Загинув від розриву гранати, прикривши товариша, у бою з ДРГ противника на позиції «Шахта» (вентиляційний ствол шахти «Бутівка-Донецька») на південь від м. Авдіївка. Похований в с. Петропавлівська Борщагівка.
2380
Волков Іван Володимирович
01973-07-1111 липня1973, Суми. Капітан міліції, командир взводу роти ПСМОП «Суми». 16 років служив у пожежній охороні ДСНС. Капітан Сумської команди з пожежно-прикладного спорту, неодноразовий переможець чемпіонатів України. З травня 2014 — в міліції, в лютому 2015 виїхав у четверте відрядження в зону АТО. Залишилася дружина та син-студент.
Помер від вогнепальних поранень у живіт після 4-годинної операції в лікарні Слов'янська, — в командира взводу на блокпосту вистрілив лейтенант БПСМОМ «Миколаїв» в ході конфлікту. Похований на Засумському кладовищі м. Суми.
О 12:40 в секторі «М» (Маріуполь) розвідгрупа заїхала до села Пищевик, де зіткнулася з російськими терористами. В бою від пострілу з гранатомету один військовий загинув на місці, другий дорогою до лікарні, ще двоє поранені. Похований в с. Рубанівка.
О 12:40 в секторі «М» (Маріуполь) розвідгрупа заїхала до села Пищевик, де зіткнулася з російськими терористами. В бою від пострілу з гранатомету один військовий загинув на місці, другий дорогою до лікарні, ще двоє поранені. Похований у Бобринці.
01975-01-2323 січня1975, Зазим'яБроварський районКиївська область. Молодший сержант, водій мінометної батареї 2-го МБ 24-ї ОМБр. З багатодітної родини. За фахом водій, автослюсар, працював на селі. Мобілізований як доброволець. Залишився 19-річний син.
Загинув близько 15:30 поблизу с. Гранітне (Волноваський район) в результаті обстрілу з ПТРК вантажівки ЗІЛ-131, якою військові везли продукти на взводний опорний пункт. Ще двоє військових дістали поранення. Похований в смт Цибулів.
01974-03-011 березня1974, Стадниця (Тетіївський район)Київська область. Солдат, заступник командира бойової машини — навідник-оператор БМП 30-ї ОМБр. З 1995 проходив військову службу за контрактом. Після звільнення в запас працював на спиртзаводі електриком, у СТОВ «Дібрівка агросервіс», ТОВ "АФ «Хліб України». Мобілізований у серпні 2014. Залишилися дружина і троє дітей.
Загинув поблизу смт Луганське на «Світлодарській дузі» внаслідок обстрілу БМП під час ротації на ВОП «Павло-30». Ідентифікований за експертизою ДНК. Похований 6 травня у Стадниці.
Близько 16:00, під час обстрілу з танку позицій біля с. Широкине, в кількох метрах від Володимира розірвався снаряд, він загинув від чисельних уламкових поранень. Похований в смт Мангуш.
01975-12-055 грудня1975, Олександропіль (Солонянський район)Дніпропетровська область. Старший солдат, старший водій 9-ї роти 3-го парашутно-десантного батальйону 25-ї ОПДБр. В школі був активістом ЮІР (Юні інспектори руху), брав участь у художній самодіяльності. Мобілізований 24.03.2014 як доброволець. Двічі був поранений, але повернувся на передову. Залишилися батьки, брат, дружина та 16-річна донька.
Загинув у м. Авдіївка під час виконання бойового завдання. Похований 21 березня в Олександрополі
2390
Афанасенко Віктор Миколайович
01973-10-2424 жовтня1973, Галаганівка (Семенівський район)Чернігівська область. Молодший сержант, навідник ПТРК «Фагот»41-го ОМПБ «Чернігів-2»1-ї ОТБр. З багатодітної родини (6 дітей). Працював комбайнером, трактористом, землевпорядником. Після смерті батьків продав корову, взяв кредит і переоформив на себе паї на 20 гектарів, працював на селі. Мобілізований 02.09.2014. З початку грудня ніс службу у Волноваському районі. Рідних в селі не залишилося, брати і сестри живуть у Білорусі та Росії, на похорон не приїхали.
