Мико́ла Радзиві́лл «Стари́й», Микола Радзивіллович (пол. Mikołaj Radziwiłłowicz Stary, лит. Mikalojumi Radvila Senuoju ; бл. 1440 — 16 липня 1509) — державний діяч Великого князівства Литовського, великий канцлер литовський і віленський воєвода з 1492 року, троцький каштелян з 1488 року, намісник новгорудський і белзький з 1488 року, намісник Смоленський.
| Микола Радзивілл «Старий» | |
|---|---|
| Микола Радзивілл «Старий» | |
| Псевдо | Микола Радзивіллович |
| Народився | близько 1440 |
| Помер | 16 липня 1509 |
| Поховання | Вільнюс |
| Країна | Велике князівство Литовське |
| Діяльність | політик |
| Титул | канцлер, воєвода віленський |
| Посада | Каштелян троцький, воєвода Віленський, Новогрудський воєводаd, смоленський воєвода, великий канцлер литовський і Староста Бельськийd |
| Рід | Радзивілли |
| Батько | Радзивілл Остікович |
| Родичі | батько Радзивілл Остикович |
| У шлюбі з | Софія Монивид Софія Заславська Софія (Феодора) Рогатинська-Кобринська-Пац |
| Діти | Альберт, Юрій, Ян, Микола, Ганна |
| | |
|
Біографія Редагувати
Син Радзивілла Остиковича, у зв'язку з чим також відомий як Микола Радзивіллович.
До 2 грудня 1481 був намісником Смоленська. Восени 1483 отримав у командування 10 тисяч воїнів для оборони смоленських земель. 31 травня 1488 вперше згадується як каштелян трокський і намісник новгородський. У 1491 став канцлером великим литовським і воєводою віленським; вступив на посаду як наступник Олехни Судимонтовича.
Виконуючи заповіт великого князя Казимира, у 1492 р. забезпечив перехід Великолитовського трону до Олександра Ягеллончика. Виступав за шлюб Олександра з Оленою Іванівною, дочкою великого князя московського Івана III. Був одним з ініціаторів підписання в 1499 нового акту унії між ВКЛ і Польщею. Керував ВКЛ за відсутності в державі великого князя. Згідно із заповітом Олександра сприяв передачі в 1506 Великолитовського трону Сигізмунду I. Створив велику латифундію, яка заклала фундамент могутності роду Радзивіллів.
Був похований в костелі бернардинів Вільнюса.
Сім'я Редагувати
Його першою дружиною була дочка Івана Монивидовича Софія Анна, з якою мав чотирьох синів: Альберта, Юрія, Івана (Яна), Миколу і доньку Ганну, яка у 1496 році стала дружиною князя мазовецького Конрада III Рудого.
Другою дружиною була теж Софія Іванівна, донька князя І. Ю. Заславського.
Третьою — Софія (Феодора) Рогатинська, дочка руського боярина Богдана Рогатинського.
Портрети Редагувати
Примітки Редагувати
- Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, tom I: Województwo wileńskie. XIV—XVIII wiek, DiG, 2004.
- Pietkiewicz K. Radziwiłł (Radziwiłłowicz) Mikołaj h. Trąby (zm. 1509)… — S. 316.
- [1] [ 23 червня 2015 у Wayback Machine.] — S. 363. (пол.)
- [ http://genealogia.grocholski.pl/ [ 3 січня 2015 у Wayback Machine.] ] (пол.)
Джерела Редагувати
- Pietkiewicz K. Radziwiłł (Radziwiłłowicz) Mikołaj h. Trąby (zm. 1509) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — 193 — 384 s. — S. 315—316. (пол.)
- Semkowicz W. O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle 1413 r. // Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie. — Kraków, 1921. — T. V. — rok 1920. — S. 42 / Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa [ 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
Посилання Редагувати
- Radziwill 1 [ 5 березня 2014 у Wayback Machine.] (пол.), (англ.)
- Radziwillowie.2 [ 12 лютого 2013 у Wayback Machine.] (пол.), (англ.)
- Radziwillowie.3 [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (пол.), (пол.)
| Попередник Олехно Судимонтович | Воєвода віленський 1492—1509 | Наступник Микола ІІ Радзивілл «amor Poloniae» |