Війна Аугсбурзької ліги, відома також як війна Великого альянсу, війна за Пфальцську спадщину, війна за Англійську спадщину, Орлеанська війна і Дев'ятирічна війна — війна між Францією та Аугсбурзькою лігою у 1688–1697 роках.
| Війна Аугсбурзької ліги | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Австрійсько-французькі війни | ||||||
Річард Патон. «Битва під Барфлером» | ||||||
| ||||||
| Сторони | ||||||
| Священна Римська імперія, | Франція, | |||||
| Командувачі | ||||||
| Вільгельм III, Принц Георг Фрідріх Вальдекський, | Людовік XIV, Яків II | |||||
| Військові сили | ||||||
| Близько 250 000, 275 кораблів | Близько 440 000, 221 корабель |
Війна проходила не тільки у Європі, але й у Північній Америці, де локальний конфлікт було названо англійськими колоністами Війною двох королів.
Передісторія Редагувати
У 1685 році помер пфальцський курфюрст Карл Віттельсбах. Його дочка була заміжня за герцогом Орлеанським, братом французького короля Людовіка XIV. На цій підставі Франція почала претендувати на більшу частину Пфальцу. Закріплення Франції у Пфальці означало її різке посилення у Центральній Європі, проти чого виступило багато європейських держав, які склали у 1686 році антифранцузьку Аугсбурзьку лігу.
Перебіг війни Редагувати
У вересні 1688 року Людовік XIV наважився ввести свої війська у Пфальц, що послугувало приводом для початку війни. Бойові дії охопили області Німеччини, Іспанії та Нідерландів. Франція організувала експедицію до Ірландії для підтримки антианглійського повстання 1688–1691 років. Бойові дії на морі доходили до берегів Америки. На суші французька армія здобула низку крупних перемог: під Флерюсом 1 липня 1690 року, поблизу Стенкеркена 3 серпня 1692 року, поблизу Нервіндена 29 липня 1693 року. Однак об'єднаний англо-голландський флот завдав поразки французьким морякам поблизу мису Аг (Ла-Хог) 29 травня 1692 року.
На території Північної Америки воєнні дії тривали у 1689–1697 роках між Англією, де на той час правив король Вільгельм III Оранський, і Францією. В англомовній літературі американська частина Війни за пфальцську спадщину отримала назву Війни короля Вільгельма (на честь чинного на той час короля Вільгельма III Оранського). У бойові дії було втягнуто французьких поселенців Канади і британських колоністів Нової Англії, а також їхніх індіанських союзників. Індіанці, в цілому, підтримували французів. Війна складалась із кровопролитних та мало результативних рейдів французьких та англійських колоністів, що боролись головним чином за контроль над торгівлею хутром з індіанцями та районами риболовлі навколо Акадії (нині Нова Шотландія) і Ньюфаундленду. Англійці захопили Порт-Ройял в Акадії, але їм не вдалось узяти Квебек. Французи під командуванням графа де Фронтенака успішно діяли у битві під Скенектаді поблизу Нью-Йорка, проте не змогли заволодіти Бостоном.
Підсумок Редагувати
Війна завершилась Рейсвейкською мирною угодою (вересень 1697), за якою Франція була змушена відмовитись від більшої частини територій, захоплених нею у країнах Західної Європи.
Примітки Редагувати
- Включаючи шотландські, уельські та ірландські сили.
- Паркер та інші: Кембриджська ілюстрована історія війн, стор. 128. Число включає розмір флотів Англії та Нідерландів. Включаючи 100 англійських і 69 голландських лінійних кораблі.
- Дюпуї: Енциклопедія військової історії Коллінза, 4 вид. стор. 580. Максимальна кількість кораблів у 1693 році. Як би там не було, це тільки на папері. Реальна сила французів ненабагато перевищувала 350 000
- Паркер та інші: Кембриджська ілюстрована історія війн, стор. 128. Включаючи 93 лінійних кораблі.
Література Редагувати
- Baxter, Stephen (1966). William III and the Defence of European Liberty. London (англ.)
- Childs, John (1980). The Army, James II and the Glorious Revolution. Manchester University Press (англ.)
- Childs, John (1987). The British Army of William III 1698–1702. Manchester University Press (англ.)
- Lynn, John A (1997). Giant of Grand the Siècle: The French Army 1610–1715. Cambridge University Press (англ.)