Окситанія (регіон)

Окситанія (фр. Occitanie, окс. Occitània) — регіон Франції, створений відповідно до територіальної реформи французьких регіонів 2014 року в результаті об'єднання регіонів Лангедок-Русійон і Південь-Піренеї. Датою утворення нового регіону вважається 1 січня 2016.

Окситанія
Occitanie
Герб Прапор
Столиця	Тулуза
Країна	Франція
Регіон	Метрополія Франції
Межує з: сусідні адмінодиниці Нова Аквітанія Овернь-Рона-Альпи Прованс-Альпи-Лазурний берег Арагон, Каталонія, Канільйо, Енкамп, Ла-Массана, Ордіно Андорра, Іспанія ^?
Департаменти	Гар Еро Лозер Од Східні Піренеї Аверон Ар'єж Верхні Піренеї Верхня Гаронна Жер Лот Тарн Тарн і Гаронна
Офіційна мова	французька
Населення
- повне	5 683 878 млн. (оцінка станом на 01.01.2013) (5-те)
- густота	76,64/км² ()
Площа
- повна	72,724 км²
Висота
- максимальна	3299 м (Vignemale^d)
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Губернатор	Carole Delga^d
Президент ради	Кароль Дельга (2016—2021; СП)
Вебсайт	laregion.fr
Код ISO 3166-2	FR-OCC
Карта Франції з позначенням регіону Окситанія
Карта Франції з позначенням регіону Окситанія
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Окситанія

Назва

У тексті закону визначено тимчасове найменування регіону, що складається із з'єднання назв історичних областей Лангедок (фр. Languedoc) і Руссільйон (фр. Roussillon), гір Піренеї (фр. Pyrénées) і позначення місця регіону на мапі Франції (Південь; фр. Midi) розділених дефісами. Назва і постійне місцезнаходження регіональної столиці повинні бути визначені Регіональною радою до 1 липня 2016 і затверджено Державною радою Франції до 1 жовтня 2016.

Географія

Регіон, загальною площею 72724 км² є другим за величиною на території метрополії Франції. Регіон розташований на півдні країни і межує з регіоном Аквітанія-Лімузен-Пуату-Шарант на заході і північному-на заході, Овернь-Рона-Альпи на північному сході, Прованс — Альпи — Лазурний Берег на сході. На півдні регіон межує з Іспанією і Андоррою. З південного сходу регіон омивається Середземним морем.

По території регіону протікає одна з п'яти Великих річок Франції — Гаронна. З півдня регіон відділений від Іспанії гірським хребтом Піренеї.

Історія

У 1790 році історичні провінції Франції були перетворені в департаменти. Під час Третьої республіки у 1919 році Етьєном Клементелем. Були засновані «економічні регіони» і зроблена перша спроба економічного планування.

30 червня 1941 уряд маршала Петена об'єднав департаменти під керівництвом регіонального перфекта. Вони проіснували до 1946 року і були створені знову у 1960 році. Така структура залишалася незмінною до 2015 року.

Адміністративний поділ

Регіон має площу більш ніж 72724 км² з чисельністю населення 5683878 чоловік. Щільність населення складає (станом на 2013 рік) 76,64 чол./км². Столиця — Тулуза.

Департаменти

Департамент	Герб	Площа	Населення	Щільність населення	Префектура
09	Ар'єж		4890 км²	152 366	32,23 чол./км²	Фуа
11	Од		6139 км²	362 339	59,60 чол./км²	Каркасон
12	Аверон		8735 км²	276 229	33,01 чол./км²	Родез
30	Гар		5853 км²	725 618	124,09 чол./км²	Нім
31	Верхня Гаронна		6309 км²	1 279 349	201,04 чол./км²	Тулуза
32	Жер		6257 км²	189 530	31,24 чол./км²	Ош
34	Еро		6101 км²	1 077 627	174,17 чол./км²	Монпельє
46	Лот		5217 км²	174 346	34,74 чол./км²	Каор
48	Лозер		5167 км²	76 889	15,73 чол./км²	Манд
65	Верхні Піренеї		4464 км²	228 854	53,30 чол./км²	Тарб
66	Східні Піренеї		4116 км²	457 793	111,09 чол./км²	Перпіньян
81	Тарн		5758 км²	378 947	67,23 чол./км²	Альбі
82	Тарн і Гаронна		3718 км²	246 971	66,76 чол./км²	Монтобан

Найбільші міста

Найбільшими містами регіону (з населенням понад 30 000 мешканців) є:

№	Місто	Департамент	Населення (2013)
1	Тулуза	Верхня Гаронна	458298
2	Монпельє	Еро	272084
3	Нім	Гар	150564
4	Перпіньян	Східні Піренеї	120959
5	Безьє	Еро	74811
6	Монтобан	Тарн і Гаронна	57921
7	Нарбонн	Од	52802
8	Альбі	Тарн	49342
9	Каркасон	Од	46724
10	Сет	Еро	44270
11	Кастр	Тарн	41636
12	Тарб	Верхні Піренеї	41062
13	Алес	Гар	40771
14	Коломьє	Верхня Гаронна	38302

Примітки

1. archINFORM — 1994.
   d:Track:Q265049
2. (фр.). Assemblée Nationale. 7 серпня 2015. Архів оригіналу за 24 грудня 2015. Процитовано 1 січня 2016. 
3. (фр.). Le Monde. 17 грудня 2014. Архів оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 1 січня 2016. 
4. Cyprien Cini, Loïc Farge (14 грудня 2015). (фр.). RTL. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 10 січня 2016. 
5. Laurence Albert (25 листопада 2015). (фр.). Les Échos. Архів оригіналу за 26 листопада 2015. Процитовано 10 січня 2016. 
6. (фр.). Institut national de la statistique et des études économiques. Архів оригіналу за 22 лютого 2016. Процитовано 1 січня 2016. 
7. (фр.). Institut national de la statistique et des études économiques. Архів оригіналу за 20 січня 2016. Процитовано 28 грудня 2015.