Ни́жній Но́вгород (рос. Ни́жний Но́вгород, тат. Түбәншәһәр, Tübänşähär, чув. Чулхула, лукомар. Угарман, ерз. Алоош), з 7 жовтня 1932 до 22 жовтня 1990 року — Горький (рос. Горький) — місто в Росії, адміністративний центр Нижньогородської області та столиця Приволзького федерального округу Російської Федерації.
| місто Нижній Новгород | ||
|---|---|---|
| Нижний Новгород | ||
| ||
| Країна | Росія | |
| Суб'єкт Російської Федерації | Нижньогородська область | |
| Муніципальний район | Нижньогородська міськрада | |
| Код ЗКАТУ: | 22401000000 | |
| Код ЗКТМО: | 22701000001 | |
| Основні дані | ||
| Час заснування | 1221 | |
| Статус міста | 1221 | |
| Поділ міста | 8 районів:
| |
| Населення | ▼ 1 252 236 (2020) | |
| Площа | 466 км² | |
| Густота населення | 2709,7 осіб/км² | |
| Поштові індекси | 603000-603999 | |
| Телефонний код | +7 831 | |
| Географічні координати: | 56°19′37″ пн. ш. 44°00′27″ сх. д. / 56.32694444447177773° пн. ш. 44.00750000002777540° сх. д.Координати: 56°19′37″ пн. ш. 44°00′27″ сх. д. / 56.32694444447177773° пн. ш. 44.00750000002777540° сх. д. | |
| Часовий пояс | UTC+3 | |
| Висота над рівнем моря | 200 м | |
| Водойма | Волга, Ока | |
| Міста-побратими | див. тут | |
| День міста | Третя субота серпня | |
| Найближча залізнична станція | Нижній Новгород-Московський | |
| Схема міста | ||
| Влада | ||
| Адреса | РФ, Нижній Новгород 603082, Кремль, корп. 5 | |
| Вебсторінка | adm.nnov.ru | |
| Міський голова | Юрій Шалабаев | |
| Мапа | ||
| Нижній Новгород Нижній Новгород | ||
|
| ||
| Авт. номер: 52, 152 | ||
| Нижній Новгород у Вікісховищі |
Розташоване в центрі Східно-Європейської рівнини на місці злиття Оки і Волги. Ока ділить місто на дві частини: Нагірну — Верхню, на Дятлових горах і Зарічну — Нижню, на її лівому низинному березі.
Нижній Новгород — важливий економічний, промисловий і культурний центр Росії, найбільший транспортний вузол і урядовий центр усього Приволзького федерального округу. Через нього прямує декілька автомобільних трас і залізниць. У Російській імперії виконував функцію головного торгового міста. За часів СРСР місто стало основним індустріальним центром. У ньому був побудований автозавод-гігант — ГАЗ і перенесено велику кількість заводів з інших міст. У роки Другої світової війни місто було одним з основних постачальників військової техніки, тому місто було сильно зруйновано бомбардуваннями Люфтваффе.
Кремль є головним центром міста. У ньому зосереджені центральні міські та обласні органи влади, а так само основні урядові установи всього Приволзького федерального округу. У Кремлі працює посольство Республіки Білорусь.
Він є одним з головних напрямків річкового туризму в Росії. Історична частина міста багата визначними пам'ятками і є популярним туристичним центром. Місто обслуговує 1 аеропорт, 1 залізничний вокзал та 1 річковий порт. З 1985 року в місті працює метрополітен.
Історія
Виникнення міста і князівство Нижньогородське
Починаючи з IX століття відбулася руська військово-церковна експансія на землі за течією верхньої Волги, де мешкали фінно-угорські народи. До кінця XI століття Русі належала вся Верхня Волга, майже до гирла Оки. Трохи нижче починалися межі Волзької Булгарії, а правий берег Волги аж до гирла Сури був заселений ерзянами. При цьому «останнім» містом зі слов'янською назвою на Волзі до 1221 був Городець.
