Протита́нкова збро́я — зброя або споруди для враження танків, САУ, броньованої і неброньованої техніки, а також живої сили в оборонних спорудженнях різного типу. До протитанкової зброї відноситься протитанкові рушниці, гранатомети, гранати, міни, бомби, самохідні артилерійські установки, протитанкові керовані ракети, вертольоти, фортифікаційні споруди та загородження тощо.
Історія Редагувати
Найраніше за все, ручна зброя, яка почала застосовуватися проти танків — це німецькі протитанкові рушниці — «Танкгевер M1918» — наприкінці Першої Світової війни проти англійських і французьких танків. Ці рушниці продемонстрували украй низьку ефективність — за допомогою ПТР було знищено лише 7 французьких танків. Відносній простоті виготовлення ПТР, рухливості обслуги і зручності маскування вогневої точці відповідають так само і низька ефективність цього типу зброї.
У роки другої світової війни з'явилися ручні протитанкові гранати з кумулятивними головними частинами, наприклад РПГ-43 і її модифікація РПГ-6. 60-мм (2,36-дюймова) базука М1 прийнята на озброєння американської армії в 1942 році. У 1944 році була запущена у виробництво нова модель базуки — М9. Образ непереможності танків в порівнянні з піхотою померкнув з появою протитанкових рушниць «Панцершрек» і «Офенрор», а остаточно припинив існування після появи в серпні 1943 року протитанкових гранатометів одноразового використання «Фаустпатрон».
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Противотанковое оружие[недоступне посилання з липня 2019]
- Противотанковое оружие [ 20 вересня 2008 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про зброю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Протитанкова зброя |