Пала́у, офіційна назва Респу́бліка Пала́у (палаус. Beluu er a Belau, англ. Republic of Palau, яп. パラオ共和国) — держава у Мікронезії, у західній частині Каролінських островів, у групі островів Палау.
| Республіка Палау | |
| Гімн: Belau rekid Наш Палау | |
| Столиця | Нгерулмуд 7°21′ пн. ш. 134°28′ сх. д.country H G O |
|---|---|
| Найбільше місто | Корор |
| Офіційні мови | англійська, палауська, японська, тобійська, сонсорольська |
| Форма правління | Республіка |
| - Президент | Сурангел Віппс |
| - Віцепрезидент | Антоніо Беллс |
| Незалежність | |
| - Вільна асоціація з США | 1 жовтня 1994 |
| Площа | |
| - Загалом | 459 км² (196-та) |
| Населення | |
| - оцінка 2018 | 21 516 (219-та) |
| - Густота | 46,88/км² |
| ВВП (ПКС) | 2008 р., оцінка |
| - Повний | $164 млн (187-а) |
| - На душу населення | $8,100 (119-та) |
| ІЛР (2011) | 0,782 () (49-та) |
| Валюта | Долар США (USD) |
| Часовий пояс | (UTC+9) |
| Коди ISO 3166 | PW |
| Домен | .pw |
| Телефонний код | +680 |
|
Країна поставляє на світовий ринок копру і тунця, але в наші дні одержує значний дохід і від сфери туризму. Основа економіки Палау — рибальство, вирощування кокосових горіхів, батату. Тваринництво (велика рогата худоба, свині, кози). Електроенергію виробляють на електростанції потужністю 16 тис. кВт. Добре розвинуті мистецькі ремесла. Регулярне морське сполучення між островами Мікронезії та Сіднеєм (Австралія). Повітряне сполучення з Гуамом.
Етимологія Редагувати
Назва островів палауською мовою, ймовірно, походить від слова beluu («село»), або від aibebelau («непрямі відповіді»), що стосується міфу про створення. «Палау» не слід плутати з «Пулау» — словом з малайської мови, що означає «острів», знайденим у декількох географічних назвах у регіоні.
Географія Редагувати
Острови Палау входять до групи Каролінських островів і лежать за 890 кілометрів на схід від Філіппін, за 1330 км на південний захід від Гуаму та за 650 км на північ від Нової Гвінеї. До групи Палау входить понад 200 островів, але лише вісім з них з постійними мешканцями. Найбільший із них — о. Бабелдаоб. Інші острови — Корор, Малакал, Пелеліу, Ейл-Малк, Ангаур, Пуло-Анна, Мерір, а також острови Каянгел, острови Сонсорол і риф Нгеруангел. На півдні Палау знаходяться атоли — пласкі коралові острови кільцеподібної форми.
Природа і клімат Редагувати
Лісисті північні острови вулканічного походження. Клімат екваторіальний. Середньомісячні температури 24—28 °C. Опадів приблизно 3000 мм у рік. Вічнозелені тропічні ліси. На їх родючих землях вирощують кокоси, фрукти й овочі.
| Клімат Палау (1961–1990) | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. |
| Середній максимум, °C | 30,6 | 30,6 | 30,9 | 31,3 | 31,4 | 31,0 | 30,6 | 30,7 | 30,9 | 31,1 | 31,4 | 31,1 |
| Середня температура, °C | 27,3 | 27,2 | 27,5 | 27,9 | 28,0 | 27,6 | 27,4 | 27,5 | 27,7 | 27,7 | 27,9 | 27,7 |
| Середній мінімум, °C | 23,9 | 23,9 | 24,1 | 24,4 | 24,5 | 24,2 | 24,1 | 24,3 | 24,5 | 24,4 | 24,4 | 24,2 |
| Годин сонячного сяйва | 198,4 | 194,9 | 244,9 | 234,0 | 210,8 | 168,0 | 186,0 | 176,7 | 198,0 | 179,8 | 183,0 | 182,9 |
| Норма опадів, мм | 271.8 | 231.6 | 208.3 | 220.2 | 304.5 | 438.7 | 458.2 | 379.7 | 301.2 | 352.3 | 287.5 | 304.3 |
| Днів з дощем | 19,0 | 15,9 | 16,7 | 14,8 | 20,0 | 21,9 | 21,0 | 19,8 | 16,8 | 20,1 | 18,7 | 19,9 |
| Джерело: Hong Kong Observatory, |
Історія Редагувати
Ймовірно, Палау стали першими островами на яких з'явилися поселенці у цій частині Тихого океану, люди оселилися на них багато тисячоліть тому. У 1885 році папа Лев XIII офіційно визнав за Іспанією право на Каролінські острови, включаючи Палау, у 1886 році Іспанія колонізувала острови. Іспанія продала їх Німеччині в 1898 році. Під час Першої світової війни острови захопила Японія. Під час Другої світової війни острови були захоплені американськими військами в ході Маріанської операції. З 1947 Палау у складі Мікронезії під управлінням США як підконтрольна територія. У листопаді 1993 референдум на Палау схвалив статус Палау як «вільної держави, асоційованої з США». 1 жовтня 1994 проголошена незалежність Палау (опіка США припинена).
Будучи окремим суб'єктом міжнародного права, ця країна знаходиться в асоціації зі США. Цей договір 2010 р. був продовжений.
Довкілля Редагувати
У той час як на більшій частині Палау не спостерігається деградація довкілля, проблемними залишаються такі питання як «динамітне» рибальство, недосконалі споруди для видалення твердих відходів у Корорі, а також значні обсяги виїмки піску і коралів у лагуні Палау. Як і в інших тихоокеанських острівних державах, підвищення рівня моря становить серйозну екологічну загрозу. Затоплення низинних територій загрожує прибережній рослинності, сільському господарству і водопостачанню. Очищення стічних вод та переробка токсичних відходів від добрив і біоцидів також є суттєвою проблемою.
Морські крокодили зустрічаються в мангрових заростях і в деяких частинах скелястих островів. Хоча цей вид, як правило, вважається надзвичайно небезпечним, у сучасній історії Палау сталася тільки одна смертельна атака на людину, і це було в 1960-х роках. У Палау найбільший крокодил має довжину 4,5 метра.
Країна також знаходиться в зоні підвищеної сейсмічної та вулканічної активності, а також відкрита для тропічних штормів. У Палау є проблеми з водопостачанням та нестачею сільськогосподарських угідь для забезпечення продовольством населення.
5 листопада 2005 президент Томмі Ременгесау очолив регіональну екологічну ініціативу під назвою «Мікронезія», яка до 2020 року дозволить зберегти 30 % прибережних вод і 20 % лісів. Після Палау до ініціативи приєдналися Мікронезія, Маршаллові Острови, а також американські території Гуам і Північні Маріанські Острови. Разом цей об'єднаний регіон займає майже 5 % морської зони Тихого океану і 7 % його берегової лінії.
Захист природи Редагувати
25 вересня 2009 року уряд Палау оголосив, що створить перший у світі заповідник для акул. Палау заборонило промисловий лов акул у водах своєї виключної економічної зони (ВЕЗ). Заповідник захищає близько 600 000 квадратних кілометрів океану, що відповідає площі Франції. Президент Джонсон Торібіонг оголосив про створення заповідника на засіданні Організації Об'єднаних Націй, він також запропонував заборонити промисел акул у всьому світі. У 2012 році Палау отримала нагороду Future Policy Award від Всесвітньої ради майбутнього, тому що «Палау є світовим лідером у захисті морських екосистем».
Адміністративний поділ Редагувати
Палау адміністративно складається з 16 штатів (до 1984 року — муніципалітетів). Нижче наведений список штатів з їхньою площею і населенням (станом на 2005 рік):
| Штат | Площа (км2) | Населення |
|---|---|---|
| Аїмеліїк | 52 | 270 |
| Аїраї | 44 | 2,723 |
| Ангаур | 8 | 320 |
| Гатогобеї | 3 | 44 |
| Каянгел | 3 | 188 |
| Корор | 18 | 12,676 |
| Мелекеок | 28 | 391 |
| Нгараард | 36 | 581 |
| Нгарчелонг | 10 | 488 |
| Нгардмау | 47 | 166 |
| Нгаремленгуї | 65 | 317 |
| Нгатпанг | 47 | 464 |
| Нгчесар | 41 | 254 |
| Нгівал | 26 | 223 |
| Пелеліу | 13 | 702 |
| Сонсорол | 4 | 100 |
Найбільші міста Редагувати
Державний устрій Редагувати
Палау — унітарна президентська республіка. Найвищим законодавчим органом державної влади в Палау є Національний конгрес Палау, головою держави виступає Президент Палау.
Населення Редагувати
Чисельність населення — 20,9 тис. (оцінка на липень 2010). Річний приріст — 0,4 % (фертильність — 1,73 народження на жінку). Середня тривалість життя — 68 років у чоловіків, 75 років у жінок. Грамотність — 92 %.
Етнічний склад (за переписом 2005 року):
- палаусці — 72,5 % (14 438 осіб)
- філіппінці — 16,3 % (3253 осіб)
- китайці — 1,6 % (317 осіб)
- в'єтнамці — 1,6 % (321 особа)
- інші азійці — 3,4 % (675 осіб)
- білі — 0,9 % (186 осіб)
- каролінці — 1,0 % (197 осіб)
- інші мікронезійці — 2,4 % (470 осіб)
- інші — 0,3 % (50 осіб).
Мови (за переписом 2005 року):
- палауська (національна) — 62,1 % (12 354 особи)
- англійська — 14,4 % (2871 особа)
- філіппінські мови — 10,0 % (2000 осіб)
- китайська — 1,7 % (331 особа)
- інші мови.
Офіційні мови — палауська та англійська. В окремих штатах статус офіційних мають інші мови: в Сонсоролі — сонсорольська та англійська, в Гатогобеї — тобійська та англійська, в Ангаурі — палауська, японська та англійська.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ 2008 estimate. . CIA World Factbook. CIA. Архів оригіналу за 1 травня 2020. Процитовано 9 серпня 2009.
- Culture of Palau — Every Culture. Retrieved 25 May 2012.
- The Bais of Belau — Underwater Colours. Retrieved 25 May 2012.
- . Hong Kong Observatory. Архів оригіналу за 1 жовтня 2018. Процитовано 2 липня 2018.
- Palau creates world's first shark haven. The Philippine Star. 26 вересня 2009. Архів оригіналу за 4 січня 2013. Процитовано 28 вересня 2009.
- Richard Black (25 September 2009). . BBC News.
- ↑ . Xinhua News Agency. 27 вересня 2009. Архів оригіналу за 30 вересня 2009. Процитовано 28 вересня 2009.
- Sophie Tedmanson (26 вересня 2009). World's first shark sanctuary created by Pacific island of Palau. The Times (London). Процитовано 28 вересня 2009.
- Ker Than (25 вересня 2009). France-Size Shark Sanctuary Created – A First. National Geographic. Процитовано 28 вересня 2009.
- Palau creates shark sanctuary to protect tourism and prevent overfishing. Radio New Zealand. 27 вересня 2009. Процитовано 28 вересня 2009.
- Cornelia Dean (24 вересня 2009). Palau to Ban Shark Fishing. The New York Times. Процитовано 28 вересня 2009.
- . Jakarta Globe. 22 жовтня 2012. Архів оригіналу за 27 жовтня 2012.
- Osborne, P. L. Palau, Republic of / Patrick L. Osborne // Encyclopedia of the Developing World / Ed. Thomas M. Leonard — Routlege, Taylor & Francis Group, 2006. — Vol. 3 — 1759 p. — ISBN 978-0-415-97664-0
Посилання Редагувати
- Палау // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Palau |
- Вікісховище : Атлас Palau.
- Офіційна урядова сторінка
- Современный толковый словарь — Палау (рос.)
- Encyclopedia Britannica — Palau (англ.)
Джерела Редагувати
- «Австралия и Океания. Антарктида» (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1981, стр. 172—178 (рос.)
- Большой атлас мира, издание четвёртое, The Reader's Digest World Atlas, 2007, ISBN 978-5-89355-169-3, стр. 72 (рос.)