Катало́нці (кат. Catalans — катала́нс) — західнороманський народ у Південно-Західній Європі, основне населення історичної області Каталонія.
| Каталонці кат. Catalans | |
|---|---|
| Видатні каталонці: Сальвадор Далі, Пау Казалс, Антоні Ґауді, Папа римський Олександр VI, Рамон Луль, Жасін Бардаге | |
| Кількість | бл. 8,2 млн осіб |
| Ареал | — 7 512 381 |
| Близькі до: | іспанці, окситанці, арагонці романські народи |
| Мова | каталанська іспанська та французька (як друга мова) |
| Релігія | християни-католики |
Походження етноніму «каталонці» Редагувати
Щодо походження етноніму «каталонці» і топоніму «Каталонія» (кат. Catalunya) серед науковців одностайності немає. Висуваються найрізноманітніші версії, часом такі, що виключають одна одну.
Досить популярними є теорії, що виводять назви «Каталонія» і «каталонці» від назв племен. Так, за однією версією етнонім «каталонці» походить від назви одного з франкських племен catalauni (щоправда, це плем'я жило у Шампані, а не у Каталонії). За іншою версією, яку гаряче обстоював каталонський філолог Жуан Курумінас, і яка виглядає найбільш вірогідно, — етнонім каталонці похідний від назви дороманського іберійського племені lacetanii; нарешті, є й такі, що виводять назву «Каталонія» від Gothland-Gothlundia («земля ґотів»).
Також є абсолютно неймовірна теорія походження[джерело?] назв «каталонці» і «Каталонія», яка стверджує, що наприкінці VIII ст., коли арабські завойовники були вигнані з півдня Франції, вони назвали франків Qātil («вбивця»), у множині — Qātilain, виходить Qātilûniya — «Земля вбивць», начебто пізніше ця назва перейшла на землі Франкії на Піренейському півострові, тобто сучасну Каталонію, і на народ, який тут проживав, відповідно сучасних каталонців.
Перша документальна згадка терміну Catalunya з’являється в Liber Maiolichinus de Gestis Pisanorum Illustribus, епічний твір латинською мовою, що оповідає похід каталонців та пізанців в 1113-1114 проти Мадіна Майурка (Мальорка) очолюваний архієпископом Ніци Петром ІІ та графом Рамоном Беренґером ІІІ Барселонським. Твір був створений між 1115 i 1120 i згадує графа Барселони як «Dux Catalanensis», а його володіння як «Catalania», а його людей як «Catalanenses». Не зважаючи на різні дослідження і досі не зрозуміло чому назва вперше з’являється в пізанському документі, а не в каталонському.
Територія проживання і чисельність Редагувати
Понад 9/10 усіх каталонців проживає в Іспанії, зокрема в автономній громаді Каталонія, а також в іспанських провінціях Валенсія, Мурсія і Арагон, на Балеарських островах тощо. Крім Іспанії, каталонці живуть в Андоррі, де становлять 61 % населення країни (1990 р.), у Франції, переважно у департаменті Східні Піренеї, який є частиною історичної Каталонії, у низці країн Латинської Америки — в Аргентині, Мексиці, Чилі, Бразилії, Уругваї, Венесуелі, Колумбії, на Кубі, Домініканській Республіці, у країнах Західної Європи (Німеччина, Швейцарія, Бельгія, Італія тощо), а також у США та Алжирі.
Незважаючи на давню історію, національна самосвідомість каталаномовців, які проживають поза межами історичної Каталонії, тобто в Автономній області Валенсія, на Балеарських островах, в Арагоні, Мурсії та на острові Сардинія, є слабкою. Офіційно у Валенсії навіть мова місцевих жителів називається не каталанською, а валенсійською. У цих каталанських країнах часто буває, що людина все життя здебільшого говорить каталанською мовою, але усвідомлює себе валенсійцем, балеарцем чи арагонцем (та іспанцем).
Дані про чисельність каталонців мають значні розбіжності. Однозначним є те, що кількість носіїв каталанської мови в Іспанії (тобто як каталонців, так і представників інших народів, для яких каталанська мова є другою, іноді третьою) становить аж ніяк не менше 7 мільйонів осіб. У Франції живе близько 250 000 каталаномовців, у Андоррі 31 000 осіб (1990 р.). Понад 20 000 каталономовців живе на острові Сардинія (Італія, здебільшого у районі міста Алґе). Оціночно можна судити про кількість каталонців у країнах Латинської і Північної Америки — загалом близько півмільйона осіб, з них найбільше (приблизно 150 тисяч осіб) в Аргентині, у США і Бразилії — близько 50 000 осіб у кожній з цих країн.
