www.wikidata.uk-ua.nina.az

Якобіти Не плутати з якобінцями діячами Французької революції англ Jacobites прибічники вигнаного у 1688 році Славною ре

Якобіти

Не плутати з якобінцями — діячами Французької революції.

Якобіти (англ. Jacobites) — прибічники вигнаного у 1688 році «Славною революцією» англійського короля Якова II та його нащадків, прибічники відновлення на англійському престолі дому Стюартів.

Карл Едвард Стюарт, Красунчик принц Чарлі у блакитному капорі якобітів

Емблемою якобітів є біла кокарда.

Політична боротьба Редагувати

Передумови Редагувати

Після Славної революції 1688 року Яків II втік із новонародженим сином, принцом Уельським Джеймсом Френсісом Едуардом, до Франції. Парламент проголосив королями-співправителями його дочку-протестантку Марію II й зятя (одночасно племінника) Вільгельма III Оранського, штатгальтера Нідерландської республіки. Після їхньої бездітної смерті (1694, 1702) престол успадкувала молодша дочка Якова, також протестантка королева Анна. Ще за життя Вільгельма III у 1701 році було прийнято чинний донині Акт спадкування престолу, відповідно до якого католики виключались з англійської системи спадкування престолу, та після Анни корону мали успадкувати нащадки онуки Якова I Софії Ганноверської. По смерті Анни у 1714 році на британський престол вступив син Софії курфюрст Брауншвейг-Люнебурзький Георг I, засновник Ганноверського дому. У Шотландії було багато незадоволених тим, що в результаті династичних ігор і боротьби за трон Шотландія втратила незалежність. Стюарти були королями шотландського походження. У Шотландії сподівалися, що з відновленням влади Стюартів Шотландія відновить свої права, а, можливо, і незалежність. Були сподівання, що Стюарти стануть королями тільки Шотландії, а в Англії буде своя династія і таким чином Шотландія знову стане окремим королівством.

Еміграція Редагувати

Багато з прибічників Якова II виїхали за ним до Франції, де заснували родини Макдональд, Бервік, Діллон, Макмагон тощо. Нащадками якобітів є маршали Франції Етьєн Макдональд і Патріс Мак-Магон (Мак-Магон також був президентом Франції).

База руху Редагувати

Незрівнянно небезпечнішими для нової англійської династії були якобіти, які залишились на батьківщині. До них належало багато торі Англії й Шотландії та майже все дворянство гірської Шотландії. Вони, головним чином, опирались злиттю Шотландії з Англією, яке відбулось тільки у 1707 році. В Шотландії рух якобітів набув характеру національної боротьби за незалежність.

Спочатку якобітів підтримували Римо-католицька церква, Франція (до смерті Людовіка XIV — 1715) й низка інших католицьких країн; ця зовнішня підтримка, однак, відігравала обмежену роль у боротьбі якобітів. Всередині самої Британії (окрім Ірландії) католики складали абсолютну меншість й не могли бути серйозною базою руху.

Військові сутички Редагувати

Битва під Каллоденом

Якобітство було важливою політичною картою під час війни за іспанську спадщину. Прибічники протестантських королів (легалісти) висунули лозунг: «Проти папи, диявола й претендента» (англ. Against the Pope, the Devil and the Pretender).

Двічі (1715 й 1745) якобіти підбурювали відкрите повстання, базою яких обидва рази слугувала гірська Шотландія, але повстання виявились безуспішними.

Занепад якобітського руху Редагувати

Після повстання 1745 року британська влада провела в Шотландії серйозні репресії, прийняла закони про роззброєння усіх шотландських кланів, а також про заборону під страхом шестимісячного ув'язнення (за рецидив — семирічного заслання до заморських колоній) носіння цивільними особами кланових тартанів, кілтів та іншого традиційного одягу. Традиційна структура суспільства гірської Шотландії упродовж найближчих кількох поколінь була суттєво зруйнована.

За Георга III партія якобітів як серйозна загроза припинила своє існування. Після смерті «Старого претендента» Джеймса Френсіса Стюарта (1766) Ватикан визнав законними королями Великої Британії Ганноверську династію. У 1788 році, після смерті його сина, вождя повстання 1745 року «Красунчика Чарлі», шотландська католицька меншість також визнала центральну владу та з 1790 року почала молитись за короля Георга за ім'ям. Ще у 1782 році було скасовано заборону на традиційний одяг.

Спадщина якобітів Редагувати

Якобітські ідеали зберігались у шотландській літературі та фольклорі, неодноразово згадуються у Роберта Бернса (інвектива «Якобіти на словах»). Зв'язок якобітського руху з останніми битвами гірських шотландських кланів сприяє романтичному ореолу навколо нього й нині.

У 1819 році було опубліковано збірку якобітських пісень, укладену Джеймсом Хоггом. Багато пісень зі збірки набули популярності серед шотландських фолк-виконавців у 60-х роках XX століття, наприклад, пісня Cam Ye O'er Frae France, що висміює короля Георга I.

Якобітські претенденти Редагувати

Якобітськими претендентами на англійський та шотландський престоли були:

  • Яків II (до смерті у 1701 році).
  • «Старий претендент» (Джеймс, принц Уельський, син Якова II, який жив у Франції під ім'ям шевальє де Сент-Джордж), з 1701 до 1766 року претендував на англійський престол як Яків III і на шотландський як Яків VIII.
  • «Молодий претендент» (Чарльз Едвард, старший син попереднього, відомий як «Красунчик принц Чарлі» англ. Bonnie Princie Charlie), з 1766 до 1788 року претендував на престол як Карл III. Очолив шотландське повстання у 1745 році, діючи від імені батька як «принц Уельський».
  • Генріх Бенедикт Стюарт, молодший брат попереднього. Кардинал Римо-католицької церкви, єпископ Остії, в останні роки декан Колегії кардиналів, провів усе життя в Італії. Прибічники йменували його титулом «герцог Йоркський». Після смерті брата став претендентом на англійський престол як Генріх IX, а на шотландський як Генріх I.

Якобітське спадкування престолу після 1807 року Редагувати

По смерті кардинала Генріха (1807) дім Стюартів припинився за чоловічою лінією, і главенство у якобітській партії формально перейшло, жіночою лінією, послідовно до сардинського (Савойська династія), моденського (Габсбурги) й баварського (Віттельсбахи) домів (а потім перейде до роду князів Ліхтенштейну). Однак католицькі представники цих домів ніколи не висували жодних претензій на англійський чи шотландський престоли, хоча невеликі групи ідейних спадкоємців якобітів у Шотландії все ще шанують їх як своїх королів та принців.

Претенденти після 1807 року (реальні претензії не висувались):

  • Карл Еммануїл IV (1751—1819), колишній король Сардинії (зрікся у 1802 році), з Савойської династії, нащадок дочки Карла I Генрієтти Анни Стюарт. «Карл IV, король Англії та Шотландії» (1807—1819).
  • Віктор Еммануїл I (1759—1824), король Сардинії (зрікся у 1821 році), з Савойської династії, брат попереднього. «Віктор I, король Англії та Шотландії» (1819—1824).
  • Марія Беатриса Савойська (1792—1840), у шлюбі герцогиня Моденська, дочка попереднього. «Марія III, королева Англії, й Марія II, королева Шотландії» (1824—1840).
  • Франческо V д'Есте (1819—1875), герцог Моденський (з 1846 року, скинутий у 1859 році), з династії Габсбургів-Есте, син попередньої. «Франциск I, король Англії та Шотландії» (1840—1875).
  • Марія Терезія Габсбург-Есте (1849—1919), у шлюбі принцеса, а потім королева Баварії (дружина Людвіга III), племінниця попереднього. «Марія IV, королева Англії, та Марія III, королева Шотландії» (1875—1919).
  • Рупрехт (кронпринц Баварії) (1869—1955), син попередньої. «Роберт I, король Англії, і Роберт IV, король Шотландії» (1919—1955).
  • Альбрехт (герцог Баварії) (1905—1996), син попереднього. «Альберт I, король Англії та Шотландії» (1955—1996).
  • Франц (герцог Баварії) (нар. 1933), син попереднього. «Франциск II, король Англії та Шотландії» (з 1996).

Герцог Франц не одружений. «Спадкоємцем» англійської та шотландської корон, на думку частини якобітів, є його молодший брат принц Макс (нар. 1937), потім (оскільки у Макса немає синів) — його дочка Софія (нар. 1967), дружина спадкового князя Ліхтенштейнського Алоїза, а потім — їхній син Йозеф Венцель (нар. 1995 у Лондоні; перший якобітський претендент, який народився у Британії з 1688 року).

Альтернативна лінія Редагувати

У 1812 році «Марія III, королева Англії, та Марія II, королева Шотландії» вийшла заміж за рідного дядька — тобто стала до шлюбу, що не відповідає звичаям ні Англії, ні Шотландії. Внаслідок цього ані вона, ані її нащадки, на думку іншої частини якобітів, не можуть розглядатись як претенденти на жоден з британських престолів.

У цьому разі після смерті «Віктора I» якобітське спадкування престолу виглядає так:

  • Марія Тереза Савойська (1803—1879), у шлюбі герцогиня Пармська, дочка «Віктора I». «Марія III, королева Англії, та Марія II, королева Шотландії» (1824—1879).
  • Роберт I (герцог Пармський) (1848—1907), останній чинний герцог Парми та П'яченци (1854—1860), онук попередньої. «Роберт I, король Англії, і Роберт IV, король Шотландії» (1879—1907).
  • Енріко Бурбон-Пармський (1873—1939), титулярний герцог Парми та П'яченци, син попереднього. «Генріх X, король Англії, і Генріх II, король Шотландії» (1907–1939).
  • Джузеппе Бурбон-Пармський (1875—1950), титулярний герцог Парми та П'яченци, брат попереднього. «Йосип I, король Англії та Шотландії» (1939–1950).
  • Елія Бурбон-Пармський (1880—1959), титулярний герцог Парми та П'яченци, брат попереднього. «Елія I, король Англії та Шотландії» (1950–1959).
  • Роберт Бурбон-Пармський (1909—1974), титулярний герцог Парми та П'яченци, син попереднього. «Роберт II, король Англії, і Роберт V, король Шотландії» (1959—1974).
  • Елізабетта Бурбон-Пармська (1904—1983), принцеса Парми та П'яченци. «Єлизавета I, королева Англії та Шотландії» (1974—1983).
  • Марія Франческа Бурбон-Пармська (1906—1994), принцеса Парми та П'яченци. «Марія IV, королева Англії, й Марія III, королева Шотландії» (1983—1994).
  • Аліса Бурбон-Пармська (нар. 1917), у шлюбі — титулярна королева Обох Сицилій. «Аліса I, королева Англії та Шотландії» (з 1994).

Лінія «спадкоємців» Аліси:

  • син Карлос (нар. 1938; герцог Калабрійський, граф ді Казерта, глава королівського дому Обох Сицилій, один з претендентів на корону Обох Сицилій, «Чарльз, принц Уельський»),
    • його син Педро (нар. 1968; герцог ді Нота, «принц Пітер») і
      • син останнього Хуан (нар. 2003; «принц Джон») .

Примітки Редагувати

  1. Якобіти вважають шотландську королеву Марію Стюарт також королевою Англії (під ім'ям Марії II) та не визнають царювання дочки Якова II Марії ані в Англії, ані в Шотландії.
  2. Якобіти не визнають правління англійської королеви Єлизавети, оскільки шлюб її батьків було визнано недійсним, а її — незаконнонародженою.
  3. Його старший брат Хайме (нар. 1993; «принц Яків» або «принц Джеймс») виключається зі спадкування престолу внаслідок свого дошлюбного народження.

Література Редагувати

  • «Culloden papers» (Лондон, 1815);
  • Hogg, «Jacobite relics» (Единбург, 1819);
  • Chambers, «Jacobite memoirs» (Единбург, 1834);
  • Jesse, «Memoirs of the Pretenders and their adherents» (Лондон, 1845; наступне видання 1856);
  • Doran, «London in Jacobite times» (Лондон, 1877—1879).

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Ne plutati z yakobincyami diyachami Francuzkoyi revolyuciyi Yakobiti angl Jacobites pribichniki vignanogo u 1688 roci Slavnoyu revolyuciyeyu anglijskogo korolya Yakova II ta jogo nashadkiv pribichniki vidnovlennya na anglijskomu prestoli domu Styuartiv Karl Edvard Styuart Krasunchik princ Charli u blakitnomu kapori yakobitivEmblemoyu yakobitiv ye bila kokarda Zmist 1 Politichna borotba 1 1 Peredumovi 1 2 Emigraciya 1 3 Baza ruhu 1 4 Vijskovi sutichki 1 5 Zanepad yakobitskogo ruhu 1 6 Spadshina yakobitiv 2 Yakobitski pretendenti 3 Yakobitske spadkuvannya prestolu pislya 1807 roku 3 1 Alternativna liniya 4 Primitki 5 Literatura 6 PosilannyaPolitichna borotba RedaguvatiPeredumovi Redaguvati Dokladnishe Slavna revolyuciyaPislya Slavnoyi revolyuciyi 1688 roku Yakiv II vtik iz novonarodzhenim sinom princom Uelskim Dzhejmsom Frensisom Eduardom do Franciyi Parlament progolosiv korolyami spivpravitelyami jogo dochku protestantku Mariyu II j zyatya odnochasno pleminnika Vilgelma III Oranskogo shtatgaltera Niderlandskoyi respubliki Pislya yihnoyi bezditnoyi smerti 1694 1702 prestol uspadkuvala molodsha dochka Yakova takozh protestantka koroleva Anna She za zhittya Vilgelma III u 1701 roci bulo prijnyato chinnij donini Akt spadkuvannya prestolu vidpovidno do yakogo katoliki viklyuchalis z anglijskoyi sistemi spadkuvannya prestolu ta pislya Anni koronu mali uspadkuvati nashadki onuki Yakova I Sofiyi Gannoverskoyi Po smerti Anni u 1714 roci na britanskij prestol vstupiv sin Sofiyi kurfyurst Braunshvejg Lyuneburzkij Georg I zasnovnik Gannoverskogo domu U Shotlandiyi bulo bagato nezadovolenih tim sho v rezultati dinastichnih igor i borotbi za tron Shotlandiya vtratila nezalezhnist Styuarti buli korolyami shotlandskogo pohodzhennya U Shotlandiyi spodivalisya sho z vidnovlennyam vladi Styuartiv Shotlandiya vidnovit svoyi prava a mozhlivo i nezalezhnist Buli spodivannya sho Styuarti stanut korolyami tilki Shotlandiyi a v Angliyi bude svoya dinastiya i takim chinom Shotlandiya znovu stane okremim korolivstvom Emigraciya Redaguvati Bagato z pribichnikiv Yakova II viyihali za nim do Franciyi de zasnuvali rodini Makdonald Bervik Dillon Makmagon tosho Nashadkami yakobitiv ye marshali Franciyi Etyen Makdonald i Patris Mak Magon Mak Magon takozh buv prezidentom Franciyi Baza ruhu Redaguvati Nezrivnyanno nebezpechnishimi dlya novoyi anglijskoyi dinastiyi buli yakobiti yaki zalishilis na batkivshini Do nih nalezhalo bagato tori Angliyi j Shotlandiyi ta majzhe vse dvoryanstvo girskoyi Shotlandiyi Voni golovnim chinom opiralis zlittyu Shotlandiyi z Angliyeyu yake vidbulos tilki u 1707 roci V Shotlandiyi ruh yakobitiv nabuv harakteru nacionalnoyi borotbi za nezalezhnist Spochatku yakobitiv pidtrimuvali Rimo katolicka cerkva Franciya do smerti Lyudovika XIV 1715 j nizka inshih katolickih krayin cya zovnishnya pidtrimka odnak vidigravala obmezhenu rol u borotbi yakobitiv Vseredini samoyi Britaniyi okrim Irlandiyi katoliki skladali absolyutnu menshist j ne mogli buti serjoznoyu bazoyu ruhu Vijskovi sutichki Redaguvati nbsp Bitva pid KallodenomYakobitstvo bulo vazhlivoyu politichnoyu kartoyu pid chas vijni za ispansku spadshinu Pribichniki protestantskih koroliv legalisti visunuli lozung Proti papi diyavola j pretendenta angl Against the Pope the Devil and the Pretender Dvichi 1715 j 1745 yakobiti pidburyuvali vidkrite povstannya bazoyu yakih obidva razi sluguvala girska Shotlandiya ale povstannya viyavilis bezuspishnimi Zanepad yakobitskogo ruhu Redaguvati Pislya povstannya 1745 roku britanska vlada provela v Shotlandiyi serjozni represiyi prijnyala zakoni pro rozzbroyennya usih shotlandskih klaniv a takozh pro zaboronu pid strahom shestimisyachnogo uv yaznennya za recidiv semirichnogo zaslannya do zamorskih kolonij nosinnya civilnimi osobami klanovih tartaniv kiltiv ta inshogo tradicijnogo odyagu Tradicijna struktura suspilstva girskoyi Shotlandiyi uprodovzh najblizhchih kilkoh pokolin bula suttyevo zrujnovana Za Georga III partiya yakobitiv yak serjozna zagroza pripinila svoye isnuvannya Pislya smerti Starogo pretendenta Dzhejmsa Frensisa Styuarta 1766 Vatikan viznav zakonnimi korolyami Velikoyi Britaniyi Gannoversku dinastiyu U 1788 roci pislya smerti jogo sina vozhdya povstannya 1745 roku Krasunchika Charli shotlandska katolicka menshist takozh viznala centralnu vladu ta z 1790 roku pochala molitis za korolya Georga za im yam She u 1782 roci bulo skasovano zaboronu na tradicijnij odyag Spadshina yakobitiv Redaguvati Yakobitski ideali zberigalis u shotlandskij literaturi ta folklori neodnorazovo zgaduyutsya u Roberta Bernsa invektiva Yakobiti na slovah Zv yazok yakobitskogo ruhu z ostannimi bitvami girskih shotlandskih klaniv spriyaye romantichnomu oreolu navkolo nogo j nini U 1819 roci bulo opublikovano zbirku yakobitskih pisen ukladenu Dzhejmsom Hoggom Bagato pisen zi zbirki nabuli populyarnosti sered shotlandskih folk vikonavciv u 60 h rokah XX stolittya napriklad pisnya Cam Ye O er Frae France sho vismiyuye korolya Georga I Yakobitski pretendenti RedaguvatiYakobitskimi pretendentami na anglijskij ta shotlandskij prestoli buli Yakiv II do smerti u 1701 roci Starij pretendent Dzhejms princ Uelskij sin Yakova II yakij zhiv u Franciyi pid im yam shevalye de Sent Dzhordzh z 1701 do 1766 roku pretenduvav na anglijskij prestol yak Yakiv III i na shotlandskij yak Yakiv VIII Molodij pretendent Charlz Edvard starshij sin poperednogo vidomij yak Krasunchik princ Charli angl Bonnie Princie Charlie z 1766 do 1788 roku pretenduvav na prestol yak Karl III Ocholiv shotlandske povstannya u 1745 roci diyuchi vid imeni batka yak princ Uelskij Genrih Benedikt Styuart molodshij brat poperednogo Kardinal Rimo katolickoyi cerkvi yepiskop Ostiyi v ostanni roki dekan Kolegiyi kardinaliv proviv use zhittya v Italiyi Pribichniki jmenuvali jogo titulom gercog Jorkskij Pislya smerti brata stav pretendentom na anglijskij prestol yak Genrih IX a na shotlandskij yak Genrih I Yakobitske spadkuvannya prestolu pislya 1807 roku RedaguvatiPo smerti kardinala Genriha 1807 dim Styuartiv pripinivsya za cholovichoyu liniyeyu i glavenstvo u yakobitskij partiyi formalno perejshlo zhinochoyu liniyeyu poslidovno do sardinskogo Savojska dinastiya modenskogo Gabsburgi j bavarskogo Vittelsbahi domiv a potim perejde do rodu knyaziv Lihtenshtejnu Odnak katolicki predstavniki cih domiv nikoli ne visuvali zhodnih pretenzij na anglijskij chi shotlandskij prestoli hocha neveliki grupi idejnih spadkoyemciv yakobitiv u Shotlandiyi vse she shanuyut yih yak svoyih koroliv ta princiv Pretendenti pislya 1807 roku realni pretenziyi ne visuvalis Karl Emmanuyil IV 1751 1819 kolishnij korol Sardiniyi zriksya u 1802 roci z Savojskoyi dinastiyi nashadok dochki Karla I Genriyetti Anni Styuart Karl IV korol Angliyi ta Shotlandiyi 1807 1819 Viktor Emmanuyil I 1759 1824 korol Sardiniyi zriksya u 1821 roci z Savojskoyi dinastiyi brat poperednogo Viktor I korol Angliyi ta Shotlandiyi 1819 1824 Mariya Beatrisa Savojska 1792 1840 u shlyubi gercoginya Modenska dochka poperednogo Mariya III koroleva Angliyi j Mariya II koroleva Shotlandiyi 1 1824 1840 Franchesko V d Este 1819 1875 gercog Modenskij z 1846 roku skinutij u 1859 roci z dinastiyi Gabsburgiv Este sin poperednoyi Francisk I korol Angliyi ta Shotlandiyi 1840 1875 Mariya Tereziya Gabsburg Este 1849 1919 u shlyubi princesa a potim koroleva Bavariyi druzhina Lyudviga III pleminnicya poperednogo Mariya IV koroleva Angliyi ta Mariya III koroleva Shotlandiyi 1875 1919 Rupreht kronprinc Bavariyi 1869 1955 sin poperednoyi Robert I korol Angliyi i Robert IV korol Shotlandiyi 1919 1955 Albreht gercog Bavariyi 1905 1996 sin poperednogo Albert I korol Angliyi ta Shotlandiyi 1955 1996 Franc gercog Bavariyi nar 1933 sin poperednogo Francisk II korol Angliyi ta Shotlandiyi z 1996 Gercog Franc ne odruzhenij Spadkoyemcem anglijskoyi ta shotlandskoyi koron na dumku chastini yakobitiv ye jogo molodshij brat princ Maks nar 1937 potim oskilki u Maksa nemaye siniv jogo dochka Sofiya nar 1967 druzhina spadkovogo knyazya Lihtenshtejnskogo Aloyiza a potim yihnij sin Jozef Vencel nar 1995 u Londoni pershij yakobitskij pretendent yakij narodivsya u Britaniyi z 1688 roku Alternativna liniya Redaguvati U 1812 roci Mariya III koroleva Angliyi ta Mariya II koroleva Shotlandiyi vijshla zamizh za ridnogo dyadka tobto stala do shlyubu sho ne vidpovidaye zvichayam ni Angliyi ni Shotlandiyi Vnaslidok cogo ani vona ani yiyi nashadki na dumku inshoyi chastini yakobitiv ne mozhut rozglyadatis yak pretendenti na zhoden z britanskih prestoliv U comu razi pislya smerti Viktora I yakobitske spadkuvannya prestolu viglyadaye tak Mariya Tereza Savojska 1803 1879 u shlyubi gercoginya Parmska dochka Viktora I Mariya III koroleva Angliyi ta Mariya II koroleva Shotlandiyi 1824 1879 Robert I gercog Parmskij 1848 1907 ostannij chinnij gercog Parmi ta P yachenci 1854 1860 onuk poperednoyi Robert I korol Angliyi i Robert IV korol Shotlandiyi 1879 1907 Enriko Burbon Parmskij 1873 1939 titulyarnij gercog Parmi ta P yachenci sin poperednogo Genrih X korol Angliyi i Genrih II korol Shotlandiyi 1907 1939 Dzhuzeppe Burbon Parmskij 1875 1950 titulyarnij gercog Parmi ta P yachenci brat poperednogo Josip I korol Angliyi ta Shotlandiyi 1939 1950 Eliya Burbon Parmskij 1880 1959 titulyarnij gercog Parmi ta P yachenci brat poperednogo Eliya I korol Angliyi ta Shotlandiyi 1950 1959 Robert Burbon Parmskij 1909 1974 titulyarnij gercog Parmi ta P yachenci sin poperednogo Robert II korol Angliyi i Robert V korol Shotlandiyi 1959 1974 Elizabetta Burbon Parmska 1904 1983 princesa Parmi ta P yachenci Yelizaveta I koroleva Angliyi ta Shotlandiyi 2 1974 1983 Mariya Francheska Burbon Parmska 1906 1994 princesa Parmi ta P yachenci Mariya IV koroleva Angliyi j Mariya III koroleva Shotlandiyi 1983 1994 Alisa Burbon Parmska nar 1917 u shlyubi titulyarna koroleva Oboh Sicilij Alisa I koroleva Angliyi ta Shotlandiyi z 1994 Liniya spadkoyemciv Alisi sin Karlos nar 1938 gercog Kalabrijskij graf di Kazerta glava korolivskogo domu Oboh Sicilij odin z pretendentiv na koronu Oboh Sicilij Charlz princ Uelskij jogo sin Pedro nar 1968 gercog di Nota princ Piter i sin ostannogo Huan nar 2003 princ Dzhon 3 Primitki Redaguvati Yakobiti vvazhayut shotlandsku korolevu Mariyu Styuart takozh korolevoyu Angliyi pid im yam Mariyi II ta ne viznayut caryuvannya dochki Yakova II Mariyi ani v Angliyi ani v Shotlandiyi Yakobiti ne viznayut pravlinnya anglijskoyi korolevi Yelizaveti oskilki shlyub yiyi batkiv bulo viznano nedijsnim a yiyi nezakonnonarodzhenoyu Jogo starshij brat Hajme nar 1993 princ Yakiv abo princ Dzhejms viklyuchayetsya zi spadkuvannya prestolu vnaslidok svogo doshlyubnogo narodzhennya Literatura Redaguvati Culloden papers London 1815 Hogg Jacobite relics Edinburg 1819 Chambers Jacobite memoirs Edinburg 1834 Jesse Memoirs of the Pretenders and their adherents London 1845 nastupne vidannya 1856 Doran London in Jacobite times London 1877 1879 Posilannya RedaguvatiYakobiti Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Yakobiti amp oldid 40474418