www.wikidata.uk-ua.nina.az

Шульгин Олександр Якович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шульгин Шульги н Олекса ндр Я кович 30 липня

Шульгин Олександр Якович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шульгин.

Шульги́н Олекса́ндр Я́кович (30 липня 1889, Софине, Хорольський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 4 березня 1960, Париж, Франція) — український політичний, громадський, культурний і науковий діяч. Член Товариства українських поступовців (ТУП), а потім Української партії соціалістів-федералістів (УПСФ), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (НТШ). У 1917 році — член Центральної Ради, генеральний секретар міжнаціональних справ. У 1918 році — посол УНР в Болгарському царстві. Член делегації УНР на мирній конференції в Парижі. З 1920-х років — в еміграції. Брав участь у емігрантських урядах УНР. Професор Українського вільного університету (УВУ) в Празі. Батько журналіста Ростислава Шульгина.

Шульгин Олександр Якович
Шульгин Олександр Якович
Шульгін, перший генеральний секретар міжнаціональних справ. Київ, 1917 рік
Генеральний Секретар Міжнаціональних Справ
грудень 1917 — 24 січня 1918
Попередник Сергій Єфремов
Наступник Всеволод Голубович
Голова Уряду УНР в екзилі
жовтень 1939 — травень 1940
Президент Андрій Лівицький
Попередник В'ячеслав Прокопович
Наступник Андрій Яковлів
Народився 30 липня 1889(1889-07-30)
Софине, Хорольський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 4 березня 1960(1960-03-04) (70 років)
Париж,  Франція
Відомий як політик, дипломат
Місце роботи Український вільний університет
Країна  УНР Російська імперія (до 1917)
Національність українець
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Політична партія УПСФ
Батько Яків Шульгин
Мати Любов Устимович
Діти Ростислав
Підпис

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія Редагувати

Народився 30 липня 1889 року в с. Софине, Хорольський повіт на Полтавщині. Походив з козацького старшинського роду, споріднений з Полуботками, Скоропадськими, Самойловичами, Апостолами; син Якова Шульгина.

Викладав історію й філософію у Санкт-Петербурзькому університеті (1908—1915), згодом асистент у ньому (1915—1917). Там почав свою громадсько-політичну діяльність, активний у Петербурзькій Громаді ТУП, пізніше в Українській демократично-радикальній партії, яку 1917 року перейменовано на Українську партію соціалістів-федералістів, член її Центрального комітету. У Петрограді з ініціативи Української Національної Ради Шульгин був делегатом до Ради робітничих і солдатських депутатів.

Меморіальна дошка на будинку в Києві на Терещенківській вулиці

З початком березневої революції Шульгин повернувся до Києва, став членом Української Центральної Ради, згодом і Малої Ради, з липня 1917 до 30 січня 1918 року — генеральним секретарем міжнаціональних (пізніше міжнародних) справ, був співавтором Статуту Вищого Управління України, співорганізатором З'їзду народів Росії в Києві (вересень 1917 року). За його керівництва закордонною політикою Франція й Англія визнали de facto УНР й Україна почала мирові переговори з союзом Центральних Держав у Бересті. За гетьманату Шульгин був співробітником міністерства закордонних справ Української Держави, з липня 1918 року амбасадором України в Софії (до кінця 1918 року).

У 1919 році призначений Директорією УНР членом української делегації на Паризькій мирній конференції, згодом (1920) голова української делегації на першій асамблеї Ліги Націй у Женеві; а з 1921 року очолював Надзвичайну дипломатичну місію УНР у Парижі. На цих постах Шульгин боронив українські інтереси перед різними міжнародними організаціями, особливо з ініціативи Міжнародної Унії для Ліги Націй, головою якої він був. У 1933—1938 роках виступав проти більшовицького терору в УРСР, примусової праці, голоду в Україні; Шульгин домагався від установи біженців при Лізі Націй визнання української національності. У 1928 році Шульгин звернувся з нотою до Голови Ради Ліги Націй з проханням видати українцям так звані нансеновські паспорти. Починаючи з 1920-х років О. Шульгин неодноразово намагався привернути увагу Європи до проблеми голоду в Україні. Як міністр закордонних справ уряду УНР в екзилі Шульгин підготував доповідь для конференції в Монтрьо 1936 р., де розглядалося питання статусу Чорноморських проток.

У 1923—1927 роках жив у Празі. Разом із провідними українськими інтелектуалами, серед яких були Олександр Колесса, Олександр Олесь, Станіслав Дністрянський, Степан Рудницький, Дмитро Дорошенко, Степан Смаль-Стоцький, Іван Огієнко, Володомир Кушнір стояв у витоків Українського вільного університету, який у 1921 році переїхав до Праги із Відня.

Був також професором Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова, де викладав загальну історію й філософію історії. Тут разом з однодумцями відновив радикально-демократичну партію, ставши головою її празького комітету. 1926 року був призначений міністром закордонних справ УНР у вигнанні й керував її зовнішньою політикою в 1926—1936, 1939—1940 (тоді ж очолював уряд УНР у вигнанні) і 1945—1946 роках.

У Парижі Шульгин з 1927 року брав активну участь у житті української еміграції: у 1929—1939 роках голова Головної Еміґраційної Ради, редактор ревю «Прометей», співредактор тижневика «Тризуб» (у 1940 році — редактор), співзасновник Комітету дружби народів Кавказу, Туркестану та України. Під час німецької окупації був заарештований (1940—1941). Після 1945 року віддався науковій праці: засновник і довголітній голова Українського Академічного Товариства у Парижі (1946—1960), ініціатор і віце-президент Міжнародної Вільної Академії в Парижі (1952—1960), що об'єднувала учених у вигнанні. Одночасно Шульгин був представником українців у Міжнародній організації біженців (ІРО,  1948—1952) і співробітник французької організації для охорони біженців і бездержавних при Міністерстві закордонних справ (1952—1960).

Автор розвідок з історії української державності 1917—1918 років і діяльності уряду УНР у вигнанні: «Політика» (1918), «L'Ukraine, la Russie et les puissances de l'Entente» (1918), «Les problèmes de l'Ukraine» (1919), «L'Ukraine et le cauchemar rouge: les massacres en Ukraine» (1927), «Державність чи Гайдамаччина» (1931), «Без території. Ідеологія та чин Уряду УНР на чужині» (1934), «L'Ukraine contre Moscou, 1917» (1935); соціологічні і історіософічні праці: «Нариси з нової історії Европи» (1925), «Les origines de l'esprit national moderne et J.-J. Rousseau» (1938), «L'histoire et la vie. Les lois, le hasard, la volonte humaine» (1957). Ст. в «УЗЕ» і «ЕУ» (доба Центр. Ради, доба Гетьманщини), у наукових збірниках, журналах, особливо а паризькому «Тризубі», «Promethee» (1926—1938), «La Revue de Promethee» (1938—1940), «Українській літературній газеті» (1956—1960) та ін.

Помер у Парижі, похований у Сарселі.

Вшанування пам'яті Редагувати

Праці Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Ващук Л. В. Перший Міністр закордонних справ О. Я. Шульгин: портрет дипломата крізь призму архівних документів // Науковий вісник Дипломатичної академії України. — 2014. — Вип. 21(1). — С. 201-206. — ISSN 2519-2213.
  2. УІНП. 1921 – заснування Українського Вільного Університету. УІНП (укр.). Процитовано 14 травня 2023. 
  3. Відкриття меморіальної дошки Шульгину Олександру Яковичу

Джерела Редагувати

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Shulgin Shulgi n Oleksa ndr Ya kovich 30 lipnya 1889 Sofine Horolskij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiya 4 bereznya 1960 Parizh Franciya ukrayinskij politichnij gromadskij kulturnij i naukovij diyach Chlen Tovaristva ukrayinskih postupovciv TUP a potim Ukrayinskoyi partiyi socialistiv federalistiv UPSF dijsnij chlen Naukovogo tovaristva imeni Shevchenka NTSh U 1917 roci chlen Centralnoyi Radi generalnij sekretar mizhnacionalnih sprav U 1918 roci posol UNR v Bolgarskomu carstvi Chlen delegaciyi UNR na mirnij konferenciyi v Parizhi Z 1920 h rokiv v emigraciyi Brav uchast u emigrantskih uryadah UNR Profesor Ukrayinskogo vilnogo universitetu UVU v Prazi Batko zhurnalista Rostislava Shulgina Shulgin Oleksandr YakovichShulgin Oleksandr YakovichShulgin pershij generalnij sekretar mizhnacionalnih sprav Kiyiv 1917 rikGeneralnij Sekretar Mizhnacionalnih Spravgruden 1917 24 sichnya 1918Poperednik Sergij YefremovNastupnik Vsevolod GolubovichGolova Uryadu UNR v ekzilizhovten 1939 traven 1940Prezident Andrij LivickijPoperednik V yacheslav ProkopovichNastupnik Andrij YakovlivNarodivsya 30 lipnya 1889 1889 07 30 Sofine Horolskij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiyaPomer 4 bereznya 1960 1960 03 04 70 rokiv Parizh FranciyaVidomij yak politik diplomatMisce roboti Ukrayinskij vilnij universitetKrayina UNR Rosijska imperiya do 1917 Nacionalnist ukrayinecAlma mater Sankt Peterburzkij derzhavnij universitetPolitichna partiya UPSFBatko Yakiv ShulginMati Lyubov UstimovichDiti RostislavPidpisMediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Vshanuvannya pam yati 3 Praci 4 Primitki 5 Dzherela 6 PosilannyaBiografiya RedaguvatiNarodivsya 30 lipnya 1889 roku v s Sofine Horolskij povit na Poltavshini Pohodiv z kozackogo starshinskogo rodu sporidnenij z Polubotkami Skoropadskimi Samojlovichami Apostolami sin Yakova Shulgina Vikladav istoriyu j filosofiyu u Sankt Peterburzkomu universiteti 1908 1915 zgodom asistent u nomu 1915 1917 Tam pochav svoyu gromadsko politichnu diyalnist aktivnij u Peterburzkij Gromadi TUP piznishe v Ukrayinskij demokratichno radikalnij partiyi yaku 1917 roku perejmenovano na Ukrayinsku partiyu socialistiv federalistiv chlen yiyi Centralnogo komitetu U Petrogradi z iniciativi Ukrayinskoyi Nacionalnoyi Radi Shulgin buv delegatom do Radi robitnichih i soldatskih deputativ nbsp Memorialna doshka na budinku v Kiyevi na Tereshenkivskij vuliciZ pochatkom bereznevoyi revolyuciyi Shulgin povernuvsya do Kiyeva stav chlenom Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi zgodom i Maloyi Radi z lipnya 1917 do 30 sichnya 1918 roku generalnim sekretarem mizhnacionalnih piznishe mizhnarodnih sprav buv spivavtorom Statutu Vishogo Upravlinnya Ukrayini spivorganizatorom Z yizdu narodiv Rosiyi v Kiyevi veresen 1917 roku Za jogo kerivnictva zakordonnoyu politikoyu Franciya j Angliya viznali de facto UNR j Ukrayina pochala mirovi peregovori z soyuzom Centralnih Derzhav u Beresti Za getmanatu Shulgin buv spivrobitnikom ministerstva zakordonnih sprav Ukrayinskoyi Derzhavi z lipnya 1918 roku ambasadorom Ukrayini v Sofiyi do kincya 1918 roku U 1919 roci priznachenij Direktoriyeyu UNR chlenom ukrayinskoyi delegaciyi na Parizkij mirnij konferenciyi zgodom 1920 golova ukrayinskoyi delegaciyi na pershij asambleyi Ligi Nacij u Zhenevi a z 1921 roku ocholyuvav Nadzvichajnu diplomatichnu misiyu UNR u Parizhi Na cih postah Shulgin boroniv ukrayinski interesi pered riznimi mizhnarodnimi organizaciyami osoblivo z iniciativi Mizhnarodnoyi Uniyi dlya Ligi Nacij golovoyu yakoyi vin buv U 1933 1938 rokah vistupav proti bilshovickogo teroru v URSR primusovoyi praci golodu v Ukrayini Shulgin domagavsya vid ustanovi bizhenciv pri Lizi Nacij viznannya ukrayinskoyi nacionalnosti U 1928 roci Shulgin zvernuvsya z notoyu do Golovi Radi Ligi Nacij z prohannyam vidati ukrayincyam tak zvani nansenovski pasporti Pochinayuchi z 1920 h rokiv O Shulgin neodnorazovo namagavsya privernuti uvagu Yevropi do problemi golodu v Ukrayini Yak ministr zakordonnih sprav uryadu UNR v ekzili Shulgin pidgotuvav dopovid dlya konferenciyi v Montro 1936 r de rozglyadalosya pitannya statusu Chornomorskih protok 1 U 1923 1927 rokah zhiv u Prazi Razom iz providnimi ukrayinskimi intelektualami sered yakih buli Oleksandr Kolessa Oleksandr Oles Stanislav Dnistryanskij Stepan Rudnickij Dmitro Doroshenko Stepan Smal Stockij Ivan Ogiyenko Volodomir Kushnir stoyav u vitokiv Ukrayinskogo vilnogo universitetu yakij u 1921 roci pereyihav do Pragi iz Vidnya 2 Buv takozh profesorom Ukrayinskogo visokogo pedagogichnogo institutu im M Dragomanova de vikladav zagalnu istoriyu j filosofiyu istoriyi Tut razom z odnodumcyami vidnoviv radikalno demokratichnu partiyu stavshi golovoyu yiyi prazkogo komitetu 1926 roku buv priznachenij ministrom zakordonnih sprav UNR u vignanni j keruvav yiyi zovnishnoyu politikoyu v 1926 1936 1939 1940 todi zh ocholyuvav uryad UNR u vignanni i 1945 1946 rokah U Parizhi Shulgin z 1927 roku brav aktivnu uchast u zhitti ukrayinskoyi emigraciyi u 1929 1939 rokah golova Golovnoyi Emigracijnoyi Radi redaktor revyu Prometej spivredaktor tizhnevika Trizub u 1940 roci redaktor spivzasnovnik Komitetu druzhbi narodiv Kavkazu Turkestanu ta Ukrayini Pid chas nimeckoyi okupaciyi buv zaareshtovanij 1940 1941 Pislya 1945 roku viddavsya naukovij praci zasnovnik i dovgolitnij golova Ukrayinskogo Akademichnogo Tovaristva u Parizhi 1946 1960 iniciator i vice prezident Mizhnarodnoyi Vilnoyi Akademiyi v Parizhi 1952 1960 sho ob yednuvala uchenih u vignanni Odnochasno Shulgin buv predstavnikom ukrayinciv u Mizhnarodnij organizaciyi bizhenciv IRO 1948 1952 i spivrobitnik francuzkoyi organizaciyi dlya ohoroni bizhenciv i bezderzhavnih pri Ministerstvi zakordonnih sprav 1952 1960 Avtor rozvidok z istoriyi ukrayinskoyi derzhavnosti 1917 1918 rokiv i diyalnosti uryadu UNR u vignanni Politika 1918 L Ukraine la Russie et les puissances de l Entente 1918 Les problemes de l Ukraine 1919 L Ukraine et le cauchemar rouge les massacres en Ukraine 1927 Derzhavnist chi Gajdamachchina 1931 Bez teritoriyi Ideologiya ta chin Uryadu UNR na chuzhini 1934 L Ukraine contre Moscou 1917 1935 sociologichni i istoriosofichni praci Narisi z novoyi istoriyi Evropi 1925 Les origines de l esprit national moderne et J J Rousseau 1938 L histoire et la vie Les lois le hasard la volonte humaine 1957 St v UZE i EU doba Centr Radi doba Getmanshini u naukovih zbirnikah zhurnalah osoblivo a parizkomu Trizubi Promethee 1926 1938 La Revue de Promethee 1938 1940 Ukrayinskij literaturnij gazeti 1956 1960 ta in Pomer u Parizhi pohovanij u Sarseli Vshanuvannya pam yati RedaguvatiMemorialna doshka na budinku v Kiyevi na Tereshenkivskij vulici 16 grudnya 2014 roku v misti Kropivnickomu z yavilasya Vulicya Rodini Shulginih nazvana ne lishe na chest Oleksandra a j usiyeyi jogo rodini 22 grudnya 2021 roku memorialnu doshku bulo vidkrito na fasadi Andriyivskoyi shkoli Horolskoyi gromadi na Poltavshini 3 Praci Redaguvati Simon Petlyura ta ukrayinska zakordonna politika Zbirnik pam yati S Petlyuri 1879 1926 Praga 1930 S 172 177 Shulgin O Ukrayina i chervonij zhah Pogromi v Ukrayini 1927 Shulgin O Ya Bez teritoriyi ideologiya ta chin Uryadu U N R na chuzhini Oleksander Shulgin z peredm V Prokopovicha Parizh Mech 1934 III 251 s Shulgin O Narisi z novoyi istoriyi Yevropi perehid vid sered vikiv do novih chasiv relig borotba v XVI XVII vv rozvitok Yevrop derzh mizhnar vidnosini v XVIII v Oleksander Shulgin Praga Ukr gromad vid fond 1925 219 s Shulgin O Derzhavnist chi gajdamachchina zb st ta dokumentiv Oleksander Shulgin Parizh V vo Mech 1931 47 s Shulgin O Politika Derzhavne budivnictvo Ukrayini i mizhnarodni spravi st dok promovi Oleksander Shulgin Kiyiv Drukar 1918 106 s Shul hyn Oleksander L Ukraine la Russie et les puissances de l Entente expose politique de l ex ministre ukrainien des affaires etrangeres Alexandre Choulguine Berne 1918 57 p fr Shul hyn Oleksander Les problemes de l Ukraine la question ethnique la culture nationale la vie economique la volonte du peuple Paris 1919 45 p fr Primitki Redaguvati Vashuk L V Pershij Ministr zakordonnih sprav O Ya Shulgin portret diplomata kriz prizmu arhivnih dokumentiv Naukovij visnik Diplomatichnoyi akademiyi Ukrayini 2014 Vip 21 1 S 201 206 ISSN 2519 2213 UINP 1921 zasnuvannya Ukrayinskogo Vilnogo Universitetu UINP ukr Procitovano 14 travnya 2023 Vidkrittya memorialnoyi doshki Shulginu Oleksandru YakovichuDzherela RedaguvatiOstashko T S Shulgin Oleksandr Yakovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 666 784 s il ISBN 978 966 00 1359 9 Shulgin Oleksandr Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1984 Kn 2 t 10 Hmelnickij Boris Yackiv S 3902 Shulgin Oleksandr Yakovich Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 Zbirnik na poshanu O Shulgina red V Yaniv ZNTSh t 186 Parizh Myunhen 1969 Alexandra Choulguine 1889 1960 Editeur O Perrin Parizh 1961 Ivanickaya S G Shulgin Aleksandr Yakovlevich Ivanicka S G Ukrayinska liberalno demokratichna partijna elita kolektivnij portret kinec XIX pochatok HH st Zaporizhzhya Prosvita 2011 S 418 424 Z nagodi Dnya pracivnika diplomatichnoyi sluzhbi ukrayinski diplomati Franciyi poklali kviti do mogili pershogo Ministra zakordonnih sprav Ukrayini O Shulgina Matviyenko V M Shulgin Oleksandr Yakovich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 Novohatko L Shulgin Oleksandr Yakovich Politichna enciklopediya redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 S 789 ISBN 978 966 611 818 2 Posilannya RedaguvatiShulgin Oleksandr Yakovich Ukrayina v mizhnarodnih vidnosinah Enciklopedichnij slovnik dovidnik Vipusk 6 Biografichna chastina N Ya Vidp red M M Varvarcev K In t istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2016 s 337 338 Shulgin Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2004 T 6 T Ya 768 s ISBN 966 7492 06 0 Shulgin Oleksander Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1967 T 8 kn XVI Literi Ush Ya S 2097 2098 1000 ekz Shulgin Oleksandr v Elektronnij biblioteci Kultura Ukrayini Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Shulgin Oleksandr Yakovich amp oldid 40428338