Дискримінація (лат. discriminatio «розрізнення») — будь-яка відмінність, виключення, обмеження або перевага, що заперечує або зменшує рівне здійснення прав. Поняття охоплює виключення або обмеження можливостей для членів певної групи відносно можливостей інших груп.
Ні у Загальній прав людини передбачається, що країна, що ратифікувала їх, зобов'язана шанувати і забезпечити всім людям, що перебувають на її території й у межах її юрисдикції, права людини без будь-яких відмінностей, таких як раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, сексуальна орієнтація, політичні або інші погляди, національне або соціальне походження, власність, вживання (але не зловживання) наркотиків, народження або інший статус.
У міжнародних відносинах поняття дискримінації також охоплює ставлення до держави (або групи держав), зазіхання на її права, що загрожує загальновизнаним звичаям і принципам міжнародного права. Організації Об'єднаних Націй виключає расову, політичну, релігійну й інші види дискримінації в міжнародних відносинах (ст. 55, 62 і 73).
У 1948 році Загальна декларація прав людини заборонила всі форми расової й іншої дискримінації.
Акти дискримінації можуть відбуватися відкрито чи таємно, вони можуть одержати широке розповсюдження, виконуватися окремими особами або анонімними групами, вони можуть бути одиничними чи систематичними, незначними (наприклад, у жартах) або серйозними, що завдає психічну, матеріальну або фізичну шкоду жертвам.
Форми дискримінації Редагувати
Дискримінація має дві основні форми:
- de jure (або правова), закріплена в законах;
- de facto (або неофіційна), що укоренилася в соціальних звичаях.
Дискримінація de facto має місце в ситуаціях, де домінує група людей, що користується перевагами стосовно меншості. На відміну від дискримінації de jure, що може бути знищена шляхом зміни законів, дискримінацію de facto знищити не просто. Дискримінація de facto звичайно існує тривалий час, тому що вона міцно пускає коріння у звичаї або інститути суспільства. Дискримінація етнічних груп є основним джерелом політичних конфліктів і сецесії (виходу із складу держави).
Види дискримінації Редагувати
Розрізняють пряму і непряму дискримінацію.
Пряма дискримінація характеризується як намір дискримінувати особу чи групу, наприклад, бюро з працевлаштування відкидає претендента певної національної ознаки (єврея, цигана та ін.) або житлова компанія не продає квартири для осіб «кавказької національності».
Непряма дискримінація зумовлена впливом політики або конкретних заходів: це відбувається тоді, коли формально нейтральні правила, критерії або практика ставлять де-факто особу або осіб певної меншини у невигідне становище у порівнянні з іншими. Прикладами можуть бути: мінімальний критерій росту для певної професії (завдяки чому серед заявників може бути виключено набагато більше жінок, ніж чоловіків); або ж не наймати людей з певним іміджем — жінок з довгими спідницями (під що підпадають мусульманки), чоловіків із довгим волоссям або із сережками у вухах (під що підпадають чоловіки із певним особистим смаком), і таке інше. Формально, ці правила є нейтральними щодо, наприклад, етнічної або релігійної приналежності, але, фактично, ставлять у нерівноправне положення різних членів суспільства, а деякою мірою — і представників етнічних та релігійних груп (наприклад, хіджаб: ознака мусульманки).
Дискримінації щодо осіб і соціальних груп за ознакою раси, релігії, ґендера, етнічної приналежності, походження, національності або сексуальної орієнтації заборонена у багатьох міжнародних документах з прав людини і в Лісабонській угоді, що заміняє Конституцію ЄС.
Етнічна Редагувати
Етнічна дискримінація — політичні та соціальні утиски, які здійснюються панівним (домінуючим) у державі етносом щодо одного, кількох або усіх непанівних етносів і проявляються при наданні громадянства, здійсненні судочинства, реалізації прав на соціальний захист і прав людини взагалі, наймі на роботу та звільненні з неї, в умовах праці та її оплати, вирішенні питань освіти та задоволенні ін. культурно-інформаційних потреб. Цей різновид дискримінації має історичні, психологічні та економічні мотивації, які в багатьох суспільствах зумовлені традиційним ставленням до етносів-чужинців як до ворогів. На українських землях етнічна дискримінація з'явилась після входження до складу Королівства Польського. Зокрема, за дослідженнями польського історика А. Янечека, дискримінаційні обмеження русинів у містах мали етнічний, а не конфесійний характер і зберігались навіть у разі переходу русина у римо-католицизм.
Релігійна Редагувати
Релігійна дискримінація — заборона або обмеження діяльності тих чи ін. релігійних конфесій, общин і груп, часткове або повне позбавлення певної частини віруючих громадян прав, пільг, привілеїв, які мають ін. віруючі громадяни. У 20 ст. практикувалася тоталітарними режимами (див. Тоталітаризм). Її мета — послабити вплив тих чи ін. релігігійних конфесій та організацій на політичне й духовне життя суспільства, не допустити появи опозиційних рухів під реліг. гаслами.
Релігійною дискримінацією було пронизане все законодавство СРСР про релігійні культи (заборона політичних акцій певної спрямованості, тотальне обмеження культурно-освітніх рухів та майже повна заборона доброчинної діяльності, свободи слова тощо). Фактично в умовах постійних переслідувань перебувала в УРСР діяльність греко-католицьких священиків (див. Українська греко-католицька церква) у Львівській, Тернопільській та ін. областях.
Гендерна Редагувати
Позитивні дії Редагувати
- аргументи, зорієнтовані виключно на її майбутні переваги, згідно з якими позитивна дискримінація зменшить міжрасові, міжнаціональні та гендерні суперечності, запобігатиме заворушенням, усуне нерівність у розподілі прибутку, ліквідує расові, національні та гендерні упередження, зміцнить почуття власної гідності у негрів, національних меншин і жінок, позитивно вплине на освіту і на дослідницьку працю;
- аргументи, спрямовані в минуле. Такі аргументи привертають увагу до фактів несправедливої расової, національної та гендерної дискримінації в минулому, що обумовлює існування у сучасного суспільства певних обов'язків щодо відшкодування шкоди особам, які належать до зазначених категорій. Їхня основна ідея полягає в тому, що індивіди, протиправно позбавлені чогось «належного», можуть справедливо вимагати якогось «еквівалента» за втрачене;
- позачасові аргументи, відповідно до яких програми позитивних дій легітимно сприяють наближенню расових, національних і гендерних відносин до ідеалів взаємоповаги, довіри та чесних шансів для всіх. Позитивні дії дозволяють встановити справедливі стосунки між людьми на основі їхніх справжніх заслуг, допомагають забезпечити представництво всіх соціальних груп у всіх сферах життя у пропорції, що наближена до їхньої реальної чисельності, створюють можливість адекватної презентації погляду на ту чи іншу проблему кожної соціальної групи під час суспільних дискусій.
- якщо вони приймаються як засіб боротьби з доведеними фактами дискримінації в минулому;
- служать чітко визначеному, легітимному і непереборному завданню уряду;
- не повністю позбавляють представників більшості можливості бути учасниками процесу.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- «Introduction to sociology» / 7th ed. — New York, 2009. — P. 324. (англ.)
- Discrimination and Xenophobia. [ 20 грудня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
- «Official Journal of the European Union» C 306, 17.12.2007 — European Union. (англ.)
- . Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 5 червня 2022.
Джерела та література Редагувати
- Р. В. Пилипчук. Дискримінація [ 24 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
- М. Ф. Рибачук. Дискримінація релігійна [ 23 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 396. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2. Автор: П.Д. Овчаренко.; url: http://history.org.ua/?termin=Dyskryminaciya_etnichna; том: 2
- Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.Автор: М.Ф. Рибачук.; url: http://history.org.ua/?termin=Dyskryminaciya_religiyna; том: 2
- Нікітюк В. О. Статус етнонаціональних меншин (порівняльно-правовий аспект). К., 1996.
Посилання Редагувати
- Дискримінація [ 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Права людини [ 31 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)