Отже, загальна чисельність каталонців (каталаномовців) у світі становить, за оцінкою, приблизно 8 мільйонів осіб.
Мова та віросповідання Редагувати
Мова каталонців — каталанська (катала́) — належить до окситано-романської підгрупи (а та у свою чергу до галло-іберійської підгрупи та західнороманської підгрупи) романської мовної групи індоєвропейської сім'ї мов. Найбільшу лексичну спорідненість каталанська має з окситанською мовою, а також італійською (87 %), іспанською та португальською мовами, з якими словникова близькість сягає 85 %. В Автономній області Валенсія каталанську офіційно називають валенсійською мовою, хоча Університет Валенсії наполягає саме на назві «каталанська мова». На Балеарських островах вживають лише термін «каталанська мова». Іноді каталанську мову називають «каталанська-валенсійська-балеарська».
Діалекти каталанської мови об'єднуються у дві групи — східну (говори центральний, балеарський, русільйонський та алґерський) та західну (північно-західний, туртозький, апічат і алаканський). Літературна норма каталанської мови сформувалася на основі центральної говірки (район Барселони).
Писемність на основі латинки. Найдавніші літературні пам'ятки каталанською датуються кінцем ХІІ — початком ХІІІ ст. Каталонська література за Середньовіччя розвивалася переважно в жанрах історичних хронік та зібрань проповідей. Творець літературної каталанської — Рамон Люль, автор роману «Книга про Бланкерне» (кат. Blanquerna, бл. 1284 р.).
На сучасному етапі каталанська є офійційно однією з регіональних мов Іспанії і безроздільно панує у Каталонії, без її знання життя у Каталонії є важким. Каталанська — мова преси, радіо і телемовлення, національної і масової культури. У той же час, серед самих каталонців поширений білінґвізм — знання і використання іспанської та французької мов (державних мов країн проживання) як другої.
Рівень грамотності серед каталонців сягає 96 %.
Каталонці є католиками, хоча серед міського населення (передусім Барселони та інших міст) поширений атеїзм.
Історія Редагувати
Рання історія земель сучасної Каталонії до падіння Римської імперії Редагувати
Предками каталонців є іберійські племена, що населяли східну і південно-східну частину Піренейського півострову у 1-му тисячолітті до н. е., що зазнали значного кельтського впливу, створивши спільноту так званих кельто-іберійців (до VIII століття до н. е.). Пізніше протокаталонці піддавалися впливам фінікійців і карфагенян, які заснували на каталонському узбережжі Середземномор'я свої колонії. Наслідком програшу Карфагена Римській імперії у Пунічних війнах стало загарбання середземноморських колоній Римом, у тому числі і земель сучасної Каталонії (ІІ століття до н. е.).
За римського панування відбулася романізація місцевого населення, яка тривала протягом майже 7 століть аж до падіння Римської імперії (476 рік) і не припинилася після того. У цей же час латина на каталонських землях вульгаризується, даючи початок каталонському наріччю.
Каталонські землі у V — XV століттях Редагувати
У V ст. на територію сучасної Каталонії проникають германські племена візіготів (вестготів), які встановлюють своє панування до 718 р., коли в результаті навали арабо-берберських військ мусульманських завойовників цей регіон підпадає під їх оруду майже на століття. Наприкінці цього (VIII) століття франки відвойовують частину каталонських земель, відтоді маючи на них постійний вплив; у цей же час у результаті Реконкісти від арабського панування звільняється решта земель каталонців. Барселонське графство, залежне від Франкського королівства, стає надійною опорою християнського світу у боротьбі з арабськими загарбниками, яка тривала аж до XV століття.
У ХІІ столітті Барселонське графство об'єднується з королівством Арагон завдяки шлюбу між графом Барселони Рамоном Баранґе IV та арагонською принцесою Петронілою (кат. Peronella d'Aragó). Протягом ХІІІ століття ним правили королі Хайме І Арагонський Завойовник (1213-1276) та Петро ІІІ Великий (1276—1285), які проводили мудру і зважену внутрішню та агресивну зовнішню політику. За їхнього владарювання каталанська мова стає офіційною мовою Арагонського королівства, активно розвиваються мистецтво і література.
У 1492 укладено доленосний династичний шлюб Ізабели Кастильської та Фердинанда ІІ Арагонського. У результаті утворилася централізована іспанська держава, а доля Каталонії відтоді й досі пов'язана з долею Іспанського королівства.
Каталонські землі у XVI — XIX століттях Редагувати
Деякий час Каталонії (у складі Арагонського королівства) вдається зберігати відносну політико-економічну самостійність, але у подальшому на каталонських землях розгортаються події, які багато в чому визначили майбутню долю і політичну карту Європи.
У середині XVII століття виникає франко-іспанський конфлікт, і більшість каталонської знаті переходить на бік французького короля Людовика ХІІІ, в результаті спалахує франко-іспанська війна, яка закінчується у 1659 році підписанням Піренейського миру, наслідки якого є катастрофічні для Каталонії — Каталонію поділено між Іспанією та Францією.
Але ще трагічнішими для каталонців були наслідки Війни за іспанську спадщину (1701—1714 роки) між Габсбургами (на їх боці були Британія, Австрія і Нідерланди) і Бурбонами (Франція та Іспанія), яка скінчилася битвою під Барселоною (11 вересня 1714 року). Через підтримку каталонською шляхтою ерцгерцога Карла VI, який програв іспанську корону Філіпу V — першому Бурбону на іспанському троні, права Арагонського королівство скасовувалися.
У XVIII столітті іспанський уряд провадить жорстку централізаторську політику, що у Каталонії виражалося в утисках каталонців, підсиленні іспанізації. У той же час асиміляційні процеси у середовищі каталонців не були такими значними як у сусідній Франції.
Каталонія у період з середини XIX століття і до наших днів Редагувати
У 40-х роках XIX століття зміцнюється каталонський національний сепаратистський рух. Активно діє каталонська національна інтелігенція, закладаються підвалини теорії каталонського націоналізму, остаточно формується літературна норма каталанської мови. Найактивніший борець за каталонську самостійність цього часу — Баланті Алміраль (кат. Valentí Almirall, 1841—1904), політик, автор теорії каталанізму (кат. Lo catalanisme), засновник першої щоденної газети каталанською (кат. "El diari català").
Зусилля каталонських патріотів на початку ХХ століття увінчалися здобуттям автономії у 1932 р., яку, втім, зі встановленням режиму Франко у 1939 р. було скасовано. З поваленням франкістського режиму каталонську автономію було відновлено (вересень 1977 р.), що законодавчо було закріплено у Конституції Іспанії 1978 р.
Автономія дала імпульс розвитку каталонської нації, популяризації культури і мови каталонців. Сьогодні каталонські еліти (і в меншому ступені суспільство) поділені між тими, хто вимагає більшого унезалежнення від Мадриду аж до державного самовизначення і прибічниками існуючої автономії. 18 червня 2006 р. у Каталонії відбувся референдум, за результатами якого 74 відсотки його учасників висловилися за більшу самостійність своєї автономії та за визнання каталонців окремим народом. Відтак область отримала більші права у регулюванні внутрішнього життя, зокрема, в податковій системі, юстиції та еміграційній політиці. Нова редакція Конституції області, яка регулює життя автономії та її відносини з центром — Мадридом, тепер класифікує Каталонію як окрему націю, робить її таким чином однією з найсамостійніших автономій у Європі.
Каталонське суспільство Редагувати
Традиційно Каталонія — економічно найрозвинутіший район Іспанії. Каталонія досить рано була втягнута в індустріалізацію. Нині багато каталонців зайняті у промисловості. В той же час у каталонських провінціях Жирона, Льєйда і Таррагона велика частка населення зайняті у сільському фермерському господарстві. Працюють каталонці і в сфері туризму (курорти Коста-Дорада, Коста-Брава, Балеарські острови тощо).
Саме економічне процвітання Каталонії притягує сюди багато емігрантів, в тому числі і з України.
Матеріальна і духовна культура каталонців Редагувати
Поселення і житло Редагувати
Каталонці — здавна урбанізована нація, проте значна частина каталонців живе у сільській місцевості. У сільській місцевості поширені великі поселення і села, але також зустрічаються і хутори.
