Цибулів

Цибулі́в — селище міського типу в Україні, в Уманському районі Черкаської області, у складі Монастирищенської міської громади. Розташоване на обох берегах річки Цибулівка (притока Гірського Тікичу) за 12 км на північ від міста Монастирище та за 18 км від станції Монастирище. Населення становить 3 469 чоловік (станом на 1 січня 2021 р.).

смт Цибулів
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Уманський район
Громада	Монастирищенська міська громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване	15 століття
Статус	із 1965 року
Площа	км²
Населення	▼ 3 469 (01.01.2021)
Поштовий індекс	19114
Телефонний код	+380 4746
Географічні координати	49°04′24″ пн. ш. 29°50′50″ сх. д. / 49.07333° пн. ш. 29.84722° сх. д. / 49.07333; 29.84722Координати: 49°04′24″ пн. ш. 29°50′50″ сх. д. / 49.07333° пн. ш. 29.84722° сх. д. / 49.07333; 29.84722
Висота над рівнем моря	213 м
Водойма	річка Цибулівка
Відстань
Найближча залізнична станція:	Монастирище
До станції:	18 км
Селищна влада
Адреса	смт Цибулів, вул. Ватутіна, 21
Голова селищної ради	Кучеренко Сергій Володимирович
Карта
Цибулів
Цибулів
Цибулів у Вікісховищі

Історія

Палац Рогозинських (малюнок Наполеона Орди 1870 р.)

Навколо селища виявлено залишки поселень трипільської та черняхівської культур, унікальне городище X—VIII ст. до н. е. в урочищі «Стінка». Зафіксовані також залишки городища XVII ст. н. е. на території Старосілля, поселення давніх часів — на території парку.

Польські автори у своєму дослідженні «Географічний словник Королівства Польського та інших слов'янських теренів» (1880 р.) пишуть, що Цибулів було засновано ще у XIV ст. і носив назву Сорочин.

У 1569 році Цибулів по­трапив до Уман­ського повіту Брацлавського воєвод­ства.

У 1600-х роках власником Цибулева Олександр Янчинський, котрий у 1608 році продає його Анні Корецькій. Ось ця княгиня збудувала поселення зовсім на новій території, а саме на згині річки Цибулівки (де тепер парк і лікарня). З цього часу, вірогідно, поселення й стало називатися уже Цибулевом, а не Сорочином. Є джерела, в котрих зафіксовано, що уже у 1613 році Цибулів став містечком (тобто заселеним євреями і поляками — ремісниками та торговцями). На карті Г. Боплана за 1620—1630 роки поселення уже носить назву Цибулів.

Стара частина поселення стала з тих пір на­зиватися Старосіллям. Воно й тепер знахо­диться справа на горі, за річкою, якщо в'їжджати з Монастирища.

У 1630 році селище уже належало Олександру Фащевському, котрий продав його Флорію Потоцькому.

У червні 1648 року під час Визвольної війни Цибулів з польської неволі виз­воляли козацько-селянські загони Максима Кривоноса та уманського полковника Івана Ганжі. Під час цього повс­тання татари здійснили черговий набіг і знищили Цибулів, котрий мав у цей час свою фортецю.

Цибулів у 1703 році захопили спадкоємці Флорія Потоцького — Рогозинські, які уже до 1725 року перетворили селище знову у містечко, збудували маєток на території теперішньої лікарні та будинку культури. У 1755 році на Старосіллі збудували дерев'яну Покровську православну церкву.

Під час народно-визвольного повстання 1768 року проти феодально-кріпосного й національного гніту на території Цибулева діяв повстанський загін, очолюваний ватажком Паралюшем. До повстанців приєднувалися й місцеві селяни.^{[джерело?]}

У 1793 році відбувся другий поділ Речі Посполитої. Після нього Правобережжя, а отже, і Цибулів були приєднані до Російської імперієї у складі Липовецького повіту Київської губернії. Липовецький повіт росіяни поділили на 16 волостей. Серед них була і Цибулівська, до якої включили 9 сіл: Антоніну, Шабастівку, Княжу Криницю, Шарнопіль, Зарубинці, Княжики, Новосілку, Цибулів, з 1823 року — Владиславчик. На чолі волості поставили старшину, в селах — старост, утворили волосну та сільську управи. У Цибулеві на постій розмістили російських солдат Уманського полку.

За освітянською реформою 1864 року, у селі в 1883 році відкрили однокласну церковно-парафіяльну шко­лу. Вона знаходилася на Старосіллі біля церкви.

За судовою реформою 1864 року у Цибулеві діяв незалеж­ний волосний суд, у Монастирищі була резиденція мирового судді, в Умані — окружного суду при­сяжних.

Таким чином у Цибулеві, що став адмініст­ративним центром волості, поступово зароджу­валося громадсько-політичне життя. З 1864 р. ма­єтком став керувати Владислав Іпполітович Рогозинський. До цього він був предводителем дво­рянства Липовецького повіту, а маєтком управляла його мати.

Значною подією для селища став 1876 рік: по­міщики Цибулева, Копіювати, П'ятигір, Монастирища, один з Поділля та австрійський підданий, об'єднавшись у товариство, розпочали будівництво цукроварні. Устаткування закупляв і на­правляв з Європи один із засновників заводу Йосиф Подоський.

Працював завод на дровах (спалював за сезон 2500 кубічних саженів), переробляв за добу 1,5 тисячі 12-пудових берковців, або 3 тисячі цент­нерів.

Напередодні Першої світової війни селище складалося із чотирьох частин: Старосілля та Тягуна (у першій жили селяни-українці, у другій — євреї), території цукрозаводу та благодійної лікарні, котра знаходилася неподалік від колишньої станції Івахни на Бевзах. Будинків було 699 (селянських — 476, єврейських — 223), жителів всього 3633 (3 тис. селян-українців, 633 — євреї), чоловіків 1865, жінок — 1798. Біля заводу зна­ходилося 11 будинків, в них жителів — 96. Зафік­совано і т. з. церковний хутір на 3 двори. Існувало дві школи: церковна (Старосілля) та однокласне училище на Тягуні. Законоучителем та священиком тоді був Самуїл Левіцький.

Під час революції 1905—1907 рр. 1907 року в Цибулеві розгорнулися події, які привернули до себе увагу царських властей. У травні застрайкували робітники-поденники, які працювали на бурякових плантаціях. Вони зажадали підвищення заробітної плати. До них приєдналися селяни сусідніх сіл. Виступ страйкуючих набрав такого характеру, що поліції було не сила справитися з ними. Лише за допомогою викликаного військового загону поміщикові вдалося розправитися з селянами. Частина страйкарів була покарана на місці, а решта відправлена до липовецької в'язниці. 2—3 жовтня відбувся на цукровому заводі страйк робітників, в якому взяло участь 400 чоловік. Вони вимагали підвищити заробітну плату. Робітники добилися свого.^{[джерело?]}

Цукрозавод став власністю заможних єврейських родин, що тримали контрольні пакети паїв, Грінбергів та Гальперіних. В 1909 році старе при­міщення заводу у ніч з 12 на 13 січня згоріло. Ще й тепер стверджують про те, що власники заводу заплатили великі гроші людині, котра вчинила цей підпал, і в ту ж ніч відправили її до Америки, щоб замести сліди злочину. Самі ж одержали 570 тисяч карбованців страховки і в тому ж році оновили будівлі і заводське устаткування. У 1915 р. будівницт­во продовжувалося, проте Перша світова війна, а потім і Українська революція не дали власникам можливості довести розпочату справу до кінця.

У жовтні 1917 року впаду у Петрограді за­хопили більшовики. Вони закликали до боротьби проти поміщиків і обіцяли передати селянам землю. Дізнавшись про це, жителі Цибулева вчинили злочинні дії - спочатку пограбували маєток Рогозинських, а потім спалили його, вигнали з еко­номій управителів, повалили пам'ятник царю.

9 лютого 1918 року у волості встановив радян­ську владу загін червоногвардійців на чолі з членом Київського обкому партії більшовиків Ю. Куликом. Загін ліквідував владу старшини та старост, при­значив ревком (революційний комітет). Почалося самозахоплення земель.

Однак радянську владу так і не встигли сфор­мувати: у березні селище визволили німці. З ними прийшли невеликі загони вояків Центральної Ради. Була відновлена управа, німці зажадали повернути пограбоване поміщи­цьке майно. Хто не повертав — платив контрибу­цію.

У грудні 1918 року німці залишили Цибулів, а їх місце зайняли війська Української Директорії — нової української влади. Проте, 22 березня 1919 року село окупував 7-й Сумський піхотний полк біль­шовиків. Його командир Іван Бочкін знову створив у селі ревком.

В кінці літа 1919 року у селище прийшли денікінці, котрі праг­нули відновити царські порядки і пограбували селян. Проте у грудні 1919 — січні 1920 року радян­ську владу тут встановили остаточно.

Відомі люди

Народились

• Білоусов Віктор Федорович (5 червня 1952) — український політик;

• Бондар Алла Григорівна (12 травня 1921 — 6 жовтня 1981) — радянський вчений-хімік, доктор технічних наук, державний діяч;
• Дзигунський Михайло Якович (15 травня 1921 — † 7 травня 1944) — Герой Радянського Союзу;
• Дорошенко Михайло (21 травня 1899 — 15 квітня 1986) — український мемуарист;
• Корнійчук Володимир Петрович (24 серпня 1947) — український письменник, журналіст, театральний критик;
• Луценко Зінаїда Валентинівна (16 січня 1974) — письменниця;
• Пахолюк Іван Арсентійович (29 вересня 1916 — † 14 липня 1967) — Герой Радянського Союзу;
• Рябокінь Яків (6 вересня 1895 — † 12 травня 1937) — сотник морської піхоти Армії УНР.

Поховані

• Кізім Петро Анатолійович (1991—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Микульський Володимир (1969 -2022) - солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Галерея

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

Посилання

1. . Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 31 серпня 2020. 
2. . Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 18 червня 2022. 
3. www.warheroes.ru(рос.)
4. www.warheroes.ru(рос.)

Література

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
• Нариси з історії поселень Монастирищенського району Черкаської області/ І. І. Волошенко. — Монастирище: [б.в.], 2003. — 464 с.

Посилання

• Погода в смт Цибулів
• Cybulów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 718. (пол.)