Франсуа́-Жан-Доміні́к Араго́ (фр. François Jean Dominique Arago, Франсе́ск-Жуа́н-Думе́нак Араго́ кат. Francesc Joan Domènec Aragó; 26 лютого 1786 — 2 жовтня 1853) — французький науковець і політичний діяч каталонського походження.
| Франсуа Араго | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | фр. Dominique François Jean Arago Roig |
| Народився | 26 лютого 1786[…] Естажель |
| Помер | 2 жовтня 1853[…] (67 років) Париж, Франція |
| Поховання | Пер-Лашез і Grave of Aragod :
|
| Країна | Франція |
| Діяльність | астроном, математик, фізик, політик, викладач університету, біограф, письменник |
| Alma mater | Lycée François-Aragod Політехнічна школа |
| Галузь | фізика і астрономія |
| Заклад | Bureau des longitudes |
| Посада | депутат Національної асамблеї Франції, Воєнний міністр Франціїd, голова уряду Франціїd, president of the Société des gens de lettresd і президент |
| Відомі учні | Огюстен Жан Френель Арман Іпполіт Луї Фізо Paul Auguste Ernest Laugierd Оґюст Конт Émile Gautierd |
| Аспіранти, докторанти | Yvon Villarceaud |
| Членство | Лондонське королівське товариство Французька академія наук Паризьке філоматичне товариствоd Королівське товариство Единбурга Шведська королівська академія наук Баварська академія наук Петербурзька академія наук Американська академія мистецтв і наук Варшавське товариство друзів наукd Прусська академія наук Національна академія наук Італіїd Паризька медична академія Нідерландська королівська академія наук Туринська академія наук |
| Відомий завдяки: | дослідження магнетизму та дисперсії світла |
| Рід | Arago familyd |
| Батько | François Bonaventure Aragod |
| Мати | Marie Aragod |
| Брати, сестри | Jean Aragod Жак Араго Étienne Aragod Victor Aragod Joseph Aragod |
| Діти | Emmanuel Aragod Alfred Aragod |
| Нагороди | citizen of Edinburghd (1834) почесний член Королівського товариства Единбургаd Член Американської академії мистецтв і наук[d] іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (12 березня 1818) |
| Автограф | |
Франсуа Араго у Вікісховищі |
Член Паризької академії наук (з 1809 р.) і її секретар (з 1830 р.). З 1851 р. — директор Паризької астрономічної обсерваторії.
Відомий працями з астрономії, оптики, електромагнетизму, метеорології та фізичної географії. Дослідженнями спектрального складу світла, яке приходить до Землі від змінної зорі Алголь, Араго довів, що у міжзоряному просторі швидкості поширення світла всіх кольорів однакові (див. дисперсія світла).
Життя і праці Редагувати
Франсуа Араго народився в Естажелі (поблизу Перпіньяна). У 1803—1805 роках вчився в Політехнічній школі в Парижі. У 1805 році був призначений секретарем Бюро довгот, в 1805—1809 як співробітник цього бюро працював у геодезичній експедиції в Іспанії. Протягом 1809—1831 років — професор Політехнічної школи, з 1830 року — директор Паризької обсерваторії.
У 1830—1848 роках — член палат депутатів, двічі призначався президентом Паризької муніципальної ради. Після Лютневої революції 1848 року увійшов до складу тимчасового уряду, спочатку займав пост міністра флоту і армії, потім — президента Виконавського комітету.
Наукові роботи відносяться до оптики, електромагнетизму, астрополяриметрії, а також до історії астрономії, фізики і математики. Відкрив (1811) хроматичну поляризацію світла, сформулював (1811) умови, необхідні для виникнення кілець Ньютона, вперше спостерігав (1812) обертання площини поляризації в кварці, відкрив часткову поляризацію світла при віддзеркаленні та заломленні. Першим спостерігав (1820) намагнічування залізної тирси електричним струмом, відкрив (1824) магнетизм обертання — дія металевого диска, що обертається, на магнітну стрілку.
Створив низку оптичних приладів для астрономії, фізики та метеорології. У 1811 році сконструював полярископ для визначення ступеня поляризації. За допомогою цього приладу вперше вивчив поляризацію випромінювання сонячної корони, кометних хвостів, поверхні Місяця; відзначив, що поляризація світла від місячних морів більша, ніж від материкових ділянок. У 1815 році створив ціанометр для вимірювання ступеня блакиті неба (пізніше цей прилад використовувався для визначення глибини моря). У 1833 році побудував фотометрію для визначення блиску зірок. Удосконалив окулярний мікрометр для вимірювання малих кутів і визначав з його допомогою діаметри планет.
Низка досліджень присвячена атмосферній оптиці. У 1805—1806 роках разом з Ж. Б. Біо вивчав чинники, що впливають на рефракцію світла в земній атмосфері, і експериментально довів, що головними є температура і тиск повітря, а вплив вологості неістотний. Пояснив мерехтіння зірок явищем інтерференції та асиметрією шарів атмосфери щодо спостерігача. У 1809 році знайшов, що випромінювання денного неба частково поляризоване і що максимальна поляризація спостерігається на відстані 90 від Сонця, знайшов точку на небі з нульовою поляризацією (нейтральна точка Араго).
Справив великий вплив на французьку науку. Підтримав О. Френеля в розробці хвильової теорії світла. За його вказівками Іпполіт Фізо і Леон Фуко зміряли швидкість світла й отримали перші фотографії Сонця, а Урбен Ле Вер'є зайнявся вивченням руху Урану, що привело його до відкриття Нептуна.
Араго був талановитим популяризатором науки. З 1813 по 1846 рік регулярно читав у Паризькій обсерваторії лекції для широкої публіки. Автор «Популярної астрономії» (т. 1-4, 1854—1857), а також «Біографій знаменитих астрономів, фізиків і геометрів» (т. 1-3, 1859—1861).
Іноземний почесний член Петербурзької АН (1829).
Див. також Редагувати
- Паризька обсерваторія
- Бюро довгот
- Араго (марсіанський кратер) — ударний кратер на Марсі, названий на честь Франсуа Араго.
Примітки Редагувати
- ↑ Pouvoirs et société / за ред. G. Bonet — Publications de l'olivier, 2011. — Т. 1. — 699 с.
- http://archives.cd66.fr/mdr/index.php/docnumViewer/calculHierarchieDocNum/325051/322715:328129:328130:325051/922/1152
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Архів історії математики Мактьютор
- ↑ Dominique François Jean Arago — 2009.
- ↑ www.accademiadellescienze.it
- https://www.sgdl.org/17-sgdl/presentation/82-presidents-sgdl
- Historische Lexikon der Schweiz, Dictionnaire historique de la Suisse, Dizionario storico della Svizzera — Bern: 1998.
Література Редагувати
- Повне зібрання творів Франсуа Араґо, сканована копія, т. 6, Париж-Лейпциг, 1856 р. (фр.)
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.