Ібери

Ібе́ри, ібері́йці — давні племена, які населяли спочатку територію Східної і Південної Іспанії (принаймні з ІІ тис. до н. е.), а згодом розселилися на значній частині Піренейського півострова.

Ібери
Названо на честь	Iberia^[d]
Культура	Iberian culture^d
Походить з	Піренейський півострів і Окситанія
Місце розташування	Піренейський півострів Окситанія
Ібери у Вікісховищі

Дама з Ельча, IV ст. до н. е., Національний археологічний музей Іспанії (м. Мадрид).

У V — ІІІ століттях до н. е. ібери були завойовані карфагенянами, в ІІІ — ІІ століттях до н. е. — римлянами.

В ІІ столітті до н. е. — І столітті н. е. ібери поступово романізувалися.

До артефактів матеріальної культури іберів відносять численні фігури (переважно жіночі), висічені з каменю, які мають особливий художній стиль (іберійський), і здебільшого датовані IV — ІІІ століттями до н. е. Найвідоміше іберійське різьблення — Дама з Ельча.

Джерело

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ібери

• Мапа розселення іберійців [ 5 квітня 2016 у Wayback Machine.] (португал.)