Ярославль Яросла вль рос місто в Росії адміністративний центр Ярославської області і Ярославського району місто герб Яро

57°37′00″ пн. ш. 39°51′00″ сх. д. / 57.6166666666947762109884934° пн. ш. 39.850000000027776536626334° сх. д.Координати: 57°37′00″ пн. ш. 39°51′00″ сх. д. / 57.6166666666947762109884934° пн. ш. 39.850000000027776536626334° сх. д.

Влада

Вебсторінка

www.city.yar.ru/

Міський голова

Артем Молчанов

Мапа

Ярославль

Ярославль у Вікісховищі

Розташування Ярославля на мапі Ярославської області.

Населення 608 тис. осіб (2017).

Історична частина міста розташована на злитті Волги й Которослі.

Історія Редагувати

Герб (1778)

Злиття Волги й Которослі

Заснування міста, за свідченнями багатьох історичних джерел, могло відбутися десь між 988 і 1024 роками. Проте відома точна дата — 1010 рік — заснування Ярославської фортеці. Назву міста пов'язують з князем Ярославом Мудрим, вона являє собою присвійну форму від «Ярослав», утворену за допомогою суфікса *-jь (вставне [l] виникло після губного [v]). Протягом своєї історії Ярославль часто виступав у ролі оплоту московської влади на своїх теренах. Великого значення йому надавали Рюриковичі і Романови. Крім того, Ярославль було збудовано з метою захисту північних кордонів Київської Русі. Ярославль — перше християнське місто на річці Волга. В XV столітті місто разом з усіма навколишніми землями було приєднано до Московського царства.

У 1777–1796 роках Ярославль був центром Ярославського намісництва Російської імперії.

Економіка Редагувати

Ярославль — великий промисловий центр. У місті працюють нафтопереробний завод, шинний завод, моторний завод, Ярославський електровозоремонтний завод, електромашинобудівний завод, Ярославський суднобудівний завод, фармацевтична фабрика й багато інших. У Ярославлі в 1932 році був побудований перший у світі завод синтетичного каучуку.

Також діє цілий ряд підприємств легкої (фабрика валяного взуття, текстильно-галантерейна, швейна фабрика), і харчовий (м'ясокомбінат, комбінат молочних продуктів і ін.) промисловості, тютюнова («Балканська зірка»), меблева фабрики.

У місті досить широко розвинена роздрібна торгівля: працюють ринки, магазини, супермаркети й торгові центри, включаючи приналежні відомим російським і світовим роздрібним мережам. Діє дрібнооптовий гіпермаркет METRO Cash & Carry.

За станом на 1 січня 2007 року в місті зареєстровано 24,8 тисяч підприємств і організацій, з них 86,6 % — приватної форми власності. Чисельність зайнятих в економіці міста за 12 місяців 2006 року нараховувала в середньому 335,7 тис. чоловік; офіційний рівень безробіття — 0,6 %

Транспорт і зв'язок Редагувати

Ярославль знаходиться на перетині важливих автомобільних, залізничних і водних шляхів.

У місті добре розвинена мережа громадського транспорту: працюють автобусні, тролейбусні й трамвайні маршрути.

Через ріку Волгу є один залізничний і два автомобільні мости, що мають називи «Жовтневий» і «Ювілейний». Крім цього, є місце для тимчасового понтонного залізничного мосту (Дудкіне-Норське), який час від часу споруджують, а потім розбирають інженерні війська.

Два основні залізничні вокзали — це Ярославль-Головний (колишня ст. Вспілля) і Ярославль-Московський. Приміські електропоїзди що прямують до Данилова, Ростова, Александрова, Нерехти й Костроми. Приміські поїзди з тепловозом ходять до Рибінська й Іваново. Через Ярославль також проходять багато поїздів далекого прямування.

Одним з основних провайдерів послуг зв'язку в місті є ВАТ «Центртелеком» (Верхньоволзька філія).

Освіта Редагувати

Ярославський державний університет імені П. Г. Демидова
Ярославський державний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського
Ярославський державний технічний університет
Ярославський державний медичний університет
Ярославська державна сільськогосподарська академія
Ярославський державний театральний інститут

Спорт Редагувати

У Першій лізі чемпіонату Росії по футболу місто представляє команда «Шинник».
Хокейна команда «Локомотив» представляє місто у чемпіонаті Континентальної хокейної ліги. Триразовий чемпіон Росії (1997, 2002, 2003).
У Вищій лізі чемпіонату Росії по волейболу місто представлене командою «Ярославич» (до 2007 р. називалася «Нефтяник»).

