П'яти́гори — село в Україні, у Тетіївській міській громаді Білоцерківського району Київської області. Розташоване на обох берегах річки Молочна (притока Росі) за 18 км на схід від міста Тетіїв. Населення становить 1 623 особи (станом на 1 липня 2021 р.).
| село П'ятигори | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Київська область |
| Район | Білоцерківський район |
| Громада | Тетіївська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA32020210210055322 |
| Облікова картка | П'ятигори |
| Основні дані | |
| Засноване | 1579 |
| Населення | ▼ 1623 (01.07.2021) |
| Площа | 5,712 км² |
| Поштовий індекс | 09841 |
| Телефонний код | +380 4560 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°20′23″ пн. ш. 29°54′32″ сх. д. / 49.33972° пн. ш. 29.90889° сх. д.Координати: 49°20′23″ пн. ш. 29°54′32″ сх. д. / 49.33972° пн. ш. 29.90889° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 237 м |
| Відстань до районного центру | 18 км |
| Найближча залізнична станція | Тетіїв |
| Відстань до залізничної станції | 20 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Сікорського, 3, с. П'ятигори, Київська обл., 09841 |
| Карта | |
П'ятигори | |
П'ятигори | |
| Мапа | |
| П'ятигори у Вікісховищі |
Історія ред.
Дата заснування села Триножина, спадкового володіння українського панського роду 15-16 ст. Красносельських, невідома. В документах уперше згадується 1579 р., коли Юхно і Роман Красносельські діляться панськими маєтками - Криківцями, Триножином і Ольбачевом.
Четверо синів Юхна Краснопольського через часті татарські напади змушені у 1596 році продати свої спустошені володіння могутньому князеві Янушеві Острозькому.
Він перейменував Триножин на П'ятигори Пустинні, збудував тут укріплення для захисту від татар. Після купівлі Острозьким ще й Тетієва ці маєтки, названі Тетіївщиною, увійшли до Острозької ординації. 1620 року вся ординація перейшла до поріднених з Острозькими князів Заславських.
У роки Хмельниччини П'ятигори з 1649 р. були сотенним містечком Білоцерківського полку. Давні укріплення козаки зміцнили валом і ровом. 1655р. поблизу містечка, на так званому Дрижиполі, відбулася велика битва військ Б. Хмельницького й В. Шереметєва з польським військом і татарами, наскільки запекла, що за словами літописця, "трупом жілнірським козаки отаборились, бо не тилко вдень, але й уночі билися рукопаш". За три дні гетьман вивів уперед гармати і піхоту й почав наступ на польський табір. Зазнавши великих втрат, полки з татарами відступили.
Згодом власниками П'ятигір були Сангушки, Ледуховські, Островські.
В роки Коліївщини під П'ятигорами відбувся бій гайдамаків з російським загоном підполковника Бринка. Після придушення повстання в містечку проводили масові страти гайдамаків.
Після поділу Польщі 1793 р. й захоплення Правобережжя Росією, з 1796 року короткий час П'ятигори були повітовим містом, центром П'ятигірського повіту. Проте вже 1800 року центр повіту було перенесено у місто Тараща і повіт названо Таращанським.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі П'ятигірської волості Таращанського повіту Київської губернії, мешкало 2163 особи, налічувалось 350 дворів, існували православна церква, костел, синагога, єврейський молитовний будинок, лікарня, 4 постоялих двори, 3 постоялих будинки, 35 лавок, 3 кузні, водяний та кінний млини, 2 шкіряних заводи.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4383 особи (2108 чоловічої статі та 2275 — жіночої), з яких 2915 — православної віри, 1385 — юдейської.
Населення ред.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,12% |
| російська | 1,59% |
Сучасність ред.
Основними сільгосппідприємствами, що забезпечують мешканців роботою, є СВК «П'ятигори» та П'ятигірський відділок ДП ДГ «Шевченківське». У П'ятигорах добре розвинена соціальна інфраструктура — є 2 корпуси школи, дитячий садок «Горобинонька», будинок культури, амбулаторія, відділення Ощадбанку, пошта, 2 філії Тетіївської бібліотеки.
Пам'ятки ред.
- Успенська церква (1821 рік, пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер 950).
- П'ятигірський парк (XIX ст., парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення). У парку знаходиться колишня садиба Ліпковських 2 пол. ХІХ ст.
- Садибний будинок (кін. XIX ст., пам'ятка архітектури місцевого значення).
- Магазин (кін. XIX ст., пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 94-кв)
- Пам'ятний знак жертвам Голодомору (пам'ятка історії місцевого значення)
- Братська могила радянських воїнів і пам'ятник воїнам-односельцям (пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер 877)
- Пам'ятний знак Героям Небесної Сотні (пам'ятка історії місцевого значення)
- Пам'ятник Герою Радянського Союзу С. Х. Сікорському (пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення)
Відомі люди ред.
В селі народився Сікорський Степан Харитонович (нар.1918 — † 1943) — Герой Радянського Союзу.
Похований Марков Микола Анатолійович (1960—2016) — український громадський діяч та волонтер.
Сухенко Юрій Григорович (30 вересня 1951, м. Вишнівець, Тернопільської області, СРСР — 12 березня 2020 - 69 років) — закінчив П'ятигірську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів, український науковець, академік, фахівець у галузі харчової промисловості, доктор технічних наук (1999), професор (2003).
Погорілий Леонід Володимирович — (13 вересня 1934, с. Черепин, Тетіївського району - 26 вересня 2003 - 69 років) — закінчив П'ятигірську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів, доктор технічних наук, академік Української академії аграрних наук, Академії інженерних наук України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України, член Асоціації сільськогосподарських інженерів США , видатний спеціаліст вітчизняного сільгоспмашинобудування, фундатор системного підходу до методології випробувань сільськогосподарської техніки .
Галерея ред.
Див. також ред.
Примітки ред.
- СОЦІАЛЬНИЙ ПАСПОРТ Тетіївської міської територіальної громади.
- Мартиролог, Київська, 1062
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-86)
- (рос.) Герои страны.
Джерела ред.
- Офіційна сторінка с. П'ятигори в Facebook
- Історичні відео про с. П'ятигори
- Офіційний сайт с. П'ятигори
- Piatyhory // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 61. (пол.).— S. 61-63. (пол.)
| Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |