Клуб якобінців Не плутати з якобітами прихильниками вигнаного англійського короля Якова II фр Club des Jacobins або Това

Не плутати з якобітами — прихильниками вигнаного англійського короля Якова II.

Клуб якобінців (фр. Club des Jacobins) або Товариство друзів Конституції — дискусійний клуб часів Великої французької революції, який одержав назву від монастиря Святого Якова, в якому збирався. Членів клубу називали якобінцями.

Клуб якобінців


Дата створення / заснування	червень 1789
Названо на честь	Couvent des Jacobins de la rue Saint-Honoré^d
Засновник	Антуан Барнав
Країна	Франція
Розташування штаб-квартири	Couvent des Jacobins de la rue Saint-Honoré^d
На заміну	Club Breton^d
Історичний період	Велика французька революція
Час/дата припинення існування	12 листопада 1794
URL	data.bnf.fr/13324598/societe_des_amis_de_la_constitution/
Клуб якобінців у Вікісховищі

Дзвіниця зали якобінців

Історія Редагувати

Клуб був заснований у Версалі під назвою бретонського клубу, оскільки більшість його членів були вихідцями з Бретані, які об'єдналися навколо адвоката Ле Шапельє. Згуртувавши довкола себе представників інших регіонів Франції, бретонський клуб перейменував себе у Товариство друзів Конституції. У жовтні 1789 року депутати перебралися до Парижа, де збиралися в монастирі святого Якова.

Члени клубу відіграли значну роль у розвитку подій Французької революції. Зокрема, вони очолювали Комітет громадського порятунку, який проводив політику революційного терору, який іноді називають якобінським, а відповідний період — якобінською диктатурою.

Клуб припинив існування 12 листопада 1794 року, хоча його значення зменшилося від часу страти М. Робесп'єра під час Термідоріанського перевороту.

Видатні члени Редагувати

Див. також Редагувати

В'язальниці

Література Редагувати

Про клуб та його членів Редагувати

Яков Захер. Сен-Жюст. Жизнь, идеология, деятельность. — Петроград: Государственное издание, 1922. — 78 с.(рос.)
Анатолий Левандовский. Дантон. — Москва: «Молодая гвардия», 1964. — 384 с. (ЖЗЛ)(рос.)
Анатолий Левандовский. Робеспьер. — Москва: «Молодая гвардия», 1959. — 490 с. (ЖЗЛ)(рос.)
Альберт Манфред. Три портрета эпохи Великой Французской революции: Руссо, Мирабо, Робеспьер. — Москва: «Мысль», 1989. — 432 с.(рос.)
О. Мироненко. Якобінство // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 795. ISBN 978-966-611-818-2
Григорий Фридлянд. Дантон. — Москва—Ленинград: Жургаз, 1934. (ЖЗЛ)(рос.)

Твори членів клубу Редагувати

Жорж-Жак Дантон. Избранные речи. — Харьков: Государственное издательство Украины. 1924.(рос.)
Максимилиан Робеспьер. Избранные произведения: В 3-х тт. — Москва: «Наука», 1965.
- Т. 1: От начала революции до свержения монархии. — 379 с.(рос.)
- Т. 2: От свержения монархии до падения Жиронды. — 400 с.(рос.)
- Т. 3: Якобинская литература. — 319 с.(рос.)
Максиміліян Робесп'єр. Про представницьке урядування // «Всесвіт» (Київ). — 1989. — № 7. — Стор. 156—161.
Луи Антуан Сен-Жюст. Речи. Трактаты. — Санкт-Петербург: «Наука», 1995. — 472 с.(рос.)

Посилання Редагувати

Якобінці [ 22 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
Максиміліан Робесп'єр. Про представницьке урядування [ 8 липня 2019 у Wayback Machine.] // «Всесвіт» (Київ). — 1989. — № 7. — Стор. 156-161.
Ігор Сюндюков. До свободи через гільйотину [ 9 липня 2019 у Wayback Machine.] // «День» (Київ). — 2013. — №164 (15 вересня).
Александр Тарасов. Необходимость Робеспьера (2005) [ 8 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)