www.wikidata.uk-ua.nina.az

Емаус Нікополіс У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою Нікополь значення Емаус Нікополіс арам Хама

Емаус (Нікополіс)

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Нікополь (значення).

Емаус, Нікополіс (арам. Хамата; дав.-гр. Ἐμμαοῦς, Νικόπολις; лат. Emmaus, Nicopolis; рос. Эммау́с, Еммау́с, Никополь; івр. חמת‎ Hammat, араб. عِمواس‎ Амуас; Емаус — «тепле джерело», Нікополь — «місто перемоги») — місто в Палестині, в 30 км на захід від Єрусалима (у давнину ще як Емаум, Амвас або Амоас), на кордоні між Юдейськими горами та долиною Аялон; від нього шлях розділяється на північну гілку (через Бетгорон) та південну (через Кірьят-Ієарім) дорожню гілку.

Емаус
івр. חמת‎
Залишки візантійської базиліки Емаусу (2008 р.) V—VII ст., відновлена хрестоносцями в XII ст.
Альтернативна назва Хамата, Нікополь, Імвас
Сучасне розташування  Ізраїль
Регіон Західний берег річки Йордан
Географічні координати 31°50′22″ пн. ш. 34°59′22″ сх. д. / 31.83944° пн. ш. 34.98944° сх. д. / 31.83944; 34.98944Координати: 31°50′22″ пн. ш. 34°59′22″ сх. д. / 31.83944° пн. ш. 34.98944° сх. д. / 31.83944; 34.98944
Тип місто, село
Історія
Заснування до II ст. до н. е.
Належність до країн  Ізраїль
Додаткова інформація
Археологи Мікелє Печеріло, Міко Лухівуорі, Вінсан Мішель (1993-2005)
Публічний доступ Emmaus-Nicopolis, Latrun junction; шосе № 3
Вебсайт emmaus-nicopolis.org

Про місце розташування Емаусу (лат. Amauante) свідчать географічні карти римської епохи: Пейтингерова таблиця (датованої II ст. н. е.), на якій Емаус знаходиться на відстані 19 миль (понад 28 км на захід від Єрусалима лат. Hierusalem, Helya), і карта Птолемея (датованої 150 р.), де ця відстань дорівнює 20 милям (біля 29,5 км).

Місце, згадуване у Новому Завіті, де Ісус з'явився після його смерті та воскресіння. Згадуване як римський населений пункт «Емаус» (Нікополіс) з III століття н. е. до завоювання Палестини мусульманськими силами халіфату в 639 р. Тоді там відбулася значна епідемія чуми.

Було кілька разів завойоване й спалене.

У сучасності на місці розташування цього міста є палестинське арабське село Імвас (Імуас, Амвас, Амоас), перехрестя Латруну відкритого для туристів, між Єрусалимом і Тель-Авівом, аж до його знищення в 1967 році. Археологічний комплекс на цьому місці підтримуваний Ізраїльською адміністрацією природи та парків[ru], французькою католицькою громадою з 1993 року.

Назва Редагувати

З арамейської мови «Хамата» — у перекладі гарячий, бо славилося це поселення своїми гарячими цілющими джерелами з часів Ханаану.

Назва «Емаус» походить від «Хаммат» або «Хамта» в івриті, що означає «гаряче джерело» (під цією назвою він згадується в Мідраш Зута на Пісня пісень 6,8 й Мідраш Раба на Плач Єремії 1,45). Ця назва була еллінізована протягом II століття до н. е. і зустрічається в стародавній єврейській літературі в формах: Аммаус, Аммаум, Еммаус, Еммаум (Єммаум), Маус, Амус та ін.: грец. Άμμαούμ, Άμμαούς, Έμμαούμ, Έμμαούς; івр. אמאוס, אמאום, עמאוס, עמאום, עמוס, מאום, אמהום‎.

У часи Гієроніма семітська назва населеного пункту Емауса-Нікополіса була «Аммао» (з літери «айн» починався напис), потім — «Еммаус».

Пізніша арабська назва «Імвас» була сформована підо впливом транскрипції сирійського географа Якута (1179—1229). І саме стародавня назва стала основою пізнішої арабської назви поселення Імвас (Моше Шарон[en], Шарль Симон Клермон-Гано[en]).

Історія Редагувати

Баптистерій (купіль для Хрещення) в візантійському храмі Емаус-Нікополя

Класична ера Редагувати

Емаус Редагувати

Завдяки своєму стратегічному місцю Емаус зіграв важливу адміністративну, військову й економічну роль в історії. Перша згадка про Емаус зустрічається в 1 Мак. 3:40, 1 Мак. 3:57, 1 Мак. 4:3 та 1 Мак. 9:50, щодо війни Юди Макавея проти греків (II ст. до н. е.). Традиційно вважають були перші битви Хасмонеїв на цих теренах.

У 160 р. до н. е. це поселення було укріплене сирійським генералом Деметрія I Бакхідисом[en].

В I ст. до н. е. Емаус — велике місто Юдеї, населене євреями й самарянами, центр торгівлі худобою. У період римського намісництва населення Емаусу піддавалося репресіям за непокірність і в в 43 р. до н. е. за несплату податків частина жителів була продана в рабство.

У хасмонейський період, у 47 р. до н. е. Емаус став регіональним адміністративним центром (топархією[ru]) в долині Аялон, замість м. Гезер. Йосип Флавій кілька разів згадує Емаус у працях. Говорив про руйнування Емауса римлянами в 4 р. до н. е.: мешканці Емаусу (грец. Άμμoὺς) були поневолені Касієм, хоча Йосип зазначив, що місто було спалене вщент Варусом по смерті Ірода в 4 р. до н. е. (Едвард Робінсон).

Імвас був визначений як місце стародавнього Емаусу, де згідно з Лк. 24:13–35 Ісус з'явився до групи своїх учнів, включаючи Клеопу, після смерті та воскресіння. Археологами згодом був знайдений напис грецькою мовою в Емаусі (Імвасі):

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Красиве це християнське місто

Важливість міста була визнана імператором Веспасіаном, котрий створив там укріплений табір в 68 р. н. е. для розміщення п'ятого («македонського») легіону (археологами віднайдені також свідчення присутності воїнів 6-го римської когорти із Петри), де мешкало і 800 ветеранів, і називали землею «колонії», а не «Емаус Нікополіс». Археологічні дослідження вказують на те, що місто було космополітичним, із змішаним єврейським, язичницьким і самаритянським населенням, присутність останньої групи підтверджена останками самаритянської синагоги. До того ж відомо і про життя в цьому місті рабина Аківи.

У 130–131 р. н. е. місто було зруйноване землетрусом. У 132 р. руїни фортеці Емаусу були дещо реконструйовані повстанцями-юдеями під проводом Симона бар Кохби та використовувалися як притулок під час повстання.

Нікополіс Редагувати

Емаус-Нікополь на Мадабській мапі у VI ст.

Місто Нікополіс було засноване на руїнах Емауса на початку III століття н. е. Після того, як перетворилося на поліс (грец. πόλις), і стало відомим отримавши назву «Nicopolis». На початку III ст. в Емаусі-Нікополі жив і працював християнський учений й письменник римського походження Юлій Африкан, що перебував у тривалому листуванні з Орігеном. Відповідно до істориків візантійської епохи (Філіп Сидський, Ієронім Стридонський, Євсевій Кесарійський та інші) саме Юлій Африкан очолив делегацію місцевих жителів до римського імператора Елагабала, який отримав для Емауса статус міста (полісу) та назву «Нікополь» у 221 р., яку він носив до кінця римської та в візантійської епохи.

Св. Євсевій писав: «Емаус, звідки був Клеопа, якого згадує євангеліст Луки, сьогодні це Нікополіс, знамените місто Палестини».

У 222 р. н. е. тут була збудована базиліка, яку спочатку перебудували візантійці, а потім модифікували хрестоносці.

У візантійський період (IV ст.) Емаус-Нікополіс став великим містом і єпископством (престол єпископа). Відомий єпископ Нікополя (Емаусу) Петро Нікопольський, котрий у 325 р. був на Першому Нікейському соборі.

У V ст. згадувалося «тепле джерело» за містом, де Ісус та його учні купали ноги. Значний церковний комплекс було споруджено на місці, де традиція зберігала появу воскреслого Христа, місце, яке потім стало місцем паломництва, а руїни його все ще зберігаються.

У 508 р. Сава Освячений заснував в Нікополі монастир.

Середньовіччя Редагувати

Ісламська святиня[ru] шейха Муали коло Емаусу (500 м на південь від села Імвас)

На час мусульманського завоювання Палестини в Емаусі був створений головний табір халіфатської арабської армії, і в VII ст. поселення входило до складу новоствореного адміністративного округу «Джанд аль-Урдан[en]» (район Йорданії), куди арабські солдати привели своїх дружин і наложниць, деякі з яких захопили місцевих жінок; до того ж урядові структури Візантійської доби були збережені, але командувач (генерал-губернатор) був призначений з числа нових завойовників, які очолили владу поєднуючи виконавчу, судову й військову роль у своїй особі (Філіп Хіті[en]).

Коли виникла чума (ța'ūn) серед мусульман, що забрала багато сподвижників пророка. Це була перша зустріч арабських армій з хронічними розладами в Сирії, що після 639–640 років називалася як «амваська чума» («чума Емаус» або «Амавас чума»), а подія ознаменувала занепад Емауса-Нікополіса. Зберігся там надпис — «колодязь чуми» (bi'r aț-ța'ūn). З цими подіями пов'язана смерть шейха Муали[ru] та спорудження «макама[ru] ібн Джаба́ль» біля Емаусу (парк «Аялон»[en]). В місці, де була лазня римської доби відоме поховання «шейх Обаїд», місце поховання головнокомандувача Абу Убайда[ru], котрий також постраждав від тої чуми в 639 р. з 25 000 осіб.

У 723 р. Віллібальд з Айхштета відвідав Імвас й у працях зауважує, що церква над домом Клеопи була ще незмінною; він описав джерело води згадане Созоменом. Після паломництва в Палестині у VIII столітті монахиня згадувала церкву й водне джерело Імвасу у своїй роботі «Життя святого Вілібальда». Від IX сторіччя Імвас був столицею підрайону в межах великого району Джанд Філастін[en]. Арабський географ аль-Мукадасі[ru] (бл. 945–1000) згадував Імвас, що був столицею своєї провінції, відзначаючи, що населення зникло звідти, щоб бути ближче до моря й на рівнині через наслідки пошесті чуми.