До XX століття каталонський сільський будинок — великий двоповерховий, нерідко з зовнішньою галереєю масія. Традиційним житлом селян Валенсії була глинобитна хатина (на зразок української мазанки), прямокутна у плані і з високою двосхилою стріхою з тростини.
Каталонський національний одяг Редагувати
Каталонський національний одяг зберігся відносно добре, а деякі його деталі взагалі стали символами національної ідентичності, як специфічна каталонська чоловіча шапочка — баретіна (кат. barretina), чоловічий довгий, переважно червоний, пасок файшя (кат. faixa) та жіночі мережива рет (кат. ret).
Традиційний одяг каталонців Русільйону (Французька Каталонія), барселонських каталонців, каталонців, що жили на півдні (у Валенсії), а також мешканців Балеарських островів має значну різницю.
Характерний жіночий костюм каталонців — це коротка картата спідниця з фартухом, блузка з короткими рукавами, шалик, що схрещується на грудях.
Класичним каталонським чоловічим костюмом вважаються вузькі короткі однотонні штани, підперезані фашьою, біла сорочка, жилет і курточка.
І чоловіки і жінки часто носили на грудях хустки. Національне взуття — сандалії аспарде́нья (кат. espardenya) з дроку, в холодну пору — шкіряні черевики.
Національна кухня Редагувати
Каталонська кухня в цілому належить до середземноморської, характеризуючись значною кількістю овочів і салатів та застосуванням оливкової олії.
Серед національних страв каталонської кухні — аскуде́лья, тобто м'ясний бульйон із локшиною, в якому варилися м'ясо та різні овочі (картопля, морква, квасоля, ріпа тощо), що подаються як окрема страва корнадалья; м'ясні ковбаски (кат. embotits) та суто каталонська перекуска, зазвичай на сніданок, — хліб з помідором по-каталонськи (кат. pa amb tomàquet). У каталонців поширені супи, зокрема і кремовидні на молоці.
Серед безалкогольних напоїв каталонці вживали молоко та фруктові соки; пізніше значного розповсюдження набула кава. Традиційні алкогольні напої — вина, зокрема ігристі, т. зв. каба (кат. cava).
Духовна культура Редагувати
Усний фольклор каталонців представлений піснями, легендами і казками, прислів'ями і приказками. Серед пісень поширені романтичні жанри; широко побутують народні віршовані (і прозові) версії так званих французьких середньовічних лицарських романів (Пісня про Роланда). Серед оповідок багато легенд про Сан Жорді (Св. Георгія), який навертає людей до християнства, долаючи різні перешкоди і рятуючи людей від різних капостей (дракони, велетні) та бувальщин і переказів про фантастичних істот, часто ворожих до людини, — муладона (кат. muladona), пазанта (кат. pesanta) тощо.
Дуже розвинутий танцювальний фольклор. Серед найпопулярніших танців — сардана і буланґера, на півдні країни та у Валенсії танок жота. Для сардани характерним є рух танцюристів (чоловіки і жінки) по колу, тримаючись за руки під акомпанемент кобли — оркестра зі смичкових, духових та ударних музичних інструментів.
У Каталонії проводиться багато різноманітних фестивалів, гулянь і карнавалів, у тому числі і місцевих. Традиційною каталонською розвагою, що користується великою популярністю, як у місцевих жителів, так і туристів, є т. зв. «людські вежі» кастельс (кат. castells), утворені ставанням на плечі 9 і більше чоловіків, у провінції Валенсія подібна традиція називається муїшеранґа, свято якої щороку проводиться в місті Алжемезі́ (кат. Algemesí) на початку вересня.
Своєрідним колоритом відзначаються традиції каталонців святкування християнських свят, зокрема Різдва. По території Каталонії проходить Шлях святого Якова (ісп. Camino de Santiago) (католицька проща). Каталонським духовним і релігійним центром є монастир Монсаррат.
Внесок каталонців у світову цивілізацію Редагувати
Один з найславетніших каталонців у світі — геніальний художник і скульптор, яскравий представник європейського сюрреалізму Сальвадор Далі (1904-1989), який народився і більшу частину життя провів у каталонському місті Фігерас, де знаходиться його театр-музей Teatre-Museu Dalí.
Каталонці зробили величезний внесок у світову культуру — від науки, архітектури та мистецтва до музики, кіно та спорту.
Чи не найвідоміші заслуги каталонців у галузі мистецтва і архітектури.
Оригінальному зовнішньому вигляду і непересічній забудові каталонської столиці Барселони ми завдячуємо всесвітньо відомому архітектору Антоні Ґауді (1852-1926), провіднику мистецького стилю модерн, автора «полотна усього свого життя» — Храму Святого Сімейства у Барселоні.
Каталонцем з Мальорки є Рамон Люль (Раймунд Луллій) (1235-1315) — середньовічний мандрівний філософ і проповідник, предтеча математичної логіки, один з перших, хто використовував каталанську мову у своїх працях.
Каталонське походження має французький вчений та політичний діяч Франсуа Араго (1786-1853), 25-й прем'єр-міністр Франції. Також каталонцем за походженням був Хосе Феррер (ісп. José María Hipólito Figueres Ferrer, 1906-1990), що тричі ставав Президентом Коста-Рики у період з 1948 до 1974 року.
У галузі музики відомими каталонцями є: визначний виконавець-гітарист та композитор Фарран Сор (Ферран, Фернандо Сорс) (1778–1839), відомий також як педагог: його «Школа гри на гітарі» (1830) досі зберігає своє значення; композитор Ісаак Альбеніс (Isaac Manuel Francisco Albéniz і Pascual, 1860 — †1909), знаний своїми творами для фортепіано на основі народної музики; один з найкращих віолончелістів світу Пау Казалс (Пабло Касальс) (кат. Pau Carles Salvador Casals i Defilló; 1876–1973), відомий також як композитор, диригент та громадський діяч; оперні співаки сопрано Монсеррат Кабальє (нар. у 1933) та тенор Хосе Каррерас (Жузеп Каррерас, Josep Carreras, нар. у 1946), а також іспанська поп-зірка співак Серхіо Дальма (нар. у 1964)
Каталонці, які досягли успіхів у спорті та навколоспортивній сфері: Президент МОК Хуан Антоніо Самаранч (нар. у 1920), що обіймав цю посаду у період з 1980 до 2001; члени Збірної Іспанії з футболу, гравці ФК «Барселони» Карлас Пуйол (Карлос Пуйоль) (нар. у 1978) та Шаві (Хаві) Ернандес (нар. у 1980), а також мотогонщик Дані Педроза (Dani Pedrosa, нар. у 1985), чемпіон світу у класі 125 і 250 кубів. У 1992 році у період з 25 липня до 8 серпня до Барселони була прикута увага світової громадськості, адже місто приймало XXV літні Олімпійські ігри.
Один з перших підводних човнів, який не зазнав аварії під час випробувань, був побудований у XIX ст. каталонцем Нарсісом Мунтуріолом.
З Каталонії походить і людина, що заснувала 1862 року на Кубі ґуральню та бренд ромів Бакарді (Bacardi) — Факундо Бакарді́ (Facundo Bacardí Massó, 1814 — †1887).
Цікаві факти, пов'язані з каталонцями Редагувати
- У 1916 році українські та каталонські націоналісти зустрілися в рамках Третьої конференції народів, організованою Союзом народів у Лозанні (Швейцарія).
- Найбільша виставка у світі, присвяченна новим розробкам у галузі мобільного зв'язку — «Всесвітній конгрес мобільного зв'язку» під патронатом Асоціації GSM (англ. GSMA Mobile World Congress) — проводиться щорічно у Барселоні. У 2009 р. «Всесвітній конгрес мобільного зв'язку» працюватиме з 16 до 19 лютого, очікується, що Виставковий центр у Барселоні, де проходить «ВКМЗ», відвідає понад 50 тис. осіб.
- Компанія Microsoft присутня у каталанських країнах вже 15 років як «Microsoft Catalunya, Balears i Comunitat Valenciana». Наразі такі програми та оболонки доступні каталанською мовою: Dynamics CRM 4.0, Microsoft Search Server 2008, Windows Internet Explorer 7, Microsoft 2007 Office system, Microsoft Windows Vista, Microsoft Office 2003, Microsoft Windows XP, Windows Share Point Services 3.0.
- Серед програмного забезпечення, перекладеного каталанською мовою, є такі програми та оболонки: Windows Vista та Windows XP (Windows), Ubuntu, Fedora, Office 2007, OpenOffice, Explorer 7, Firefox, Chrome та Opera.
- Єдиним на сьогодні доменом верхнього рівня, який використовується не для країни, а для мовної та культурної спільноти — а саме для каталаномовних сайтів та сайтів на каталонську тематику — є домен .cat. Офіційно створення домену було схвалено ICANN 16 вересня 2005 р. Цікаво те, що вже подано заявку на домен найвищого рівня для сайтів, пов'язаних з Барселоною — .bcn.
- Недобудований Храм Святого Сімейства у Барселоні є туристичною пам'яткою, яку відвідують більше людей, ніж будь-яку іншу споруду чи музей і в каталанських країнах, і в Іспанії. Газета "Ал Паріодіку да Каталунья" (кат. El Periódico de Catalunya) повідомляла, що у 2006 р. храм відвідало 2,26 мільйони осіб, а це більше, ніж музей Прадо та палац Альгамбра.
- Населення Андорри, яка є частиною каталанських країн, має найбільшу у світі тривалість життя — у середньому 83,5 років (дані станом на 2007 рік).
- У відповідності до звіту Інституту статистики Каталонії, середній річний дохід каталонської родини у 2007 р. склав 27 039 євро, тобто 10 107 євро на одну людину, що на 9,3% вище середнього показника по Іспанії.. Лише 43% каталонських родин характеризують свій дохід як «достатній», 27,2% «зводять кінці з кінцями», 29% «мають певні складнощі». Найгірший стан у тих осіб, які живуть одні, є розведеними та у імігрантів. Бідними є 18,2% родин (середній дохід — 8 184 євро на рік).
- Загальновизнаним є те, що Христофор Колумб народився в Генуї або на Сардинії, однак існують свідчення, що у знаменитого мореплавця було каталонське коріння. Вперше у XVIII ст. це ствердив каталонський історик Пера Серра-і-Пустіус (кат. Pere Serra i Postius) у своїй книзі «Історія Каталонії».
- Так само, як і в Україні, гостей у Каталонії вітають хлібом і сіллю.
- У Каталонії вино часто зберігають та п'ють не зі звичайної винної пляшки, а з традиційного прибору, який називається «пурро́» (кат. porró).
- Однією з найвідоміших страв Каталонії є місцева піца, яка називається «кока». На відміну від свого італійського аналога кока може бути не лише овочевою, але і солодкою, зі шматочками помаранча, черешні та дині.
- За однією з версій, назва «майонезу» — соусу, приготованого з рослинної олії, яєць, оцту або лимонного соку та гірчиці, цукру і солі шляхом збивання яєчного жовтка при поступовому додаванні олії — походить від назви міста Мао, що розташоване на о-ві Менорка (Балеарські острови, каталанські країни) в Іспанії.
- Грецьке місто Афіни та прилеглі території (Герцогство Афінське) були включені до Арагонського королівства в 1311 р. Афіни залишалися під управління Каталонської компанії до 1388 р. Офіційною мовою Афін у цей час була каталанська, а офіційної релігією – католицизм. У XIV ст. Парфенон використовувався саме як католицька церква під назвою «Костел Св. Марії».
- Існує легенда, що 14 червня 1808 р., під час битви з французами під містечком Ал-Брук (за часів наполеонівських війн), каталонський хлопець з Санпазо, граючи на барабані, змусив повірити французів у те, що іспанська армія була численнішою, ніж насправді – це призвело до однієї з перших поразок Наполеона і підірвало віру у непереможність французького війська .
- Найвища людська вежа, яку було зроблено у Каталонії – це відбулося вперше 22 листопада 1998 р. у м. Тарраса на Старій площі, складалася з 10 ярусів, по 3 людини на кожному ярусі. Після цього рекорд було повторено ще кілька разів.
Джерела та література Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Культура Каталонії |
- Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: «Советская энциклопедия», 1988, стор. 205—206 (стаття «Каталонцы [ 30 листопада 2017 у Wayback Machine.]») (рос.)
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: , архів оригіналу: (англ.)
- (англ.)
- Карпов С. П. Латинская Романия. Серія: Византийская библиотека., СПб.: «Алетейя», 2000 (рос.)
- Шишмарев В. Ф. Очерки по истории языков Испании. Общ. ред. акад. И. И. Мещанинова. Вид. 2-е (1-е 1941 рік), Серія: История языков народов Европы, М., 2002 (рос.)
- Alba V. Cataluña de tamaño natural, Barcelona, 1975 (ісп.)
- Candel F. Los otros catalanes, Barcelona, 1976 (ісп.)
- Guibernau M. Catalan nationalism: Francoism, transition and democracy., London/New York: Routledge, 2004 (англ.)
- Hargreaves J. Freedom for Catalonia?: Catalan Nationalism, Spanish Identity and the Barcelona Olympic Games, Cambridge University Press, 2000 (англ.)
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 26 квітня 2020. Процитовано 23 грудня 2016.
- . Архів оригіналу за 12 грудня 2007. Процитовано 23 грудня 2016.
- . Архів оригіналу за 22 грудня 2005. Процитовано 23 лютого 2008.
- Ancestry and Ethnic Origin [ 23 липня 2013 у Wayback Machine.], US Census
- en_GB El vicepresident del Govern es reuneix amb el Casal català de Quito[недоступне посилання], Generalitat de Catalunya
- На сайті «Ethnologue» [ 8 серпня 2007 у Wayback Machine.]. (англ.)
- George Mamulia. 'The Central Power’s Policy Toward the North Caucasus, 1914–1917 (Part Two)' Eurasia Daily Monitor Volume: 10 Issue: 10
- «Всесвітній конгрес мобільного зв'язку» під патронатом Асоціації GSM. (англ.)
- Виставковий центр у Барселоні. (англ.), (кат.), (ісп.)
- Mòbils que fan de tot. (кат.)
- Компанія Microsoft у Каталонії. (кат.)
- Més opcions per catalanitzar l'ordinador. (кат.)
- Інтернет сайт Softcatalà. (кат.)
- Al 57% de les famílies catalanes els costa arribar a final de mes. (кат.)
- Catalanitat de Cristòfor Colom. (кат.)
- Свідчення про те, що рідною мовою Христофора Колумба могла бути каталанська. (рос.)
- Привітання мера Барселони «Трьом царям», 5 січня 2009 р. (кат.)
- Барабанщик з Ал-Брук. (кат.)
- Стаття про найвищі людські вежі в Каталонії. (кат.)
Посилання Редагувати
- Каталонські традиції та звичаї [ 14 жовтня 2008 у Wayback Machine.]. (англ.)
- . (кат.), (ісп.), (англ.)
- Короткі відомості про каталонців [ 31 березня 2008 у Wayback Machine.]. (англ.)
- . (англ.)
- Каталаномовні ресурси Інтернету [ 14 лютого 2008 у Wayback Machine.]. (англ.)
- Нарис теорії каталанізму (каталонського національного руху) [Архівовано 20 грудня 2012 у Archive.is]. (англ.)
- Каталонська народна казка «Кров-і-сніг» на сайті казок народів світу [ 15 грудня 2007 у Wayback Machine.]. (укр.)
- Каталонський національний одяг Північної Каталонії [ 13 травня 2008 у Wayback Machine.]. (фр.)
- . (ісп.)
- Каталонська література он-лайн [ 6 червня 2014 у Wayback Machine.]. (кат.), (англ.)
- Туристичні об'єкти Каталонії, варті уваги [ 13 вересня 2007 у Wayback Machine.]. (рос.)
- Каталонія у 778—828 роки та інші статті на російському сайті про іспанську реконкісту [ 27 квітня 2012 у Wayback Machine.]. (рос.)
- «Країна готів Каталонія» — стаття про історію і культуру Каталонії [ 12 березня 2008 у Wayback Machine.]. (рос.)
- . (рос.)
- Каталонська нація, на YouTube [ 7 грудня 2015 у Wayback Machine.]. (відео)
- Каталонія — не Іспанія, на YouTube [ 19 листопада 2011 у Wayback Machine.]. (англ.)
- Каталансько-іспанський і іспансько-каталанський он-лайн перекладач [ 9 червня 2008 у Wayback Machine.]. (ісп.), (кат.)
- . (ісп.), (кат.)
- Список організацій каталонців поза межами Південної Каталонії[недоступне посилання з липня 2019]. (кат.)
- Інтернет-сайт «Каталонці у світі» [ 1 січня 2009 у Wayback Machine.]. (кат.)
| Ця стаття належить до вибраних статей Української Вікіпедії. |