Лука (івр. לוקא, грец. Λουκᾶς) — євангеліст, супутник св. апостола Павла в його апостольських подорожах, автор третього Євангелія та Діянь святих апостолів. Лука походив із Антіохії в Сирії та ймовірно був лікарем Кол. 4:14). Він описав життя і діяльність апостолів та детальніше події пов'язані з апостолом Павлом у книзі Діянь святих Апостолів. Декілька вісток про своє життя подає сам св. Лука в другій своїй книзі, що ввійшла до Святого Письма тобто в Діяннях Апостолів, а інші дані є з Передання.
| Лука | |
|---|---|
| Народився | невідомо Антіохія-на-Оронті, Стародавній Рим |
| Помер | 84 Фіви[d], Беотійський союз |
| Поховання | Греція |
| У лику | святий |
Біографія Редагувати
Походив з поганської сім'ї. Християнство прийняв правдоподібно в Антіохії і то від учнів Христа, які там, по смерті св. первомученика Стефана, голосили Євангеліє. Здається, що в Антиохії пізнав апостола Павла і став його товаришем у другій апостольській подорожі. Потім зустрічаємо його і в третій апостольській подорожі апостола Павла, а також у римській в'язниці Павла. Св. Лука залишився при св. апостолі Павлові, мабуть, аж до його смерті. Апостол Павло у своїх Посланнях часто згадує любого Луку, свого співпрацівника й лікаря.
Св. Лука мав освіту і своє Євангеліє написав добірною грецькою мовою. Із всіх євангелістів найліпше дотримується історичності в нашому розумінні. При цьому він не є істориком, але теологом Божого наміру спасти людей. Хоче вказати, як в історії Бог веде людину до спасіння через Ісуса Христа. Але й він не подає в Євангелії вичерпного життєпису Ісуса Христа. Дає лише вибрані події й проповіді, які проповідували апостоли і які могли б бути корисні читачеві первісної Церкви для глибшого пізнання Спасителя. Його Євангеліє-Благовість скероване до всіх народів. Бог хоче, щоб усі спаслися. Особливо до грішників, яким подає зворушливі проповіді Ісуса Христа чи події з його життя, як: про блудного сина, про грішницю яка розкаялася та ін. Це є Євангеліє спасіння і милосердя.
Подання подій про розкаяння грішниці, про митаря і фарисея, розбійника який розкаявся на хресті - показують Христове милосердя в повному світлі, хоч сам євангеліст Лука не бачив Ісуса Христа та не був свідком його діянь і науки, але опис його є цілком вірогідний. Він зустрічався з особами, що були при Христі, і від них дістав багато докладних вісток. На основі того він пише розлого, оповідає про різні факти, що їх не подають інші євангелісти Матвій і Марко. Крім того, він слухав проповіді апостола Павла і це використав, а як історик поклався і на писані джерела тих «багатьох», що перед ним писали про ці події.
За тодішнім звичаєм книга була присвячена Теофілові, чи дійсному, чи вигаданому, але була писана не лише для Теофіла, але й для всіх християн, а особливо для тих, котрим голосив Благовість апостол Павло, а це були християни з поганів. Добу написання цього Євангелія біблісти визначають роком 70. Симеон Метафраст (X ст.) твердить, що св. Лука був і малярем та перший намалював ікону пресвятої Богородиці. По смерті апостола народів, Павла, св. Лука правдоподібно покинув Рим. Згідно з переданням старохристиянських письменників проповідував Євангеліє в Ахаї (Греція), згідно з іншими в Італії, Галлії або Далмації.
«Євангеліє від Луки» також написане для неюдеїв, тому у ньому пояснюються юдейські звичаї, наприклад, обрізання. Вважають, що Лука народився в Антіохії, а своє Євангеліє написав у Малій Азії. На відміну від інших, у цьому Євангелії відчувається рука досвідченого письменника. Імовірно, що воно писалося передусім для т. зв. «еллінізованого населення» Малої Азії (яке в основному було гальського походження), у ньому підкреслюється доброта Христа і вселенська місія християнства.
Мощі святого Луки Редагувати
За переданням Лука помер у 84-річному віці в місті Теби в Беотії, там і був похований. У другій половині IV століття, як повідомляє святий Ієронім, його мощі перенесено до церкви 12 Апостолів у Константинополі. З XII століття його мощі знаходяться в Падуї, у церкві святої Юстини. У 1998 році вперше за 600 років було відкрито саркофаг у Падуї, та досліджено мощі за допомогою судової медицини. Встановлено, що череп, який знаходиться в Празі та частина мощей у Падуї належать до одного тіла. Внаслідок дослідження ДНК всі ознаки вказують на сирійське походження, чим підтверджено відповідний опис у Біблії. Вік мощей становить приблизно 1900 років.
Пам'ять про Євангеліста Редагувати
Символом євангеліста Луки із пророцтв Єзекиїля є крилатий телець, що тримає Євангеліє. Церква славить пам'ять св. євангеліста Луки як мученика дня 18 жовтня.
Храми Редагувати
Патрон Редагувати
Див. також Редагувати
- Євангеліє від Луки
- «Євангеліст Лука» — картина голландського художника Франса Галса XVII століття)
- Іван Богослов
- Марко (євангеліст)
- Матвій (євангеліст)
Примітки Редагувати
- Генетичний аналіз двох зубів Луки [ 11 червня 2008 у Wayback Machine.] (англ.).
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лука (євангеліст) |
- Лука // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Гріб Євангеліста Луки в Падуї [ 11 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Roberts, Alexander; Donaldson, James; Coxe, A. Cleveland, ред. (1886). Appendix to the Works of Hippolytus; containing Dubious and Spurious Pieces. The Ante-Nicene Fathers: Translations of the Writings of the Fathers Down to A. D. 325 (англ.) V. translated by J. H. McMahon (вид. American reprint of the Edinburgh). Buffalo: Christian Literature Company. с. –256.
| Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |