www.wikidata.uk-ua.nina.az

Меря У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна значення давній фіно угорський народ споріднений з сучасними м

Меря

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Меря (значення).

Меря — давній фіно-угорський народ, споріднений з сучасними марійцями, що відіграв значну роль у формуванні російського етносу. Існував на території сучасної Московської, Владимирської, Ярославської, Івановської й Костромської областей.

Меря
Мапа фіно-угорських племен до приходу слов'ян
Ареал  Росія (схід Московської області, Владимирська, Івановська, Костромська та Ярославська області)
Близькі до: марійці, вепси
Мова мерянська
Релігія язичництво, православ'я

Історія Редагувати

Вперше згадані в VI столітті готським літописцем Йорданом під назвою мерен. Згодом про меря оповідали і руські літописи. У «Повісті временних літ» меря розташована в районі озер Неро («Ростовське озеро») і Плещеєво («Клещина»). За припущенням Леонтьєва, в VI столітті мерянські племена перемістилися з району середньої Оки (культура рязано-окських могильників) на північ. Найближчими до мері за походженням є племена мурома, мордва, і марійці, у меншій мірі — весь. Ця група племен, що включала у тому числі і населення, котре залишило пам'ятники типу Безводнінського могильника, сформувалася в другу половину I тисячоліття н. е. в результаті руху балтів з верхів'я Оки вниз за течією, аж до лівобережжя Волги. На початку X століття меря брала участь у військових походах Олега. Початок контактів зі східними слов'янами належить до IX–XI ст. Територія стала основою Володимиро-Суздальського князівства.

Дослідження Редагувати

Мапа Окско-Волзького межиріччя (приблизно до 1350 року), на якій показані місця проживання мері та сусідніх племен

Одним з перших археологів, що досліджував мерянські пам'ятники в середині XIX століття, був граф Уваров. Розкопавши у XIX столітті понад 5000 курганів на етнічних московських територіях, він за сукупністю ознак ідентифікував ці угро-фінські поховання як мерянські. При розкопках навколо озера Неро були виявлені Сарське городище (племінний центр мері) і 19 селищ, що належали мері. Вказані поселення розташовувалися на схилах височин корінного берега озера, займаючи береги струмків і річок Сара, Устьє, Которосль в межах досяжності один від одного. Інший центр мерянських селищ розташований навколо озера Плещеєво. З меншою щільністю пам'ятники мері розташовані за течією річки Нерлі (Клязьминської), в околицях Ярославля і в Костромській області аж до Галича Мерського.

Вплив мері у формуванні російського етносу Редагувати

Меря взяли участь в етногенезі сучасних росіян, що сформувалися з величезної кількості народів та племен. Центральне місце серед них займав фіно-угорський народ меря.

Меря жила на території сучасних Ярославської, Івановської, частини Костромської, Владимирської, Тверської та Московської областей. Саме тут відбувалося формування етнічного ядра росіян. Найдавніші московські князівства: Ярославське, Московське, Володимиро-Суздальське, практично повністю збігаються з кордонами розселення мері.

На думку антрополога В. П. Алексєєва, фінський субстрат надавав серйозний вплив на формування середньовічного східнослов'янського населення, у тому числі на словен, кривичів і в'ятичів, але він не був основним компонентом у додаванні сучасного російського народу — протягом II тисячоліття він практично повністю розчинився. Сучасне східнослов'янське, і особливо російське населення за антропологічними ознаками відрізняється від середньовічного східнослов'янського населення і наближається до середньовічного західнослов'янського і південнослов'янського населення.

Щоб пояснити цей парадоксальний факт, Алексєєв пов'язує це з тим, що у російського та фінського населення були різні темпи приросту, через те, що у слов'ян була більш висока культура і рівень економічного та суспільного розвитку, а також з пізнішими слов'янськими міграціями на територію проживання східних слов'ян у перші століття II тисячоліття, переважно із заходу та південного заходу, які призвели до збільшення слов'янського населення та розчинення у ньому фінських етнічних елементів

Культура Редагувати

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (серпень 2018)

Меряни були носіями угро-фінської культури, що підтверджується численними археологічними розкопками. Існують припущення, що плем'я меря було спадкоємцем Дяковської культури. Серед занять мері можна виділити також скотарство, городництво, мисливський і риболовецький промисел. Масштабна археологічна експедиція, проведена в 2000-ті роки російськими археологами під керівництвом Н. Макарова на сільських поселеннях Волго-Окського межиріччя (Суздальське Опілля), виявила, що фінно-угорське населення цього краю освоїло землеробство не пізніше VII століття нашої ери і вирощувало ряд зернових культур. Серед ремесел були найрозвиненіші: ковальське, косторізне.

Сучасні меря Редагувати

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (листопад 2016)

Прямими нащадками літописних меря є мешканці північного сходу сучасної Московської області та прилеглих територій сусідніх областей.

Деякі історики, філологи й етнографи схильні вважати, що прямими нащадками літописних меря є костромські марійці. У той же час, в Парфеньєвському, Антроповському, Вохомському, Нейському, Галицькому районах Костромської області, Мишкінському і Некоузському районах Ярославської області та інших є деякі корінні російськомовні мешканці, які хотіли б вважатися представниками народу меря, хоча всі останні переписи населення їх записували росіянами. Сучасні меряни мають свої інтернет-сайти , «Merjamaa — Мерянь Мастор», «Меряния» та інші, де представлені національні герб, прапор і гімн, бере участь в дискусіях на фінно-угорських мережах («Уралистика» та ін.).

У 2010 році був знятий художній фільм «Вівсянки», присвячений життю сучасних нащадків меря.

У наші дні київський лінгвіст О. Б. Ткаченко опублікував ряд праць, в яких він намагається довести, що кацкарі — прямі нащадки літописного народу меря. Він зробив спробу реконструювати деякі особливості зниклої мови і висунув гіпотезу, що кацькарський говір склався під впливом місцевого фіно-угорського субстрату, також несе в собі кілька десятків слів, що походять з мерянської мови. Роботи О. Б. Ткаченка викликали дискусію в професійному середовищі, як доброзичливі відгуки за сміливий задум, так і різке неприйняття. Опоненти Ткаченка вказують на крайню проблематичність будь-яких реконструкцій, враховуючи майже повну відсутність фактичного матеріалу і від того безнадійність поставленого завдання і хиткість всіх теоретичних побудов. Тим не менше, слід зазначити, що на початку XX століття М. М. Виноградов у роботі «Галивонские Алеманы. Условный язык галичан (Костромской губернии)» згадує близько 200 слів імовірно мерянської мови, що вживались у мові костромичів і галичан аж до 3-ї чверті XVIII століття.

Окремі російські історики стверджують, що доказів того, що сучасні «меряни» є прямими нащадками однойменного літописного народу, не існує.

Життю сучасних «мерян» присвячені літературні твори сучасних письменників: повісті Дениса Осокіна (псевдонім Аіст Сергєєв) «Вівсянки» і Алекса Авардіна (псевдонім Авардєнь Сандра) «Костромські канікули». У 2010 режисером Олексієм Федорченком знято художній фільм «Вівсянки», героями якого є представники древнього народу меря, що, за версією авторів фільму, збереглися до наших днів.

Кілька років тому якась група російських художників на чолі з Андрієм Малишевим проголосила себе «Мерянами». За вже готовою моделлю фіно-угорського етнофутуризму ці люди почали «гру подробицями», спробували за допомогою артпроєктів сконструювати нове язичництво і на його основі нову ідентичність. Етнофутуристи стверджують, що меряни — це і є ті, кого прийнято звати росіянами. У жовтні 2014 року на III Фестивалі мов в Новгородському університеті пройшла 50-хвилинна презентація «мерянської мови». У травні 2014 року в «Новій галереї» в місті Іваново під час акції «Ніч музеїв» відкрився мерянський артпроєкт «Volga.Sacrum».

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. . Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 10 березня 2008. 
  2. . Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022. 
  3. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 27 грудня 2011. 
  4. Леонід Залізняк. Від склавинів до української нації. Етнічні процеси в Київській Русі та походження білорусів та росіян. К: Бібліотека українця, 2004
  5. Наконечний Є. П., «Украдене ім'я. Чому русини стали українцями [ 25 листопада 2020 у Wayback Machine.]» / Передмова Я. Дашкевича.— 3-є, доп. і випр. вид. — Львів, 2001. — 400 с. — V. «Старший брат» ISBN 966–02–1895–8
  6. Рябинин Е. А. Финно-угорские племена в составе Древней Руси. СПб.: Издательство СПбГУ, 1997. — 260 с. — ISBN 5-288-01635-6.(рос.)
  7. Лозко Галина. . — К., АртЕК, 2002. — 304 с.
  8. Півторак Григорій. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов: Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі «спільної колиски». — К.: Академія, 2001. — 152 с.
  9. Напольских В. В. Проблема формирования финноязычного населения Прибалтики (к рассмотрению дилеммы финно-угорской предыстории) //Исследования по этногенезу и древней истории финноязычных народов. Ижевск, 1990.(рос.)
  10. Третьяков П. Н. У истоков древнерусской народности / АН СССР. Ин-т археологии. Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1970. (Материалы и исследования по археологии СССР; № 179). На финно-угорских окраинах Древней Руси. [ 9 березня 2018 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Алексеев В.П. Происхождение народов Восточной Европы: Краниологическое исследование. Наука. 1969. 
  12. Ніколаюк Т.А. (2022). Спростування міфологеми про належність сучасних росіян до слов'янського етносу. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Історичні науки. 
  13. . Архів оригіналу за 26 квітня 2010. Процитовано 6 квітня 2019. 
  14. Ткаченко О. Б. Сопоставительно-историческая фразеология славянских и финно-угорских языков. Киев: Наукова думка, 1979.
  15. Виноградов Н. Н. Галивонские Алеманы. Условный язык галичан (Костромской губернии). [ 26 вересня 2014 у Wayback Machine.]
  16. . Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 9 листопада 2014. 
  17. . Архів оригіналу за 10 листопада 2014. Процитовано 10 листопада 2014. 
  18. Игумен Виталий (Уткин) Этнофутуризм и сепаратизм. [ 16 лютого 2016 у Wayback Machine.]

Джерела та література Редагувати

  • А. Г. Плахонін. Меря // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 621. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  • Уваров А.С. Меряне и их быт по курганным раскопкам. Москва : в Синодальной типографии, 1872.(рос.)
  • Смирнов Ю. М. Ещё более загадочная нерева, «Домовой», N1, 1992, с.34-36
  • В. Л. Янин, М. X. Алешковский. Происхождение Новгорода (к постановке проблемы)\\журнал «История СССР», № 2, М.-Л., 1971, стр. 32-61
  • Осмо Пёусти СТОЛИЦЫ ФИННО-УГОРСКОГО МИРА, Неиллюстрированная интернет-версия, Osmo Pöysti, 2001—2004 ГОДА, Куру, Финляндия
  • Едвард Кінан. Російські міфи про київську спадщину. Київ: «Критика», 2001. 284 с.
  • Григорій Півторак. Етнічна належність Київської Русі та її консолідуючий етнос (Київська Русь як ранньоукраїнська держава). Історичний атлас України. Найдавніше минуле, Русь Київська держава. ГалицькоВолинська держава / керівник проекту й автор-упорядник Юрій Лоза. Київ : Видавництво «Мапа», 2010. С. 123–129.
  • Сергій Плохій. Загублене царство. Історія «Русского мира» з 1470 року до сьогодні. Харків : ТОВ «Видавництво «Фоліо», 2019. 320 с.
  • Павло Штепа. Московство: його походження, зміст, форми й історична тяглість. (4-е вид.). Дрогобич : Відродження, 2003. 416 с.
  • Павло Штепа. Українець і москвин: дві протилежності (4-е вид.). Дрогобич : Відродження, 2014. 688 с

Посилання Редагувати


Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Merya znachennya Merya davnij fino ugorskij narod sporidnenij z suchasnimi marijcyami sho vidigrav znachnu rol u formuvanni rosijskogo etnosu 1 2 Isnuvav na teritoriyi suchasnoyi Moskovskoyi Vladimirskoyi Yaroslavskoyi Ivanovskoyi j Kostromskoyi oblastej MeryaMapa fino ugorskih plemen do prihodu slov yanAreal Rosiya shid Moskovskoyi oblasti Vladimirska Ivanovska Kostromska ta Yaroslavska oblasti Blizki do marijci vepsiMova meryanskaReligiya yazichnictvo pravoslav ya Zmist 1 Istoriya 2 Doslidzhennya 3 Vpliv meri u formuvanni rosijskogo etnosu 4 Kultura 5 Suchasni merya 6 Div takozh 7 Primitki 8 Dzherela ta literatura 9 PosilannyaIstoriya RedaguvatiVpershe zgadani v VI stolitti gotskim litopiscem Jordanom pid nazvoyu meren Zgodom pro merya opovidali i ruski litopisi U Povisti vremennih lit merya roztashovana v rajoni ozer Nero Rostovske ozero i Plesheyevo Kleshina 3 Za pripushennyam Leontyeva v VI stolitti meryanski plemena peremistilisya z rajonu serednoyi Oki kultura ryazano okskih mogilnikiv na pivnich Najblizhchimi do meri za pohodzhennyam ye plemena muroma mordva i marijci u menshij miri ves Cya grupa plemen sho vklyuchala u tomu chisli i naselennya kotre zalishilo pam yatniki tipu Bezvodninskogo mogilnika sformuvalasya v drugu polovinu I tisyacholittya n e v rezultati ruhu baltiv z verhiv ya Oki vniz za techiyeyu azh do livoberezhzhya Volgi Na pochatku X stolittya merya brala uchast u vijskovih pohodah Olega Pochatok kontaktiv zi shidnimi slov yanami nalezhit do IX XI st Teritoriya stala osnovoyu Volodimiro Suzdalskogo knyazivstva Doslidzhennya Redaguvati nbsp Mapa Oksko Volzkogo mezhirichchya priblizno do 1350 roku na yakij pokazani miscya prozhivannya meri ta susidnih plemenOdnim z pershih arheologiv sho doslidzhuvav meryanski pam yatniki v seredini XIX stolittya buv graf Uvarov Rozkopavshi u XIX stolitti ponad 5000 kurganiv na etnichnih moskovskih teritoriyah vin za sukupnistyu oznak identifikuvav ci ugro finski pohovannya yak meryanski Pri rozkopkah navkolo ozera Nero buli viyavleni Sarske gorodishe pleminnij centr meri i 19 selish sho nalezhali meri Vkazani poselennya roztashovuvalisya na shilah visochin korinnogo berega ozera zajmayuchi beregi strumkiv i richok Sara Ustye Kotorosl v mezhah dosyazhnosti odin vid odnogo Inshij centr meryanskih selish roztashovanij navkolo ozera Plesheyevo Z menshoyu shilnistyu pam yatniki meri roztashovani za techiyeyu richki Nerli Klyazminskoyi v okolicyah Yaroslavlya i v Kostromskij oblasti azh do Galicha Merskogo Vpliv meri u formuvanni rosijskogo etnosu RedaguvatiMerya vzyali uchast v etnogenezi suchasnih rosiyan sho sformuvalisya z velicheznoyi kilkosti narodiv ta plemen 4 5 Centralne misce sered nih zajmav fino ugorskij narod merya 6 7 8 Merya zhila na teritoriyi suchasnih Yaroslavskoyi Ivanovskoyi chastini Kostromskoyi Vladimirskoyi Tverskoyi ta Moskovskoyi oblastej Same tut vidbuvalosya formuvannya etnichnogo yadra rosiyan Najdavnishi moskovski knyazivstva Yaroslavske Moskovske Volodimiro Suzdalske praktichno povnistyu zbigayutsya z kordonami rozselennya meri 9 10 Na dumku antropologa V P Aleksyeyeva finskij substrat nadavav serjoznij vpliv na formuvannya serednovichnogo shidnoslov yanskogo naselennya u tomu chisli na sloven krivichiv i v yatichiv ale vin ne buv osnovnim komponentom u dodavanni suchasnogo rosijskogo narodu protyagom II tisyacholittya vin praktichno povnistyu rozchinivsya Suchasne shidnoslov yanske i osoblivo rosijske naselennya za antropologichnimi oznakami vidriznyayetsya vid serednovichnogo shidnoslov yanskogo naselennya i nablizhayetsya do serednovichnogo zahidnoslov yanskogo i pivdennoslov yanskogo naselennya 11 Shob poyasniti cej paradoksalnij fakt Aleksyeyev pov yazuye ce z tim sho u rosijskogo ta finskogo naselennya buli rizni tempi prirostu cherez te sho u slov yan bula bilsh visoka kultura i riven ekonomichnogo ta suspilnogo rozvitku a takozh z piznishimi slov yanskimi migraciyami na teritoriyu prozhivannya shidnih slov yan u pershi stolittya II tisyacholittya perevazhno iz zahodu ta pivdennogo zahodu yaki prizveli do zbilshennya slov yanskogo naselennya ta rozchinennya u nomu finskih etnichnih elementiv 11 12 Kultura RedaguvatiCej rozdil ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cej rozdil dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno serpen 2018 Meryani buli nosiyami ugro finskoyi kulturi sho pidtverdzhuyetsya chislennimi arheologichnimi rozkopkami Isnuyut pripushennya sho plem ya merya bulo spadkoyemcem Dyakovskoyi kulturi Sered zanyat meri mozhna vidiliti takozh skotarstvo gorodnictvo mislivskij i riboloveckij promisel Masshtabna arheologichna ekspediciya provedena v 2000 ti roki rosijskimi arheologami pid kerivnictvom N Makarova na silskih poselennyah Volgo Okskogo mezhirichchya Suzdalske Opillya viyavila sho finno ugorske naselennya cogo krayu osvoyilo zemlerobstvo ne piznishe VII stolittya nashoyi eri i viroshuvalo ryad zernovih kultur Sered remesel buli najrozvinenishi kovalske kostorizne Suchasni merya RedaguvatiCya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin listopad 2016 Pryamimi nashadkami litopisnih merya ye meshkanci pivnichnogo shodu suchasnoyi Moskovskoyi oblasti ta prileglih teritorij susidnih oblastej Deyaki istoriki filologi j etnografi shilni vvazhati sho pryamimi nashadkami litopisnih merya ye kostromski marijci U toj zhe chas v Parfenyevskomu Antropovskomu Vohomskomu Nejskomu Galickomu rajonah Kostromskoyi oblasti Mishkinskomu i Nekouzskomu rajonah Yaroslavskoyi oblasti ta inshih ye deyaki korinni rosijskomovni meshkanci yaki hotili b vvazhatisya predstavnikami narodu merya hocha vsi ostanni perepisi naselennya yih zapisuvali rosiyanami Suchasni meryani mayut svoyi internet sajti merja org Merjamaa Meryan Mastor Meryaniya ta inshi de predstavleni nacionalni gerb prapor i gimn bere uchast v diskusiyah na finno ugorskih merezhah Uralistika ta in 13 U 2010 roci buv znyatij hudozhnij film Vivsyanki prisvyachenij zhittyu suchasnih nashadkiv merya U nashi dni kiyivskij lingvist O B Tkachenko opublikuvav ryad prac v yakih vin namagayetsya dovesti sho kackari pryami nashadki litopisnogo narodu merya 14 Vin zrobiv sprobu rekonstruyuvati deyaki osoblivosti znikloyi movi i visunuv gipotezu sho kackarskij govir sklavsya pid vplivom miscevogo fino ugorskogo substratu takozh nese v sobi kilka desyatkiv sliv sho pohodyat z meryanskoyi movi Roboti O B Tkachenka viklikali diskusiyu v profesijnomu seredovishi yak dobrozichlivi vidguki za smilivij zadum tak i rizke neprijnyattya Oponenti Tkachenka vkazuyut na krajnyu problematichnist bud yakih rekonstrukcij vrahovuyuchi majzhe povnu vidsutnist faktichnogo materialu i vid togo beznadijnist postavlenogo zavdannya i hitkist vsih teoretichnih pobudov Tim ne menshe slid zaznachiti sho na pochatku XX stolittya M M Vinogradov u roboti Galivonskie Alemany Uslovnyj yazyk galichan Kostromskoj gubernii zgaduye blizko 200 sliv imovirno meryanskoyi movi sho vzhivalis u movi kostromichiv i galichan azh do 3 yi chverti XVIII stolittya 15 Okremi rosijski istoriki stverdzhuyut sho dokaziv togo sho suchasni meryani ye pryamimi nashadkami odnojmennogo litopisnogo narodu ne isnuye Zhittyu suchasnih meryan prisvyacheni literaturni tvori suchasnih pismennikiv povisti Denisa Osokina psevdonim Aist Sergyeyev Vivsyanki 16 i Aleksa Avardina psevdonim Avardyen Sandra Kostromski kanikuli 17 U 2010 rezhiserom Oleksiyem Fedorchenkom znyato hudozhnij film Vivsyanki geroyami yakogo ye predstavniki drevnogo narodu merya sho za versiyeyu avtoriv filmu zbereglisya do nashih dniv Kilka rokiv tomu yakas grupa rosijskih hudozhnikiv na choli z Andriyem Malishevim progolosila sebe Meryanami Za vzhe gotovoyu modellyu fino ugorskogo etnofuturizmu ci lyudi pochali gru podrobicyami sprobuvali za dopomogoyu artproyektiv skonstruyuvati nove yazichnictvo i na jogo osnovi novu identichnist Etnofuturisti stverdzhuyut sho meryani ce i ye ti kogo prijnyato zvati rosiyanami U zhovtni 2014 roku na III Festivali mov v Novgorodskomu universiteti projshla 50 hvilinna prezentaciya meryanskoyi movi U travni 2014 roku v Novij galereyi v misti Ivanovo pid chas akciyi Nich muzeyiv vidkrivsya meryanskij artproyekt Volga Sacrum 18 Div takozh RedaguvatiSlov yanska kolonizaciya fino ugorskih zemel Fino ugorski narodiPrimitki Redaguvati I V Dubov Spornye voprosy etnicheskoj istorii severo vostochnoj Rusi IX XIII vekov rosijskoyu movoyu Arhiv originalu za 24 bereznya 2016 Procitovano 10 bereznya 2008 MERSKIJ STAN NASTOYaShAYa ROSSIYa Lekciya istorika Aleksandra Paliya Arhiv originalu za 7 sichnya 2022 Procitovano 6 sichnya 2022 Povist vrem yanih lit Ipatevskaya letopis SPb 1908 Stlb 1 21 Arhiv originalu za 29 chervnya 2020 Procitovano 27 grudnya 2011 Leonid Zaliznyak Vid sklaviniv do ukrayinskoyi naciyi Etnichni procesi v Kiyivskij Rusi ta pohodzhennya bilorusiv ta rosiyan K Biblioteka ukrayincya 2004 Nakonechnij Ye P Ukradene im ya Chomu rusini stali ukrayincyami Arhivovano 25 listopada 2020 u Wayback Machine Peredmova Ya Dashkevicha 3 ye dop i vipr vid Lviv 2001 400 s V Starshij brat ISBN 966 02 1895 8 Ryabinin E A Finno ugorskie plemena v sostave Drevnej Rusi SPb Izdatelstvo SPbGU 1997 260 s ISBN 5 288 01635 6 ros Lozko Galina Etnologiya Ukrayini Filosofsko teoretichnij ta etnoreligiyeznavchij aspekt Rosijskij etnos mifi i dijsnist K ArtEK 2002 304 s Pivtorak Grigorij Pohodzhennya ukrayinciv rosiyan bilorusiv ta yihnih mov Mifi i pravda pro troh brativ slov yanskih zi spilnoyi koliski K Akademiya 2001 152 s Napolskih V V Problema formirovaniya finnoyazychnogo naseleniya Pribaltiki k rassmotreniyu dilemmy finno ugorskoj predystorii Issledovaniya po etnogenezu i drevnej istorii finnoyazychnyh narodov Izhevsk 1990 ros Tretyakov P N U istokov drevnerusskoj narodnosti AN SSSR In t arheologii L Nauka Leningr otd nie 1970 Materialy i issledovaniya po arheologii SSSR 179 Na finno ugorskih okrainah Drevnej Rusi Arhivovano 9 bereznya 2018 u Wayback Machine a b Alekseev V P Proishozhdenie narodov Vostochnoj Evropy Kraniologicheskoe issledovanie Nauka 1969 Nikolayuk T A 2022 Sprostuvannya mifologemi pro nalezhnist suchasnih rosiyan do slov yanskogo etnosu Vcheni zapiski TNU imeni V I Vernadskogo Seriya Istorichni nauki Uralistika Arhiv originalu za 26 kvitnya 2010 Procitovano 6 kvitnya 2019 Tkachenko O B Sopostavitelno istoricheskaya frazeologiya slavyanskih i finno ugorskih yazykov Kiev Naukova dumka 1979 Vinogradov N N Galivonskie Alemany Uslovnyj yazyk galichan Kostromskoj gubernii Arhivovano 26 veresnya 2014 u Wayback Machine Ovsyanki Arhiv originalu za 17 serpnya 2011 Procitovano 9 listopada 2014 Kostromskie kanikuly Arhiv originalu za 10 listopada 2014 Procitovano 10 listopada 2014 Igumen Vitalij Utkin Etnofuturizm i separatizm Arhivovano 16 lyutogo 2016 u Wayback Machine Dzherela ta literatura RedaguvatiA G Plahonin Merya Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 621 784 s il ISBN 978 966 00 1028 1 Uvarov A S Meryane i ih byt po kurgannym raskopkam Moskva v Sinodalnoj tipografii 1872 ros Smirnov Yu M Eshyo bolee zagadochnaya nereva Domovoj N1 1992 s 34 36 V L Yanin M X Aleshkovskij Proishozhdenie Novgoroda k postanovke problemy zhurnal Istoriya SSSR 2 M L 1971 str 32 61 Osmo Pyousti STOLICY FINNO UGORSKOGO MIRA Neillyustrirovannaya internet versiya Osmo Poysti 2001 2004 GODA Kuru Finlyandiya Edvard Kinan Rosijski mifi pro kiyivsku spadshinu Kiyiv Kritika 2001 284 s Grigorij Pivtorak Etnichna nalezhnist Kiyivskoyi Rusi ta yiyi konsoliduyuchij etnos Kiyivska Rus yak rannoukrayinska derzhava Istorichnij atlas Ukrayini Najdavnishe minule Rus Kiyivska derzhava GalickoVolinska derzhava kerivnik proektu j avtor uporyadnik Yurij Loza Kiyiv Vidavnictvo Mapa 2010 S 123 129 Sergij Plohij Zagublene carstvo Istoriya Russkogo mira z 1470 roku do sogodni Harkiv TOV Vidavnictvo Folio 2019 320 s Pavlo Shtepa Moskovstvo jogo pohodzhennya zmist formi j istorichna tyaglist 4 e vid Drogobich Vidrodzhennya 2003 416 s Pavlo Shtepa Ukrayinec i moskvin dvi protilezhnosti 4 e vid Drogobich Vidrodzhennya 2014 688 sPosilannya RedaguvatiMerya meryani Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1961 T 4 kn VIII Literi Me Na S 963 1000 ekz Merjamaa ros Meryan Mastor Merjamaa ros Zemlya merya ros Gimn Meryanii ros nbsp Ce nezavershena stattya z istoriyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi nbsp Ce nezavershena stattya z etnologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Merya amp oldid 39645163