Влади́мир (рос. Владимир, МФА: [vlɐˈdʲimʲɪr], дав.-рус. Володимѣрь) — місто обласного підпорядкування в Російській Федерації, адміністративний центр Владимирської області.
| місто Владимир | ||
|---|---|---|
| Владимир | ||
| ||
| Країна | Росія | |
| Суб'єкт Російської Федерації | Владимирська область | |
| Муніципальний район | Владимирська міськрада | |
| Код ЗКАТУ: | 17401000 | |
| Код ЗКТМО: | 17701000001 | |
| Основні дані | ||
| Перша згадка: | 1159/1108/990 | |
| Поділ міста | 3 округи | |
| Населення | 352 347 особи (2021) | |
| Площа | 308 км² | |
| Густота населення | 1121,3 осіб/км² | |
| Поштові індекси | 600000 | |
| Телефонний код | +7 4922 | |
| Географічні координати: | 56°07′43″ пн. ш. 40°24′21″ сх. д. / 56.12861111113888768° пн. ш. 40.40583333336110883° сх. д.Координати: 56°07′43″ пн. ш. 40°24′21″ сх. д. / 56.12861111113888768° пн. ш. 40.40583333336110883° сх. д. | |
| Часовий пояс | +3 | |
| Висота над рівнем моря | 150 м | |
| Водойма | річка Клязьма | |
| Міста-побратими | Усті-над-Лабем, Керава, Єленя-Ґура, Ерланген, Ангіарі, Кентербері, Чунцін, Сент, Блумінгтон-Нормал, Калгарі, Нара, Анталія, Барі, Бобруйськ, Вифлеєм, Гагра, Єна, Ларнака, Сарасота, Тренто, Хайкоу | |
| Найближча залізнична станція | Владимир, Автоприбор | |
| Відстань | ||
| До Москви (км): - фізична: - залізницею: - автошляхами: | 175 191 180 | |
| Влада | ||
| Вебсторінка | vladimir-city.ru | |
| Міський голова | Дєєва Ольга Олександрівна | |
| Мапа | ||
| Владимир Владимир | ||
|
| ||
| Владимир у Вікісховищі |
Населення міста становить 345 373 особи (2010).
Назва Редагувати
Назва міста пішла від імені Володимир, і в старовину записувалося як Володимѣрь, де прикінцеве ь походить від праслов'янського присвійного суфікса *-jь (тобто «Володимирів», «місто Володимира»), ця йотація викликала пом'якшення попереднього [r]; далі назва збіглася за формою з особовим ім'ям.
- Владимир — теперішня російська назва. Пов'язана з тим, що особове ім'я Володимир в Росії тепер уживається у церковнослов'янській неповноголосній формі «Владимир» (див. докладніше про походження імені «Володимир»).[джерело?]
- Володимир-над-Клязьмою (рос. Владимир-на-Клязьме) — первинна руська назва з позначенням становища (Клязьма); проти давнішого Володимира.[джерело?]
- Володимир-Заліський (рос. Владимир-Залесский) — так само; руська назва з позначенням регіону (Залісся).[джерело?]
Географія Редагувати
Місто розташоване в основному на лівому березі річки Клязьми, лівої притоки Оки, басейн Волги, та невеликою площею на правому березі. З півдня та південного сходу до міста підходять лісові масиви.
Площа Владимира спочатку становила 124,6 км², хоча забудова займала тільки 60 км². У 2006 році в межі міста увійшла низка навколишніх селищ, які нині перетворені на окремі мікрорайони. Після такої реформи площа Владимира становить 308 км².
Історія Редагувати
Перші люди на території міста селились ще приблизно 30-25 тисяч років до н. е. — Сунгирська стоянка.
В III тис. до н. е. сюди приходять волго-фінські племена.
У VI-VII століттях терен заселяє фіно-угорське плем'я меря.
В VIII-X століттях на пагорбі, де пізніше був збудований Успенський собор, розташовувалось мерянське поселення.
У IX—X століттях сюди проникають слов'яни — ільменські словени.
Точна дата заснування міста невідома. Пізніші московські літописні джерела (Софійський перший літопис, Воскресенський і Никонівський, Руський Временник, Степенна Книга, Тверський літопис) приписують заснування міста Володимиру Святославичу, називаючи різні дати — 987, 990 або 992. Інші (Іпатський літопис, Синодальний літопис) відносять початок існування міста до часів Володимира Мономаха — близько 1108.
Перша згадка в давньому джерелі, яку можна безсумнівно віднести до Володимира-на-Клязьмі, трапляється у Лаврентіївському літописі й датована 1151 роком. Час заснування не вказаний, але в цьому ж джерелі в описі подій за 1176 наводяться відомості про засновника: постави бо преже градо-сь великии Володимеръ. и потомъ кнѧзь Андрѣи. З аналізу літопису можна зробити висновок, що міста не існувало ще в 1097.
Найбільш прийнятною є точка зору, згідно з якою Володимир-на-Клязьмі закладається і укріплюється в 1108 Володимиром Мономахом — як опорний пункт захисту Ростово-Суздальського князівства.
У 1157 князь Андрій Боголюбський переніс сюди столицю Володимиро-Суздальського князівства. В письмі Андрія Боголюбського до Патріарха Лукки і в отриманій відповіді від Патріарха (1160) вказується про заснування міста роком раніше для отримання статусу Митрополії.
В XII столітті місто, разом із Суздалем, було центром володимиро-суздальської школи мистецтва.
У 1238 на місто напали татари, які нападали потім ще кілька разів.
В 1299 стає резиденцією (осідком) київських митрополитів. Однак на середину XIV століття ця роль переходить до Москви.
В 1382 на місто напав Тохтамиш, в 1441 — татарський царевич Талич та нижньогородський воєвода Карамишев.
В 1609 володимирці повстали проти ставленика Лжедмитрія II воєводи Вельямінова.
1614 на Володимир напали поляки на чолі з Лісовським.
З 1719 — центр провінції, з 1778 — намісництва, з 1796 — губернії. В листопаді 1797 тут відкрита перша типографія, 1804 — гімназія, в 1834 — бібліотека.
В 1838-1840 в місті був у засланні Олександр Герцен.
У 1847 заснований драматичний театр, 1861 — прокладена залізниця, 1862 — заснований краєзнавчий музей, 5 грудня 1908 — збудована перша електростанція.
В жовтні-листопаді 1917 в місті встановлено радянську владу.
25 червня 1927 тут бував Володимир Маяковський.
14 січня 1929 Владимир переходить до складу Івановської області.
5 березня 1932 почав працювати хімічний завод, у травні — машинобудівний.
14 серпня 1944 Владимир стає центром області.
21 квітня 1945 збудовано тракторний завод, 1950 відкрито педагогічний інститут, 8 листопада 1952 прокладена перша тролейбусна лінія, 1952 відкрито стадіон «Торпедо», 1960 збудовано міст через Клязьму, 1964 відкрито політехнічний інститут.
Владимирська в'язниця Редагувати
Владимирський централ — в'язниця для особливо небезпечних злочинців, побудована за указом імператриці Катерини II в 1783.
З 1906 стали називати централом.
На початку 1921 року Владимирський централ був перетворений на губернський ізолятор спеціального призначення — політізолятор.
За радянських часів, Владимирська в'язниця входила в систему «особливих таборів і в'язниць», організовану для утримання засуджених до позбавлення волі шпигунів, учасників різних антирадянських організацій та інших.
Адміністративний поділ Редагувати
Місто адміністративно ділиться на три округи (2002):
- Ленінський — 119 356 осіб
- Октябрський — 79 991 особа
- Фрунзенський — 116 607 осіб
1 січня 2006 року в межі міста було внесено кілька навколишніх селищ:
Міста-побратими Редагувати
- Чехія — Усті-над-Лабем
- Фінляндія — Керава
- Польща — Єленя-Ґура
- Німеччина — Ерланген
- Італія — Ангіарі
- Велика Британія — Кентербері
- КНР — Чунцін
- Франція — Сент
- Канада — Калгарі
- Японія — Нара[джерело?]
- США — Блумінгтон-Нормал
- Туреччина — Анталія
- Італія — Барі
- Білорусь — Бобруйськ
- Палестина — Вифлеєм
- Гагра
- Німеччина — Єна
- Кіпр — Ларнака
- США — Сарасота
- Італія — Тренто
- КНР — Хайкоу
Культура і освіта Редагувати
Серед закладів освіти в місті діють державний університет(з 2011 року включає в себе педагогічний інститут - колишній гуманітарний університет), юридичний інститут Федеральної служби виконання покарань, інститут бізнесу( закрито у 2018 році) та кілька філіалів інших вузів країни. Серед середніх спеціальних закладів освіти сільськогосподарський технікум, авіамеханічний, медичний, музичний, культури та мистецтв, педагогічний, технологічний, індустріальний політехнічний, будівельний, торгово-економічний та хіміко-механічний коледжі, технікум економіки та права.
Владимир має розвинену базу туристичних закладів — численні готелі («Владимир», «Золоте кільце», «Зоря», «Клязьма» та ін.), кафе та ресторани.
Серед закладів культури діють обласний драматичний театр імені А. В. Луначарського, театр ляльок та філармонія. Працюють музеї Владимиро-Суздальського заповідника.
Економіка Редагувати
Владимир — великий промисловий центр Росії. В місті працюють підприємства машинобудівної (заводи автоприладобудівний, тракторний(закрито у 2018 році), точних машин, електроніки та електроприладів), хімічної (хімічний завод), електроенергетики (ПМЕС та 2 ТЕЦ) та харчової (заводи лікеро-горілчаний(закрито у 2020 році), молочний) промисловостей. На 2008 рік всіма підприємствами міста було вироблено продукції на загальну суму 37,8 млрд руб.
Транспорт Редагувати
Місто є великим транспортним вузлом. Через Владимир проходить залізниця Москва— Нижній Новгород, тут починається залізнична гілка Владимир—Тума. Центральний залізничний вокзал розташований на березі річки Клязьми поруч із річковим вокзалом. Великі вокзали є також у нових мікрорайонах міста — Юр'євець і Боголюбово.
Через місто проходить автомагістраль М-7 «Волга» з Москви на Нижній Новгород. На північ йдуть магістралі А-113 до міста Іваново, Р-74 на Ростов та Р-75 на Александров, на південь — Р-72 на Муром та Р-73 на Туму. В останні роки збудована велика об'їзна дорога правим берегом річки Клязьми.
На західній околиці міста розташований аеропорт міжнародного значення «Владимир».
В самому місті діють тролейбусне та автобусне сполучення.
Сакральні споруди та інші видатні місця Редагувати
В місті нараховується 239 будівель, що охороняються. Більшість збережених храмів Владимира належать до доби бароко.
- «Золоті ворота» (1158–1164 рр., перебудовані наприкінці XVIII ст. — білокам'яна тріумфальна арка, над нею церква Ризположення (1795–1810 рр.)
- Успенський собор (1158–1160 рр., перебудований в 1185–1189 рр.) — білокам'яний собор з фресками XII ст. та 1408 р. (роботи Андрія Рубльова та Даниїла Чорного), 1810 р. до собору прибудована дзвіниця у стилі псевдоготики
- Дмитровський собор (1194—1197 р.)
- Княгинін монастир із Успенським собором (межа XV–XVI ст., фресковий ансамбль 1640-х рр.) та Казанською церквою (1789 р.)
- Церква Успіння Богородиці (раніше тут був монастир; 1644–1649 р., т. зв."узорочьє")
- Церква Миколи Чудотворця Галейського (1732–1735 рр.) — в наришкінському стилі
- Церква Святого Микити (1762–1765 р.) — в стилі єлизаветинського бароко
- Миколо-Кремлівська церква, 1761 р., бароко.
- Троїцька церква — 1740–1746 рр., у наришкінському стилі, дзвіниця XIX ст., класицизм
- Ансамбль холодної Спасо-Преображенської (1772–1778 рр., бароко, на місці найдревнішого у місті храму XII ст.) та теплої Микольської (кінець XVII ст.) церков
- Споруди Богородице-Різдвяного монастиря (XVII–XXI ст.)
- Вознесенська церква (1718–1724 рр., бароко) із дзвіницею (1813 р., класицизм)
- Князь-Володимирська церква (1785 р., бароко)
- Георгіївська церква (1778–1796 рр., бароко, на місці храму XII ст.)
- Церква Михайла Архангела у Красному Селі (1788 р., перехід від бароко до класицизму)
- Олексіївський монастир із собором Костянтина та Єлени (1770-і рр., бароко)
- Церква Михайла Архангела («Червоний храм»). 1893 р., псевдоросійський стиль.
- Церква Миколи Чудотворця в Кусуново. 1721 р., у наришкінському стилі.
- Церква Різдва Богородиці в Ковергіно (1845–1856 рр.) — у псевдовізантійському стилі
- Торгові ряди (1787 р.)
- Будівля міської лікарні («Білий корпус») — 1799–1802 рр., класицизм
- Срітенська церква (класицизм, 1807 р.)
- Троїцька церква («Червона») — 1913 р., модерн
- Католицький храм Святого Розарія (1894 р.)
- Пам'ятник до 850-річчя Владимира (1960 р.) — скульптор Д. Б. Рябічев, архітектор О. Н. Душкін
Відомі люди Редагувати
- Володимир Безобразов — економіст, академік Петербурзької АН (з 1867).
- Микола Воронін — археолог, доктор історичних наук.
- Микола Казанський — ботанік, флорист.
- Михайло Лазарєв — адмірал, мандрівник.
- Михайло Сперанський — державний діяч.
- Столєтов Олександр Григорович (1839—1896) — російський фізик, засновник фізичної лабораторії Московського університету.
- Сергій Танєєв (1856—1915) — композитор.
- Баталов Олексій Володимирович (1928—2017) — радянський і російський актор театру і кіно, кінорежисер, сценарист і громадський діяч, педагог.
Джерела Редагувати
- Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 7 лютого 2020.
- Владимир // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973 [ 11 квітня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ПСРЛ, Т. 15, 1863: Стб. 113.
- А. Бунин. . www.russiancity.ru. Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 23 грудня 2017.
- Диба Ю. Р. Літописні свідчення про заснування міста Володимира наприкінці Х століття — Володимир на Лузі чи Владімір на Клязьмі [ 26 січня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ . Архів оригіналу за 8 липня 2016. Процитовано 7 лютого 2020.
- Полное собрание русских летописей (ПСРЛ), Т.15. Летописный сборник, именуемый Тверской летописью. Санкт-Петербург, 1863.
- Диба Юрій. Літописні свідчення про заснування міста Володимира наприкінці Х століття — Володимир на Лузі чи Владімір на Клязьмі [ 26 січня 2017 у Wayback Machine.]
Література Редагувати
- (рос.) Атлас автомобильных дорог. Золотое кольцо России. — М. : Книжное издательство «За рулём», 2007. — 160 с.
- (рос.) Золотое кольцо. Справочник. — М. : Вокруг света, 2006. — 256 с.
- (рос.) Михайлов К. П. Золотое кольцо России. Летопись разрушений и утрат. — М. : Эксмо; Яуза-Пресс; Лепта-Книга, 2008. — 464 с. — (На руинах Небесной России)
- История Руси ФАЛЬШИВАЯ ИСТОРИЯ ГОРОДА ВЛАДИМИРА
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Владимир |
- Сайт міської ради [ 11 березня 2011 у Wayback Machine.]
- Владимиро-Суздальський заповідник [ 1 серпня 2010 у Wayback Machine.]
- Історія міста [ 16 травня 2009 у Wayback Machine.]
- Інформаційний портал [ 30 березня 2009 у Wayback Machine.]