Оли́ка (пол. Ołyka, рос. Олыка, біл. Алыка, їд. אוליקה) — селище міського типу (смт/містечко) в Україні, адміністраційний центр Олицької селищної територіальної громади Луцького району Волинської області. Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1149 роком. Селище внесено до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878.
| смт Олика | |
|---|---|
| |
| Країна | Україна |
| Область | Волинська область |
| Район | Луцький район |
| Громада | Олицька селищна громада |
| Код КАТОТТГ: | |
| Основні дані | |
| Засноване | |
| Перша згадка | 1149 |
| Магдебурзьке право | 1564 |
| Площа | 4,91 км² |
| Населення | ▼ 3 032 (01.01.2022) |
| Густота | 637 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 45263 |
| Телефонний код | +380 3365 |
| Географічні координати | 50°43′14″ пн. ш. 25°49′00″ сх. д. / 50.72056° пн. ш. 25.81667° сх. д.Координати: 50°43′14″ пн. ш. 25°49′00″ сх. д. / 50.72056° пн. ш. 25.81667° сх. д. |
| Водойма | Путилівка, Осинище |
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Олика |
| До станції: | 9 км |
| До райцентру: | |
| - автошляхами: | 35 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | смт Олика, вул. Замкова, 17 |
| Карта | |
Олика | |
Олика | |
| Олика у Вікісховищі |
Етимологія (походження) назви Редагувати
Версія, пов'язана з "ликом" Редагувати
Перша версія — іменем своїм місто зобов'язане лику, з якого плели волиняки личаки. Саме тут був найбільший «взуттєвий» базар, куди плетений товар звозили звідусюди. Краєзнавець Аполлон Сендульський ще у 1878 році писав, що у місті було так багато лика, що ним були засипані цілі вулиці. Також явно від "лика" походить, наприклад назва Личани. Але проти цієї версії говорить аргумент, що назви мають властивість "скорочуватись" ("Дєбрянськ" - "Брянськ"; "Ізяслав" - "Заслав"; "Лучеськ" - "Луцьк", тощо) і дуже рідко "подовжуватись", тим більше голосною на початку слова.
Те, що "Олича" — це назва ріки, то не має сумнівів, бо "на Оличі стоїть Чемерин": очевидно, що місто взяло собі назву від ріки, що текла неподалік (Путилівка? Осенище?). Але версія зовсім не пояснює походження назви самої ріки "Оличі".
Версія, пов'язана з "вільха" Редагувати
Друга версія — пов'язує слово «Олика» з вільхою.
Від рослини "алича" Редагувати
Третя версія — '''Алича''' — запозичення з азербайджанської мови alča (дрібна слива), що у свою чергу походить від перської aluče. Ці жовті або інші дрібні круглі "сливки" є зараз досить поширеним явищем в Олиці, проте скоріше з'явились в садках за радянських часів.
"Тюркська версія" Редагувати
Четверта версія — походження назви від тюркського слова «aloka» — «яр».
Від слова «вуличка» («оуличка») або «вулик» Редагувати
П'ята версія — назва міста походить від давньоруського «оуличка» — «вуличка», яке з часом трансформувалося в «Олика». Перша версія ґрунтується на випадковому співзвуччі і до реальної етимології не належить жодним чином. так само, як і виведення назви від вільхи або тюркського слова «алока». Річка ж, на берегах якої розташувалася Олика, на всіх картах XVIII—XX ст. має одну й ту ж назву — Осенище. Жодних підстав вважати, що в давнину вона називалася інакше, немає.
Слово вулик (діал. ву́лій, у́лій, ву́лень, рідко у́лик) за походженням споріднене з «вулиця»: воно виводиться від прасл. *ulьjь, і далі від пра-і.є. *aul-, звідки й лит. aulys, латис. aūlis, лат. alvus («вулик»). Первісним значенням, очевидно, було «порожнина», оскільки на це вказують споріднені лит. aūlas («халява»), прусськ. aulis («великогомілкова кістка»), грец. αὐλός («дудка», «авлос»).
Фіно-угорсько-слов'янська версія Редагувати
Шоста версія — ("фіно-угорська" або "чемериська версія", є близькою до третьої "тюркської версії", але веде до фіно-угорських народів Поволжя) Обидва етноніма з цього району, що згадуються в Іпатіївському літописі (1149) — Олика і Чемерин, гарно вкладаються в цю версію: "Чемерин" походить від назви народу "чемериси", тобто марійці. Слово "олик" з мови лугових марі означає "луг" (мар.-кир. "олык" — наприклад, "Олык Ипай" - ім'я марійського поета); через те, що марійці поділяються на дві групи - "гірські" та "лугові марі", слово "олик" ("луг") часто використовується в самоназвах і означенні приналежності до другої групи - "олык марий".
Перша згадка "Оличі" разом з "уграми" у літописі 1149 р. Редагувати
Вперше назва містечка зустрічається в старовинному Іпатіївському літописі у 1149 році:
Цілком можливо, що назва "Олика" походить від імені "Олівер" та його скороченої форми, що звучить як "Оліка":
Українські чемериси: "олик марі" і "Олика", "Чемерин" і "чемериси" Редагувати
Чемериси-марійці дійсно втекли від московсько-ординського гніту до Речі Посполитої - через Литву (Білорусь) на Волинь і Поділля (Україна), але було це набагато пізніше (1527 року), ніж оповідає літопис, і втікали здебільше "гірські чемериси". Деякі інші етноніми (точно або можливо) пов'язані з "чемерисами" також: Чемериси-Барські, Чемерпіль, Чемеринці, тощо, але більшість з них з'явились саме після 1527 року. Можливо, це хибна версія, і "Цемерін" (як наприкд польський "Цемерув") походить від "цемра" (бел.) - "темрява", "пітьма", "темнота", або іншого слов'янського слова.
Пізніше марійці брали активну участь у Хмельниччині – більшість із них стала на бік повстанців, навіть утворивши у козацькому війську окремі кавалерійські підрозділи. Відомо також про входження марійців до війська Петра Дорошенка. На думку Ярослава Дашкевича, від чемерисів походить назва українського верхнього чоловічого одягу для верхової їзди – чемерка або чумарка, чимерка, а чемериська вишивка впливала на українську подільську. Про тісний зв'язок марійського й українського народів свідчить і те, що саме українець, архієпископ Веніамін Пуцек-Григорович, був творцем першої марійської граматики (1775 рік). Також, наприклад, ім'я Чемерис (роль виконав актор Анджей Печинський) мав персонаж фільму Єжи Гофмана "Вогнем і мечем", карлик, партнер відьми-чаклунки Горпини (Руслана Писанка), що знову ж таки відсилає до марійців втікачів у Речі Посполитій.
Угорське коріння у прізвищах Олики? Редагувати
Питання, чи можна утотожнювати угрів (угорців) із тексту давнього Руського Літопису із фіно-угорським народом, що прийшов звідти ж, звідки і предки угрів - гуни, з Поволжя, де була Велика Булгарія, але з різницею у більше ніж півтисячи років, є звичайно дискусійним. Але на давню спорідненість, співпрацю та культурний обмін між давніми слов'янами та уграми вказують навіть "спільні" слова, імена, топоніми, як наприклад: топонім "Буда" поширений тільки на Поліссі (Сіверщені, Стародубщині, Білорусі) і є угорська столиця Буда-Пешт; чи брат Аттіли на (слов'янське?) ім'я Блєда, тощо. История Руси: Загадка гунского языка? на YouTube
Одне з досить поширених у містечку Олика прізвищ "Жовтянський" (пол. "Żółtański" - "Жувтянскі"), швидше за все, походить не від слова-назви кольору "жовтий", а від імені Золтан, що не є популярним у сучасній Україні чи Польщі, де живуть основні носії прізвища, але Золтан - дуже популярне ім'я в Угорщині, хоча саме Аттіла - найпопулярніше ім'я.
