«Євангеліст Лука» — картина раннього періоду творчості відомого голландського художника 17 століття Франс Галса (1580/1585 — 1666).
| англ. Saint Luke | |
|---|---|
| | |
| Творець: | Франс Галс |
| Час створення: | 1625 рік |
| Розміри: | 70 × 55 cm |
| Висота: | 70 см |
| Ширина: | 55 см |
| Матеріал: | олійні фарби на полотні |
| Жанр: | сакральне мистецтво |
| Зберігається: | Україна, |
| Музей: | Музей західного і східного мистецтва (Одеса), |
Дещо про Луку Редагувати
Святий Лука мав освіту і свою Євангелію написав добірною грецькою мовою. З усіх євангелістів найліпше дотримує історичність в нашому розумінні. Його Євангеліє-Благовість скероване до всіх народів. Бог хоче, щоб всі врятувалися, але у вірі. Особливо звертався до грішників, яким подає зворушливі проповіді Ісуса Христа чи події з його життя, притчі, як то: про блудного сина, про грішницю, яка розкаялась, та ін. Це є Євангелія спасіння і милосердя. Не дивно, що постать лікаря, євангеліста і художника, що бачив на власні очі Богородицю і малював її, приваблювала багатьох художників і скульпторів. Римські художники обрали його покровителем власної художньої академії. Багато зображень Святого Луки розійшлося християнським світом.
Відкриття в Одесі Редагувати
У 1958 році мистецтвознавець з Ермітажу Линник Ірина Володимирівна, перебуваючи в Одесі, передивлялася картини сховища Музею західного і східного мистецтва. Тоді їй і потрапили на очі дві картини з зображенням євангелістів. Автором вважали невідомого російського художника.
Опис твору Редагувати
На невеликій картині зображення простонародної особи, що зосереджено пише в товстій книзі. Обличчя персонажу далеке від ідеалу академізму з потягом останнього до зовнішньої привабливості. Художник наче повертав глядача до суворої правди первісного християнства з апостолами, що йшли босоніж, не мали грошей на сплату мита, зазнавали утисків і знущань, перебували в ув'язненні, як за церковною легендою перебував там і Св. Лука разом зі Св. Павлом, котрого лікував. На тлі бідної комори, де перебуває Лука, невелике зображення тельця, звичного атрибуту євангеліста. Художник двічі малював бика, бо щось у його зображенні не задовольняло автора. В теплому монохромному зображенні дещо виділявся лише простий червоний плащ євангеліста.
Дослідження полотна Редагувати
Важко сказати, чому саме російського майстра вбачали в творі, можливо через простонародність бородатого, нешляхетного типу. Дивним чином полотно було чисте від поновлень і реставрацій, навіть якщо це твір 19 століття. Дивувало і нецерковне, цілком реалістичне зображення, досить нетрадиційне для релігійного твору. Нові дослідження дивували, бо спроба визначити вік полотна привела до … 17 століття. Разом відпали гіпотези і про 19 століття, і про російського майстра, жоден з яких в 17 −18 століттях не міг і близько підійти до вільної, артистичної манери справжнього автора « Євангеліста Луки». Не було полотно і пізнішою копією.
Персонаж картини, церковний чи світський, наближений до першого плану, набув значного поширення в 17 столітті, коли Західною Європою покотилася хвиля захоплення художніми відкриттями Караваджо (1573–1610). До методи відомого італійського художника були близькі і голландські майстри, серед яких і Хендрік Тербрюгген (1588–1629). Тербрюгген теж малював євангелістів, близьких до «євангелістів з Одеси», але порівняння виявили різницю навіть між ними. Не був близьким за художньою манерою автор « Євангеліста Луки» і до Рембрандта, авторитетного серед голландських митців 17 століття. Його індивідуальність була настільки значущою, що він не знав чи не хотів визнавати чужих впливів, нехай і самого Рембрандта. Це свідчило про значну художню самостійність і деяку стихійність характеру високо обдарованого майстра.
Перші висновки привели до першої половини 17 століття і до Голландії, де добре знали і використовували знахідки Караваджо, але йшли в мистецтві власним шляхом.
Порівняння з ранніми творами Франса Галса вважалися надто сміливими, але характерні ознаки ранніх творів Галса і «євангелістів з Одеси» були досить близькі. Особливо близькою була стилістика « Портрету проповідника Міхиля Янса ван Міддельховена» та ранніх зображень хлопчиків Галса та його майстерні.
Але це були світські за сюжетами твори. Аби мати уяву про увесь діапазон творчості Галса, звернулись до архівів. Інвентарні описи та аукціонні каталоги 17 — 18 століть довели, що Галс, відомий зараз як найкращий голландський портретист, звертався й до релігійної тематики. Лише запилюжені папери зберегли свідоцтва про існування у творчому доробку митця картин на біблійні теми, серед яких -
- «Марнота марнот»
- «Марія Магдалина»
- «Зречення апостола Петра»
- «Блудний син»
- «Чотири євангелісти».
Навіть якщо б не було свідоцтва про «Чотирьох євангелістів», стало зрозуміло, що Франс Галс працював і як церковний художник, нехай і недовгий період.
Нововідкриті картини національного художнього генія Голландії 17 ст. попросили показати на батьківщині художника. Їх обережно запакували й перевезли у сучасні Нідерланди. Полотна супроводжувала Лінник Ірина Володимирівна. Дослідники підтвердили висновки науковця з Ермітажу, а світ отримав перші зразки релігійних творів Галса, про які забули і згадувати. Лінник святкувала перемогу. Пізніше на одному з європейських аукціонів знайшовся третій євангеліст. Сумніви щодо «євангелістів з Одеси» остаточно відпали.
Провенанс Редагувати
Тільки після цього вдалося більш-менш точно відтворити блукання картин Франса Галса.
- 17 столття — перебування в Голландії.
- серпень 1760 — продаж на аукціоні в місті Гаага.
- 1771 — нова продаж на аукціоні в місті Гаага.
- 1773 — аукціон в в місті Амстердам .
- Перехід у мистецькі збірки імператриці Катерини ІІ, Санкт-Петербург.
- березень 1812 року — передача в Крим та Одесу для облаштування там християнських храмів.
- перебування в складі Одеської картинної галереї російського мистецтва.
- передача до Музею західного і східного мистецтва (Одеса).
Крадіжка Редагувати
Картину передали у Москву на чергову виставку. Там і сталася неприємна несподіванка — злодій вирізав полотно і зник. Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна не знав крадіжок з буремних 1930-х років, коли викрали картини Доссо Доссі та Тіціана. Полотно Тіціана «Погруддя христа» було скручене і так пошкоджене вологою, що було назавжди втрачене музеєм.
Справу передали до відділу розшуку міста Москви й незабаром затримали молодого реставратора, що викрав коштовний твір, аналогів якому не було навіть в самій Голландії. Полотно повернули в Одесу, а злодія засудили до покарання на десять (10) років ув'язнення.
Події з полотном одеського музею стали сюжетом для радянської художньої кінострічки «Повернення святого Луки».
Джерела Редагувати
- Линник И. «Голландская живопись 17 века и проблемы атрибуции картин», Л, «Искусство», 1980