Опо́рний пункт — у військовій справі ділянка місцевості, частина оборонної позиції (району оборони), найбільш насичена вогневими засобами, обладнана в інженерному відношенні і пристосована до кругової оборони. У опорному пункті організовується система вогню, відриваються окопи, які надалі з'єднуються в ділянки траншей, і ходи сполучення, обладнуються вогневі позиції для гармат, танків, протитанкових засобів, укриття для особового складу і матеріальних засобів, командно-спостережний пункт командира взводу (роти), влаштовуються різні загородження.
Зміст Редагувати
Опорний пункт є одним з елементів позиції військового підрозділу, котрий перейшов до оборони. Практичне призначення опорного пункту полягає в тому, що він є резервною позицією підрозділу на випадок прориву противником оборонної лінії, або охоплення противником з флангів і подальшим вимушеним переходом до кругової оборони.
При організації оборони командир підрозділу (взвод, рота, батальйон) виділяє один з підпорядкованих підрозділів у другий ешелон або до резерву (у взводі — відділення, в роті — взвод, в батальйоні — рота). Решта формування займаються облаштуванням оборонної лінії з боку очікуваного наступу противника. Наприклад, при занятті оборони механізованою ротою два механізовані взводи виділяються на створення оборонної лінії, один взвод разом з управлінням роти здійснює фортифікаційне обладнання опорного пункту в тилу позицій роти.
Види опорних пунктів Редагувати
- взводний опорний пункт,
- ротний опорний пункт,
- батальйонний район оборони.
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
Література Редагувати
- Радянська військова енциклопедія. «ОБЪЕКТЫ — РАДИОКОМПАС» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1978. — Т. 6. — С. 74. — ISBN 00101-223. (рос.)