"Шведська" версія Редагувати
Сьома версія — у шведській мові є слово "olika" (olik, ola...), що означає "різні", "неподібні", "неоднакові":
Шведська мова не є близькою до фіно-угорських мов, але є другою мовою (сусідньою разом із фінською мовою) у Фінляндії. Саме слово при цьому, як видно, є у більшості германських мов, бо має давньоскандинавське походження.
Повтори назви Редагувати
Географія Редагувати
Розташування і фізична географія Редагувати
Селище Олика розташоване на південному сході Ківерцівського району, який розміщений в південно-східній частині Волинської області на північному заході України. Олика розташована на перетині доріг з Рівного, Дубна та Луцька. У селі річка Осинище впадає у Путилівку.
За геоморфологічним поділом Волинської області Олика знаходиться на Волинській ерозійній височині в межах Луцького приполіського лесового пагорбкуватого району. Його абсолютні висоти в середньому перевищують 250 м над рівнем моря, і є помітним вплив древнього зледеніння на форми його рельєфу.
Північна межа цього району дуже виразна і проходить по лінії дороги Володимир-Волинський — Луцьк — Олика. Західна та східна границі також є чіткими і проходять відповідно по ріках Осинище і Путилівці. На південний схід від селища розташоване заповідне урочище «Божетарня і Культура».
Через Олику проходить умовна лінія розмежування Поліської низовини і Волинської височини.
Координати селища 50°43′14″ пн. ш. 25°49′00″ сх. д. Площа Олики 4,91 км².
Клімат Редагувати
Клімат Олики помірно-континентальний, з м'якою зимою і теплим літом. Середньорічна температура повітря становить 7,4 °С, найнижча вона у січні (мінус 4,9 °С), найвища — в липні (18,0 °С).
У середньому за рік в Олиці випадає 560 мм атмосферних опадів, найменше — у березні, найбільше — в липні. Щороку утворюється сніговий покрив. Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 78 %, найменша вона у травні (64 %), найбільша — у грудні (89 %).
Найменша хмарність спостерігається в серпні, найбільша — в грудні. Найбільшу повторюваність у місті мають вітри із заходу, найменшу — з північного сходу. Найбільша швидкість вітру — у листопаді, найменша — влітку. У січні вона в середньому становить 4,1 м/с, у липні — 2,8 м/с.
Спостереження за погодою веде метеостанція в Луцьку.
| Клімат Олики | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −2 | −1 | 3 | 11 | 18 | 20 | 22 | 22 | 17 | 11 | 4 | 0 | 10 |
| Середня температура, °C | −4,9 | −3,5 | 0,9 | 8,0 | 13,8 | 16,8 | 18,0 | 17,4 | 13,3 | 7,9 | 2,6 | −2 | 7,4 |
| Середній мінімум, °C | −7 | −6 | −1 | 3 | 8 | 11 | 14 | 12 | 9 | 4 | 0 | −4 | 3 |
| Норма опадів, мм | 31 | 31 | 27 | 39 | 60 | 68 | 76 | 61 | 56 | 37 | 36 | 38 | 560 |
| Джерело: Кліматичні дані Олики на сайті«www.meteoprog.ua» |
Історія Редагувати
Вперше назва містечка зустрічається в старовинному Іпатіївському літописі у 1149 році:
За часів Галицько-Волинського князівства (Королівства Русі) неподалік сучасної Олики стояв укріплений град Чемерин. Чемерин мав свій торговий посад у місці злиття рік Путилівки та Осенища. З часом вир міського життя поступово перемістився саме сюди. Новоутворене місто взяло собі назву від річки Оличі, що текла неподалік. А задокументованим першим власником Олики був «староста і жидачівський воєвода князя Федора Любартовича». Ленько Зарубич (1433).
Великий маршалок литовський Петро Монтигердович у 1460 році надав кошти на побудову Петропавлівського костелу (найдавніший на теренах сучасної Волинської області). По його смерті Олику дідичили його син Іван, опісля онук Петро Іванович Монтигердович на прізвисько Білий та праонука Софія Монтигердовичова, яка стала дружиною Станіслава Кішки.
Станіслав Кішка у 1512 році отримав дозвіл короля Сигізмунда І на проведення торгів у м. Олика з неділі до вівторка.. Його син Петро після «інтервенції» короля у 1522 році переказав своїй сестрі Ганні маєтність Олику.
Ганна з Кішків, онучка Софії Монтигердовичової,, у першому шлюбі стала дружиною Івана Миколая Радзивілла «Бородатого». Місто на 400 років стало вотчиною магнатів Радзивіллів — головних поборників та захисників самостійности Литовської держави.
У середині XVI ст. Оликою володів Микола Христофор Радзивілл «Чорний», 1547 р. отримав від імператора Карла V спадковий титул «Князя на Олиці та Несвіжу», затверджений у 1549 р. королем Сиґізмундом ІІ Авґустом.
31 травня 1564 р. місто отримало магдебурзьке право стараннями власника — М. Х. Радзивілла «Чорного». Вибори урядовців урочисто проходили у ратуші, зведеній через кілька років після Троїцького костелу. Тут же в підземеллях відбували покарання ув'язнені. Місто вибирало лавників на чолі з війтом та райців на чолі з бургомістром. Обрані чиновники слідкували за станом міських укріплень, дотриманням норм торгівлі, за якістю виробів ремісників. Були допоміжні урядовці: возний, нічна сторожа, прокуратор, слуги, посланці, майстер справедливості (кат). Зазначимо, що мати власного ката могло дозволити собі лише багате місто, майстрів заплічних справ вчили лише у Львові.
11 жовтня 1593 р. Луцький земський суд видає копію фундушевого запису князя на Олиці та Несвіжу Станіслава Радзивілла на заснування костьола (св. Трійці) і парафіяльної школи в Олиці.
21 червня 1612 року Князі на Олиці та Несвіжу Микола-Христофор та Альберт-Станіслав Радзивілли, на прохання війта, райців, лавників і громади Олики, підтверджують і повторюють грамоту їх діда віленського воєводи, найвищого маршалка Великого князівства Литовського Миколи Радзивілла та їх батька жамойтійського старости Станіслава Радзивілла, видану 31 травня 1564 р. і затверджену Сигізмундом Августом, про надання Олиці магдебурзького права..
Коли помер, не залишивши спадкоємців, великий канцлер литовський, фундатор костелу Трійці та замку Альбрехт Станіслав Радзивілл (1595–1656), Олика відійшла до несвізького князя Михайла Казимира Паца — польного гетьмана литовського, до XIX ст. творила єдину цілість з Несвізьким майоратом.
З 1638 р. в Олиці активно діяла колегіата св. Трійці — філія Академії у Замості, де 5 професорів викладали логіку, риторику, граматику, теологію та основи наук.
У 1702 р. місто спалили шведи.
24 травня 1702 р. Канцлер Великого князівства Литовського кн. Карл-Станіслав Радзивілл забороняє євреям м. Олики наймати служниць християнок, у разі порушення цього магістрат повинен карати винних шеститижневим ув'язненням, а при повторенні — виганяти з міста.
Останнім прямим нащадком князя Миколи Радзмвілла (Чорного) був Домінік Єронім Радзивілл (1786—1813) — полковник армій Князівства Варшавського та наполеонівської. За участь у анти-російській військовій кампанії всі його маєтки було секвестровано (тобто держава заборонила князю користуватися приватним майном). Інший магнат — Адам Чарторийський — добився у царя Олександра І наступного 1814 р. ліквідації секвестру. Олику отримав Антон Радзивілл (1775—1832) — представник Клецького майорату.
У 1803 та 1823 рр. Олику спустошили великі пожежі, під час війни 1812 року палац перетворили на військовий шпиталь — і використовували аж до 1837 р. Замок, позбавлений дбайливих господарів, почав занепадати та руйнуватися. Торгові центри відсуваються вглиб Російської імперії, Олику заселяють переважно бідні євреї. У 1838 р. завалилися будинки колегії та семінарії, а у 1870 р. згоріла ратуша з безцінним міським архівом.
Під час Першої світової війни південніше дороги на Олику австрійцями були збудовані оборонні споруди. На початку Брусиловського прориву 22 травня (4 червня) 1916 р. Олика була атакована російськими військами. Команди розвідників 5-го і 6-го стрілецьких полків проникли південніше дороги на Олику і Покащів в австрійські окопи першої лінії на широкому фронті, але при підході до другої лінії — були зустрінуті контратакою і відійшли.
1 січня 1934 р. орні землі сіл Горянівка, Залісоче і Завороття вилучені з території міської ґміни Олика і включені до сільської ґміни Олика Луцького повіту.
Януш Францішек Радзивілл — останній ординат міста та захисник інтересів міщан у польському сенаті — був заарештований в 1939 р., після Другої світової війни повернувся з таборів до рідної Польщі. У часи нацистсько-радянської війни існувало Олицьке гетто.
За радянських часів Олика перетворилася на занедбане провінційне містечко.
18-19 квітня 2006 року відбулася Всеукраїнська науково-практична історико-краєзнавча конференція «Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олика і Радзивліли в історії Волині та України».
Демографія Редагувати
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2 865 осіб. На 1 січня 2021 року населення Олики становить 3 060 осіб.
| 1870 | 1959 | 1970 | 2001 | 2010 | 2011 | 2014 | 2017 | 2018 | 2020 | 2021 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 073 | 3 905 | 3 965 | 2 865 | 3 141 | 3 127 | 3 138 | 3 083 | 3 079 | 3 046 | 3 060 |
Мова Редагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року (у % до загальної чисельності населення)| українська | російська | білоруська | вірменська | польська | румунська |
|---|---|---|---|---|---|
| 98,25% | 1,29% | 0,21% | 0,07% | 0,03% | 0,03% |
Пам'ятки архітектури Редагувати
Пам'ятки архітектури національного значення Редагувати
- Олицький замок, зведений у 1558 році. Значно понівечений після 1939 року. Триповерховий палац, фортечні споруди, брама. Залишки ландшафтного парку. Замковий комплекс квадратний у плані — мав чотири кутові бастіони з сторожовими вежами (частково залишились два бастіони). Зараз на території замку — Волинська психіатрична лікарня № 2.
- Колегіальний костел Святої Трійці, збудований у 1635–1640 роках за проектом відомих архітекторів Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна. Костел зведено у стилі римського храму Іль-Джезу. Храм пишно декоровано скульптурами святих (Войцеха, Станіслава, Петра і Павла) та різьбою у виконанні львівського скульптора Мельхіора Ампелі. У крипті колегіати — усипальниця роду Радзівіллів.
- Луцька брама — єдиний збережений фрагмент колись потужних міських укріплень.
- Костел святих Петра і Павла, один з найстаріших костелів Волині, побудований у 1460 році на старому цвинтарі, серед старих магнатських могил.
- Стрітенська церква, колишня греко-католицька церква, побудована у стилі бароко в 1784 році на передмісті Залісоче.
Пам'ятки архітектури місцевого значення Редагувати
- Троїцька церква побудована у 1886 році у передмісті Олики Заворотті.
- Цвинтарна каплиця, споруджена на католицькому цвинтарі на початку 20 століття, перебуває в стані руйнації.
- Адмінбудівля, споруджена на вул. Радянській, 5 у 1901 році.
- Житловий будинок, який знаходиться на вул. Радянській, 3; споруджений на початку 20 століття.
- Житловий будинок по вул. Радянській, 3а; збудований на початку 20 століття.
Органи влади Редагувати
Місцеві органи влади представлені Олицькою селищною радою, яка входить до складу Волинської області України. Окрім Олики, селищній раді підпорядковуються села Личани та Метельне. Селищний голова — Прендецький Олександр Миколайович.
Освіта та культура Редагувати
- середня школа
- дитячий садок
- Будинок культури
- бібліотека
- дитяча музична школа
Медицина Редагувати
- лікарська амбулаторія
- обласна психіатрична лікарня № 2
Економіка Редагувати
Сільське господарство, агропромисловість Редагувати
Домінуючим в економіці селища є сільськогосподарське виробництво, напрямками спеціалізації якого є рослинництво, м'ясо-молочне тваринництво і птахівництво. Вирощуються зернові культури, цукровий буряк та овочеві культури. Діє рибне господарство. Виробляється екологічно чистий акацієвий, різнотравний і гречаний мед.
Потрібні інвестиції у поновлення машинного обладнання, розвиток центрів збирання і зберігання сільськогосподарської продукції, розвиток хлібопекарського виробництва, реконструкцію млина та будівництво міні-цехів по переробці сільськогосподарської продукції. Існує нагальна потреба в інвестиціях для відновлення племінного стада та розширення і реконструкції мережі пунктів збирання і переробки молока, створення центрів різки тварин та первинної переробки м'яса, а також створення центрів збирання шкур і вовни. Місцева влада планує також залучити інвестиції у будівництво ферм для розведення і утримання птахів та будівництво конюшень з метою відродження конеферми племінних рисаків. Необхідні інвестиції у омолодження саду, закупівлю нових саджанців, посадку молодих садів та відкриття міні-цехів з переробки фруктів.
Найбільшими сільськогосподарськими підприємствами є сільськогосподарський виробничий кооператив «Колос» (вирощування зернових і зернобобових культур, цукрового буряка, картоплі, кормових коренеплодів, утримання великої рогатої худоби і свиней, виробництво молока і м'яса), сільськогосподарський виробничий кооператив «Птахівник» (вирощування зернових культур, виробництво кормів та розведення птиці) і ТОВ «Фелікс Агро» (вирощування зернових та технічних культур).
Ліси займають невелику площу і мають практично лише рекреаційне значення.
Промисловість Редагувати
Промисловість Олики представлене в основному підприємствами легкої, зокрема швейної промисловості (виробництвом робочого одягу займається лікувально-трудова майстерня обласної психіатричної лікарні № 2) та текстильної промисловості (виробництвом готових текстильних виробів займається ПП «Оксамит»), хімічної, зокрема хімією тонкого органічного синтезу (виробництвом клею, лаків та фарб займається ТОВ «Едем») та деревообробної галузей (ПП «Вопан» виробляє дерев'яну тару).
З корисних копалин є поклади глини, придатної для виготовлення цегли. Місцева влада планує залучити інвестиції у будівництво цегельного заводу.
Сфера послуг Редагувати
У сфері послуг працює ТОВ «Побутовик» (перукарня, салон краси, швейна майстерня) та приватні підприємства різної спеціалізації.
Пошта, зв'язок, банківська сфера Редагувати
Головним оператором надання населенню поштових послуг у селищі є філія національного оператора підприємства УДППЗ «Укрпошта».
Основний та єдиний оператор фіксованого зв'язку — ВАТ «Укртелеком». Код селища +380-3365.
Послуги стільникового зв'язку тут надають такі оператори, як Київстар, Vodafone та lifecell.
Доступ до Інтернету забезпечує провайдер «Укртелеком».
Банківська сфера селища представлена 2 філіями та відділеннями:
Транспорт Редагувати
Від селища Олика до міжнародної автомагістралі E85 (М19) Клайпеда—Каунас—Слонім—Луцьк—Дубно—Тернопіль—Чернівці 35 км. До національної автомобільної дороги Н22 Устилуг—Луцьк—Рівне 6 км. До аеропорту міста Луцьк 45 км.
У селищі працює автостанція, через яку автобусами та маршрутними таксі здійснюються перевезення Ківерцівським районом, Волинською областю та Україною.
Основні вантажопасажирські перевезення здійснюються через залізничну станцію Олика, відстань до якої 11 км.
| Відстань від Олики до інших населених пунктів (автошляхами) | ||
|---|---|---|
| Варшава ~ 440 км Ковель ~ 116 км Ківерці ~ 38 км | Несвіж ~ 430 км Іванове ~ 204 км Любешів ~ 152 км | Брянськ ~ 850 км Гомель ~ 492 км Сарни ~ 120 км |
| Луцьк ~ 40 км Володимир-Волинський ~ 116 км Замостя ~ 200 км | Київ ~ 370 км Суми ~ 703 км Воронеж ~ 1090 км | |
| Львів ~ 191 км Перемишль ~ 285 км Коросно ~ 395 км | Дубно ~ 50 км Тернопіль ~ 160 км Сучава ~ 410 км | Рівне ~ 43 км Острог ~ 95 км Вінниця ~ 325 км |
| Джерело: Карти Google | ||
Релігія Редагувати
Релігійні організації Редагувати
| №, п/п | Конфесія | Кількість релігійних громад |
| 1 | Українська православна церква (Московський патріархат) | 1 |
| 2 | Римо-Католицька Церква | 1 |
| 3 | ЄХБ | 1 |
| 4 | ХВЄ-П | 1 |
Культові споруди Редагувати
- Римо-католицький костел святих Петра і Павла (РКЦ);
- Римо-католицький костел Святої Трійці (РКЦ);
- Православна церква Святої Трійці (УПЦ МП);
- Римо-католицька каплиця, розташована на католицькому цвинтарі, у напівзруйнованому стані;
- 2 протестантські молитовні будинки.
Відомі особи Редагувати
Уродженці Олики Редагувати
- Веніславський Федір Володимирович — Представник Президента України у Конституційному Суді України
- Волинський Петро Костянтинович — педагог, учений-україніст, доктор філологічних наук
- Дублянський Анатолій Захарович — історик, публіцист, митрополит УАПЦ
- Радзивілл Альбрехт Станіслав — литовський магнат, князь, луцький староста
Пов'язані з Оликою Редагувати
- Ісак Бабель
- Данило Братковський
- Юзеф Ігнацій Крашевський
- Петро Монтигердович (Білий)
- Ігнацій Мосцицький
- Алоїз Осінський — педагог, філолог, помер у місті.
- Микола-Христофор «Чорний» та інші представники роду Радзивіллів
Поховані Редагувати
- Тарасюк Іван Миколайович — 21-річний активіст Євромайдану. Молодший медичний працівник, член футбольного клубу «Олика». Убитий пострілом снайпера 20 лютого 2014 на вулиці Інститутській у місті Києві. Герой України.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2022/zb/05/zb_%D0%A1huselnist.pdf
- Вулій // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Улій // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- вулень // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- улик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
- ↑ . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 квітня 2019.
- https://en.wiktionary.org/wiki/Appendix:Hungarian_given_names%7CHungarian_given_names
- Українські «чемериси».
- [[Українські прізвища|Українські прізвища
- Золта
- [[:hu:Attila (keresztnév)|Attila
- Zoltán
- Золтан
- Dzieje Akademii Zamojskiej: 1594-1784. Żołtański (professor, Akademia Zamościa -- wysłany do Ołyki...) 1730-1740. Ks. Wadowski
- Віктор ЖОВТЯНСЬКИЙ (Київ) НЕВІДОМА ОЛИКА ХІХ СТОЛІТТЯ
- https://en.wiktionary.org/wiki/olik#Swedish olik-Svenska
- https://sl.wikipedia.org/wiki/Olika,_Koper Olika_Koper
- Карти Google
- Богдан Колосок «Природна підоснова як чинник містобудівного розвитку Олики» // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олика і Радзивіли в історії Волині та України: Матеріали XVIII Всеукраїнської науково-практичної історико-краєзнавчої конференції: Наук. зб.: — Луцьк, 2006.
- Кліматичні дані Олики на сайті«www.meteoprog.ua»
- Природа Волинської області
- Терський, Святослав (2001). Олика. Історичний нарис (українська). Львів: Видавництво "Новий час", Львівський історичний музей. с. 12–17. ISBN 966-95279-8-8.
- Михайловський В. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення [ 12 червня 2015 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) (вер.—жовт.). — 240 с. — С. 42. — ISSN 0130-5247.
- Жылко Вадзім . У складзе Вялікага княства Літоўскага[недоступне посилання з липня 2019]
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1907. — Cz. 1. — t. 10. — S. 102. (пол.)
- Spieralski Z. Kiszka Piotr h. Dąmbrowa (zm. 1534) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1966—1967. — Tom XII/4, zeszyt …. — S. 514. (пол.)
- Kiszkowie [ 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- Radziwiłłowie (01) [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- Lulewicz H. Radziwiłł Mikołaj zwany Czarnym h. Trąby (1515—1565) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/2, zeszyt 125. — 193—384 s. — S. 345. (пол.)
- ↑ Я. Р. Дашкевич , Л. А. Проценко , 3. С. Хомутецька (1971). Каталог колекції документів Київської археографічної комісії (укр). Київ:: Наукова думка. с. 34,39, 75.
- Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 23 stycznia 1934 r. o zmianie granic miasta Ołyki w powiecie łuckim, województwie wołyńskiem. Dz.U. 1934 nr 16 poz. 127 (пол.)
- Жовтянський, Віктор (15 грудня 2022). До історії правобережних міст в енциклопедичних виданнях 18–21 ст. (на прикладі княжої Олики). Енциклопедичний вісник України (Uk) 14. с. 43–56. ISSN 2706-9990. doi:10.37068/evu.14.5. Процитовано 18 грудня 2022.
- Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюukrcensusне вказано текст - Пам'ятки містобудування і архітектури Волинської області. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 10 червня 2011.
- . Архів оригіналу за 25 лютого 2012. Процитовано 27 березня 2012.
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 липня 2019.
- . Архів оригіналу за 13 вересня 2011. Процитовано 5 квітня 2012.
- Vodafone Україна - Карта покриття по Україні.
- Індивідуальний lifecell>Покриття
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 липня 2019.
- . Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 5 квітня 2012.
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 липня 2019.
- . Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 1 квітня 2012.
- Кобернюк В., Ткачов С. Осінський Алоїз // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 690. — ISBN 966-528-199-2.
Джерела Редагувати
- Д. Я. Вортман. Олика // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 585. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Література Редагувати
- Гулько Г., Томчук М. Комплекс костелу колегіатів у смт. Олика — унікальна пам'ятка сакральної архітектури // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Ківерцівщина та Олика в історії України та Волині. Науковий збірник. Випуск 62. Матеріали краєзнавчих читань, 22 вересня 2017 року, м. Ківерці — смт. Олика. Упоряд. Г. Бондаренко, С. Войчик, А. Силюк. — Луцьк, 2017
- Сергій Гупало. «Ключі» від Олики знайшли в Нижньому Новгороді"( у книзі Сергія Гупала "Олика і Радзивілли")https://www.facebook.com/profile.php?id=100004774907492
- Сергій Гупало. Олика і Радзивілли.Науково-популярні нариси.Київ,"Український пріоритет", 2020 р.
- Сергій Гупало. Привид замку Радзивіллів. (Повість,нариси)-Київ, «Факт», 2003.
- Сергій Гупало. Радзивілли впорядковували Олику, а увічнив їх Марсель Пруст.(у книзі Сергія Гупала "Олика і Радзивілли")https://www.facebook.com/profile.php?id=1000047
- Кашевський П.В. Оли́ка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.280-289
- Петро Кравчук Книга рекордів Волині. — Любешів, «Ерудит», 2005. — 304 с.
- Ксаверій Прушинський. Парашутний вітраж(оповідання)( у книзі Сергія Гупала "Олика і Радзивілли").https://www.facebook.com/profile.php?id=100004774907492
- Олика: Іст. нарис / С. Терський; Держ. Фонд фундам. дослідж., Волин. держ. ун-т ім. Л.Українки, Львів. іст. музей. — Л. : Новий час, 2001. — 52 c. — (Сер. «Літопис. міста Волині»; Вип. 1). — Бібліогр.: с. 49-52.
- Ołyka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 527. (пол.). — S. 527—529. (пол.)
Посилання Редагувати
- Олика — Замки та храми України
- Костянтин Буркут. Архітектурні принади Олики // Світогляд, № 5, 2022. — С.66-69
- Мандри Україною. Олика
- Фотопрогулянка Оликою
- Олицькі костели — архітектурні дива минулого! на YouTube
- Пергамент 1773 року: написаний в Мангеймі, надісланий в Олику, присвячений пам'яті «найукоханішої матки», презентували у волинському музеї.
- Сергій Гупало. Коментарі.