У 1221 князем Юрієм Всеволодовичем у місці злиття Волги і Оки був заснований опорний пункт оборони кордонів Володимирського князівства від мокшан, ерзян, марійців і волзьких булгар під назвою Новгород Низовської землі. Низовською землею Володимирське князівство називали новгородці, пізніше ця назва трансформувалась у Нижній Новгород, а в імператорському титулі зберігалося до 1917.
У період феодальної роздробленості Нижній Новгород був поперемінно у складі Суздальського і Володимирського князівств. У 1350 році місто стало столицею створеного у 1341 у самостійного Нижньогородсько-Суздальського великого князівства, яке займало велику територію і змагалося з Москвою. У цей період нижньогородські землі стали активно заселятися.
Повітове місто Московського царства
В 1392 (але остаточно лише в 1425 році, при Василі II), у ході росту земель Московського князівства, Нижньогородсько-Суздальське велике князівство було приєднано до володінь Москви, а Нижній Новгород став центром повіту.
За часів Івана III та Василя III місто грало роль сторожового поста, воно мало постійне військо і було місцем збору ратників, під час походів на Казанське ханство. В 1500–1511 рр. замість існуючого дерев'яного побудований кам'яний кремль. Після походу Василя III на Казань, в 1523 році, на річці Сурі було засновано місто Василь (нині Васільсурск), до якого перейшли прикордонні обов'язки, а з підкоренням Казані і Астрахані Іваном IV кордони на Волзі зникли зовсім.
В Смутний час Нижній Новгород, поряд з Троїце-Сергієвою лаврою, продовжував надавати підтримку Москві. Вирішальну роль у звільненні від польсько-литовських інтервентів зіграло Нижньогородське ополчення 1612 року, під проводом нижньогородського земського старости Кузьми Мініна і князя Дмитра Пожарського.
В XVII столітті церковний розкол, що стався в православній церкві при патріархові Никоні (який був родом з нижньогородського села) привів до того, що в околицях Нижнього Новгорода, а особливо на річці Керженці, утворилися численні поселення старообрядців. Для викорінення розколу в Нижньому в 1672 році була заснована Нижньогородська і Алатирська єпархія на чолі якої до 1719 року перебував митрополит.
Губернське місто Російської імперії
В результаті адміністративно-територіальних реформ Петра I Нижній Новгород з 1714 року став губернським містом. У 1720-ті роки в місті відкриваються букварний, Слов'яно-Російська і Елліно-Грецька школи, а в 1737 році починає працювати Нижньогородська семінарія.
Після відвідин Нижнього, Катериною II в 1767 році розробляється перший план забудови міста і з'являються різні установи соціально-культурного профілю: перша градская лікарня і перша аптека (1780 рік), перша в Поволжі губернська друкарня (1791 рік), перший загальнодоступний Миколаївський міський театр з трупою кріпаків акторів (1798 рік).
В 1817 році з міста Макар'єва на лівий берег Оки був перенесений найбільший в Росії ярмарок, завдяки якому почався швидкий економічний розвиток міста й прилеглих до нього поселень. Облаштування ярмаркового містечка на низькому піщаному березі Оки стало видатним містобудівним проектом, створеним під керівництвом О. Бетанкура: був виритий штучний канал, створена каналізаційна система. Комплекс Нижньогородського ярмарку мав у своєму складі Головний ярмарковий будинок, православні Староярмарочний (арх. О. Монферран) і Новоярмарочний собори, сунітську мечеть, вірменську церкву, Великий Ярмарковий театр, цирк. Завдяки ярмарку Нижній Новгород отримав прізвисько «Карман Росії».
У 1834—1841 рр. в Нижньому були проведені містобудівні перетворення, досі визначають вигляд та інфраструктуру історичного центру: було прокладено кілька з'їздів, що з'єднують Нижній і Верхній посади (з них один — Зеленський, виритий в схилі Кремлівської гори). Влаштовані нижня Сафроновська і верхня Георгіївська набережні. Із землі, зібраної при спорудженні Зеленського з'їзду, насипана Ликова дамба на місці старовинного дерев'яного моста через Почайну. З Кремля була остаточно винесена приватна житлова забудова. На кремлівської території стали розміщуватися різні органи місцевої та губернської влади.
У середині XIX століття з'явилися великі промислові підприємства в довколишніх селах: Нижньогородський механічний завод у Сормові і металевий завод у Канавіні. В 1861 році сюди була проведена одна з перших в країні Московсько-Нижньогородська залізниця. В 1880 році була заснована Нижньогородська товарна біржа.
В 1896 році у в Канавіні пройшла найбільша, у дореволюційній Росії, Всеросійська художньо-промислова виставка, з нагоди якої в місті були проведені масштабні роботи з благоустрою: організовано рух електричного трамвая (першого в Росії в сучасних межах), побудовані фунікулери з Нижнього на Верхній посад (по-нижньогородськи звані елеваторами), нова будівля міського Миколаївського театру.
У грудні 1905 року у Сормові та Канавіні відбулося повстання робітників Сормовського заводу.
Під час Першої світової війни Нижній Новгород наповнився біженцями із заходу імперії. Завдяки губернатору А. Ф. Гирсу в 1915 році під Нижнім Новгородом будується телефонний завод «Сіменс і Гальске», в 1916 році у тут відкривається Нижньогородський народний університет і евакуюється Варшавський політехнічний інститут (що став базою майбутнього Горьківського політехнічного інституту). У місто евакуюють підприємства, установи та оборонні заводи (у тому числі ризькі заводи «Фельзер» і «Етна»). Війна перешкодила здійсненню багатьох інфраструктурних та містобудівних проектів в Нижньому: не був побудований запланований розвідний міст через Оку, католицький собор у неоготичному стилі, комплекс будівель Політехнічного інституту.
На початку квітня 1917 був створений Нижньогородський губернський виконавчий комітет Тимчасового уряду. Також в середині березня був сформований губернська рада селянських депутатів, настав період двовладдя.
Радянський період
Восени 1917 році в місті була встановлена радянська влада. Тоді його потрясала смута, громадянська і Перша світова війни. З 1921 по 1922 роки в місті пройшов страшний голод, викликаний неврожаєм. В 1929 у в місті був утворений Нижегородський крайовий комітет ВКП (б). У період НЕП а ненадовго відродився Нижньогородський ярмарок. Однак, з початком індустріалізації в 1930 році, ярмарок було закрито, як «соціально-вороже явище».
В 1929 році поселення Сормово і Канавіно були скасовані, їх територія разом з іншими поселеннями (селами Гордіївка, Карпівка, Високово, селами Високово, Копосова, лагодження, Бурнаковкою, Княжіхою, Ратманіхою, Костаріхою, Молитвочка, Борзовка, Монастирку та ін.) була включена до складу великого Нижнього Новгорода, який з тих пір став ділитися на райони. Цього ж року Нижньогородська губернія був знову закритий і Нижній Новгород став центром краю. 7 жовтня 1932 року місто було перейменовано в Горький.
Тридцяті роки XX століття — час бурхливого зростання промисловості в Горькому. В 1932 році почало працювати найбільше промислове підприємство міста — Горьківський автомобільний завод, побудований за участі Ford Motor Co. У 1930—1940-ві роки місто навіть згадувалося як «Російський Детройт». Автозавод був важливим об'єктом оборонної промисловості в роки Другої Світової війни, поряд із заводом «Червоне Сормово», авіаційним заводом № 21, Горьківским жиркомбінат і евакуйованим сюди з Москви авіазаводом «Гідромаш». За радянських часів промисловість активно розвивається, а межі міста розширюються уздовж річок.
Друга світова війна
У Другу світову війну звання гвардійської отримує 137-а дивізія Горьківського формування, а промислові підприємства стають важливими постачальниками для фронту: тільки на Горьківському машинобудівному заводі випущено стільки ж артилерійських установок, скільки на всіх підприємствах Німеччини.
Горький піддавався масованим бомбардуванням з боку німецької авіації. За час війни ворожі бомбардувальники зробили 43 нальоту на Горький, з них 26 нальотів вночі. Їх метою було повне знищення оборонної промисловості міста та повного переходу його під контроль Німеччини. Сам місто ставало центром Генерального округу Нижній Новгород і вже було нанесене на німецьку мапу в складі Райхскомісаріату Московія.
Горький бомбили протягом трьох років з 1941 по 1943 роки, у різні пори року. Кілька разів німцям вдалося майже повністю знищити Горьківський автомобільний завод та інші підприємства міста. Місто сильно постраждало від масування авіаударів і тривалий час відновлювалося.
Після війни
У радянський час транспортна мережа та інфраструктура будувалася без урахування можливості грамотного управління містом, що послужило основою сучасних транспортних та інфраструктурних проблем. Спальні квартали будувалися в Зарічній (нижній) частини міста, поблизу заводів, на яких в основному працювали їхні мешканці. Тоді не передбачалося щоденне переміщення працюючого населення в інші райони або на інший берег Оки. Горький 1930—1950 рр. представляв собою безпосередньо місто і кілька заводів з робочими селищами і селами навколо них, розділених між собою пустирями, які, до кінця XX століття, були вже забудовані багатоповерховими житловими кварталами. На рубежі XX—XXI століть проявилися недоліки такої схеми: значна кількість населення житлових мікрорайонів Зарічної частини стало працювати і вчитися в Нагорної (верхньої) частини і навпаки. В результаті чого чотири мости через Оку, три з яких побудовані в радянський період, досі залишаються вузькими місцями транспортної системи міста.
Через перебування в Горькому воєнних заводів, з 4 серпня 1959 року згідно з постановою Уряду Міністрів СРСР він став закритим містом для іноземців. Це згодом зумовило низький приплив у місто туристів і слабкий розвиток Горьківського аеропорту. Круїзні теплоходи по Волзі з іноземними туристами на борту проходили Горький вночі, без висадки на берег. У 1970 році Указом Президії Верховної Ради СРСР місто Горький було нагороджене орденом Леніна
20 листопада 1985 року в місті запустили першу чергу метрополітену від станції Московська до станції Пролетарська.
Сучасний етап
22 жовтня 1990 року місту було повернуто найменування Нижній Новгород. А 6 вересня 1991 року він був знову відкритий для відвідування іноземними громадянами.
З 1990-х років місто стало місцем проведення міжнародних спеціалізованих форумів та виставок на відродженому Нижньогородському ярмарку.
В 2000 році, з утворенням Приволзького федерального округу місто стало його столицею.
Діловий центр міста складається в його історичній частині, незважаючи на те що вузькі вулиці стають перешкодою для цього. На початку 2000-х історичний центр починає активно забудовуватися багатоповерховими житловими та офісними будівлями, при цьому часто здійснюється точкова забудова, що постійно привертає увагу громадськості. Підпали старовинної дерев'яної забудови також є проблемою центру міста. Деякі будівельні проекти, що почалися до кризи 2008—2009 років, у даний час залишаються замороженими, у результаті чого в центрі зустрічається чимало недобудованих торгово-офісних будівель.
В 2010 році міським урядом за участю громадськості був схвалений новий генеральний план розвитку. Проект планування центру Нижнього Новгорода був розроблений НДВП Генплану Москви. Нова концепція забудови увазі перенесення ділової активності з переобтяженого історичного центру в зарічну частина міста (таке перенесення передбачався ще радянськими генеральними планами 1980-х років), розвиток метрополітену, швидкісного трамваю та розширення міської території.
В даний час він є найбільшим центром річкового круїзного туризму в Росії.
У 2021 року місто святкує своє 800-річчя на федеральному рівні. Починаючи з 12 червня на Нижньо-Волзької набережній проводиться фестиваль «Столиця заходів», де кожні вихідні виступають російські та зарубіжні виконавці, що завершуються феєрверком зі Стрілки — місця злиття річок Оки і Волги. Фестиваль переривався на короткий час через загострення ситуації з COVID-19 в області. Ведеться масштабна реставрація Кремля, через що він тимчасово закритий для відвідування.
Географія
Місто розташоване на місці впадання Оки у Волгу, на правому березі Волги. Ока ділить місто на дві частини. У верхній — знаходиться історичний центр міста (Нижньогородський район, Радянський район, Приокський район), у нижній — Сормовський район, Канавінський район, Московський район, Автозаводський район, Ленінський район. Площа міста — 410 км².
Найближчі міста: Бор (на лівому березі Волги), Дзержинськ, Кстово, Богородськ, Балахна. Відстань до Москви близько 400 км.
| Клімат Нижній Новгород | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 5,7 | 7,0 | 17,3 | 26,3 | 32,5 | 36,3 | 38,2 | 38,0 | 31,0 | 24,2 | 13,8 | 8,5 | 38,2 |
| Середній максимум, °C | −5,9 | −5,3 | 1,1 | 10,9 | 18,7 | 22,6 | 24,7 | 22,1 | 15,6 | 8,0 | −0,5 | −4,7 | 8,9 |
| Середня температура, °C | −8,9 | −8,7 | −2,6 | 6,1 | 12,9 | 17,2 | 19,4 | 16,9 | 11,1 | 4,7 | −2,8 | −7,4 | 4,8 |
| Середній мінімум, °C | −11,6 | −11,7 | −5,8 | 2,1 | 7,9 | 12,6 | 14,8 | 12,6 | 7,6 | 2,1 | −4,8 | −9,9 | 1,3 |
| Абсолютний мінімум, °C | −41,2 | −37,2 | −28,3 | −19,7 | −6,9 | −1,8 | 4,6 | 0,9 | −5,5 | −16 | −29,4 | −41,4 | −41,4 |
| Норма опадів, мм | 47 | 38 | 37 | 36 | 46 | 76 | 73 | 69 | 61 | 64 | 55 | 55 | 657 |
| Кількість сонячних годин | 43 | 79 | 145 | 196 | 275 | 287 | 280 | 238 | 152 | 81 | 38 | 25 | 1839 |
| Кількість дощових днів | 5 | 4 | 5 | 13 | 17 | 19 | 18 | 18 | 18 | 18 | 10 | 6 | 151 |
| Кількість сніжних днів | 28 | 24 | 18 | 7 | 1 | 0,1 | 0 | 0 | 1 | 8 | 20 | 26 | 133 |
| Вологість повітря, % | 86 | 81 | 74 | 64 | 60 | 69 | 70 | 74 | 79 | 82 | 87 | 86 | 76 |
Демографія
У 1989 році в місті проживало 1435 тис. осіб, за чисельністю населення місто займало 4 місце в Росії. Тоді ж настав переломний момент, і приріст населення змінився на негативний. З 1990 років спостерігається зниження населення. У 2007 році чисельність населення склала 1278,3 тис. осіб (5 місце). Велика Нижньогородська агломерація нараховує 2020 тис. осіб (5 місце в Росії).
Транспорт
Залізниця
Місто обслуговує залізнична станція Нижній Новгород-Московський Горьківської залізниці.
З 1862 року між Нижнім Новгородом та Москвою відкрито залізничне сполучення. Нічні поїзди забезпечують доступ до Нижнього Новгорода з Москви, Санкт-Петербурга, Казані, Ярославля тощо. Менше ніж за чотири години швидкісним поїздом можна дістатися з Нижнього Новгороду до Москви. На схід від міста прямує Транссибірська магістраль, з прямими поїздами до великих міст на Уралі та Сибіру, а також до Пекіна, Пхеньяну та Улан-Батора.
Перший швидкісний залізничний потяг «Сапсан» до Москви (Москва-Пасажирська-Курська) та Санкт-Петербург (Санкт-Петербург-Головний) було запущено 30 липня 2010 року З 2015 року на маршруті використовують потяг «Стриж» .
Приміські потяги (електричка) сполучають Нижній Новгород з Владимиром, Дзержинськом, Муромом, Кіровом, Арзамасом, Заволжя тощо.
Водний транспорт
Нижній Новгород — важливий центр Волзького вантажного та пасажирського судноплавства. Влітку круїзні судна курсують між Нижнім Новгородом, Москвою, Санкт-Петербургом та Астраханню.
Автостради
Через місто проходять автодороги федерального М7, Р158 та регіонального значення: Р125, Р152 та Р159. Траса М7 є частиною другого пан'європейського коридору.
Міський громадський транспорт
Місто обслуговують наступні види міського громадського транспорту:
- Маршрутка
- трамвай
- тролейбус
- метрополітен
- міська електричка
- канатна дорога
- дитяча залізниця
Міжміські автобуси
Міжміські автобусні рейси стартують з автостанцій:
- Автостанція Канавіно, біля Московського вокзалу. Переважно обслуговує напрямки на захід і північний захід (на Москву)
- Автостанція Щербинки, у декількох кілометрах на південь від центру міста. Переважно обслуговує напрямки на схід і південь.
Авіація
Нижній Новгород обслуговує Міжнародний аеропорт Стригіно. Має прямі рейси до великих російських міст, Європи та Близького Сходу. Також дві військові авіабази розташовані біля міста: транспортної авіації — Сормово та база перехоплювачів — Правдинськ.
Мости
У місті є декілька мостів через Оку та через Волгу
- Через Оку:
- Канавинський,
- Молітовський,
- Мизінській,
- Метроміст
- Сартаковський
- Стригінський
- Через Волгу:
- Борський
- Другий Борський
ЗМІ
Перша нижньогородська друкарня була заснована 19 грудня 1613 друкарем Аникітою Фофановим. Перша міська газета — «Нижньогородські губернські відомості» почала виходити 5 січня 1838 року за ініціативою нижньогородського військового губернатора Бутурліна для інформування присутствених місць і приватних осіб про урядові розпорядження.
Перша радіостанція почала мовлення в Нижньому Новгороді в серпні 1918 року, а перша голосова передача була випущена в ефір Нижньогородської радіолабораторії під керівництвом Бонч-Бруєвича 27 лютого 1919 року. Від 1920 року радіомовлення стало регулярним. 11 травня 1953 року вийшла перша телепередача, регулярне телемовлення Горьківського Телебачення почалося 29 вересня 1957 року, а від березня 1961 року почались ретрансляція в нижньогородський ефір передач Центрального телебачення СРСР.
Першим інтернет-виданням міста стало Нижньогородське телеграфне агентство, що почало роботу 18 серпня 1999 року.
Нині (2000-ні) у вільному доступі в Нижньому Новгороді є 19 телеканалів, 21 FM-радіостанцій. На 1 вересня 2008 року в місті зареєстровано 765 друкованих ЗМІ, зокрема 488 газет і 248 часописів.
Культура
Нижній Новгород — великий російський культурний осередок. Загалом у місті працюють близько 200 закладів культури обласного та муніципального значення — 8 театрів, 5 концертних залів, 97 бібліотек, 17 кінотеатрів, 25 закладів позашкільної дитячої освіти, 8 музеїв, виставки, перший в Росії цифровий планетарій, 8 комунальних парків, що обслуговуються спеціально створеними підприємствами, понад 50 ресторанів.
Нижньогородські театри:
- Нижньогородський державний академічний театр драми імені М. Горького;
- Нижньогородський державний академічний театр опери та балету імені О. С. Пушкіна;
- Нижньогородський державний академічний театр ляльок;
- Нижньогородський державний театр юного глядача;
- Нижньогородський камерний музичний театр імені В. Т. Степанова;
- Нижньогородський театр «Комедія»;
- Дитячий театр Віра
На території міста розташований музей Максима Горького, у який входять Літературний музей, і місце дії автобіографічної повісті «Дитинство» Будиночок Каширіна, музей-квартира, у якій велася робота над кількома творами письменника. У місті також розташовані єдиний у Росії музей М. О. Добролюбова в колишньому прибутковому будинку сім'ї Добролюбових, а також будинок-музей у флігелі садиби Добролюбових, де проминули дитячі та юнацькі роки критика; музей О. С. Пушкіна, музей-квартира А. Д. Сахарова, Російський музей фотографії.
У Нижньому Новгороді відкриті 3 обласні і 92 загальнодоступні муніципальні бібліотеки, також працюють бібліотеки при організаціях, навчальних закладах та підприємствах міста. Однією з найбільших є Нижньогородська державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. І. Леніна, відкрита в 1861 році, на її базі створено центр правової інформації.
У теперішній час у місті відкрито понад 15 парків, для 8 з яких створені підприємства з обслуговування: 6 — для парків культури і відпочинку, по одному для ландшафтного і дитячого. Найбільш відомі парки: Сормовський, Автозаводський, «Швейцарія», Кулібіна, 1 Травня, «Дубки» і лісопарк Щелоковський хутір.
Спорт
Відомі люди
Перебування Тараса Шевченка у Нижньому Новгороді
Тарас Шевченко мешкав на Верхньоволзькій набережній наприкінці 1857 — початку 1858 років, повертаючись із заслання.
У Нижньому Новгороді Шевченко познайомився із Миколою Аленниковим, Миколою Болтіним та Віктором Варенцовим, відвідував Олексія Бобржецького. У цьому місті минули підліткові роки уродженця Полтави, вченого-ентомолога Б. М. Шванвича.
Уродженці Нижнього Новгорода
- Преподобний Макарій Жовтоводський і Унженський, Чудотворець (1349—1444)
- Військовий діяч, організатор Народного ополчення 1612 року Кузьма Мінін (кінець XVI століття—1616)
- патріарх Московський і всея Русі Никон (1605—1681) (село Вєльдєманово, Пєрєвозький район)
- Іван Петрович Кулібін (1735—1818) — винахідник
- Микола Іванович Лобачевський (1792—1856) — математик
- письменник-мандрівник Василь Якович Баранщиков (XVIII століття)
- педагог Іван Іванович Кужелєв (XVIII—XIX століття)
- Микола Олександрович Добролюбов (1836—1861) — літературний критик, революційний демократ
- письменник, етнограф Мєльніков-Печерський (1818—1883)
- композитор, глава «Могутньої купки» Мілій Олексійович Балакірєв (1837—1910)
- революціонер, перший перекладач «Капіталу» Карла Маркса в Росії Герман Олександрович Лопатін (1845—1918)
- двічі міський голова Сіроткін, Дмитро Васильович (1865—1946)
- письменник Максим Горький (Олексій Максимович Пєшков, 1868—1936)
- філолог, пушкініст Мстислав Олександрович Цявловський (1883—1947)
- французький генерал і дипломат Зіновій Олексійович Пєшков (1884—1966)
- радянський і партійний діяч, голова ВЦВК Яків Михайлович Свердлов (1885—1919)
- військовий льотчик Петро Миколайович Нестеров (1887—1914)
- композитор, педагог, народний артист СРСР Олександр Олександрович Касьянов (1891—1982)
- піаніст, диригент, композитор Ісай Олександрович Добровейн (1891—1953)
- радянський політичний і військовий діяч Микола Олександрович Булганін (1895—1975)
- поет, драматург, письменник, мемуарист Анатолій Борисович Марієнгоф (1897—1962)
- мікробіолог Ірина Миколаївна Блохіна (1921—1999)
- народний артист СРСР Євстигнєєв Євген Олександрович (1926—1992)
- акторка, дресувальниця Маргарита Петрівна Назарова (1926—2005)
- диригент, піаніст Володимир Давидович Ашкеназі (1937)
- хірург Володимир Сергійович Земсков (1939—2002)
- супермодель Наталія Водянова (1982)
- Крейн Олександр Абрамович — композитор.
- український кінооператор Шуркін Георгій Олександрович
- Єрофєєв Олександр Гаврилович — головний диригент низки оперних театрів України і Росії. Фундатор Полтавського оперного театру. Заслужений артист УРСР
- Мокроусов Борис Андрійович (1909—1968) — радянський російський композитор
- Работнов Юрій Миколайович (* 1914) — учений у галузі механіки, академік АН СРСР (1958).
- Зимін Михайло Миколайович (1930—1991) — радянський актор театру і кіно.
- Хитяєва Людмила Іванівна (* 1930) — радянська, російська актриса.
- Ірина Славіна (1973—2020)— російська журналістка, громадська та політична діячка, яка вчинила акт самоспалення перед будівлею Нижньогородськой поліції.
У Нижньому Новгороді жила і працювала відома українська оперна співачка (сопрано) Старостинецька Василина Трифонівна.
