Британські суфражистки Енні Кенні та Кристабель Панкгерст з плакатом "Право голосу жінкам"Період здобуття жінками виборчого права у Європі18 жінок обрані до турецького парламенту 1935 року
До XIX століття право голосу надавалось жінкам локально та, як правило, супроводжувалось додатковими обмеженнями (майновий, щлюбний, освітній, трудовий ценз, становище у родині, суспільстві тощо). У ХІХ столітті суфражистський рух поступово виборював право голосу для жінок у різних країнах. Це призвело до закріплення жіночого виборчого права у міжнародному праві в середині XX століття.
1. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або опосередковано через вільно обраних представників.
2. Кожна людина має право рівного доступу до державної служби у своїй країні. 3. Воля народу має бути основою влади уряду; така воля має виявлятись у періодичних та нефальсифікованих виборах, що мають проводитись за загального й виборчого права шляхом таємного голосування чи ж опосередковано через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.
Країни, що досі обмежують жіноче виборче правоРедагувати
Стан жіночого виборчого права у світіБруней — влада в країні зосереджена в руках султана. Вибори до парламенту скасовані, парламентарів призначає султан. Проводяться лише місцеві вибори, жінки мають на них право голосу нарівні з чоловіками з 18 років.
Ліван — жіноче виборче право обмежене: виборчині, на відміну від виборців, мають надати свідоцтво про початкову освіту. Голосування для чоловіків є обов'язковим, для жінок — за бажанням.
Саудівська Аравія — абсолютна монархія. На місцевих виборах жінки теж не мають права голосу. Вперше місцеві вибори в Саудівській Аравії відбулись 2005 року. Жінки в них участі не брали. 2009 року очікувалось запровадження жіночого виборчого права, однак змін законодавства поки не відбулось. 2011 року було оголошено про дозвіл жінкам брати участь у виборах з 2015 року.
Об'єднані Арабські Емірати — обмежене виборче право для чоловіків і жінок. На виборах 2011 року тільки близько 12% від загального числа громадян (обох статей) отримали право взяти участь у голосуванні.
Патріархальний устрій більшості суспільств приписував жінкам та чоловікам різні соціальні функції, й, відповідно, надавав їм різні набори прав та обов'язків. Жінки зазвичай перебували у залежності від батька або чоловіка, які суттєво чи повністю переймали їхні майнові та громадянські права, в тому числі право обирати й бути обраними.
У багатьох країнах жінки вибороли право голосу до запровадження загального виборчого права, через що жінки певних рас і соціального положення не мали можливості голосувати.
У середньовічній Франції та деяких інших європейських країнах на міських виборах і зібраннях мали право голосувати глави родин незалежно від статі. Витоки сучасного руху за виборче право для жінок можна виявити у Франції кінця XVIII століття у працях Антуана Кондорсе й Олімпії де Гуж, які боролись за його упровадження в масштабах країни.
З 1718 до 1771 року, за часів Епохи Свободи, у Швеції було запроваджено жіноче виборче право. Воно поширювалось тільки на жінок, які перебували в гільдіях та сплачували податки.
З 1755 року національні збори Корсиканської республіки, відповідно до конституції, обирались усіма жителями та жительками віком від 25 років, у тому числі неодруженими жінками або вдовами. Жіноче виборче право на Корсиці було скасоване, коли Франція анексувала острів 1769 року.
1756 року Лідія Тафт (до шлюбу Чапін) стала першою жінкою, яка отримала право голосу в Америці. Вона користувалась ним принаймні тричі під час міських зборів в Уксбриджі, Массачусетс, за згоди решти виборців. Ці події мали місце в період з 1756 до 1768 року за часів колоніального періоду.
Відповідно до конституції 1776 року штат Нью-Джерсі надав жінкам виборче право нарівні з чоловіками (однак майновий ценз не дозволяв голосувати одруженим жінкам, які не мали власності), де виборцями оголошувались усі жителі без зазначення статі чи раси. Жінки Нью-Джерсі, разом із «чужинцями, кольоровими або чорними», втратили право голосу 1807 року під приводом боротьби з фальсифікацією виборів, після чого голосувати могли тільки білі чоловіки.
У другій половині XIX століття багато країн, колонії та штати надавали жінкам обмежене виборче право. Початок цьому поклала Південна Австралія1861 року. Територією, на якій виборче право діє з 1869 року, є штат Вайомінг (США). 1871Паризька комуна проголосила право голосу для жінок, але після поразки революції його було скасовано та знову відновлено тільки в липні 1944 року Шарлем де Голлем (більша частина Франції, включаючи столицю, в той час була окупована нацистською Німеччиною; Париж було звільнено тільки за місяць).
1881 року про запровадження виборчого права для жінок оголосив Острів Мен.
Тихоокеанська колонія Франсвіль проголосила незалежність 1889 року, ставши першою незалежною державою, де право обирати мали всі громадяни й громадянки, незалежно від статі й кольору шкіри (при цьому обіймати виборні посади могли тільки білі чоловіки). Однак досить скоро територія знову опинилась під управлінням Франції та Великої Британії.
У Новій Зеландії, британській колонії, що мала внутрішнє самоврядування, жінки здобули право обирати (але не обиратись) на початку 1890-х. В результаті кампанії Кейт Шеппард виборче право для жінок у країні було запроваджене лише за кілька тижнів до загальних виборів 1893 року. Завдяки цьому Нова Зеландія стала першою з нині існуючих держав, де жінки мали рівні з чоловіками виборчі права.
Колонія Південна Австралія, яка теж мала внутрішнє самоврядування, надала жінкам право обирати й бути обраними до колоніального парламенту в 1895 році. Австралійський Союз поширив право на всю федеративну державу 1902 року (за винятком корінних австралійок).
1906 року виборче право для жінок досягло континентальної Європи. Першою країною, де було затверджено права жінок, стало Велике князівство Фінляндське, яке на той момент входило до складу Російської імперії. Адміністративна реформа, що відбулась після повстання 1905 року, надала фінським жінкам право голосу та право бути обраними. Перші у світі жінки, обрані до парламенту, також з'явились у Фінляндії: 19 жінок отримали місця в сеймі в результаті виборів 1907 року.
У роки перед Першою світовою війною жіноче виборче право запровадили Норвегія (1913) та Данія, також воно поширювалось на решту штатів Австралії. Незадовго до завершення війни жінки отримали право голосу в Канаді, Росії, Німеччині, Польщі, Азербайджані. Британські жінки віком від 30 років були допущені до виборів 1918 року, голландські — 1919. Американські жінки, у тих штатах, де раніше не мали права голосувати, отримали його 1920 року. Жінки Туреччини отримали право голосу 1926 року. 1928 на території Британської імперії жінки зрівняні у виборчому праві з чоловіками, отримавши можливість голосувати з 21 року. Однією з останніх держав, де виборче право стало доступним для жінок, був Бутан2008 року.
Суфражизм: боротьба за жіноче виборче правоРедагувати
Продавши свій будинок, англійська активістка Еммелін Панкгерст їздила з виступами Британією та США. Одну з найвідоміших промов, «Свобода чи смерть», вона виголосила в Коннектикуті 1913 року
За жіноче виборче право масово боролись жінки, а також деякі чоловіки найрізноманітніших поглядів.
Учасниці руху, особливо у Британії, умовно ділились на суфражисток (англ.suffragist), які прагнули до змін конституційним шляхом, і більш спрямованих на фізичні протести та акції суфражеток (англ.suffragette) на чолі з Еммелін Панкгерст, яка створила 1903 року Жіночий соціально-політичний союз, що практикував радикальніші акції (голодування, протести, блокування транспорту).
Крім виборчих, суфражистський рух домагався розширення й інших прав жінок: на володіння майном (наприклад, власною спадщиною, доступ до якої мали зазвичай чоловік або батько, але не власниця) та можливість розпоряджатися своїми коштами, право опіки над власними дітьми (які вважалися власністю чоловіка), можливості здобувати освіту, працевлаштовуватися та вільно подорожувати.
Гендерні та інші стереотипи того часу частина суфражисток використовували як аргумент. Так, уявлення, ніби жінки від природи є кращими, ніжнішими та занепокоєнішими становищем незахищених верств суспільства, особливо дітей, тому участь жінок у виборах мала призвести до цивілізованішої політики та, зокрема, допомогти контролювати обіг алкоголю. Стереотипом про основне завдання жінки (обслуговування родини) обґрунтовували потребу жінок впливати на закони, що стосуються їх дому.
Інші ж суфражистки вказували, що жінки мають бути цілковито рівними з чоловіками, й такого поняття, як «природне призначення жінки», не існує.
Розходилися й погляди на право голосу для інших категорій людей. Одні вважали, що всі повнолітні, незалежно від майна, статі й раси, мають право голосувати; інші, що жіноче виборче право має скасувати право голосу для бідних і чоловіків з кольором шкіри, відмінним від білого.
Історія здобуття за країнамиРедагувати
Австралійська сатира на карикатурі 1887 року в Melbourne Punch зображує членкиню парламенту, яка виголошує промову, поки за її дитиною доглядає спікер
ЄвропаРедагувати
БолгаріяРедагувати
Спеціальних обмежень для громадянок Болгарії на участь у виборах не існувало, однак традиції країни передбачали, що повноправними громадянами є тільки чоловіки. Подолати патріархальний устрій суспільства не вдавалось до 1937 року, коли жінки вперше змогли голосувати на місцевих виборах, однак це право отримали лише «матері, які перебувають у шлюбі». 1938 виборчі права жінок було розширено на парламентські вибори, а до голосування допускались практично всі повнолітні: «одружені, вдови й розлучені». При цьому право жінок залишалось лише активним: їм не дозволялось самим брати участь у виборах як кандидаткам. Жінки отримали рівні права з чоловіками та всі виборчі права тільки 1944 року, після скидання про-німецького уряду.
Англійська карикатура на голодування ув'язнених суфражисток: гладка суфражистка відмовляється від їжі, яку їй приніс Джон Булль. Після схуднення вона пролізає між прутами ґрат
У другій половині XIX ст. сформувалося кілька груп з лобіювання інтересів жінок у парламенті. 1897 року 17 організацій об'єднались у Національний союз жіночих товариств (NUWSS). Союз організовував зустрічі, надсилав листи політикам і публікував різні матеріали. 1907 року Союз організував першу масову ходу, що увійшла в історію як Марш бруду, оскільки понад 3000 жінок йшли в холод розбитими вулицями Лондона від Гайд-парку до Ексетер-Голлу.
1903 року від Національного союзу жіночих товариств відкололось кілька організацій, що об'єдналися під началом Еммелін Панкгерст у Суспільно-політичний союз жінок (WSPU). Оскільки національні ЗМІ втратили інтерес до руху, новоутворений союз вирішив діяти більш радикальними методами. Нову тактику вперше було застосовано 1905 року під час виступу сера Едварда Ґрея, члена щойно створеного ліберального уряду. Під час його промови дві активістки постійно вигукували «Чи надасть ліберальний уряд право голосу жінкам?». Після відмови припинити викликали поліцію. Суфражетки (як їх називали газети після інциденту) чинили опір та були заарештовані й звинувачені в нападі. За відмову сплатити штраф активісток ув'язнили. Шоковане британське суспільство звернуло увагу на новий спосіб боротьби за права жінок.
Після інформаційного успіху WSPU почав усе частіше вдаватись до радикальніших дій. 1908 року суфражетки спробували увірватись до Палати громад, підпалили будинок Девіда Ллойда Джорджа. 1909 року за ґрати потрапила леді Констанс Літтон, але її швидко звільнили після встановлення особи. Тоді Літтон почала вдавати швачку Джейн Вортон та зазнала нелюдського поводження у вигляді примусового харчування. 1913 під час Епсомського Дербі Емілі Девісон на знак протесту вибігла перед конем короля Георга V; потрапивши під копита, зазнала важких травм і померла за чотири дні (цю подію зображено у фільмі Суфражистка).
Під час Першої світової війни WSPU тимчасово перервав проведення акцій, учасниці Союзу сфокусувались на допомозі країні. NUWSS, у свою чергу, заявив про припинення політичної боротьби, хоч таємно продовжував лобіювати інтереси жінок. 1918 року, після завершення війни, парламент ухвалив закон, що відкривав доступ до виборів жінкам віком понад 30 років, які є главою родини чи перебувають у шлюбі з главою родини, або тим, хто закінчили університет. До 1928 року, коли було ухвалено Закон про народне представництво, жінки Великої Британії отримали рівні виборчі права з чоловіками.
1999 року журнал «Time», називаючи Еммелін Панкгерст однією зі ста найвпливовіших постатей XX століття, писав:
...Вона сформувала світогляд жінок нашого часу; вона розворушила суспільство, змінивши його назавжди
Поштова марка на честь 50-річчя жіночого виборчого права у Німеччині (1969)
Юридичних підстав усувати жінок від виборів у Німеччині не існувало. Вперше питання про законодавче закріплення усталеної практики було піднято 1848 року, однак рішення не прийняли через те, що роль жінкивважалась очевидною. Питання про виборче право для жінок вперше сягнуло рейхстагуНімецької імперії 1891 року.
Громадянки Німеччини отримали право голосу на виборах до Національних зборів 30 листопада 1918 року та вперше скористались ним на загальних виборах наступного року. Однак тривалий час, до 1926 року, на виборах у Веймарській республіці використовувались два види бюлетенів: окремо для чоловіків і жінок. З приходом до влади націонал-соціалістів жіноче виборче право було скасоване 1933 року. Відновлені у правах жінки лише 1948 року в Західній Німеччині, а 1949 — в НДР.
ГреціяРедагувати
Перші публічні вимоги гречанками права голосу належать до кінця XIX століття: у 1887–1988 роках лозунг «Право голосу для жінок» прозвучав зі сторінок газети Ladies Newspaper. 1921 прем'єр-міністрДімітріос Гунаріс запропонував Національним зборам надати жінкам виборче право, але пропозиція не зустріла розуміння. 1924 року Національні збори ухвалили рішення надати жінкам право голосу на місцевих виборах, передбачивши, однак, п'ятирічну відстрочку.
Муніципальні вибори 11 лютого 1934 року стали першими, на яких до голосування допускалися жінки. Однак право голосу отримали тільки писемні жінки віком від 30 років. 28 травня 1952 року виборче право було поширено на всіх дорослих жінок Греції, які вперше узяли участь у парламентських виборах 19 лютого 1956 року.
1975 року рівноправ'я чоловіків і жінок було вперше закріплено в конституції Греції.
ДаніяРедагувати
1886 року питання щодо надання жінкам виборчого права було вперше поставлено в парламенті Данії. На розгляд висувався закон, за яким жінки могли голосувати на виборах до міської ради Копенгагена. Спроба виявилась невдалою: законопроєкт відхилили на попередньому читанні. У подальшому, допоки більшість у нижній палаті парламенту зберігали ліберали, нові законопроєти про жіноче виборче право схвалювались, але відкидались верхньою палатою. Зрештою, 1908 року обидві палати парламенту підтримали виборче право для жінок на місцевих виборах.
20 квітня 1909 року жінки Данії голосували на муніципальних виборах. На державному рівні рівноправ'я не вдавалось установити до прийняття нової конституції 1915 року. Після набуття чинності новим законом жінки взяли участь у виборах до риксдага 5 червня 1915 року.
ІспаніяРедагувати
У баскській провінції Біская жінки, які сплатили особливий виборчий податок, отримували право обирати й бути обраними до самої ліквідації баскської автономії.
Виборче право жінок офіційно запроваджене 1931 року за опозиції Маргарити Нелкен і Вікторії Кент, двох парламентарок, які стверджували, що іспанки надто наївні та неосвічені, щоб голосувати відповідально, а це може поставити під загрозу існування Другої республіки. За режиму Франциско Франко до референдумів (парламентських виборів не існувало, оскільки в країні була встановлена диктатура) допускались тільки жінки, які вважались главами родин. З 1976 року, під час переходу Іспанії до демократії, всі жінки отримали право обирати й бути обраними. Перші парламентські вибори за їхньої участі відбулись 1977.
НідерландиРедагувати
Вперше питання про виборчі права жінок було офіційно поставлено 1882 року. Лікарка та феміністка Алетта Якобс надіслала листа бургомістру Амстердама, вимагаючи пояснити, чому її не допустили до виборів. З'ясувалось, що, хоч у законі не було прямого зазначення, до виборів допускались тільки чоловіки, це відбувалось за замовчуванням. У подальшому в закон внесли поправку, яка закріпила дискримінаційну норму.
За жіноче виборче право в Нідерландах боролась асоціація «Vereniging voor Vrouwenkiesrecht» (Women's Suffrage Association), створена 1894 року. 1917 голландки отримали право брати участь у національних виборах, що привело до перемоги на парламентських виборах 1918 року Сюзі Греневег від Соціал-демократичної робітничої партії. Проте соціалісти, які боролись за загальне право голосу, зустріли різке неприйняття з боку суфражисток, які представляли забезпечені класи: каменем спотикання стало право голосу жінок з найнижчих шарів суспільства. Зрештою, сторони знайшли компроміс, і 15 травня 1919 року було ухвалено новий закон, що зняв усі обмеження на участь жінок у виборах. Скористатись таким правом жінки змогли на загальних виборах 1922.
НорвегіяРедагувати
Активна боротьба за жіноче право голосу почалась у Норвегії на початку 1880-х. 1885 року створена жіноча асоціація, зусилля якої призвели до того, що Норвегія стала першою суверенною країною, де жінки отримали право голосу, рівне з чоловіками.
Норвежки середнього класу (що мали певний рівень прибутку) вперше отримали право голосу 1907 року. Загальне жіноче виборче право запроваджувалось на місцевих виборах з 1910 року, а 11 червня 1913 парламент одноголосно ухвалив закон, що надавав жінкам право голосу на парламентських виборах.
Жіночий рух у Польщі мав національно-визвольний характер: за переконанням його учасниць, шлях до рівноправ'я пролягав через набуття країною незалежності, а доти інтереси жінок бачились другорядними. Радикальні форми жіночої активності поширені не були. Окрім того, католицька церква, яка проповідувала стереотипну поведінку жінок, також знижувала жіночу активність. Після революції 1905 року в Польщі різко зросла політична активність. 1907 було створено Союз рівноправ'я польських жінок, програмою якого стала вимога виборчого права для всіх, без розрізнення статі, національності та релігії.
Жіноче виборче право з'явилось у Польщі одразу після набуття незалежності від Росії 1917 року. 1919 Роза Померанц-Мельтцер стала першою жінкою, обраною до Сейму від Сіоністської партії.
ПортугаліяРедагувати
Кароліна Беатріз Ангело стала першою португалкою, яка отримала право голосу. 1911 року вона домоглась права голосувати на виборах до парламенту Першої Португальської республіки, довівши, що є главою родини. Згодом чинний закон було змінено, щоб явно допустити до участі у виборах тільки глав родин чоловічої статі. 1931 року за режиму Нової держави було вперше запроваджено жіноче виборче право, але тільки для осіб, які закінчили старшу школу чи університет, натомість чоловікам достатньо було вміти читати й писати. 1946 новий закон про вибори розширив права жінок, але все ще утискав їх у порівнянні з чоловіками. Закон 1968 року проголошував рівні політичні права для чоловіків і жінок, але у виборчому праві чоловіки мали деякі переваги. Після Революції гвоздик1974 року жінки отримали виборчі права, рівні з чоловіками.
У Росії жінки отримали виборче право навесні 1917 року. Його здобуття стало результатом діяльності російського феміністичного руху, що чинив тиск на політиків. Спочатку Тимчасовий уряд і Ради депутатів трудящих вважали вимоги жінок несвоєчасними й неактуальними та відмовились їх підтримувати. Утім 40-тисячна демонстрація жінок 19 березня 1917 року в Петрограді під лозунгами «Вільна жінка у вільній Росії!», «Без участі жінок виборче право не є загальним!», «Місце жінки — в Установчих зборах!», мітинг учасниць демонстрації біля Таврійського палацу, в якому довелось взяти участь голові Державної Думи Михайлові Родзянку та голові Ради робітничих і селянських депутатів Миколі Чхеїдзе, розгорнута в пресі, перемовини представниць жіночих організацій Петрограда й Москви з міністром-головою Тимчасового уряду князем Георгієм Львовим призвели до результату. 15 квітня 1917 року Тимчасовий уряд ухвалив постанову «Про здійснення виборів гласних міських дум, про дільничні міські управління», відповідно до якої виборчі права надавались усім громадянам, яким виповнилось 20, без розрізнення національності й віросповідання. 20 червня 1917 Тимчасовий уряд ухвалив положення про вибори до Установчих зборів, вищого законодавчого органу держави, яке набрало чинності з 11 вересня того ж року. Положення передбачало «загальне виборче право без розрізнення статі».
Навесні 1918 року відбулись вибори до міських дум, в яких жінки змогли взяти повноправну участь. Вже у квітні до Вологодської міської думи було обрано двох жінок-гласних.
Після Жовтневого перевороту в Радянській Росії було прийнято конституцію, яка закріпила юридичне рівноправ'я жінок з чоловіками.
ФінляндіяРедагувати
Жіночий рух став частиною загальної боротьби за ліберальні перетворення в країні, які включали право голосу не тільки для жінок, але й для більшості населення (на межі XIX та XX століть право голосу мали тільки 8% фінів). Після загального страйку 1905 року Фінляндія отримала широку автономію, а 1906 заснувала однопалатний парламент, надавши чоловікам і жінкам рівні права обирати й бути обраними. В парламенті першого скликання 19 місць посіли жінки. Однак участь жінок у місцевих виборах залишалась неможливою до самого проголошення незалежної Фінляндської республіки 1917 року.
Організований жіночий рух виник у Франції під час Великої французької революції. Жінки брали активну участь у революційних виступах, створювали власні організації й випускали журнал, присвячений боротьбі за рівність. 1791 року Національним зборам було надано Декларацію прав жінки та громадянки, підготовану Олімпією де Гуж. Вона вимагала визнання повного соціального та політичного рівноправ'я жінки. Однак ідею було відкинуто, а наприкінці 1793 року припинено діяльність жіночих організацій. Рух відроджено в середині XIX століття, а 1882 року заснована Французька ліга прав жінок. Активістка Юбертіна Оклер 1881 року заснувала La Citoyenne — щомісячну газету, яка пропагувала ідею надання жінкам виборчих прав.
Француженки стали повноправними учасницями виборів 21 квітня 1944 року за постановою Тимчасового уряду. Першими виборами, в яких жінки змогли взяти участь нарівні з чоловіками, стали муніципальні вибори 29 квітня й парламентські вибори 21 жовтня 1945 року. Корінні мусульманкиФранцузького Алжиру отримали право голосу тільки за декретом від 3 липня 1958 року.
ШвейцаріяРедагувати
Референдум про жіноче виборче право було проведено у Швейцарії 1 лютого 1959 року. Більшість швейцарців проголосували проти, хоч у деяких кантонах жінки мали підтримку. До 1971 року Швейцарія залишалась останньою західною республікою, де жінки не мали права голосу (в Ліхтенштейні, який є конституційною монархією, жіноче виборче право було запроваджено тільки 1984 року). У деяких кантонах жінки не мали права голосу на місцевих виборах і після 1971 року. Останнім кантоном, що урівняв жінок у правах з чоловіками, 1991 року став Аппенцелль — Іннерроден.
У політичному житті Швеції жінки первинно відігравали помітну роль. Під час Епохи Свободи (1718–1771) жінки, які були членкинями гільдій та сплачували податки, мали право голосу. З 1726 до 1742 року вони брали участь у 30% всіх виборів. З 1743 року нова система оподаткування зробила участь жінок у виборах ще більш частою.
Іноді за жінок голосували чоловіки, які їх представляли, що було одним з аргументів проти жіночого виборчого права. 1758 року жінки втратили право голосу на міських та місцевих виборах, їм дозволялось брати участь лише у парламентських виборах. 1771, із прийняттям нової конституції, жінки цілковито втратили право голосу.
1862 року вдовам і неодруженим жінкам, які сплачували податки, знову дозволили голосувати на місцевих виборах. 1906 пропозиція запровадити жіноче виборче право на парламентських виборах було відхилена парламентом. Однак того ж року право голосу на муніципальних виборах отримали одружені жінки, що раніше виключалось через їхню підпорядкованість чоловікам. 1909 року жінки отримали право обиратись до муніципальних рад, а на виборах 1910–1911 років 40 жінок отримали місця в місцевих органах влади. Однією з найвідоміших політикинь того часу була Олівія Нордгрен.
Національні вибори залишались закритими для жінок до 1919 року. Перше голосування, до якого було допущено жінок, відбулось 1921 року, після 150-річної перерви.
Кілька жінок посідали важливі пости ще до 1919 року, наприклад, Ката Дальстрем, перша жінка, яка очолила Соціал-демократичний комітет (1900), та Анна Стеркі, голова Жіночої профспілки (1902–1907).
За результатами виборів 1921 року жінки, серед яких була Керстін Хесселгрен, отримали місця у шведському парламенті. Після виборів 1998 жінки отримали 43% місць у парламенті, що вивело Швецію на перше місце у світі за цим показником.
АзіяРедагувати
АзербайджанРедагувати
Після проголошення 28 травня 1918 року Азербайджанської Демократичної Республіки в країні за найкоротший термін було проведено глибинні демократичні перетворення, складовою частиною яких стало надання жінкам права обирати й бути обраними. Закон про надання жінкам виборчого права було прийнято Національною радою за день до висадки в Бакубританських військ під командуванням генерала Вільяма Томсона. Азербайджанки першими в ісламському світі отримали право голосу й навіть випередили у цьому більшість європейок та американок.
ІндонезіяРедагувати
У першій половині XX століття Голландська Ост-Індія була однією з територій, де рух за жіноче виборче право не мав широкої підтримки. Боротьба почалась 1905 року, коли в муніципальних радах з'явились жінки, обрані за деякими округами. Право голосу мали тільки писемні чоловіки, через що більшість неєвропейців у виборах участі не брали: на той час писемними були тільки 11% чоловіків і 2% жінок. Найбільш значущою організацією, що вимагала від уряду запровадження жіночого виборчого права, була Dutch Vereeninging voor Vrouwenkiesrecht (VVV-Women's Suffrage Association), створена 1894 року в Голландії. Учасниці групи намагались залучити до своїх лав індонезійок, але через невміння працювати з масами зазнали невдачі. 1918 року в колонії з'явився національний представницький орган Фольксраад, проте на виборах до нього жінкам право голосу надано не було. 1935 року колоніальна адміністрація використала свою владу, щоб допустити в парламент європейок. 1938 адміністрація запровадила право голосу для жінок на міських виборах, в результаті чого європейки та індонезійки увійшли до складу муніципальних рад. В остаточному варіанті закону були згадані лише європейки й тільки муніципальні ради, що виключило з виборів решту жінок та місцеві ради. У вересні 1941 року Фольксраад провів поправку до закону, яка надала виборче право всім жінкам незалежно від раси. Зрештою, у листопаді 1941 жінки отримали право голосу на муніципальних виборах нарівні з чоловіками (що передбачало майновий та освітній ценз). А вже у березні 1942 року Голландська Ост-Індія була окупованаЯпонією.
1945 року була проголошена Республіка Індонезія. 1947 року президент Сукарно видав декрет, що проголосив рівність чоловіків і жінок, яку у подальшому було закріплено конституцією. 1961 року Індонезія ратифікувала відповідну конвенцію ООН. Однак водночас Сукарно відзначав, що жінки мали завжди перебувати під опікою чоловіків. Практично це призвело до того, що до закінчення правління Сукарно лише кілька жінок змогли домогтись високого становища у державній ієрархії країни.
КувейтРедагувати
Жіноче виборче право в Кувейті було запроваджено поправкою до закону про вибори від 17 травня 2005 року. Одним з головних заперечень консервативних парламентарів була дискримінуюча вимога ісламу, щоб на чолі нації стояв чоловік, а значить, жінки не мали обиратись до законодавчих органів. При цьому для участі в голосуванні жодних перепон виявлено не було. Після подолання спротиву в парламенті жінкам Кувейту довелось чекати ще чотири роки, щоб цілком реалізувати своє право: на виборах 2009 року, після двох невдалих кампаній, чотири жінки були обрані до вищого законодавчого органу.
Шрі-ЛанкаРедагувати
Шрі-Ланка (на той час — Цейлон) 1931 року першою з азійських країн надала жінкам від 21 року право голосу. Відтоді жінки відіграють важливу роль у політичному житті країни. 1960 року прем'єр-міністеркою Шрі-Ланки стала Сірімаво Бандаранаїке, перша у світі жінка на пості глави уряду. Її дочка, Чандріка Кумаратунга, 1994 року також стала прем'єр-міністреркою, а потім обрана президенткою країни, ставши четвертою жінкою у світі, яка зайняла цей пост.
ЯпоніяРедагувати
До 1880-х років закони Японії явно не забороняли жінкам голосувати. Оскільки загальнодержавного представницького органу ще не існувало, жінки могли брати участь тільки в місцевих виборах. «Жіноче питання» було порушено на конференції представників місцевих адміністрацій 1878 року, після чого почались зміни в місцевому законодавстві на користь чоловіків. Питання було закрито на кілька десятиліть 11 лютого 1889 року, коли було ухвалено закон, що встановив майновий ценз і надав право голосувати й обиратись тільки японським чоловікам.
У період між Першою та Другою світовими війнами тиск на японок посилився. Натомість для чоловіків було скасовано майновий ценз, а жінкам було відмовлено в будь-якій політичній активності.
25 серпня 1945 року, за кілька днів до окупації Японії союзними військами, було сформовано Жіночий комітет з повоєнного облаштування. На зборах комітету 24 вересня того ж року одним з питань стало виборче право для жінок: голосування з 20 років і право обиратись з 25. Такі вимоги підтримали окупаційні сили США, що й визначило їхнє цілковите задоволення в грудні 1945.
Північна АмерикаРедагувати
Сполучені Штати АмерикиРедагувати
Печатка Вайомінгу. Девіз штату, «Рівні права», нагадує, що Вайомінг став першою територією, де 1869 року жінки здобули виборчі права рівні з чоловіками
Після Американської революції жінки мали право голосу в Нью-Джерсі з 1790 до 1807 року, з урахуванням їхнього майнового становища. 1807 року це право жінки втратили.
У червні 1848 року Джерріт Сміт включив жіноче виборче право пунктом до програми Партії свободи. У липні на Конференції в Сенека-Фоллз у північному Нью-Йорку американські суфражистки та активістки Елізабет Кеді Стентон і Лукреція Мотт почали боротьбу за жіноче виборче право, що тривала 70 років (див. Декларація переконань). 1850 Люсі Стоун організувала масові Національні збори з прав жінок у Вустері, Массачусетс. Сьюзен Б. Ентоні, уродженка Рочестера, Нью-Йорк, приєдналась до руху 1852 року, прочитавши промову Стоун 1850 року. Активна борчиня за права жінок, вона об'їздила США та Європу, читаючи до ста промов щороку упродовж 45 років.
Американські суфражистки зазначали, що чорні отримали право голосу, хоч не були явно згадані в тексті Чотирнадцятої поправки (рівні громадянські права всіх осіб і право на захист закону) до Конституції США. Зокрема, Сюзен Ентоні була заарештована за спробу проголосувати. Вона відстоювала своє право, посилаючись на Чотирнадцяту поправку. Коли в Конгресі обговорювалась П'ятнадцята поправка (право голосу незалежно від раси чи попереднього перебування в рабстві), спроба поширити її на жінок не вдалася.
Перші перемоги були здобуті на територіях Вайомінгу (1869) та Юти (1870), хоч жінки Юти не мали права голосу відповідно до федерального закону Едмундса-Такера, ухваленого Конгресом 1887 року. Жіноче виборче право в Юті запроваджувалось з надією, що жінки відмовляться від полігамії, однак коли жінки полігамію підтримали, вони втратили право голосу. До кінця XIX ст. жіноче виборче право діяло в штатах Айдахо, Колорадо, Юта і Вайомінг.
Вплив суфражизму намагалися стримати арештам активісток, багатьох з них ув'язнювали. Один з наймасштабнших маршів протесту відбувся на Пенсильванія-авеню та поблизу з Білим домом напередодні інавгурації президента Вільсона. Учасниці маршу, від 5000 до 8000 осіб, зазнали нападів та образ. В результаті цього суспільна думка схилилась на користь дискримінованих жінок. Зрештою, президент Вільсон переконав Конгрес ухвалити законодавчий акт, який після ратифікації 1920 року став Дев'ятнадцятою поправкою, що забороняла дискримінацію на виборах за статевою ознакою.
Запровадження жіночого виборчого права призвело до зміни результатів виборів, оскільки жінки голосують інакше, ніж чоловіки. На федеральному рівні п'яту частину переваги демократів над республіканцями забезпечують жінки.
КанадаРедагувати
Вдови та неодружені жінки мали право голосу на місцевих виборах в Онтаріо з 1884 року. Така практика була поширена на решту провінцій Канади до кінця XIX століття, проте на провінційних виборах жінки не голосували до 1916 року, коли відповідний закон вдалось прийняти в Манітобі. На федеральному рівні процес відбувався у два етапи: 20 вересня 1917 року жінки отримали обмежене право голосу відповідно до «Закону про військових виборців», який дозволяв голосувати їм замість близьких родичів, які перебували на службі в армії; на початку 1919 року відповідно до «Закону про поширення виборчого права на жінок» право голосу отримали всі жінки. Всі провінції швидко наслідували цей приклад, за винятком Квебеку, який ухвалив відповідний закон лише 1940 року. Першою жінкою, обраною до парламенту, 1921 року стала Агнес Мак-Фейл.
Австралія та ОкеаніяРедагувати
АвстраліяРедагувати
Перші вибори до парламенту щойно утвореного Австралійського Союзу 1901 року відбувались за правилами кожного з шести штатів, що входили до його складу. Таким чином громадянки Південної та Західної Австралії мали право голосу на федеральному рівні. 1902 року Союз ухвалив власний закон про вибори, поширивши виборче право на громадянок всіх штатів. Однак закон не надавав права голосу аборигенкам, які частково мали його до 1901 року (у виборах до Парламенту штатів могли брати участь всі, хто проходили за майновим цензом, хоч серед корінного населення таких було небагато). Становище зберігалось до 16 грудня 1966 року, коли було прийнято поправку до закону про вибори (вона не була наслідком референдуму 1967 року, який надав Парламенту Союзу повноваження з питань корінного населення).
Нова ЗеландіяРедагувати
Жінки Нової Зеландії боролись за свої права, натхненні Джоном Стюартом Міллем й активністю британських феміністок. Крім того, їх додатково мотивувала діяльність американського Жіночого християнського товариства тверезості. Серед чоловіків-політиків були прибічники руху: Джон Голл, Роберт Стаут, Джуліус Фогель та Вільям Фокс. 1878, 1879 та 1887 років поправки, що надавали жінкам право голосу, не були прийняті за мінімальної переваги противників. 1893 реформатори, зрештою, досягли успіху.
Хоча ліберальний уряд, що ухвалив закон, прагнув соціальних та політичних реформ, він остерігався надавати голос жінкам, побоюючись, що жінки підтримуватимуть консервативну партію. Без проблем долаючи нижню палату новозеландського парламенту, закон вкотре не був зупинений у верхній тільки завдяки політичним інтригам: в останній момент голоси на підтримку жіночого виборчого права віддали члени парламенту, які обурились тиском на законодавців прем'єр-міністра країни. В результаті закон було ухвалено 20 голосами проти 18, після чого він був підписаний генерал-губернатором і набрав чинності.
Право обиратися до парламенту новозеландки отримали тільки в 1919. 2005 року майже третину місць у Законодавчих зборах зайняли жінки. Вони також посіли високі пости прем'єр-міністерки, генерал-губернаторки, спікерки палати представників і міністерки юстиції.
Ottaviani, Thierry. La Corse pour les Nuls. — Editions Générales First, 2010. — С. 46. — ISBN 978-2754015462.
Chapin, Judge Henry (2081). Address Delivered at the Unitarian Church in Uxbridge; 1864. Worcester, Mass.: Charles Hamilton Press (Harvard Library; from Google Books). с. 172.
↑ Klinghoffer, Judith Apter; Elkis, Lois. "The Petticoat Electors": Women's Suffrage in New Jersey, 1776-1807. — Journal of the Early Republic, 1992. — Vol. 12, no. 2.
"Wee, Small Republics: A Few Examples of Popular Government, " Hawaiian Gazette, Nov 1, 1895, p1
Aikman, Colin Campbell. History, Constitutional / McLintock, Alexander H. // An Encyclopaedia of New Zealand. — Wellington, NZ : R.E. Owen, Government Printer, 1966. — Т. 2. — С. 67—75.
Goldstein, Joel H. The Effects of the Adoption of Woman Suffrage: Sex Differences in Voting Behavior--Illinois, 1914-21. — Praeger, 1984. — С. 59. — ISBN 003064187X.
Terborg-Penn, Rosalyn. African American Women in the Struggle for the Vote: 1850—1920. — Indiana University Press, 1998. — 192 с. — ISBN 025321176X.
Gordon, Ann Dexter; Collier-Thomas, Betty. African American Women and the Vote, 1837-1965. — Univ of Massachusetts Press, 1997. — 217 с. — ISBN 1558490590.
Women's Movements: Networks and Debates in Post-communist Countries in the 19th and 20th Centuries / Edith Saurer, Margareth Lanzinger, Elisabeth Frysak. — Böhlau Verlag Köln Weimar, 2006. — С. 425. — ISBN 3412322059.
The Struggle for Female Suffrage in Europe: Voting to Become Citizens / Blanca Rodriguez Ruiz, Ruth Rubio-Marín. — BRILL, 2012. — С. 335. — ISBN 9004224254.
. Time Magazine. Архів оригіналу за 1 травня 2009. Процитовано 20 грудня 2014. «She shaped an idea of women for our time; she shook society into a new pattern from which there could be no going back.»
↑ . Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
d'Almeida, Fabrice. La Vie mondaine sous le nazisme. — 2008.
. Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
↑ . kvinfo.dk. Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 20 грудня 2014.
Country Report Denmark. European Database: Women in Decision-making. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 20 грудня 2014.
Herbert, Henry. Portugal and Gallicia: with a review of the social and political state of the Basque Provinces : and a few remarks on recent events in Spain. — 1836. — Vol. 2.
(ісп.). Архів оригіналу за 22 березня 2015. Процитовано 20 грудня 2014.
. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
Davies, Norman. God’s Playground: A History of Poland. — Columbia University Press, 1982. — С. 302.
Strauss, Herbert Arthur. Hostages of Modernization: Studies on Modern Antisemitism, 1870—1933/39. — Walter de Gruyter, 1993. — С. 985.
Country Report Portugal. European Database: Women in Decision-making. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
Юкіна І.І. Русский феминизм как вызов современности. — СПб. : Алетейя, 2007. — 539 с. — ISBN 978-5-903354-21-4.
О производстве выборов гласных городских дум, об участковых городских управлениях. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
. Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
↑ . Архів оригіналу за 22 травня 2016. Процитовано 21 грудня 2014.
Юкіна І.І. . Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 21 грудня 2014.
. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 5 липня 2019.
Elizabeth Cady Stanton; Susan B. Anthony; Matilda Joslyn. History of Woman Suffrage. — Original from Harvard University : Susan B. Anthony, 1886.
. Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
Assemblée nationale. (фр.). Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
Daniel Lefeuvre (26 березня 2003). (фр.). Clio, numéro 1/1995, Résistances et Libérations France 1940-1945. Архів оригіналу за 23 липня 2008. Процитовано 21 грудня 2014.
↑ . Архів оригіналу за 21 листопада 2019. Процитовано 21 грудня 2014.
. New York Times. Архів оригіналу за 27 жовтня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
. Архів оригіналу за 18 червня 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
↑ . Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 21 грудня 2014.
(англ.). Архів оригіналу за 7 грудня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
Chapin, Judge Henry (1881). . Worcester, Massachusetts: Charles Hamilton Press (Harvard Library; from Google Books). с. 172. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 21 грудня 2014.
Woman suffrage. Collier's New Encyclopedia. 1921.
Wellman, Judith.The Road to Seneca Falls. — University of Illinois Press, 2004. — ISBN 0-252-02904-6.
Claflin, Alta Blanche.Political parties in the United States 1800–1914. — New York Public Library, 1915. — С. 50.
Women in Government. ABC-Clio. 2013. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
Viborche pravo dlya zhinok angl Women s suffrage pravo zhinok yak gromadyanok narivni z cholovikami brati uchast u viborah do narodnogo predstavnictva Vklyuchaye pravo obirati pasivne viborche pravo ta pravo obiratisya aktivne Viboryuyetsya z HIH stolittya sufrazhistkami u vsih kutochkah svitu Britanski sufrazhistki Enni Kenni ta Kristabel Pankgerst z plakatom Pravo golosu zhinkam Period zdobuttya zhinkami viborchogo prava u Yevropi18 zhinok obrani do tureckogo parlamentu 1935 rokuDo XIX stolittya pravo golosu nadavalos zhinkam lokalno ta yak pravilo suprovodzhuvalos dodatkovimi obmezhennyami majnovij shlyubnij osvitnij trudovij cenz stanovishe u rodini suspilstvi tosho U HIH stolitti sufrazhistskij ruh postupovo viboryuvav pravo golosu dlya zhinok u riznih krayinah Ce prizvelo do zakriplennya zhinochogo viborchogo prava u mizhnarodnomu pravi v seredini XX stolittya Nini viborche pravo dlya zhinok rivne z cholovichim zaprovadzhene u bilshosti krayin svitu Odnimi z pershih viborche pravo dlya zhinok vprovadili Nova Zelandiya 1893 Avstraliya 1902 ta Velike knyazivstvo Finlyandske 1906 1 Odnimi z ostannih Kuvejt 2005 Ob yednani Arabski Emirati 2006 j Saudivska Araviya 2011 Radikalni zmini v galuzi viborchogo prava dlya zhinok ochikuyutsya v Saudivskij Araviyi 2 3 4 Osnovna problema polyagaye v stereotipnih uyavlennyah roli zhinki suspilstvom krayini 5 U Vatikani zhinki dosi ne mayut viborchih prav V Ukrayini vid progoloshennya nezalezhnosti zhinki na rivnih zasadah z cholovikami koristuyutsya aktivnim ta pasivnim viborchim pravom 6 Zmist 1 U mizhnarodnomu pravi 2 Krayini sho dosi obmezhuyut zhinoche viborche pravo 3 Stan vprovadzhennya za krayinami 4 Peredistoriya 5 Sufrazhizm borotba za zhinoche viborche pravo 6 Istoriya zdobuttya za krayinami 6 1 Yevropa 6 1 1 Bolgariya 6 1 2 Velika Britaniya 6 1 3 Nimechchina 6 1 4 Greciya 6 1 5 Daniya 6 1 6 Ispaniya 6 1 7 Niderlandi 6 1 8 Norvegiya 6 1 9 Polsha 6 1 10 Portugaliya 6 1 11 Rosiya 6 1 12 Finlyandiya 6 1 13 Franciya 6 1 14 Shvejcariya 6 1 15 Shveciya 6 2 Aziya 6 2 1 Azerbajdzhan 6 2 2 Indoneziya 6 2 3 Kuvejt 6 2 4 Shri Lanka 6 2 5 Yaponiya 6 3 Pivnichna Amerika 6 3 1 Spolucheni Shtati Ameriki 6 3 2 Kanada 6 4 Avstraliya ta Okeaniya 6 4 1 Avstraliya 6 4 2 Nova Zelandiya 7 Primitki 8 Literatura 9 PosilannyaU mizhnarodnomu pravi RedaguvatiPravo golosu dlya zhinok stalo chastinoyu mizhnarodnogo prava 1948 roku koli krayini Organizaciyi amerikanskih derzhav prijnyali Mizhamerikansku konvenciyu pro zakriplennya politichnih prav zhinok 7 a OON Zagalnu deklaraciyu prav lyudini Stattya 21 8 Deklaraciyi viznachaye nbsp 1 Kozhna lyudina maye pravo brati uchast v upravlinni svoyeyu krayinoyu bezposeredno abo oposeredkovano cherez vilno obranih predstavnikiv 2 Kozhna lyudina maye pravo rivnogo dostupu do derzhavnoyi sluzhbi u svoyij krayini 3 Volya narodu maye buti osnovoyu vladi uryadu taka volya maye viyavlyatis u periodichnih ta nefalsifikovanih viborah sho mayut provoditis za zagalnogo j viborchogo prava shlyahom tayemnogo golosuvannya chi zh oposeredkovano cherez inshi rivnoznachni formi sho zabezpechuyut svobodu golosuvannya nbsp Zhinoche viborche pravo pryamo zakripleno v Konvenciyi pro politichni prava zhinok 9 j u Konvenciyi pro likvidaciyi vsih form diskriminaciyi shodo zhinok 10 uhvalenih OON 1952 i 1979 vidpovidno Krayini sho dosi obmezhuyut zhinoche viborche pravo Redaguvati nbsp Stan zhinochogo viborchogo prava u svitiBrunej vlada v krayini zoseredzhena v rukah sultana Vibori do parlamentu skasovani parlamentariv priznachaye sultan Provodyatsya lishe miscevi vibori zhinki mayut na nih pravo golosu narivni z cholovikami z 18 rokiv 11 Livan zhinoche viborche pravo obmezhene viborchini na vidminu vid viborciv mayut nadati svidoctvo pro pochatkovu osvitu Golosuvannya dlya cholovikiv ye obov yazkovim dlya zhinok za bazhannyam 12 Saudivska Araviya absolyutna monarhiya Na miscevih viborah zhinki tezh ne mayut prava golosu Vpershe miscevi vibori v Saudivskij Araviyi vidbulis 2005 roku Zhinki v nih uchasti ne brali 2009 roku ochikuvalos zaprovadzhennya zhinochogo viborchogo prava 2 odnak zmin zakonodavstva poki ne vidbulos 3 13 2011 roku bulo ogolosheno pro dozvil zhinkam brati uchast u viborah z 2015 roku 4 Ob yednani Arabski Emirati obmezhene viborche pravo dlya cholovikiv i zhinok Na viborah 2011 roku tilki blizko 12 vid zagalnogo chisla gromadyan oboh statej otrimali pravo vzyati uchast u golosuvanni 14 Vatikan absolyutna teokratichna monarhiya 15 kerovana Svyatim Prestolom Suverenom Svyatogo Prestolu v rukah yakogo zoseredzheno absolyutnu zakonodavchu vikonavchu j sudovu vladu ye papa rimskij yakogo obirayut kardinali na dovichnij termin Oskilki kardinalom mozhe buti tilki cholovik zhinki ne mayut viborchogo prava 16 Stan vprovadzhennya za krayinami RedaguvatiU tablici navedeno dati pershogo zaprovadzhennya u krayinah ta na teritoriyah prava zhinok obirati narodnih predstavnikiv ta predstavnic 17 18 Krayina Rik zakonodavchogo zakriplennya Vikovij cenz viborchin Primitki nbsp Avstraliya 1902 18 nbsp Avstriya 1918 16 nbsp Azerbajdzhan 1918 18 nbsp Albaniya 1920 18 nbsp Alzhir 1962 18 nbsp Amerikanski Virginski ostrovi nemaye danih 18 nbsp Amerikanske Samoa 1990 18 nbsp Angilya 1951 18 nbsp Angola 1975 18 nbsp Andorra 1970 18 nbsp Antigua i Barbuda 1951 18 nbsp Makao nemaye danih 18 nbsp Argentina 1947 18 nbsp Aruba nemaye danih 18 nbsp Afganistan 1963 18 nbsp Bagamski Ostrovi 1960 18 nbsp Bangladesh 1972 18 nbsp Barbados 1950 18 nbsp Bahrejn 2002 18 nbsp Beliz 1954 18 nbsp Belgiya 1918 1948 18 Zaprovadzheno 1919 roku Skasovano 1933 Vidnovleno 1948 nbsp Benin 1956 18 nbsp Bermudski Ostrovi 1944 18 nbsp Bilorus 1919 18 nbsp Bolgariya 1944 18 nbsp Boliviya 1938 18 nbsp Bosniya i Gercegovina 1949 18 nbsp Botsvana 1965 18 nbsp Braziliya 1931 16 nbsp Britanski Virginski Ostrovi nemaye danih 18 nbsp Brunej 1959 18 Golosuvannya provoditsya tilki na miscevih viborah nbsp Burkina Faso 1958 18 nbsp Burundi 1961 18 nbsp Butan 1953 18 nbsp Vanuatu 1975 18 nbsp Vatikan nemaye nemaye Viborchi prava mayut tilki kardinali zhinkam zaboroneno buti kardinalami nbsp Velika Britaniya 1918 18 Do 1928 isnuvali vikovij cenz 30 rokiv ta inshi obmezhennya nbsp Venesuela 1946 18 nbsp Virmeniya 1921 18 nbsp Vollis i Futuna 2001 18 nbsp V yetnam 1946 18 nbsp Gabon 1956 21 nbsp Gayiti 1950 18 nbsp Gayana 1953 18 nbsp Gambiya 1960 18 nbsp Gana 1954 18 nbsp Gvatemala 1946 18 nbsp Gvineya 1958 18 nbsp Gvineya Bisau 1977 18 nbsp Gernsi nemaye danih 18 nbsp Gonduras 1955 18 nbsp Gonkong 1949 18 nbsp Grenada 1951 18 nbsp Grenada 1952 18 nbsp Gruziya 1918 18 nbsp Guam nemaye danih 18 nbsp Gibraltar nemaye danih 18 nbsp Grenlandiya nemaye danih 18 nbsp Daniya 1915 18 nbsp DR Kongo 1967 18 nbsp Dzhersi nemaye danih 16 nbsp Dzhibuti 1946 18 nbsp Dominika 1951 18 nbsp Dominikanska Respublika 1942 18 nbsp Ekvador 1929 18 nbsp Ekvatorialna Gvineya 1963 18 nbsp Eritreya 1993 18 nbsp Estoniya 1919 18 Zaprovadzheno 1919 roku Likvidovano 1934 Vidnovleno 1940 nbsp Efiopiya 1955 18 nbsp Yegipet 1956 18 nbsp Yemen 1967 18 nbsp Zambiya 1962 18 nbsp Zimbabve 1957 18 nbsp Izrayil 1948 18 nbsp Indiya 1947 18 nbsp Indoneziya 1945 17 Odruzheni zhinki mayut pravo golosu nezalezhno vid viku nbsp Irak 1980 18 nbsp Iran 1963 16 nbsp Irlandiya 1918 18 nbsp Islandiya 1915 18 nbsp Ispaniya 1931 18 nbsp Italiya 1946 18 Golosuvati na viborah do senatu mozhna z 25 rokiv balotuvatis z 40 stattya 58 konstituciyi nbsp Jordaniya 1974 18 nbsp Kabo Verde 1975 18 nbsp Kazahstan 1924 18 nbsp Kajmanovi Ostrovi nemaye danih 18 nbsp Kambodzha 1955 18 nbsp Kamerun 1946 20 nbsp Kanada 1917 18 nbsp Katar 1997 18 nbsp Keniya 1963 18 nbsp Kirgizstan 1918 18 nbsp Kipr 1960 18 nbsp Kiribati 1967 18 nbsp KNR 1949 18 nbsp Kokosovi ostrovi nemaye danih 18 nbsp Kolumbiya 1954 18 nbsp Komorski ostrovi 1956 18 nbsp Kongo 1963 18 nbsp KNDR 1946 17 nbsp Kosta Rika 1949 18 nbsp Kot d Ivuar 1952 19 nbsp Kuba 1934 16 nbsp Kuvejt 2005 21 nbsp Laos 1958 18 nbsp Latviya 1918 18 nbsp Livan 1952 21 Zhinoche viborche pravo obmezheno osvitnim cenzom nbsp Lesoto 1965 18 nbsp Litva 1918 18 nbsp Liberiya 1946 18 nbsp Liviya 1964 18 nbsp Lihtenshtejn 1984 18 nbsp Lyuksemburg 1919 18 nbsp Mavrikij 1956 18 nbsp Mavritaniya 1961 18 nbsp Madagaskar 1959 18 nbsp Majotta nemaye danih 18 nbsp Pivnichna Makedoniya 1946 18 nbsp Malavi 1961 18 nbsp Malajziya 1957 21 nbsp Maldivi 1932 21 nbsp Mali 1956 18 nbsp Malta 1947 18 nbsp Marokko 1963 18 nbsp Marshallovi Ostrovi 1979 18 nbsp Meksika 1947 18 nbsp Mikroneziya 1979 18 nbsp Mozambik 1975 18 nbsp Moldova 1940 18 nbsp Monako 1962 18 nbsp Mongoliya 1924 18 nbsp Montserrat nemaye danih 18 nbsp M yanma 1922 18 nbsp Namibiya 1989 18 nbsp Nauru 1968 20 nbsp Nepal 1951 18 nbsp Niger 1948 18 nbsp Nigeriya 1958 18 nbsp Niderlandi 1919 18 nbsp Niderlandski Antilski ostrovi nemaye danih 18 nbsp Niue nemaye danih 18 nbsp Nikaragua 1955 16 nbsp Nimechchina 1918 18 Zaprovadzheno 1919 roku Skasovano 1933 Vidnovleno 1948 nbsp Nova Zelandiya 1893 18 nbsp Nova Kaledoniya nemaye danih 18 nbsp Norvegiya 1913 18 nbsp OAE 2006 nemaye danih nbsp Oman 2003 21 nbsp Ostriv Men 1881 16 nbsp Ostriv Norfolk nemaye danih 18 nbsp Ostriv Svyatoyi Yeleni nemaye danih nemaye danih nbsp Ostrovi Kuka 1893 18 nbsp Ostrovi Pitkern 1838 18 nbsp Ostrovi Terks i Kajkos nemaye danih 18 nbsp Pakistan 1947 18 nbsp Palau 1979 18 nbsp Panama 1941 18 nbsp Papua Nova Gvineya 1964 18 nbsp Paragvaj 1961 18 nbsp Peru 1955 18 nbsp Pivdenna Koreya 1948 19 nbsp Pivdenno Afrikanska Respublika 1930 1994 18 1930 roku viborche pravo otrimali bili zhinki i lishe 1994 roku chorni nbsp Pivnichni Marianski Ostrovi nemaye danih 18 nbsp Polsha 1918 18 nbsp Portugaliya 1931 18 nbsp Puerto Riko 1929 18 nbsp Respublika Kitaj 1947 20 nbsp Rosiya 1917 18 nbsp Ruanda 1961 18 nbsp Rumuniya 1938 18 nbsp Salvador 1939 18 nbsp Samoa 1990 21 nbsp San Marino 1959 18 nbsp San Tome i Prinsipi 1975 18 nbsp Saudivska Araviya 2011 21 nbsp Svazilend 1968 18 nbsp Sejshelski ostrovi 1948 17 nbsp Sen Bartelemi nemaye danih 18 nbsp Senegal 1945 18 nbsp Sen Martin nemaye danih 18 nbsp Sen P yer i Mikelon nemaye danih 18 nbsp Sent Kitts i Nevis 1951 18 nbsp Sent Lyusiya 1924 18 nbsp Sent Vinsent i Grenadini 1951 18 nbsp Serbiya 1945 18 nbsp Siriya 1949 18 nbsp Singapur 1947 21 nbsp Slovachchina 1920 18 nbsp Sloveniya 1945 18 Dlya tih hto pracyuye 16 rokiv nbsp Solomonovi Ostrovi 1974 21 nbsp Somali 1956 18 nbsp SShA 1920 18 nbsp Sudan 1964 17 nbsp Surinam 1948 18 nbsp Shidnij Timor nemaye danih 17 nbsp Syerra Leone 1961 18 nbsp Tadzhikistan 1924 18 nbsp Tayiland 1932 18 nbsp Tanzaniya 1959 18 nbsp Togo 1945 18 nbsp Tokelau nemaye danih 21 nbsp Tonga 1960 21 nbsp Trinidad i Tobago 1946 18 nbsp Tuvalu 1967 18 nbsp Tunis 1959 18 nbsp Turechchina 1930 18 nbsp Turkmenistan 1924 18 nbsp Uganda 1962 18 nbsp Ugorshina 1918 18 nbsp Uzbekistan 1938 18 nbsp Ukrayina 1917 19 20 nbsp Urugvaj 1927 18 nbsp Farerski ostrovi nemaye danih 18 nbsp Fidzhi 1963 21 nbsp Filippini 1937 18 nbsp Finlyandiya 1906 18 nbsp Folklendski ostrovi 1984 18 nbsp Franciya 1944 18 nbsp Francuzka Polineziya nemaye danih 18 nbsp Horvatiya 1945 18 nbsp CAR 1986 21 nbsp Chad 1958 18 nbsp Chehiya 1920 18 nbsp Chili 1935 18 nbsp Chornogoriya nemaye danih 18 nbsp Shveciya 1919 18 nbsp Shvejcariya 1971 18 nbsp Shri Lanka 1931 18 nbsp Yamajka 1944 18 nbsp Yaponiya 1945 20Peredistoriya Redaguvati nbsp Amerikanski sufrazhistki na demonstraciyi Lyutij 1913Patriarhalnij ustrij bilshosti suspilstv pripisuvav zhinkam ta cholovikam rizni socialni funkciyi j vidpovidno nadavav yim rizni nabori prav ta obov yazkiv Zhinki zazvichaj perebuvali u zalezhnosti vid batka abo cholovika yaki suttyevo chi povnistyu perejmali yihni majnovi ta gromadyanski prava v tomu chisli pravo obirati j buti obranimi 20 U bagatoh krayinah zhinki viboroli pravo golosu do zaprovadzhennya zagalnogo viborchogo prava cherez sho zhinki pevnih ras i socialnogo polozhennya ne mali mozhlivosti golosuvati U serednovichnij Franciyi ta deyakih inshih yevropejskih krayinah na miskih viborah i zibrannyah mali pravo golosuvati glavi rodin nezalezhno vid stati 21 Vitoki suchasnogo ruhu za viborche pravo dlya zhinok mozhna viyaviti u Franciyi kincya XVIII stolittya u pracyah Antuana Kondorse j Olimpiyi de Guzh yaki borolis za jogo uprovadzhennya v masshtabah krayini Z 1718 do 1771 roku za chasiv Epohi Svobodi u Shveciyi bulo zaprovadzheno zhinoche viborche pravo Vono poshiryuvalos tilki na zhinok yaki perebuvali v gildiyah ta splachuvali podatki 22 Z 1755 roku nacionalni zbori Korsikanskoyi respubliki vidpovidno do konstituciyi obiralis usima zhitelyami ta zhitelkami vikom vid 25 rokiv u tomu chisli neodruzhenimi zhinkami abo vdovami Zhinoche viborche pravo na Korsici bulo skasovane koli Franciya aneksuvala ostriv 1769 roku 23 1756 roku Lidiya Taft do shlyubu Chapin stala pershoyu zhinkoyu yaka otrimala pravo golosu v Americi 24 Vona koristuvalas nim prinajmni trichi pid chas miskih zboriv v Uksbridzhi Massachusets za zgodi reshti viborciv Ci podiyi mali misce v period z 1756 do 1768 roku za chasiv kolonialnogo periodu 25 Vidpovidno do konstituciyi 1776 roku shtat Nyu Dzhersi nadav zhinkam viborche pravo narivni z cholovikami odnak majnovij cenz ne dozvolyav golosuvati odruzhenim zhinkam yaki ne mali vlasnosti de viborcyami ogoloshuvalis usi zhiteli bez zaznachennya stati chi rasi Zhinki Nyu Dzhersi razom iz chuzhincyami kolorovimi abo chornimi vtratili pravo golosu 1807 roku pid privodom borotbi z falsifikaciyeyu viboriv pislya chogo golosuvati mogli tilki bili choloviki 26 1838 roku zhinoche viborche pravo bulo zaprovadzheno na ostrovah Pitkern U drugij polovini XIX stolittya bagato krayin koloniyi ta shtati nadavali zhinkam obmezhene viborche pravo Pochatok comu poklala Pivdenna Avstraliya 1861 roku Teritoriyeyu na yakij viborche pravo diye z 1869 roku ye shtat Vajoming SShA 1871 Parizka komuna progolosila pravo golosu dlya zhinok ale pislya porazki revolyuciyi jogo bulo skasovano ta znovu vidnovleno tilki v lipni 1944 roku Sharlem de Gollem bilsha chastina Franciyi vklyuchayuchi stolicyu v toj chas bula okupovana nacistskoyu Nimechchinoyu Parizh bulo zvilneno tilki za misyac 1881 roku pro zaprovadzhennya viborchogo prava dlya zhinok ogolosiv Ostriv Men 27 Tihookeanska koloniya Fransvil progolosila nezalezhnist 1889 roku stavshi pershoyu nezalezhnoyu derzhavoyu de pravo obirati mali vsi gromadyani j gromadyanki nezalezhno vid stati j koloru shkiri pri comu obijmati viborni posadi mogli tilki bili choloviki 28 Odnak dosit skoro teritoriya znovu opinilas pid upravlinnyam Franciyi ta Velikoyi Britaniyi U Novij Zelandiyi britanskij koloniyi sho mala vnutrishnye samovryaduvannya zhinki zdobuli pravo obirati ale ne obiratis na pochatku 1890 h V rezultati kampaniyi Kejt Sheppard viborche pravo dlya zhinok u krayini bulo zaprovadzhene lishe za kilka tizhniv do zagalnih viboriv 1893 roku 29 Zavdyaki comu Nova Zelandiya stala pershoyu z nini isnuyuchih derzhav de zhinki mali rivni z cholovikami viborchi prava Koloniya Pivdenna Avstraliya yaka tezh mala vnutrishnye samovryaduvannya nadala zhinkam pravo obirati j buti obranimi do kolonialnogo parlamentu v 1895 roci 30 Avstralijskij Soyuz poshiriv pravo na vsyu federativnu derzhavu 1902 roku za vinyatkom korinnih avstralijok 1906 roku viborche pravo dlya zhinok dosyaglo kontinentalnoyi Yevropi Pershoyu krayinoyu de bulo zatverdzheno prava zhinok stalo Velike knyazivstvo Finlyandske yake na toj moment vhodilo do skladu Rosijskoyi imperiyi Administrativna reforma sho vidbulas pislya povstannya 1905 roku nadala finskim zhinkam pravo golosu ta pravo buti obranimi Pershi u sviti zhinki obrani do parlamentu takozh z yavilis u Finlyandiyi 19 zhinok otrimali miscya v sejmi v rezultati viboriv 1907 roku 1 31 U roki pered Pershoyu svitovoyu vijnoyu zhinoche viborche pravo zaprovadili Norvegiya 1913 ta Daniya takozh vono poshiryuvalos na reshtu shtativ Avstraliyi Nezadovgo do zavershennya vijni zhinki otrimali pravo golosu v Kanadi Rosiyi Nimechchini Polshi Azerbajdzhani 32 Britanski zhinki vikom vid 30 rokiv buli dopusheni do viboriv 1918 roku gollandski 1919 Amerikanski zhinki u tih shtatah de ranishe ne mali prava golosuvati otrimali jogo 1920 roku Zhinki Turechchini otrimali pravo golosu 1926 roku 1928 na teritoriyi Britanskoyi imperiyi zhinki zrivnyani u viborchomu pravi z cholovikami otrimavshi mozhlivist golosuvati z 21 roku Odniyeyu z ostannih derzhav de viborche pravo stalo dostupnim dlya zhinok buv Butan 2008 roku 33 34 Sufrazhizm borotba za zhinoche viborche pravo Redaguvati nbsp Prodavshi svij budinok anglijska aktivistka Emmelin Pankgerst yizdila z vistupami Britaniyeyu ta SShA Odnu z najvidomishih promov Svoboda chi smert vona vigolosila v Konnektikuti 1913 rokuDokladnishe SufrazhizmZa zhinoche viborche pravo masovo borolis zhinki a takozh deyaki choloviki najriznomanitnishih poglyadiv Uchasnici ruhu osoblivo u Britaniyi umovno dililis na sufrazhistok angl suffragist yaki pragnuli do zmin konstitucijnim shlyahom i bilsh spryamovanih na fizichni protesti ta akciyi sufrazhetok angl suffragette na choli z Emmelin Pankgerst yaka stvorila 1903 roku Zhinochij socialno politichnij soyuz 35 sho praktikuvav radikalnishi akciyi goloduvannya protesti blokuvannya transportu Krim viborchih sufrazhistskij ruh domagavsya rozshirennya j inshih prav zhinok na volodinnya majnom napriklad vlasnoyu spadshinoyu dostup do yakoyi mali zazvichaj cholovik abo batko ale ne vlasnicya ta mozhlivist rozporyadzhatisya svoyimi koshtami pravo opiki nad vlasnimi ditmi yaki vvazhalisya vlasnistyu cholovika mozhlivosti zdobuvati osvitu pracevlashtovuvatisya ta vilno podorozhuvati Genderni ta inshi stereotipi togo chasu chastina sufrazhistok vikoristovuvali yak argument Tak uyavlennya nibi zhinki vid prirodi ye krashimi nizhnishimi ta zanepokoyenishimi stanovishem nezahishenih verstv suspilstva osoblivo ditej 36 tomu uchast zhinok u viborah mala prizvesti do civilizovanishoyi politiki ta zokrema dopomogti kontrolyuvati obig alkogolyu 36 37 Stereotipom pro osnovne zavdannya zhinki obslugovuvannya rodini obgruntovuvali potrebu zhinok vplivati na zakoni sho stosuyutsya yih domu Inshi zh sufrazhistki vkazuvali sho zhinki mayut buti cilkovito rivnimi z cholovikami j takogo ponyattya yak prirodne priznachennya zhinki ne isnuye 38 Rozhodilisya j poglyadi na pravo golosu dlya inshih kategorij lyudej Odni vvazhali sho vsi povnolitni nezalezhno vid majna stati j rasi mayut pravo golosuvati inshi sho zhinoche viborche pravo maye skasuvati pravo golosu dlya bidnih i cholovikiv z kolorom shkiri vidminnim vid bilogo 39 40 Istoriya zdobuttya za krayinami Redaguvati nbsp Avstralijska satira na karikaturi 1887 roku v Melbourne Punch zobrazhuye chlenkinyu parlamentu yaka vigoloshuye promovu poki za yiyi ditinoyu doglyadaye spikerYevropa Redaguvati Bolgariya Redaguvati Specialnih obmezhen dlya gromadyanok Bolgariyi na uchast u viborah ne isnuvalo odnak tradiciyi krayini peredbachali sho povnopravnimi gromadyanami ye tilki choloviki Podolati patriarhalnij ustrij suspilstva ne vdavalos do 1937 roku koli zhinki vpershe zmogli golosuvati na miscevih viborah odnak ce pravo otrimali lishe materi yaki perebuvayut u shlyubi 1938 viborchi prava zhinok bulo rozshireno na parlamentski vibori a do golosuvannya dopuskalis praktichno vsi povnolitni odruzheni vdovi j rozlucheni Pri comu pravo zhinok zalishalos lishe aktivnim yim ne dozvolyalos samim brati uchast u viborah yak kandidatkam 41 Zhinki otrimali rivni prava z cholovikami ta vsi viborchi prava tilki 1944 roku pislya skidannya pro nimeckogo uryadu 42 Velika Britaniya Redaguvati Div takozh Feminizm u Velikij Britaniyi nbsp Anglijska karikatura na goloduvannya uv yaznenih sufrazhistok gladka sufrazhistka vidmovlyayetsya vid yizhi yaku yij prinis Dzhon Bull Pislya shudnennya vona prolizaye mizh prutami gratBritanskij sufrazhizm nabrav sili v pershij polovini XIX stolittya koli zhinki rizko narostili svoyu politichnu aktivnist zokrema pid chas kampaniyi za reformu viborchogo prava u Velikij Britaniyi Dzhon Styuart Mill obranij do parlamentu 1865 roku vidkrito pidtrimuvav pravo golosu dlya zhinok nevdovzi vijshla jogo z Garriyet Tejlor pracya Ponevolennya zhinok vistupav za vnesennya do Narodnoyi Hartiyi viborchogo prava dlya zhinok Pislya neodnorazovogo provalu suto cholovichogo parlamentu konservatoriv problema stala ochevidnoyu 43 U drugij polovini XIX st sformuvalosya kilka grup z lobiyuvannya interesiv zhinok u parlamenti 1897 roku 17 organizacij ob yednalis u Nacionalnij soyuz zhinochih tovaristv NUWSS Soyuz organizovuvav zustrichi nadsilav listi politikam i publikuvav rizni materiali 1907 roku Soyuz organizuvav pershu masovu hodu sho uvijshla v istoriyu yak Marsh brudu oskilki ponad 3000 zhinok jshli v holod rozbitimi vulicyami Londona vid Gajd parku do Ekseter Gollu 1903 roku vid Nacionalnogo soyuzu zhinochih tovaristv vidkololos kilka organizacij sho ob yednalisya pid nachalom Emmelin Pankgerst u Suspilno politichnij soyuz zhinok WSPU Oskilki nacionalni ZMI vtratili interes do ruhu novoutvorenij soyuz virishiv diyati bilsh radikalnimi metodami Novu taktiku vpershe bulo zastosovano 1905 roku pid chas vistupu sera Edvarda Greya chlena shojno stvorenogo liberalnogo uryadu Pid chas jogo promovi dvi aktivistki postijno vigukuvali Chi nadast liberalnij uryad pravo golosu zhinkam Pislya vidmovi pripiniti viklikali policiyu Sufrazhetki yak yih nazivali gazeti pislya incidentu chinili opir ta buli zaareshtovani j zvinuvacheni v napadi Za vidmovu splatiti shtraf aktivistok uv yaznili Shokovane britanske suspilstvo zvernulo uvagu na novij sposib borotbi za prava zhinok Pislya informacijnogo uspihu WSPU pochav use chastishe vdavatis do radikalnishih dij 1908 roku sufrazhetki sprobuvali uvirvatis do Palati gromad pidpalili budinok Devida Llojda Dzhordzha 1909 roku za grati potrapila ledi Konstans Litton ale yiyi shvidko zvilnili pislya vstanovlennya osobi Todi Litton pochala vdavati shvachku Dzhejn Vorton ta zaznala nelyudskogo povodzhennya u viglyadi primusovogo harchuvannya 1913 pid chas Epsomskogo Derbi Emili Devison na znak protestu vibigla pered konem korolya Georga V potrapivshi pid kopita zaznala vazhkih travm i pomerla za chotiri dni cyu podiyu zobrazheno u filmi Sufrazhistka Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni WSPU timchasovo perervav provedennya akcij uchasnici Soyuzu sfokusuvalis na dopomozi krayini NUWSS u svoyu chergu zayaviv pro pripinennya politichnoyi borotbi hoch tayemno prodovzhuvav lobiyuvati interesi zhinok 1918 roku pislya zavershennya vijni parlament uhvaliv zakon sho vidkrivav dostup do viboriv zhinkam vikom ponad 30 rokiv yaki ye glavoyu rodini chi perebuvayut u shlyubi z glavoyu rodini abo tim hto zakinchili universitet 44 45 Do 1928 roku koli bulo uhvaleno Zakon pro narodne predstavnictvo zhinki Velikoyi Britaniyi otrimali rivni viborchi prava z cholovikami 46 1999 roku zhurnal Time nazivayuchi Emmelin Pankgerst odniyeyu zi sta najvplivovishih postatej XX stolittya pisav nbsp Vona sformuvala svitoglyad zhinok nashogo chasu vona rozvorushila suspilstvo zminivshi jogo nazavzhdi 47 nbsp Nimechchina Redaguvati Div takozh Feminizm u Nimechchini nbsp Poshtova marka na chest 50 richchya zhinochogo viborchogo prava u Nimechchini 1969 Yuridichnih pidstav usuvati zhinok vid viboriv u Nimechchini ne isnuvalo Vpershe pitannya pro zakonodavche zakriplennya ustalenoyi praktiki bulo pidnyato 1848 roku odnak rishennya ne prijnyali cherez te sho rol zhinki vvazhalas ochevidnoyu Pitannya pro viborche pravo dlya zhinok vpershe syagnulo rejhstagu Nimeckoyi imperiyi 1891 roku 48 Gromadyanki Nimechchini otrimali pravo golosu na viborah do Nacionalnih zboriv 30 listopada 1918 roku ta vpershe skoristalis nim na zagalnih viborah nastupnogo roku Odnak trivalij chas do 1926 roku na viborah u Vejmarskij respublici vikoristovuvalis dva vidi byuleteniv okremo dlya cholovikiv i zhinok 48 Z prihodom do vladi nacional socialistiv zhinoche viborche pravo bulo skasovane 1933 roku 49 Vidnovleni u pravah zhinki lishe 1948 roku v Zahidnij Nimechchini a 1949 v NDR 50 Greciya Redaguvati Pershi publichni vimogi grechankami prava golosu nalezhat do kincya XIX stolittya u 1887 1988 rokah lozung Pravo golosu dlya zhinok prozvuchav zi storinok gazeti Ladies Newspaper 1921 prem yer ministr Dimitrios Gunaris zaproponuvav Nacionalnim zboram nadati zhinkam viborche pravo ale propoziciya ne zustrila rozuminnya 1924 roku Nacionalni zbori uhvalili rishennya nadati zhinkam pravo golosu na miscevih viborah peredbachivshi odnak p yatirichnu vidstrochku 51 52 53 Municipalni vibori 11 lyutogo 1934 roku stali pershimi na yakih do golosuvannya dopuskalisya zhinki Odnak pravo golosu otrimali tilki pisemni zhinki vikom vid 30 rokiv 28 travnya 1952 roku viborche pravo bulo poshireno na vsih doroslih zhinok Greciyi yaki vpershe uzyali uchast u parlamentskih viborah 19 lyutogo 1956 roku 51 52 1975 roku rivnoprav ya cholovikiv i zhinok bulo vpershe zakripleno v konstituciyi Greciyi 51 Daniya Redaguvati 1886 roku pitannya shodo nadannya zhinkam viborchogo prava bulo vpershe postavleno v parlamenti Daniyi Na rozglyad visuvavsya zakon za yakim zhinki mogli golosuvati na viborah do miskoyi radi Kopengagena Sproba viyavilas nevdaloyu zakonoproyekt vidhilili na poperednomu chitanni U podalshomu dopoki bilshist u nizhnij palati parlamentu zberigali liberali novi zakonoproyeti pro zhinoche viborche pravo shvalyuvalis ale vidkidalis verhnoyu palatoyu Zreshtoyu 1908 roku obidvi palati parlamentu pidtrimali viborche pravo dlya zhinok na miscevih viborah 54 20 kvitnya 1909 roku zhinki Daniyi golosuvali na municipalnih viborah Na derzhavnomu rivni rivnoprav ya ne vdavalos ustanoviti do prijnyattya novoyi konstituciyi 1915 roku Pislya nabuttya chinnosti novim zakonom zhinki vzyali uchast u viborah do riksdaga 5 chervnya 1915 roku 54 55 Ispaniya Redaguvati U baskskij provinciyi Biskaya zhinki yaki splatili osoblivij viborchij podatok otrimuvali pravo obirati j buti obranimi do samoyi likvidaciyi baskskoyi avtonomiyi 56 Viborche pravo zhinok oficijno zaprovadzhene 1931 roku za opoziciyi Margariti Nelken i Viktoriyi Kent dvoh parlamentarok yaki stverdzhuvali sho ispanki nadto nayivni ta neosvicheni shob golosuvati vidpovidalno a ce mozhe postaviti pid zagrozu isnuvannya Drugoyi respubliki 57 Za rezhimu Francisko Franko do referendumiv parlamentskih viboriv ne isnuvalo oskilki v krayini bula vstanovlena diktatura dopuskalis tilki zhinki yaki vvazhalis glavami rodin 58 Z 1976 roku pid chas perehodu Ispaniyi do demokratiyi vsi zhinki otrimali pravo obirati j buti obranimi Pershi parlamentski vibori za yihnoyi uchasti vidbulis 1977 59 Niderlandi Redaguvati Vpershe pitannya pro viborchi prava zhinok bulo oficijno postavleno 1882 roku Likarka ta feministka Aletta Yakobs nadislala lista burgomistru Amsterdama vimagayuchi poyasniti chomu yiyi ne dopustili do viboriv Z yasuvalos sho hoch u zakoni ne bulo pryamogo zaznachennya do viboriv dopuskalis tilki choloviki ce vidbuvalos za zamovchuvannyam U podalshomu v zakon vnesli popravku yaka zakripila diskriminacijnu normu 60 Za zhinoche viborche pravo v Niderlandah borolas asociaciya Vereniging voor Vrouwenkiesrecht Women s Suffrage Association stvorena 1894 roku 1917 gollandki otrimali pravo brati uchast u nacionalnih viborah sho privelo do peremogi na parlamentskih viborah 1918 roku Syuzi Greneveg vid Social demokratichnoyi robitnichoyi partiyi Prote socialisti yaki borolis za zagalne pravo golosu zustrili rizke neprijnyattya z boku sufrazhistok yaki predstavlyali zabezpecheni klasi kamenem spotikannya stalo pravo golosu zhinok z najnizhchih shariv suspilstva 61 Zreshtoyu storoni znajshli kompromis i 15 travnya 1919 roku bulo uhvaleno novij zakon sho znyav usi obmezhennya na uchast zhinok u viborah Skoristatis takim pravom zhinki zmogli na zagalnih viborah 1922 62 63 Norvegiya Redaguvati Aktivna borotba za zhinoche pravo golosu pochalas u Norvegiyi na pochatku 1880 h 1885 roku stvorena zhinocha asociaciya zusillya yakoyi prizveli do togo sho Norvegiya stala pershoyu suverennoyu krayinoyu de zhinki otrimali pravo golosu rivne z cholovikami 64 Norvezhki serednogo klasu sho mali pevnij riven pributku vpershe otrimali pravo golosu 1907 roku Zagalne zhinoche viborche pravo zaprovadzhuvalos na miscevih viborah z 1910 roku a 11 chervnya 1913 parlament odnogolosno uhvaliv zakon sho nadavav zhinkam pravo golosu na parlamentskih viborah 64 65 Polsha Redaguvati Div takozh Feminizm u Polshi Zhinochij ruh u Polshi mav nacionalno vizvolnij harakter za perekonannyam jogo uchasnic shlyah do rivnoprav ya prolyagav cherez nabuttya krayinoyu nezalezhnosti a doti interesi zhinok bachilis drugoryadnimi Radikalni formi zhinochoyi aktivnosti poshireni ne buli Okrim togo katolicka cerkva yaka propoviduvala stereotipnu povedinku zhinok takozh znizhuvala zhinochu aktivnist Pislya revolyuciyi 1905 roku v Polshi rizko zrosla politichna aktivnist 1907 bulo stvoreno Soyuz rivnoprav ya polskih zhinok programoyu yakogo stala vimoga viborchogo prava dlya vsih bez rozriznennya stati nacionalnosti ta religiyi 66 Zhinoche viborche pravo z yavilos u Polshi odrazu pislya nabuttya nezalezhnosti vid Rosiyi 1917 roku 1919 Roza Pomeranc Meltcer stala pershoyu zhinkoyu obranoyu do Sejmu vid Sionistskoyi partiyi 67 68 Portugaliya Redaguvati Karolina Beatriz Angelo stala pershoyu portugalkoyu yaka otrimala pravo golosu 1911 roku vona domoglas prava golosuvati na viborah do parlamentu Pershoyi Portugalskoyi respubliki dovivshi sho ye glavoyu rodini Zgodom chinnij zakon bulo zmineno shob yavno dopustiti do uchasti u viborah tilki glav rodin cholovichoyi stati 1931 roku za rezhimu Novoyi derzhavi bulo vpershe zaprovadzheno zhinoche viborche pravo ale tilki dlya osib yaki zakinchili starshu shkolu chi universitet natomist cholovikam dostatno bulo vmiti chitati j pisati 1946 novij zakon pro vibori rozshiriv prava zhinok ale vse she utiskav yih u porivnyanni z cholovikami Zakon 1968 roku progoloshuvav rivni politichni prava dlya cholovikiv i zhinok ale u viborchomu pravi choloviki mali deyaki perevagi Pislya Revolyuciyi gvozdik 1974 roku zhinki otrimali viborchi prava rivni z cholovikami 69 Rosiya Redaguvati Div takozh Feminizm u Rosiyi U Rosiyi zhinki otrimali viborche pravo navesni 1917 roku Jogo zdobuttya stalo rezultatom diyalnosti rosijskogo feministichnogo ruhu sho chiniv tisk na politikiv Spochatku Timchasovij uryad i Radi deputativ trudyashih vvazhali vimogi zhinok nesvoyechasnimi j neaktualnimi ta vidmovilis yih pidtrimuvati Utim 40 tisyachna demonstraciya zhinok 19 bereznya 1917 roku v Petrogradi pid lozungami Vilna zhinka u vilnij Rosiyi Bez uchasti zhinok viborche pravo ne ye zagalnim Misce zhinki v Ustanovchih zborah miting uchasnic demonstraciyi bilya Tavrijskogo palacu v yakomu dovelos vzyati uchast golovi Derzhavnoyi Dumi Mihajlovi Rodzyanku ta golovi Radi robitnichih i selyanskih deputativ Mikoli Chheyidze rozgornuta v presi peremovini predstavnic zhinochih organizacij Petrograda j Moskvi z ministrom golovoyu Timchasovogo uryadu knyazem Georgiyem Lvovim prizveli do rezultatu 70 15 kvitnya 1917 roku Timchasovij uryad uhvaliv postanovu Pro zdijsnennya viboriv glasnih miskih dum pro dilnichni miski upravlinnya 71 vidpovidno do yakoyi viborchi prava nadavalis usim gromadyanam yakim vipovnilos 20 bez rozriznennya nacionalnosti j virospovidannya 20 chervnya 1917 Timchasovij uryad uhvaliv polozhennya pro vibori do Ustanovchih zboriv 72 vishogo zakonodavchogo organu derzhavi yake nabralo chinnosti z 11 veresnya togo zh roku Polozhennya peredbachalo zagalne viborche pravo bez rozriznennya stati 73 Navesni 1918 roku vidbulis vibori do miskih dum v yakih zhinki zmogli vzyati povnopravnu uchast Vzhe u kvitni do Vologodskoyi miskoyi dumi bulo obrano dvoh zhinok glasnih 74 Pislya Zhovtnevogo perevorotu v Radyanskij Rosiyi bulo prijnyato konstituciyu yaka zakripila yuridichne rivnoprav ya zhinok z cholovikami 73 Finlyandiya Redaguvati Zhinochij ruh stav chastinoyu zagalnoyi borotbi za liberalni peretvorennya v krayini yaki vklyuchali pravo golosu ne tilki dlya zhinok ale j dlya bilshosti naselennya na mezhi XIX ta XX stolit pravo golosu mali tilki 8 finiv Pislya zagalnogo strajku 1905 roku Finlyandiya otrimala shiroku avtonomiyu a 1906 zasnuvala odnopalatnij parlament nadavshi cholovikam i zhinkam rivni prava obirati j buti obranimi 1 V parlamenti pershogo sklikannya 19 misc posili zhinki Odnak uchast zhinok u miscevih viborah zalishalas nemozhlivoyu do samogo progoloshennya nezalezhnoyi Finlyandskoyi respubliki 1917 roku 31 Franciya Redaguvati Div takozh Feminizm u Franciyi Organizovanij zhinochij ruh vinik u Franciyi pid chas Velikoyi francuzkoyi revolyuciyi Zhinki brali aktivnu uchast u revolyucijnih vistupah stvoryuvali vlasni organizaciyi j vipuskali zhurnal prisvyachenij borotbi za rivnist 1791 roku Nacionalnim zboram bulo nadano Deklaraciyu prav zhinki ta gromadyanki pidgotovanu Olimpiyeyu de Guzh Vona vimagala viznannya povnogo socialnogo ta politichnogo rivnoprav ya zhinki Odnak ideyu bulo vidkinuto a naprikinci 1793 roku pripineno diyalnist zhinochih organizacij Ruh vidrodzheno v seredini XIX stolittya a 1882 roku zasnovana Francuzka liga prav zhinok 75 Aktivistka Yubertina Okler 1881 roku zasnuvala La Citoyenne shomisyachnu gazetu 76 yaka propaguvala ideyu nadannya zhinkam viborchih prav Francuzhenki stali povnopravnimi uchasnicyami viboriv 21 kvitnya 1944 roku za postanovoyu Timchasovogo uryadu 77 78 Pershimi viborami v yakih zhinki zmogli vzyati uchast narivni z cholovikami stali municipalni vibori 29 kvitnya j parlamentski vibori 21 zhovtnya 1945 roku Korinni musulmanki Francuzkogo Alzhiru otrimali pravo golosu tilki za dekretom vid 3 lipnya 1958 roku 79 Shvejcariya Redaguvati Referendum pro zhinoche viborche pravo bulo provedeno u Shvejcariyi 1 lyutogo 1959 roku Bilshist shvejcarciv progolosuvali proti hoch u deyakih kantonah zhinki mali pidtrimku 80 Do 1971 roku 80 Shvejcariya zalishalas ostannoyu zahidnoyu respublikoyu de zhinki ne mali prava golosu v Lihtenshtejni yakij ye konstitucijnoyu monarhiyeyu zhinoche viborche pravo bulo zaprovadzheno tilki 1984 roku 81 U deyakih kantonah zhinki ne mali prava golosu na miscevih viborah i pislya 1971 roku Ostannim kantonom sho urivnyav zhinok u pravah z cholovikami 1991 roku stav Appencell Innerroden 82 Shveciya Redaguvati Div takozh Feminizm u Shveciyi U politichnomu zhitti Shveciyi zhinki pervinno vidigravali pomitnu rol Pid chas Epohi Svobodi 1718 1771 zhinki yaki buli chlenkinyami gildij ta splachuvali podatki mali pravo golosu Z 1726 do 1742 roku voni brali uchast u 30 vsih viboriv Z 1743 roku nova sistema opodatkuvannya zrobila uchast zhinok u viborah she bilsh chastoyu 22 Inodi za zhinok golosuvali choloviki yaki yih predstavlyali sho bulo odnim z argumentiv proti zhinochogo viborchogo prava 1758 roku zhinki vtratili pravo golosu na miskih ta miscevih viborah yim dozvolyalos brati uchast lishe u parlamentskih viborah 1771 iz prijnyattyam novoyi konstituciyi zhinki cilkovito vtratili pravo golosu 22 1862 roku vdovam i neodruzhenim zhinkam yaki splachuvali podatki znovu dozvolili golosuvati na miscevih viborah 1906 propoziciya zaprovaditi zhinoche viborche pravo na parlamentskih viborah bulo vidhilena parlamentom 83 Odnak togo zh roku pravo golosu na municipalnih viborah otrimali odruzheni zhinki sho ranishe viklyuchalos cherez yihnyu pidporyadkovanist cholovikam 1909 roku zhinki otrimali pravo obiratis do municipalnih rad 83 a na viborah 1910 1911 rokiv 40 zhinok otrimali miscya v miscevih organah vladi 83 Odniyeyu z najvidomishih politikin togo chasu bula Oliviya Nordgren Nacionalni vibori zalishalis zakritimi dlya zhinok do 1919 roku Pershe golosuvannya do yakogo bulo dopusheno zhinok vidbulos 1921 roku pislya 150 richnoyi perervi 22 Kilka zhinok posidali vazhlivi posti she do 1919 roku napriklad Kata Dalstrem persha zhinka yaka ocholila Social demokratichnij komitet 1900 ta Anna Sterki golova Zhinochoyi profspilki 1902 1907 Za rezultatami viboriv 1921 roku zhinki sered yakih bula Kerstin Hesselgren 84 otrimali miscya u shvedskomu parlamenti Pislya viboriv 1998 zhinki otrimali 43 misc u parlamenti sho vivelo Shveciyu na pershe misce u sviti za cim pokaznikom 85 Aziya Redaguvati Azerbajdzhan Redaguvati Pislya progoloshennya 28 travnya 1918 roku Azerbajdzhanskoyi Demokratichnoyi Respubliki v krayini za najkorotshij termin bulo provedeno glibinni demokratichni peretvorennya skladovoyu chastinoyu yakih stalo nadannya zhinkam prava obirati j buti obranimi Zakon pro nadannya zhinkam viborchogo prava bulo prijnyato Nacionalnoyu radoyu za den do visadki v Baku britanskih vijsk pid komanduvannyam generala Vilyama Tomsona Azerbajdzhanki pershimi v islamskomu sviti otrimali pravo golosu j navit viperedili u comu bilshist yevropejok ta amerikanok 32 Indoneziya Redaguvati U pershij polovini XX stolittya Gollandska Ost Indiya bula odniyeyu z teritorij de ruh za zhinoche viborche pravo ne mav shirokoyi pidtrimki Borotba pochalas 1905 roku koli v municipalnih radah z yavilis zhinki obrani za deyakimi okrugami Pravo golosu mali tilki pisemni choloviki cherez sho bilshist neyevropejciv u viborah uchasti ne brali na toj chas pisemnimi buli tilki 11 cholovikiv i 2 zhinok Najbilsh znachushoyu organizaciyeyu sho vimagala vid uryadu zaprovadzhennya zhinochogo viborchogo prava bula Dutch Vereeninging voor Vrouwenkiesrecht VVV Women s Suffrage Association stvorena 1894 roku v Gollandiyi Uchasnici grupi namagalis zaluchiti do svoyih lav indonezijok ale cherez nevminnya pracyuvati z masami zaznali nevdachi 1918 roku v koloniyi z yavivsya nacionalnij predstavnickij organ Folksraad prote na viborah do nogo zhinkam pravo golosu nadano ne bulo 1935 roku kolonialna administraciya vikoristala svoyu vladu shob dopustiti v parlament yevropejok 1938 administraciya zaprovadila pravo golosu dlya zhinok na miskih viborah v rezultati chogo yevropejki ta indonezijki uvijshli do skladu municipalnih rad V ostatochnomu varianti zakonu buli zgadani lishe yevropejki j tilki municipalni radi sho viklyuchilo z viboriv reshtu zhinok ta miscevi radi U veresni 1941 roku Folksraad proviv popravku do zakonu yaka nadala viborche pravo vsim zhinkam nezalezhno vid rasi Zreshtoyu u listopadi 1941 zhinki otrimali pravo golosu na municipalnih viborah narivni z cholovikami sho peredbachalo majnovij ta osvitnij cenz 86 A vzhe u berezni 1942 roku Gollandska Ost Indiya bula okupovana Yaponiyeyu 1945 roku bula progoloshena Respublika Indoneziya 1947 roku prezident Sukarno vidav dekret sho progolosiv rivnist cholovikiv i zhinok yaku u podalshomu bulo zakripleno konstituciyeyu 1961 roku Indoneziya ratifikuvala vidpovidnu konvenciyu OON Odnak vodnochas Sukarno vidznachav sho zhinki mali zavzhdi perebuvati pid opikoyu cholovikiv Praktichno ce prizvelo do togo sho do zakinchennya pravlinnya Sukarno lishe kilka zhinok zmogli domogtis visokogo stanovisha u derzhavnij iyerarhiyi krayini 87 Kuvejt Redaguvati Zhinoche viborche pravo v Kuvejti bulo zaprovadzheno popravkoyu do zakonu pro vibori vid 17 travnya 2005 roku 88 Odnim z golovnih zaperechen konservativnih parlamentariv bula diskriminuyucha vimoga islamu shob na choli naciyi stoyav cholovik a znachit zhinki ne mali obiratis do zakonodavchih organiv Pri comu dlya uchasti v golosuvanni zhodnih perepon viyavleno ne bulo 89 Pislya podolannya sprotivu v parlamenti zhinkam Kuvejtu dovelos chekati she chotiri roki shob cilkom realizuvati svoye pravo na viborah 2009 roku pislya dvoh nevdalih kampanij chotiri zhinki buli obrani do vishogo zakonodavchogo organu 90 Shri Lanka Redaguvati Shri Lanka na toj chas Cejlon 1931 roku pershoyu z azijskih krayin nadala zhinkam vid 21 roku pravo golosu 91 Vidtodi zhinki vidigrayut vazhlivu rol u politichnomu zhitti krayini 1960 roku prem yer ministerkoyu Shri Lanki stala Sirimavo Bandaranayike persha u sviti zhinka na posti glavi uryadu 92 Yiyi dochka Chandrika Kumaratunga 1994 roku takozh stala prem yer ministrerkoyu a potim obrana prezidentkoyu krayini stavshi chetvertoyu zhinkoyu u sviti yaka zajnyala cej post 93 94 Yaponiya Redaguvati Do 1880 h rokiv zakoni Yaponiyi yavno ne zaboronyali zhinkam golosuvati Oskilki zagalnoderzhavnogo predstavnickogo organu she ne isnuvalo zhinki mogli brati uchast tilki v miscevih viborah Zhinoche pitannya bulo porusheno na konferenciyi predstavnikiv miscevih administracij 1878 roku pislya chogo pochalis zmini v miscevomu zakonodavstvi na korist cholovikiv Pitannya bulo zakrito na kilka desyatilit 11 lyutogo 1889 roku koli bulo uhvaleno zakon sho vstanoviv majnovij cenz i nadav pravo golosuvati j obiratis tilki yaponskim cholovikam 95 U period mizh Pershoyu ta Drugoyu svitovimi vijnami tisk na yaponok posilivsya Natomist dlya cholovikiv bulo skasovano majnovij cenz a zhinkam bulo vidmovleno v bud yakij politichnij aktivnosti 95 96 25 serpnya 1945 roku za kilka dniv do okupaciyi Yaponiyi soyuznimi vijskami bulo sformovano Zhinochij komitet z povoyennogo oblashtuvannya Na zborah komitetu 24 veresnya togo zh roku odnim z pitan stalo viborche pravo dlya zhinok golosuvannya z 20 rokiv i pravo obiratis z 25 Taki vimogi pidtrimali okupacijni sili SShA sho j viznachilo yihnye cilkovite zadovolennya v grudni 1945 95 Pivnichna Amerika Redaguvati Spolucheni Shtati Ameriki Redaguvati nbsp Pechatka Vajomingu Deviz shtatu Rivni prava nagaduye sho Vajoming stav pershoyu teritoriyeyu de 1869 roku zhinki zdobuli viborchi prava rivni z cholovikamiDiv takozh Feminizm u Spoluchenih Shtatah Ameriki Lidiya Taft do shlyubu Chapin stala pershoyu zhinkoyu Kolonialnoyi Ameriki yaka otrimala pravo golosu pid chas troh miskih zboriv Novoyi Angliyi pochinayuchi z 1756 v Uksbridzhi Massachusets 97 Pislya Amerikanskoyi revolyuciyi zhinki mali pravo golosu v Nyu Dzhersi z 1790 do 1807 roku z urahuvannyam yihnogo majnovogo stanovisha 1807 roku ce pravo zhinki vtratili 26 98 U chervni 1848 roku Dzherrit Smit vklyuchiv zhinoche viborche pravo punktom do programi Partiyi svobodi U lipni na Konferenciyi v Seneka Follz u pivnichnomu Nyu Jorku amerikanski sufrazhistki ta aktivistki Elizabet Kedi Stenton i Lukreciya Mott pochali borotbu za zhinoche viborche pravo sho trivala 70 rokiv div Deklaraciya perekonan 1850 Lyusi Stoun organizuvala masovi Nacionalni zbori z prav zhinok u Vusteri Massachusets Syuzen B Entoni urodzhenka Rochestera Nyu Jork priyednalas do ruhu 1852 roku prochitavshi promovu Stoun 1850 roku Aktivna borchinya za prava zhinok vona ob yizdila SShA ta Yevropu chitayuchi do sta promov shoroku uprodovzh 45 rokiv 99 100 101 102 Amerikanski sufrazhistki zaznachali sho chorni otrimali pravo golosu hoch ne buli yavno zgadani v teksti Chotirnadcyatoyi popravki rivni gromadyanski prava vsih osib i pravo na zahist zakonu do Konstituciyi SShA Zokrema Syuzen Entoni bula zaareshtovana za sprobu progolosuvati Vona vidstoyuvala svoye pravo posilayuchis na Chotirnadcyatu popravku Koli v Kongresi obgovoryuvalas P yatnadcyata popravka pravo golosu nezalezhno vid rasi chi poperednogo perebuvannya v rabstvi sproba poshiriti yiyi na zhinok ne vdalasya 103 Pershi peremogi buli zdobuti na teritoriyah Vajomingu 1869 104 ta Yuti 1870 hoch zhinki Yuti ne mali prava golosu vidpovidno do federalnogo zakonu Edmundsa Takera uhvalenogo Kongresom 1887 roku Zhinoche viborche pravo v Yuti zaprovadzhuvalos z nadiyeyu sho zhinki vidmovlyatsya vid poligamiyi odnak koli zhinki poligamiyu pidtrimali voni vtratili pravo golosu 105 Do kincya XIX st zhinoche viborche pravo diyalo v shtatah Ajdaho Kolorado Yuta i Vajoming Vpliv sufrazhizmu namagalisya strimati areshtam aktivistok bagatoh z nih uv yaznyuvali 106 Odin z najmasshtabnshih marshiv protestu vidbuvsya na Pensilvaniya avenyu ta poblizu z Bilim domom naperedodni inavguraciyi prezidenta Vilsona Uchasnici marshu vid 5000 do 8000 osib zaznali napadiv ta obraz V rezultati cogo suspilna dumka shililas na korist diskriminovanih zhinok 107 108 Zreshtoyu prezident Vilson perekonav Kongres uhvaliti zakonodavchij akt yakij pislya ratifikaciyi 1920 roku stav Dev yatnadcyatoyu popravkoyu sho zaboronyala diskriminaciyu na viborah za statevoyu oznakoyu 109 Zaprovadzhennya zhinochogo viborchogo prava prizvelo do zmini rezultativ viboriv oskilki zhinki golosuyut inakshe nizh choloviki 110 111 Na federalnomu rivni p yatu chastinu perevagi demokrativ nad respublikancyami zabezpechuyut zhinki 110 Kanada Redaguvati Vdovi ta neodruzheni zhinki mali pravo golosu na miscevih viborah v Ontario z 1884 roku Taka praktika bula poshirena na reshtu provincij Kanadi do kincya XIX stolittya prote na provincijnih viborah zhinki ne golosuvali do 1916 roku koli vidpovidnij zakon vdalos prijnyati v Manitobi Na federalnomu rivni proces vidbuvavsya u dva etapi 20 veresnya 1917 roku zhinki otrimali obmezhene pravo golosu vidpovidno do Zakonu pro vijskovih viborciv yakij dozvolyav golosuvati yim zamist blizkih rodichiv yaki perebuvali na sluzhbi v armiyi na pochatku 1919 roku vidpovidno do Zakonu pro poshirennya viborchogo prava na zhinok pravo golosu otrimali vsi zhinki Vsi provinciyi shvidko nasliduvali cej priklad za vinyatkom Kvebeku yakij uhvaliv vidpovidnij zakon lishe 1940 roku Pershoyu zhinkoyu obranoyu do parlamentu 1921 roku stala Agnes Mak Fejl 112 Avstraliya ta Okeaniya Redaguvati Avstraliya Redaguvati Pershi vibori do parlamentu shojno utvorenogo Avstralijskogo Soyuzu 1901 roku vidbuvalis za pravilami kozhnogo z shesti shtativ sho vhodili do jogo skladu Takim chinom gromadyanki Pivdennoyi ta Zahidnoyi Avstraliyi mali pravo golosu na federalnomu rivni 1902 roku Soyuz uhvaliv vlasnij zakon pro vibori poshirivshi viborche pravo na gromadyanok vsih shtativ 113 Odnak zakon ne nadavav prava golosu aborigenkam yaki chastkovo mali jogo do 1901 roku u viborah do Parlamentu shtativ mogli brati uchast vsi hto prohodili za majnovim cenzom hoch sered korinnogo naselennya takih bulo nebagato Stanovishe zberigalos do 16 grudnya 1966 roku koli bulo prijnyato popravku do zakonu pro vibori vona ne bula naslidkom referendumu 1967 roku yakij nadav Parlamentu Soyuzu povnovazhennya z pitan korinnogo naselennya 114 Nova Zelandiya Redaguvati Zhinki Novoyi Zelandiyi borolis za svoyi prava nathnenni Dzhonom Styuartom Millem j aktivnistyu britanskih feministok Krim togo yih dodatkovo motivuvala diyalnist amerikanskogo Zhinochogo hristiyanskogo tovaristva tverezosti Sered cholovikiv politikiv buli pribichniki ruhu Dzhon Goll Robert Staut Dzhulius Fogel ta Vilyam Foks 1878 1879 ta 1887 rokiv popravki sho nadavali zhinkam pravo golosu ne buli prijnyati za minimalnoyi perevagi protivnikiv 1893 reformatori zreshtoyu dosyagli uspihu Hocha liberalnij uryad sho uhvaliv zakon pragnuv socialnih ta politichnih reform vin osterigavsya nadavati golos zhinkam poboyuyuchis sho zhinki pidtrimuvatimut konservativnu partiyu Bez problem dolayuchi nizhnyu palatu novozelandskogo parlamentu zakon vkotre ne buv zupinenij u verhnij tilki zavdyaki politichnim intrigam v ostannij moment golosi na pidtrimku zhinochogo viborchogo prava viddali chleni parlamentu yaki oburilis tiskom na zakonodavciv prem yer ministra krayini V rezultati zakon bulo uhvaleno 20 golosami proti 18 pislya chogo vin buv pidpisanij general gubernatorom i nabrav chinnosti Pravo obiratisya do parlamentu novozelandki otrimali tilki v 1919 2005 roku majzhe tretinu misc u Zakonodavchih zborah zajnyali zhinki Voni takozh posili visoki posti prem yer ministerki general gubernatorki spikerki palati predstavnikiv i ministerki yusticiyi 115 Primitki Redaguvati a b v Erik Blank Finlyandiya 1906 revolyucijni koreni zhinochogo viborchogo prava Arhivovano 18 bereznya 2018 u Wayback Machine Spilne 8 bereznya 2018 a b Women voters will have to wait until 2009 Arhiv originalu za 22 zhovtnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 a b At least 2 years wait Arhiv originalu za 21 bereznya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 a b Zhenshiny Saudovskoj Aravii obreli pravo golosa DELFI 25 09 2011 Arhiv originalu za 21 12 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Saudi s Small Steps Time Arhiv originalu za 26 serpnya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Nesterovich V F 2020 Viborcha kampaniya Slovnik slengovih terminiv ta viraziv Kiyiv Vidavnictvo Lira K s 182 Arhiv originalu za 22 lyutogo 2020 Procitovano 22 bereznya 2022 Inter American Convention on the Granting of Political Rights to Women angl Department of International Law Arhiv originalu za 7 bereznya 2015 Procitovano 16 grudnya 2014 Zagalna deklaraciya prav lyudini Arhiv originalu za 8 lyutogo 2012 Procitovano 21 grudnya 2014 Konvenciya pro politichni prava zhinok Arhiv originalu za 19 kvitnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Konvenciya pro likvidaciyu vsih form diskriminaciyi shodo zhinok Arhiv originalu za 8 sichnya 2015 Procitovano 21 grudnya 2014 CIA The World Factbook Brunei Arhiv originalu za 24 grudnya 2018 Procitovano 21 grudnya 2014 CIA The World Factbook Lebanon Arhiv originalu za 12 veresnya 2019 Procitovano 21 grudnya 2014 Hello democracy and goodbye Arhiv originalu za 2 listopada 2011 Procitovano 21 grudnya 2014 UAE expands voting rights for some Globalpost Arhiv originalu za 7 zhovtnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Teokratiya Arhivovano 18 grudnya 2014 u Wayback Machine Politologiya Slovar M RGU V N Konovalov 2010 In Which Countries are Women Not Allowed to Vote Arhiv originalu za 2 grudnya 2012 Procitovano 21 grudnya 2014 A World Chronology of the Recognition of Women s Rights to Vote and to Stand for Election angl Arhiv originalu za 5 bereznya 2006 Procitovano 21 grudnya 2014 CIA The World Fact Book Suffrage Arhiv originalu za 9 sichnya 2008 Procitovano 21 grudnya 2014 Zakon pro vibori do Ustanovchih zboriv Ukrayinskoyi narodnoyi respubliki Arhiv originalu za 12 bereznya 2019 Procitovano 12 bereznya 2019 Golovna komisiya po spravah viboriv do Ukrayinskih Ustanovchih zboriv Kiyiv Druk Kiyiv gub nar upravi 1917 48 s Mill John Stuart 1997 1869 The Subjection of Women Dover Thrift Editions s 5 ISBN 0 486 29601 6 Pernoud Regine La Femme Au Temps Des Cathedrales Stock Laurence Pernoud 1984 304 s ISBN 2234017653 a b v g Asa Karlsson Sjogren Mannen kvinnorna och rostratten medborgarskap och representation 1723 1866 Carlssons 2006 239 s Ottaviani Thierry La Corse pour les Nuls Editions Generales First 2010 S 46 ISBN 978 2754015462 Chapin Judge Henry 2081 Address Delivered at the Unitarian Church in Uxbridge 1864 Worcester Mass Charles Hamilton Press Harvard Library from Google Books s 172 Uxbridge Breaks Tradition and Makes History Lydia Chapin Taft by Carol Masiello The Blackstone Daily Arhiv originalu za 14 serpnya 2011 Procitovano 16 grudnya 2014 a b Klinghoffer Judith Apter Elkis Lois The Petticoat Electors Women s Suffrage in New Jersey 1776 1807 Journal of the Early Republic 1992 Vol 12 no 2 125th Anniversary of Women s Suffrage on the Isle of Man myGov im 10 10 2006 Arhiv originalu za 12 03 2013 Procitovano 20 grudnya 2014 Wee Small Republics A Few Examples of Popular Government Hawaiian Gazette Nov 1 1895 p1 Aikman Colin Campbell History Constitutional McLintock Alexander H An Encyclopaedia of New Zealand Wellington NZ R E Owen Government Printer 1966 T 2 S 67 75 Constitution Female Suffrage Act 1895 SA National Archives of Australia Arhiv originalu za 14 serpnya 2011 Procitovano 20 grudnya 2014 a b Country Report Finland Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 a b Swietochowski Tadeusz Russian Azerbaijan 1905 1920 The Shaping of a National Identity in a Muslim Community Cambridge University Press 2004 S 144 272 p ISBN 0521522455 CIA The World Factbook Bhutan angl Arhiv originalu za 28 grudnya 2010 Procitovano 20 grudnya 2014 V Butani pochalis pershi v istoriyi vibori do nizhnoyi palati parlamentu RIA Novosti 24 03 2008 Arhiv originalu za 21 12 2014 Procitovano 20 grudnya 2014 New Statesman The real Mrs Pankhurst angl Arhiv originalu za 21 zhovtnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 a b Parker Mary Elizabeth Surviving Change It Wasnt Going to Be Love At First Sight When These Two Souls Met But Their Journey Will Take a Lifetime AuthorHouse 2009 S 41 ISBN 1438990251 Goldstein Joel H The Effects of the Adoption of Woman Suffrage Sex Differences in Voting Behavior Illinois 1914 21 Praeger 1984 S 59 ISBN 003064187X Garner Les Stepping Stones to Women s Liberty Feminist Ideas in the Women s Suffrage Movement 1900 1918 Fairleigh Dickinson Univ Press 1984 S 21 ISBN 0838632238 Terborg Penn Rosalyn African American Women in the Struggle for the Vote 1850 1920 Indiana University Press 1998 192 s ISBN 025321176X Gordon Ann Dexter Collier Thomas Betty African American Women and the Vote 1837 1965 Univ of Massachusetts Press 1997 217 s ISBN 1558490590 Women s Movements Networks and Debates in Post communist Countries in the 19th and 20th Centuries Edith Saurer Margareth Lanzinger Elisabeth Frysak Bohlau Verlag Koln Weimar 2006 S 425 ISBN 3412322059 The Struggle for Female Suffrage in Europe Voting to Become Citizens Blanca Rodriguez Ruiz Ruth Rubio Marin BRILL 2012 S 335 ISBN 9004224254 Enciklopedicheskij slovar v 86 t 82 t i 4 dop SPb F A Brokgauz I A Efron 1890 1907 PlanetPapers The Growth of Democracy Arhiv originalu za 21 bereznya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 VRE Arhiv originalu za 15 lipnya 2014 Procitovano 5 lipnya 2019 Charlz Poulsen Anglijski buntari Emmeline Pankhurst Time 100 People of the Century Time Magazine Arhiv originalu za 1 travnya 2009 Procitovano 20 grudnya 2014 She shaped an idea of women for our time she shook society into a new pattern from which there could be no going back a b Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 8 kvitnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 d Almeida Fabrice La Vie mondaine sous le nazisme 2008 Germany Status of Women Arhiv originalu za 21 grudnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 a b v Country Report Greece Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 20 grudnya 2014 a b Women s Suffrage An International Timeline DePaul University Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 20 grudnya 2014 Greece Country Report Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 20 grudnya 2014 a b How Danish women got the vote kvinfo dk Arhiv originalu za 21 grudnya 2014 Procitovano 20 grudnya 2014 Country Report Denmark European Database Women in Decision making Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 20 grudnya 2014 Herbert Henry Portugal and Gallicia with a review of the social and political state of the Basque Provinces and a few remarks on recent events in Spain 1836 Vol 2 Que paso entre Clara Campoamor y Victoria Kent hace 80 anos isp Arhiv originalu za 22 bereznya 2015 Procitovano 20 grudnya 2014 Sufragio Femenino en Espana Arhiv originalu za 18 grudnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Country Report Spain Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Women suffrage www alettajacobs org Arhiv originalu za 10 sichnya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Country Report Netherlands Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Rappaport Helen Encyclopedia of women social reformers ABC CLIO 2001 S 329 331 ISBN 1576071014 Ruiz B R Marin R R The Struggle for Female Suffrage in Europe Voting to Become Citizens BRILL 2012 500 s ISBN 9004224254 a b Centenary of Women s Right to Vote in Norway 1913 2013 Arhiv originalu za 16 travnya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Country Report Norway Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Nikolaenko O Porivnyalnij analiz rosijskogo ta polskogo zhinochih ruhiv u drugij polovini HIH pochatku HH stolit istoriografichnij oglyad Arhivovano z dzherela 21 grudnya 2014 Procitovano 2014 12 21 Davies Norman God s Playground A History of Poland Columbia University Press 1982 S 302 Strauss Herbert Arthur Hostages of Modernization Studies on Modern Antisemitism 1870 1933 39 Walter de Gruyter 1993 S 985 Country Report Portugal European Database Women in Decision making Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Yukina I I Russkij feminizm kak vyzov sovremennosti SPb Aletejya 2007 539 s ISBN 978 5 903354 21 4 O proizvodstve vyborov glasnyh gorodskih dum ob uchastkovyh gorodskih upravleniyah Arhiv originalu za 28 kvitnya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Polozhenie o vyborah v uchreditelnoe sobranie Arhiv originalu za 21 grudnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 a b Krugosvet Feminizm u Rosiyi Arhiv originalu za 22 travnya 2016 Procitovano 21 grudnya 2014 Yukina I I Viborchi prava zhinok Rosiyi yak istoriografichna problema Arhiv originalu za 30 bereznya 2017 Procitovano 21 grudnya 2014 VRE Zhinochij ruh Arhiv originalu za 15 lipnya 2014 Procitovano 5 lipnya 2019 Elizabeth Cady Stanton Susan B Anthony Matilda Joslyn History of Woman Suffrage Original from Harvard University Susan B Anthony 1886 Ordonnance du 21 avril 1944 relative a l organisation des pouvoirs publics en France apres la Liberation Arhiv originalu za 16 sichnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Assemblee nationale La citoyennete politique des femmes La decision du General de Gaulle fr Arhiv originalu za 9 listopada 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Daniel Lefeuvre 26 bereznya 2003 1945 1958 un million et demi de citoyennes interdites de vote fr Clio numero 1 1995 Resistances et Liberations France 1940 1945 Arhiv originalu za 23 lipnya 2008 Procitovano 21 grudnya 2014 a b The Long Way to Women s Right to Vote in Switzerland a Chronology Arhiv originalu za 21 listopada 2019 Procitovano 21 grudnya 2014 Liechtenstein Women Win Right to Vote New York Times Arhiv originalu za 27 zhovtnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 EXPERTS IN WOMEN S ANTI DISCRIMINATION COMMITTEE RAISE QUESTIONS CONCERNING REPORTS OF SWITZERLAND ON COMPLIANCE WITH CONVENTION Arhiv originalu za 18 chervnya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 a b v 417 418 Nordisk familjebok Uggleupplagan 15 Kromat Ledvatska Arhiv originalu za 27 kvitnya 2019 Procitovano 21 grudnya 2014 Nordisk familjebok S 383 384 Country Report Sweden Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Blackburn Susan Winning the Vote for Women in Indonesia Australian Feminist Studies Volume 14 Number 29 1 April 1999 stor 207 218 Sitasari Arnita The Future of Women in Indonesian Politics ProQuest 2007 S 24 26 ISBN 0549995420 Kuwaiti women win right to vote angl BBC news 17 05 2005 Arhiv originalu za 23 10 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Lawmakers Block Women From Voting in Kuwait New York Times Arhiv originalu za 6 bereznya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Woman elected in Kuwait says gender in politics is history CNN 17 05 2009 Arhiv originalu za 21 12 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Rappaport Helen Encyclopedia of women social reformers ABC CLIO 2001 S 181 ISBN 1576071014 Rappaport Helen Encyclopedia of women social reformers ABC CLIO 2001 S 806 ISBN 1576071014 BBC Profile Chandrika Kumaratunga BBC News 26 serpnya 2005 Arhiv originalu za 9 chervnya 2017 Procitovano 21 grudnya 2014 Chandrika Arhiv originalu za 20 serpnya 2008 Procitovano 21 grudnya 2014 a b v Mackie Vera Feminism in Modern Japan Citizenship Embodiment and Sexuality Cambridge University Press 2003 S 19 ISBN 052152719 Women s Suffrage in Japan in the 20th Century angl Arhiv originalu za 7 grudnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Chapin Judge Henry 1881 Address Delivered at the Unitarian Church in Uxbridge 1864 Worcester Massachusetts Charles Hamilton Press Harvard Library from Google Books s 172 Arhiv originalu za 5 lyutogo 2021 Procitovano 21 grudnya 2014 Woman suffrage Collier s New Encyclopedia 1921 Wellman Judith The Road to Seneca Falls University of Illinois Press 2004 ISBN 0 252 02904 6 Claflin Alta Blanche Political parties in the United States 1800 1914 New York Public Library 1915 S 50 Women in Government ABC Clio 2013 Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Hays Elinor Rice Morning Star A Biography of Lucy Stone 1818 1893 Harcourt Brace amp World 1961 S 88 Carol Hymowitz Michaele Weissman 2011 A History of Women in America Random House Digital Inc s 83 Arhiv originalu za 25 lipnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 An Act to Grant to the Women of Wyoming Territory the Right of Suffrage and to Hold Office Arhiv originalu za 18 lyutogo 2017 Procitovano 13 kvitnya 2019 Van Wagenen Lola Sister Wives and Suffragists Polygamy and the Politics of Woman Suffrage 1870 1896 BYU Studies 2001 Stevens et al Jailed for Freedom American Women Win the Vote NewSage Press 1995 224 s ISBN 0939165252 The Suffrage Movement Arhivovano 21 serpnya 2011 u Wayback Machine angl The Time 12 08 2011 Springfield Republican 24 zhovtnya 1915 Suffrage Wins in Senate Now Goes to States The New York Times 5 chervnya 1919 Arhiv originalu za 16 veresnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 a b Lott John Kenny Lawrence Did Women s Suffrage Change the Size and Scope of Government Journal of Political Economy 1999 Vol 107 no 6 P 1163 1198 Schmidt Steffen Roser Sabrina 10 06 2011 Politische Partizipation von Frauen nim Bundeszentrale fur politische Bildung Arhiv originalu za 15 04 2016 Procitovano 21 12 2014 History of Women Suffrage in Canada Marianopolis College Arhiv originalu za 10 sichnya 2015 Procitovano 21 grudnya 2014 The Right to Vote in Australia Australian Electoral Commission Aec gov au 26 listopada 2007 Arhiv originalu za 22 kvitnya 2011 Procitovano 19 kvitnya 2011 Australian Government Policy in relation to Aboriginal People angl Arhiv originalu za 5 kvitnya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 New Zealand women and the vote angl New Zealand History online Arhiv originalu za 21 grudnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Literatura RedaguvatiEnciklopedicheskij slovar v 86 t 82 t i 4 dop SPb F A Brokgauz
