Війна́ за іспа́нську спа́дщину — війна 1701–1714 років між Великою Британією, Австрією, Нідерландами, Португалією і Данією проти Франції, Іспанії і Баварії. Конфлікт розпочався в 1701 році після смерті іспанського імператора Карла ІІ, який заповів трон Філіпу Анжуйському — внукові французького короля Людовіка XIV. Це викликало незадоволення імператора Священної Римської імперії Леопольда І, який спробував захистити свої права на володіння іспанських Габсбургів. Таким чином, на початках це був конфлікт винятково Франції та Священної Римської імперії. Проте ситуація кардинально змінилась, коли Людовік XIV почав активно розширювати свої володіння, стаючи на перешкоді реалізації інтересів Англії та Республіки Об'єднаних провінцій (Голландської Республіки). Тож, Англія, Республіка Об'єднаних провінцій та ще ряд європейських держав об'єднуються в антифранцузький блок, метою якого було не допустити посилення Франції. Війна охопила не лише терени Європи, а й Північної Америки, де дістала назву «Війни королеви Анни», де англійська корона намагалась витіснити французів та іспанців з їхніх колоніальних володінь.
Війна тривала понад десятиліття, в ній проявились таланти таких відомих полководців, як герцог де Віллар та герцог Бервік (Франція), герцог Мальборо (Англія) і принц Євгеній Савойський (Австрія). Війна завершилась підписанням Утрехтського (1713) та Раштадського (1714) мирних договорів. В результаті Філіп отримав право успадкувати іспанський престол під іменем Філіпа V, проте втратив право спадкувати французький престол, що розірвало династичний союз корон Франції та Іспанії. Австрійці отримали більшість іспанських володінь в Італії та Нідерландах, проте Іспанія зберегла за собою свої заморські володіння. В результаті гегемонії Франції в Європі було покладено кінець, а ідея балансу сил, що знайшла відображення в Утрехтському договорі, стала частиною міжнародного порядку.
Передумови Редагувати
Карл ІІ Іспанський успадкував своєму батькові Філіппу IV в 1665р у чотирирічному віці. Протягом свого життя він переживав довгі періоди слабкого здоров'я, через що його смерть очікували практично від самого його народження і питання хто буде його спадкоємцем становило предмет дипломатичних дебатів протягом десятиліть. Головними суперниками були французський король Людовік XIV і імператор Леопольд I. В 1670р Карл II Англійський в секретному Дуврському договорі згодився підтримати права Людовіка XIV, а в 1689 Великий альянс Англія і Голландська республіка взяли на себе зобов'язання підтримувати Леопольда I
Карл ІІ Іспанський був фізично хворим, а інших представників династія Габсбургів по чоловічій лінії не мала, питання про спадкування величезної Іспанської імперії було предметом постійного обговорення.
На іспанську спадщину претендували дві династії: французькі Бурбони та австрійські Габсбурги, що були тісно пов'язані з іспанським імператорським двором.
В 1700 році Іспанська імперія мала володіння в Італії, Іспанських Нідерландах, Філіпінах, і обох Америках, і була хоч і не домінуючою великою державою, але утримувала їх. Оскільки іспанці відмовлялись розділити їх імперію, а зайняття трону чи австрійськими Габсбургами чи французськими Бурбонами порушило б баланс сил, то питання успадкування його приводило до війни, що охопила більшу частину Європи. Також Велика Північна війна 1700-1721 рр часто розглядається як поєднаний конфлікт, оскільки впливала на залучення до війни таких держав як Швеція, Саксонія, Данія-Норвегія і Московія
Найлегітимнішим з точки зору іспанців претендентом на престол був син Людовіка XIV Людовік Великий Дофін, що був його єдиним законнонародженим сином від Марії Терезії Іспанської, що була старшою сестрою Карла ІІ. Крім того, Людовік XIV був двоюрідним братом Карла II, бо його матір'ю була Анна Австрійська, сестра іспанського короля Філіпа IV. Проте й тут виявилась невелика проблема: що Анна Австрійська, що Марія Терезія відмовилися від власних прав на престол після одруження, хоча в другому випадку відмова не набула чинності, бо її умовою була виплата Іспанією Франції приданого інфанти, чого французи так і не дочекались. Отож, дофін Людовік мав вагомі права претендувати на іспанський престол.
Другим претендентом на іспанський престол був Леопольд І — імператор Священної Римської імперії, що належав до австрійської гілки Габсбургів.
1698 року був укладений Гаазький договір, за яким наступником престолу Іспанії став Йосиф Фердинанд Баварський — син дочки імператора Леопольда I Марії Антонії, яка була дочкою водночас Маргарити Терези Іспанської — сестри Карла II. Проте в лютому 1699 року Йосиф Фердинанд помер від віспи. Почалися нові переговори, внаслідок яких було укладено Лондонський договір, за яким наступником іспанського престолу став ерцгерцог Карл, син Леопольда I. Обидва договори підписали Нідерланди, Франція та Англія. Також обидва документи передбачали поділ володінь Іспанії в Італії між Францією та Австрією.
1703 року був підписаний Взаємний пакт про престолонаслідування — угода щодо престолонаслідування (спадкоємства трону) ерцкнязями Йосифом І та Карлом Австрійським.
Примітки Редагувати
- Hochedlinger, 2003, с. 171.
- Борисов Ю. Дипломатия Людовика XIV. — М.: Международные отношения, 1991. — С. 271—273
- Борисов Ю. Дипломатия Людовика XIV. — М.: Международные отношения, 1991. — С. 273—274
Література Редагувати
- В. М. Вдовенко. Австрійсько-іспанський договір 1725 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х
- В. М. Вдовенко. Війна за іспанську спадщину 1701-14 // Українська дипломатична енциклопедія
- Hochedlinger, Michael (2003). Austria's Wars of Emergence, 1683–1797. Routledge. ISBN 0-582-29084-8.
| Це незавершена стаття з історії Іспанії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття про війну. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |