Адміністративний устрій України

Вол.обл.

Рівн.обл.

Жит.обл.

Київ.обл.

Хмел.обл.

Терн.обл.

Івано-Фр.обл.

Зак.обл.

Черн.обл

Він.обл.

Черк.обл.

Кіров.обл

Мик.обл.

Полт.обл.

Черн.обл.

Сум.обл.

Харк.обл.

Дніпр.обл.

Одес.обл.

Зап.обл.

Дон.обл.

Луг.обл.

Льв.обл.

Херс.обл.

АР Крим

Азовське море

Чорне море

Росія

Білорусь

Польща

Румунія

Молдова

Київ

Севастополь

Україна — унітарна держава, до складу якої входять 27 регіонів: 24 області, 1 автономна республіка (АР Крим) і 2 міста зі спеціальним статусом: Київ і Севастополь. Суверенітет держави поширюється на всю її територію — стаття 2 Конституції України. На території України відсутні інші державні утворення, її територія, в межах існуючих кордонів — цілісна і недоторкана. Автономна Республіка Крим, на відміну від інших областей, володіє дещо більшими правами у питаннях самоврядування.

Структура державного устрою

Згідно зі статтею 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України становлять: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони у містах, селища і села. Ці територіальні одиниці розрізняються за трьома підставами:

1) за географічними ознаками вони поділяються на регіони (АР Крим, області, райони, міста-регіони Київ і Севастополь) та населені пункти (міста, селища, села);

2) за своїм статусом — на: адміністративно-територіальні одиниці (області, райони), самоврядні територіальні одиниці — територіальні громади (міські, селищні, сільські). Крім того, АР Крим має особливий статус територіальної автономії, а райони в містах характеризуються ознаками як адміністративно-територіальних, так і самоврядних одиниць;

3) за місцем у системі адміністративно-територіального устрою України — на територіальні одиниці первинного рівня (міські, селищні і сільські територіальні громади), середнього рівня (райони) і вищого рівня (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь).

Згідно чинного Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР (1981) (всупереч Конституції) існує такий тип населеного пункту як селище міського типу (смт). Населення смт вважається міським. Також де-факто адміністративно-територіальними одиницями є території територіальних громад, хоча законодавчо вони ще не мають такого статусу.

Історія

Давні адміністративні одиниці

Період	Адміністративні одиниці
До XIV століття	Київська держава була поділена на удільні князівства, цей устрій зберігся також у великах князівствах, що розвинулися після занепаду Русі (таких як Галицько-Волинське). Закарпаття, що з середини XI століття належало до Угорського королівства, поділялося на комітати Унг, Берег, Угоча і Мараморош. На території Криму існувала візантійська провінція Херсонес.
1434-1772	Велике князівство Литовське зберегло давній устрій, а Польща запровадила поділ на воєводства, який пізніше перейняла також Литва і який утвердився у Речі Посполитій. Територія Криму і частина інших приморських земель до 1783 року входили до Кримського ханства, (поділеного) на 6 каймакамств.
1568-1812	Османська імперія використовувала поділ на (на території України їх існувало три: Кафинський (1558-1774), (Сілістрійський) (1593-1812) та (Подільський) (1672-1699)).
1625-1781	Військо Запорозьке використовувало полковий устрій.
1708-1923	Російська імперія поступово перевела підконтрольні українські землі на губернський устрій.
1772-1918	В Австрії українські землі входили до коронних країв Королівства Галичини та Володимирії та Герцогства Буковини, поділені (на повіти). Закарпаття, що належало до Угорського королівства, продовжувало ділитися на комітати.
1918	Українська Народна Республіка прийняла закон про новий територіальний устрій, за яким територія УНР мала бути поділеною на землі, проте встановлення Гетьманату зашкодило втіленню реформи. ЗУНР використовувала австрійський (поділ на повіти).
1919-1939	В Польщі західноукраїнські землі було поділено на (воєводства). Закарпаття у складі Чехословаччини становило суб'єкт федерації — автономний край Підкарпатську Русь Буковина у складі Румунії ділилася на (жудеці)^[ru].
1923-1930	У 1920-х роках в УСРР було запроваджено тимчасовий поділ на губернії (1923-1925) та (округи) (1923-1930). На території Криму існувала Кримська АРСР, яку 1944 року перетворили на область.
1941-1944	Під час німецької окупації у Другій світовій війні (дистрикт Галичини) та (райхскомісаріат України) було поділено на округи.
з 1930	1932 року замість поділу на округи (скасовані 1930) в Радянській Україні запровадили поділ на області, що є в основі сучасного устрою (зокрема на територіях Західної України (з 1939), Буковини (з 1940) та Закарпаття (з 1946). Крім областей у складі України існувала (Молдавська АСРР) (1924-40), а в лютому 1991 року на території Кримської області було утворено Автономну Республіку Крим.

Формування сучасного поділу

Історія адміністративних змін сучасної території України

Сучасна система областей та районів України сформована з 1932 року, коли були утворені перші 7 областей замість чинної до того адміністративної системи з 40 (окру́гів) та 406 районів (і 29 938 населених пунктів).

У березні 2014 року українська влада внаслідок (російської агресії) втратила контроль над окупованими Російською Федерацією АР Крим та м. Севастополем, влітку — над частиною Донецької та Луганської областей.

Станом на 1 жовтня 2018 року в Україні були такі адміністративно-територіальні одиниці: АР Крим, 24 області, Київ та Севастополь, у складі яких нараховується 490 районів, 461 місто (з них 187 — міста спец. статусу, республіканського, обласного значення), 108 районів у містах, 883 селища міського типу, 28131 сільський населений пункт.

Для порівняння, станом на грудень 1965 року, в Україні було 394 райони, 370 міст, 828 селищ міського типу та 32 742 сільських населених пунктів, а на початок 2011 року — 490 районів, 459 міст (з них 180 — міста спец. статусу, республіканського, обласного значення), 118 районів у містах, 885 селищ міського типу, 10278 сільських рад, 28457 сіл.

17 липня 2020 року Верховна Рада України прийняла постанову про скорочення кількості районів в Україні (Постанова набрала чинності 19 липня 2020 року). Замість 490 районів було створено 136. У середньому у складі кожної області стало по 4-5 районів. Території районів складаються з сільських, селищних та міських територіальних громад. Київ та Севастополь, а також більшість обласних центрів та деякі великі міста також поділяються на райони у містах. У складі територіальних громад можуть утворюватися старостинські округи, які об'єднують один або декілька населених пунктів (здебільшого сіл або селищ), які не є адміністративними центрами громад.

Нормативно-правове забезпечення

Станом на поч. 2021 року підготовлений законопроєкт «», який має замінити «Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР», затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року.

Він законодавчо має врегулювати питання щодо порядку утворення, ліквідації, встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних одиниць, назв населених пунктів та віднесення їх до певних категорій. Законопроєктом встановлюється трирівнева система адміністративно-територіального устрою України — регіональний рівень (АР Крим і області), субрегіональний рівень (райони), базовий рівень — міста, селища, села та допоміжний рівень — райони в містах. Також передбачене запровадження державної реєстрації адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад. Смт у разі прийняття проєкту закону мають перейти до категорії селищ, а існуючі селища — до категорії сіл. Також запропоновано перевести населені пункти Верховина, (Голованівськ), (Кельменці) та Новоайдар до категорії міст.

Відповідно до п. 29 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів. Проте жодним чином не йдеться про можливість утворення і ліквідацію областей, встановлення і зміну їх меж, найменування і перейменування. В п. 13 ст. 92 Конституції України йдеться про те, що виключно законами України визначається територіальний устрій України. Однак Закон України «Про територіальний устрій України» так до цього часу і не був прийнятий. Тому на сьогодні це питання залишається відкритим.

В історичній ретроспективі.
В 1991 р. Президія Верховної Ради Української РСР зробила спробу прийняти новий нормативно-правовий акт замість Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 р. У зв'язку з цим Президія Верховної Ради Української РСР постановила передати проект «» на попередній розгляд Комісії Верховної Ради Української РСР з питань діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування. Однак новий нормативно-правовий акт так і не був прийнятий.

Після прийняття Конституції України у 1996 р. народні депутати України Р. Безсмертний, І. Юхновський, В. Стретович запропонували проєкт Закону України „”, який 15 липня 1997 р. був прийнятий за основу (//).

У травні 1997 був прийнятий Закон «Про місцеве самоврядування»

1998 року Указ Президента започаткував реформу.

Інші законопроєкти: 2005 (22 квітня 2005 р. проєкт закону (Р. Безсмертного) «Про територіальний устрій України» (у перших варіантах закон мав назву «Про адміністративно-територіальний устрій») опублікував на своїх шпальтах («Урядовий кур'єр»)), , /, / (довідник), /, , , (), , , , , , , та

Територіальні одиниці найвищого рівня

Прапор	Герб	№	Регіон	Площа (км²)	Населення ^(01.01.2021)	Густота населення (осіб/км²)	Адм. центр	Районів	Громад	Адмін. поділ
	1	Автономна Республіка Крим	26 081	1 967 259**	75,43	Сімферополь	10 (14)*	—	(докладніше)
	2	Вінницька область	26 513	1 529 123	57,67	(Вінниця)	6	(63)	(докладніше)
	3	Волинська область	20 144	1 027 397	51,0	Луцьк	4	(54)	(докладніше)
	4	Дніпропетровська область	31 974	3 142 035	98,27	Дніпро	7	(86)	(докладніше)
	5	Донецька область	26 517	4 100 280	154,63	Донецьк	8	(66)	(докладніше)
	6	Житомирська область	29 832	1 195 495	40,07	Житомир	4	(65)	(докладніше)
	7	Закарпатська область	12 777	1 250 129	97,84	Ужгород	6	(64)	(докладніше)
	8	Запорізька область	27 180	1 666 515	61,31	Запоріжжя	5	(67)	(докладніше)
	9	Івано-Франківська область	13 928	1 361 109	97,72	Івано-Франківськ	6	(62)	(докладніше)
	10	Київська область	28 131	1 788 530	63,58	Київ	7	(69)	(докладніше)
	11	Кіровоградська область	24 588	920 128	37,42	Кропивницький	4	(49)	(докладніше)
	12	Луганська область	26 684	2 121 322	79,5	Луганськ	8	(37)	(докладніше)
	13	Львівська область	21 833	2 497 750	114,4	Львів	7	73	(докладніше)
	14	Миколаївська область	24 598	1 108 394	45,06	Миколаїв	4	(52)	(докладніше)
	15	Одеська область	33 310	2 368 107	71,09	Одеса	7	(91)	(докладніше)
	16	Полтавська область	28 748	1 371 529	47,71	Полтава	4	(61)	(докладніше)
	17	Рівненська область	20 047	1 148 456	57,29	(Рівне)	4	(64)	(докладніше)
	18	Сумська область	23 834	1 053 452	44,2	Суми	5	(51)	(докладніше)
	19	Тернопільська область	13 823	1 030 562	74,55	Тернопіль	3	55	(докладніше)
	20	Харківська область	31 415	2 633 834	83,84	Харків	7	(56)	(докладніше)
	21	Херсонська область	28 461	1 016 707	35,72	Херсон	5	(49)	(докладніше)
	22	Хмельницька область	20 645	1 243 787	60,25	Хмельницький	3	(60)	(докладніше)
	23	Черкаська область	20 900	1 178 266	56,38	Черкаси	4	(66)	(докладніше)
	24	Чернівецька область	8097	896 566	110,73	Чернівці	3	(52)	(докладніше)
	25	Чернігівська область	31 865	976 701	30,65	(Чернігів)	5	(57)	(докладніше)
	26	Київ	839	2 962 180	3530,61	Київ	10	—	докладніше
	27	Севастополь	864	385 870**	446,61	Севастополь	4	—	(докладніше)
	UA	Україна	603 628	43 941 483	72,8	Київ	136 (140)*	1469	—

^{*Зараз в окупованій АР Крим 14 районів, вони будуть ліквідовані після деокупації, а замість них буде створено 10 нових районів. Всього нових районів в Україні 136, з урахуванням існуючих районів АР Крим, що не ліквідовані, —  140.}

^{**Населення (Севастопольської міської ради) та АР Крим вказане станом на 1 січня 2014 року.}

Детальний адміністративний устрій (на 01.01.2022)

Всього населених пунктів	29711	Представницький орган Автономної Республіки Крим — Верховна Рада Автономної Республіки Крим	1
Міських поселень	1342	Всього місцевих рад:	1902
Сільських поселень	28369	у тому числі: обласних рад	22
	міські міст зі спеціальним статусом	2

№ п.п.	Автономна Республіка Крим, область, місто зі спеціальним статусом	Райони	Райони у містах	Тер. громади	Населені пункти	Ради
					Всього нас. пунктів	Міські населені пункти	Сільські населені пункти
						Всього	міста	у т.ч. з рай. поділом	СМТ	Всього	с-ща	села	Всього	Районні	Районні у містах	Територіальних громад
																всього	міські	селищні	сільські
1	АР Крим *	14	3	—	1019	72	16	1	56	947	30	917	314	14	3	297	16	38	243
2	Вінницька	6	(63)	1503	47	18	29	1456	127	1329	69	6	63	18	22	23
3	Волинська	4	(54)	1087	33	11	22	1054	1054	58	4	54	11	18	25
4	Дніпропетровська	7	18	(86)	1500	65	20	3	45	1435	60	1375	100	7	7	86	20	25	41
5	Донецька *	8	21	(66)	1298	183	52	4	131	1115	196	919	41	5	36	19	8	9
6	Житомирська	4	2	(66)	1668	55	12	1	43	1613	20	1593	70	4	66	12	22	32
7	Закарпатська	6	(64)	608	30	11	19	578	578	70	6	64	11	18	35
8	Запорізька	5	7	(67)	950	36	14	1	22	914	44	870	72	5	67	14	17	36
9	Івано-Франківська	6	(62)	805	39	15	24	766	20	746	68	6	62	15	23	24
10	Київська	7	(69)	1182	56	26	30	1126	5	1121	76	7	69	24	23	22
11	Кіровоградська	4	2	(49)	1029	39	12	1	27	990	16	974	55	4	2	49	12	16	21
12	Луганська *	8	4	(37)	926	146	37	1	109	780	102	678	22	4	18	4	11	3
13	Львівська	7	6	73	1928	78	44	1	34	1850	1	1849	80	7	73	39	16	18
14	Миколаївська	4	4	(52)	911	26	9	1	17	885	71	814	56	4	52	9	14	29
15	Одеська	7	4	(91)	1174	52	19	1	33	1122	22	1100	98	7	91	19	25	47
16	Полтавська	4	5	(60)	1839	36	16	2	20	1803	15	1788	67	4	3	60	16	20	24
17	Рівненська	4	(64)	1026	27	11	16	999	3	996	68	4	64	11	13	40
18	Сумська	5	2	(51)	1489	35	15	1	20	1454	52	1402	56	5	51	15	15	21
19	Тернопільська	3	55	1058	35	18	17	1023	1	1022	58	3	55	18	16	21
20	Харківська	7	9	(56)	1751	77	17	1	60	1674	138	1536	63	7	56	17	26	13
21	Херсонська	5	3	(49)	696	40	9	1	31	656	79	577	57	5	3	49	9	17	23
22	Хмельницька	3	(60)	1451	37	13	24	1414	5	1409	63	3	60	13	22	25
23	Черкаська	4	2	(66)	854	30	16	1	14	824	101	723	70	4	66	16	10	40
24	Чернівецька	3	(52)	417	19	11	8	398	398	55	3	52	11	7	34
25	Чернігівська	5	2	(57)	1509	45	16	1	29	1464	57	1407	62	5	57	16	24	17
26	Київ м. Київ	10	1	1	1	1	1
27	Севастополь м. Севастополь*	4	32	3	2	1	1	29	1	28	11	4	2	1	1	4
Всього	140	108	1469	29711	1342	460	24	881	28369	1166	27203	1880	133	22	1720	386	467	870

^{За даними офіційного порталу Верховної Ради України.}

Міста не враховані у таблиці у графі «міста», бо в них міські ради не утворені і вони не входять до складу територіальних громад: Прип'ять та (Чорнобиль). Всього міст в Україні — 461.

Міста з районним поділом, в яких районні ради у місті не утворені

Назва області	Назва міста	Районів у місті	Районних рад у місті
Дніпропетровська	Дніпро	8	0
Дніпропетровська	Кам'янське	3	0
Донецька	Горлівка	3	0
Донецька	Донецьк	9	0
Донецька	Макіївка	5	0
Донецька	Маріуполь	4	0
Житомирська	Житомир	2	0
Запорізька	Запоріжжя	7	0
Луганська	Луганськ	4	0
Львівська	Львів	6	0
Миколаївська	Миколаїв	4	0
—	Київ	10	0
Одеська	Одеса	4	0
Полтавська	Кременчук	2	0
Сумська	Суми	2	0
Харківська	Харків	9	0
Черкаська	Черкаси	2	0
Чернігівська	Чернігів	2	0

Зміни у 1991-2020 роках

Кількість адміністративно-територіальних одиниць у 1924–2020 роках^{(на 1 січня)}

Роки	(Райони)	Території тер. громад	Міста	Райони в містах	(Селища) (міського) (типу)	(Сільські) (населені) (пункти)
			всього				у тому числі спец. статусу, республ. та обласного значення
1924	706
1926	636	78	—	—	—	9307*
1931	374	81	21	—	94	54999
1932	358	88	29	—	94	54999
1934	362	89	31	—	93	11028*
1938	502	95	39	14	87	11050*
1941	746	255	79	69	459	16289*
1965	394	365	113	83	846	8539*
1980	479	412	138	120	899	8522*
1987	480	429	141	121	916	8675*
1989	479	434	144	120	927	28 768
1990	479	436	145	120	927	28 804
1991	481	436	149	120	925	28 845
1992	485	437	153	120	923	28 828
1993	486	441	158	120	915	28 858
1994	489	445	164	120	911	28 863
1995	489	445	165	120	909	28 864
1996	490	446	167	121	907	28 838
1997	490	447	167	121	904	28 834
1998	490	448	168	121	896	28 794
1999	490	448	169	121	897	28 775
2000	490	448	170	121	894	28 739
2001	490	451	173	122	893	28 651
2002	490	454	174	118	889	28 619
2003	490	453	176	118	887	28 612
2004	490	455	178	118	886	28 597
2005	490	456	178	118	886	28 585
2006	490	457	178	118	885	28 562
2007	490	458	179	118	886	28 540
2008	490	458	179	118	886	28 504
2009	490	459	179	118	886	28 490
2010	490	459	179	118	885	28 471
2011	490	459	180	118	885	28 457
2012	490	459	180	114	885	28 450
2013	490	460	180	111	885	28 441
2014	490	460	182	111	885	28 397
2015	490	460	184	111	885	28 388
2016	490	93	460	187	111	885	28 385
2017	490	216	460	189	111	885	28 377
2018	490	458	461	189	108	883	28 378
2019	490	686	461	189	108	883	28 376
2020	490	841	461	189	108	882	28 376
2021	136 (140)	1469	461	189	108	882	28 372

*зірочкою зазначена кількість сільрад.

Див. також

• Територія України
• Адміністративно-територіальна реформа в Україні
• Адміністративно-територіальна одиниця в Україні
• (Прапори та герби адміністративних одиниць України)
• КАТОТТГ
• КОАТУУ
• (Історичні землі України)
  • Українські губернії в Російській імперії
  • Адміністративний поділ УНР
  • Адміністративний поділ Української РСР
  • (Округи УСРР 1923—1930)
  • (Адміністративно-територіальна реформа в УРСР (1957–1960))
  • (Адміністративно-територіальна реформа в УРСР (1962–1963))
  • (Адміністративно-територіальна реформа в УРСР (1965–1966))

• Область України
• Список районів України (1966—2020)
• Список районів України
• Список міських районів України
• Територіальна громада України
• Список територіальних громад України

Примітки

1. (укр.). (Верховна рада України). Архів за 04.03.2016. Процитовано 15 квітня 2015. «7) регіон — територія Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя» 
2. Основна частина півострова Крим анексована Росією. Згідно з (федеративним устроєм Росії) на території Криму розташовуються суб'єкти Російської Федерації Республіка Крим і місто федерального значення Севастополь. Згідно з адміністративним поділом України на території Криму розташовуються регіони України Автономна Республіка Крим і місто зі спеціальним статусом Севастополь.
3. (Погорілко В. Ф.), Бобровник С. В. [ 26 січня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — (ISBN 966-749-200-1).
4. . Архів за 2 квітня 2019. Процитовано 27 листопада 2021. 
5. ^{[недоступне посилання з червня 2019]}
6. Kiaupa, Zigmantas; Jūratė Kiaupienė; Albinas Kunevičius (2000) [1995]. The History of Lithuania Before 1795 (English ed.). Vilnius: Lithuanian Institute of History. pp. 163–164. (ISBN 9986-810-13-2).
7. Corona Regni Poloniae. Mapa w skali 1:250 000 (mapa kartograficzna I Rzeczypospolitej z II połowy XVI wieku), autorzy, Instytut Historii im. Tadeusza Manteuffla Polskiej Akademii Nauk i Pracownia Geoinformacji Historycznej Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, Lublin: Atlas Fontium
8. Плохій, Сергій (2006). Наливайкова віра: Козацтво та релігія в ранньомодерній Україні. Видання друге — К.: Критика, 495 с. (ISBN 966-7679-86-1). — с. 46-47
9. [ 5 листопада 2021 у Wayback Machine.] / А.Е. Рябченко. — СПб.: Тип. "Бережливость", 1913. — 286 с.
10. [ 18 грудня 2005 у Wayback Machine.] from The Polish Genealogical Society of Americ
11. . Архів за 7 листопада 2021. Процитовано 5 листопада 2021. 
12. Архів за 27 листопада 2021. Процитовано 5 листопада 2021. 
13. Ю. М. Бисага. [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 479. — 528 с. : іл. — (ISBN 978-966-00-0692-8).
14. О. М. Мироненко. [ 25 липня 2015 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — (ISBN 966-749-200-1).
15. Литвин М. Р., Науменко К. Є. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України, ВКФ «Олір», 1995. — 368 с., іл. — (ISBN 5-7707-7867-9) — с. 75
16. Adam J. Mielcarek, Podziały terytorialno-administracyjne II Rzeczypospolitej w zakresie administracji zespolonej, Warszawa 2008.
17. [ 16 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — (ISBN 966-7492-04-4).
18. Постанови ВУЦВК про адміністративно-територіяльний поділ Волині, Донеччини, Катеринославщини, Київщини, Одещини, Поділля, Потавщини, Харківщини, Чернігівщини від 7 березня 1923 р.
19. . static.rada.gov.ua. Архів за 5 червня 2021. Процитовано 7 лютого 2021. 
20. Архів за 7 лютого 2015. Процитовано 24 листопада 2011. 
21. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX
22. ВРУ // [ 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]
23. Указ Президії Верховної Ради УРСР «» від 12 березня 1981 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1981. — № 12. — Стаття 179
24. Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР
25. Указ Президента України від 20 листопада 1998 року № 1284/98
26. Губань Р. В. . // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. — 2014. — № 1. — С. 10-14.
27. / Упоряд. О. С. Врублевський. — К.: Інститут громадян. Суп-ва, 2009, 80 с.
28. Стойко О. М. Законодавчі ініціативи щодо вдосконалення адміністративно-територіального устрою України / О. М. Стойко // Правова держава. Випуск 24. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2013. — С. 406-412.
29. [ 5 червня 2021 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради
30. . database.ukrcensus.gov.ua. Архів за 22 липня 2020. Процитовано 3 серпня 2020. 
31. . Демографічний щорічник "Населення України за 2017 рік" Державна служба статистики України. Архів за 13 грудня 2020. 
32.  / [Предисл.: Н. А. Коковин]. — М. : Изд. НКВД, 1924. — 72 с.(рос.)
33.  / [Предисл.: Н. А. Коковин, С. М. Гурвич]. — Москва : ГУКХ НКВД: [тип. МКХ им. Ф. Я. Лаврова], 1926. — 284 с.(рос.)
34. . — Москва : Изд-во «Власть советов» при Президиуме ВЦИК, 1931. — XXX, 311 с.(рос.)
35.  / [Предисл.: С. И. Сулькевич]. — М. : Изд-во «Власть Советов» при Президиуме ВЦИК, 1932. — 127 с.(рос.)
36.  / [Предисл.: С. И. Сулькевич]. — М. : Изд-во «Власть Советов» при Президиуме ВЦИК, 1934. — XXXII, 350 с.(рос.)
37.  / П. В. Туманов (ред.). — [1-е изд.] — М. : «Власть Советов», 1938. — XXIV, 328 с.(рос.)
38.  / П. В. Туманов (ред.). — 3-е изд. — М. : Изд. «Ведомости Верховного Совета РСФСР», 1941. — 436 с.(рос.)
39.  / Президиум Верховного Совета СССР. — М. : Известия Советов депутатов трудящихся СССР, 1965. — С. 8.(рос.)
40.  / Сост.: В. А. Дударев, Н. А. Евсеева. — М. : Известия Советов народных депутатов СССР, 1980. — С. 701.(рос.)
41.  / Сост.: В. А. Дударев, Н. А. Евсеева. — М. : Известия Советов народных депутатов СССР, 1987. — С. 14.(рос.)

Література

1. Адміністративно-територіальний устрій України / А. І. Жежера (авт.-упоряд.). — К. : Держ. підпр. «Державний картографо-геодезичний фонд України» ДП «Укркартгеофонд», 2005. — 800 с.
   ( на геопорталі )

1.  / За заг. ред. О.В. Турчинова. — К. : Секретаріат Кабінету Міністрів України, 2009. — 616 с. — (ISBN 978-966-7863-80-7).
2. Україна: Адміністративно-територіальний устрій (станом на 1 січня 2012 р.) / Верховна Рада України; за заг. ред. В. О. Зайчука; відп. ред. Г. П. Скопненко; упоряд. В. І. Гапотченко. — К. : Парламентське видавництво, 2012. — 784 с. — 2000 прим. — (ISBN 978-966-611-865-6). (електроний довідник на сайті Верховної

Ради [ 30 вересня 2015 у Wayback Machine.])

1. [ 9 липня 2021 у Wayback Machine.] // [ 9 липня 2021 у Wayback Machine.]
2. Матвієнко А. С. . — К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2015. — 376 с. — (ISBN 978-966-02-7660-4).
3.  / ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України»; наук. ред. В.С. Кравців. — Львів, 2016. — 264 с. — (Проблеми регіонального розвитку) з джерела 8 лютого 2020

Посилання

• [ 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ

• (Портал «Україна»)

• M. І. Корнієнко. [ 26 січня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — (ISBN 966-749-200-1).
• [ 5 червня 2021 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради ( [ 12 червня 2021 у Wayback Machine.])
• [ 7 лютого 2015 у Wayback Machine.] ( [ 20 січня 2022 у Wayback Machine.])
• [ 23 січня 2013 у Wayback Machine.]