Місце не уточнено, у ЗМІ вказують, — «в одній з найбільш „гарячих“ точок зони АТО». Микола вийшов з танку та прямував до укриття, коли розпочався мінометний обстріл з боку російських бойовиків. Отримав тяжкі поранення, від яких помер наступного дня. Прим. За повідомленням волонтера Романа Доніка, 30 червня у селищі Піски (Ясинуватський район)Донецька область під час мінометного обстрілу були поранені 5 бійців, коли вони прямували з танкової позиції в укриття, один з них помер о 3-й годині ночі, 39 років. За повідомленням Юрія Бутусова від 1 липня, «Учора під масованим мінометним обстрілом в Пісках поранено 4 бійців 93-й механізованої бригади. Один з них не дожив до ранку».
6 травня дістав тяжке поранення під Донецьком, був госпіталізований до Харківського шпиталю. Згодом перевезений до військового шпиталю у Київ. Помер від поранень. Похований на Берковецькому кладовищі Києва.
У ході мінометного обстрілу взводного опорного пункту від розриву міни отримав осколкові поранення верхніх кінцівок та спини. Помер у Харківському військовому шпиталі.
Група військових підірвалась на міні в районі 29-го блокпосту на трасі «Бахмутка» поблизу села Новотошківське, троє загинули, двоє померли в лікарні від отриманих поранень, поранені ще троє бійців. Дмитро внаслідок вибуху загинув на місці. Похований на міському кладовищі Самбора.
Група військових підірвалась на міні в районі 29-го блокпосту на трасі «Бахмутка» поблизу села Новотошківське. Роман був важкопоранений та під час повторного вибуху загинув. Похований у Сусідовичах.
01993-10-1212 жовтня1993, Харків. Солдат, водій 310-го окремого інженерно-технічного батальйону, в/ч пп В1579 (Новоайдар). Єдиний син у сім'ї. Після закінчення школи у 2011 році, пішов служити за контрактом у 3-й окремий полк спецпризначення (Кропивницький), у лавах якого пройшов найтяжчі бої з перших днів війни, розвідником-санінструктором. У серпні 2014 року був поранений в районі кургану Савур-Могила. В жовтні 2014 року закінчився контракт, але Дмитра не відпустили додому, а перевели в інженерні війська водієм екскаватору. Залишилися батьки та наречена.
Загинув близько 16:00, рятуючи поранених бійців у районі 29-го блокпосту на трасі «Бахмутка» поблизу села Новотошківське. Одного врятував, надавши першу медичну допомогу, та під час евакуації Романа Цапа, Дмитро і двоє айдарівців підірвалися на вибуховому пристрої.
Група військових підірвалась на міні в районі 29-го блокпосту на трасі «Бахмутка» поблизу села Новотошківське. Іван загинув, коли надавав допомогу пораненому Роману Цапу. Похований на Деревківському кладовищі.
Помер вранці після тривалого лікування та реабілітації, внаслідок отриманої контузії під час виконання завдань у зоні АТО. 7 липня похований на Алеї почесних поховань міського кладовища Луцька у селі Гаразджа.
Місце і обставини не уточнено. Загинув у Донецькій області. 9 липня бійця провели в останню путь; громадська панахида відбулась у Свято-Воздвиженському храмі Київського патріархату в селі Драганівка та на кладовищі в селі Зарічанка.
Загинув під час виконання службових обов'язків на одному з блок-постів Луганської області.
2664
Віхляєв Олексій Юрійович
01974-08-2121 серпня1974, Київ. Військовослужбовець окремого автомобільного батальйону військової частини В-5912 Тилу Збройних Сил України (Черкаси). Призваний за мобілізацією. За 2 місяці після смерті Олексія померла його дружина, залишився 7-річний син.
В зоні АТО дістав серйозне вогнепальне поранення у ногу, коли поверталися з бойового завдання. В шпиталі лікарі виявили в Олексія рак крові. Почати хіміотерапію не можна було через рану, а вилікувати її заважали рак і загальний стан бійця. Помер у Київському Центральному військовому шпиталі.
30 червня дістав поранення у голову кулею снайпера в районі м. Волноваха. Тиждень боровся за життя, помер в лікарні ім. Мечникова м. Дніпро. Похований у Божиківцях.
Військові контролювали ділянку вздовж річки Сіверський Донець, щоб не допустити спроб незаконного переправлення вантажів. Близько 13:00 поблизу села Лопаскине (Новоайдарський районЛуганська область), що у 15 км від Трьохізбенки і неподалік міста Щастя, військовий «КамАЗ» був обстріляний з боку російських бойовиків з автоматів і гранатометів, у результаті чого загинув один військовослужбовець, ще троє дістали поранень. 10 липня бійця провели в останню путь.