Музеї міста Редагувати

Музей історії міста Ярославль
Державний історико-архітектурний і художній музей-заповідник
Ярославський художній музей
Музей поета Максима Богдановича
Музей «Музика і час» (приватний)
Меморіальний будинок-музей співака Собінова

Культура Редагувати

У місті діє Ярославський державний театр ляльок.

Архітектура й мистецтво. Храми міста Редагувати

Історичний центр Ярославля входить у всесвітню спадщину ЮНЕСКО (об'єкт 1170).

Місто дуже багато на старовинні пам'ятки архітектури. Історично воно поділялось на кремль — «Рублене місто», посад — «Земляне місто» та ізольовані приміські посадські слободи.

Кремль Ярославля не зберігся до нашого часу у первісному вигляді. Від мурів, що були зведені у 1640-і — 1670-і рр., залишились лише дві поодинокі вежі — Знаменська (Власіївська, 1658–1669 рр.) та Волзька (Арсенальна, 1658–1669 рр., перебудована у класицистичному стилі у XIX ст.).
- На території кремля розташовувались декілька храмів. У первісному вигляді вціліла лише церква Миколи Рублене Місто (1695 р.) — безстовпний п'ятибанний храм із шатровою дзвіницею. В церкві збереглися фрески, створені одночасно із храмом.
- Також у Рубленому місті збереглися палати митрополита Йони Сисоєвича (1680-і рр.) — велика двоповерхова кам'яниця.
Поруч із Рубленим містом знаходиться твердиня Спасо-Преображенського монастиря — нині саме його називають «кремлем» Ярославля. Монастир був закладений ще у 1186 р. і до побудови кремля слугував цитаделлю міста. Нині це комплекс споруд XVI–XIX ст.
- Мури монастиря. 1550-і — 1580-і рр., 1621–1646 рр. Після перебудов XVIII–XIX ст. залишились недоторканими лише дві вежі (Углицька та Богородська, 1623 р.) та окремі ділянки мурів.
- Святі Ворота. Фактично це фортечна брама. 1516, 1621 рр., XIX ст. Раніше тут була церква. Фрески 1633 р.
- Спасо-Преображенський собор. 1505–1516 рр. Невеликий чотирьохстовпний храм. Стоїть на місці храму 1216–1224 рр. Фресковий розпис 1563–1564 рр. — найдавніший у місті. Іконостас із іконами XVI–XIX ст.
- Залишки Входоєрусалимської церкви (1218, 1617–1619 рр.) під сучасним класицистичним храмом Чернігівських Чудотворців.
- Дзвіниця. XVI–XIX ст.
- Трапезний та ігуменський корпуса (XVII ст.) із церквою Різдва Богородиці (1520 р., перебудовувалась)
- Корпус келій. 1675 р. — кінець XVII ст. Найбільша пам'ятка допетровської громадянської архітектури в місті.
У колишньому Земляному місті Ярославля — його ремісничому та торговельному серці — збереглися численні історичні будівлі.
- Михайло-Архангельська церква. 1660–1682 рр. Чотирьохстовпний п'ятибанний храм із шатровою дзвіницею. Має фресковий ансамбль 1731 р.
- Спасо-Преображенська церква на Городу. 1660-і — 1672 рр. Чотирьохстовпний п'ятибанний храм із шатровою дзвіницею та приділами (північний — шатровий). Зберіг фрески 1693 р.
- Церква Іллі Пророка. 1647–1650 рр. Чотирьохстовпний п'ятибанний храм із шатровою дзвіницею, галереями та двома приділами (один купольний, інший — шатровий). Зберіг первісні інтер'єри XVII ст., у тому числі фресковий ансамбль та іконостас 1680-х рр.
- Церква Миколи Надєїна. 1620–1621 рр. Чотирьохстовпний, нині однобанний храм, із двома приділами, галереєю та шатровою дзвіницею. Фрески 1640–1641 рр., бароковий іконостас 1751 р.
- Спасо-Пробойненська церква. 1696–1705 рр. Нині спотворена, у жалюгідному становищі.
- Комплекс Афанасіївського монастиря. Закладений у 1615 р. Будівлі XVII–XVIII ст. Центр монастиря — церква Кирила та Афанасія Олександрійських (1664 р.) — великий безстовпний однобанний храм.
- Палати Іванова — двоповерхова кам'яниця середини XVII ст.
- Церква Різдва Христового. 1635–1644 рр. Чотирьохстовпний, нині однобанний храм із трьома купольними приділами та величезною шатровою дзвіницею, у котрій влаштований ще один приділ. Храм зберіг фрески 1683 р., іконостас початку XVIII ст.
За межами колишнього Земляного міста знаходяться:
- Богоявленська церква. 1684–1693 р. Безстовпний п'ятибанний храм із шатровою дзвінецею. Ансамбль фресок та іконостас 1693 р.
- Благовіщенська церква. 1688–1702 рр. Безстовпний п'ятибанний храм із оригінальним купольним покриттям бань. Первісна дзвіниця знищена у 1929 р. У храмі — фрески 1709 р.
- Велика «холодна» Хрестовоздвиженська (1674–1688 рр.) та маленька Козьмодемьянська церкви (початок XVIII ст.) Хрестовоздвиженського приходу. Були спотворені більшовиками, нині відновлюються. Первісна шатрова дзвіниця знищена.
- Церква Дмитра Солунського (1671–1673 рр.). Двостовпний, нині однобанний храм, із шатровою дзвіницею. Фрески 1686 р. Був дуже спотворений більшовиками, потім відбудований.
- Церква Петра Митрополита. 1657 р. Спотворена у радянський період, нині у жалюгідному стані.
- Дзвіниця церкви Микити Мученика. Початок XVIII ст., наришкінський стиль. Сама невелика церква 1641–1644 рр. була знищена більшовиками.
- Вознесенська церква. 1682 р. Раніше — чотирьохстовпний п'ятибанний храм. Нині перебуває у спотвореному більшовиками вигляді.
- Церква Володимирської ікони на Божедомці. 1672—1678 рр. Трьохшатровий храм із шатровою дзвіницею. Фрески 1691 р.
- Миколо-Мокринський приход. «Холодна» церква Миколи Мокрого (1665–1672 рр.) — великий чотирьохстовпний п'ятибанний храм із шатровою дзвіницею та двома шатровими приділами. Фрески 1673 р. «Тепла» Тихвінська церква (1686 р.) — маленький однобанний храм, рясно прикрашений ізразцями.
- Приход слободи Коровники. «Холодна» церква Івана Златоуста (1649–1652 рр.) — великий чотирьохстовпний п'ятибанний храм із двома шатровими приділами. Фрески та бароковий іконостас 1732–1733 рр. «Тепла» церква Володимирської ікони (до 1669 р.) — чотирьохстовпна, п'ятибанна. Також до ансамблю входять шатрова дзвіниця (1680 р.) та Святі Ворота (кінець XVII ст., наришкінський стиль).
- Миколо-Тропинська церква. 1660-і рр. Перебудовувалась, спотворена у радянський період.
- П'ятницька церква на Туговій Горі. 1692 р. За радянських часів спаплюжена.
- Церква Федорівської ікони. 1687–1689 рр. Великий п'ятибанний чотирьохстовпний храм. Розписи, іконостас 1715 р.
- Церква Миколи Пенського. 1691 р. Однобанний храм із шатровою дзвіницею.
- Церква Івана Предтечі у Толчкові. 1671–1687 рр. Великий чотирьохстовпний п'ятибанний храм із двома п'ятибанними приділами. В ансамбль входять також дзвіниця і Святі Ворота (кінець XVII ст., наришкінське бароко). В храмі — ансамбль фресок 1694–1700 рр., іконостас початку XVIII ст.
- Палати Коритова у Толчкові. Двоповерхова кам'яниця, кінець XVII ст.
- Церква Миколи в Мєлєнках. 1668–1672 рр. П'ятибанний чотирьохстовпний храм. Первісна дзвіниця знищена у радянську добу. В храмі — фрески 1705–1707 рр.
- Церква Петра і Павла при мануфактурі. 1736–1744 рр. Петровське бароко.
У селищі Толга, що нині увійшло до меж міста, знаходиться давній Толзький монастир. Закладений у 1314 р., згодом він перетворився на міцну фортецю і у такому вигляді дійшов до нашого часу. До складу цього видатного ансамблю входять: фортечні мури (1690-і рр.), шестистовпний Введенський собор (1681–1688 рр.) із дзвіницею (XVII–XIX ст.), Хрестовоздвиженська трапезна (1620–1625 рр.) та Микольська надбрамна (1672 р.) церкви, настоятельський корпус 1680-х рр. та лікарняний корпус із дев'ятибанною церквою Спаса Преображення (бл. 1700 р.).

Народились у місті Редагувати

Папонов Микола Васильович (1902—1939) — радянський селекціонер-виноградар.
Гордон Михайло Володимирович (1902–1968) — український вчений-правознавець, професор, доктор юридичних наук, заслужений діяч науки РРФСР, завідувач кафедри цивільного права (1951—1968) Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого
Кедров Боніфатій Михайлович (1903—1985) — радянський філософ, психолог, хімік, історик і популяризатор науки
Прилежаєва Марія Павлівна (1903—1989) — російська радянська дитяча письменниця.
Ольга Ольгіна (1904—1979) — польська оперна співачка, викладачка, професорка.
Нікітін Володимир Дмитрович (1907—1959) — радянський державний діяч, 1-й секретар Орловського, Воронезького, Куйбишевського і Татарського обкомів ВКП(б)
Розов Віктор Сергійович (1913—2004) — радянський і російський драматург.
Любимов Юрій Петрович (1917—2014) — російський актор, режисер
Горшеньов Віктор Михайлович (1924–1993) — український вчений-правознавець, професор, кандидат юридичних наук, завідувач кафедри теорії держави і права (1978—1984) Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого
Баснер Веніамін Юхимович (1925—1996) — радянський та російський композитор
Червов Вадим Сергійович (1930—2000) — радянський та український віолончеліст російського походження.
Селевко Герман Костянтинович (1932—2008) — радянський і російський педагог-новатор, кандидат педагогічних наук (1964), професор (1989)
Осадчук Володимир Степанович (* 1938) — український науковець, доктор технічних наук (1979), професор (1982), академік Академії інженерних наук України (1992), заслужений діяч науки і техніки України (2008)
Косарєва Ніна Сергіївна (* 1947) — художник декоративно-ужиткового мистецтва (художня обробка шкіри). Член Спілки художників України (1976). Заслужений майстер народної творчості УРСР (1982). Нагорода Фонду культури України «За подвижництво у культурі» (1997). Нагорода Президента України орден Княгині Ольги ІІІ ступеня (1997).
Червінська Ольга В'ячеславівна (07.02.1947, м. Ярославль, Росія) — літературознавець, професор, завідувач кафедри зарубіжної літератури та теорії літератури Чернівецького Національного університету імені Юрія Федьковича
Володимир Макуха (* 1955) — посол України в Японії, міністр економіки України (2006—2007).

Померли у місті Редагувати

Всеволод Голубович — український громадсько-політичний і державний діяч, голова Ради народних міністрів і міністр закордонних справ Української Народної Республіки.
Остап Бородієвич — сотник УГА, ветеринарний референт при секретаріаті Військових справ ЗУНР.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

↑ Russia: Federal Districts and Major Cities — Population Statistics [ 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
. Архів оригіналу за 7 червня 2007. Процитовано 27 червня 2007.

Джерела, література Редагувати

Атлас автомобильных дорог. Золотое кольцо России. — М. : Книжное издательство «За рулём», 2007. — 160 с. (рос.)
Золотое кольцо. Справочник. — М. : Вокруг света, 2006. — 256 с. (рос.)
Михайлов К. П. Золотое кольцо России. Летопись разрушений и утрат. — М. : Эксмо; Яуза-Пресс; Лепта-Книга, 2008. — 464 с. — (На руинах Небесной России) (рос.)

Зовнішні відеофайли
	Великий Торговий Шлях. У пошукках лїтописного Новгорода. на YouTube // Председатель СНТ. — 2021. — 18 вересня. (рос.)

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ярославль

Офіційний сайт органів міського самоврядування Ярославля [ 14 серпня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
Довідник організацій Ярославль [ 12 липня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)

[citypopulation.de-1] Russia: Federal Districts and Major Cities — Population Statistics [ 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)

[2] . Архів оригіналу за 7 червня 2007. Процитовано 27 червня 2007.