Міста-побратими
- Австрія — Лінц;
- Куба — Матансас;
- Сербія — Нові Сад;
- Південна Корея — Сувон;
- Фінляндія — Тампере (з 1995 року);
- США — Філадельфія;
- КНР — Цзінань;
- Німеччина — Ессен;
- Білорусь — Мінськ;
- Литва — Вільнюс;
- Іспанія — Барселона;
- Іспанія — Сан-Бой-да-Любрагат;
- Грузія — Сухумі;
- Угорщина — Дьйор;
- Молдова — Бєльці;
- Україна — Сімферополь.
Див. також
- 7736 Нижній Новгород — астероїд, названий на честь міста.
- Успенська церква на Іллінській горі
Галерея
Примітки
- (рос.)Численность, население Нижнего Новгорода на 1 января 2017 [ 1 лютого 2017 у Wayback Machine.] (укр. Оцінки чисельності постійного населення) (Перевірено 21 серпня 2011)
- Группа ГАЗ (30.11.2014). (рос.). www.gaz.ru. Архів оригіналу за 27.06.2016. Процитовано 28 березня 2016.
- Открытый текст (30.11.2014). (рос.). www.opentextnn.ru. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 березня 2016.
- А. П. Мельников. Історичний нарис Нижнього Новгорода // Нижній Новгород і Нижньогородська губернія. — Нижній Новгород : Нижньогородське губернське правління, 1986. — С. 1.
- (рос.). РИА Новости. Архів оригіналу за 23 листопада 2010. Процитовано 28 березня 2016.
- Каргалов, В. (рос.). М. Наука. Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 28 березня 2016.
- (рос.). Нижегородский государственный историко-архитектурный музей-заповедник. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 20 серпня 2015.
- Исторические сведения о Нижегородской епархии. Нижегородская митрополия. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 28 березня 2016.
- архимандрит Тихон (Затёкин), протоиерей Александр Мякинин. Нижегородская Духовная семинария. Вехи истории. — Нижній Новгород : Издательский отдел Нижегородской епархии, 2010. — С. 14. — ISBN 978-5903657-11-7.
- (рос.). Администрация г.Нижнего Новгорода. Официальный городской портал. по материалам ЗАО «Телерадиостудия» «Нижегородский меридиан». Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 28 березня 2016.
- Шумилкин А. С. (№ 19, 2010). (рос.). журнал «Нижегородский музей». Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 28 березня 2016.
- (рос.). «ДИВО» русская книга рекордов и достижений. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 серпня 2015.
- Нижний Новгород, 16 декабря. Открытое восстание сормовских рабочих подавлено. // Русское слово. — 1905. з джерела 13 березня 2016. Процитовано 28 березня 2016.
- ↑ Городу Горькому возвращено его историческое название — Нижний Новгород (рос.). Процитовано 28 березня 2016.
- колектив авторів, редактор - А. Ф. Журавлёв. Історія міста Горького: короткий нарис. — Горький : Волго-Вятское книжкове видавництво, 1971. — С. 443.
- . Администрация Нижнего Новгорода. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 28 березня 2016.
- (рос.). НИА Нижний Новгород. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 28 березня 2016.
- (рос.). НН.Ру. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 28 березня 2016.
- (рос.). Администрация Нижнего Новгорода. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 28 березня 2016.
- Круизный туризм (рос.). tourismnn.ru. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 28 березня 2016.
- (рос.). Федеральная антимонопольная служба. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 березня 2016.
- . Архів оригіналу за 20 червня 2012. Процитовано 11 січня 2018.
- . Архів оригіналу за 24 червня 2010. Процитовано 11 січня 2018.
- ↑ Список основных автодорог России. travel.ru. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 18 вересня 2008.
- Атлас автомобильных дорог России. alfatrans.ru. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 18 вересня 2008.
- Валерий Англичанинов рассчитывает привлечь в 2010 году на строительство Южного обхода Нижнего Новгорода 2,5 млрд рублей [ 8 жовтня 2017 у Wayback Machine.], niann.ru, 12/10/09
- . Rossiya-airlines.com. 25 липня 2007. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 16 листопада 2012.
- Під урядом Росії
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нижній Новгород |
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Нижній Новгород // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 550-552.