До 1009 р. церква в Імвасі була зруйнована Яруком, губернатором Рамла, а за наказом єгипетського[ru] халіфа з Фатамідів аль-Хакіма знищили християнські міста, вплинувши на 30 000 церков на території під його владою. Це руйнування та акти придушення християн призвело до першого хрестового походу, у якому збереження християнських пам'яток та забезпечення доступу до них було найважливішим завданням (Карстен Пітер Тьєд[ru]). 6 червня 1099 р. хрестоносці здійснили привал в Емаусі перед захопленням Єрусалиму (15 липня 1099 р.). За свідченням Альберта Аахенського[ru] в Емаусі був організований табір армії паломників на чолі з Готфрідом Бульйонським. Емаусом стали володіти тамплієри.

Протягом періоду хрестоносців християнська присутність відновилася в Емаусі, і візантійська церква була відновлена. Церква відновлена хрестоносцями стала місцем вшанування пам'яті про змагання Макавеїв за незалежність Ізраїлю, бо був похований в Емаусі Юда Макавей, тому і місцевість Емаусу з церквою називали «макавеї» (свідчив у 1555 р. італійський монах й кустод Святої землі Боніфацій з Рагузи); до XIX ст. залишалася традиція вшанування «могил макавейських мучеників» в Емаусі.

Проте пам'ять про появу воскреслого Ісуса в Емаусі також почали святкувати ще в трьох інших місцях Святої землі:

  • Ха-Моца[en] (близько 5 км на захід від м. Єрусалиму),
  • Кубейба[en] (бл. 11 км на північний захід від Єрусалиму),
  • Абу Гош (бл. 10 км на захід від Єрусалиму).

Вільгельм Тірський дав свідчення приходу хрестоносців до Імваса з Рамли в 1099 році, відзначає велику кількість води та кормів, доступних на цьому місці. Протягом усього XII століття Імвас ідентифікували християни як біблійний Емаус. У 1106–1107 рр. Даниїл Паломник подорожуючи засвідчив про руїни церкви селища Емаус по дорозі з Єрусалиму в Яфу за горами. Іван Фокас[en] 1185 р. теж засвідчив розташований Емаусу на тім місці. У 1141 р. Роберт Синділь орендував «землю Емауса», до складу якої входили Імвас та ще шість інших селищ у Раймон дю Пюї, господаря госпітальєрів за 500 безантів на рік. В 1186 р. згадано «судового виконавця Емауса» на ім'я Варфоломій, бо госпітальєри створили команду в Імвасі.

Археологія та документальні докази свідчать, що місцеве християнське населення продовжувало жити в Імвасі протягом цього часу, відвідував богослужіння поряд з хрестоносцями у парафіяльній «церкві Святого Юрія», який був побудований в селі останньою на сайт руїн попередніх церков. Село часів третього хрестового походу було відновлено на північ від місця розташування церкви.

Османська епоха Редагувати

На початку XVI ст. Імвас підпав під владу Османської імперії, і церква побудована хрестоносцями була перетворена на мечеть, що згодом перетворена на руїну. У податковому звіті 1596 р. населення було зареєстровано як 24 мусульманські родини, котрі сплачували фіксовану податкову ставку 25 % від сільськогосподарської продукції (включно з пшениці, ячменя, виноградника, фруктових дерев, кіз, вуликів і т. ін.) — в цілому 3600 акчів (частина доходу надходила до вакфу).

У 1863 р. Віктор Герін[en] відвідав і визначив його древнім Емаусом-Нікополісом.

У 1875 р. кармеліти з Вифлеєму придбали земельну ділянку з руїнами церкви Імвасу. У 1887–1888 рр. ця ділянка була розчищена.

У 1878 році монахині кармелітського Вифлеємського монастиря Маріам Бауарді в одкровенні Христос вказав це місце Амвас як біблійний справжній Емаус, у результаті чого це місце було викуплено у мусульман орденом кармелітів, виконувалися розкопки, і відновився потік паломників до Емаус-Нікополіса.

Розкопки проводили періодично в 1924–1930 рр. Французькою біблійною археологічною школою в Єрусалимі[en].

Британське панування Редагувати

У 1930 р. орденом Кармелітів був побудований монастир «Будинок миру» на ділянці землі, купленої в 1878 р.

Згідно Палестинського перепису населення 1931 р. здійсненого британською владою у Імвасі було 224 будинки, де мешкало 1029 християн й 1027 мусульман.

У 1945 р. за статистикою населення Імваса становило 1450 мешканців, усі мусульмани на загальній площі земельної ділянки села 5151 дунам. З них 606 дунамів були виділені для плантацій та зрошуваних земель, 3612 — для зернових культур, тоді як 148 дунамів були віднесені до населеного пункту.

У листопаді 1947 р. план ООН розподілу Палестини передавав цю ділянку землі арабській державі.

Йорданське панування Редагувати

Ізраїльтяни та йорданці під час битви за Латрун[en] (1948) для контролю над цією стратегічною зоною, що блокувала дорогу до м. Єрусалиму. У результаті війни (1948–1949) палестинське село Імвас, що знаходилося на місці Емауса-Нікополя, опинилося під владою Західного берегу Йорданії відповідно Родоських угод[ru].

Перевірка Йорданії 1961 р. встановила, що в Імвасі мешкало 1955 осіб.

Ізраїльське панування Редагувати

село Імвас на мапі парку «Аялон»[en]

У 1967 р. після Шестиденної війни, жителів с. Імвасу ізраїльські сили вигнали[en] (серед мешканців села була меншина арабських християн й більшість мусульман), а село було зруйновано бульдозерами за наказом Іцхака Рабина. Десять осіб похилого віку відмовлялися піти і були розстріляні, поховані під звалищем; ще четверо осіб із мешканців Імвасу загинуло під час втечі по дорозі до м. Рамали (що порушувало статтю № 53 Четвертої Женевської конвенції як військовий злочин).

Залишена була візантійська церква (колись відновлена хрестоносцями) за назвою на арабській мові «аль-Кеніша» недоторкана з цвинтарем. Католицька громада, «Спільнота Блаженств[en]» відновила це місто у 1967–1970 роках, і відкрила французький «Центр вивчення передісторії Ізраїлевої землі» в 1993 р..

Згодом був створений парк «Аялон»[en] у 1973 р., і профінансований Єврейським національним фондом (JNF) Канади, що включив плантацію лісу й руїни с. Імвасу (Емаусу). Ця місцевість стала улюбленим місцем для пікніків 30 000 ізраїльтян щороку, бо Латрун є основним районом ізраїльського вшанування Війни за незалежність.

23 червня 2007 р. організація «Зохрот[ru]» приєдналася до підтримки біженців села Імвас і їх нащадків для екскурсії на останки їх села.

Археологія Редагувати

Мозаїка з візантійського храму в Емаус-Нікополі

Арабське село Амуас була остаточно ідентифіковане як біблійний Емаус і римсько-візантійський Нікополь у новітній історії завдяки працями вчених (Едвард Робінсон (1838—1852), Моріс де Герен (1868), Ш. С. Клермон-Ганно[ru] (1874), Ж. Б . Гіймо (J.-B. Guillemot, 1880—1887).

Археологічні розкопки в Емаусі почалися в кінці XIX століття: Ш. С. Клермон-Ганно (1874), Ж.-Б. Гіймо (J.-B. Guillemot, 1883—1887), монахи-домініканці Л.-Ю. Вінсент[en] і Ф. М. Абель[en] (1924—1930), І. Хіршфельд[en] (1975), М. Гіхон (M. Gichon, 1978), М. Лоухівуорі, М. Пічіріло, В. Мішель, К.-Х. Флекенштайн (M. Louhivuori, M. Piccirillo, V. Michel, K.-H. Fleckenstein, починаючи з 1994 р.).

В результаті розкопок на території парку «Канада» («Айалон») були виявлені руїни укріплень Емаусу епохи Хасмонеїв, римські терми III ст. н. е., єврейські поховання I ст. н. е., римсько-візантійські гідравлічні споруди, преси для масла й поховання, численні предмети римсько-візантійського періоду (масляні лампи, судини, прикраси). Була розчищена східна (задня) стіна візантійського храму у вигляді трьох абсид з прилеглим зовнішнім баптистерієм і поліхромними мозаїками, а також стіни храму хрестоносців (XII ст.), прибудовані до середньої візантійської абсиди. В районі Емаусу були виявлені також давньоєврейські, самаритянські, грецькі та латинські написи на камені.

Ідентифікація селища згадуваного в Біблії Редагувати

Лука й Клеопа по дорозі в Емаус (Дуччо ді Буонінсенья)

Від самого початку — це ханаанське містечко Хамат (Хамот). Відоме також як «місто сонця» (Ір-Шемеш як Поліс-Самаус звідки походив «сонячний» суддя Самсон) в коліні Дана — за походженням данайці в союзі племен Ізраїля.

Стародавні єврейські джерела (книги Макавеїв, Йосип Флавій, Талмуд і Мідраш) згадують тільки одне село під назвою Емаус в районі Єрусалиму — Емаус при долині Айялона. Так, наприклад, в «Юдейській війні» (4, 8, 1) Йосипа Флавія говориться про розміщення Веспасіаном V Македонського легіону в районі Емаус. Ці дані були підтверджені археологами, які виявили в районі Емаус-Нікополя могильні камені солдатів цього легіону. Можна з упевненістю стверджувати, що селище Емаус дійсно існувало в районі долини Айялона в I ст. н. е., і що Йосип Флавій має на увазі саме його, коли згадує Емаус у своїх працях. Селище «Ха-Моца[en]», що знаходиться в 6 км (30 стадіях) від Єрусалиму, згадується в середньовічних рукописах «Юдейської війни» Йосипа Флавія (7,6,6) під назвою «Аммаус», що припускають є помилкою переписувачів.

Талмудом ідентифікується один єдиний Емаус:

Від Бейт-Хорона до моря — одна область, без регіонів? Рабі Йоханан сказав: «Там є гори, низовина й долина. Від Бейт-Хорона до Емаусу — гори [Юдейські], від Емауса до Лода — долина [Шафіла], від Лода до моря — низовина.

Стародавня християнська традиція отців Церкви й паломників у Святу землю римсько-візантійського періоду одноголосно визнає Нікополь як Емаус, згадуваний в Євангелії від Луки. (Оріген, Євсевій Кесарійський, Ієронім, Ісихій Єрусалимський[ru], Феофан Сповідник, Созомен, Феодосій Великий («Про місце розташування Святої Землі») та ін.).

У більшості зі збережених до нашого часу давніх рукописах Євангелія від Луки вказується відстань в 60 стадій (близько 12 км) між Єрусалимом і Емаусом. У той же час унціальні рукописи א (Синайський кодекс), Θ, Ν, Κ, Π, 079 та курсивні рукописи 158, 175, 223, 237, 420, а також древні лекціонарії (L844, L2211) та переклади на латину (деякі рукописи «Vetus Latina», наприклад, «Sangermanensis»), якісні рукописи Вульгати (у тому числі сама рання з них «Fuldensis»), арамейський (палестинський Євангеліарій), на грузинській та вірменській мові згадують відстань у 160 стадій, що дорівнює саме бл. 30 км (відстані саме між Емаусом-Нікополем й Єрусалимом). Варіант «60 стадій» було обрано з XVI ст. для друкованих видань Біблії. Проти варіанта «160 стадій» часто наводиться аргумент, що таку відстань за один день буцімто неможливо подолати пішки (чи на віслюку, верблюді, коні). У зв'язку з чим слід враховувати принцип інтерпретації древніх текстів «лат. Lectio difficilior, lectio verior», коли з двох варіантів тексту слід вважати справжнішим більш складний, з тієї причини, що давні переписувачі Біблії були схильні вносити поправки з метою облегшення розуміння тексту, а не навпаки. Потрібно вказати також, що здійснити шлях з Єрусалиму в Емаус-Нікополь і назад за один день є можливим, що було підтверджено на досвіді неодноразово.

Емаус-Нікополь зберіг протягом двох тисячоліть свою давню назву «Емаус» («Амуас»), протягом століть збереглася також християнська традиція вшанування цього місця як Емаусу, де з'явився воскреслий Христос.

Титулярна єпархія Редагувати

сучасний єпископ Емаусу — Гіацинто-Булос Маркуцо

Спочатку Емаус був частиною єпископства м. Єрусалиму. В Емаусі була освячений оселя Клеопи як «домової церкви». Про Емауську єпархію згадували святий Єронім, Ісихій Єрусалимський[ru], Феофан Сповідник, Созомен, Мішель Ле Куйєн[en]. Діючу церкву в Емаусі описували У VII столітті Віллібальд і Хугербург фон Хайденгайм[de] у праці «Житія святого Вілібальда». Єпископство було відновлено в 1099 р., коли в місто прибули лицарі Першого хрестового походу, після переслідувань мусульман очолюваних Аль-Хакімом. На початку XVI ст. мусульмани церкву перебудували на мечеть. У 1930 р. кармеліти заснували монастир «Будинок миру» на земельній ділянці в Імвасі в 1878 р., і створили осідок для титулярної єпархії Римо-католицької церкви.

Богослужіння в Емаусі

Єпархія Емауса (діоцез) є давньою та титулярною єпархією Римо-Католицької Церкви, розташованої в Емаусі-Нікополісі (Імвасі) в сучасному Ізраїлі. Нинішнім титулярним єпископом є Гіацинто-Булос Маркуцо, який проживає в м. Назареті.

Загалом титулярними єпископами були:

  • Петро Лонгіус (Петро Нікопольський), єпископ Нікополіса (Емауса), присутній на 1-му Нікейському соборі
  • Гіацинто-Булос Маркуцо[en] (29 жовтня 1994 р.)
  • Франко Коста (18 грудня 1963 — 22 січня 1977)
  • Карло Макарі (10 червня 1961 — 31 жовтня 1963)
  • Джоландо Нуці (8 серпня 1959 — 20 травня 1961)
  • Джозеф Патрік Донахью (27 січня 1945 — 26 квітня 1959)
  • Джузепе Сіньйор (1 грудня 1928 — 11 серпня 1944)
  • Алджерон Чарльз Стенлі (12 лютого 1903 — 23 квітня 1928)
  • Джеймс Лейрд Патерсон (20 квітня 1880 — 3 грудня 1902)
  • Генрікус ден Дубелден (14 січня 1842 — 13 жовтня 1851)
  • Жан-Деніс Готьє (10 грудня 1839 — 8 грудня 1877)
  • Йоган Максиміліан фон Хаунольд (18 червня 1792 — 20 січня 1807)
  • Адам Станіслав Нарушевич (13 березня 1775 — 28 листопада 1788)
  • Францишек Кобєльський (28 січня 1760 — 1 травня 1766)
  • Каєтан Солтик (22 вересня 1749 — 19 квітня 1756)
  • Лотар Фрідріх фон Нальбах (2 жовтня 1730 — 11 травня 1748)
  • Бартоломео Фаргна (7 лютого 1729 — 2 жовтня 1730)

Церковні будівлі Редагувати

Див. також Редагувати

Похідні назви від цього топоніму

Коментарі Редагувати

  1. Не плутати з «Емаусом Тиверіадським».
  2. Не плутати цей населений пункт з поселенням Кубейба[en] в 60 стадіях від м. Єрусалиму, де стоїть церква на місці, колишнього переломлення хлібу Ісусом Христом. В Кубейбі проводив дослідження серед археологів і Конрад Шик[ru], котрий вважав протилежне, що євангельський Емаус[en] має бути в Кубейбі, а не в Імвасі[en]. Розкопки проводилися зусиллями ордена францисканців на руїнах церкви хрестоносців. Були знайдені руїни будівель періоду II-го храму, у тому числі на їх думку «будинок Клеопи», руїни якого увійшли в основу сучасної церкви, освяченої в 1902 році.
  1. Є на дорозі з м. Йоппи в м. Єрусалим, згідно стародавніх текстів — «на відстані 22 римські милі чи 176 стадій».
  2. Ходьба людини у всіх має середню швидкість 5 км на одну годину, тобто згідно біблійного свідчення — для подолання відстані від м. Єрусалиму до Емаусу-Нікополіса (засвідченого Старим Заповітом як єдиний населений пункт із такою назвою «Емаус») сучасниками виміряних 30 км піде 6 годин (1/4 доби), хоча у Святому Письмі вказано, що витратили майже «день» і були надвечір в м. Єрусалимі (тобто — 24 години, бо навіть 45 км сучасний турист з рюкзаком може пройти пішки за день), що перевіряється і Крокоміром. З досвіду розрахунок пішого маршу війська: Форсований марш Піхоти мав і має швидкість — від 5,5 км/год. до 8 км/год., у добовому переході війська з вантажем — нормальний марш складав і складає 32 км, а форсований марш 50-60 км (з малими привалами на 10 хвилин; перший — через 30 хв., від початку руху наступні через кожні 50 хв.; великий привал на 2-3 години); давня піхота долала великими групами людей 20-25 верст, а кіннота 30-40 верст на добу.
  1. Руїни стародавнього храму ще називали «Гебебі» (від Кубейба[en]), що були на місці приватного будинку Клеопи, одного з двох учнів, котрі були у Емаусі з воскреслим Спасителем.
  2. Пам'ятаючи про явлення Христа в Емаусі вшановувати почали й в інших місцях Святої землі цю подію: Ха-Моца[en] (в 5 км від м. Єрусалима), Кубейба[en] (в 11 км від м. Єрусалима), Абу-Гош (в 10 км від м. Єрусалима).

Примітки Редагувати

  1. ↑ 4 М. 13:21.
  2. Эммаус // Библейская энциклопедия архимандрита Никифора. — М., 1891—1892.(рос.)
  3. Еммаум // Библейская энциклопедия архимандрита Никифора. — М., 1891—1892.(рос.)
  4. ↑ (рос.)Эммаус в еврейской традиции [ 29 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Comunity of the Beatitudes.
  5. (англ.)Moshe Gil, «A History of Palestine», Cambridge, 1997. — p.203.
  6. (англ.)Thiede. — p.55.
  7. (англ.). Community of the Beatitudes. 11 квітня 2016. Архів оригіналу за 8 грудня 2018. Процитовано 27 листопада 2018. 
  8. (рос.)Мидраш Зута на Песнь песней 6,8 и Мидраш Раба на Плач Иеремии 1,45.
  9. ТИ., Шв. 9:2, Ав. Зар. 5:4; ТБ., Хул. 91б.
  10. Эммаум // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XLa. — С. 770. (рос. дореф.)
  11. (англ.)Charles Clermont-Ganneau (1899). Archaeological Researches in Palestine during the Years 1873–1874 1. с. 490. 
  12. ↑ (англ.)Sharon, 1997. — p. 79 [ 12 травня 2016 у Wayback Machine.]
  13. . Forests, Parks and Sites. Jewish National Fund. 11 квітня 2016. Архів оригіналу за 3 листопада 2018. Процитовано 27 листопада 2018. 
  14. Йосип Флавій, Війна 1:222.
  15. Йосип Флавій, «Юдейська війна» 3,3,5.
  16. Йосип Флавій, «Юдейська війна» 2, 4, 3; 2, 20, 4; 3, 3, 5; 4, 8, 1; 5, 1, 6; «Старожитності євреїв» 14, 11, 2; 14, 15, 7 ; 17, 10, 7-9).
  17. Йосип Флавій, «Юдейські старожитності» 17, 10, 7-9.
  18. (англ.)Robinson and Smith, 1856. — p. 147.
  19. ↑ (англ.)Bromiley, 1982. — p. 77.
  20. ↑ (англ.)Pringle, 1993. — p. 52.
  21. (англ.)Sharon, 1997, — p.79 [ 12 травня 2016 у Wayback Machine.].
  22. (англ.)Josephus, De Bello Iudaico Bk 7,6:6.
  23. (англ.)Günter Stemberger,'Jews and Graeco-Roman Culture: from Alexander to Theodosius 11,' // James K. Aitken, James Carleton Paget (eds.), The Jewish-Greek Tradition in Antiquity and the Byzantine Empire, Cambridge University Press, 2014. — pp.15-36, 29.
  24. (англ.)Thiede. — pp.40-41.
  25. ↑ (англ.)Sharon, 1997, — p. 80 [ 5 липня 2014 у Wayback Machine.].
  26. (англ.)Thiede, Carsten Peter[en] (2006). The Emmaus Mystery: Discovering Evidence for the Risen Christ [ 29 листопада 2018 у Wayback Machine.]. Bloomsbury Academic, A&C Black. — p. 184. — ISBN 978-0-8264-8067-5.
  27. (рос.)Меир Нейман, «Рабби Акива», XXXIV [ 29 листопада 2018 у Wayback Machine.].
  28. (англ.)Hasmonean Fortress // Emmaus — Fortress [ 16 листопада 2018 у Wayback Machine.]. BibleWalks.com
  29. (англ.)William Adler, 'The Kingdom of Edessa and the Creation of a Christian Aristocracy,' // Natalie B. Dohrmann, Annette Yoshiko Reed (eds.), Jews, Christians, and the Roman Empire: The Poetics of Power in Late Antiquity, University of Pennsylvania Press, 2013. — pp.43-61, 58.
  30. (англ.)Negev and Gibson, 2005. — p. 159.
  31. (англ.)«Onomasticon[ru]», 90:15-17 (текст написаний в 290—325 рр. н. е.), G. S. P. Freeman-Grenville (translation), Jerusalem, 2003.
  32. (англ.)Sharon, 1997. — p. 80 [ 5 липня 2014 у Wayback Machine.].
  33. ↑ (англ.)Hitti, 2002. — p. 424.
  34. Эммаус // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  35. (англ.)Sharon, 1997. — p. 80 [ 1 грудня 2018 у Wayback Machine.].
  36. Clermont-Ganneau, 1899. — pp. 483-493.
  37. ↑ (англ.)Thiede and D'Ancona, 2005. — p. 59.
  38. (англ.)Gil, 1997. — p. 111.
  39. (англ.)al-Muqaddasi, le Strange, 1890. — p.393.
  40. ↑ (рос.)Видео, // официльный сайт Эмауса [ 16 березня 2022 у Wayback Machine.].
  41. Röhricht, 1893, RRH, p. 50, No 201; Pringle, 1993. — p. 53 [ 18 лютого 2018 у Wayback Machine.].
  42. Röhricht, 1893, RRH, p. 172, No 649; Pringle, 1993. — p. 53 [ 18 лютого 2018 у Wayback Machine.].
  43. (англ.)Levy, 1998. — p. 508.
  44. (англ.)Thiede and D'Ancona, 2005. — p. 60.
  45. ↑ (англ.)Pringle, 1993. — p. 53 [ 18 лютого 2018 у Wayback Machine.].
  46. (англ.)Hütteroth and Abdulfattah, 1977. — p. 153.
  47. Guérin, 1868. — pp. 293-308.
  48. (англ.)Mills, 1932. — p. 40.
  49. ↑ (англ.)Government of Palestine, Department of Statistics, 1945. — p. 29 [ 7 вересня 2018 у Wayback Machine.].
  50. (англ.)Government of Palestine, Department of Statistics. Village Statistics, April, 1945. Quoted in Hadawi, 1970. — p. 66 [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.].
  51. (англ.)Government of Palestine, Department of Statistics. Village Statistics, April, 1945. Quoted in Hadawi, 1970, p. 115 [ 28 вересня 2018 у Wayback Machine.]
  52. (англ.)Government of Palestine, Department of Statistics. Village Statistics, April, 1945. Quoted in Hadawi, 1970, p. 165 [ 28 вересня 2018 у Wayback Machine.].
  53. (англ.)Government of Jordan, Department of Statistics, 1964. — p. 24 [ 27 листопада 2020 у Wayback Machine.].
  54. ↑ (англ.)Rich Wiles, Behind the Wall: Life, Love, and Struggle in Palestine, Potomac Books, Inc., 2010. — pp. 17–24.
  55. (англ.)Dvorjetski. — p.221.
  56. (англ.)Rami Degani, Ruth Kark,'Christian and Messianic Jews’ Communes in Israel: Past, Present and Future,' // Eliezer Ben-Rafael, Yaacov Oved, Menachem Topel (eds.) The Communal Idea in the 21st Century, BRILL, 2012. — pp.221–239, 236.
  57. (англ.)Max Blumenthal, Goliath: Life and Loathing in Greater Israel, Nation Books, 2014. — p.185.
  58. (англ.)Adam LeBor, City of Oranges: Arabs and Jews in Jaffa, A&C Black, 2007. — p.326.
  59. (англ.)Ben-Yehuda, Nachman (1996). . University of Wisconsin Press. с. 159–160. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 27 листопада 2018. 
  60. (англ.) Архів оригіналу за 5 May 2009. Процитовано 8 травня 2009. 
  61. (англ.)Tour to Imwas [ 25 лютого 2012 у Wayback Machine.], Zochrot
  62. (англ.)Robinson and Smith, 1841, vol. 2. — p. 363.
  63. (англ.)Robinson and Smith, 1856. — pp. 146-148.
  64. (фр.)Vincent Abel, «Emmaüs», Paris, 1932.
  65. (англ.)Y. Hirschfeld, «A Hidraulic Installation in the Water-Supply System of Emmaus-Nicopolis», IEJ, 1978.
  66. (англ.)M. Gichon, «Roman Bath-houses in Eretz Israel», Qadmoniot 11, 1978.
  67. (фр.)K.-H. Fleckenstein, M. Louhivuori, R. Riesner, «Emmaus in Judäa», Giessen-Basel, 2003. ISBN 3-7655-9811-9
  68. (англ.)(івр.)Eisenstein I. D., «אוצר מסעות, A Compendium of Jewish Travels», NY, 1926. — p.74.
  69. 1 Мак. 3:40, 1 Мак. 3:57, 1 Мак. 4:3, 1 Мак. 9:50.
  70. Єрусалимський талмуд, Шевіїт 9:2.
  71. (англ.)Two Inscribed Tombstones [ 27 листопада 2018 у Wayback Machine.]
  72. P. M. Séjourné, «Nouvelles de Jérusalem», RB 1897. — p. 131; E. Michon, «Inscription d'Amwas», RB 1898. — 269—271; J. H. Landau, «Two Inscribed Tombstones», «Atiqot», vol. XI, Jerusalem, 1976.
  73. (рос.)Иерусалимский Талмуд, Шевиит 9:2.
  74. Лк. 24:13-31
  75. »Onomasticon[ru]", G. S. P. Freeman-Grenville (translstion), Jerusalem, 2003.
  76. (англ.)Letter 108, PL — XXII, 833.
  77. «Quaestiones», PG — XCIII, 1444.
  78. «Chronografia», PG — CVIII, 160.
  79. «Ecclesiastical History», PG — LXVII, 180.
  80. «De situ Terrae sanctae», 139.
  81. (рос.)Византийский период [ 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
  82. (фр.)M.-J. Lagrange, «Evangile selon saint Luc», Paris, 1921. — p. 617-618, Wieland Willker, «A Textual Commentary on the Greek Gospels», Vol. 3 [ 3 вересня 2014 у Wayback Machine.].
  83. (англ.)Joseph Bingham, Origines Ecclesiasticae; Or the Antiquities of the Christian, Volume 3 (Straker, 1843). — p.16.
  84. Pringle, Denys (1993). The Churches of the Crusader Kingdom of Jerusalem: A-K (excluding Acre and Jerusalem). Cambridge University Press. ISBN 0 521 39036 2. — p.53.
  85. Letter 108, PL XXII, 833 (та ін. тексти)
  86. «Quaestiones», PG XCIII, 1444.
  87. «Chronografia», PG CVIII, 160.
  88. «Ecclesiastical History», PG LXVII, 180.
  89. Michel Le Quien (O.P.), Imprimerie Royale (París), Oriens christianus (ex Typographia Regia, 1740).
  90. (англ.)Thiede, Carsten Peter; D'Ancona, Matthew (2005). The Emmaus Mystery: Discovering Evidence for the Risen Christ. Continuum International Publishing Group. ISBN 9780826467973. — p.59.
  91. (англ.)«Emmaus [ 26 травня 2016 у Wayback Machine.]». 14 March 2010.
  92. (англ.)«Titular Bishop of Emmaüs [ 2 грудня 2018 у Wayback Machine.]» // Emmaüs (Titular See) Emmausensis. Past and Present Ordinaries. Affiliated Bishops, Deceased. Catholic-Hierarchy.org — David M. Cheney, 1996—2013.
  93. (англ.)Carsten Peter Thiede, The Emmaus Mystery: Discovering Evidence for the Risen Christ, A&C Black, 2006. — p. 57.
  94. (фр.)Le Petit Episcopologe, Issue 136, Number 12,162.
  95. (англ.)Emmaüs [ 2 грудня 2018 у Wayback Machine.] at catholic-hierarchy.org.
  96. (рос.)Сколько нужно ходить пешком в день? [ 29 листопада 2018 у Wayback Machine.]
  97. (рос.)45 км за день может пройти турист с рюкзаком [ 29 листопада 2018 у Wayback Machine.], 2012.
  98. (рос.)Переводим: сколько киломметров 10000 шагах [ 29 листопада 2018 у Wayback Machine.].
  99. (рос.)Гуров С., «Боец и отделение на походе [ 29 листопада 2018 у Wayback Machine.]», Воениздат, 1941 г.
  100. (рос.)Михневич Н. П.[ru], «Стратегия», 1-2 т., СПб., изд. Березовский В., типо-литография Ландау А. Е., 1910-1911 гг.
  101. (рос.)Хельмут Карл Бернхард фон Мольтке, «О глубине походных колонн», 1866 г.

Джерела Редагувати

Посилання Редагувати


Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Nikopol znachennya Emaus Nikopolis aram Hamata 1 dav gr Ἐmmaoῦs Nikopolis lat Emmaus Nicopolis ros Emmau s Emmau s Nikopol ivr חמת Hammat arab ع مواس Amuas Emaus teple dzherelo Nikopol misto peremogi misto v Palestini v 30 km B 1 na zahid vid Yerusalima u davninu she yak Emaum Amvas abo Amoas A 1 A 2 2 3 na kordoni mizh Yudejskimi gorami ta dolinoyu Ayalon vid nogo shlyah rozdilyayetsya na pivnichnu gilku cherez Betgoron ta pivdennu cherez Kiryat Iyearim dorozhnyu gilku Emaus ivr חמת Zalishki vizantijskoyi baziliki Emausu 2008 r V VII st vidnovlena hrestonoscyami v XII st Alternativna nazva Hamata Nikopol ImvasSuchasne roztashuvannya IzrayilRegion Zahidnij bereg richki JordanGeografichni koordinati 31 50 22 pn sh 34 59 22 sh d 31 83944 pn sh 34 98944 sh d 31 83944 34 98944 Koordinati 31 50 22 pn sh 34 59 22 sh d 31 83944 pn sh 34 98944 sh d 31 83944 34 98944Tip misto seloIstoriyaZasnuvannya do II st do n e Nalezhnist do krayin IzrayilDodatkova informaciyaArheologi Mikelye Pecherilo Miko Luhivuori Vinsan Mishel 1993 2005 Publichnij dostup Emmaus Nicopolis Latrun junction shose 3Vebsajt emmaus nicopolis orgPro misce roztashuvannya Emausu lat Amauante svidchat geografichni karti rimskoyi epohi Pejtingerova tablicya datovanoyi II st n e na yakij Emaus znahoditsya na vidstani 19 mil ponad 28 km na zahid vid Yerusalima lat Hierusalem Helya 4 i karta Ptolemeya datovanoyi 150 r de cya vidstan dorivnyuye 20 milyam bilya 29 5 km Misce zgaduvane u Novomu Zaviti de Isus z yavivsya pislya jogo smerti ta voskresinnya Zgaduvane yak rimskij naselenij punkt Emaus Nikopolis z III stolittya n e do zavoyuvannya Palestini musulmanskimi silami halifatu v 639 r Todi tam vidbulasya znachna epidemiya chumi Bulo kilka raziv zavojovane j spalene U suchasnosti na misci roztashuvannya cogo mista ye palestinske arabske selo Imvas Imuas 4 5 Amvas Amoas perehrestya Latrunu vidkritogo dlya turistiv mizh Yerusalimom i Tel Avivom azh do jogo znishennya v 1967 roci Arheologichnij kompleks na comu misci pidtrimuvanij Izrayilskoyu administraciyeyu prirodi ta parkiv ru francuzkoyu katolickoyu gromadoyu z 1993 roku 6 7 Zmist 1 Nazva 2 Istoriya 2 1 Klasichna era 2 1 1 Emaus 2 1 2 Nikopolis 2 2 Serednovichchya 2 3 Osmanska epoha 2 3 1 Britanske panuvannya 2 3 2 Jordanske panuvannya 2 3 3 Izrayilske panuvannya 3 Arheologiya 4 Identifikaciya selisha zgaduvanogo v Bibliyi 5 Titulyarna yeparhiya 5 1 Cerkovni budivli 6 Div takozh 7 Komentari 8 Primitki 9 Dzherela 10 PosilannyaNazva RedaguvatiZ aramejskoyi movi Hamata 1 u perekladi garyachij bo slavilosya ce poselennya svoyimi garyachimi cilyushimi dzherelami z chasiv Hanaanu 8 Nazva Emaus pohodit vid Hammat abo Hamta v ivriti 1 9 sho oznachaye garyache dzherelo pid ciyeyu nazvoyu vin zgaduyetsya v Midrash Zuta na Pisnya pisen 6 8 j Midrash Raba na Plach Yeremiyi 1 45 Cya nazva bula ellinizovana protyagom II stolittya do n e i zustrichayetsya v starodavnij yevrejskij literaturi v formah Ammaus Ammaum Emmaus Emmaum Yemmaum 10 Maus Amus ta in grec Ammaoym Ammaoys Emmaoym Emmaoys ivr אמאוס אמאום עמאוס עמאום עמוס מאום אמהום U chasi Giyeronima semitska nazva naselenogo punktu Emausa Nikopolisa bula Ammao z literi ajn pochinavsya napis potim Emmaus 11 Piznisha arabska nazva Imvas bula sformovana pido vplivom transkripciyi sirijskogo geografa Yakuta 1179 1229 12 I same starodavnya nazva stala osnovoyu piznishoyi arabskoyi nazvi poselennya Imvas Moshe Sharon en Sharl Simon Klermon Gano en 12 Istoriya Redaguvati nbsp Baptisterij kupil dlya Hreshennya v vizantijskomu hrami Emaus NikopolyaKlasichna era Redaguvati Emaus Redaguvati Zavdyaki svoyemu strategichnomu miscyu Emaus zigrav vazhlivu administrativnu vijskovu j ekonomichnu rol v istoriyi Persha zgadka pro Emaus zustrichayetsya v 1 Mak 3 40 1 Mak 3 57 1 Mak 4 3 ta 1 Mak 9 50 shodo vijni Yudi Makaveya proti grekiv II st do n e Tradicijno vvazhayut buli pershi bitvi Hasmoneyiv na cih terenah 13 U 160 r do n e ce poselennya bulo ukriplene sirijskim generalom Demetriya I Bakhidisom en 12 V I st do n e Emaus velike misto Yudeyi naselene yevreyami j samaryanami centr torgivli hudoboyu U period rimskogo namisnictva naselennya Emausu piddavalosya represiyam za nepokirnist i v v 43 r do n e za nesplatu podatkiv chastina zhiteliv bula prodana v rabstvo 14 U hasmonejskij period u 47 r do n e Emaus stav regionalnim administrativnim centrom toparhiyeyu ru v dolini Ayalon 15 zamist m Gezer 12 Josip Flavij kilka raziv zgaduye Emaus u pracyah 16 Govoriv pro rujnuvannya Emausa rimlyanami v 4 r do n e 17 meshkanci Emausu grec Ammoὺs buli ponevoleni Kasiyem hocha Josip zaznachiv sho misto bulo spalene vshent Varusom po smerti Iroda v 4 r do n e 18 19 Edvard Robinson Imvas buv viznachenij yak misce starodavnogo Emausu de zgidno z Lk 24 13 35 Isus z yavivsya do grupi svoyih uchniv vklyuchayuchi Kleopu pislya smerti ta voskresinnya 20 Arheologami zgodom buv znajdenij napis greckoyu movoyu v Emausi Imvasi nbsp V im ya Otcya i Sina i Svyatogo Duha Krasive ce hristiyanske misto nbsp Vazhlivist mista bula viznana imperatorom Vespasianom kotrij stvoriv tam ukriplenij tabir v 68 r n e dlya rozmishennya p yatogo makedonskogo legionu 21 arheologami vidnajdeni takozh svidchennya prisutnosti voyiniv 6 go rimskoyi kogorti iz Petri de meshkalo i 800 veteraniv 22 23 i nazivali zemleyu koloniyi a ne Emaus Nikopolis 24 Arheologichni doslidzhennya vkazuyut na te sho misto bulo kosmopolitichnim iz zmishanim yevrejskim yazichnickim i samarityanskim naselennyam prisutnist ostannoyi grupi pidtverdzhena ostankami samarityanskoyi sinagogi 25 Do togo zh vidomo i pro zhittya v comu misti rabina Akivi 4 26 27 U 130 131 r n e misto bulo zrujnovane zemletrusom U 132 r ruyini forteci Emausu buli desho rekonstrujovani povstancyami yudeyami pid provodom Simona bar Kohbi ta vikoristovuvalisya yak pritulok pid chas povstannya 28 Nikopolis Redaguvati nbsp Emaus Nikopol na Madabskij mapi u VI st Misto Nikopolis bulo zasnovane na ruyinah Emausa na pochatku III stolittya n e Pislya togo yak peretvorilosya na polis grec polis i stalo vidomim otrimavshi nazvu Nicopolis 29 Na pochatku III st v Emausi Nikopoli zhiv i pracyuvav hristiyanskij uchenij j pismennik rimskogo pohodzhennya Yulij Afrikan sho perebuvav u trivalomu listuvanni z Origenom Vidpovidno do istorikiv vizantijskoyi epohi Filip Sidskij Iyeronim Stridonskij Yevsevij Kesarijskij ta inshi same Yulij Afrikan ocholiv delegaciyu miscevih zhiteliv do rimskogo imperatora Elagabala yakij otrimav dlya Emausa status mista polisu ta nazvu Nikopol u 221 r 12 30 yaku vin nosiv do kincya rimskoyi ta v vizantijskoyi epohi Sv Yevsevij pisav Emaus zvidki buv Kleopa C 1 yakogo zgaduye yevangelist Luki sogodni ce Nikopolis znamenite misto Palestini 31 U 222 r n e tut bula zbudovana bazilika yaku spochatku perebuduvali vizantijci a potim modifikuvali hrestonosci 32 U vizantijskij period IV st Emaus Nikopolis stav velikim mistom i yepiskopstvom prestol yepiskopa 19 Vidomij yepiskop Nikopolya Emausu Petro Nikopolskij kotrij u 325 r buv na Pershomu Nikejskomu sobori U V st zgaduvalosya teple dzherelo za mistom de Isus ta jogo uchni kupali nogi 20 Znachnij cerkovnij kompleks bulo sporudzheno na misci de tradiciya zberigala poyavu voskreslogo Hrista C 2 misce yake potim stalo miscem palomnictva a ruyini jogo vse she zberigayutsya U 508 r Sava Osvyachenij zasnuvav v Nikopoli monastir Serednovichchya Redaguvati nbsp Islamska svyatinya ru shejha Muali kolo Emausu 500 m na pivden vid sela Imvas Na chas musulmanskogo zavoyuvannya Palestini v Emausi buv stvorenij golovnij tabir halifatskoyi arabskoyi armiyi i v VII st poselennya vhodilo do skladu novostvorenogo administrativnogo okrugu Dzhand al Urdan en rajon Jordaniyi 33 kudi arabski soldati priveli svoyih druzhin i nalozhnic deyaki z yakih zahopili miscevih zhinok do togo zh uryadovi strukturi Vizantijskoyi dobi buli zberezheni ale komanduvach general gubernator buv priznachenij z chisla novih zavojovnikiv yaki ocholili vladu poyednuyuchi vikonavchu sudovu j vijskovu rol u svoyij osobi 33 Filip Hiti en Koli vinikla chuma ța un sered musulman sho zabrala bagato spodvizhnikiv proroka Ce bula persha zustrich arabskih armij z hronichnimi rozladami v Siriyi sho pislya 639 640 rokiv nazivalasya yak amvaska chuma chuma Emaus abo Amavas chuma a podiya oznamenuvala zanepad Emausa Nikopolisa Zberigsya tam nadpis kolodyaz chumi bi r aț ța un 25 Z cimi podiyami pov yazana smert shejha Muali ru ta sporudzhennya makama ru ibn Dzhaba l bilya Emausu park Ayalon en V misci de bula laznya rimskoyi dobi vidome pohovannya shejh Obayid misce pohovannya golovnokomanduvacha Abu Ubajda ru kotrij takozh postrazhdav vid toyi chumi v 639 r z 25 000 osib 34 35 36 U 723 r Villibald z Ajhshteta vidvidav Imvas j u pracyah zauvazhuye sho cerkva nad domom Kleopi bula she nezminnoyu vin opisav dzherelo vodi zgadane Sozomenom 37 Pislya palomnictva v Palestini u VIII stolitti monahinya zgaduvala cerkvu j vodne dzherelo Imvasu u svoyij roboti Zhittya svyatogo Vilibalda 20 Vid IX storichchya Imvas buv stoliceyu pidrajonu v mezhah velikogo rajonu Dzhand Filastin en 38 Arabskij geograf al Mukadasi ru bl 945 1000 zgaduvav Imvas sho buv stoliceyu svoyeyi provinciyi vidznachayuchi sho naselennya zniklo zvidti shob buti blizhche do morya j na rivnini cherez naslidki poshesti chumi 39 Do 1009 r cerkva v Imvasi bula zrujnovana Yarukom gubernatorom Ramla a za nakazom yegipetskogo ru halifa z Fatamidiv al Hakima znishili hristiyanski mista vplinuvshi na 30 000 cerkov na teritoriyi pid jogo vladoyu 37 Ce rujnuvannya ta akti pridushennya hristiyan prizvelo do pershogo hrestovogo pohodu u yakomu zberezhennya hristiyanskih pam yatok ta zabezpechennya dostupu do nih bulo najvazhlivishim zavdannyam 37 Karsten Piter Tyed ru 6 chervnya 1099 r hrestonosci zdijsnili prival v Emausi pered zahoplennyam Yerusalimu 15 lipnya 1099 r Za svidchennyam Alberta Aahenskogo ru v Emausi buv organizovanij tabir armiyi palomnikiv na choli z Gotfridom Buljonskim Emausom stali voloditi tampliyeri Protyagom periodu hrestonosciv hristiyanska prisutnist vidnovilasya v Emausi i vizantijska cerkva bula vidnovlena Cerkva vidnovlena hrestonoscyami stala miscem vshanuvannya pam yati pro zmagannya Makaveyiv za nezalezhnist Izrayilyu bo buv pohovanij v Emausi Yuda Makavej tomu i miscevist Emausu z cerkvoyu nazivali makaveyi svidchiv u 1555 r italijskij monah j kustod Svyatoyi zemli Bonifacij z Raguzi do XIX st zalishalasya tradiciya vshanuvannya mogil makavejskih muchenikiv v Emausi 40 Prote pam yat pro poyavu voskreslogo Isusa v Emausi takozh pochali svyatkuvati she v troh inshih miscyah Svyatoyi zemli Ha Moca en blizko 5 km na zahid vid m Yerusalimu Kubejba en bl 11 km na pivnichnij zahid vid Yerusalimu Abu Gosh bl 10 km na zahid vid Yerusalimu Vilgelm Tirskij dav svidchennya prihodu hrestonosciv do Imvasa z Ramli v 1099 roci vidznachaye veliku kilkist vodi ta kormiv dostupnih na comu misci Protyagom usogo XII stolittya Imvas identifikuvali hristiyani yak biblijnij Emaus U 1106 1107 rr Daniyil Palomnik podorozhuyuchi zasvidchiv pro ruyini cerkvi selisha Emaus po dorozi z Yerusalimu v Yafu za gorami 20 Ivan Fokas en 1185 r tezh zasvidchiv roztashovanij Emausu na tim misci 20 U 1141 r Robert Sindil orenduvav zemlyu Emausa do skladu yakoyi vhodili Imvas ta she shist inshih selish u Rajmon dyu Pyuyi gospodarya gospitalyeriv za 500 bezantiv na rik 41 V 1186 r zgadano sudovogo vikonavcya Emausa na im ya Varfolomij bo gospitalyeri stvorili komandu v Imvasi 42 Arheologiya ta dokumentalni dokazi svidchat sho misceve hristiyanske naselennya prodovzhuvalo zhiti v Imvasi protyagom cogo chasu vidviduvav bogosluzhinnya poryad z hrestonoscyami u parafiyalnij cerkvi Svyatogo Yuriya yakij buv pobudovanij v seli ostannoyu na sajt ruyin poperednih cerkov 43 44 Selo chasiv tretogo hrestovogo pohodu bulo vidnovleno na pivnich vid miscya roztashuvannya cerkvi 45 Osmanska epoha Redaguvati Na pochatku XVI st Imvas pidpav pid vladu Osmanskoyi imperiyi i cerkva pobudovana hrestonoscyami bula peretvorena na mechet sho zgodom peretvorena na ruyinu 20 U podatkovomu zviti 1596 r naselennya bulo zareyestrovano yak 24 musulmanski rodini kotri splachuvali fiksovanu podatkovu stavku 25 vid silskogospodarskoyi produkciyi vklyuchno z pshenici yachmenya vinogradnika fruktovih derev kiz vulikiv i t in v cilomu 3600 akchiv chastina dohodu nadhodila do vakfu 46 U 1863 r Viktor Gerin en vidvidav i viznachiv jogo drevnim Emausom Nikopolisom 47 U 1875 r karmeliti z Vifleyemu pridbali zemelnu dilyanku z ruyinami cerkvi Imvasu U 1887 1888 rr cya dilyanka bula rozchishena U 1878 roci monahini karmelitskogo Vifleyemskogo monastirya Mariam Bauardi v odkrovenni Hristos vkazav ce misce Amvas yak biblijnij spravzhnij Emaus u rezultati chogo ce misce bulo vikupleno u musulman ordenom karmelitiv vikonuvalisya rozkopki i vidnovivsya potik palomnikiv do Emaus Nikopolisa Rozkopki provodili periodichno v 1924 1930 rr Francuzkoyu biblijnoyu arheologichnoyu shkoloyu v Yerusalimi en 45 Britanske panuvannya Redaguvati U 1930 r ordenom Karmelitiv buv pobudovanij monastir Budinok miru na dilyanci zemli kuplenoyi v 1878 r Zgidno Palestinskogo perepisu naselennya 1931 r zdijsnenogo britanskoyu vladoyu u Imvasi bulo 224 budinki de meshkalo 1029 hristiyan j 1027 musulman 48 U 1945 r za statistikoyu naselennya Imvasa stanovilo 1450 meshkanciv usi musulmani 49 na zagalnij ploshi zemelnoyi dilyanki sela 5151 dunam 50 Z nih 606 dunamiv buli vidileni dlya plantacij ta zroshuvanih zemel 3612 dlya zernovih kultur 49 51 todi yak 148 dunamiv buli vidneseni do naselenogo punktu 49 52 U listopadi 1947 r plan OON rozpodilu Palestini peredavav cyu dilyanku zemli arabskij derzhavi Jordanske panuvannya Redaguvati Izrayiltyani ta jordanci pid chas bitvi za Latrun en 1948 dlya kontrolyu nad ciyeyu strategichnoyu zonoyu sho blokuvala dorogu do m Yerusalimu U rezultati vijni 1948 1949 palestinske selo Imvas sho znahodilosya na misci Emausa Nikopolya opinilosya pid vladoyu Zahidnogo beregu Jordaniyi vidpovidno Rodoskih ugod ru Perevirka Jordaniyi 1961 r vstanovila sho v Imvasi meshkalo 1955 osib 53 Izrayilske panuvannya Redaguvati nbsp selo Imvas na mapi parku Ayalon en U 1967 r pislya Shestidennoyi vijni zhiteliv s Imvasu izrayilski sili vignali en sered meshkanciv sela bula menshina arabskih hristiyan j bilshist musulman a selo bulo zrujnovano buldozerami za nakazom Ichaka Rabina 54 Desyat osib pohilogo viku vidmovlyalisya piti i buli rozstrilyani pohovani pid zvalishem she chetvero osib iz meshkanciv Imvasu zaginulo pid chas vtechi po dorozi do m Ramali sho porushuvalo stattyu 53 Chetvertoyi Zhenevskoyi konvenciyi yak vijskovij zlochin 54 Zalishena bula vizantijska cerkva kolis vidnovlena hrestonoscyami za nazvoyu na arabskij movi al Kenisha 55 nedotorkana z cvintarem Katolicka gromada Spilnota Blazhenstv en vidnovila ce misto u 1967 1970 rokah i vidkrila francuzkij Centr vivchennya peredistoriyi Izrayilevoyi zemli v 1993 r 56 Zgodom buv stvorenij park Ayalon en u 1973 r i profinansovanij Yevrejskim nacionalnim fondom JNF Kanadi sho vklyuchiv plantaciyu lisu j ruyini s Imvasu Emausu 57 Cya miscevist stala ulyublenim miscem dlya piknikiv 30 000 izrayiltyan shoroku 58 bo Latrun ye osnovnim rajonom izrayilskogo vshanuvannya Vijni za nezalezhnist 59 60 23 chervnya 2007 r organizaciya Zohrot ru priyednalasya do pidtrimki bizhenciv sela Imvas i yih nashadkiv dlya ekskursiyi na ostanki yih sela 61 nbsp Budinki Imvasu Emausu v 1967 r nbsp CAHAL v Imvasi Emausi v 1967 r nbsp Vignannya meshkanciv Imvasu Emausu v 1967 r nbsp Rujnuvannya buldozerami budinkiv u Imvasi Emausi v 1967 r Arheologiya Redaguvati nbsp Mozayika z vizantijskogo hramu v Emaus NikopoliArabske selo Amuas bula ostatochno identifikovane yak biblijnij Emaus i rimsko vizantijskij Nikopol u novitnij istoriyi zavdyaki pracyami vchenih Edvard Robinson 62 63 1838 1852 Moris de Geren 1868 Sh S Klermon Ganno ru 1874 Zh B Gijmo J B Guillemot 1880 1887 Arheologichni rozkopki v Emausi pochalisya v kinci XIX stolittya Sh S Klermon Ganno 1874 Zh B Gijmo J B Guillemot 1883 1887 monahi dominikanci L Yu Vinsent en i F M Abel en 64 1924 1930 I Hirshfeld en 65 1975 M Gihon 66 M Gichon 1978 M Louhivuori M Pichirilo V Mishel K H Flekenshtajn 67 M Louhivuori M Piccirillo V Michel K H Fleckenstein pochinayuchi z 1994 r V rezultati rozkopok na teritoriyi parku Kanada Ajalon buli viyavleni ruyini ukriplen Emausu epohi Hasmoneyiv rimski termi III st n e yevrejski pohovannya I st n e rimsko vizantijski gidravlichni sporudi presi dlya masla j pohovannya chislenni predmeti rimsko vizantijskogo periodu maslyani lampi sudini prikrasi Bula rozchishena shidna zadnya stina vizantijskogo hramu u viglyadi troh absid z prileglim zovnishnim baptisteriyem i polihromnimi mozayikami a takozh stini hramu hrestonosciv XII st pribudovani do serednoyi vizantijskoyi absidi V rajoni Emausu buli viyavleni takozh davnoyevrejski samarityanski grecki ta latinski napisi na kameni Identifikaciya selisha zgaduvanogo v Bibliyi Redaguvati nbsp Luka j Kleopa po dorozi v Emaus Duchcho di Buoninsenya Vid samogo pochatku ce hanaanske mistechko Hamat Hamot 1 Vidome takozh yak misto soncya Ir Shemesh yak Polis Samaus zvidki pohodiv sonyachnij suddya Samson v kolini Dana za pohodzhennyam danajci v soyuzi plemen Izrayilya 4 68 Starodavni yevrejski dzherela knigi Makaveyiv 69 Josip Flavij Talmud 70 i Midrash zgaduyut tilki odne selo pid nazvoyu Emaus v rajoni Yerusalimu Emaus pri dolini Ajyalona Tak napriklad v Yudejskij vijni 4 8 1 Josipa Flaviya govoritsya pro rozmishennya Vespasianom V Makedonskogo legionu v rajoni Emaus Ci dani buli pidtverdzheni arheologami yaki viyavili v rajoni Emaus Nikopolya mogilni kameni soldativ cogo legionu 71 Mozhna z upevnenistyu stverdzhuvati sho selishe Emaus dijsno isnuvalo v rajoni dolini Ajyalona v I st n e i sho Josip Flavij maye na uvazi same jogo koli zgaduye Emaus u svoyih pracyah 72 Selishe Ha Moca en sho znahoditsya v 6 km 30 stadiyah vid Yerusalimu zgaduyetsya v serednovichnih rukopisah Yudejskoyi vijni Josipa Flaviya 7 6 6 pid nazvoyu Ammaus sho pripuskayut ye pomilkoyu perepisuvachiv Talmudom identifikuyetsya odin yedinij Emaus 73 Vid Bejt Horona do morya odna oblast bez regioniv Rabi Johanan skazav Tam ye gori nizovina j dolina Vid Bejt Horona do Emausu gori Yudejski vid Emausa do Loda dolina Shafila vid Loda do morya nizovina Starodavnya hristiyanska tradiciya otciv Cerkvi j palomnikiv u Svyatu zemlyu rimsko vizantijskogo periodu odnogolosno viznaye Nikopol yak Emaus zgaduvanij v Yevangeliyi vid Luki 74 Origen Yevsevij Kesarijskij 75 Iyeronim 76 Isihij Yerusalimskij ru 77 Feofan Spovidnik 78 Sozomen 79 Feodosij Velikij 80 Pro misce roztashuvannya Svyatoyi Zemli ta in 81 U bilshosti zi zberezhenih do nashogo chasu davnih rukopisah Yevangeliya vid Luki vkazuyetsya vidstan v 60 stadij blizko 12 km mizh Yerusalimom i Emausom U toj zhe chas uncialni rukopisi א Sinajskij kodeks 8 N K P 079 ta kursivni rukopisi 158 175 223 237 420 a takozh drevni lekcionariyi L844 L2211 ta perekladi na latinu deyaki rukopisi Vetus Latina napriklad Sangermanensis yakisni rukopisi Vulgati u tomu chisli sama rannya z nih Fuldensis aramejskij palestinskij Yevangeliarij na gruzinskij ta virmenskij movi zgaduyut vidstan u 160 stadij sho dorivnyuye same bl 30 km vidstani same mizh Emausom Nikopolem j Yerusalimom 82 Variant 60 stadij bulo obrano z XVI st dlya drukovanih vidan Bibliyi Proti varianta 160 stadij chasto navoditsya argument sho taku vidstan za odin den bucimto nemozhlivo podolati pishki chi na vislyuku verblyudi koni U zv yazku z chim slid vrahovuvati princip interpretaciyi drevnih tekstiv lat Lectio difficilior lectio verior koli z dvoh variantiv tekstu slid vvazhati spravzhnishim bilsh skladnij z tiyeyi prichini sho davni perepisuvachi Bibliyi buli shilni vnositi popravki z metoyu oblegshennya rozuminnya tekstu a ne navpaki Potribno vkazati takozh sho zdijsniti shlyah z Yerusalimu v Emaus Nikopol i nazad za odin den ye mozhlivim sho bulo pidtverdzheno na dosvidi neodnorazovo B 2 Emaus Nikopol zberig protyagom dvoh tisyacholit svoyu davnyu nazvu Emaus Amuas protyagom stolit zbereglasya takozh hristiyanska tradiciya vshanuvannya cogo miscya yak Emausu de z yavivsya voskreslij Hristos Titulyarna yeparhiya Redaguvati nbsp suchasnij yepiskop Emausu Giacinto Bulos MarkucoSpochatku Emaus buv chastinoyu yepiskopstva m Yerusalimu 83 V Emausi bula osvyachenij oselya Kleopi yak domovoyi cerkvi 84 Pro Emausku yeparhiyu zgaduvali svyatij Yeronim 85 Isihij Yerusalimskij ru 86 Feofan Spovidnik 87 Sozomen 88 Mishel Le Kujyen en 89 Diyuchu cerkvu v Emausi opisuvali U VII stolitti Villibald 90 i Hugerburg fon Hajdengajm de u praci Zhitiya svyatogo Vilibalda Yepiskopstvo bulo vidnovleno v 1099 r koli v misto pribuli licari Pershogo hrestovogo pohodu pislya peresliduvan musulman ocholyuvanih Al Hakimom Na pochatku XVI st musulmani cerkvu perebuduvali na mechet U 1930 r karmeliti zasnuvali monastir Budinok miru na zemelnij dilyanci v Imvasi v 1878 r i stvorili osidok dlya titulyarnoyi yeparhiyi Rimo katolickoyi cerkvi nbsp Bogosluzhinnya v EmausiYeparhiya Emausa diocez ye davnoyu ta titulyarnoyu yeparhiyeyu Rimo Katolickoyi Cerkvi roztashovanoyi v Emausi Nikopolisi Imvasi v suchasnomu Izrayili 91 Ninishnim titulyarnim yepiskopom ye Giacinto Bulos Markuco yakij prozhivaye v m Nazareti Zagalom titulyarnimi yepiskopami buli 92 Petro Longius Petro Nikopolskij yepiskop Nikopolisa Emausa prisutnij na 1 mu Nikejskomu sobori 93 Giacinto Bulos Markuco en 29 zhovtnya 1994 r 94 95 Franko Kosta 18 grudnya 1963 22 sichnya 1977 Karlo Makari 10 chervnya 1961 31 zhovtnya 1963 Dzholando Nuci 8 serpnya 1959 20 travnya 1961 Dzhozef Patrik Donahyu 27 sichnya 1945 26 kvitnya 1959 Dzhuzepe Sinjor 1 grudnya 1928 11 serpnya 1944 Aldzheron Charlz Stenli 12 lyutogo 1903 23 kvitnya 1928 Dzhejms Lejrd Paterson 20 kvitnya 1880 3 grudnya 1902 Genrikus den Dubelden 14 sichnya 1842 13 zhovtnya 1851 Zhan Denis Gotye 10 grudnya 1839 8 grudnya 1877 Jogan Maksimilian fon Haunold 18 chervnya 1792 20 sichnya 1807 Adam Stanislav Narushevich 13 bereznya 1775 28 listopada 1788 Francishek Kobyelskij 28 sichnya 1760 1 travnya 1766 Kayetan Soltik 22 veresnya 1749 19 kvitnya 1756 Lotar Fridrih fon Nalbah 2 zhovtnya 1730 11 travnya 1748 Bartolomeo Fargna 7 lyutogo 1729 2 zhovtnya 1730 Cerkovni budivli Redaguvati monastir ordena Svyatijshogo sercya Isusa z Betarama vid 1931 r v Emausi Nikopoli 40 kaplicya Blazhenstv z 1993 r ta muzej v Emausi Nikopolisi 40 Latrunskij monastir Bogorodici chenciv trappistiv Bet Aram Cerkva Blazhenstv cerkva v Kubejbehu monastir franciskanciv Div takozh RedaguvatiPohidni nazvi vid cogo toponimu Emauskij monastir Bitva pri Emmausi en Emaus selo Emaus selishe Emauske silske poselennya ru Emmauskij Anatolij Vasilovich Emaus festival ru Komentari Redaguvati Ne plutati z Emausom Tiveriadskim Ne plutati cej naselenij punkt z poselennyam Kubejba en v 60 stadiyah vid m Yerusalimu de stoyit cerkva na misci kolishnogo perelomlennya hlibu Isusom Hristom V Kubejbi provodiv doslidzhennya sered arheologiv i Konrad Shik ru kotrij vvazhav protilezhne sho yevangelskij Emaus en maye buti v Kubejbi a ne v Imvasi en Rozkopki provodilisya zusillyami ordena franciskanciv na ruyinah cerkvi hrestonosciv Buli znajdeni ruyini budivel periodu II go hramu u tomu chisli na yih dumku budinok Kleopi ruyini yakogo uvijshli v osnovu suchasnoyi cerkvi osvyachenoyi v 1902 roci Ye na dorozi z m Joppi v m Yerusalim zgidno starodavnih tekstiv na vidstani 22 rimski mili chi 176 stadij Hodba lyudini u vsih maye serednyu shvidkist 5 km na odnu godinu tobto zgidno biblijnogo svidchennya dlya podolannya vidstani vid m Yerusalimu do Emausu Nikopolisa zasvidchenogo Starim Zapovitom yak yedinij naselenij punkt iz takoyu nazvoyu Emaus suchasnikami vimiryanih 30 km pide 6 godin 1 4 dobi hocha u Svyatomu Pismi vkazano sho vitratili majzhe den i buli nadvechir v m Yerusalimi tobto 24 godini bo navit 45 km suchasnij turist z ryukzakom mozhe projti pishki za den sho pereviryayetsya i Krokomirom Z dosvidu rozrahunok pishogo marshu vijska Forsovanij marsh Pihoti mav i maye shvidkist vid 5 5 km god do 8 km god u dobovomu perehodi vijska z vantazhem normalnij marsh skladav i skladaye 32 km a forsovanij marsh 50 60 km z malimi privalami na 10 hvilin pershij cherez 30 hv vid pochatku ruhu nastupni cherez kozhni 50 hv velikij prival na 2 3 godini davnya pihota dolala velikimi grupami lyudej 20 25 verst a kinnota 30 40 verst na dobu 96 97 98 99 100 101 Ruyini starodavnogo hramu she nazivali Gebebi vid Kubejba en sho buli na misci privatnogo budinku Kleopi odnogo z dvoh uchniv kotri buli u Emausi z voskreslim Spasitelem Pam yatayuchi pro yavlennya Hrista v Emausi vshanovuvati pochali j v inshih miscyah Svyatoyi zemli cyu podiyu Ha Moca en v 5 km vid m Yerusalima Kubejba en v 11 km vid m Yerusalima Abu Gosh v 10 km vid m Yerusalima Primitki Redaguvati a b v g 4 M 13 21 Emmaus Biblejskaya enciklopediya arhimandrita Nikifora M 1891 1892 ros Emmaum Biblejskaya enciklopediya arhimandrita Nikifora M 1891 1892 ros a b v g ros Emmaus v evrejskoj tradicii Arhivovano 29 listopada 2018 u Wayback Machine Comunity of the Beatitudes angl Moshe Gil A History of Palestine Cambridge 1997 p 203 angl Thiede p 55 angl Emmaus Nicopolis Community of the Beatitudes 11 kvitnya 2016 Arhiv originalu za 8 grudnya 2018 Procitovano 27 listopada 2018 ros Midrash Zuta na Pesn pesnej 6 8 i Midrash Raba na Plach Ieremii 1 45 TI Shv 9 2 Av Zar 5 4 TB Hul 91b Emmaum Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 T XLa S 770 ros doref angl Charles Clermont Ganneau 1899 Archaeological Researches in Palestine during the Years 1873 1874 1 s 490 a b v g d angl Sharon 1997 p 79 Arhivovano 12 travnya 2016 u Wayback Machine Ayalon Canada Park Biblical amp Modern Israel Forests Parks and Sites Jewish National Fund 11 kvitnya 2016 Arhiv originalu za 3 listopada 2018 Procitovano 27 listopada 2018 Josip Flavij Vijna 1 222 Josip Flavij Yudejska vijna 3 3 5 Josip Flavij Yudejska vijna 2 4 3 2 20 4 3 3 5 4 8 1 5 1 6 Starozhitnosti yevreyiv 14 11 2 14 15 7 17 10 7 9 Josip Flavij Yudejski starozhitnosti 17 10 7 9 angl Robinson and Smith 1856 p 147 a b angl Bromiley 1982 p 77 a b v g d e angl Pringle 1993 p 52 angl Sharon 1997 p 79 Arhivovano 12 travnya 2016 u Wayback Machine angl Josephus De Bello Iudaico Bk 7 6 6 angl Gunter Stemberger Jews and Graeco Roman Culture from Alexander to Theodosius 11 James K Aitken James Carleton Paget eds The Jewish Greek Tradition in Antiquity and the Byzantine Empire Cambridge University Press 2014 pp 15 36 29 angl Thiede pp 40 41 a b angl Sharon 1997 p 80 Arhivovano 5 lipnya 2014 u Wayback Machine angl Thiede Carsten Peter en 2006 The Emmaus Mystery Discovering Evidence for the Risen Christ Arhivovano 29 listopada 2018 u Wayback Machine Bloomsbury Academic A amp C Black p 184 ISBN 978 0 8264 8067 5 ros Meir Nejman Rabbi Akiva XXXIV Arhivovano 29 listopada 2018 u Wayback Machine angl Hasmonean Fortress Emmaus Fortress Arhivovano 16 listopada 2018 u Wayback Machine BibleWalks com angl William Adler The Kingdom of Edessa and the Creation of a Christian Aristocracy Natalie B Dohrmann Annette Yoshiko Reed eds Jews Christians and the Roman Empire The Poetics of Power in Late Antiquity University of Pennsylvania Press 2013 pp 43 61 58 angl Negev and Gibson 2005 p 159 angl Onomasticon ru 90 15 17 tekst napisanij v 290 325 rr n e G S P Freeman Grenville translation Jerusalem 2003 angl Sharon 1997 p 80 Arhivovano 5 lipnya 2014 u Wayback Machine a b angl Hitti 2002 p 424 Emmaus Elektronnaya evrejskaya enciklopediya ros angl Sharon 1997 p 80 Arhivovano 1 grudnya 2018 u Wayback Machine Clermont Ganneau 1899 pp 483 493 a b v angl Thiede and D Ancona 2005 p 59 angl Gil 1997 p 111 angl al Muqaddasi le Strange 1890 p 393 a b v ros Video oficilnyj sajt Emausa Arhivovano 16 bereznya 2022 u Wayback Machine Rohricht 1893 RRH p 50 No 201 Pringle 1993 p 53 Arhivovano 18 lyutogo 2018 u Wayback Machine Rohricht 1893 RRH p 172 No 649 Pringle 1993 p 53 Arhivovano 18 lyutogo 2018 u Wayback Machine angl Levy 1998 p 508 angl Thiede and D Ancona 2005 p 60 a b angl Pringle 1993 p 53 Arhivovano 18 lyutogo 2018 u Wayback Machine angl Hutteroth and Abdulfattah 1977 p 153 Guerin 1868 pp 293 308 angl Mills 1932 p 40 a b v angl Government of Palestine Department of Statistics 1945 p 29 Arhivovano 7 veresnya 2018 u Wayback Machine angl Government of Palestine Department of Statistics Village Statistics April 1945 Quoted in Hadawi 1970 p 66 Arhivovano 3 bereznya 2016 u Wayback Machine angl Government of Palestine Department of Statistics Village Statistics April 1945 Quoted in Hadawi 1970 p 115 Arhivovano 28 veresnya 2018 u Wayback Machine angl Government of Palestine Department of Statistics Village Statistics April 1945 Quoted in Hadawi 1970 p 165 Arhivovano 28 veresnya 2018 u Wayback Machine angl Government of Jordan Department of Statistics 1964 p 24 Arhivovano 27 listopada 2020 u Wayback Machine a b angl Rich Wiles Behind the Wall Life Love and Struggle in Palestine Potomac Books Inc 2010 pp 17 24 angl Dvorjetski p 221 angl Rami Degani Ruth Kark Christian and Messianic Jews Communes in Israel Past Present and Future Eliezer Ben Rafael Yaacov Oved Menachem Topel eds The Communal Idea in the 21st Century BRILL 2012 pp 221 239 236 angl Max Blumenthal Goliath Life and Loathing in Greater Israel Nation Books 2014 p 185 angl Adam LeBor City of Oranges Arabs and Jews in Jaffa A amp C Black 2007 p 326 angl Ben Yehuda Nachman 1996 The Masada Myth Collective Memory and Mythmaking in Israel University of Wisconsin Press s 159 160 Arhiv originalu za 3 grudnya 2020 Procitovano 27 listopada 2018 angl PYad La Shyrion Arhiv originalu za 5 May 2009 Procitovano 8 travnya 2009 angl Tour to Imwas Arhivovano 25 lyutogo 2012 u Wayback Machine Zochrot angl Robinson and Smith 1841 vol 2 p 363 angl Robinson and Smith 1856 pp 146 148 fr Vincent Abel Emmaus Paris 1932 angl Y Hirschfeld A Hidraulic Installation in the Water Supply System of Emmaus Nicopolis IEJ 1978 angl M Gichon Roman Bath houses in Eretz Israel Qadmoniot 11 1978 fr K H Fleckenstein M Louhivuori R Riesner Emmaus in Judaa Giessen Basel 2003 ISBN 3 7655 9811 9 angl ivr Eisenstein I D אוצר מסעות A Compendium of Jewish Travels NY 1926 p 74 1 Mak 3 40 1 Mak 3 57 1 Mak 4 3 1 Mak 9 50 Yerusalimskij talmud Sheviyit 9 2 angl Two Inscribed Tombstones Arhivovano 27 listopada 2018 u Wayback Machine P M Sejourne Nouvelles de Jerusalem RB 1897 p 131 E Michon Inscription d Amwas RB 1898 269 271 J H Landau Two Inscribed Tombstones Atiqot vol XI Jerusalem 1976 ros Ierusalimskij Talmud Sheviit 9 2 Lk 24 13 31 Onomasticon ru G S P Freeman Grenville translstion Jerusalem 2003 angl Letter 108 PL XXII 833 Quaestiones PG XCIII 1444 Chronografia PG CVIII 160 Ecclesiastical History PG LXVII 180 De situ Terrae sanctae 139 ros Vizantijskij period Arhivovano 22 zhovtnya 2020 u Wayback Machine fr M J Lagrange Evangile selon saint Luc Paris 1921 p 617 618 Wieland Willker A Textual Commentary on the Greek Gospels Vol 3 Arhivovano 3 veresnya 2014 u Wayback Machine angl Joseph Bingham Origines Ecclesiasticae Or the Antiquities of the Christian Volume 3 Straker 1843 p 16 Pringle Denys 1993 The Churches of the Crusader Kingdom of Jerusalem A K excluding Acre and Jerusalem Cambridge University Press ISBN 0 521 39036 2 p 53 Letter 108 PL XXII 833 ta in teksti Quaestiones PG XCIII 1444 Chronografia PG CVIII 160 Ecclesiastical History PG LXVII 180 Michel Le Quien O P Imprimerie Royale Paris Oriens christianus ex Typographia Regia 1740 angl Thiede Carsten Peter D Ancona Matthew 2005 The Emmaus Mystery Discovering Evidence for the Risen Christ Continuum International Publishing Group ISBN 9780826467973 p 59 angl Emmaus Arhivovano 26 travnya 2016 u Wayback Machine 14 March 2010 angl Titular Bishop of Emmaus Arhivovano 2 grudnya 2018 u Wayback Machine Emmaus Titular See Emmausensis Past and Present Ordinaries Affiliated Bishops Deceased Catholic Hierarchy org David M Cheney 1996 2013 angl Carsten Peter Thiede The Emmaus Mystery Discovering Evidence for the Risen Christ A amp C Black 2006 p 57 fr Le Petit Episcopologe Issue 136 Number 12 162 angl Emmaus Arhivovano 2 grudnya 2018 u Wayback Machine at catholic hierarchy org ros Skolko nuzhno hodit peshkom v den Arhivovano 29 listopada 2018 u Wayback Machine ros 45 km za den mozhet projti turist s ryukzakom Arhivovano 29 listopada 2018 u Wayback Machine 2012 ros Perevodim skolko kilommetrov 10000 shagah Arhivovano 29 listopada 2018 u Wayback Machine ros Gurov S Boec i otdelenie na pohode Arhivovano 29 listopada 2018 u Wayback Machine Voenizdat 1941 g ros Mihnevich N P ru Strategiya 1 2 t SPb izd Berezovskij V tipo litografiya Landau A E 1910 1911 gg ros Helmut Karl Bernhard fon Moltke O glubine pohodnyh kolonn 1866 g Dzherela RedaguvatiEmmaum Biblejskaya enciklopediya arhimandrita Nikifora M 1891 1892 ros Emmaus Biblejskaya enciklopediya arhimandrita Nikifora M 1891 1892 ros Emmaum Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 T XLa S 770 ros doref Emmaus Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 T XIa S 632 ros doref Emmaus Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 T XLa S 770 ros doref Lyubker F Emmaus Realnyj slovar klassicheskih drevnostej pod red chlenov Obshestva klassicheskoj filologii i pedagogiki F Gelbke L Georgievskogo F Zelinskogo V Kanskogo M Kutorgi i P Nikitina SPb 1885 S 467 nim ros angl Edward Robinson Researches in Palestine Mount Sinai and Arabia Petrae Boston 1841 T II S 363 angl Biblical Researches in Palestine and the Adjacent Regions the Voyage of 1852 Boston 1856 S 146 148 nim Strack Billerbeck Kommentar zum Neuen Testament aus Talmud amp Midrasch Munchen 1924 1989 T II S 269 271 ISBN 3 406 02725 3 fr Vincent Abel Emmaus Paris 1932 fr P Duvignau Emmaus le site le mystere Paris 1937 angl Y Hirschfeld A Hidraulic Installation in the Water Supply System of Emmaus Nicopolis IEJ 1978 angl M Gichon Roman Bath houses in Eretz Israel Qadmoniot 11 1978 fr V Michel Le complexe ecclesiastique d Emmaus Nicopolis 1996 1997 fr K H Fleckenstein M Louhivuori R Riesner Emmaus in Judaa Giessen Basel 2003 ISBN 3 7655 9811 9 Posilannya Redaguvati nbsp Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Emaus Nikopolis nbsp Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Imvas nbsp Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Emmaus Emmaus Elektronnaya evrejskaya enciklopediya ros ros Emmaus Nikopol Arhiv originalu za 04 08 2016 Procitovano 27 04 2008 angl Emmaus Nicopolis official site Arhivovano 8 grudnya 2018 u Wayback Machine angl Omnes Viae From Jerusalem to Emmaus on the Peutinger Map Arhivovano 13 travnya 2011 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Emaus Nikopolis amp oldid 40104709