01978-07-088 липня1978, Новомиколаївка (Скадовський район)Херсонська область. Старший сержант, старшина роти 17-ї окремої танкової бригади, в/ч пп В3675 (Кривий Ріг). По закінченні школи пішов працювати у колгосп рідного села. Потім утворив власне господарство, придбав трактор. Призваний за мобілізацією, в зоні АТО служив з березня 2014 року, воював під Станицею Луганською на блок-посту «Сталінград». Залишилися дружина та дві доньки, 14 і 7 років.
Отримав важку травму голови в районі смт Станиця Луганська (Луганська область), помер під час транспортування до лікарні у Дніпропетровськ. Похований у Новомиколаївці на сільському кладовищі.
Загинув у зоні АТО на автошляху, ще один військовослужбовець з пораненнями транспортований до Харківського військового шпиталю. Під час поховання розповідали, що автомобіль Володимира потрапив у засідку. За повідомленнями УМВС і ВЦА Луганської області, о 7:10 у селі Малинове (Станично-Луганський район) Луганської області військові вступили у бій з диверсійно-розвідувальною групою противника. У бойовому зіткненні один 30-річний військовий загинув, ще один поранений. У свою чергу, заступник керівника штабу АТЦ Сергій Галушко повідомив про небойові втрати в зоні АТО, — один військовий загинув і один травмований внаслідок ДТП.
Загинув біля смт Калинове (Попаснянський районЛуганська область). За офіційною версією застрелився з автомату, рідні кажуть, що травми на голові інші, ніж вказано в документах.
За попередньою інформацією загинув під час артобстрілу в Донецькій області. Похований у рідних Залісцях. За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу внаслідок бойових дій, збройних провокацій та зіткнень у зоні АТО загинули двоє військовослужбовців, ще 10 отримали поранення.
Загинув від рук свого співслужбовця, поблизу села Кременівка (Володарський район), Донецька область. Відкрито кримінальне провадження за ст.115 КК України (Умисне вбивство) та ч.3 ст.406 (Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості), підозрюваного затримано.
Загинув під час мінометного обстрілу ротного опорного пункту біля шахти «Бутівка», Ясинуватський районДонецька область. Похований у с. Велика Кардашинка на сільському кладовищі.
Застрелився на території тимчасового розміщення військової частини, м. Сєвєродонецьк, вулиця Новікова. Тіло бійця знайшли близько 23:00, з простреленою головою і з вогнепальною зброєю в руках. Відкрито кримінальне провадження за частиною 2 статті 414 КК.
Під час бойового чергування на позиції біля аеропорту Донецька, в результаті ворожого обстрілу з гранатомету отримав травми несумісні з життям. Похований на Овдіївському кладовищі Ніжина.
Під час служби в зоні АТО почав себе погано почувати, і його одразу відправили до шпиталю міста Артемівськ (Донецька область), звідти наступної доби — до Харківського шпиталю, де він отримував медичну допомогу. Але під час транспортування до Києва Віталій помер. Похований у Стрілецькому Куті.
Отримав травми, не сумісні з життям, у результаті підриву вибухового пристрою на розтяжці, поблизу селища Новотошківське (Луганська область), помер у лікарні. Ще один військовослужбовець отримав легкі поранення. 15 липня похований в Ізяславі.
01971-09-1616 вересня1971, ЗвенигородкаЧеркаська область. Сержант, військовослужбовець (підрозділ не уточнено). Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року, проходив військову підготовку у навчальних центрах, брав участь в АТО. Залишились батьки, дружина, діти.
Помер від інсульту в лікарні міста Харкова, куди потрапив з передової. Похований на міському цвинтарі Звенигородки.
2682
Воробйов Сергій Миколайович (Позивний «Морпєх»)
01966-08-022 серпня1966, ПечиниТростянецький район (Сумська область). Солдат танкової роти полку особливого призначення «Азов»Національної гвардії України. З 1981 до 1983 року навчався в СПТУ в с. Ворожба на тракториста, працював у місцевому господарстві за спеціальністю. 1984 року закінчив курси радіотелеграфістів, був призваний на військову службу у Каспійську флотилію, служив у морській піхоті. З 1989 року працював у Красноярському краї РРФСР у Держліспромгоспі. У 1990-х повернувся на Батьківщину, де працював на різних посадах. Спочатку прийшов до «Азова» як волонтер, займався ремонтом військової техніки. Зарахований на військову службу до полку «Азов» 25 лютого 2015 року. З 30 квітня брав безпосередню участь у бойових діях у зоні проведення АТО.
Помер від пневмонії у Київському шпиталі, захворівши під час виконання службових обов'язків у зоні АТО, відмовився залишати бойові позиції в надії на те, що «застуда» пройде сама по собі. 15 липня бійця провели в останню путь у Києві на Майдані Незалежності. Похований на міському центральному кладовищі Тростянця.
Під час виконання завдань з перевірки надійності мінних укріплень поблизу українсько-російського кордону біля села Болотене (Станично-Луганський районЛуганська область) 5 військовослужбовців підірвалися на вибуховому пристрої з розтяжкою, всі загинули.
Під час виконання завдань з перевірки надійності мінних укріплень поблизу українсько-російського кордону біля села Болотене (Станично-Луганський районЛуганська область) 5 військовослужбовців підірвалися на вибуховому пристрої з розтяжкою, всі загинули.
Під час виконання завдань з перевірки надійності мінних укріплень поблизу українсько-російського кордону біля села Болотене (Станично-Луганський районЛуганська область) 5 військовослужбовців підірвалися на вибуховому пристрої з розтяжкою, всі загинули. Похований у рідній Кожухівці.
Під час виконання завдань з перевірки надійності мінних укріплень поблизу українсько-російського кордону біля села Болотене (Станично-Луганський районЛуганська область) 5 військовослужбовців підірвалися на вибуховому пристрої з розтяжкою, всі загинули.
Під час виконання завдань з перевірки надійності мінних укріплень поблизу українсько-російського кордону біля села Болотене (Станично-Луганський районЛуганська область) 5 військовослужбовців підірвалися на вибуховому пристрої з розтяжкою, всі загинули. Поховали Вадима на Алеї Героїв Центрального кладовища Чернівців.
01977-02-077 лютого1977, СирницяОвруцький районЖитомирська область. Солдат, гранатометник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Виріс у багатодітній родині, мама Анатолія виховала 11 дітей. Працював спочатку складальником пиломатеріалів у цеху лісопереробки, згодом — майстром лісу в Сирницькому лісництві ДП «Словечанське лісове господарство». Мобілізований 21 серпня 2014 року. Залишилася мати, брати та сестри.
Загинув у районі міста Артемівськ (Донецька область), — під час мінометного обстрілу опорного пункту міна влучила у бліндаж. Похований на Совському кладовищі Києва.
Загинув близько 22-ї години, внаслідок артобстрілу ворогом із САУ позицій українського війська біля с. Линдівське Артемівського району Донецької області.
01981-04-2424 квітня1981, Люб'язьЛюбешівський районВолинська область. Проживав в смт Любешів. Старший лейтенант, військовослужбовець 703-го інженерного полку (Самбір). Був єдиним сином у батьків. Працював у відділі освіти Любешівської райдержадміністрації. Призваний за мобілізацією влітку 2014 року, за 4 дні мав бути демобілізований. Залишилися батьки, дружина та дві маленькі доньки.
Загинув унаслідок отримання травми на передовій. Очевидці його загибелі розповіли, що ворог влаштував пастку на дорозі з повалених дерев, і одне з них підім'яло під собою Романа. Похований в селі Люб'язь.
9 липня в результаті підриву на міні поблизу міста Маріуполь отримав тяжкі поранення з ампутацією ноги і чисельними пошкодженнями внутрішніх органів, які спричинили постійну інфекцію в організмі. Помер у Дніпропетровській обласній лікарні ім. Мечнікова.
Під час обстрілу зі стрілецької зброї села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області отримав важкі вогнепальні поранення, від яких помер у лікарні.
Загинув на опорному пункті «Шахта» поблизу міста Авдіївка (Донецька область). Під час мінометного обстрілу російськими бойовиками один зі снарядів влучив у бліндаж, внаслідок чого відбулося руйнування перекриття, Сергій загинув під завалами. Похований на місцевому цвинтарі Синевира біля могили свого батька.
18 липня, близько 2:00, у Володарському районі (Донецька область), знайшли солдата з вогнепальним пораненням у голову. За попередніми даними, солдат застрелився з автомата Калашникова 09 липня 2015 року.
Загинув у бою в Ясинуватському районі (Донецька область). Під час розвідки, група ДУК ПС потрапила під мінометний обстріл, Костянтин залишився прикривати відхід товаришів та евакуацію поранених і підірвався на міні. Тіло воїна у сепаратистів забрали волонтери. Похований в с. Ялтушків.
В червні 2015 року під час несення служби в районі міста Артемівськ (Донецька область) дістав травму (перелом ребер). Помер під час лікування в лікарні «Феофанія» у м. Київ. Похований в смт Чечельник.
Загинув у результаті вибуху гранати в селі Портовське (Першотравневий районДонецька область), у приміщенні по вулиці Леніна. Тіло було знайдено 20 липня, близько 5:00. Кримінальне провадження порушено за попередньою кваліфікацією ч.1 ст.115 КК України (умисне вбивство). Похований в м. Турка.
2704
30 років. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ не уточнено).
Приблизно о 13:00, у селі Яцьке (можливо, Яцьківка) Краснолиманський районДонецька область, біля одного з приватних дворів, місцевий житель, який був військовослужбовцем ЗС України, привів гранату в дію. Внаслідок вибуху, він загинув, ще одна людина зазнала поранень.
Загинув в зоні АТО, обставини не уточнено. В останній раз виходив на зв'язок з рідними 21 липня. За інформацією військових, 28 липня 2015 року виявлено труп чоловіка у камуфляжній формі. За результатами експертизи ДНК встановлено, що це тіло зниклого Мирослава. Похований 9 вересня 2016 року в с. Підпечери.
01986-05-2626 травня1986, Рівне. Мешкав у м. Кам'янець-ПодільськийХмельницька область. Молодший сержант міліції, міліціонер батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Гарпун» ГУМВС України в Київській області. Член «Пласту» з 1993 року, старший пластун, 2009 року був інструктором військово-патріотичного табору «Легіон-12». Випускник Кам'янець-Подільського Національного університету ім. Івана Огієнка за спеціальністю психолог. Учасник команди КВК «Наш Формат». Ведучий молодіжної програми «Шоу Кадрів». Був засновником і солістом групи «Своєрідне», а потім групи «The DenDi», та відомим шоуменом у Кам'янці-Подільському. Активний учасник Революції Гідності, був у складі 15-ї сотні Самооборони Майдану «Вільні люди». На службі в батальйоні перебував з квітня 2015 року. В серпні планував одружитись.
Повертаючись з бойового завдання, підірвався на «розтяжці», отримав численні осколкові поранення кінцівок і тулуба поблизу блокпосту «Шахта», між містами Авдіївка та Ясинувата (Донецька область), внаслідок чого помер під час транспортуваня до військового шпиталю Покровська. Похований на Алеї Слави кладовища міста Кам'янець-Подільський.
01980-08-055 серпня1980, БориспільКиївська область, мешкав у м. КонотопСумська область. Молодший сержант міліції, міліціонер батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Гарпун» ГУМВС України в Київській області. На службі в батальйоні перебував з грудня 2014 року. Залишилися дружина та двоє дітей.
Загинув у ніч з 23 на 24 липня в смт Станиця Луганська (Луганська область) у результаті осколкового поранення під час обстрілу селища російськими бойовиками з РПГ-26.
2711
Савонюк Володимир Євгенович
01977-05-011 травня1977, Львів. Лейтенант, командир взводу ремонтної роти 146-го окремого ремонтно-відновлювального полку, в/ч пп В3948 (Золочів). У зоні АТО перебував два місяці. Залишилася 8-річна донька.
Близько 04:30, у селі Новосергіївка (Покровський район) Донецької області було виявлене тіло міліціонера з вогнепальним пораненням. Обставини загибелі встановлюються.
Загинув під час виконання бойового завдання поблизу аеропорту Донецька в результаті підриву на фугасній міні. Разом з Віталієм загинули Доронін Юрій і Цуркан Василь. За повідомленням УМВС України в Донецькій області, троє військовослужбовців загинули близько 07:00 внаслідок ДТП поблизу с. Первомайське (Ясинуватський район)Донецької області. Ще четверо осіб травмовані, усі вони також військові.
2714
Доронін Юрій Вікторович
01978-10-2929 жовтня1978, Львів. Солдат 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське, Дніпропетровська область). З травня до кінця серпня 2014 р. був добровольцем у батальйоні «Шахтарськ». У лютому 2015 року був мобілізований до ЗС України та з 30 квітня 2015 р. перебував у зоні проведення АТО. Залишилася вагітна дружина та троє дітей: два сини і дочка.
Загинув пізно увечері під містом Горлівка поблизу смт Зайцеве (Донецька область) у результаті підриву на міні військової вантажівки ГАЗ-66. Похований в секторі Героїв АТО Свіштовського кладовища Кременчука.
Загинув на блокпосту поблизу міста Мар'їнка (Донецька область), рятуючи життя пораненого під час обстрілу бойового товариша. Похований у Дніпропетровську.
Загинув близько 23:30 під час виконання бойового завдання в Артемівському районі (Донецької області). Під час обстрілу з танка противника, не встиг добігти до укриття та отримав мінно-вибухову травму несумісну з життям.
01991-04-1717 квітня1991, Андрушки (Попільнянський район), Житомирська область. Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї мотопіхотної бригади (раніше 17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»). Після закінчення школи вступив до Житомирського автодорожнього технікуму, потім працював оператором БУМу на цукровому заводі ТОВ «Сігнет-Центр». Гравець футбольного клубу «Андрушки». 2012 року пройшов строкову військову службу. Був мобілізований 8 серпня 2014 року. Залишились дружина та маленький син (1 рік 7 місяців).
Помер у стані коми, не приходячи до тями, у Дніпропетровській обласній лікарні ім. Мечникова від важких поранень у голову та груди, отриманих у ніч з 22 на 23 липня у бою поблизу міста Горлівка (Донецька область). 31 липня бійця провели в останню путь в Андрушках. Похований на місцевому цвинтарі.
01989-02-1515 лютого1989, ОсташівціЗборівський районТернопільська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 43-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше — 43-й БТО Дніпропетровської області), в/ч ПП В0829. Був єдиним сином у сім'ї. Батько Володимира давно помер, і мати виховувала його самотужки. Раніше служив за контрактом. Призваний за мобілізацією у квітні 2015 року. Залишилася мати.
Загинув під час виконання бойового завдання із оборони міста Дзержинськ поблизу смт Новгородське (Донецька область). Отримав кульові поранення в ногу, що спричинило артеріальну кровотечу. Смерть настала внаслідок втрати крові.
01989-02-1515 лютого1989, РідкаТеофіпольський районХмельницька область. Солдат, командир саперного відділення 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський), в/ч ПП В0259. Навчався у Прикарпатській філії Львівського управління внутрішніх справ в Івано-Франківську. Працював у Теофіпольський райвідділі внутрішніх справ. Був дільничним інспектором в Олійницькій, Волице-Полівській, Лідихівській сільських радах, лейтенант міліції. Призваний за мобілізацією у лютому 2015 року.
29 липня під Маріуполем поблизу смт Талаківка (Донецька область), на встановленій російськими бойовиками міні під час розмінування підірвалися двоє саперів. Дмитро втратив ноги, був прооперований, але наступного дня помер у лікарні міста Маріуполь. Другий боєць — у важкому стані (Ярмолюк Олексій, помер 18 серпня у Київському військовому шпиталі).
Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Новолуганське, Артемівський район (Донецька область). Розвідгрупа потрапила у засідку, Олександр був захоплений у полон разом з легендарним майором «Рахманом» Андрієм Гречановим з 81-ї аеромобільної бригади, після звільнення «Рахман» розповів, що Олександр Кирилюк загинув на його очах. Похований 12 серпня у рідному селі.
01965-07-2121 липня1965, 50 років, с. ПлотаваАлтайський крайРРФСР. Проживав у м. ВільнянськЗапорізька область. Майор міліції, боєць Полку патрульної служби міліції особливого призначення МВС України «Дніпро-1». Пропрацював в органах внутрішніх справ 16 років, — у кримінальній міліції у справах дітей. Розпочав оперуповноваженим, згодом став начальником відділення КМСД Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області. 2011 року вийшов на пенсію. З початком війни на сході одним з перших поповнив лави добровольців, у червні 2014 року став командиром взводу запорізького батальйону «Скіф», у лютому 2015 року був відряджений до полку «Дніпро-1». Одружений.
Помер вночі в Дніпропетровській обласній лікарні ім. Мечникова в результаті поранення ворожим снайпером під час несення служби на передовій у селищі Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. Лікарі дев'ять днів боролися за життя Юрія
Загинув під час мінометного обстрілу із мінометів калібру 120 мм по позиціях полку в селищі Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. Поховання у Прилуках.
Загинув від наскрізного вогнепального кульового поранення голови, під час несення вартової служби на спостережному пункті «Черепаха» блокпосту «Дракон» під містом Костянтинівка (Донецька область).
Загинув поблизу міста Артемівськ (Донецька область). Похований на кладовище селища Павлиш. За повідомленням журналіста ICTV, двоє військових 30-ї бригади загинули в боях на Горлівському напрямку, ще 13 дістали поранень.