Путаненко Василь Миколайович Васи ль Микола йович Путане нко 8 червня 1976 19760608 13 квітня 2015 сержант Збройних сил

1991 року закінчив Кузьминецьку школу, 1994-го — Ржищівське ПТУ № 28, здобув професії тракториста-машиніста широкого профілю та водія автомобіля. Протягом 1994—1996 років проходив військову підготовку в Гайсині, по тому проходив службу в повітряних військах у Криму.

Демобілізувавшись, з 1996 по 2003 рік працював трактористом в КСГП «Славутич» села Кузьминці. Після ліквідації господарства працював у селі Великі Пріцьки, ФГ «Вікторія», згодом — машиніст-бульдозерист у ТОВ «Кузьминецький цегляний завод». З грудня 2011 року працював охоронцем у ПрАТ КФ «Лагода». Був одружений з Путаненко Ольгою Миколаївною.

У часі війни — водій 40-ї бригади тактичної авіації, у складі зведеного загону «Дика качка».

13 квітня 2015-го під час одного з обстрілів терористами українських позицій (опорний пункт «Зеніт») поблизу Авдіївки уламок снаряду 120-мм міни влучив у ящики з набоями в бліндажі. Від вибуху загинули Олександр Тищенко, Олексій Вовченко, Дмитро Гура, Василь Путаненко, Богдан Гончаренко.

Упізнаний за експертизою ДНК. 12 вересня 2015 року похований у Кузьминцях.

Без сина лишилася мама.

Нагороди та вшанування ред.

Указом Президента України № 553/2015 від 10 жовтня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
15 грудня 2015 року на фасаді Кузьминецької школи відкрито меморіальну дошку пам'яті Василя Путаненка.

Примітки ред.

Указ Президента України від 10 жовтня року № 573/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела ред.

Путаненко Василь Миколайович [ 20 травня 2017 у Wayback Machine.]
Відкрито меморіальну дошку пам'яті Василя Путаненка [ 16 жовтня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України від 10 жовтня року № 573/2015 «Про відзначення державними нагородами України»