Гузі́їв — село в Україні, в Івано-Франківській області, підпорядковане Болехівській міськраді. Розташоване на березі річки Свічі за 4 км від залізничної станції Болехів. Населення — 1 159 чоловік (2001).
| село Гузіїв | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Болехівська міськрада |
| Рада | Гузіївська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA26060010040047878 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1515 рік |
| Населення | 1 159 чоловік (2001) |
| Площа | 2,228 км² |
| Густота населення | 520,2 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77211 |
| Телефонний код | +380 03437 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°04′14″ пн. ш. 23°54′07″ сх. д. / 49.07056° пн. ш. 23.90194° сх. д.Координати: 49°04′14″ пн. ш. 23°54′07″ сх. д. / 49.07056° пн. ш. 23.90194° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 355 м |
| Водойми | Свіча, Саджава, Млинівка |
| Найближча залізнична станція | Болехів |
| Відстань до залізничної станції | 4 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Гузіїв, вул. Шевченка, 4 |
| Сільський голова | Дяків Ярослава Ярославівна |
| Карта | |
Гузіїв | |
Гузіїв | |
| Мапа | |
Історія ред.
На території села існували поселення первісної людини. Тут знайдено крем'яні знаряддя праці епохи бронзи.
Вперше Гузіїв згадується у письмових документах 1515 року. У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 7 ланів (близько 175 га) оброблюваної землі.
Під час Першої світової війни тут відбувалися запеклі бої.
У 1939 році в селі проживало 950 мешканців (860 українців, 15 поляків, 25 євреїв і 50 німців та інших національностей) та у присілку Новий Гузіїв —170 мешканців (50 українців, 10 поляків і 110 німців та інших національностей).
Жителям села, які полягли в двобої з гітлерівцями, споруджено пам'ятник-обеліск.
Станом на 1971 рік в селі мешкало 946 чоловік. Тут знаходилася центральна садиба колгоспу «Шлях до комунізму». Колгосп мав 1 922,5 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 533 га орної землі, 835,9 га сінокосів і 498,4 га пасовиськ. Виробничий напрямок господарства був льонарсько-тваринницький. Село мало восьмирічну школу, клуб, бібліотеку, фельдшерсько-акушерський пункт, дитсадок, сільмаг, відділення зв'язку, ощадкасу.
Особистості ред.
- У селі народився український церковний діяч Теофіл Горникевич.
- Корпан Микола Миколайович (* 1956) — український кріохірург, доктор медичних наук, професор, очільник клініки «Rudolfinerhaus», лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2017).
- Кулак Артем Ярославович (1985—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Джерела ред.
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 21 грудня 2011. Процитовано 14 жовтня 2010.
- Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 165 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 20 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
- Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
Література ред.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |