляхів сполучення СРСР від 15 травня 1953 року No 80/Ц.
Керівники Редагувати
- Петров Микола Іванович (1939—1941, 1944—1953)
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Державний архів Волинської області // Реєстр розсекречених архівних фондів України. Том 3[недоступне посилання з липня 2019]. 162. Р-3165 С. 80-81
Джерела Редагувати
- Ковельська залізниця. kovel.in.ua. оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 19 жовтня 2023.
- Ковельська залізниця. cfifrjcn.blogspot.com. оригіналу за 14 лютого 2020. Процитовано 19 жовтня 2023.
- Большая советская энциклопедия // Гл. ред. Б. А. Введенский. — 2-е изд. — Т. 21: Кинестезия—Коллизия. — 1953. — 628 с. (рос.)
Посилання Редагувати
- Антон Лягушкін, Дмитро Янківський (22 вересня 2018). Виникнення та розбудова залізниць Волині та Полісся. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. оригіналу за 14 липня 2023. Процитовано 19 жовтня 2023.
- Малинські хроніки: «Прорезавшая Радомысльскій уездъ Кіево-Ковельская железная дорога внесла оживление въ лесное дело…». infomalin.biz. ІнфоМалин. 5 січня 2020. оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 19 жовтня 2023.
| Це незавершена стаття про залізниці. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |