Сент-Лю́сія (англ. Saint Lucia, фр. Sainte-Lucie — «Свята Луція, Свята Лукія») — острів і країна на сході Карибського моря, один із Навітряних островів. Отримала незалежність від Великої Британії в межах Співдружності націй у 1979 році; інтеграція з Навітряними островами передбачалася в 1991 році.
| Сент-Люсія | |
| Девіз: The Land, The People, The Light Земля, Люди, Світло | |
| Гімн: "Sons and Daughters of Saint Lucia" | |
| Столиця (та найбільше місто) | Кастрі 14°01′ пн. ш. 60°59′ зх. д.country H G O |
| Офіційні мови | англійська мова |
|---|---|
| Форма правління | Парламентарна демократія |
| - Монарх | Чарльз III |
| - Генерал-губернатор | Невілл Сенак |
| - прем'єр-міністр | Аллен Частанет |
| Незалежність | |
| - від Великої Британії | 22 лютого 1979 |
| Площа | |
| - Загалом | 616,3 км² (178) |
| - Внутр. води | 1,6 % |
| Населення | |
| - оцінка 2016 | 178 015 (178) |
| - перепис 2010 | 165 595 |
| - Густота | 298/км² (49) |
| ВВП (ПКС) | 2018 р., оцінка |
| - Повний | $2 689 мільйонів |
| - На душу населення | $10 042 (91) |
| ІЛР (2004) | 0,790 (medium) (71) |
| Валюта | Східно-карибський долар (XCD) |
| Часовий пояс | (UTC-4) |
| Коди ISO 3166 | LC / LCA / 662 |
| Домен | .lc |
| Телефонний код | +758 |
|
Історія
Сент-Люсію відкрив Христофор Колумб 13 грудня 1502 року — у день святої Люсії (день пам'яті мучениці Луції Сіракузької). Перші спроби заснувати постійне поселення чинили англійці в період з 1605 по 1638 роки, однак вони були невдалі через опір місцевих жителів — войовничих індіанців-карибів.
Уклавши договір з аборигенами, французи заснували поселення в 1650 році. Із середини XVII століття почався масове завезення африканських рабів для робіт на цукрових плантаціях. Згодом у складі населення стали домінувати африканці й мулати.
До 1814 року, коли острів остаточно перейшов під британську юрисдикцію, Сент-Люсія була ареною безперервного конфлікту між Англією і Францією, вона переходила з рук у руки 14 разів, приваблюючи своєю зручною бухтою Кастрі.
У 1803 році, під час наполеонівських воєн, Сент-Люсію в черговий раз захопили англійці, і в 1814 році вона, відповідно до Паризької мирної угоди, відійшла до Великої Британії, перетворившись на її колонію.
У 1834 році британська влада скасувала рабство на острові.
З 1838 по 1958 роки Сент-Люсія входила до складу британської колонії Навітряних островів, з 1958-й по 1962-й — у Вест-Індську Федерацію.
В 1967 році Сент-Люсія отримала статус асоційованої з Великою Британією держави й отримала право самоврядування у внутрішніх справах.
Політична структура
Сент-Люсія — член Співдружності націй, глава держави — король Великої Британії (зараз — Карл III), представлений генерал-губернатором. За конституцією, ним може бути будь-який громадянин Співдружності, який призначається з волі монарха. На практиці, на цей пост призначається зазвичай місцевий уродженець, за рекомендацією голови уряду країни.
Генерал-губернатор (з 2018 року Невілл Сенак, перед тим Калліопа Перлетт Луїзі) дає доручення сформувати уряд і його склад після схвалення парламентом, призначає членів Сенату, за рекомендацією прем'єр-міністра розпускає парламент і призначає нові вибори, підписує закони і затверджує призначення вищих державних чиновників. Законодавча влада — двопалатний парламент. Верхня палата — Сенат (11 місць). 6 сенаторів призначаються за рекомендацією прем'єр-міністра, 3 — за рекомендацією лідера опозиції, 2 — за рекомендацією релігійних, економічних і соціальних груп. Нижня — Асамблея Сент-Люсії (17 депутатів, що обираються населенням на 5-річний термін).
Виконавча влада належить уряду — кабінету міністрів. На чолі його стоїть прем'єр-міністр Сент-Люсії. На цей пост зазвичай призначається після виборів лідер партії або коаліції, яка має більшість в Асамблеї Сент-Люсії.
Основні політичні партії:
- Об'єднана партія робітників — 11 місць в Асамблеї Сент-Люсії.
- Лейбористська партія Сент-Люсії — 6 місць в Асамблеї Сент-Люсії.
Також є непредставлені у парламенті — Національний Альянс і Партія Свободи Сент-Люсії.
Географія
Держава Сент-Люсія розташована на однойменному острові в складі архіпелагу Малі Антильські острови. На півночі межує з островом Мартиніка по протоці Сент-Люсія, на півдні — з островом Сент-Вінсент, що входить до складу держави Сент-Вінсент і Гренадини, по протоці Сент-Вінсент. Відстань до Мартіники близько 39 км, до Сент-Вінсента — 34 км. Зі сходу омивається водами Атлантичного океану, із заходу — Карибського моря (загальна протяжність берегової лінії 158 км).
Каплевидний у плані острів має розміри приблизно 44 км завдовжки і 23 км завширшки при загальній площі 616 км² (другий за величиною в південній групі Навітряних островів).
Острів Сент-Люсія має вулканічне походження, а тому більш гористий, ніж більшість інших островів Карибського моря. По суті, він являє собою вершину древньої вулканічної групи, чиї конуси утворюють основні гірські вершини країни.
По всій довжині острова, з півночі на південь, тягнеться центральний гірський ланцюг Барр-де-л'Іль-Рідж із висотами від 400 до 900 м, досягаючи найбільшої висоти на горі Жімі (950 м) і в вулканічному масиві Пітон (Грос-Пітон — 797 м, Пти-Пітон — 750 м, Морн-Бонін — 640 м) на південному заході. У цьому ж районі в достатку зустрічаються сліди активної вулканічної діяльності — гарячі сірчані джерела, еродовані лавові поля, виходи газу, відкладення сірки. Схили вулканічного масиву зарості пишними тропічними лісами, а численні короткі річки формують широкі і родючі долини.
Узбережжя острова утворено неширокою смугою прибережної низовини і сильно порізане. Південно-східні та північно-західні береги утворюють якусь подобу шхерного району з численними затоками і бухтами, обрамленими безліччю крихітних рифів.
Клімат
Клімат тропічний пасатний; морські вітри пом'якшують жару. Середньомісячні температури 18—26 °С, опадів від 1500 до 3000 мм на рік. Сухий сезон із січня по квітень, сезон дощів — з травня по серпень. Будь-коли протягом року можливі потужні, але короткочасні зливи, що припадають зазвичай наприкінці дня. Нерідкі руйнівні тропічні урагани, особливо часті в кінці літа.
| Клімат Сент-Люсії | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | 29 | 29 | 29 | 30 | 31 | 31 | 31 | 31 | 31 | 31 | 30 | 29 | 30 |
| Середня температура, °C | 26,0 | 26,0 | 26,5 | 27,0 | 28,0 | 28,0 | 28,0 | 28,0 | 28,0 | 28,0 | 27,0 | 26,5 | 27,3 |
| Середній мінімум, °C | 23 | 23 | 24 | 24 | 25 | 25 | 25 | 25 | 25 | 25 | 24 | 24 | 24 |
| Годин сонячного сяйва | 248 | 226 | 248 | 240 | 248 | 240 | 248 | 248 | 240 | 217 | 240 | 248 | 2891 |
| Норма опадів, мм | 125 | 95 | 75 | 90 | 125 | 200 | 245 | 205 | 225 | 260 | 215 | 160 | 2020 |
| Днів з опадами | 14 | 9 | 10 | 10 | 11 | 15 | 18 | 16 | 17 | 20 | 18 | 16 | 174 |
| Джерело: climatestotravel |
Флора і фауна
На острові росте близько 400 видів рослин, причому в багатьох місцях пальми, всілякі чагарники, орхідеї та інші екзотичні квіткові — наприклад, антуріум, утворюють щільний килим, що покриває схили гір, долини, русла річок і навіть узбіччя доріг. Південні і південно-східні схили гір вкриті сухими лісами з переважанням чагарникової субтропічної рослинності. До місцевої фауни належать такі види, як ендемічна земляна ящірка, Icterus laudabilis (сент-люсійська вивільга), Melanospiza richardsoni (сент-люсійська чорна зяблиця) і санта-люсійський амазон (зникаючий національний птах). По всьому острову поширені гризуни агуті і маніка.
Охоронювані території
Численні охоронні природні території:
- Національний парк Піджен-Айленд (заснований в 1979 р.), у якому зібрані практично всі рослини, які ростуть на острові, а також рідкісні види птахів;
- Заповідник Фрігет-Айленд, що лежить на середині східного узбережжя, в північній частині затоки Пралін-Бей, є ділянкою гніздування численних фрегатів, чапель і пари видів рідкісних місцевих птахів: голуба Рамьє і сент-люсійської вивільги;
- Заповідник Марія-Айленд, що лежить на схід від Вйо-Фор, є єдиним середовищем проживання коров'ячої змії «Куве», однією з рідкісних різновидів вужів, а також рідкісної ящірки земляний «зандоліті» (ящірка Марії);
- Національний парк Рейнфорест (Сент-Люсія-Сентрал-Форест-Ресерв-енд-Рейнфорест) охоплює 19 000 акрів пишних гір і долин біля підніжжя піку Морн-Гімі і є домом для гігантської папороті, орхідей, райських птахів та багатьох видів місцевих дерев.
- Заповідник Манкоте-Мангрув, розташований на південно-східному узбережжі острова, на північ Сейблз-Пойнт, є останнім місцем зростання природних мангрових лісів на острові.
Населення
Етнічні групи
Населення Сент-Люсії переважно африканського (141 216 в 2010 році; 85,3 % від загальної чисельності населення) або змішаного афро-європейського походження. (17 965; 10,8 %). Індійське походження має 2,2 % населення (або 3575 жителів у 2010 році) і 0,6 % білі (991). Сент-Люсія також має невелике число індіанців (карибів). Протягом останніх десятиліть кількість індіанців (карибів) збільшилася з 366 за переписом 1991 року (0,3 % населення), до 803 за переписом 2001 року (0,5 % населення) і до 951 в 2010 році (0,6 % населення). Решта 0,5 % населення: китайці (0,1 %) і вихідці з Близького Сходу (0,1 %).
Мови
Офіційною мовою є англійська. Французькою креольською, яку в просторіччі називають «Patwah» (говір), говорить 95 % населення. Ця креольська мова використовується в літературі і музиці, і поступово набирає офіційного статусу. Ця мова сформувалася в ранній період французької колонізації, креолізація відбувалася головним чином завдяки злиттю французької мови і Західно-африканських мов, з деяким впливом лексики корінних карибів та інших мов. Сент-Люсія є членом Франкофонії.
Релігія
За даними перепису 2010 року 90,2 % відсотків населення Сент-Люсії вважаються християнами, 2,3 % сповідують інші релігії і 5,9 % не сповідує жодної релігії і не вказали релігію (1,4 %) населення.
Приблизно дві третини християн є католиками (61,3 % від загальної чисельності населення), і третина протестантами. Адвентисти сьомого дня складають найбільшу протестантську групу, 10,4 % населення. Християни євангельської віри є другою за величиною групою (8,9 %). Наступною за величиною групою є євангелісти (2,2 % населення), за якими слідують баптисти (2,2 %). Інші християни включаючи англіканство становлять (1,6 %), Церква Божа (1,5 %), Свідки Єгови (1,1 %), методисти (0,5 %) і Армія Спасіння (0,2 %).
Кількість не християн мала, до цієї групи включають осіб, які сповідують растафаріанство (1,9 % населення), індуїзм (0,3 %) та іслам (0,1 %).
Адміністративний поділ
В адміністративному відношенні країна поділяється на 11 приходів. У кожному з них є органи місцевого самоврядування — міські та сільські ради та управління.
Source: | |
Див. також
Джерела
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сент-Люсія |
- Сент-Люсія, каталог посилань Open Directory Project
- Saint Lucia: CIA World Fact Book(англ.)
- (англ.)
- Saint Lucia newspapers(англ.)
- St Lucia's Nature
Примітки
- Population & Vital Statistics. Central Statistics Office of St. Lucia. оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 18 листопада 2016.
- ↑ St. Lucia. International Monetary Fund. 2016.
- St Lucia climate. Climates to travel. Процитовано 14 листопада 2018.
Посилання
- Сент-Люсія // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Офшорна зона Сент-Люсія // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.
- Saint Lucia (ISLAND COUNTRY, WEST INDIES) // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)