01975-08-1919 серпня1975, КостопільРівненська область. Сержант, водій окремого танкового батальйону 1-ї ОТБр. Закінчив Камінь-Каширське ПТУ на Волині (1995, столяр). У 1995—1998 служив за контрактом у в/ч ЗСУ м. Костопіль. Водій-далекобійник вантажних перевезень. Мобілізований 05.09.2014 як доброволець. Залишилось двоє дітей.
Підірвався на вибуховому пристрої з «розтяжкою» під час виконання бойового завдання у с. Златоустівка (Волноваський район). Загинув, прикривши собою побратима. Похований в с. Пісків.
2392
Литкін Андрій Володимирович
01976-11-2323 листопада1976, ТомаківкаДніпропетровська область. Солдат, водій 43-го ОМПБ «Патріот». 1993 закінчив Томаківський професійний аграрний ліцей, за спеціальністю «Тракторист-машиніст широкого профілю, водій автомобіля категорії „С“». Мобілізований у липні 2014. Залишились мати і сестра.
Під час бойового виїзду з опорного пункту поблизу с. Славне (Мар'їнський район) близько 16:30 МТ-ЛБ наїхала на протитанкову міну, від вибуху Іван загинув на місці, його брат Роман дістав поранення і травму. Похований в рідному селі.
01979-05-1010 травня1979, ЯкушинціВінницький районВінницька область. Проживав у с. Дашківці (Літинський район) та м. Вінниця. Старший сержант, старший водій автомобільного взводу автомобільної роти батальйону забезпечення 230-ї ОБЗ Командування ПС ЗСУ, в/ч А0549. На військовій службі за контрактом з 2001. 05.03.2015 приїхав до зони АТО у четверте відрядження. Залишилися дружина та донька.
Загинув близько 15:00 в результаті обвалу бетонної плити під час проведення будівельних робіт з укріплення бліндажу на території військового аеродрому Краматорська. Похований у Дашківцях.
01959-10-077 жовтня1959, 55 років, Усть-НераЯкутіяРРФСР. Проживав у м. ШепетівкаХмельницька область, останні 15 років — у с. Іванківці (Хмельницький район). Боєць 1-го окремого інженерно-будівельного батальйону. З родини репресованих (за участь в ОУН і УПА). У 1960-х родина повернулася до України, проживала в Макіївці, з 1970-х — у Шепетівці. Діяч козацького руху Хмельниччини та УНА-УНСО, член УНА. Активний учасник Революції Гідності. Доброволець батальйону УНСО, з осені 2014 — в ЗСУ.
01964-04-1313 квітня1964, 50 років, Дніпро. Мешкав у с-щі Мирне Дніпропетровської області. Спеціаліст ІІ категорії, фахівець групи ППСМОП «Дніпро-1». Колишній військовослужбовець. 05.11.2014 добровольцем прийшов до полку (через вік прийнятий на цивільну посаду), з грудня на передовій виконував завдання з налагодження зв'язку. Залишилися дружина та двоє дітей.
Підірвався на вибуховому пристрої з «розтяжкою» під час патрулювання території поблизу с-ща Піски (Ясинуватський район). Закрив собою гранату, врятувавши життя двох молодих бійців. Похований у Дніпрі.
Загинув об 11:15 в результаті підриву на міні з «розтяжкою» поблизу м. Красногорівка, під час виконання завдання зі встановлення спецобладнання. Похований у Києві.
01989-10-2121 жовтня1989, СолонеДніпропетровська область. Солдат, номер обслуги 93-ї ОМБр. Закінчив з відзнакою Солонянський аграрний ліцей. Мобілізований навесні 2014 як доброволець. Залишились мати і дружина.
Розвідники на автомобілі УАЗ підірвались на протитанковій міні, коли поверталися після виконання бойового завдання, поблизу села Нижнє Лозове (за іншими джерелами — Семигір'я) Бахмутського району, — двоє загинули, ще двоє дістали контузії. Похований у с. Ковалівка.
01981-09-2323 вересня1981, ПриморськЗапорізька область. Старший сержант, головний сержант взводу спостереження та технічних засобів розвідки розвідроти 30-ї ОМБр. 2002 закінчив ВПУ № 40 м. Мелітополь. 2006—2009 служив у 30 ОМБр за контрактом, 2013 повернувся до бригади. На фронті з липня 2014, пройшов бої за Степанівку, Дебальцеве. Залишилися дружина та двоє синів.
Розвідники на автомобілі УАЗ підірвались на протитанковій міні, коли поверталися після виконання бойового завдання, поблизу села Нижнє Лозове (за іншими джерелами — Семигір'я) Бахмутського району, — двоє загинули, ще двоє дістали контузії. Похований у м. Новоград-Волинський.
01961-06-2222 червня1961, КременчукПолтавська область. Солдат, номер обслуги гранатометного відділення 95-ї ОАеМБр. Працював слюсарем на Кременчуцькій автобазі, Крюківському вагонобудівному заводі, у приватних фірмах. Мобілізований як доброволець навесні 2014, на фронті з серпня. Залишилася дружина та донька.
Загинув близько 16:00 в районі м. Авдіївка внаслідок артилерійського обстрілу, утримуючи позиції під час спроби прориву противника з боку м. Ясинувата. Похований у Кременчуці
01981-06-2020 червня1981, КобелякиПолтавська область. Старший солдат, номер обслуги — заступник командира механізованого взводу 17-ї ОТБр. За фахом механізатор. Працював у ПрАТ «Кобеляцький завод продтоварів „Мрія“». Мобілізований у серпні 2014. Залишилася дружина та двоє синів.
Під час пішого патрулювання в районі західної околиці смт Станиця Луганська підірвався на вибуховому пристрої, від отриманих поранень загинув на місці. Ще один боєць зазнав важких поранень. Похований у Кобеляках.
Поблизу міста Артемівськ (Донецька область) в польовому таборі ЗСУ внаслідок пожежі близько 04:00 загинув один військовослужбовець, п'ятьох ушпиталено. За попередніми даними, пожежа сталася внаслідок необережного поводження з вогнем. Військова прокуратура відкрила кримінальне провадження.
Загинув від вогнепального поранення. За повідомленням Геннадія Москаля, близько 15:00 блокпост на трасі «Бахмутка» біля села Оріхове (Попаснянський район) обстріляли з автоматичної зброї. Віталій дістав кульові поранення тулуба і через кілька годин помер у міській лікарні Лисичанська. Похований в с. Євсуг.
01977-01-099 січня1977, Луцьк. Проживав у с. ЗміїнецьВолинська область. Старшина, командир відділення — заступник командира зенітного артилерійського взводу 4-го МБ 24-ї ОМБр. Працював на Луцькому державному підшипниковому заводі на посаді терміста; останнім часом — ковалем на приватному підприємстві. Мобілізований 28.08.2014. Залишилась донька.
Близько 17:00, під час перевірки території, підірвався на міні-«розтяжці» в районі шахти «Пролетарської» поблизу смт Новотошківське (29-й блокпост траси «Бахмутка»), загинув на місці. Похований в с. Муроване.
Загинув від кульового поранення у шию під час бойового зіткнення з ДРГ противника поблизу с-ща Опитне (Ясинуватський район), — у бою прикрив пораненого товариша і потрапив під кулеметний вогонь. Похований у Рівному.
01977-12-2828 грудня1977, КоцюбинськеКиївська область. Проживав у м. Буча. Старшина, головний сержант роти — командир взводу снайперів 1-ї аеромобільно-десантної роти 90-го ОДШБ «Житомир»81-ї ОДШБр. Строкова служба — батальйон СпП Нацгвардії (1996, Сімферополь). Чемпіон України з карате, боксер. Здобув вищу юридичну освіту. Підприємець, директор власної фірми. Активіст ГО «Нові обличчя». Доброволець, у війську з вересня 2014, учасник оборони ДАП. Залишилась дружина та троє дітей.
Вранці на в'їзді до м. Волноваха троє людей, під виглядом українських добровольців, зупинили три вантажні фури під приводом запобігання контрабанди товарів. Близько 07:00 під'їхали працівники СБУ, виник конфлікт. У Мандзика відібрали службове посвідчення і табельний автомат. Після чого ватажок угруповання (Денис Гордєєв, «Адвокат») зробив два постріли з автомата — перший у повітря, а другий — в голову Мандзика. Від отриманих поранень оперативник помер в машині «швидкої допомоги». Похований у Луцьку. Підозрювані у вбивстві затримані.
22 березня в околицях Слов'янська, повертаючись з нічного завдання, автомобіль розвідників підірвався на фугасі і вилетів у кювет, де врізався в дерево. Капітан Шпак дістав важкі поранення, від яких помер 24 березня в лікарні ім. Мечникова м. Дніпро. Похований у Херсоні. Тоді ж був поранений солдат Микола Твердохліб, помер 28 березня.
01991-06-1515 червня1991, КонотопСумська область. Розвідник, ройовийДобровольчого батальйону ОУН. Здобув фах повара. З 2012 служив у розвідроті 1-ї ОТБр. З весни 2014 в Одесі чергував на блокпостах, проводив вишколи в таборі, займався волонтерством. На фронт пішов добровольцем, перебував у складі батальйонів «Айдар», «Азов», «ОУН». З кінця січня 2015 воював у Пісках. Залишились батьки і сестра.
25 березня поблизу с-ща Піски (Ясинуватський район) під час розвідки в районі ДАП просунувся вперед та потрапив у засідку. Витягнути пораненого через обстріли вдалося лише з третьої спроби, в темряві. На ранок помер у лікарні від втрати крові внаслідок вибухової травми. Похований у Конотопі.
2422
Миргородський Олександр Миколайович (Позивний «Батя»)
Загинув від пострілу з АКС-74 у підборіддя в кімнаті на 2-му поверсі бази роти в приміщенні СТО на виїзді з Лисичанська. Слідчий лисичанської поліції через рік закрив справу, — за версією слідства Дмитро здійснив самогубство. Батьки кажуть, що за кілька днів до смерті Дмитро просив їх не вірити у випадкову смерть, якщо щось станеться, і назвав ім'я командира роти Ігоря Радченка («Рубіж»). Через суд справу було поновлено.
За словами 20-річного бійця 24-ї бригади Андрія Бобрика, 26 березня в районі 29-го блокпосту на трасі «Бахмутка» під час артобстрілу загинув екіпаж БМП. Снаряд влучив у бойову машину, і п'ятеро бійців загинули на місці, сам Андрій перед тим встиг вилізти з люка і його відкинуло ударною хвилею. Ще один боєць вижив, але дістав важких поранень. Інших підтверджень немає.
2424
Донецька область. Дільничний інспектор міліції Красноармійського РВ УМВС України в Донецькій області.
Знайдений з вогнепальним пораненням голови поблизу блокпоста у селі Михайлівка (Красноармійський район) Донецької області. За попередніми даними, покінчив життя самогубством, застрелившись з табельного пістолету.
2425
Дяченко Олег Вікторович
01974-04-1616 квітня1974, Кам'янкаЧеркаська область. Сержант, водій роти матеріально-технічного забезпечення 12-го ОМПБ «Київ». Служив механіком-мотористом у Кронштадті на Балтійському флоті, по тому — в Севастополі на суднах ВМС України, звільнився у званні старшини. Займався картингом, автоперегонами, настільним тенісом. Активний учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності. Їздив у зону АТО як волонтер. Мобілізований Святошинським РВК м. Київ. Перевозив зв'язківців батальйону, встановлював антени зв'язку в Щасті, Станиці Луганській. Залишились мати, дружина та двоє дітей.
01984-08-1818 серпня1984, Перемога (Лозівський район)Харківська область. Солдат, інструктор (помічник кулеметника) 4-ї розвідгрупи СпП окремого загону розвідки СпП «Арес»НГУ. Строкова служба — морська піхота, м. Феодосія. 2009 заочно закінчив ХНУВС (бакалавр, «Психологія»). З 2011 — інспектор ППС міліції м. Харкова. Під час Революції Гідності був відправлений до Києва. У травні 2014 звільнився з міліції, працював на будівництвах. 29.01.2015 зарахований на службу в НГУ. Залишились батьки і брат — учасник АТО з 2014.
22 березня в околицях Слов'янська, повертаючись з нічного завдання, автомобіль розвідників підірвався на фугасі і вилетів у кювет, де врізався в дерево. Солдат Твердохліб дістав важкі поранення, від яких помер 28 березня в лікарні ім. Мечникова м. Дніпро. Похований в с. Перемога. Тоді ж був поранений капітан Ігор Шпак, помер 24 березня.
01968-04-1919 квітня1968, ПідволочиськТернопільська область. Капітан, заступник командира з озброєння 4-ї механізованої роти 2-го МБ 72-ї ОМБр. З родини військового. Закінчив Академію ДПСУ, начальник 4-ї застави Чернівецького прикордонного загону, був поранений у 1993 при виконанні обов'язків, продовжив службу в Рівному, 2008 звільнений в запас. Працював у Волочиському КП «ЖЕК». Мобілізований 2014-го як доброволець, на фронті з січня 2015. Залишилися дружина та син.
Дістав поранення у живіт і складну травму хребта в результаті вибуху в зоні АТО. Лікувався у Харкові та Києві, переніс кілька операції. 20 березня відправлений до шпиталю Бундесверу в м. Ульм (Німеччина). Після операції подзвонив мамі, але вранці 31 березня помер. Похований в с. Бобринка.
Помер під час несення служби в районі м. Маріуполь, — не витримало серце. Похований на кладовищі села Матійово.
Квітеньред.
2431
Сірий Олександр Валентинович
01974-11-1717 листопада1974, Красноярський крайРРФСР. З 1991 мешкав у с. Бурімка (Семенівський район)Полтавська область. Військовослужбовець ЗСУ (підрозділ не уточнено). Здобув професію тракториста. З родиною переїхав в Україну. Після строкової служби в ЗСУ працював у селі Бурімка в місцевому господарстві. Мобілізований в липні 2014, з січня 2015 брав участь в АТО.
01965-10-2222 жовтня1965, Глибоке (Бориспільський район)Київська область. Сержант, військовослужбовець ДПСУ. Служив у прикордонних військах, працював у Бориспільському аеропорту. Мобілізований як доброволець у червні 2014. Службу проходив у складі екіпажу БТР, з липня служив на адмінкордоні з Кримом у Чаплинському районі, по тому переведений до Маріуполя. Залишилася дружина та 4 дітей, — дві доньки 1997 і 1999 р.н. та двоє синів 2001 і 2014 р.н. Після смерті батька син Ігор вступив до Військового ліцею імені Івана Богуна.
01964-02-2727 лютого1964, 51 рік, ЧирчикУзбекистан. Проживав у ЛуцькуВолинська область. Капітан, військовослужбовець 122-го окремого аеромобільного десантно-штурмового батальйону 81-ї десантно-штурмової бригади (Дружківка). В Узбекистані розпочав армійську службу, звільнився у званні капітана, після чого переїхав на Волинь. Працював підприємцем на Центральному ринку Луцька. Мобілізований у серпні 2014 року як доброволець. Старший син Юрія захищає Україну в складі 25-ї аеромобільної бригади.
Загинув внаслідок підриву на міні поблизу міста Авдіївка (Донецька область). 8 квітня з воїном попрощалися у Луцьку, похований у селі Усичі Луцького району.
Отримав тяжкі поранення 3 квітня внаслідок підриву на міні поблизу міста Авдіївка (Донецька область). Від отриманих поранень вранці 5 квітня помер у Дніпропетровській лікарні ім. Мечникова. Похований у Рівному на Басівкутському кладовищі поряд із батьком.
Загинув близько 9:30, в результаті обстрілу ВОП «Фасад» на мосту біля м. Щастя з ПТРК, — ракета влучила у мінний шлагбаум, здетонували міни ТМ-62, від вибуху загинули четверо військовослужбовців, які перебували поряд у машині. Похований в смт Борова.
Загинув близько 9:30, в результаті обстрілу ВОП «Фасад» на мосту біля м. Щастя з ПТРК, — ракета влучила у мінний шлагбаум, здетонували міни ТМ-62, від вибуху загинули четверо військовослужбовців, які перебували поряд у машині. Похований у місті Мерефа Харківського району.
01958-06-3030 червня1958, 56 років, Хлібне (Лозівська міська рада), Харківська область. Проживав в смт Панютине. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 5-ї МР 2-го МБ 92-ї ОМБр. Електромонтер на Панютинському вагоноремонтному заводі. Активний учасник Революції Гідності, один з організаторів самооборони у Лозовій. Мобілізований як доброволець. Залишились дружина, двоє дітей та 5 онуків.
Загинув близько 9:30, в результаті обстрілу ВОП «Фасад» на мосту біля м. Щастя з ПТРК, — ракета влучила у мінний шлагбаум, здетонували міни ТМ-62, від вибуху загинули четверо військовослужбовців, які перебували поряд у машині. Похований в с. Хлібне.
01982-06-2525 червня1982, ПересипкиПутивльський районСумська область. Старший солдат, снайпер 5-ї МР 2-го МБ 92-ї ОМБр. Строкова служба — снайпер у спецпідрозділі розвідки. Працював єгером, останні роки — у Києві на заробітках. Мобілізований 04.08.2014. Залишилась донька.
Близько 9:30 російські бойовики з ПТРК обстріляли ВОП «Фасад» на мосту біля м. Щастя. В результаті влучення ракети в мінний шлагбаум здетонували міни ТМ-62, від вибуху троє військовослужбовців загинули на місці, Олексій помер від поранень дорогою до лікарні. Похований в с. Пересипки.
Загинув близько 10:55 поблизу с. Широкине, — під час зміни позицій для покращення коригування вогню позашляховик з військовими підірвався на протитанковій міні. Внаслідок вибуху офіцер дістав мінно-вибухову травму, що несумісна з життям. Похований у Запоріжжі.
Загинув близько 10:55 поблизу с. Широкине, — під час зміни позицій для покращення коригування вогню позашляховик з військовими підірвався на протитанковій міні. Внаслідок вибуху загинули двоє коригувальників, водій Геннадій Замотаєв зазнав важких поранень. Похований у Запоріжжі.
01967-04-055 квітня1967, Куна (Гайсинський район)Вінницька область. Проживав у м. Одеса. Прапорщик, розвідник 28-ї ОМБр. Закінчив Немирівський будівельний технікум. Останні роки працював будівельником в Одесі. Мобілізований у липні 2014 як доброволець. Залишилась донька і внук в РФ.
Загинув в смт Борівське поблизу Сєвєродонецька, у місці дислокації військового підрозділу, через вибух гранати «Ф-1». Ще двоє бійців отримали поранення. Похований у Морозовичах.
01975-01-011 січня1975, ОчаківМиколаївська область. Старший мічман, командир підрозділу 36-ї окремої бригади берегової оборони ВМС ЗСУ. Залишилася дружина та двоє дітей, донька і син. Сергій Козаков представлений командуванням до військового звання лейтенанта.
Загинув під Маріуполем, врятувавши життя вісьмох бійців. Близько 2:00 на позиції військових виникла пожежа. Сергій забіг у намет, де спали бійці, підняв їх по тривозі та виштовхнув з намету. У цей момент через пожежу вибухнули боєприпаси, воїн отримав поранення несумісні із життям. За попередньою версією, пожежа стала наслідком диверсії терористів. 10 квітня на території військової частини А2637 Сергія провели в останню путь та поховали в очаківській землі.
Загинув у селищі Піски (Ясинуватський район) під Донецьком, підірвався на міні під час виконання бойового завдання. Похований на центральній алеї Ямпільського міського кладовища.
01985-03-2525 березня1985, ОбухівКиївська область. Старший солдат 11-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше 11-й БТО «Київська Русь»). Закінчив Кооперативний економічний технікум. У 2003—2004 роках проходив строкову військову службу. Працював на Київському картонно-паперовому комбінаті машиністом автоматизованих ліній. У травні 2014 року добровольцем пішов захищати Батьківщину.
Загинув внаслідок артилерійського обстрілу російськими збройними формуваннями селища Опитне (Ясинуватський район) під Донецьком, на лінії розмежування з окупованою територією. Олег загинув, коли намагався допомогти своїм пораненим побратимам.
Загинув від снайперської кулі поблизу Курахове (Донецька область). Похований на Лісовому кладовищі Києва.
2451
Рубцов Геннадій Анатолійович
01967-11-1515 листопада1967, РРФСР, СРСР. Водій 2 відділення 1 взводу роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2 батальйону оперативного призначення 27-й бригади Національної гвардії України, в/ч 3066 (Київ). Був призваний 4 лютого 2015 року Дніпровським районним у м. Києві військовим комісаріатом. Залишились дружина, донька та син.
019881988, МаріупольДонецька область. Лейтенант міліції, дільничний інспектор Жовтневого райвідділу міліції Маріупольського МУ ГУ МВС України в Донецькій області. Був єдиним сином у матері. Починав службу в Іллічівському райвідділі міліції Маріупольського МУ, останній рік працював на посаді у Жовтневому райвідділі. Був поранений під час спроби захоплення терористами в/ч 3057 Нацгвардії в Маріуполі у квітні 2014. Залишились мати, дружина.
Виїхав для перевірки місця знаходження підозрюваного у вимаганні, за адресою його проживання у м. Маріуполь. Господар будинку, раніше судимий Шилін С. В., при зустрічі завдав правоохоронцю не менше 10 ударів сокирою в голову, міліціонер помер на місці. Похований у Маріуполі. Злочинця затримано вночі 11 квітня, слідством встановлено що він із травня 2014 в складі терористичної організації «ДНР» брав участь у захопленні держустанов Маріуполя. В березні 2018 Шиліна засуджено до довічного ув'язнення.
На блокпосту поблизу с. Врубівка (Попаснянський районЛуганська область) через необережне поводження зі зброєю боєць Нацгвардії вистрелив з автомата у свого колегу, який від отриманих поранень в шию помер на місці. Винуватця засуджено до трьох років позбавлення волі. Загиблий був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» та відзнакою «За доблесну службу» (посмертно).
01976-07-2020 липня1976, Ройлянка (Саратський район)Одеська область. Солдат 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). 1992 року закінчив Старокозацьке сільськогосподарське училище, де здобув професію механізатора. Пройшов строкову армійську службу, працював у рідному селі в колгоспі ім. Карла Маркса з 1993 по 2002 рік. У 2002—2010 роках проживав на батьківщині дружини, в селі Павлівка (тепер — Роздільнянського району), у 2010 після розлучення повернувся до рідного села, де працював і проживав до останнього часу. Призваний за мобілізацію 6 серпня 2014 року. Залишилося двоє дітей, 13-річна донька та 4-річний син.
Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок підриву на «розтяжці» поблизу с. Березове (Мар'їнський район) Донецької області. Похований в с. Ройлянка.
01979-12-022 грудня1979, Кропивницький. Солдат, стрілець 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Закінчив ПТУ № 8 у Кіровограді, відслужив в армії. До війни працював на підприємстві «Креатив». Мобілізований у лютому 2015 року.
Покінчив життя самогубством біля села Зайцеве (Артемівський район) Донецької області, вистрелив собі у підборіддя з автомату АКС-74. Похований у рідному селі 6 травня 2015 року.
01991-10-077 жовтня1991, МелітопольЗапорізька область. Молодший сержант, далекомірник роти охорони 25-ї гвардійської бригади транспортної авіації, в/ч А3840 (Мелітополь). Мобілізований 11 серпня 2014 року, кілька разів писав рапорти про переведення на східний фронт, відряджений до зони АТО 29 березня 2015 року у складі зенітного розрахунку зведеного загону Повітряних сил ЗСУ. Залишився маленький син.
Під час чергового обстрілу українських позицій (опорний пункт «Зеніт») поблизу міста Авдіївка (Донецька область) близько 9:00 уламок снаряду 120-мм міни влучив у ящики з боєзапасами в бліндажі. Від вибуху боєзапасів Богдан і ще четверо його товаришів, які перебували у бліндажі, загинули на місці. Упізнання проводилося за експертизою ДНК. 22 червня 23-річного захисника провели в останню путь в Мелітополі.
Під час чергового обстрілу українських позицій поблизу міста Авдіївка (Донецька область) уламок снаряду 120-мм міни влучив у ящики з боєзапасами в бліндажі. Від вибуху боєзапасів 5 бійців, які перебували у бліндажі, загинули на місці. Упізнання проводилося за експертизою ДНК. 23 вересня 2015 року у рідному селі відбулося поховання. В квітні 2017 року волонтери повідомили, що знайдені і повернуті додому останки Олександра Тищенка, поховання 8 травня у с. Мигалки.
01988-03-1818 березня1988, УзинБілоцерківський районКиївська область. Солдат 40-ї бригади тактичної авіації, в/ч А1789 (Васильків), в зоні АТО у складі зведеного загону Повітряних сил ЗСУ. 2006 року закінчив Білоцерківський професійний ліцей № 15, де здобув професію слюсар з ремонту автомобілів. Строкову службу проходив у навчальному центрі «Десна». Під час війни був мобілізований 1 серпня 2014 року, з 5 листопада перебував у зоні АТО під Донецьком. Залишилися мати, сестра, брат.
Під час чергового обстрілу українських позицій поблизу міста Авдіївка (Донецька область) уламок снаряду 120-мм міни влучив у ящики з боєзапасами в бліндажі. Від вибуху боєзапасів 5 бійців, які перебували у бліндажі, загинули на місці. Упізнання проводилося за експертизою ДНК. 12 серпня 2015 року Дмитра поховали на Новому міському кладовищі Узина.
Під час чергового обстрілу українських позицій поблизу міста Авдіївка (Донецька область) уламок снаряду 120-мм міни влучив у ящики з боєзапасами в бліндажі. Від вибуху боєзапасів 5 бійців зведеного загону Повітряних сил (один з мелітопольської в/ч і четверо — з васильківської в/ч), які перебували у бліндажі, загинули на місці. Упізнання проводилося за експертизою ДНК. 12 вересня 2015 року Василя поховали на сільському кладовищі у Кузьминцях.
Під час чергового обстрілу українських позицій поблизу міста Авдіївка (Донецька область) уламок снаряду 120-мм міни влучив у ящики з боєзапасами в бліндажі. Від вибуху боєзапасів 5 бійців зведеного загону Повітряних сил (один з мелітопольської в/ч і четверо — з васильківської в/ч), які перебували у бліндажі, загинули на місці. Упізнання проводилося за експертизою ДНК. В серпні 2015 року Олексія поховали у Дибинцях.
01992-03-1414 березня1992, Київ. Гранатометник рою добровольців «Чорного Комітету» у батальйоні «ОУН». Мати військова. До війни був активним борцем проти режиму Януковича, учасником Революції Гідності. Передивлявся багато батальйонів з розрахунком на те, щоб не підписуватись ані під МВС, ані під ЗСУ і обрав батальйон «ОУН», куди пішов добровольцем. Свій АГС назвав «Бобом». Пробув місяць у селищі Піски. 1 березня 2015 року повернувся на ротацію до Києва, через деякий час повернувся на передову.
Під час бою на околицях селища Піски (Ясинуватський район) Олег до останнього відстрілювався, щоб врятувати побратимів від оточення і дати їм можливість вивести поранених з поля бою. У перестрілці воїн отримав смертельне поранення. 18 квітня з 23-річним захисником попрощалися у Києві.