Все́волод Олекса́ндрович Голубо́вич (лютий 1885, с. Молдавка Балтського повіту Подільської губернії (нині с. Молдовка Голованівського району Кіровоградської області) — 16 травня 1939, Ярославль, РРФСР, СРСР) — український громадсько-політичний і державний діяч, жертва сталінського терору.
Життєпис Редагувати
Народився в сім'ї священика. Після закінчення духовної семінарії навчався у Київському політехнічному інституті, здобувши 1915 року диплом інженера шляхів і інженера-будівельника за спеціальністю будівництво залізниць. З 1903 року був членом Революційної української партії, у 1912 вступив до Української партії соціалістів-революціонерів.
Працював інженером, начальником дистанції Куп'янськ Південної залізниці, у 1916 — серпні 1917 р. — начальником відділу водних, шосейних, ґрунтових шляхів Румунського фронту. У квітні 1917 року від імені Одеської управлінської громади надіслав петицію керівництву Тимчасового уряду з вимогою надання Україні територіальної автономії.
Належав до Одеської української громади. У Генеральному Секретаріаті — секретар шляхів (з 27 липня 1917 року), секретар торгу і промисловості (з листопада 1917 року).
Від 18 січня 1918 року — голова Ради народних міністрів і міністр закордонних справ УНР.
Призначений бути головою делегації УНР на мирних переговорах у Бересті у грудні 1917 р. — січні 1918 р.. Протягом 3-20 січня перебував у Бересті на перемовах із державами Четверного союзу.
За участь у викраденні банкіра А. Доброго 29 квітня був заарештований німцями і до 16 грудня 1918 року перебував у Лук'янівській в'язниці. 25 липня 1918 у німецькому військово-польовому суді закінчено розгляд справи колишніх міністрів УЦР В. Голубовича і О. Жуковського та урядовців Ю. Гаєвського, П. Богацького, М. Осипова і І. Красовського, яких було звинувачено в участі в арешті банкіра Доброго. Прокурор запропонував покарати О.Жуковського на 2 р. і 6 місяців ув'язнення, В. Голубовича — на 2 роки, М. Осипова — на 1 рік і 6 місяців, П. Богацького, Ю. Гаєвського і І. Красовського на 1 рік тюрми.
У 1919 р. — першій половині 1920 р. редагував друковані органи УПСР у Кам'янці-Подільському та Вінниці.
11 серпня 1920 р. у м. Кам'янці-Подільському під час засідання губернської ради народного господарства заарештований Особливим відділом 14-ї армії, 22-29 травня 1921 засуджений на процесі українських есерів — членів Центральної Ради, звинувачених у злочинах проти робітників і селян: опорі встановленню радянської влади в Україні, до десяти років ув'язнення в концентраційному таборі, а зважаючи на амністію ВУЦВК — до п'яти років, але амністований у грудні 1921 року із зобов'язанням щотижня приходити на реєстрацію до міліції.
Якийсь час він поневірявся, не мав роботи. Нарешті став завідувачем відділу капітального будівництва, до 1931 року працював у відділі капітального будівництва Української Ради народного господарства.
1931 року засуджений у справі Українського національного центру. 7 лютого 1932 року колегія ОҐПУ СРСР зменшила строк покарання до шести років. З урахуванням попереднього ув'язнення влітку 1937 року строк закінчився. 2 червня НКВД порушило клопотання перед Президією ЦВК СРСР про продовження ув'язнення, — йому додали ще п'ять років. Помер у в'язниці Ярославля.
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 26 листопада 2011.
Джерела Редагувати
- Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. — К., 1998. — С. 83—84.
- Бажан О. Г. Поділля в житті та діяльності Всеволода Голубовича // Поділля і Волинь у контексті історії українського національного відродження. — 1995. — С. 286—288.
- Вирок Українській революції: «Справа ЦК УПСР»: Науково-документальне видання. Упорядники Тетяна Осташко, Сергій Кокін.-К.: Темпора, 2013—688 с.:іл. ISBN 978-617-569-138-0.
- Всеволод Голубович: від інженера до прем'єр-міністра // Чорноморська хвиля Української революції: провідники національного руху в Одесі у 1917—1920 рр.: Монографія / Вінцковський Т. С., Музичко О. Є., Хмарський В. М. та ін. — Одеса: ТЕС, 2011—586 с.
Література Редагувати
- Осташко Т. С. Голубович Всеволод Олександрович [ 19 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2. — С. 150—151.
- Всеволод Голубович: портрет на політичному тлі / Т. Осташко // Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 років. — 2011. — Вип. 6. — С. 45-74.
- Всеволод Голубович // Горе переможеним. Репресовані міністри Української революції [Текст] / Центр. держ. архів вищ. органів влади і упр. України, Ін-т історії України Нац. акад. наук України та ін.; [авт.-упоряд.: А. Когут, Р. Подкур, В. Скальський та ін.]. — Київ: К. І. С., 2018. — С. 41 — 52.
- Борці за незалежність України [ 24 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Тульчинська міська об'єднана територіальна громада
Вінницька область, Тульчинський район
Посилання Редагувати
- Голубович Всеволод Олександрович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.107-110
- Голубович Всеволод Олександрович [ 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
- Інститут історії України [1] [ 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Історична правда [ 5 липня 2013 у Wayback Machine.]
- Англомовний сайт про В. Голубовича [ 17 травня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)