Покотилівка — селище міського типу (з 1938 року) Харківського району Харківської області. Розташоване за 10 км від Харкова, колишній центр селищної ради, площа 513 гектарів, більше 10тис. мешканців.
| смт Покотилівка | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Харківська область |
| Район | Харківський |
| Громада | Височанська селищна громада |
| Код КАТОТТГ: | |
| Основні дані | |
| Засноване | |
| Статус | із 1938 року |
| Площа | 4,22 км² |
| Населення | ▼ 9394 (01.01.2020) |
| Густота | 2452,61 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 62458 |
| Телефонний код | +380 57 |
| Географічні координати | 49°54′48″ пн. ш. 36°10′21″ сх. д. / 49.91333° пн. ш. 36.17250° сх. д.Координати: 49°54′48″ пн. ш. 36°10′21″ сх. д. / 49.91333° пн. ш. 36.17250° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 103 м |
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Покотилівка |
| До райцентру: | |
| - залізницею: | 10 км |
| - автошляхами: | 10 км |
| До обл. центру: | |
| - залізницею: | 10 км |
| - автошляхами: | 10 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 62458, смт Покотилівка, вул. Незалежності, 3 |
| Голова селищної ради | Анатолій Миколайович Павленко |
| Карта | |
Покотилівка | |
Покотилівка | |
| Покотилівка у Вікісховищі |
Географічне розташування Редагувати
Селище міського типу Покотилівка знаходиться на правому березі річки Уда, вище за течією і на протилежному березі розташоване місто Харків, нижче за течією примикає смт Бабаї. Через селище проходить залізниця, станції Покотилівка та Карачівка. Поруч проходить автомобільна дорога М18 (E105).
Назва Редагувати
Стосовно походження назви існують дві версії. Перша — від українського прізвища «Покотило», друга — від нерівної місцевості, де будувалася станція.
Населення Редагувати
- 2001 рік – 10350 осіб;
9394 (01.01.2020)
Історія Редагувати
Поблизу Покотилівки, на березі річки Уда, на місці давньоруського міста Донець знаходиться важлива археологічна пам'ятка — Донецьке городище. Саме Донець був першим руським містом, якого досяг князь Ігор Святославич, втікаючи з половецького полону. Про це згадується у всесвітньовідомому «Слові о полку Ігоревім».
Наприкінці XIX століття виникло селище Карачівка, чия назва має пряме відношення до карачівців, що мешкали тут у період російсько-турецької війни. 1869 року поблизу пройшла лінія Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. У 80-90 роках XIX століття було збудовано залізничну платформу Карачівка, а неподалік від неї — станцію Покотилівка.
1959 року за рішенням Харківського облвиконкому Карачівка та Покотилівка були об'єднані під спільною назвою Покотилівка. До цього залізничне полотно було розподільчою смугою між двома сусідніми населеними пунктами.
У вересні 2012 року частина селища (вулиці Агрономічна, Вишнева, Молодіжна, Нова, Південна, Радгоспна; провулок Артема) була включена в межі міста Харкова.
Сьогодення Редагувати
Коло селища є лісові масиви, сади, річка Уди, два ставки, магістраль Південної залізниці і Сімферопольська автотраса. На території Покотилівки розміщено поліклініку, станцію швидкої медичної допомоги, Харківську районну санітарно-епідеміологічну станцію, аптеку, дошкільний навчальний заклад, ліцей «Промінь», загальноосвітню школу І-ІІ ступенів № 2, станцію юних натуралістів, дві бібліотеки, відділення поштового зв'язку, ощадну касу, Харківський районний суд. Діють комунальне підприємство «Житлокомунсервіспослуга», газова дільниця, водопровідно-каналізаційна філія. З числа виробничих структур — Харківська державна лісовпорядна експедиція «Лісопроект» і лісництво, державне спеціалізоване лісозахисне підприємство «Харківлісозахист». Більшість населення працює або вчиться у Харкові.
У Покотилівці понад 20 багатоповерхових будинків, курсує маршрутне таксі до Харкова.
Розміщується Покотилівський Свято-Покровський монастир отців василіан.
Пам'ятки Редагувати
У центральному сквері — упорядкована могила радянських воїнів, які загинули у 1943 році при визволенні Покотилівки від німецько-фашистських загарбників.
Поблизу у лісі знаходиться джерело, меморіальна дошка коло якого нагадує, що тут любив бувати український філософ і просвітитель Григорій Савич Сковорода — автор «Байок Харківських».
Донецьке городище — літописне давньоруське місто Донець VIII—XIII ст. н. е., яке згадується в Іпатіївському літописі під 1185 роком і куди, згідно з Іпатіївським літописом, втік з половецького полону князь Новгород-Сіверського князівства Ігор Святославич влітку 1185 або 1186 року.
Релігія Редагувати
У селищі діє недавно відбудований православний Свято-Троїцький храм УПЦ МП.
Є громада УГКЦ, заснована 1994 року, котру очолює священик Онуфрій Ріпецький. Діє греко-католицький Свято-Покровський монастир отців Василіян.
Згадки у мистецтві Редагувати
В автобіографічній повісті Ізраїля Меттера «П'ятий кут» (1967) згадується, що герой жив улітку у Покотилівці до війни.
Постаті Редагувати
- Рижов Станіслав Анатолійович (1970—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Посилання Редагувати
- Прогноз погоди в смт. Покотилівка [ 23 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Облікова картка[недоступне посилання з квітня 2019]
- Офіційний сайт Покотилівської селищної ради [ 10 березня 2019 у Wayback Machine.]
Примітки Редагувати
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
- Рішення Харківської міської ради від 24.10.2012 року № 907/12 «Про впорядкування найменувань» [Архівовано з першоджерела 27 лютого 2013.]
- . Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 25 грудня 2014.
- Меттер, И. Пятый угол. — М.: Текст, 2009. 224 с. ISBN 978-5-7516-0821-7, 978-5-9953-0027-4.
| Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |