Джеймс Фітцджеймс (Jacques Fitz-James, 21 серпня 1670 —†12 червня 1734) — французький військовий діяч англійського походження, 1-й герцог Бервік.
| Джеймс Фітцджеймс | |
|---|---|
| фр. Jacques Fitz-James | |
| | |
| Псевдо | Jacques Fitz-James |
| Народився | 21 серпня 1670[…] Мулен |
| Помер | 12 червня 1734[…] (63 роки) Філіппсбург ·загинув у битві |
| Країна | Королівство Франція Королівство Велика Британія |
| Діяльність | військовий очільник |
| Alma mater | Національне військове училище, Паризький університет і College of Juillyd |
| Знання мов | іспанська, французька і англійська |
| Учасник | Велика турецька війна, Війна Аугсбурзької ліги, Війна за іспанську спадщину, Війна четверного альянсу і Війна за польську спадщину 1733—1735 |
| Титул | герцог |
| Посада | член Палати лордів[d] і Military governor of Strasbourgd |
| Військове звання | маршал |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | House of FitzJamesd |
| Батько | Яків II |
| Мати | Arabella Churchilld |
| Брати, сестри | Princess Isabel of Yorkd, Louisa Maria Teresa Stuartd, Анна Стюарт, Марія II, Henrietta FitzJamesd, Henry FitzJamesd, Джеймс Френсіс Едвард Стюарт, Prince James, Duke of Cambridged, Charles Stuart, Duke of Cambridged, Charles Stuart, Duke of Cambridged, Edgar Stuart, Duke of Cambridged, Charles Stuart, Duke of Kendald і Arabella FitzJamesd |
| У шлюбі з | Онора де Бурк Ганна Балклі |
| Діти | 6 синів та 5 доньок |
| Нагороди | |
| | |
|
Життєпис Редагувати
Походив з королівського роду Стюартів. Позашлюбний син Якова II, короля Англії, Шотландії та Ірландії, й Арабели Черчиль, сестри Джона Черчиля, герцога Мальборо.
Здобув гарну освіту у французьких коледжах Жюли, дю Плессі, Ла Флеш. у 1686 році вирушив до Угорщини у складі військ Карла Лотаринзького. В цей час вирувала Війна Священної ліги проти Османської імперії. Фіцджеймс відзначився у битвах при Буді у 1686 році та Другій битві при Мохачі у 1687 році.
У 1688 році повертається до Англії, де допомагає відновленню батька на англійському троні після заколоту 1688 року. Тоді ж отримує Орден Підв'язки. Бере участь в Ірландській кампанії, битвах при Лондондері у 1689 році та на річці Бойн у 1690 році. Після поразки спроб переїздить до Франції, де приймає підданство короля Людовика XIV.
Тут воює під час війни Аусбурзької ліги до 1697 року під орудою маршалів Франсуа-Анрі Монморансі-Люксембурга та Франсуа де Вільруа. Відзначився у битвах 1691–1692 років, за що отримав звання генерал-лейтенанта. Звитяжив у битві при Неєрвіндені у 1693 році, проте отримав поранення й потрапив у полон. Його обміняли на Джеймса Батлера, герцога Ормонда. У 1695 році за участь у війні проти Англії Джеймса Фіцджеймса було позбавлено англійського перства.
Під час війни за іспанську спадщину у 1704 році отримує командування над військами в Іспанії. За успішні дії отримує Орден Золотого Руна. У 1705 році отримує наказ придушити повстання камізарів у Лангедоку. Після успішного виконання доручення у 1706 році очолює командування у П'ємонті, де незабаром захоплює Ніццу, за що отримує звання маршала. Тоді ж повертається до Іспанії, де завдає поразки англо-португало-голландським військам у битві при Альмансі, що сприяло закріпленню Філіпа Анжуйського на іспанському троні. За це отримав титул герцога у Франції та герцога Ліріа-і-Херіка в Іспанії. Крім того, король Філіп V призначає Фіцджеймса віцекоролем Арагону.
У 1708 році командував військами на Рейні, а згодом поступив під командування Вандома у Фландрії. 1709–1711 роках відповідає за оборону провінцій Дофіне та Прованс, що Фіцджеймсу чудово вдалося. У 1710 році він стає герцогом Фіцджеймсом та пером Франції. У 1713 році після Утрехтського миру переконав короля приєднати до Франції долину Юбей. У 1714 році відбив у австрійців Барселону, що стало однієї з причин укладання Раштатського миру у тому ж році.
У 1715 році призначається губернатором Гієні, якою керував до 1718 року, коли знову повернувся до війська.
Під час війни четверного союзу проти Іспанії очолив французьку армію у Наваррі та Біскайї. У 1719 році захопив Фонтарабію, Сан-Себастьян, а згодом Уржель в Каталонії. У 1724 році стає кавалером Ордену Святого Духа.
Під час війни за польську спадщину у 1733 році очолив Рейнську армію, на чолі якої того ж року захопив фортецю Кель. Загинув під час облоги Філіпсбурга 12 червня 1734 року.
Творчість Редагувати
Залишив по собі цікаві мемуари — Mémoires du maréchal de Berwick écrits par lui-même : Avec une suite abrégée depuis 1716, jusqu'à sa mort en 1734; précédés de son Portrait, par Milord Bolingbroke, & d'une ebauche d'Eloge historique, par le Président de Montesquieu, які було видано у 1778 році.
Родина Редагувати
1. Дружина — Онора де Бурк
Діти:
- Джеймс-Франсуа (1696–1738), 2-й герцог Бервік
2. Дружина — Ганна Балклі
Діти:
- Генріх-Жак, 2-й герцог Фіцджеймс
- Генрієтта
- Франсуа, 3-й герцог Фіцджеймс, єпископа Суассона
- Генріх, губернатор Лімузена
- Шарль, 4-й герцог Фіцджеймс
- Лора-Ганна
- Марія-Емілія
- Едуард
- Ганна-Софі
- Ганна
Джерела Редагувати
- Sir Charles Petrie: The Marshal Duke of Berwick : the picture of an age. — London : Eyre & Spottiswoode, 1953
- Stuart Handley, Fitzjames, James, duke of Berwick upon Tweed (1670–1734), Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, édition en ligne, mai 2007.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джеймс Фітцджеймс |
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ James FitzJames, 1st Duke of Berwick — 2010.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- Deutsche Nationalbibliothek Record #119089440 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Kindred Britain