Кита́йгород — село в Україні, у Дніпровському районі Дніпропетровської області, центр Китайгородської сільської громади. Розташоване на березі річки Орелі, за 7 км на північний захід від Царичанки і за 50 км від залізничної станції Балівки. Населення — 2 384 особи.
| село Китайгород | ||
|---|---|---|
| ||
| Китайгородські святині | ||
| Країна | Україна | |
| Область | Дніпропетровська область | |
| Район | Дніпровський район | |
| Громада | Китайгородська сільська громада | |
| Облікова картка | село Китайгород | |
| Основні дані | ||
| Засноване | 1662 | |
| Перша згадка | 1667 | |
| Населення | 2 384 особи | |
| Територія | 47,01 км² | |
| Поштовий індекс | 51030 | |
| Телефонний код | +380 5690 | |
| Географічні дані | ||
| Географічні координати | 48°53′53″ пн. ш. 34°26′05″ сх. д. / 48.89806° пн. ш. 34.43472° сх. д.Координати: 48°53′53″ пн. ш. 34°26′05″ сх. д. / 48.89806° пн. ш. 34.43472° сх. д. | |
| Середня висота над рівнем моря | 62 м | |
| Відстань до районного центру | 7 км | |
| Найближча залізнична станція | Балівка | |
| Відстань до залізничної станції | 50 км | |
| Місцева влада | ||
| Адреса ради | с. Китайгород, вул. Китайгородська, 15 | |
| Сільський голова | Марченко Сергій Дмитрович (з 24 січня 1981 року по 20 червня 2014 року) | |
| Карта | ||
Китайгород | ||
Китайгород | ||
| Мапа | ||
| Китайгород у Вікісховищі |
Етимологія Редагувати
На думку історика Омеляна Пріцака назва походить від половців-куманів.
Географія Редагувати
Село Китайгород розташоване на правому березі річки Оріль, вище за течією на відстані 0,5 км розташоване смт Царичанка, нижче за течією примикає село Єгорине, на протилежному березі — село Могилів. Примикає до села Рудка. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Через село проходять автошляхи Н31 та Т 0441.
Археологія Редагувати
Стоянка людей середньої кам'яної доби та кургани скіфської доби.
Історія Редагувати
Перша згадка про Китайгород в писемних джерелах відноситься до 1667 року. Ще за часів монгольської навали на крутому березі річки Орелі збудували укріплення, обгороджене дубовим палісадом та земляним валом. В середині було містечко, де при наближенні ворога переховувалося населення. У разі небезпеки червоне полотнище («китайку»), що майоріло над містечком, знімали. Тому це укріплене містечко так і називали Китай-город.
У XVIII столітті село входило Протовчанської паланки Запорозької Січі. У жовтні 1769 року в селі спалахнуло повстання пікінерів, яке було жорстоко придушене, найбільш активні його учасники заарештовані, а пікінерний гарнізон розформовано.
Село було центром Китайгородської волості Кобеляцького повіту.
Радянська влада в селі встановлена у грудні 1917 року. Перший партійний осередок в селі створений у 1923 році, комсомольський — 1919 році. У 1928 році створено колгосп імені Петровського.
На фронтах німецько-радянської війни билися з нацистами 823 місцевих жителя, 386 з них нагороджені бойовими орденами і медалями, 542 — загинули. Радянським воїнам, полеглим у боротьбі з нацистами, споруджено меморіал.
У повоєнний час в селі знаходилася комплексна бригада колгоспу імені Шевченка, центральна садиба якого була у селі Рудка. Бригада займалася вирощуванням зернових, технічних і овочевих культур. Працював свиновідгодівельний комплекс на 25 тисяч голів. З допоміжних підприємств були олійниця, комбікормовий завод, майстерня з ремонту сільськогосподарської техніки, пилорама. Багато передовиків виробництва були нагороджені орденами і медалями, з них орденом Леніна — ланковий М. С. Кисличний, голова колгоспу І. П. Шеремет, орденом Жовтневої Революції — бригадир Н. М. Демченко, тваринник І. І. Котиков, інженер С. Д. Кібець. Працювали середня, восьмирічна і початкова школи, дільнична лікарня, будинок культури з залом на 540 місць, дві бібліотеки з книжковим фондом понад 22,5 тисяч примірників, ощадкаса, відділення зв'язку, їдальня, 5 крамниць, павільйон побутового обслуговування.
17 липня 2020 року, після ліквідації Царичанського району, село увійшло до складу Дніпровського району.
Населення Редагувати
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2527 осіб, з яких 1127 чоловіків та 1400 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 2441 особа.
Мова Редагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 96,56 % |
| російська | 3,07 % |
| інші/не визначилися | 0,37 % |
Пам'ятки Редагувати
До історичних пам'яток на території села відноситься земляний вал, що залишився від укріплення, стоянка людей мезолітичного часу та кургани скіфської доби.
На вулиці Музейній знаходяться три архітектурні пам'ятки національного значення:
- Свято-Миколаївський храм (1757). Високий барабан увінчаний невеличкою главкою. На поверхні стін присутні пілястри, також декоративні наличники.;
- Свято-Успенський храм (1754);
- Церква-дзвіниця святої Варвари (1756).
Свято-Миколаївський храм | Свято-Успенський храм | Церква-дзвіниця святої Варвари |
Гора Калитва Редагувати
| Цей розділ містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. |
Варто вийти на околицю села, і ви потрапите … в казку. Адже саме тут, на горі Калитві, за переказами, колись стояв замшілий камінь, на якому було написано: «Прямо підеш — смерть знайдеш, направо підеш — коня втратиш, наліво підеш — одруженим будеш». А все тому, що в цьому місці розходяться три гілки великого Шовкового шляху, які ведуть до Приазов'я, Криму та Кавказу.
Гора Калитва — сама по собі унікальний пам'ятник природи, адже утворилася вона в результаті танення льодовика. Вчені знаходили в її околицях останки зім'ятих і обдертих льодовиком стовбурів дерев, а 5 років тому археологи відкопали тут череп мамонта! Наразі череп знаходиться у Дніпропетровському національному історичному музеї імені Дмитра Яворницького. Кажуть, що глибоко під Калитвою лежать останки інших доісторичних тварин і навіть козацькі скарби.
Вулиці Редагувати
- Вишнева
- Заводська
- Китайгородська
- Лесі Українки
- Лісова
- Підгірна
- Сотника Семенова
- Центральна імені Грищенка
- Шевченка
- Шкільна
Соціальна сфера Редагувати
В селі працює середня загальноосвітня школа, дошкільний навчальний заклад «Калинка», фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотека, будинок культури.
Відомі люди Редагувати
В селі народилися
- Феодосій (Ващинський)
- український художник Макатуха Василь Іванович,
- Миргородський Олександр Миколайович (1968—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни (2014—2017).
Мешканці села:
- Джунь Михайло Іванович (1994—2022) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 21 Грудня 2011. Процитовано 26 Січня 2012.
- ↑ . Архів оригіналу за 4 Грудня 2013. Процитовано 28 Листопада 2013.
- Пріцак О. Половці // Український історик. 1973, № 1-2. С. 117—118.
- ↑ Історія міст і сіл УРСР [ 3 Грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 Липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 Липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- . Архів оригіналу за 15 Червня 2017. Процитовано 10 Липня 2017.
<ref> з назвою "населення 2001 мова", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.Література Редагувати
- Кита́йгород // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А. Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.877
Посилання Редагувати
- Село Китайгород // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.