Станіслав Радзивілл (12 травня 1559, Лукішки, тепер Вільнюс — 19 березня 1599, Пассау-над-Дунаєм) — державний, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського. Представник княжого роду Радзивіллів гербу Труби. Великий маршалок литовський. Перший олицький ординат.
| Станіслав Радзивілл | |
|---|---|
| пол. Stanisław Radziwiłł | |
| Народився | 12 травня 1559 Lukiškėsd, Віленський повіт[d], Віленське воєводство, Велике князівство Литовське або Вільнюс, Велике князівство Литовське |
| Помер | 19 березня 1599 (39 років) Пассау, Нижня Баварія, Баварія |
| Поховання | Church of St. Francis and St. Bernardd |
| Країна | Велике князівство Литовське |
| Національність | литвин |
| Діяльність | політик |
| Титул | князь |
| Посада | маршалок великий литовський і Жмудські старости |
| Рід | Радзивілли |
| Батько | Радзивілл Миколай Кшиштоф |
| Мати | Ельжбета Шидловєцькаd |
| Брати, сестри | Альбрехт Радзивілл, Юрій Радзивілл, Миколай Кшиштоф Радзивілл (Сирітка), Христина Радзивілл і Elżbieta Radziwiłłd |
| У шлюбі з | Marina z Myszkówd |
| Діти | Радзивілл Альбрехт Станіслав, Q28942936?, Eufémia Radziwiłłd, Q121888611?, Q121888612? і Q121888649? |
| | |
|
Життєпис ред.
Наймолодший син Миколи Христофора Радзивілла (Чорного) та його дружини Ельжбети з Шидловецьких.
Перед Пасхою 1574 склав у Вільнюсі католицьке «визнання віри» разом з братами Юрієм, Альбрехтом. Після зміни обряду вигнав «міністрів» (аріян чи кальвіністів) з власних володінь, в Олиці забрав кальвінський збір, передав його католикам, які заснували парафіяльний костел Св. Трійці. Через ревну підтримку Католицької церкви у творах 18-19 ст. його називали прізвиськом «Побожний».
Після проведеного 4 грудня 1577 поділу спадку отримав частину Олики, Хорлуп, Радивилів з Немировом і Яблонною на Волині, також маєтності в Білорусі, Литві. Спільно з Миколаєм Христофором «Сиріткою» були творцями Олицької ординації на підставі акту від 20 липня 1586, виданого у Несвіжі.
Першу дерев'яну церкву на місці теперішнього колегіального костелу Святої Трійці (Олика) було збудовано у 1588 році за його сприяння. Пйотр Скарґа переконав його відійти від кальвінізму.
9-16 листопада 1593 року була укладена угода (інтерциза) між литовським маршалком С. Радзивіллом та львівським підкоморієм Миколаєм Жолкевським про встановлення меж між маєтками Радзивіллів та Бродами, яку зареєстрував земський суд Крем'янця.
У травні 1598 лікувався у медиків Львова. 1598 року підтримав місійну акцію Іпатія Потія, разом з групою волинських шляхтичів висловив вдячність королю за підтримку унії з РКЦ.
9 жовтня 1598 в Олиці підписав заповіт. В ньому, зокрема, призначив 16000 зл. п. та маєток Носовичі на будівництво костелу св. Хреста та кляштору домініканців в Олиці, по 600 — на будівництво костелів у Радивилові, Нігневичах. Наприкінці 1598 уклав констракт на 2000 зл. п. з медиком-німцем (з Мекленбурґа) на лікування хвороби з умовою, що вона пройде. Помер 19 березня 1599 в Пассау-над-Дунаєм. Багато дослідників помилково вказують місцем смерті Братиславу. Його тіло перевезли до Вільнюса, де поховали в середині жовтня 1599 згідно з його волею в родинному гробівці у костелі бернардинців св. Франціска.
Сім'я ред.
Дружина — донька волинського каштеляна Михайла Мишки Марина (1563—22.1.1600, Радивилів, була похована у парафіяльному костелі Олики), вдова ротмістра Стажецького (чи Стаженського, можливо, Стефана). 10 травня 1587 уклали шлюбний контракт. Родичі не сприйняли її, вважаючи не «корисною» партією. Мали 6 дітей, 4 дожили до повноліття:
- Микола Христофор (1589—1614) — другий олицький ординат, помер після повернення до Олики з-за кордону
- Альбрехт Станіслав
- Ельжбета (1588—1627)
- Кристина (1598—1657) — монахиня-бенедиктинка Евфемія в Несвіжі, з 1632 — абатиса місцевого монастиря.
Примітки ред.
- Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ Radziwiłłowie herbu Trąby — Warszawa: Archiwum Główne Akt Dawnych, Wydawnictwo DiG, 1996. — 67 с. — ISBN 83-85490-62-0
- Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 91. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
- 311. Листопада 9. / Листопада 16 Кременецький земський суд
Джерела ред.
- Lulewicz H. Radziwiłł Stanisław h. Trąby (1559—1599) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 363—367. (пол.)
Посилання ред.
- (пол.)
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |