www.wikidata.uk-ua.nina.az

Септуагінта також Септуаґінта або Переклад сімдесяти тлумачів від лат Interpretatio Septuaginta Seniorum переклад сімдес

Септуагінта

Септуагінта (також Септуаґінта), або Переклад сімдесяти тлумачів (від лат. Interpretatio Septuaginta Seniorum — «переклад сімдесятьох старців»; дав.-гр. Ἡ μετάφρασις τῶν Ἑβδομήκοντα) — зібрання перекладів Старого Завіту на давньогрецьку мову, виконаних у III—I століттях до н. е. в Александрії. Часто як скорочення вживається «LXX» (число сімдесят, записане римськими цифрами). Назва «Септуагінта» фіксується вже в працях Августина Аврелія, який коротко переказав одну з версій історії її створення — перекладу з єврейської мови на грецьку (Про місто Боже, XVIII. 42).

Септуагінта: колонка унціального тексту Езд. 2:1-8 з Ватиканського кодексу — одного з найважливіших джерел для критичних видань. Середина IV століття, Ватиканська апостольська бібліотека

Перекладачами (тлумачами) були єгипетські еллінізовані юдеї, що жили там і в повсякденному спілкуванні користувалися спільною мовою Середземномор'я — грецькою. Містить також книги, які сповідники юдаїзму і протестанти вважають неканонічними.

Грецький текст Септуагінти склався в елліністичному юдаїзмі[en], був досить поширений, проте його повністю відкинув талмудичний юдаїзм. Заведено вважати, що формування корпусу Септуагінти розпочалося у 280-ті роки до н. е. і в загальних рисах завершилося в I столітті до н. е.. Історія перекладу відома в переказі, який у різних версіях зберегли єврейські та християнські автори. Сенс переказу про Септуагінту полягає в наданні їй статусу соборної праці, здійсненої особами, відповідальними за збереження біблійної традиції, при схваленні громади в цілому. В юдейському середовищі цей консенсус піддали сумніву тільки в II столітті, коли Септуагінта стала частиною християнського Святого Письма. У цей же період починається взаємодія тексту Септуагінти та виконаних пізніше перекладів Старого Завіту грецькою мовою, деякі альтернативні переклади Церква ввела до складу Септуагінти. За період II століття до н. е. — XVI століття н. е. збереглося понад 2000 рукописів LXX, у яких представлений певний діапазон варіантів і різночитань.

Септуагінта є найстарішим відомим перекладом Старого Заповіту на давньогрецьку мову. Цитати з неї зустрічаються в Новому Завіті, найбільш точні — в Євангелії від Луки. Септуагінта відіграла важливу роль в історії Християнської церкви, ставши, по суті, каноном Старого Заповіту грецькою мовою, з якого згодом зроблено переклади на інші мови, зокрема перший переклад на церковнослов'янську[ru]. Втім, попри широке розповсюдження, у християнській традиції апріорі перемогла думка, що єврейський оригінал переважає переклад у всьому. І католицизм, і протестантизм, і православ'я ґрунтувалися на масоретському тексті — католики через Вульгату, протестанти — через новоєвропейські переклади Старого Заповіту. Інтерес до Септуагінти пожвавивсь у XVIII столітті — з появою наукової біблійної критики.

Найдавніше повідомлення про історію цього перекладу міститься у так званому «листі Аристея». Яскравий та насичений подробицями лист видається розповіддю очевидця, хоча філологічний та історичний аналіз дозволяє висунути припущення, що його насправді було написано десь на півтора сторіччя пізніше від імені Аристея якимось еллінізованим, проте побожним, александрійським євреєм наприкінці II ст. до н. е. У цьому листі наведено численні легендарні подробиці здійснення цього перекладу, однак цей лист швидше приховує справжні історичні факти, аніж розкриває їх. Хоча в листі розповідається про здійснення перекладу лише єврейського Закону (Тори чи П'ятикнижжя), пізніше під Септуагінтою стали розуміти збірник грецьких перекладів всіх інших книг Старого заповіту, а також багатьох неканонічних книг.

Порівняння тексту перекладу з стандартизованим єврейським масоретським текстом свідчить про те, що переклад здійснювався з єврейських текстів, які значною мірою відрізнялись від масоретського. Відкриття сувоїв Мертвого моря засвідчило, що єдиного оригінального тексту жодної біблійної книги ніколи не існувало. Кожен рукописний примірник книги містив різночитання, які робили його по суті оригінальним. Відмінність тексту Септуагінти від інших єврейських текстів спонукала перекладачів до здійснення інших, більш точних перекладів.

Перші друковані видання Септуагінти в повному обсязі здійснено в Іспанії та Італії між 1518 і 1587 роками, лише відтоді її текст остаточно стабілізувався. Починаючи з XVIII століття протестантські науковці почали здійснювати наукове філологічне видання. Найавторитетніші видання у XX столітті випускалися Кембриджським університетом та Німецьким біблійним товариством у Штутгарті. 1863 року Пауль де Лагард[de] запропонував методи реконструкції автентичного тексту LXX, в загальних рисах їх використовують і сучасні дослідники. У парадигмі досліджень XX—XXI століть Септуагінту розглядають як «єдиний, хоча і не монолітний художній твір» (визначення Андрія Десницького[ru]), до неї застосовують методи літературного дослідження Біблії — аналіз композиції, що дозволяє реконструювати сенси тексту та релігійної свідомості, що за ним стоїть.

Зміст Редагувати

Склад юдейського канону і Септуагінта Редагувати

Мініатюра на аркуші 5 verso Аміатинського кодексу, яким відкривається Старий Завіт. Зображує Ездру в образі монаха-переписувача. Підпис угорі каже: «Коли священні книги були втрачені у вогні війни, Ездра з готовністю відшкодував збитки». Початок VIII століття, Бібліотека Лауренціана

За переказами, юдейський канон склався приблизно в V столітті до н. е. завдяки діяльності пророків Ездри і Неємії, які повинні були заново зібрати священні тексти після повернення з Вавилонського полону. Існує думка, що саме Ездра надав П'ятикнижжю сучасного вигляду. Згідно з традицією, у той період виникли Великі збори (Бава Батра[ru] 15, 1), які діяли до 270-х років до н. е. Ці збори старців одночасно відповідали на релігійні питання та здійснювали контроль за правильним відтворенням книг. Час закінчення Великих зборів перетинається з початком перекладу Септуагінти — з 280-ми роками до н. е., тому можна припустити, що старців-тлумачів делегували в Александрію саме Великі збори. Проте стародавній канон не відповідав сучасному масоретському тексту. Зокрема, Книга Варуха, яку в давнину читали в синагогах на день пам'яті першого руйнування Храму, увійшла до складу Септуагінти, але до юдейського сучасного канону не потрапила.

Юдейський і Александрійський канони

Найдавніші відомості про юдейський канон представлені у Філона Александрійського, Йосипа Флавія та декількох ранньохристиянських авторів. Найдавніше свідчення про поділ канону на три частини (цей поділ закріплений в абревіатурі Танах) міститься, мабуть, у Євангелії від Луки (Лк 24:44), укладачі Септуагінти про нього не знали. Кирило Александрійський і Григорій Назіанзин підрозділяли Септуагінту на 12 історичних книг (включаючи П'ятикнижжя), 5 поетичних і 5 пророчих. Єпифаній Кіпрський і Іван Дамаскин ділили книги Старого Завіту на 4 категорії: законоположні, поетичні, історичні та пророчі, по 5 книг у кожній з категорій. Більшість Отців церкви відтворювали число книг, яке дорівнює кількості літер гебрайської абетки (тобто 22). Розширений варіант канону спочатку охочіше використовували на латинському Заході, його дотримувалися Климент Римський, Папа Дамасій I, Ориген, Кипріян Карфагенський, Климент Александрійський. Фактично вже в часи Оригена усвідомлювали різницю між книгами канонічними та книгами, вживаними в церковному побуті. Загалом, Александрійський канон містив 39 книг. Проте, в давнину поділ на книги був цілком умовним і не завжди збігався з традицією, що склалася в Середні Віки. Так, Августин Аврелій налічував у Старому Заповіті 44 книги (De Doctrina Christiana I. II).

Розвиток юдейського канону арамейською мовою та івритом пішов у іншому напрямку: в рік зруйнування Другого Храму (70 рік) Йоганан бен Заккай[en] переніс до Явне синедріон і заснував центр вивчення Тори. Після втрати храмового списку Письма рабини перед обличчям швидкого поширення християнства зробили стандартизацію біблійного тексту, що відіграло колосальну роль у формуванні масоретської традиції. Однак книги, що не увійшли до в канону, судячи з матеріалів Каїрської генизи, активно використовувалися в єврейському середовищі ще кілька століть; процес був приблизно однаковим і для християнства, і для юдаїзму.

Список книг Септуагінти Редагувати

Грецька назва Українська назва
Законоположні книги
Γένεσις Буття
Ἔξοδος Вихід
Λευϊτικόν Левит
Ἀριθμοί Числа
Δευτερονόμιον Второзаконня
Історичні книги
Ἰησοῦς Ісуса Навина
Κριταί Суддів
Ῥούθ Рут
Βασιλειῶν Αʹ 1 Царств
Βασιλειῶν Βʹ 2 Царств
Βασιλειῶν Γʹ 3 Царств
Βασιλειῶν Δʹ 4 Царств
Παραλειπομένων Αʹ 1 Параліпоменон
Παραλειπομένων Βʹ 2 Параліпоменон
Ἔσδρας Αʹ 2 Ездри
Ἔσδρας Βʹ 1 Ездри і Неємії
Ἐσθήρ Естери
Ἰουδίθ Юдити
Τωβίτ Товита
Μακκαβαίων Αʹ 1 Макавеїв
Μακκαβαίων Βʹ 2 Макавеїв
Μακκαβαίων Γʹ 3 Макавеїв
Μακκαβαίων Δ' 4 Макавеїв
Навчальні (поетичні) книги
Ψαλμοί Псалмів
Ψαλμός ΡΝΑʹ Псалом 151
Ὠδαί Оди з молитвою Манассії
Ἰώβ Йова
Παροιμίαι Приказок Соломонових
Ἐκκλησιαστής Екклезіястова
Ἆσμα Пісня над піснями
Σοφία Σαλoμῶντος Мудрості Соломона
Σοφία Ἰησοῦ Σειράχ Премудрості Ісуса, Сина Сираха
Ψαλμοί Σαλoμῶντος Псалми Соломона[en]
Пророчі книги
Δώδεκα Малі пророки (Дванадцять)
Ὡσηέ Осії
Ἀμώς Амоса
Μιχαίας Михея
Ἰωήλ Йоіла
Ὀβδίου Овдія
Ἰωνᾶς Йони
Ναούμ Наума
Ἀμβακούμ Авакума
Σοφονίας Софонії
Ἀγγαῖος Аггея
Ζαχαρίας Захарія
Μαλαχίας Малахії
Ἠσαΐας Ісаї
Ἱερεμίας Єремії
Βαρούχ Варуха
Θρῆνοι Плач Єремії
Επιστολή Ιερεμίου Лист Єремії
Ἰεζεκιήλ Єзекіїля
Δανιήλ Даниїла

Історія створення Редагувати

Згідно з В. Вевюрком, матеріали, які дійшли від давнини і дозволяють реконструювати створення Септуагінти, діляться на дві категорії. По-перше, це літературні твори, які розповідають про створення перекладу в цілісному вигляді (версії суперечать одна одній), і, по-друге, — це пам'ятники, які побічно свідчать про побутування Септуагінти в певний період часу.

Лист Аристея Редагувати

Зачин листа Аристея Філократу в грецькому Ватиканському кодексі 747, аркуш 1 recto. XI століття, Ватиканська апостольська бібліотека

Найдавнішим і водночас найдокладнішим свідченням створення Септуагінти є Лист Аристея[en]. Його написано від імені охоронця царя Птолемея і адресовано Філократу — братові Аристея. У ньому йдеться про єгипетське посольство в Єрусалим до первосвященика Еліазара (правив у 284—247 роках до н. е.). Справжність цього документа в давнину не піддавалася сумніву, його використовував Йосип Флавій при викладенні обставин створення Септуагінти, а власне текст Листа Аристея зберігся в працях Євсевія Кесарійського і Прокопія Газського[ru]. Нині створення пам'ятки відносять до періоду між III і I століттями до н. е., але не пізніше початку нашої ери. 1684 року Гемфрі Годі[en] опублікував дисертацію в Оксфорді «Проти історії Аристея», положення якої розвинув у книзі 1705 року, розпочавши цим двохсотлітню дискусію про автентичність самого пам'ятника і правдивість відомостей, які повідомляються в ній. Поступово перемогла думка, що «Лист Аристея» — стародавній псевдепіграф[en], літературна апологія, написана грецькомовний юдеєм, однак справжність повідомлюваних фактів не викликає значних сумнівів.

Про переклад Сімдесяти Лист Аристея повідомляє таке:

  1. на грецьку мову за Птолемеїв перекладено не всі канонічні книги, а лише «Закон», тобто Тору;
  2. ініціатором перекладу були не юдеї, а цар Птолемей Філадельф;
  3. ідея перекладу належить Деметрію Фалерському — засновнику й голові Александрійської бібліотеки;
  4. єврейська громада Александрії схвалила переклад постфактум;
  5. юдейська громада постановила, що переклад має бути незмінним до букви, а на тих, хто намагатиметься його змінити, накладалося прокляття;
  6. текст для перекладу доставлено з Єрусалима, перекладачами стали 72 старці, які приїхали з Палестини — по шестеро від кожного з колін Ізраїлевих;
  7. переклад виконували всі перекладачі на спільному засіданні (Синедріоні, дав.-гр. συνέδριον), причому кожен погоджував свою працю з іншими;
  8. згадується, що до LXX існував більш ранній переклад «деяких місць із Закону», менш надійний.

Історія першого перекладу Тори на неєврейську мову зафіксована в барайті, наведеній у Талмуді, в трактаті «Мегіла[ru]» (I. 9). Принципова відмінність від Листа Аристея полягає в тому, що зухвалий цар Птолемей (званий на івриті Талмай) захотів не просто придбати за гроші переклад Тори, а роздобути текст, яким пишалися юдеї, що перебували під його владою, найпростішим чином — він змусив єврейських рабинів-поліглотів перекласти Тору. Побоюючись попередньої змови між 72 рабинами, він спочатку помістив кожного в окрему камеру, і лише потім в'язням було роз'яснено умови того, що відбувається. Однак старці розуміли, що євреям не потрібен переклад, тому вони свідомо змінили священний текст, відтворюваний для нечестивого царя, внісши туди 13 спотворень.

Дослідник Каїрської генизи Пауль Кале[de] 1947 року висунув гіпотезу, згідно з якою Септуагінти як такої не існувало, бо її складено і відредаговано з вільних (подібних до таргумів) перекладів Письма грецькою мовою; останні ґрунтувалися саме на таргумах. «Лист Аристея», таким чином, припадав на той самий час і був документом єврейської пропаганди. Однак серед Кумранських знахідок містилися грецькі тексти, тісно пов'язані з Септуагінтою, іншими словами, акт одночасного перекладу мав місце. Це також свідчить про те, що грецький переклад Біблії дуже рано був прийнятий і в Палестині. Якщо в XVII—XIX століттях критики Листа Аристея вказували на сумнівність ініціативи єгипетського царя з перекладу Священного писання юдеїв, то у другій половині XX століття запанувала думка, що александрійські євреї в епоху ранніх Птолемеїв розмовляли переважно арамейською мовою і користувалися значними правами самоврядування. Тож для своїх релігійних потреб вони використовували арамейські таргуми, і тому царі, які збирали бібліотеку, передусім потребували загальнозрозумілого перекладу святого письма народу, який займав важливе стратегічне положення між державами Птолемеїв і Селевкідів. Таку версію доводив Н. Коллінз у своєму дослідженні 2000 року «Бібліотека в Александрії і Біблія по грецькому»; схожу теорію висунув у XIX столітті протоієрей Микола Єлеонський[ru].

Третя книга Маккавеїв Редагувати

Жан Фуке. Зведення Єрусалимського Храму. Мініатюра з рукопису «Юдейських старожитностей» 1465 року. Національна бібліотека Франції

Третю книгу Макавеїв, мабуть, створено в Єгипті в I столітті до н. е. В її тексті міститься вказівка на те, що вже в III столітті до н. е. грецький переклад Біблії зберігався в Єрусалимському Храмі. У переказі ([[|3 Мак]] 1:12) стверджується, що у 217 році до н. е. Птолемей IV Філопатор, проїжджаючи Єрусалим, спробував увійти у Святеє Святих, але його зупинив первосвященик, який прочитав йому Закон. Ймовірно, Закон міг бути прочитаний цареві тільки по-грецьки, а усний переклад не справив би належного враження. Слід також враховувати, що в той самий період мовою діловодства в Палестині стала грецька, яку в пізніший період вживали навіть крайні націоналісти, про що свідчать написані по-грецьки послання Бар Кохби. Таким чином, на думку В. С. Вевюрка, цілком можливо, що виникла традиція зберігати при Храмі і грецький рукопис Письма нарівні з єврейським оригіналом. Йосип Флавій у такому випадку, описуючи священні книги, які він врятував з Єрусалима, мав на увазі саме сувої Септуагінти.

Йосип Флавій і Філон Александрійський Редагувати

Йосип Флавій («Юдейські старожитності», XII. 2) цілком використав відомості з Листа Аристея, засвідчуючи, що воно було відоме в Палестині в I столітті. Він же вперше висловив розуміння тієї обставини, що текст спотворюється в процесі передачі та переписування й потребує постійної звірки з оригіналом. При цьому він не згадує про прокльони тому, хто спотворив текст, тобто його сприйняття Септуагінти є менш релігійним, ніж в олександрійській традиції.

У своїх працях («Про споглядальне життя» II. 7, 37-41) Філон Александрійський наводить власну версію переказу про Септуагінту, в якій є багато унікальних деталей. Одна з них — вказівка на щорічне святкування річниці перекладу на острові Фарос, а також вказівка на те, що до I століття Септуагінта здобула статус давнього тексту, дуже важливий для античної культури. Характерно, що, кажучи про Септуагінту, Філон писав тільки про П'ятикнижжя, хоча цитував і інші її тексти. Філон Александрійський вперше зафіксував кілька положень, які стали потім спільними в традиції вшанування Септуагінти як священного тексту:

  1. перекладачі були одночасно пророками;
  2. переклад був натхненний зверху і є строго буквальним;
  3. переклад рівноцінний оригіналові.

Святоотцівська традиція Редагувати

Оксіринхський папірус 405. Містить фрагмент тексту Іринея «Проти єресей» і найбільш раннім зі збережених фрагментів Євангелія Мф 3:16-17. Близько 200 року. Бодліанська бібліотека

Від II століття збирання відомостей про історію Септуагінти переходить до ранніх християн, які бачили в Старому Заповіті джерело обітниці загального порятунку. Юстина Філософ у своїй «Апології», що базується, очевидно, на усній єврейській традиції, з якою він був тісно пов'язаний, згадує, що всі пророчі юдейські книги перекладено для царя Птолемея і його бібліотеки. Йдеться не лише про П'ятикнижжя, але й про пророцтво Ісаї. Також Юстин свідчив (Апологія I. 31), що Септуагінта все ще була повсюдною в єврейському середовищі. Однак у «Діалозі з Трифоном Юдеєм» (71) того ж Юстина вперше згадано про розбіжності між LXX і стандартних єврейським текстом, наявність в одному з них великої кількості фрагментів, відсутніх в іншому. Юстин Мученик першим озвучив версію, що рабини створили власну редакцію тексту (Діалог, 74).

Про переклад всіх пророчих книг грецькою мовою писав і Климент Александрійський (Стромати I. XXI, 148—149). Відомості, які він наводить, зводяться до наступного:

  1. переклад здійснено за Птолемея Філадельфа піклуванням Деметрія Фалерського;
  2. успіх перекладачів пояснюється Божественним натхненням;
  3. переведено не лише Закон, але й пророчі книги;
  4. перекладачі працювали окремо один від одного, але виявилося, що всі їхні переклади повністю збігаються за змістом і за буквою.

За Климентом, справжнім ініціатором перекладу Письма був Бог; це знайшло віддзеркалення в Талмуді (Мегіла I. 9, 2), в якому йдеться про те, що не юдейське пророцтво прийшло до еллінів, але їх мова стала звучати в селищах юдеїв.

Іреней Ліонський практично дослівно повторив розповідь Климента, але додав інтерпретацію мотиву, чому розділено перекладачів:

Бажаючи випробувати їх окремо й остерігаючись, щоб вони за взаємною згодою не приховали за допомогою перекладу істини, яка міститься в Письмі

— Проти єресей. III, 21, 2

Ця версія нагадує ту, яка міститься в Талмуді (Софрим[en]), що показує тісний зв'язок юдейської та ранньохристиянської усних традицій.

Тертуліан також наводив відомості про статус тексту Септуагінти. У своїй «Апологетиці» (XVIII, 8-10) він стверджує, що в Александрії сувої LXX зберігалися у храмі Серапіса разом з іншими єврейськими рукописами й що наслідком цього читання бувало навернення в християнство. Це свідоцтво добре вписується в інформацію з Листа Аристея і вводить Септуагінту в контекст діяльності Александрійської школи, в якій біблійний текст вперше отримав текстологічну і богословську інтерпретацію. Це ж означає, що грецька Біблія стала частиною традиції александрійської вченості і що всі знову перекладені розділи канону діставали загальну назву Септуагінта.

На III століття припадає анонімний трактат «Умовляння до еллінів», який за традицією приписували Юстину Філософу. Історію Септуагінти в ньому розглянуто в річищі платонівської концепції вічного «дитинства» еллінської культури: цар Птолемей зацікавився в Біблії не Законом і не пророцтвами, а давністю її тексту. В главі 13 «Умовляння» міститься розповідь про 70 тлумачів, для кожного з яких на Фаросі були побудовані окремі будиночки, руїни яких бачив на острові сам автор. Згідно з В. Вевюрком, це свідчення історичної пам'яті жителів єгипетської столиці, яка добре підтверджує відомості Листа Аристея.

Єпифаній Кіпрський, який в молодості здобував освіту в рабинів, включив у свій трактат «Про міри та ваги» багато відомостей про переклади Біблії, зроблених в його час. Він вперше озвучив думку про те, що Септуагінта не є повністю дослівним перекладом, у який тлумачі внесли деякі слова «для ясності» і кращого стилю — для допомоги язичникам. Ймовірно, з єврейської традиції він запозичив переказ, що сімдесят тлумачів переклали рівно 22 книги Письма «з допомогою Духу Святого узгоджено один з одним». За його версією, перекладачів було 72, і вони були розміщені в 36 будиночках по двоє, але не могли спілкуватися між собою; до кожного з них приставили по двоє секретарів, яким вони диктували, єврейські книги Письма отримували по черзі. Це означало остаточне визнання богонатхненності Септуагінти до початку V століття.

Єронім, Августин, Іван Золотоустий Редагувати

Проти думки про богонатхненність Септуагінти виступив Єронім Стридонський, що мав для цього багато причин. Він дотримувався алегоричного методу тлумачення Письма, який заклав ще Ориген. Приступивши до створення стандартного тексту латинській Біблії, він потребував точно вивірених текстів грецького та єврейського Письма для вирішення надзвичайно масштабних завдань. Спочатку він ставив практичне завдання — встановити, що містить у собі «єврейський оригінал». На початку 390-х років він прийшов до необхідності перекладу з єврейського тексту, а не грецького, що відбилося в прологах до книг Вульгати. Відкрито відкинувши традицію сприйняття перекладу Сімдесяти як дива, Єронім повернувся до тез Листа Аристея, але приписував сімдесяти старцям вже переклад усіх книг, а не лише П'ятикнижжя. Відмовившись від ідеї прямої натхненності перекладу, Єронім здійснив переворот: переказ про абсолютну ідентичність текстів тлумачів передбачав сакралізацію слова як набору літер і звуків. На практиці це не мало сенсу через відмінність варіантів і рукописів Септуагінти. Єронім протиставив цій традиції своє вчення про сенс як окремий від слова зміст, який через це піддається перекладу і вимагає перекладацького мистецтва. Це ж стало і виправданням Септуагінти, яка часто ухилялася від букви єврейського тексту.

За словами В. С. Вевюрка, «крапку в розвитку християнської традиції про Септуагінту поставив… на Заході блж. Августин». Цьому присвячені глави 42-45 XVIII книги «Про Град Божий», в яких Августин звів воєдино всі аспекти традиції, які суперечили один одному:

  1. абсолютна згода перекладачів та їх повна непогрішність — це переказ (але він може виявитися і правдою);
  2. переказ має історичний і провіденціальний сенс, оскільки надає перекладу абсолютного авторитету, приносячи користь наверненим язичникам;
  3. вказується на загальне шанування Септуагінти в церквах Сходу і Заходу, яке не похитнули нові переклади Єроніма;
  4. якщо навіть тлумачі не провіщали, а спілкувалися між собою, то й тоді консиліум 70 старців заслуговує на найвищу довіру;
  5. перекладачі внесли в текст три види змін — коли переклад містить «щось інше» в порівнянні з оригіналом, коли «неоднаковими словами виражений той самий сенс», коли щось опущено або додано;
  6. всі три типи змін були передбачені Богом;
  7. відбувається примирення єврейської традиції та традиції Сімдесяти: і ті, й інші були пророками;
  8. перекладачі є не лише пророками, але і тлумачами ще давніших пророків.

За півстоліття до Августина аналогічні проблеми вирішував представник Антіохійської школи — Іван Золотоустий. Його погляд відрізнявся найбільшою для тієї епохи широтою, бо, активно користуючись єврейською традицією, він вказував, що авторитет Сімдесяти вищий, ніж в юдеїв-перекладачів, які були його сучасниками.

… Сімдесят тлумачів, по справедливості, перед усіма іншими заслуговують на більшу довіру. Ті перекладали після пришестя Христового, залишаючись юдеями; а тому справедливо можна підозрювати, що вони сказали так більше від ворожості, і навмисне затемнили пророцтво. Сімдесят же, які за сто років до пришестя Христового, або навіть більше, зробили цю справу, і до того ж такою великою спільнотою, вільні від будь-якої подібної підозри; вони і за часом, і за чисельністю, і за взаємною згодою, переважно заслуговують на довіру.

— Тлумачення на святого Матвія Євангеліста. Бесіда V, 2

За В. Вевюрком, свобода мислення Івана виражається у двох аспектах: по-перше, він використовує критичну версію переказу про Септуагінту, залишаючи самий мінімум відомостей, достатніх для підтримання авторитету стародавнього перекладу, і, по-друге, готовий враховувати інші версії тексту. Це особливо помітно в його тлумаченнях на Ісаю і Псалом 138 (для якого він вважав за краще користуватися єврейським оригіналом, вважаючи переклад LXX непевним).

Фактично батьки золотого століття патристики виробили критерій, згідно з яким все, що допомагає розумінню Біблії, прийнятне. Сам текст вони розуміли як такий, що йому властива полісемія, а також множина історично сформованих форм, які сприймалися як однаково провіденційні. Межа між каноном і апокрифами проходила по варіативності теми канонічного тексту: автора апокрифа сприймали як самозваного авторитета. Проте в рамках канонічного тексту варіативність знаків, слів і цілих виразів могли навіть вітати.

Відмова від Септуагінти в раввіністському юдаїзмі Редагувати

Великий сувій Ісаї зі знахідок у Кумрані (1Qlsa); його текст приблизно на 1100 років старший, ніж сучасний масоретський. II століття до н. е. (?), Музей Ізраїлю

Зібрання біблійних книг, що стало надбанням Александрійської школи, ще не було каноном у середньовічному значенні цього терміну. Відмінністю його була незавершеність; ранній канон не допускав включення до свого складу нових книг. Тут показовий приклад книги Сираха, перекладач якої у передмові вказує читачеві, що автор — звичайна освічена людина з благочестивого оточення, а не пророк. Проте вже під час створення Септуагінти був суворий відбір джерел для зібрання святих книг, які стали Біблією в сучасному сенсі цього слова. Перший переклад Старого Заповіту віддзеркалює процес поступового становлення канону, який завершився в момент розмежування єврейського середовища на християнське і юдейське в рамках єдиної — біблійної картини світу. Саме тоді виникло питання про межі Божественного слова. Тут яскравими прикладами є раввіністські дискусії II століття про Пісню над піснями та книгу Екклезіястову.

Причини, через які юдаїзм відкинув Септуагінту як ціле і у всіх деталях, викладені у передмові до Штутгартського видання:

  1. Септуагінта стала частиною Біблії християнської церкви, причому християни посилалися й на ті читання, які для юдеїв не мали доказової сили;
  2. в Палестині був встановлений і освячений канон, який відрізняється від олександрійського;
  3. у II столітті в середовищі єврейських екзегетів перемогла лінія Аківи, який надавав значення кожній літері Святого Письма.

Всі ці причини накладалися одна на одну. Відмітною рисою юдаїзму є вчення про дві Тори — усну та письмову, з яких лише усна є єдиним надбанням юдеїв, тоді як письмовою через грецький переклад заволоділи язичники. Усна Тора відрізняється від християнського Святого Передання: в ній допустимі суперечності, про які ще й досі дискутують вчені рабини, також вона має езотеричні боки, відрізняючись від християнської екзегези, доступної будь-якому читачеві (який, проте, необов'язково має право тлумачити). Згідно з уявленнями стародавніх рабинів, тлумачення повинні бути усними і за статусом — їх не слід записувати (Гіттін XL. 2). Усна Тора може і за буквою не збігатись із записаною і навіть виходити далеко за межі простого сенсу. У цьому випадку біблійний текст трактується як літерний та числовий код, в якому кожен знак виймається з контексту і набуває самостійного змісту і значення. Переважання езотеричного знання в середовищі вчених рабинів закріпилось на початку II століття, коли синедріон очолив рабі Аківа бен Йосеф. Саме він був засновником течії, яка прагнула надати значення кожній літері в Торі. В Талмуді (Берешит Шаббат 25а) стверджується, що «Істини, не явлені Мойсею, відкрились Аківі». У трактаті «Баба-Меціа» (Тосефта 2, 29) повідомляється, що учень Аківи — рав Меїр — у середині II століття ввів у викладання в єврейських школах формальне розрізнення між Письмом і Премудрістю, що являла собою більше, ніж просте тлумачення Письма.

Таким чином, поступово Тору починають розуміти як вручену одному лише Ізраїлю «коштовність, якою створений Світ» (Авот III. 14). Іншими словами, Бога починають сприймати як читача власної Тори, а Його творча функція поєднується з єврейською мовою і квадратним письмом[de]. Так і почалася дискредитація грецького перекладу. Завершення цього процесу зафіксував Юстиніан у своїй 146-й новелі De Hebraeis 553 року. У вступі до неї він повідомляє про розбіжності між євреями, одні з яких вважали, що лише іврит можна вживати для читання Святого Письма, інші вважали, що для цього придатна й грецька мова. Новела постановляє, що охочі можуть читати Писання грецькою та «будь-якою мовою, яка поширена в їхній місцевості». Характерно, що в законодавчому тексті повторюється легенда про 72 тлумачі, розміщені в 36 келіях по двоє. Новела рекомендує читати Септуагінту (і альтернативний переклад Акили) як «надійніший і кращий переклад, ніж всі інші». Метою цього законодавчого акту було зупинити витіснення з синагог Східної Римської імперії нормативного грецького перекладу якимось іншим перекладом (усним), на зразок арамейських таргумів. Згідно з В. Вевюрком, з християнізацією Імперії грецька мова стала втрачати позиції в середовищі євреїв у міру зростання їх невдоволення своєю соціально-політичною роллю і наступу держави на права самоврядування. Саме ця обставина визначила відмову від Септуагінти та грецької синагогальной літургії, а потім і повну заборону на використання перекладів Тори взагалі.

Сучасні ізраїльські дослідники також підкреслюють, що створення Септуагінти віддзеркалювало процес еллінізації єгипетської громади, викликаючи побоювання старійшин-Юдеїв, що читання Тори грецькою мовою призведе до відпадіння від єврейської ідентичності як такої. За словами М. Штереншиса, подібні побоювання виявилися правильними — з часом значна частина єгипетських євреїв розчинилася в грецькому суспільстві. Він дотримувався теорії, що єгипетські євреї переклали Септуагінту для власних потреб громади — у зв'язку з тим, що багато із них не володіли івритом.

Антична ревізія Септуагінти. Створення стандартної візантійської версії Редагувати

Дерево зводів і редакцій Старого Заповіту. Септуагінта позначена як LXX. Буквою א (алеф) позначений Синайський кодекс, А — Александрійський кодекс, — Ватиканський кодекс, Q — Codex Marchalianus. Encyclopaedia Biblica, 1899

У перші століття нашої ери в юдео-християнському середовищі створено ще кілька грецьких версій всіх старозавітних книг, відомі імена трьох перекладачі — Акила, Симмах і Феодотіон. У III столітті Ориген здійснив грандіозний текстологічний проект, створивши Гексаплу, в якій опубліковано разом протомасоретський текст, власне Септуагінту і три зазначені версії перекладу. Вони суттєво вплинули на текст LXX. Після Гексапли створено варіант Лукіана, датований IV століттям, на той же час припадає початок оформлення більш-менш стандартизованої візантійської версії. Е. Тов налічував три причини створення ревізій Септуагінти:

  1. розбіжності між Септуагінтою і єврейським текстом;
  2. оскільки Септуагінтою стали користуватися християни, євреї прагнули створювати інші переклади;
  3. віддзеркалення єврейської екзегези того часу.

Переклад Акили Редагувати

Акила з Понту завершив свою працю не пізніше 177 року, оскільки її згадує у своєму трактаті Іреней Ліонський. Сучасні дослідники вважають найбільш ймовірною роботу над перекладом у 130-ті роки. Єпифаній Кіпрський наводив переказ, що Акила був прозелітом, тобто християнином, наверненим з язичників (стверджувалося також, що він був родичем імператора Адріана), але через переслідування одновірцями астрології, якою він займався, перейшов у юдаїзм. Дослідники визнають цей переказ важливим, оскільки він дозволяє пояснити зв'язок Акили й рава Аківи, вплив на нього вавилонської ранньоталмудичної традиції і те, що саме в екзегезі Акили починається використання гематрії, так характерної для раввінізму. Юдейські джерела ототожнюють його з Онкелосом — автором відомого таргума.

Святий Єронім неодноразово згадував і високо оцінював Акилу, оскільки їхні завдання були певною мірою схожими, крім того, підкреслено нелітературний буквальний переклад Акили слугував для Єроніма свого роду підрядником і довідником. Ставлення до перекладу Акили як посібника з єврейської граматики він успадкував від Оригена. Видавець Гексапли Філд описував метод Акили таким чином:

  1. при перекладі кожної лексеми її буквальному сенсу перевага віддається перед будь-яким переносним;
  2. така ж однозначність витримується щодо будь-якої частини мови;
  3. переклад кожного слова єврейського тексту в порядку його появи;
  4. створення дієслівних форм, які ніколи не існували в грецькій мові, від їхніх івритських еквівалентів — іменників (український аналог: «діадемувати» або «костити»);
  5. переклад єврейських двоскладних слів двома грецькими словами у всіх випадках;
  6. передача деяких єврейських слів суголосними грецькими, ігноруючи сенс (мабуть, Акила сприймав єврейську мову як матрицю всіх інших мов).

Г. Теккерей називав ці особливості «варварськими», однак папірологічні свідоцтва та кумранські рукописи показують, що всі зазначені тенденції з'явилися ще в редакціях біблійного тексту початку нашої ери. Так почалися спроби наблизити текст Септуагінти до прийнятого в Палестині єврейського тексту, що завершилося створенням принципово іншої текстологічної традиції й випередило створення масоретського тексту.

Переклад Симмаха Редагувати

Симмах Евіоніт був за походженням самаритянином і належав до жебручої юдео-християнської секти ебіонітів, які поєднували відмову від майна з Законом Мойсеєвим, про що писав Євсевій Кесарійський («Церковна історія[ru]» VI, 17). По виході з самаритянства він прийняв юдаїзм, його ототожнюють з талмудичним Сумхусом, учнем рава Меїра. Згідно з Єронімом, Симмах «перекладав швидше за змістом, ніж за буквою». Його перекладами активно користувався Феодорит Кирський при екзегезі Псалтиря. Основні особливості перекладу Симмаха були такі:

  1. прагнення до зрозумілості цілого, а не передачі окремих слів;
  2. рідкісне вживання гебраїзмів, евфемізація виразів, які можуть збентежити непідготовленого читача;
  3. богословська тенденція — він робив акцент на воскресінні мертвих;
  4. збереження класичної грецької мови і стилю, заміна ідіом (наприклад, «муж крові» на «людина, що заплямувала себе вбивством»);
  5. допущення парафрази замість перекладу.

Прагнення Симмаха до зрозумілості було настільки сильним, що він заміняв біблійні топоніми на зрозумілі середньому грецькомовному читачеві, наприклад, Арарат на Вірменію.

Переклад Симмаха був орієнтований на звичайну грамотну людину, що читає літературною грецькою мовою, без опори на сформовану літургійну та молитовну традицію. Мабуть, це загальна тенденція для юдео-християнського розуміння Біблії, яка була в цьому середовищі джерелом різнобічної інформації, цінність якої підвищувалася в міру зростання виразності її розуміння. Традиція, в якій створено версію Симмаха, істотно вплинула на несторіанство.

Переклад Феодотіона Редагувати

Феодотіон, за традицією, жив у часи Коммода, тобто мав завершити свій переклад раніше за Симмаха. За Єпіфанієм Кіпрським, він спочатку був гностиком — послідовником Маркіона, але потім навернувся в юдаїзм і вивчив єврейську мову (Про ваги, 17). Його стиль перекладу Псалтиря високо оцінював Єронім. Загалом його метод перекладу ближчий до Акили, відповідно, і стиль його простий і громіздкий. Головною особливістю перекладу Феодотіона є вживання великої кількості єврейських слів, переданих грецькими літерами, без перекладу. Передусім, це назви тварин і рослин, топоніми, архітектурні або релігійні терміни. У тексті Септуагінти Ориген виправив Книгу Йова саме за перекладом Феодотіона, звіряючи його з єврейським оригіналом, а Книгу Даниїла, за повідомленням Єроніма, Церква прийняла замість наявного раніше перекладу. Також текстологи XIX століття виявили, що в цілій низці місць новозавітного канону Старий Заповіт цитується саме в перекладі Феодотіона, цей самий переклад використовувався в цитуванні авторитетного ранньохристиянського тексту — «Пастиря» Герми.

Гексапла Редагувати

Залишки тексту Гексаплы (Псалми в перекладі Акили) зі знахідок у Каїрській генизі. Колекція Тейлора — Шехтера, Бібліотека Кембриджського університету

Грандіозний звід біблійних текстів Ориген створив під час свого перебування в Палестині, а далі його перенесли в Кесарійську бібліотеку[ru]. Ориген розташував шість версій відомих йому старозавітних текстів (звідси назва — «вшестерена», дав.-гр. Ἑξαπλᾶ) паралельними стовпцями в такому порядку:

  1. єврейський текст консонантним письмом (без оголосовувань, як було заведено в античності);
  2. грецька транскрипція оголосовування першого;
  3. переклад Акили;
  4. переклад Симмаха;
  5. Септуагінта;
  6. переклад Феодотіона.

Порядок, мабуть, визначався ступенем зв'язку з єврейським текстом, а Феодотіон сприймався як редактор Септуагінти. Причинами складання Гексапли зазвичай називають прагнення виправити Септуагінту за єврейським текстом, щоб позбавити юдеїв аргументу «зіпсованості Письма». Ориген вносив правки в текст Септуагінти, додаючи пропущені слова і фрази з єврейського тексту, позначаючи їх спеціальними знаками, розробленими Аристархом Самофракійським, — астериском і обелюсом. Інші переклади слугували йому посібником для розуміння основного тексту і як свідчення розуміння оригіналу. З коментаря Оригена до Євангелія від Матвія (XV, 14) видно, що він не прагнув просто виправляти грецький текст за єврейським, а свідомо шукав варіанти, визнані всіма свідками тексту. Додаткові читання Септуагінти він не усував, а лише позначав для читача, який сам мав вирішувати, приймати їх чи ні.

«Проблема Гексапли» виникла через те, що Септуагінту після III століття стали переписувати переважно з редакції Оригена, автоматично вносячи його доповнення, але не відтворюючи критичного апарату, який загинув майже повністю. Учні та колеги Оригена — Памфил і Євсевій — ретельно переписали п'яту колонку Гексапл, цей текст мав широкий вжиток у IV столітті. Повним примірником Гексапл користувався ще Єронім; вважають, що оригінал загинув під час взяття арабами Кесарії Палестинської в 653 році. Мабуть, жодної повної копії Гексапли ніколи не було зроблено через колосальний обсяг праці: за оцінкою Г. Свита, якщо він мав форму кодексу, то складався не менш як із 3250 пергаментних аркушів, тобто близько 6500 сторінок тексту, і це за умови, що були переписані тільки 22 канонічні книги. Г. Світ проводив аналогії з Ватиканським кодексом, на сторінках якого текст був записаний в три колонки, даючи шість колонок на розвороті.

На думку Г. Теккерея, усунення гексапларних інтерполяцій є найважливішим завданням текстології Септуагінти. Сучасна наука вважає це завдання вкрай важким. Єдиним надійним методом є внутрішнє дослідження тексту: Ориген додавав у грецький текст все, що відрізняло від нього єврейський текст. Таким чином, можна виділити місця, коли Септуагінта розходиться з єврейським текстом змістовно, а не лише екзегетично. Доведені сліди редакції Оригена також надійно свідчать, що Старий Заповіт не піддався християнським інтерполяціям — сам він ще жив у часи гонінь, коли виправлення було практично неможливим, і сам же заклав основи біблійної текстології, яка зробила систематичне внесення інтерполяцій неможливим.

Створення стандартного візантійського тексту Септуагінти Редагувати

Єронім Стридонський писав, що йому відомі три основні редакції грецького тексту Септуагінти, які породжували неузгодженість старолатинських перекладів. Крім Оригенової Гексапли, він згадував редакцію Ісихія Александрійського (нині вважають, що від неї походить текст Ватиканського кодексу) і преподобномученика Лукіана, засновника Антіохійської школи. Про останнього у візантійському словнику Суди (Λ 685, 10-15) сказано, що він очистив біблійні книги від виправлень «людей лукавих, близьких еллінізму». Г. Світ вважав, що він звіряв грецький текст з єврейським, але це був не той варіант, з якого виник сучасний масоретський текст. Трапляються також думки, що основою праці Лукіана був автентичний грецький варіант Біблії. На основі редакції Лукіана створено стандартний Константинопольський текст, який і став основою готського[ru], церковнослов'янського[ru] та старосирійського[ru] біблійних перекладів, на цей самий прототип спиралися й деякі старолатинські перекладачі.

У порівнянні з іншими варіантами Септуагінти, текстові Лукіана властиві такі ознаки:

  1. заповнення пропущених місць;
  2. подвійні читання різним чином перекладених фраз;
  3. заміна займенників власними іменами;
  4. короткі контекстуальні додавання;
  5. переклад замість транслітерації;
  6. заміна елліністичних мовних форм аттичними.

Втім, єдиним текстом Константинопольський варіант так і не став до кінця Середніх віків. У цьому плані показовим є цитування перекладу Акили Костянтином Філософом[en], а також використання перекладів Акили й Симмаха в полеміці навколо слов'янського перекладу Письма Чорноризцем Храбрим. Проте вже новгородський архієпископ Геннадій у своєму посланні 1489 року називає Акилу, Симмаха і Феодотіона винуватцями єретичного спотворення Святого Письма; інвективи, як і наведені там само відомості з Листа Аристея, запозичені з передмови Микити Іраклійського до тлумачень на Псалтир.

І. Вевюрко так резюмував процес створення Константинопольської редакції:

Створена єврейською книжністю дораввіністичного періоду, Септуагінта згодом зазнала всього того, на що приречений рукописний текст, який перебуває у вільному обігу. Потім, внаслідок редакторської діяльності християнських вчених перших століть, частково аналогічній роботі масоретів над єврейськими рукописами, її текст зведено до одноманітного настільки, наскільки дозволяли можливості тогочасної науки. При цьому, на відміну від масоретів, ці редактори не прагнули до максимальної уніфікації на рівні букви , залишаючи текст пов'язаним з давньою усною екзегетичною традицією множинними нитками варіативних читань.

Мова Септуагінти Редагувати

В. Вевюрко зазначав: «Головною особливістю мови Септуагінти, яка надійно відрізняє її від мови літературної грецької койне будь-якої епохи, є те, що в цілій низці випадків її граматичний лад можна пояснити лише з єврейського тексту, і це системна, а не спорадична ознака».

Септуагінта вперше демонструє феномен так званої біблійної мови" або «біблійного стилю», тобто мови, яка на тлі літературної та розмовної норми своєї епохи вирізняється систематичною своєрідністю. Освічений читач її сприймає як неправильну і темну або особливу, священну мову. Характерно, що дослідження численних рукописних версій і зводів показує логіку розвитку цієї мови й стилю — від вільного пошуку норм перекладу на ранньому етапі до закріплення набору ідіоматичних фігур і структур, які буквально відтворюють оригінал. Однак свобода дій ранніх перекладачів була заздалегідь обмежена копіюванням деяких оригінальних форм, які стали основою для всіх наступних перекладів. Насамперед, це вступні звороти з союзом «і» на початку кожної фрази в оповідних фрагментах біблійної прози.

Навмисність мовної своєрідності у перекладачів і редакторів Септуагінти залишається дискусійним питанням. Ще на початку Нового часу існувала концепція особливої «біблійної мови», яка, однак, була відкинута у XVIII столітті, але знову запанувала на початку XX століття. Завдяки папірологічним знахідкам виявилося, що мова Септуагінти й наступного за нею Нового Заповіту досить наближена до, хоча і не тотожна розмовній грецькій мові епохи еллінізму — койне (дав.-гр. κοινὴ διάλεκτος), тому в практиці біблійних філологів ці поняття вважаються синонімами. Багато оборотів і стильових прийомів, які вважалися гебраїзмами, виявилися при глибшому дослідженні грецькими архаїзмами, «реанімованими для перекладу Письма. Наприклад, вживання абсолютного інфінітива: в Бут 2:16 дав.-гр. βρώσει φάγῃ („снѣ́дію снѣ́си“ церковнослов'янського перекладу) і Ав 3:9 дав.-гр. ἐντείνων ἐντενεῖς („наляцáя налячéши“), є для Септуагінти найбільш характерним; церковнослов'янський переклад точно відтворює ті самі конструкції. Обидві ці конструкції представлені в грецьких текстах, які не зазнали семітського впливу, — у Платона і Геродота. Якщо у класичних письменників такі конструкції були залишковими, то в Септуагінті вони численні й відповідають загальній тенденції архаїзації стилю і відходу від складного синтаксису до спрощеного мовлення, яка при цьому вирізняється урочистістю.

Ідіоматичні вирази єврейської мови передаються в грецькому тексті Септуагінти не узгоджено, причому не лише в різних книгах, але й в рамках однієї книги. Характерним стилістичним прийомом є використання постпозитивного займенника в Пісні над піснями. Цей стилістичний прийом, характерний для івриту та арамейської мови, перейшов в їдиш і розмовну мову російськомовної діаспори. Однак завдяки біблійним переказам, постпозитивний займенник зберігся і в літературній російській мові, хоча й у менш частому вживанні („ступай себе с миром“ тощо).

Септуагінта і масоретська Біблія Редагувати

Єврейський оригінал грецької Біблії відрізнявся від того тексту, який згодом утвердився в єврейській традиції як канонічний. У раввіністичному середовищі Септуагінту можна розглядати як найбільш ранній зі збережених мідрашів (визначення Шаула Лібермана[en]). Однак Септуагінта відрізняється від арамейських таргумів, які роз'яснювали як зміст, так і дослівний сенс тексту за допомогою богословських понять свого часу. Мідраші були раввіністським тлумаченням. Проте головне призначення Септуагінти — літургійне і легіслативне, тому так звані „вставки“, які є в її тексті й відсутні в масоретському, є відбиттям давнього оригіналу. Проблема полягає також у тому, що книги Старого Заповіту пережили складну історію редагування, з'єднання різних традицій і переказів. Зокрема, передбачають, що в оточенні пророка Єремії у свій час існувало дві редакції його пророцтв — коротка, покладена в основу Септуагінти, і розлога, яку використано в масоретському тексті. За Михайлом Селезньович[ru], „якщо ця гіпотеза правильна, тоді втрачає сенс дискусія про автентичність та переваги одного з текстів“. Приблизно така ж картина спостерігається з другою половиною книги Вихід, яка сильно розходиться в масоретській версії та LXX. Мабуть, ці розбіжності також припадають на епоху редагування тексту.

Мойсей одержує одкровення на горі Синай на очах старійшин Ізраїлевих. Мозаїка церкви Святого Віталія, Равенна, VI ст.

Найбільш істотні відмінності виходили в процесі перекладу єврейського оригіналу на грецьку мову, що пояснюється і мовними і культурними особливостями. Значення грецьких слів не завжди збігалися з відтінками сенсів єврейських, а жорсткіший синтаксис івриту неможливо передати засобами грецької мови. Філологи, які вивчали кумранські тексти, виявили, що перекладачі добре знали й розуміли мову оригіналу і оперували стародавніми значеннями слів, які були забуті в подальшій масоретській традиції і їх відновила гебраїстика тільки в XX столітті. Оскільки оригінальний текст записувався консонантним письмом, вокалізацію заучували напам'ять. Процес перекладу, мабуть, включав щонайменше три операції: рецитація єврейського тексту, переклад на грецьку мову з голосу, запис грецького перекладу з голосу. Організація праці перекладачів добре узгоджується з легендою про тлумачів, поміщених у келії, й приставлених до них секретарів.

Траплялося і свідоме правлення, оскільки перекладачі вважали себе одночасно і редакторами, і прагнули, подібно до авторів таргумів, зробити текст зрозумілішим і певнішим. Траплялась і теологічна інтерпретація, коли перекладач відновлював істинний, в його розумінні, сенс тексту. У науковій літературі найчастіше наводиться приклад з 2 М 24:10. У єврейському тексті книги Вихід старійшини Ізраїлю, які зійшли на гору Синай слідом за Мойсеєм, „бачили Бога Ізраїлевого“ (дав-євр. וַיִּרְאוּ אֵת אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל‎), тоді як в грецькому тексті вони „бачили місце, де стояв Бог Ізраїлів“ (дав.-гр. καὶ εἶδον τὸν τόπον οὗ εἱστήκει ἐκεῖ ὁ θεὸς τοῦ Ἰσραήλ). За контекстом це не проста заміна, оскільки вона погоджена з наступною частиною фрази — „і під ногами Його (дав.-гр. ὑπὸ τοὺς πόδας αὐτοῦ) ніби зроблене з сапфірової плити, і немов саме небо, ясне“. Тобто в масоретському варіанті старійшини бачили самого Бога Ізраїлевого, а в Септуагінті — лише Його місце і ознаку Його присутності: щось, подібне до неба, яке спустилося на землю (хоча це вони бачили і згідно з масоретським варіантом). Є версія, що узгодження відбулося на основі тексту псалмів (Пс 131:7) дав.-гр. προσκυνήσομεν εἰς τὸν τόπον οὗ ἔστησαν οἱ πόδες αὐτοῦ , дослівно: „вклонімося місцю, де стояли ноги Його“. У контексті псалма йде прославлення Єрусалима як „земного неба“, яке ні в чому не поступається Синаю. Подібні екзегетичні прийоми нерегулярно зустрічаються в Септуагінті, а в масоретському П'ятикнижжі спостерігаються частіше.

Перекладачі Септуагінти були релігійними євреями, для яких дотримання Тори вже було чимось само собою зрозумілим. З цього погляду редагувалися багато місць Письма. Наприклад, у Повторенні закону (5 М 16:22) заборонено споруджувати „стели“ як язичницький звичай, але у Виході (2 М 24:4) Мойсей спорудив жертовника під горою і 12 стел за числом колін Ізраїлевих. У грецькому тексті перекладачі виправили стели на „камені“. Строгість ритуалу призвела навіть до корекції дій Бога: створивши світ, Він завершив на день сьомий свою роботу, над якою трудився» (1 М 2:2). Це в очах елліністичних екзегетів могло означати, що Бог порушував суботу, тому в Септуагінті (а також в Самаритянському П'ятикнижжі) текст виправлений: Бог завершує роботу «на день шостий». Оскільки в епоху еллінізму змінилися уявлення про людину і характер релігійного почуття, редакторська робота йшла і в цьому напрямку. Наприклад, замість «радості» (2 М 18:9, Лев 9:23-24) з'являється «подив» (дав.-гр. Ἔξτασις). За підрахунками Г. Бертрама, це слово — одне з найхарактерніших для Септуагінти, вживаючись у тексті 89 разів. Воно відповідає при цьому 30 різним єврейським словам.

Тема філософської зацікавленості тлумачів була популярною в літературі XIX століття, однак у наш час це питання визнають далеким від вирішення. Філософську підготовку перекладачів Септуагінти розглядають у літературі прямо протилежним чином — від передачі в перекладі книги Буття платонічних ідей до повного заперечення знайомства тлумачів з грецькою філософією. На думку І. Вевюрко: «…текст Септуагінти в багатьох випадках підлягає філософському аналізу, містячи в собі перекладацьке осмислення цілої низки філософськи значущих положень біблійної думки. Однак кожен такий випадок потрібно розглядати окремо, а загалом якусь тенденцію — ідеалізації, спіритуалізації і т. д. — в інтерпретативних шарах цього давнього перекладу виявити не вдається».

Рукописна передача тексту Септуагінти та друковані видання Редагувати

1863 року Пауль де Лагард[de] запропонував методи реконструкції автентичного тексту LXX. У загальних рисах їх використовують і сучасні дослідники. Текстологам істотний такий висновок де Лагарда: всі збережені кодекси LXX еклектичні за походженням, тому реконструкція найдавнішого шару також буде еклектичною. На думку Михайла Селезньова[ru]:

…починаючи з глибокої давнини Септуагінта постійно редагується, звіряється з єврейським текстом, підпадає під вплив пізніших перекладів Старого Заповіту з єврейської на грецьку (переклади Акили, Симмаха, Феодотіона, які з'являються на початку нашої ери). Тому розбіжності різних рукописів Септуагінти між собою чи не численніші, ніж розбіжності між Септуагінтою і масоретським текстом. А завдання відтворення протографа Септуагінти — настільки ж складна, як завдання відтворення єврейського протографа.
Стабілізація тексту Септуагінти спостерігається лише з появою друкованих видань. Характерно, що друковані видання грецького Старого Заповіту, що їх використовує грецька Православна Церква, дуже сильно відрізняються від тексту наукових, критичних видань Септуагінти. Видання грецької Церкви спираються на пізньосередньовічні рукописи. Критичні видання прагнуть відновити текст епохи еллінізму.

Рукописна передача Редагувати

Фрагмент грецького тексту одного з малих пророків на папірусі. Стрілка вказує на тетраграматон, виконаний єврейським письмом. Знахідка з Нахал-Хевер (8HevXII gr), між 50-м роком до н. е. і 50 роком н. е.

Перший зведений каталог рукописів Септуагінти опублікували 1827 року англійські священики Роберт Голмс і Джеймс Парсонс; їм було відомо 311 кодексів, найдавніші з яких були позначені римськими цифрами I—XIII. Вже до кінця XIX століття це число сильно зросло, внаслідок як папірологічних знахідок, так і відкриття Синайського кодексу та деяких інших документів. Переважна більшість цих рукописів — фрагментарні, лише лічені одиниці включають весь грецький Старий Заповіт. За даними Геттінгенсьї Академії наук, станом на 2015 рік відомо близько 2000 рукописів Септуагінти, які припадають на період II століття до н. е. — XVI століття.

Кількість папірусних свідоцтв постійно зростає. Якщо в «Каталозі» ван Хельста, виданому в 1976 році, згадані 323 папіруси, то до кінця XX століття опубліковано ще 40 нових папірусних знахідок. Стародавність папірусів не обов'язково передбачає їх текстологічну перевагу над пізнішими рукописами на пергаменті, в яких часто зберігаються стародавні читання, зіпсовані або виправлені у папірусних фрагментах, що дійшли до нас.

Для підготовки критичних видань Септуагінти особливе значення мають такі рукописи:

  • Ватиканський кодекс (IV століття). Сходить до догексапларного тексту. Можливо, походить з Александрії, до Італії потрапив з Константинополя. Містить лакуни в книгах Буття і в Псалтирі (немає Пс. 105:27 — 137:6). Ватиканський кодекс лежить в основі кількох пізніших видань грецького тексту: Сикстинського (1587), оксфордського Г. Світа (1895) і кембриджського (1940).
Колонка тексту Синайського кодексу з текстом Пс 48:12-17. Британська бібліотека
  • Синайський кодекс (IV століття). Походить, ймовірно, з Александрії. Численні лакуни (наприклад, відсутнє майже все П'ятикнижжя). Текстологічно Синайський кодекс близький до ватиканської редакції (за винятком книги Товита). Оскільки вже в давнину рукопис виправили за Гексаплою, цінність його для відновлення догексапларного тексту Септуагінти мінімальна; до того ж, значну частину Старого Заповіту втрачено. Його виявив Костянтин Тішендорф у Монастирі святої Катерини на Синаї в 1844 році.
  • Александрійський кодекс (V століття). Походить з Александрії або Константинополя (його привезли в Александрію між 1308 і 1316 роками). Містить майже весь біблійний текст за винятком деяких віршів із Буття, двох розділів Першої книги Самуїла і Псалма 49. Редакція еклектична: у перших пророчих книгах відзначаються сліди оригенівськой рецензії, а в Псалтирі і книзі Йова — лукіанівської. Характеризується численними доповненнями і гармонізацією читань.
  • Кодекс Єфрема (V століття). Палімпсест на 209 аркушах, зі Старого Завіту збереглися лише 45 листів. Публікація цього кодексу 1845 року принесла репутацію Тішендорфу.
  • Коттонівський Генезис[ru] (VI століття). Багато ілюстрований рукопис, ймовірно, єгипетського походження. До 1857 року вважався найдавнішим кодексом Септуагінти. Сильно пошкоджений пожежею 1731 року, фрагменти опублікував Тішендорф.

Анатолій Алєксєєв[ru] зазначає, що все це — «дуже дорогі рукописи, які призначалися не для церковно-літургійного застосування, а для бібліотек. Не виключено, що своїм існуванням вони зобов'язані відомому дорученню імператора Костянтина про виготовлення 50 кодексів Біблії, з яким він звернувся до знаменитого церковного вченого Євсевія Памфіла… Видається, що створення повних кодексів Біблії в ту епоху могло відбивати секуляризоване або язичницьке ставлення до Св. Письма як до свого роду юридичного кодексу поза конкретними умовами церковно-літургійного застосування текстів».

Друковані видання Редагувати

Першовидання за рукописами Редагувати

Вперше друкований текст Септуагінти з'явився на світ у Мілані в 1481 році, це був Міланський Псалтир, опублікований Франческо Буонкорсо (Бонакурсіус). Також псалтир надрукував Мануцій Альд у Венеції раніше 1498 року. Однак повні видання грецького тексту з'явилися дещо пізніше.

  • Комплютенська Поліглотта — перше багатомовне видання повного тексту Біблії та водночас перше друковане видання грецького Старого Заповіту (третя колонка тексту після Танаха — з таргумом Онкелоса — і Вульгати) — з підрядковим латинським перекладом. Зроблено в Іспанії з ініціативи кардинала Хіменеса де Сіснероса в 1514—1517 роках у шести томах, надруковано лише 1522 року, тобто вже після венеціанського видання друкарні Альда. Це сталося через те, що Еразм Ротердамський 1516 року дістав виключне чотирирічне право на друкування Textus Receptus від імператора Максиміліана і Папи Лева Х. Грецький шрифт змодельовано за рукописами XI—XII століть; він недосконалий: відсутні знаки густого і тонкого придиху, наголоси розставлені непослідовно, причому ударні склади позначені простим апексом, який нагадує гострий наголос. Навпроти кожної грецької фрази згідно з текстом Вульгати стоїть латинська буква, що допомагає тим читачам, які слабко володіють грецькою мовою, орієнтуватися в тексті. Текст Септуагінти в поліглотті базувався на рукописах з Ватиканської бібліотеки, дві з яких збереглися до наших днів (грецькі Ватиканські кодекси 330 і 346). Грецький текст Комплютенської поліглотти відтворювався в Антверпенській (1568—1572) і Паризькій поліглоттах (1645), а також Женевському (1586, 1599, 1616) і Гамбурзькому виданнях (1596).
Розгортка Альдинського видання повної грецької Біблії, Венеція, 1518. Бібліотека Лауренціана
  • Альдинське видання в трьох томах грецької Біблії повністю (Венеція, 1518) здійснив Андреа Азолано (тесть Альда Мануція). Воно ґрунтується на рукописах з бібліотеки св. Марка; його текстологічна основа вужча, ніж у Комплютенського. Текст неодноразово відтворювався, зокрема в Базелі («Біблія Меланхтона» 1545, 1550, 1582), Страсбургу (1526) та ін.
  • Сикстинське видання Старого Заповіту (Рим, 1587), яке здійснив ватиканський бібліотекар кардинал Антоніо Карафа[ru] з санкції Папи Сікста V. Грецький текст займає 783 сторінки з 810, йому передує посвята кардинала Карафи, папське послання та передмова до читача, з якої можна дізнатися про історію грецького тексту. За основу видання взято Ватиканський кодекс, лакуни якого поповнювались за іншими рукописами з Апостольської бібліотеки, бібліотеки св. Марка і Лауренціана. Текстологи використовували Сикстинське видання аж до середини XIX століття і його неодноразово перевидавали, зокрема ван Есс (1824) і Костянтин Тішендорф (сім видань 1855—1887 років, два з них під редакцією Е. Нестле). Чотири видання на основі Сикстинського випустив відомий бібліст Генрі Барклай Світ[en] (1887, 1895, 1901, 1909 роках).
  • Видання Ґрабе (Лондон, 1707—1720) — Септуагінта в чотирьох томах, яку розпочав Йоганн Ернест Ґрабе[ru] і завершили після його смерті в 1711 році колеги. Видання здійснено на основі Александрійського кодексу та деяких інших рукописів, що перебувають в Англії. Подібно до Сикстинського видання, основою був єдиний кодекс, текстологічна робота йшла за зразком Оригена: слова і фрази, які відсутні в масоретському тексті, позначалися астерисками, обелюси ставилися навпроти фраз і параграфів, які, як здавалося досліднику, були запозичені з інших перекладів (Акили, Симмаха і Феодотіона). Це видання відтворено в 1730-х роках у Німеччині, а 1821 року покладено в основу Грецької Біблії, виданої в Москві за наказом Святійшого Синоду.

Ці чотири видання Г. Світ називав «великими» і такими, що складають основу текстологічної роботи над Септуагінтою: кожне з них базувалося на одному зі стародавніх манускриптів гарної збереженості. За словами Анатолія Алексєєва, «всі видавці стародавніх авторів і текстів первісної епохи друкарства підходили до справи так само, як переписувачі текстів. Вони змінювали й покращували тексти, що виходили друком, у досить широких межах, користуючись необмеженими можливостями кон'єктуральної критики. Тому всі початкові видання (editio princeps) потрібно розглядати в тій самій низці джерел тексту, що й рукописи».

Подальша видавнича робота, яку проводили переважно протестантські вчені, йшла в напрямку критичного тексту з науковим апаратом. Першим прикладом такої роботи є

  • Оксфордська Септуагінта — п'ятитомний грецький Старий Заповіт, який опублікували Голмс і Парсонс у 1798—1827 роках. В основу його покладено Сикстинське видання, доповнене потужним критичним апаратом. У додатку до п'ятого тому опубліковано список грецьких рукописів Септуагінти, відомих редакторів. Голмс і Парсонс, крім 311 грецьких рукописів (з яких 20 — унціальні), використовували старолатинські свідоцтва за виданням Сабатьє (Реймс, 1743), а також коптську, церковнослов'янську, арабську, вірменську і грузинську версії. Попри всю фундаментальність, метод Голмса і Парсонса викликав критику П. де Лагарда: колації рукописів робили різні люди без строгої уніфікації процедури, тому неможливо бути певним, що те чи інше джерело в критичному апараті представлене в повному обсязі і так само, як інші.

Московське видання 1821 року — офіційний текст Грецької церкви Редагувати

Московське видання повної грецької Біблії 1821 року (грец. Τα Βιβλια, εν Μοσχα, ετει 1821) задумали грецькі патріоти, передусім — брати Зосима, які забезпечили фінансовий бік задуму. Кошти надходили за передплатою і з самої Греції, де готувалося повстання, духовною опорою якого мало стати Святе Письмо. Видання йшло в Московській синодальній друкарні й розпочалось близько 1818 року. Крім політичних аспектів, був і ідеологічний: 1818 року Британське біблійне товариство почало переклад Біблії на новогрецьку мову. Керівництво здійснював протопресвітер Успенського собору Яків Дмитрієв, співробітник Російського біблійного товариства, знавець єврейської та старогрецької мов. Зважаючи на його похилий вік безпосередньо над виданням працювали священик Троїцької церкви Володимир Цвєтков і законовчитель університетського пансіону Олексій Терентьєв. За основу Старого Заповіту взято лондонське видання Ґрабе, однак редакторські поправки іноді публікувалися механічно, можливо, їх приймали за справжнє читання Александрійського кодексу. Внесено деякі поправки по масоретського тексту, але абсолютно безсистемно. Майже весь тираж Московського видання 1821 року (5000 примірників) розіслано в Стамбул і Афіни, де він став зразком для місцевих передруків. Ухвалою Елладського Синоду московське видання передруковано в Афінах без змін і воно стало офіційним текстом Грецької церкви. Британське біблійне товариство, готуючи нове видання грецької Біблії 1859 року, змушене було ґрунтуватися на Московському виданні, як такому, набув канонічного статусу Грецької церкви. Зважаючи на текстологічну еклектику грецькі церковні видання Септуагінти не мають самостійного наукового значення.

Наукові філологічні видання Редагувати

Костянтин Тішендорф, відомий своїми філологічними виданнями Нового Заповіту, здійснив також друкування грецького тексту Старого Заповіту. Його видання виходило чотири рази в період 1850—1869 років, основою було Сикстинське видання, яке забезпечувалося апаратом різночитань з чотирьох найдавніших унціальних рукописів, включаючи відкритий Тішендорфом Синайський кодекс. Його роботу 1887 року продовжив Еберхард Нестле.

У XX столітті найбільш філологічно ґрунтовні видання Септуагінти здійснив учень де Лагарда Альфред Ральфс[de], який працював в Геттінгені. Його «Дослідження з Септуагінти» (Septuaginta-Studien) з'явились на світ у трьох томах у 1904—1918 роках. З його ім'ям також пов'язане поширене критичне видання 1935 року — Штутгартське видання. З виправленнями воно виходило в 1979 і 2006 роках в одному томі кишенькового формату, причому останнє переглянуте видання налічувало понад 1000 поправок у порівнянні з першим. Анатолій Алекєєв, однак, писав, що Штутгартське видання зручне як підручник і навчальний посібник, але науковому його використанню перешкоджає той факт, що «реальний текст Септуагінти, як він представлений в рукописних джерелах, схильний до набагато більшого діапазону текстових коливань». Від 1931 року в Геттінгені випускається 20-томна «Велика Геттінгенська Септуагінта» (Septuaginta. Vetus Testamentum Graecum Auctoritate Academiae Scientiarum Gottingensis editum), але вона досі не завершена.

У 1906—1940 роках в Кембриджі під назвою The Old Testament in Greek вийшло 8 томів так званої Кембриджської Септуагінти під редакцією А. Брука, Н. Мак-Ліна і Г. Теккерея. Видання включало книги від Буття до Товита включно. В основу видання покладено Ватиканський кодекс з елементами реконструкції.

У серії Monumenta musicae Byzantinae в 1939—1981 роках вийшло критичне видання грецького профітологія Lectionaria. Vol. I: Prophetologium / Ed. С. Hoeg et S. Lake. — Hauniae, 1939—1970; Pars 2. Lectiones anni immobilis / Ed. G. Engberg. — Hauniae, 1980—1981. Видавці — зокрема Сільва Лейк — припускали реконструкцію «стандартного» тексту, виконану на основі 80 рукописів, критичний апарат включав лише суттєві, на думку редакторів, варіанти. У тій самій серії мала відбутись публікація новозавітних лекціонарних[en], але її не здійснено.

Значення Септуагінти Редагувати

Наукове вивчення Септуагінти розпочалося в епоху Відродження, до грецького тексту Старого Заповіту зверталися Лоренцо Валла, Поджо Браччоліні, Азарія де Россі[en] та Еразм Ротердамський. Загалом дослідження грецького біблійного тексту в Європі довгий час обмежувалося апріорним припущенням, що єврейський оригінал в релігійному та лінгвістичному сенсі кращий за переклад. Перше зіставлення юдейського тексту і LXX зробив у 1506 році Йоганн Райхлін у трактаті De rudimentis linguae Hebraicae. У зв'язку з бурхливим поширенням протестантизму, у XVII столітті почалася дискусія про ступінь пошкодженості грецького та єврейського тексту, ініційована католицькою церквою. Її розпочав 1650 року Луіс Капела, який опублікував трактат Critica Sacra, спрямований проти Йоганна[ru] і Якоба Буксторфів. Ця дискусія тривала аж до кінця XIX століття, її учасники, зокрема вчені-текстологи — з різних причин ставали на бік Септуагінти або масоретської традиції.

В Російській імперії питання про істинність тексту Письма мало багато аспектів, зокрема і політичних. У 1856—1857 роках з ініціативи обер-прокурора Св. Синоду організовано «синодальне міркування[ru]» — обмін думками між митрополитом Київським Філаретом (Амфітеатровим) і митрополитом Московським Філаретом (Дроздовим). Перший виступав проти перекладу Біблії на сучасну російську мову і посилався на Септуагінту, переклад якої був влаштований Богом як засіб збереження справжніх старозавітних Писань. Однак рішення про переклад було ухвалено, і слід було розв'язати питання, який з текстів прийняти за оригінальний. За основу Синодального перекладу взяли масоретський текст, що було заслугою Філарета Московського. У ході дискусії звучали й інші думки, наприклад, обер-прокурор Синоду Микола Протасов[ru] наполягав на канонізації слов'янської Біблії, за аналогією зі статусом Вульгати. Гебраїст В. А. Левінсон пропонував для перекладу П'ятикнижжя взяти за основу самаритянський варіант, а професор Данило Хвольсон[ru] рішуче відстоював непохитність масоретського тексту, ґрунтуючись на караїмських пам'ятках Криму, які фальсифікував Авраам Фіркович. Прийняття масоретського тексту викликало заперечення свт. Феофана Самітника та Павла Юнгерова[ru], який зробив переклад Септуагінти на противагу Синодальному[ru]. Результатом міркування стало рішення про те, щоб за основу Синодального перекладу взяти масоретський текст, а також видати « охоронні правила».

Дослідники XX століття визнали безглуздість оцінок версій Біблії поза контексту традиції і визнали, що канон, який був у вжитку до початку нашої ери, був нестабільним. Сучасна наука розглядає Септуагінту з трьох позицій:

  1. Значення для історії християнства. Септуагінта є першою Біблією Церкви, яка була наділена канонічним статусом і була нормативним текстом Одкровення для ранньохристиянських богословів. Появу текстів Нового Заповіту також потрібно розглядати з урахуванням мовного середовища, богословського і богослужбового читання Септуагінти.
  2. Значення для історії юдаїзму. Руйнування Другого Храму в 70 році викликало розрив між традицією і пізнішою релігійною практикою. Внаслідок руйнування традиції та апеляції християнства Септуагінту поступово відкинули. Тільки після кумранських відкриттів Септуагінту стали сприймати як найдавніше свідоцтво єврейської традиції і джерело відомостей для текстологічної роботи зі Старим Заповітом. Проте такий підхід не є загальновизнаним.
  3. Значення для історії світової культури. Септуагінту можна розглядати як перший художній переклад, виконаний в античності. Еріх Ауербах так писав про Біблію:
Наскільки більш розрізненими, відокремленими у своєму розташуванні по горизонталі стоять ці оповідання, цілі групи оповідань, в порівнянні з «Іліадою» та «Одіссеєю», настільки міцніший їх зв'язок по вертикалі, — який поєднує їх під одним знаком. У Гомера такий зв'язок відсутній. У кожній значній фігурі Старого Заповіту, від Адама до пророків, втілений момент цього вертикального зв'язку.

На християнському Сході Септуагінта справила колосальний вплив на літургіку і пов'язаний з нею «синтез мистецтв» (визначення Павла Флоренського); вплив Септуагінти на Захід виявився більш опосередкованим — через латинський Псалтир і традицію Діонісія[ru].

Див. також Редагувати

Коментарі Редагувати

  1. Також називається дав.-гр. Τωβείτ або дав.-гр. Τωβίθ у деяких джерелах.
  2. У грецькій Біблії винесена в додаток. Не входить у слов'яно-руську Біблію та католицькі видання Біблії
  3. У християнстві Оди не входять до складу Біблії окремою книгою. Молитва Манасії в слов'яно-руській Біблії міститься в кінці 2-ї книги Параліпоменон (2 Хр. 36:24), у Вульгаті містилась у додатку, але відсутня в в Новій Вульгаті
  4. У християнстві не входять до складу Біблії, але були присутні в деяких списках Септуагінти. Див.: Electronic Edition of NETS (англ.). New English Translation of the Septuagint. Процитовано 3 липня 2015. 
  5. Барайта (арам. בְּרַיְיתָא‎ — «зовнішній») — галахічне положення або Агада, невключені в Мішну, кодифіковану Єхудою ха-Насі.
  6. У масоретській традиції уніфікації досягнуто через знищення всіх рукописів, що містять різночитання. У Талмуді містяться заборони писареві накреслити хоча б одну букву по пам'яті, без зразка, і заборона володіти рукописами, які не пройшли коректуру.
  7. У своїй Vita Constantini Євсевій повідомляє, що 331 року імператор Костянтин наказав виготовити 50 списків Біблії, необхідних для правлення служби в заново відбудованих церквах; можливо, вони мали стати еталонними примірниками для копіювання в кожному з діоцезів імперії. Припускають, що з цих 50 примірників збереглося два — Ватиканський і Синайський кодекси.
  8. Новий Заповіт в Альдинському виданні друкувався за Textus Receptus, який випустив Еразм Роттердамський 1516 року; при цьому відтворено навіть типографські помилки, зокрема виправлені в списку одруківок.

Примітки Редагувати

  1. Anssi Voitila, Jutta Jokiranta. Scripture in Transition: Essays on Septuagint, Hebrew Bible, and Dead Sea Scrolls in Honour of Raija Sollamo. — BRILL, 2008. — P. 302
  2. Юнгеров, 2003, с. 49.
  3. La Sor, 1956, с. 224.
  4. Вевюрко, 2013, с. 83.
  5. Алексеев, 2007, с. 225.
  6. Swete, 1900, с. 218.
  7. Вевюрко, 2013, с. 86—87.
  8. Вевюрко, 2013, с. 88—89.
  9. academic-bible.com // Septauginth (LXX)
  10. Д. Г. Добыкин. Лекции по введению в Священное Писание Ветхого Завета. — Санкт-Петербург.: Санкт-Петербургская православная духовная академия, 2012. — C. 27—30
  11. Вевюрко, 2013, с. 41.
  12. Lamarche, 1997, с. 16.
  13. Вевюрко, 2013, с. 42—44.
  14. Вевюрко, 2013, с. 45—46.
  15. Вевюрко, 2013, с. 40.
  16. Вевюрко, 2013, с. 46.
  17. Вевюрко, 2013, с. 48.
  18. Dines, 2008, с. 5.
  19. Вевюрко, 2013, с. 60.
  20. Вевюрко, 2013, с. 60—61.
  21. Вевюрко, 2013, с. 61—62.
  22. Елеонский, 1875, с. 15.
  23. Вевюрко, 2013, с. 63—64.
  24. Вевюрко, 2013, с. 64—65.
  25. Вевюрко, 2013, с. 65.
  26. Simon-Shoshan, 2007, с. 31.
  27. Вевюрко, 2013, с. 66.
  28. Вевюрко, 2013, с. 67—68.
  29. Юнгеров, 2003, с. 65.
  30. ↑ Вевюрко, 2013, с. 68—69.
  31. Вевюрко, 2013, с. 69—70.
  32. Вевюрко, 2013, с. 70—71.
  33. Вевюрко, 2013, с. 73.
  34. Вевюрко, 2013, с. 73—74.
  35. Вевюрко, 2013, с. 119.
  36. Septuaginta, 1979, с. XLII—XLIII.
  37. ↑ Вевюрко, 2013, с. 120.
  38. ↑ Палант, 2001, с. 8—9.
  39. Veltri, 2006, с. 116—130.
  40. Вевюрко, 2013, с. 124.
  41. Штереншис, 2008, с. 134—135.
  42. Тов, 2001, с. 136—140.
  43. Lamarche, 1997, с. 21.
  44. Вевюрко, 2013, с. 185—186.
  45. Вевюрко, 2013, с. 186—187.
  46. Вевюрко, 2013, с. 188.
  47. Thackeray, 1909, с. 9.
  48. Вевюрко, 2013, с. 189.
  49. ↑ Вевюрко, 2013, с. 190—192.
  50. Вевюрко, 2013, с. 192—193.
  51. Вевюрко, 2013, с. 193—194.
  52. Septuaginta, 1979, с. XLVII—XLVIII.
  53. Юнгеров, 2003, с. 271.
  54. Swete, 1900, с. 74.
  55. Thackeray, 1909, с. 4.
  56. Вевюрко, 2013, с. 181.
  57. Swete, 1900, с. 85.
  58. Вевюрко, 2013, с. 182—183.
  59. Вевюрко, 2013, с. 183.
  60. Вевюрко, 2013, с. 195.
  61. ↑ Алексеев, 1999, с. 104.
  62. ↑ Вевюрко, 2013, с. 184.
  63. Вевюрко, 2013, с. 150.
  64. Вевюрко, 2013, с. 126—127.
  65. Маунс, 2011, с. 17—18.
  66. Вевюрко, 2013, с. 136—137.
  67. Thackeray, 1909, с. 28—29.
  68. Вевюрко, 2013, с. 151.
  69. ↑ Селезнёв, 2008, с. 57.
  70. Lieberman, 1962, с. 50.
  71. ↑ Селезнёв, 2008, с. 58.
  72. Вевюрко, 2013, с. 157.
  73. Вевюрко, 2013, с. 165.
  74. Вевюрко, 2013, с. 166.
  75. Селезнёв, 2008, с. 59.
  76. Olofsson, 1990, с. 149.
  77. Вевюрко, 2013, с. 168.
  78. Вевюрко, 2013, с. 23.
  79. Swete, 1900, с. 122—123.
  80. Herzlich willkommen auf den Seiten des Göttinger Septuaginta-Unternehmens! (нім.). Akademie der Wissenschaften zu Göttingen. Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 3 липня 2015. 
  81. Библия. Рукописи и издания еврейского и греческого текста. Православная энциклопедия. Процитовано 3 липня 2015. 
  82. Swete, 1900, с. 126—128.
  83. Swete, 1900, с. 129—131.
  84. Swete, 1900, с. 125—126.
  85. Swete, 1900, с. 128—129.
  86. Swete, 1900, с. 132—134.
  87. Skeat, T. K. The Codex Sinaiticus, The Codex Vaticanus and Constantine // Journal of Theological Studies. — 1999. — Vol. 50. — P. 583—625.
  88. Swete, 1900, с. 191.
  89. Мецгер, 1996, с. 94.
  90. Swete, 1900, с. 171—173.
  91. Мецгер, 1996, с. 100.
  92. Swete, 1900, с. 173—174.
  93. Swete, 1900, с. 174—182.
  94. Swete, 1900, с. 182—184.
  95. Swete, 1900, с. 184.
  96. Алексеев, 1999, с. 108.
  97. Swete, 1900, с. 184—186.
  98. ↑ Алексеев, 1999, с. 109.
  99. Евсеев, И. Московское издание Греческой Библии // Богословский вестник[ru]. — 1902 (січень—квітень). — С. 207—211.
  100. Swete, 1900, с. 187—188.
  101. Septuaginta-Studien (нім.). Internet Archive. Процитовано 3 липня 2015. 
  102. (англ.). Deutsche Bibelgesellschaft. Архів оригіналу за 23 липня 2015. Процитовано 3 липня 2015. 
  103. Critical Editions of Septuagint/Old Greek Texts (англ.). The International Organization for Septuagint and Cognate Studies. Процитовано 3 липня 2015. 
  104. Алексеев, 1999, с. 110.
  105. Юнгеров, 2003, с. 20.
  106. ↑ Селезнёв, 2008, с. 60.
  107. Вевюрко, 2013, с. 16—17.
  108. Вевюрко, 2013, с. 18.
  109. Вевюрко, 2013, с. 19—20.
  110. Десницкий, 2007, с. 157.
  111. Ауэрбах, 1976, с. 38.
  112. Вевюрко, 2013, с. 20—21.

Література Редагувати

  • Алексеев А. А.[ru]. Глава 4. Оригиналы славянских библейских переводов // Текстология славянской Библии. — СПб. : Дмитрий Буланин, 1999. — С. 104—110. — 256 с. — ISBN 3-412-00598-3.
  • Алексеев А. А. Септуагинта и её литературное окружение // Богословские труды. — 2007. — Вип. 41. — С. 212—259.
  • Ауэрбах Э. Мимесис. Изображение действительности в западноевропейской литературе. — М. : Прогресс, 1976. — 556 с.
  • Библейские переводы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  • Вевюрко И. С. Септуагинта: древнегреческий текст Ветхого Завета в истории религиозной мысли. — М. : издательство Московского университета, 2013. — 973 с. — ISBN 978-5-211-06400-3.
  • Габинский М. А. Новая этиология утраты греческого инфинитива // Listy filologické / Folia philologica. — 1968. — Т. 91, вип. 3. — С. 241—251.
  • Десницкий А.[ru]. Поэтика библейского параллелизма. — М. : Библейско-богословский ин-т, 2007. — 576 с. — ISBN 5-89647-133-5.
  • Елеонский Н.[ru]. Свидетельства о происхождении перевода LXX и степень их достоверности // Чтения в Обществе любителей духовного просвещения. — 1875. — № 1. — С. 3—47.
  • Маунс У. Д. Основы библейского греческого языка / Пер. И. Кумпяк, П. Тогобицкий. — СПб. : Библия для всех, 2011. — 472 с. — ISBN 978-5-74541-162-5.
  • Мецгер Б. Текстология Нового Завета: Рукописная традиция, возникновение искажений и реконструкция оригинала. — М. : Библейско-богословский ин-т св. апостола Андрея, 1996. — 334 с. — ISBN 5-87507-011-0.
  • Палант Д. Тайны еврейского алфавита. — М. : Центр изучения иудаизма в СНГ, 2001. — 64 с.
  • Селезнёв М. Г.[ru]. Еврейский текст Библии и Септуагинта: два оригинала, два перевода? // XVIII Ежегодная богословская конференция ПСТГУ: Материалы. — М., 2008. — С. 56—61.
  • Тов Э. Текстология Ветхого Завета / Пер. К. Бурмистров, Г. Ястребов. — М. : Библейско-богословский ин-т апостола Андрея, 2001. — 424 с. — ISBN 5-89647-031-2.
  • Штереншис М. Евреи: история нации. — Герцлия : Исрадон, 2008. — 560 с. — ISBN 978-5-94467-064-9.
  • Юнгеров П. А.[ru]. Введение в Ветхий Завет. — М. : Православный Свято-Тихоновский Богословский Институт, 2003. — Т. 1. Общее историко-критическое введение в Священные Ветхозаветные книги. — 443 с. — ISBN 5-7429-0189-5.
  • Dines J. M. Im Brennpunkt: Die Septuaginta, Band 3, Studien zur Theologie, Anthropologie, Ekklesiologie, Eschatologie und Liturgie der Griechischen Bibel // Journal for the Study of the Old Testament. — 2008. — Vol. 32, no. 5. — С. 52.
  • He palaia diatheke etc. Vetus testamentum juxta septuaginta ex auctoritate Sixti V. ed. — Roma : Franciscus Zannetti, 1587. — 810 p.
  • Lamarche P. The Septuagint: Bible of the Earliest Christians // The Bible in Greek Christian Antiquity. — University of Notre Dame Press, 1997. — P. 15—33. — ISBN 9780268007010.
  • La Sor W. S. Amazing Dead Sea Scrolls and the Christian Faith. — Chicago : Moody Press, 1956. — 251 p.
  • Lieberman S. Hellenism in Jewish Palestine: Studies in the Literature Transmission Beliefs and Manners of Palestine in the Century B. C. E. IV Century C.E.. — N. Y. : Jewish Theiological Seminary of America, 1962. — 231 p.
  • Olofsson S. God Is My Rock: A Study of Translation Technique and Theological Exegesis in the Septuagint. — Stockholm : Almqvist & Wiksell International, 1990. — 208 p. — ISBN 978-9122013945.
  • Rahlfs A. Verzeichnis der griechischen Handschriften des Alten Testaments, für das Septuaginta-Unternehmen. — Berlin : Weidmann, 1909. — 390 s.
  • Septuaginta: Id Est Vetus Testamentum Graece Iuxta LXX Interpretes (Editio Minor, Duo Volumina In Uno) / Ed. A. Rahlfs. — Stuttgart : Deitsche Bibelgesellschaft, 1979. — 1184 s. — ISBN 978-3438051202.
  • Simon-Shoshan M. The Tasks of the Translators: The Rabbis, the Septuagint, and the Cultural Politics of Translation // Prooftexts. — 2007. — Vol. 27, no. 1. — P. 1—39.
  • Swete H. B. An introduction to the Old Testament in Greek. — Cambridge : University Press, 1900. — 620 p.
  • Thackeray H. St. J. A grammar of the Old Testament in Greek according to the Septuagint. — Cambridge : University Press, 1909. — Vol. 1. — 360 p.
  • Veltri G. Libraries, Translations, and 'Canonic' Texts. The Septuagint, Aquila and Ben Sira in the Jewish and Christian Traditions. — Leiden : Brill Academic Publishers, 2006. — 280 p. — ISBN 978-90-04-14993-9.

Джерела Редагувати

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Septuaginta takozh Septuaginta abo Pereklad simdesyati tlumachiv vid lat Interpretatio Septuaginta Seniorum pereklad simdesyatoh starciv dav gr Ἡ metafrasis tῶn Ἑbdomhkonta zibrannya perekladiv Starogo Zavitu na davnogrecku movu vikonanih u III I stolittyah do n e v Aleksandriyi Chasto yak skorochennya vzhivayetsya LXX chislo simdesyat zapisane rimskimi ciframi Nazva Septuaginta fiksuyetsya vzhe v pracyah Avgustina Avreliya yakij korotko perekazav odnu z versij istoriyi yiyi stvorennya perekladu z yevrejskoyi movi na grecku Pro misto Bozhe XVIII 42 Septuaginta kolonka uncialnogo tekstu Ezd 2 1 8 z Vatikanskogo kodeksu odnogo z najvazhlivishih dzherel dlya kritichnih vidan Seredina IV stolittya Vatikanska apostolska bibliotekaPerekladachami tlumachami buli yegipetski ellinizovani yudeyi sho zhili tam i v povsyakdennomu spilkuvanni koristuvalisya spilnoyu movoyu Seredzemnomor ya greckoyu Mistit takozh knigi yaki spovidniki yudayizmu i protestanti vvazhayut nekanonichnimi Greckij tekst Septuaginti sklavsya v ellinistichnomu yudayizmi en buv dosit poshirenij prote jogo povnistyu vidkinuv talmudichnij yudayizm Zavedeno vvazhati sho formuvannya korpusu Septuaginti rozpochalosya u 280 ti roki do n e i v zagalnih risah zavershilosya v I stolitti do n e 1 Istoriya perekladu vidoma v perekazi yakij u riznih versiyah zberegli yevrejski ta hristiyanski avtori Sens perekazu pro Septuagintu polyagaye v nadanni yij statusu sobornoyi praci zdijsnenoyi osobami vidpovidalnimi za zberezhennya biblijnoyi tradiciyi pri shvalenni gromadi v cilomu V yudejskomu seredovishi cej konsensus piddali sumnivu tilki v II stolitti koli Septuaginta stala chastinoyu hristiyanskogo Svyatogo Pisma U cej zhe period pochinayetsya vzayemodiya tekstu Septuaginti ta vikonanih piznishe perekladiv Starogo Zavitu greckoyu movoyu deyaki alternativni perekladi Cerkva vvela do skladu Septuaginti Za period II stolittya do n e XVI stolittya n e zbereglosya ponad 2000 rukopisiv LXX u yakih predstavlenij pevnij diapazon variantiv i riznochitan Septuaginta ye najstarishim vidomim perekladom Starogo Zapovitu na davnogrecku movu Citati z neyi zustrichayutsya v Novomu Zaviti najbilsh tochni v Yevangeliyi vid Luki Septuaginta vidigrala vazhlivu rol v istoriyi Hristiyanskoyi cerkvi stavshi po suti kanonom Starogo Zapovitu greckoyu movoyu z yakogo zgodom zrobleno perekladi na inshi movi zokrema pershij pereklad na cerkovnoslov yansku ru Vtim popri shiroke rozpovsyudzhennya u hristiyanskij tradiciyi apriori peremogla dumka sho yevrejskij original perevazhaye pereklad u vsomu I katolicizm i protestantizm i pravoslav ya gruntuvalisya na masoretskomu teksti katoliki cherez Vulgatu protestanti cherez novoyevropejski perekladi Starogo Zapovitu Interes do Septuaginti pozhvavivs u XVIII stolitti z poyavoyu naukovoyi biblijnoyi kritiki Najdavnishe povidomlennya pro istoriyu cogo perekladu mistitsya u tak zvanomu listi Aristeya Yaskravij ta nasichenij podrobicyami list vidayetsya rozpoviddyu ochevidcya hocha filologichnij ta istorichnij analiz dozvolyaye visunuti pripushennya sho jogo naspravdi bulo napisano des na pivtora storichchya piznishe vid imeni Aristeya yakimos ellinizovanim prote pobozhnim aleksandrijskim yevreyem naprikinci II st do n e U comu listi navedeno chislenni legendarni podrobici zdijsnennya cogo perekladu odnak cej list shvidshe prihovuye spravzhni istorichni fakti anizh rozkrivaye yih Hocha v listi rozpovidayetsya pro zdijsnennya perekladu lishe yevrejskogo Zakonu Tori chi P yatiknizhzhya piznishe pid Septuagintoyu stali rozumiti zbirnik greckih perekladiv vsih inshih knig Starogo zapovitu a takozh bagatoh nekanonichnih knig Porivnyannya tekstu perekladu z standartizovanim yevrejskim masoretskim tekstom svidchit pro te sho pereklad zdijsnyuvavsya z yevrejskih tekstiv yaki znachnoyu miroyu vidriznyalis vid masoretskogo Vidkrittya suvoyiv Mertvogo morya zasvidchilo sho yedinogo originalnogo tekstu zhodnoyi biblijnoyi knigi nikoli ne isnuvalo Kozhen rukopisnij primirnik knigi mistiv riznochitannya yaki robili jogo po suti originalnim Vidminnist tekstu Septuaginti vid inshih yevrejskih tekstiv sponukala perekladachiv do zdijsnennya inshih bilsh tochnih perekladiv Pershi drukovani vidannya Septuaginti v povnomu obsyazi zdijsneno v Ispaniyi ta Italiyi mizh 1518 i 1587 rokami lishe vidtodi yiyi tekst ostatochno stabilizuvavsya Pochinayuchi z XVIII stolittya protestantski naukovci pochali zdijsnyuvati naukove filologichne vidannya Najavtoritetnishi vidannya u XX stolitti vipuskalisya Kembridzhskim universitetom ta Nimeckim biblijnim tovaristvom u Shtutgarti 1863 roku Paul de Lagard de zaproponuvav metodi rekonstrukciyi avtentichnogo tekstu LXX v zagalnih risah yih vikoristovuyut i suchasni doslidniki U paradigmi doslidzhen XX XXI stolit Septuagintu rozglyadayut yak yedinij hocha i ne monolitnij hudozhnij tvir viznachennya Andriya Desnickogo ru do neyi zastosovuyut metodi literaturnogo doslidzhennya Bibliyi analiz kompoziciyi sho dozvolyaye rekonstruyuvati sensi tekstu ta religijnoyi svidomosti sho za nim stoyit Zmist 1 Zmist 1 1 Sklad yudejskogo kanonu i Septuaginta 1 2 Spisok knig Septuaginti 2 Istoriya stvorennya 2 1 List Aristeya 2 2 Tretya kniga Makkaveyiv 2 3 Josip Flavij i Filon Aleksandrijskij 2 4 Svyatootcivska tradiciya 2 5 Yeronim Avgustin Ivan Zolotoustij 3 Vidmova vid Septuaginti v ravvinistskomu yudayizmi 4 Antichna reviziya Septuaginti Stvorennya standartnoyi vizantijskoyi versiyi 4 1 Pereklad Akili 4 2 Pereklad Simmaha 4 3 Pereklad Feodotiona 4 4 Geksapla 4 5 Stvorennya standartnogo vizantijskogo tekstu Septuaginti 5 Mova Septuaginti 6 Septuaginta i masoretska Bibliya 7 Rukopisna peredacha tekstu Septuaginti ta drukovani vidannya 7 1 Rukopisna peredacha 7 2 Drukovani vidannya 7 2 1 Pershovidannya za rukopisami 7 2 2 Moskovske vidannya 1821 roku oficijnij tekst Greckoyi cerkvi 7 2 3 Naukovi filologichni vidannya 8 Znachennya Septuaginti 9 Div takozh 10 Komentari 11 Primitki 12 Literatura 13 Dzherela 14 PosilannyaZmist RedaguvatiSklad yudejskogo kanonu i Septuaginta Redaguvati nbsp Miniatyura na arkushi 5 verso Amiatinskogo kodeksu yakim vidkrivayetsya Starij Zavit Zobrazhuye Ezdru v obrazi monaha perepisuvacha Pidpis ugori kazhe Koli svyashenni knigi buli vtracheni u vogni vijni Ezdra z gotovnistyu vidshkoduvav zbitki Pochatok VIII stolittya Biblioteka LaurencianaZa perekazami yudejskij kanon sklavsya priblizno v V stolitti do n e zavdyaki diyalnosti prorokiv Ezdri i Neyemiyi yaki povinni buli zanovo zibrati svyashenni teksti pislya povernennya z Vavilonskogo polonu Isnuye dumka sho same Ezdra nadav P yatiknizhzhyu suchasnogo viglyadu 2 Zgidno z tradiciyeyu u toj period vinikli Veliki zbori Bava Batra ru 15 1 yaki diyali do 270 h rokiv do n e Ci zbori starciv odnochasno vidpovidali na religijni pitannya ta zdijsnyuvali kontrol za pravilnim vidtvorennyam knig 3 Chas zakinchennya Velikih zboriv peretinayetsya z pochatkom perekladu Septuaginti z 280 mi rokami do n e tomu mozhna pripustiti sho starciv tlumachiv deleguvali v Aleksandriyu same Veliki zbori 4 Prote starodavnij kanon ne vidpovidav suchasnomu masoretskomu tekstu Zokrema Kniga Varuha yaku v davninu chitali v sinagogah na den pam yati pershogo rujnuvannya Hramu uvijshla do skladu Septuaginti ale do yudejskogo suchasnogo kanonu ne potrapila 5 nbsp Yudejskij i Aleksandrijskij kanoniNajdavnishi vidomosti pro yudejskij kanon predstavleni u Filona Aleksandrijskogo Josipa Flaviya ta dekilkoh rannohristiyanskih avtoriv Najdavnishe svidchennya pro podil kanonu na tri chastini cej podil zakriplenij v abreviaturi Tanah mistitsya mabut u Yevangeliyi vid Luki Lk 24 44 ukladachi Septuaginti pro nogo ne znali 6 Kirilo Aleksandrijskij i Grigorij Nazianzin pidrozdilyali Septuagintu na 12 istorichnih knig vklyuchayuchi P yatiknizhzhya 5 poetichnih i 5 prorochih Yepifanij Kiprskij i Ivan Damaskin dilili knigi Starogo Zavitu na 4 kategoriyi zakonopolozhni poetichni istorichni ta prorochi po 5 knig u kozhnij z kategorij Bilshist Otciv cerkvi vidtvoryuvali chislo knig yake dorivnyuye kilkosti liter gebrajskoyi abetki tobto 22 Rozshirenij variant kanonu spochatku ohochishe vikoristovuvali na latinskomu Zahodi jogo dotrimuvalisya Kliment Rimskij Papa Damasij I Origen Kipriyan Karfagenskij Kliment Aleksandrijskij Faktichno vzhe v chasi Origena usvidomlyuvali riznicyu mizh knigami kanonichnimi ta knigami vzhivanimi v cerkovnomu pobuti 7 Zagalom Aleksandrijskij kanon mistiv 39 knig Prote v davninu podil na knigi buv cilkom umovnim i ne zavzhdi zbigavsya z tradiciyeyu sho sklalasya v Seredni Viki Tak Avgustin Avrelij nalichuvav u Staromu Zapoviti 44 knigi De Doctrina Christiana I II Rozvitok yudejskogo kanonu aramejskoyu movoyu ta ivritom pishov u inshomu napryamku v rik zrujnuvannya Drugogo Hramu 70 rik Joganan ben Zakkaj en perenis do Yavne sinedrion i zasnuvav centr vivchennya Tori Pislya vtrati hramovogo spisku Pisma rabini pered oblichchyam shvidkogo poshirennya hristiyanstva zrobili standartizaciyu biblijnogo tekstu sho vidigralo kolosalnu rol u formuvanni masoretskoyi tradiciyi Odnak knigi sho ne uvijshli do v kanonu sudyachi z materialiv Kayirskoyi genizi aktivno vikoristovuvalisya v yevrejskomu seredovishi she kilka stolit proces buv priblizno odnakovim i dlya hristiyanstva i dlya yudayizmu 8 Spisok knig Septuaginti Redaguvati Grecka nazva 9 Ukrayinska nazva 10 Zakonopolozhni knigiGenesis ButtyaἜ3odos VihidLeyitikon LevitἈri8moi ChislaDeyteronomion VtorozakonnyaIstorichni knigiἸhsoῦs Isusa NavinaKritai SuddivῬoy8 RutBasileiῶn Aʹ 1 CarstvBasileiῶn Bʹ 2 CarstvBasileiῶn Gʹ 3 CarstvBasileiῶn Dʹ 4 CarstvParaleipomenwn Aʹ 1 ParalipomenonParaleipomenwn Bʹ 2 ParalipomenonἜsdras Aʹ 2 EzdriἜsdras Bʹ 1 Ezdri i NeyemiyiἘs8hr EsteriἸoydi8 YuditiTwbit Prim 1 TovitaMakkabaiwn Aʹ 1 MakaveyivMakkabaiwn Bʹ 2 MakaveyivMakkabaiwn Gʹ 3 MakaveyivMakkabaiwn D 4 Makaveyiv Prim 2 Navchalni poetichni knigiPSalmoi PsalmivPSalmos RNAʹ Psalom 151Ὠdai Odi z molitvoyu Manassiyi Prim 3 Ἰwb JovaParoimiai Prikazok SolomonovihἘkklhsiasths EkkleziyastovaἎsma Pisnya nad pisnyamiSofia Salomῶntos Mudrosti SolomonaSofia Ἰhsoῦ Seirax Premudrosti Isusa Sina SirahaPSalmoi Salomῶntos Psalmi Solomona en Prim 4 Prorochi knigiDwdeka Mali proroki Dvanadcyat Ὡshe OsiyiἈmws AmosaMixaias MiheyaἸwhl JoilaὈbdioy OvdiyaἸwnᾶs JoniNaoym NaumaἈmbakoym AvakumaSofonias SofoniyiἈggaῖos AggeyaZaxarias ZahariyaMalaxias MalahiyiἨsaias IsayiἹeremias YeremiyiBaroyx Varuha8rῆnoi Plach YeremiyiEpistolh Ieremioy List YeremiyiἸezekihl YezekiyilyaDanihl DaniyilaIstoriya stvorennya RedaguvatiZgidno z V Vevyurkom materiali yaki dijshli vid davnini i dozvolyayut rekonstruyuvati stvorennya Septuaginti dilyatsya na dvi kategoriyi Po pershe ce literaturni tvori yaki rozpovidayut pro stvorennya perekladu v cilisnomu viglyadi versiyi superechat odna odnij i po druge ce pam yatniki yaki pobichno svidchat pro pobutuvannya Septuaginti v pevnij period chasu 11 List Aristeya Redaguvati nbsp Zachin lista Aristeya Filokratu v greckomu Vatikanskomu kodeksi 747 arkush 1 recto XI stolittya Vatikanska apostolska bibliotekaNajdavnishim i vodnochas najdokladnishim svidchennyam stvorennya Septuaginti ye List Aristeya en Jogo napisano vid imeni ohoroncya carya Ptolemeya i adresovano Filokratu bratovi Aristeya U nomu jdetsya pro yegipetske posolstvo v Yerusalim do pervosvyashenika Eliazara praviv u 284 247 rokah do n e Spravzhnist cogo dokumenta v davninu ne piddavalasya sumnivu jogo vikoristovuvav Josip Flavij pri vikladenni obstavin stvorennya Septuaginti a vlasne tekst Lista Aristeya zberigsya v pracyah Yevseviya Kesarijskogo i Prokopiya Gazskogo ru Nini stvorennya pam yatki vidnosyat do periodu mizh III i I stolittyami do n e ale ne piznishe pochatku nashoyi eri 12 1684 roku Gemfri Godi en opublikuvav disertaciyu v Oksfordi Proti istoriyi Aristeya polozhennya yakoyi rozvinuv u knizi 1705 roku rozpochavshi cim dvohsotlitnyu diskusiyu pro avtentichnist samogo pam yatnika i pravdivist vidomostej yaki povidomlyayutsya v nij Postupovo peremogla dumka sho List Aristeya starodavnij psevdepigraf en literaturna apologiya napisana greckomovnij yudeyem odnak spravzhnist povidomlyuvanih faktiv ne viklikaye znachnih sumniviv 13 Pro pereklad Simdesyati List Aristeya povidomlyaye take na grecku movu za Ptolemeyiv perekladeno ne vsi kanonichni knigi a lishe Zakon tobto Toru iniciatorom perekladu buli ne yudeyi a car Ptolemej Filadelf ideya perekladu nalezhit Demetriyu Falerskomu zasnovniku j golovi Aleksandrijskoyi biblioteki yevrejska gromada Aleksandriyi shvalila pereklad postfaktum yudejska gromada postanovila sho pereklad maye buti nezminnim do bukvi a na tih hto namagatimetsya jogo zminiti nakladalosya proklyattya tekst dlya perekladu dostavleno z Yerusalima perekladachami stali 72 starci yaki priyihali z Palestini po shestero vid kozhnogo z kolin Izrayilevih pereklad vikonuvali vsi perekladachi na spilnomu zasidanni Sinedrioni dav gr synedrion prichomu kozhen pogodzhuvav svoyu pracyu z inshimi zgaduyetsya sho do LXX isnuvav bilsh rannij pereklad deyakih misc iz Zakonu mensh nadijnij 14 Istoriya pershogo perekladu Tori na neyevrejsku movu zafiksovana v barajti Prim 5 navedenij u Talmudi v traktati Megila ru I 9 Principova vidminnist vid Lista Aristeya polyagaye v tomu sho zuhvalij car Ptolemej zvanij na ivriti Talmaj zahotiv ne prosto pridbati za groshi pereklad Tori a rozdobuti tekst yakim pishalisya yudeyi sho perebuvali pid jogo vladoyu najprostishim chinom vin zmusiv yevrejskih rabiniv poliglotiv pereklasti Toru Poboyuyuchis poperednoyi zmovi mizh 72 rabinami vin spochatku pomistiv kozhnogo v okremu kameru i lishe potim v yaznyam bulo roz yasneno umovi togo sho vidbuvayetsya Odnak starci rozumili sho yevreyam ne potriben pereklad tomu voni svidomo zminili svyashennij tekst vidtvoryuvanij dlya nechestivogo carya vnisshi tudi 13 spotvoren 15 Doslidnik Kayirskoyi genizi Paul Kale de 1947 roku visunuv gipotezu zgidno z yakoyu Septuaginti yak takoyi ne isnuvalo bo yiyi skladeno i vidredagovano z vilnih podibnih do targumiv perekladiv Pisma greckoyu movoyu ostanni gruntuvalisya same na targumah List Aristeya takim chinom pripadav na toj samij chas i buv dokumentom yevrejskoyi propagandi 16 Odnak sered Kumranskih znahidok mistilisya grecki teksti tisno pov yazani z Septuagintoyu inshimi slovami akt odnochasnogo perekladu mav misce Ce takozh svidchit pro te sho greckij pereklad Bibliyi duzhe rano buv prijnyatij i v Palestini Yaksho v XVII XIX stolittyah kritiki Lista Aristeya vkazuvali na sumnivnist iniciativi yegipetskogo carya z perekladu Svyashennogo pisannya yudeyiv to u drugij polovini XX stolittya zapanuvala dumka sho aleksandrijski yevreyi v epohu rannih Ptolemeyiv rozmovlyali perevazhno aramejskoyu movoyu i koristuvalisya znachnimi pravami samovryaduvannya Tozh dlya svoyih religijnih potreb voni vikoristovuvali aramejski targumi i tomu cari yaki zbirali biblioteku peredusim potrebuvali zagalnozrozumilogo perekladu svyatogo pisma narodu yakij zajmav vazhlive strategichne polozhennya mizh derzhavami Ptolemeyiv i Selevkidiv Taku versiyu dovodiv N Kollinz u svoyemu doslidzhenni 2000 roku Biblioteka v Aleksandriyi i Bibliya po greckomu shozhu teoriyu visunuv u XIX stolitti protoiyerej Mikola Yeleonskij ru 17 Tretya kniga Makkaveyiv Redaguvati nbsp Zhan Fuke Zvedennya Yerusalimskogo Hramu Miniatyura z rukopisu Yudejskih starozhitnostej 1465 roku Nacionalna biblioteka FranciyiTretyu knigu Makaveyiv mabut stvoreno v Yegipti v I stolitti do n e V yiyi teksti mistitsya vkazivka na te sho vzhe v III stolitti do n e greckij pereklad Bibliyi zberigavsya v Yerusalimskomu Hrami U perekazi 3 Mak 1 12 stverdzhuyetsya sho u 217 roci do n e Ptolemej IV Filopator proyizhdzhayuchi Yerusalim sprobuvav uvijti u Svyateye Svyatih ale jogo zupiniv pervosvyashenik yakij prochitav jomu Zakon Jmovirno Zakon mig buti prochitanij carevi tilki po grecki a usnij pereklad ne spraviv bi nalezhnogo vrazhennya Slid takozh vrahovuvati sho v toj samij period movoyu dilovodstva v Palestini stala grecka yaku v piznishij period vzhivali navit krajni nacionalisti pro sho svidchat napisani po grecki poslannya Bar Kohbi 18 Takim chinom na dumku V S Vevyurka cilkom mozhlivo sho vinikla tradiciya zberigati pri Hrami i greckij rukopis Pisma narivni z yevrejskim originalom Josip Flavij u takomu vipadku opisuyuchi svyashenni knigi yaki vin vryatuvav z Yerusalima mav na uvazi same suvoyi Septuaginti 19 Josip Flavij i Filon Aleksandrijskij Redaguvati Josip Flavij Yudejski starozhitnosti XII 2 cilkom vikoristav vidomosti z Lista Aristeya zasvidchuyuchi sho vono bulo vidome v Palestini v I stolitti Vin zhe vpershe visloviv rozuminnya tiyeyi obstavini sho tekst spotvoryuyetsya v procesi peredachi ta perepisuvannya j potrebuye postijnoyi zvirki z originalom Pri comu vin ne zgaduye pro prokloni tomu hto spotvoriv tekst tobto jogo sprijnyattya Septuaginti ye mensh religijnim nizh v oleksandrijskij tradiciyi 20 U svoyih pracyah Pro spoglyadalne zhittya II 7 37 41 Filon Aleksandrijskij navodit vlasnu versiyu perekazu pro Septuagintu v yakij ye bagato unikalnih detalej Odna z nih vkazivka na shorichne svyatkuvannya richnici perekladu na ostrovi Faros a takozh vkazivka na te sho do I stolittya Septuaginta zdobula status davnogo tekstu duzhe vazhlivij dlya antichnoyi kulturi Harakterno sho kazhuchi pro Septuagintu Filon pisav tilki pro P yatiknizhzhya hocha cituvav i inshi yiyi teksti Filon Aleksandrijskij vpershe zafiksuvav kilka polozhen yaki stali potim spilnimi v tradiciyi vshanuvannya Septuaginti yak svyashennogo tekstu perekladachi buli odnochasno prorokami pereklad buv nathnennij zverhu i ye strogo bukvalnim pereklad rivnocinnij originalovi 21 Svyatootcivska tradiciya Redaguvati nbsp Oksirinhskij papirus 405 Mistit fragment tekstu Irineya Proti yeresej i najbilsh rannim zi zberezhenih fragmentiv Yevangeliya Mf 3 16 17 Blizko 200 roku Bodlianska bibliotekaVid II stolittya zbirannya vidomostej pro istoriyu Septuaginti perehodit do rannih hristiyan yaki bachili v Staromu Zapoviti dzherelo obitnici zagalnogo poryatunku Yustina Filosof u svoyij Apologiyi sho bazuyetsya ochevidno na usnij yevrejskij tradiciyi z yakoyu vin buv tisno pov yazanij zgaduye sho vsi prorochi yudejski knigi perekladeno dlya carya Ptolemeya i jogo biblioteki 22 Jdetsya ne lishe pro P yatiknizhzhya ale j pro proroctvo Isayi Takozh Yustin svidchiv Apologiya I 31 sho Septuaginta vse she bula povsyudnoyu v yevrejskomu seredovishi Odnak u Dialozi z Trifonom Yudeyem 71 togo zh Yustina vpershe zgadano pro rozbizhnosti mizh LXX i standartnih yevrejskim tekstom nayavnist v odnomu z nih velikoyi kilkosti fragmentiv vidsutnih v inshomu Yustin Muchenik pershim ozvuchiv versiyu sho rabini stvorili vlasnu redakciyu tekstu Dialog 74 23 Pro pereklad vsih prorochih knig greckoyu movoyu pisav i Kliment Aleksandrijskij Stromati I XXI 148 149 Vidomosti yaki vin navodit zvodyatsya do nastupnogo pereklad zdijsneno za Ptolemeya Filadelfa pikluvannyam Demetriya Falerskogo uspih perekladachiv poyasnyuyetsya Bozhestvennim nathnennyam perevedeno ne lishe Zakon ale j prorochi knigi perekladachi pracyuvali okremo odin vid odnogo ale viyavilosya sho vsi yihni perekladi povnistyu zbigayutsya za zmistom i za bukvoyu 24 Za Klimentom spravzhnim iniciatorom perekladu Pisma buv Bog ce znajshlo viddzerkalennya v Talmudi Megila I 9 2 v yakomu jdetsya pro te sho ne yudejske proroctvo prijshlo do elliniv ale yih mova stala zvuchati v selishah yudeyiv 25 Irenej Lionskij praktichno doslivno povtoriv rozpovid Klimenta ale dodav interpretaciyu motivu chomu rozdileno perekladachiv Bazhayuchi viprobuvati yih okremo j osterigayuchis shob voni za vzayemnoyu zgodoyu ne prihovali za dopomogoyu perekladu istini yaka mistitsya v Pismi Proti yeresej III 21 2 Cya versiya nagaduye tu yaka mistitsya v Talmudi Sofrim en sho pokazuye tisnij zv yazok yudejskoyi ta rannohristiyanskoyi usnih tradicij 26 Tertulian takozh navodiv vidomosti pro status tekstu Septuaginti U svoyij Apologetici XVIII 8 10 vin stverdzhuye sho v Aleksandriyi suvoyi LXX zberigalisya u hrami Serapisa razom z inshimi yevrejskimi rukopisami j sho naslidkom cogo chitannya buvalo navernennya v hristiyanstvo Ce svidoctvo dobre vpisuyetsya v informaciyu z Lista Aristeya i vvodit Septuagintu v kontekst diyalnosti Aleksandrijskoyi shkoli v yakij biblijnij tekst vpershe otrimav tekstologichnu i bogoslovsku interpretaciyu Ce zh oznachaye sho grecka Bibliya stala chastinoyu tradiciyi aleksandrijskoyi vchenosti i sho vsi znovu perekladeni rozdili kanonu distavali zagalnu nazvu Septuaginta 27 Na III stolittya pripadaye anonimnij traktat Umovlyannya do elliniv yakij za tradiciyeyu pripisuvali Yustinu Filosofu Istoriyu Septuaginti v nomu rozglyanuto v richishi platonivskoyi koncepciyi vichnogo ditinstva ellinskoyi kulturi car Ptolemej zacikavivsya v Bibliyi ne Zakonom i ne proroctvami a davnistyu yiyi tekstu V glavi 13 Umovlyannya mistitsya rozpovid pro 70 tlumachiv dlya kozhnogo z yakih na Farosi buli pobudovani okremi budinochki ruyini yakih bachiv na ostrovi sam avtor Zgidno z V Vevyurkom ce svidchennya istorichnoyi pam yati zhiteliv yegipetskoyi stolici yaka dobre pidtverdzhuye vidomosti Lista Aristeya 28 Yepifanij Kiprskij yakij v molodosti zdobuvav osvitu v rabiniv 29 vklyuchiv u svij traktat Pro miri ta vagi bagato vidomostej pro perekladi Bibliyi zroblenih v jogo chas Vin vpershe ozvuchiv dumku pro te sho Septuaginta ne ye povnistyu doslivnim perekladom u yakij tlumachi vnesli deyaki slova dlya yasnosti i krashogo stilyu dlya dopomogi yazichnikam Jmovirno z yevrejskoyi tradiciyi vin zapozichiv perekaz sho simdesyat tlumachiv pereklali rivno 22 knigi Pisma z dopomogoyu Duhu Svyatogo uzgodzheno odin z odnim Za jogo versiyeyu perekladachiv bulo 72 i voni buli rozmisheni v 36 budinochkah po dvoye ale ne mogli spilkuvatisya mizh soboyu do kozhnogo z nih pristavili po dvoye sekretariv yakim voni diktuvali yevrejski knigi Pisma otrimuvali po cherzi Ce oznachalo ostatochne viznannya bogonathnennosti Septuaginti do pochatku V stolittya 30 Yeronim Avgustin Ivan Zolotoustij Redaguvati Proti dumki pro bogonathnennist Septuaginti vistupiv Yeronim Stridonskij sho mav dlya cogo bagato prichin Vin dotrimuvavsya alegorichnogo metodu tlumachennya Pisma yakij zaklav she Origen Pristupivshi do stvorennya standartnogo tekstu latinskij Bibliyi vin potrebuvav tochno vivirenih tekstiv greckogo ta yevrejskogo Pisma dlya virishennya nadzvichajno masshtabnih zavdan Spochatku vin staviv praktichne zavdannya vstanoviti sho mistit u sobi yevrejskij original Na pochatku 390 h rokiv vin prijshov do neobhidnosti perekladu z yevrejskogo tekstu a ne greckogo sho vidbilosya v prologah do knig Vulgati Vidkrito vidkinuvshi tradiciyu sprijnyattya perekladu Simdesyati yak diva Yeronim povernuvsya do tez Lista Aristeya ale pripisuvav simdesyati starcyam vzhe pereklad usih knig a ne lishe P yatiknizhzhya Vidmovivshis vid ideyi pryamoyi nathnennosti perekladu Yeronim zdijsniv perevorot perekaz pro absolyutnu identichnist tekstiv tlumachiv peredbachav sakralizaciyu slova yak naboru liter i zvukiv Na praktici ce ne malo sensu cherez vidminnist variantiv i rukopisiv Septuaginti Yeronim protistaviv cij tradiciyi svoye vchennya pro sens yak okremij vid slova zmist yakij cherez ce piddayetsya perekladu i vimagaye perekladackogo mistectva Ce zh stalo i vipravdannyam Septuaginti yaka chasto uhilyalasya vid bukvi yevrejskogo tekstu 30 Za slovami V S Vevyurka krapku v rozvitku hristiyanskoyi tradiciyi pro Septuagintu postaviv na Zahodi blzh Avgustin 31 Comu prisvyacheni glavi 42 45 XVIII knigi Pro Grad Bozhij v yakih Avgustin zviv voyedino vsi aspekti tradiciyi yaki superechili odin odnomu absolyutna zgoda perekladachiv ta yih povna nepogrishnist ce perekaz ale vin mozhe viyavitisya i pravdoyu perekaz maye istorichnij i providencialnij sens oskilki nadaye perekladu absolyutnogo avtoritetu prinosyachi korist navernenim yazichnikam vkazuyetsya na zagalne shanuvannya Septuaginti v cerkvah Shodu i Zahodu yake ne pohitnuli novi perekladi Yeronima yaksho navit tlumachi ne provishali a spilkuvalisya mizh soboyu to j todi konsilium 70 starciv zaslugovuye na najvishu doviru perekladachi vnesli v tekst tri vidi zmin koli pereklad mistit shos inshe v porivnyanni z originalom koli neodnakovimi slovami virazhenij toj samij sens koli shos opusheno abo dodano vsi tri tipi zmin buli peredbacheni Bogom vidbuvayetsya primirennya yevrejskoyi tradiciyi ta tradiciyi Simdesyati i ti j inshi buli prorokami perekladachi ye ne lishe prorokami ale i tlumachami she davnishih prorokiv 32 Za pivstolittya do Avgustina analogichni problemi virishuvav predstavnik Antiohijskoyi shkoli Ivan Zolotoustij Jogo poglyad vidriznyavsya najbilshoyu dlya tiyeyi epohi shirotoyu bo aktivno koristuyuchis yevrejskoyu tradiciyeyu vin vkazuvav sho avtoritet Simdesyati vishij nizh v yudeyiv perekladachiv yaki buli jogo suchasnikami Simdesyat tlumachiv po spravedlivosti pered usima inshimi zaslugovuyut na bilshu doviru Ti perekladali pislya prishestya Hristovogo zalishayuchis yudeyami a tomu spravedlivo mozhna pidozryuvati sho voni skazali tak bilshe vid vorozhosti i navmisne zatemnili proroctvo Simdesyat zhe yaki za sto rokiv do prishestya Hristovogo abo navit bilshe zrobili cyu spravu i do togo zh takoyu velikoyu spilnotoyu vilni vid bud yakoyi podibnoyi pidozri voni i za chasom i za chiselnistyu i za vzayemnoyu zgodoyu perevazhno zaslugovuyut na doviru Tlumachennya na svyatogo Matviya Yevangelista Besida V 2 Za V Vevyurkom svoboda mislennya Ivana virazhayetsya u dvoh aspektah po pershe vin vikoristovuye kritichnu versiyu perekazu pro Septuagintu zalishayuchi samij minimum vidomostej dostatnih dlya pidtrimannya avtoritetu starodavnogo perekladu i po druge gotovij vrahovuvati inshi versiyi tekstu Ce osoblivo pomitno v jogo tlumachennyah na Isayu i Psalom 138 dlya yakogo vin vvazhav za krashe koristuvatisya yevrejskim originalom vvazhayuchi pereklad LXX nepevnim 33 Faktichno batki zolotogo stolittya patristiki virobili kriterij zgidno z yakim vse sho dopomagaye rozuminnyu Bibliyi prijnyatne Sam tekst voni rozumili yak takij sho jomu vlastiva polisemiya a takozh mnozhina istorichno sformovanih form yaki sprijmalisya yak odnakovo providencijni Mezha mizh kanonom i apokrifami prohodila po variativnosti temi kanonichnogo tekstu avtora apokrifa sprijmali yak samozvanogo avtoriteta Prote v ramkah kanonichnogo tekstu variativnist znakiv sliv i cilih viraziv mogli navit vitati 34 Vidmova vid Septuaginti v ravvinistskomu yudayizmi Redaguvati nbsp Velikij suvij Isayi zi znahidok u Kumrani 1Qlsa jogo tekst priblizno na 1100 rokiv starshij nizh suchasnij masoretskij II stolittya do n e Muzej IzrayilyuZibrannya biblijnih knig sho stalo nadbannyam Aleksandrijskoyi shkoli she ne bulo kanonom u serednovichnomu znachenni cogo terminu Vidminnistyu jogo bula nezavershenist rannij kanon ne dopuskav vklyuchennya do svogo skladu novih knig Tut pokazovij priklad knigi Siraha perekladach yakoyi u peredmovi vkazuye chitachevi sho avtor zvichajna osvichena lyudina z blagochestivogo otochennya a ne prorok Prote vzhe pid chas stvorennya Septuaginti buv suvorij vidbir dzherel dlya zibrannya svyatih knig yaki stali Bibliyeyu v suchasnomu sensi cogo slova Pershij pereklad Starogo Zapovitu viddzerkalyuye proces postupovogo stanovlennya kanonu yakij zavershivsya v moment rozmezhuvannya yevrejskogo seredovisha na hristiyanske i yudejske v ramkah yedinoyi biblijnoyi kartini svitu Same todi viniklo pitannya pro mezhi Bozhestvennogo slova Tut yaskravimi prikladami ye ravvinistski diskusiyi II stolittya pro Pisnyu nad pisnyami ta knigu Ekkleziyastovu 35 Prichini cherez yaki yudayizm vidkinuv Septuagintu yak cile i u vsih detalyah vikladeni u peredmovi do Shtutgartskogo vidannya Septuaginta stala chastinoyu Bibliyi hristiyanskoyi cerkvi prichomu hristiyani posilalisya j na ti chitannya yaki dlya yudeyiv ne mali dokazovoyi sili v Palestini buv vstanovlenij i osvyachenij kanon yakij vidriznyayetsya vid oleksandrijskogo u II stolitti v seredovishi yevrejskih ekzegetiv peremogla liniya Akivi yakij nadavav znachennya kozhnij literi Svyatogo Pisma 36 Vsi ci prichini nakladalisya odna na odnu Vidmitnoyu risoyu yudayizmu ye vchennya pro dvi Tori usnu ta pismovu z yakih lishe usna ye yedinim nadbannyam yudeyiv todi yak pismovoyu cherez greckij pereklad zavolodili yazichniki 37 Usna Tora vidriznyayetsya vid hristiyanskogo Svyatogo Peredannya v nij dopustimi superechnosti pro yaki she j dosi diskutuyut vcheni rabini takozh vona maye ezoterichni boki vidriznyayuchis vid hristiyanskoyi ekzegezi dostupnoyi bud yakomu chitachevi yakij prote neobov yazkovo maye pravo tlumachiti Zgidno z uyavlennyami starodavnih rabiniv tlumachennya povinni buti usnimi i za statusom yih ne slid zapisuvati Gittin XL 2 Usna Tora mozhe i za bukvoyu ne zbigatis iz zapisanoyu i navit vihoditi daleko za mezhi prostogo sensu U comu vipadku biblijnij tekst traktuyetsya yak liternij ta chislovij kod v yakomu kozhen znak vijmayetsya z kontekstu i nabuvaye samostijnogo zmistu i znachennya 38 Perevazhannya ezoterichnogo znannya v seredovishi vchenih rabiniv zakripilos na pochatku II stolittya koli sinedrion ocholiv rabi Akiva ben Josef Same vin buv zasnovnikom techiyi yaka pragnula nadati znachennya kozhnij literi v Tori V Talmudi Bereshit Shabbat 25a stverdzhuyetsya sho Istini ne yavleni Mojseyu vidkrilis Akivi U traktati Baba Mecia Tosefta 2 29 povidomlyayetsya sho uchen Akivi rav Meyir u seredini II stolittya vviv u vikladannya v yevrejskih shkolah formalne rozriznennya mizh Pismom i Premudristyu sho yavlyala soboyu bilshe nizh proste tlumachennya Pisma 37 Takim chinom postupovo Toru pochinayut rozumiti yak vruchenu odnomu lishe Izrayilyu koshtovnist yakoyu stvorenij Svit Avot III 14 Inshimi slovami Boga pochinayut sprijmati yak chitacha vlasnoyi Tori a Jogo tvorcha funkciya poyednuyetsya z yevrejskoyu movoyu i kvadratnim pismom de 38 Tak i pochalasya diskreditaciya greckogo perekladu Zavershennya cogo procesu zafiksuvav Yustinian u svoyij 146 j noveli De Hebraeis 553 roku U vstupi do neyi vin povidomlyaye pro rozbizhnosti mizh yevreyami odni z yakih vvazhali sho lishe ivrit mozhna vzhivati dlya chitannya Svyatogo Pisma inshi vvazhali sho dlya cogo pridatna j grecka mova Novela postanovlyaye sho ohochi mozhut chitati Pisannya greckoyu ta bud yakoyu movoyu yaka poshirena v yihnij miscevosti Harakterno sho v zakonodavchomu teksti povtoryuyetsya legenda pro 72 tlumachi rozmisheni v 36 keliyah po dvoye Novela rekomenduye chitati Septuagintu i alternativnij pereklad Akili yak nadijnishij i krashij pereklad nizh vsi inshi Metoyu cogo zakonodavchogo aktu bulo zupiniti vitisnennya z sinagog Shidnoyi Rimskoyi imperiyi normativnogo greckogo perekladu yakimos inshim perekladom usnim na zrazok aramejskih targumiv 39 Zgidno z V Vevyurkom z hristiyanizaciyeyu Imperiyi grecka mova stala vtrachati poziciyi v seredovishi yevreyiv u miru zrostannya yih nevdovolennya svoyeyu socialno politichnoyu rollyu i nastupu derzhavi na prava samovryaduvannya Same cya obstavina viznachila vidmovu vid Septuaginti ta greckoyi sinagogalnoj liturgiyi a potim i povnu zaboronu na vikoristannya perekladiv Tori vzagali 40 Suchasni izrayilski doslidniki takozh pidkreslyuyut sho stvorennya Septuaginti viddzerkalyuvalo proces ellinizaciyi yegipetskoyi gromadi viklikayuchi poboyuvannya starijshin Yudeyiv sho chitannya Tori greckoyu movoyu prizvede do vidpadinnya vid yevrejskoyi identichnosti yak takoyi Za slovami M Shterenshisa podibni poboyuvannya viyavilisya pravilnimi z chasom znachna chastina yegipetskih yevreyiv rozchinilasya v greckomu suspilstvi Vin dotrimuvavsya teoriyi sho yegipetski yevreyi pereklali Septuagintu dlya vlasnih potreb gromadi u zv yazku z tim sho bagato iz nih ne volodili ivritom 41 Antichna reviziya Septuaginti Stvorennya standartnoyi vizantijskoyi versiyi Redaguvati nbsp Derevo zvodiv i redakcij Starogo Zapovitu Septuaginta poznachena yak LXX Bukvoyu א alef poznachenij Sinajskij kodeks A Aleksandrijskij kodeks Vatikanskij kodeks Q Codex Marchalianus Encyclopaedia Biblica 1899U pershi stolittya nashoyi eri v yudeo hristiyanskomu seredovishi stvoreno she kilka greckih versij vsih starozavitnih knig vidomi imena troh perekladachi Akila Simmah i Feodotion U III stolitti Origen zdijsniv grandioznij tekstologichnij proekt stvorivshi Geksaplu v yakij opublikovano razom protomasoretskij tekst vlasne Septuagintu i tri zaznacheni versiyi perekladu Voni suttyevo vplinuli na tekst LXX Pislya Geksapli stvoreno variant Lukiana datovanij IV stolittyam na toj zhe chas pripadaye pochatok oformlennya bilsh mensh standartizovanoyi vizantijskoyi versiyi E Tov nalichuvav tri prichini stvorennya revizij Septuaginti 42 rozbizhnosti mizh Septuagintoyu i yevrejskim tekstom oskilki Septuagintoyu stali koristuvatisya hristiyani yevreyi pragnuli stvoryuvati inshi perekladi viddzerkalennya yevrejskoyi ekzegezi togo chasu Pereklad Akili Redaguvati Akila z Pontu zavershiv svoyu pracyu ne piznishe 177 roku oskilki yiyi zgaduye u svoyemu traktati Irenej Lionskij Suchasni doslidniki vvazhayut najbilsh jmovirnoyu robotu nad perekladom u 130 ti roki 43 Yepifanij Kiprskij navodiv perekaz sho Akila buv prozelitom tobto hristiyaninom navernenim z yazichnikiv stverdzhuvalosya takozh sho vin buv rodichem imperatora Adriana ale cherez peresliduvannya odnovircyami astrologiyi yakoyu vin zajmavsya perejshov u yudayizm Doslidniki viznayut cej perekaz vazhlivim oskilki vin dozvolyaye poyasniti zv yazok Akili j rava Akivi vpliv na nogo vavilonskoyi rannotalmudichnoyi tradiciyi i te sho same v ekzegezi Akili pochinayetsya vikoristannya gematriyi tak harakternoyi dlya ravvinizmu Yudejski dzherela ototozhnyuyut jogo z Onkelosom avtorom vidomogo targuma 44 Svyatij Yeronim neodnorazovo zgaduvav i visoko ocinyuvav Akilu oskilki yihni zavdannya buli pevnoyu miroyu shozhimi krim togo pidkresleno neliteraturnij bukvalnij pereklad Akili sluguvav dlya Yeronima svogo rodu pidryadnikom i dovidnikom Stavlennya do perekladu Akili yak posibnika z yevrejskoyi gramatiki vin uspadkuvav vid Origena 45 Vidavec Geksapli Fild opisuvav metod Akili takim chinom pri perekladi kozhnoyi leksemi yiyi bukvalnomu sensu perevaga viddayetsya pered bud yakim perenosnim taka zh odnoznachnist vitrimuyetsya shodo bud yakoyi chastini movi pereklad kozhnogo slova yevrejskogo tekstu v poryadku jogo poyavi stvorennya diyeslivnih form yaki nikoli ne isnuvali v greckij movi vid yihnih ivritskih ekvivalentiv imennikiv ukrayinskij analog diademuvati abo kostiti pereklad yevrejskih dvoskladnih sliv dvoma greckimi slovami u vsih vipadkah peredacha deyakih yevrejskih sliv sugolosnimi greckimi ignoruyuchi sens mabut Akila sprijmav yevrejsku movu yak matricyu vsih inshih mov 46 G Tekkerej nazivav ci osoblivosti varvarskimi 47 odnak papirologichni svidoctva ta kumranski rukopisi pokazuyut sho vsi zaznacheni tendenciyi z yavilisya she v redakciyah biblijnogo tekstu pochatku nashoyi eri Tak pochalisya sprobi nabliziti tekst Septuaginti do prijnyatogo v Palestini yevrejskogo tekstu sho zavershilosya stvorennyam principovo inshoyi tekstologichnoyi tradiciyi j viperedilo stvorennya masoretskogo tekstu 48 Pereklad Simmaha Redaguvati Simmah Evionit buv za pohodzhennyam samarityaninom i nalezhav do zhebruchoyi yudeo hristiyanskoyi sekti ebionitiv yaki poyednuvali vidmovu vid majna z Zakonom Mojseyevim pro sho pisav Yevsevij Kesarijskij Cerkovna istoriya ru VI 17 Po vihodi z samarityanstva vin prijnyav yudayizm jogo ototozhnyuyut z talmudichnim Sumhusom uchnem rava Meyira Zgidno z Yeronimom Simmah perekladav shvidshe za zmistom nizh za bukvoyu Jogo perekladami aktivno koristuvavsya Feodorit Kirskij pri ekzegezi Psaltirya 49 Osnovni osoblivosti perekladu Simmaha buli taki pragnennya do zrozumilosti cilogo a ne peredachi okremih sliv ridkisne vzhivannya gebrayizmiv evfemizaciya viraziv yaki mozhut zbentezhiti nepidgotovlenogo chitacha bogoslovska tendenciya vin robiv akcent na voskresinni mertvih zberezhennya klasichnoyi greckoyi movi i stilyu zamina idiom napriklad muzh krovi na lyudina sho zaplyamuvala sebe vbivstvom dopushennya parafrazi zamist perekladu Pragnennya Simmaha do zrozumilosti bulo nastilki silnim sho vin zaminyav biblijni toponimi na zrozumili serednomu greckomovnomu chitachevi napriklad Ararat na Virmeniyu 49 Pereklad Simmaha buv oriyentovanij na zvichajnu gramotnu lyudinu sho chitaye literaturnoyu greckoyu movoyu bez opori na sformovanu liturgijnu ta molitovnu tradiciyu Mabut ce zagalna tendenciya dlya yudeo hristiyanskogo rozuminnya Bibliyi yaka bula v comu seredovishi dzherelom riznobichnoyi informaciyi cinnist yakoyi pidvishuvalasya v miru zrostannya viraznosti yiyi rozuminnya Tradiciya v yakij stvoreno versiyu Simmaha istotno vplinula na nestorianstvo 50 Pereklad Feodotiona Redaguvati Feodotion za tradiciyeyu zhiv u chasi Kommoda tobto mav zavershiti svij pereklad ranishe za Simmaha Za Yepifaniyem Kiprskim vin spochatku buv gnostikom poslidovnikom Markiona ale potim navernuvsya v yudayizm i vivchiv yevrejsku movu Pro vagi 17 Jogo stil perekladu Psaltirya visoko ocinyuvav Yeronim Zagalom jogo metod perekladu blizhchij do Akili vidpovidno i stil jogo prostij i gromizdkij Golovnoyu osoblivistyu perekladu Feodotiona ye vzhivannya velikoyi kilkosti yevrejskih sliv peredanih greckimi literami bez perekladu Peredusim ce nazvi tvarin i roslin toponimi arhitekturni abo religijni termini U teksti Septuaginti Origen vipraviv Knigu Jova same za perekladom Feodotiona zviryayuchi jogo z yevrejskim originalom a Knigu Daniyila za povidomlennyam Yeronima Cerkva prijnyala zamist nayavnogo ranishe perekladu Takozh tekstologi XIX stolittya viyavili sho v cilij nizci misc novozavitnogo kanonu Starij Zapovit cituyetsya same v perekladi Feodotiona cej samij pereklad vikoristovuvavsya v cituvanni avtoritetnogo rannohristiyanskogo tekstu Pastirya Germi 51 Geksapla Redaguvati nbsp Zalishki tekstu Geksaply Psalmi v perekladi Akili zi znahidok u Kayirskij genizi Kolekciya Tejlora Shehtera Biblioteka Kembridzhskogo universitetuGrandioznij zvid biblijnih tekstiv Origen stvoriv pid chas svogo perebuvannya v Palestini a dali jogo perenesli v Kesarijsku biblioteku ru Origen roztashuvav shist versij vidomih jomu starozavitnih tekstiv zvidsi nazva vshesterena dav gr Ἑ3aplᾶ paralelnimi stovpcyami v takomu poryadku yevrejskij tekst konsonantnim pismom bez ogolosovuvan yak bulo zavedeno v antichnosti grecka transkripciya ogolosovuvannya pershogo pereklad Akili pereklad Simmaha Septuaginta pereklad Feodotiona Poryadok mabut viznachavsya stupenem zv yazku z yevrejskim tekstom a Feodotion sprijmavsya yak redaktor Septuaginti Prichinami skladannya Geksapli zazvichaj nazivayut pragnennya vipraviti Septuagintu za yevrejskim tekstom shob pozbaviti yudeyiv argumentu zipsovanosti Pisma Origen vnosiv pravki v tekst Septuaginti dodayuchi propusheni slova i frazi z yevrejskogo tekstu poznachayuchi yih specialnimi znakami rozroblenimi Aristarhom Samofrakijskim asteriskom i obelyusom 52 Inshi perekladi sluguvali jomu posibnikom dlya rozuminnya osnovnogo tekstu i yak svidchennya rozuminnya originalu Z komentarya Origena do Yevangeliya vid Matviya XV 14 vidno sho vin ne pragnuv prosto vipravlyati greckij tekst za yevrejskim a svidomo shukav varianti viznani vsima svidkami tekstu Dodatkovi chitannya Septuaginti vin ne usuvav a lishe poznachav dlya chitacha yakij sam mav virishuvati prijmati yih chi ni Problema Geksapli vinikla cherez te sho Septuagintu pislya III stolittya stali perepisuvati perevazhno z redakciyi Origena avtomatichno vnosyachi jogo dopovnennya ale ne vidtvoryuyuchi kritichnogo aparatu yakij zaginuv majzhe povnistyu Uchni ta kolegi Origena Pamfil i Yevsevij retelno perepisali p yatu kolonku Geksapl cej tekst mav shirokij vzhitok u IV stolitti Povnim primirnikom Geksapl koristuvavsya she Yeronim vvazhayut sho original zaginuv pid chas vzyattya arabami Kesariyi Palestinskoyi v 653 roci 53 Mabut zhodnoyi povnoyi kopiyi Geksapli nikoli ne bulo zrobleno cherez kolosalnij obsyag praci za ocinkoyu G Svita yaksho vin mav formu kodeksu to skladavsya ne mensh yak iz 3250 pergamentnih arkushiv tobto blizko 6500 storinok tekstu i ce za umovi sho buli perepisani tilki 22 kanonichni knigi G Svit provodiv analogiyi z Vatikanskim kodeksom na storinkah yakogo tekst buv zapisanij v tri kolonki dayuchi shist kolonok na rozvoroti 54 Na dumku G Tekkereya usunennya geksaplarnih interpolyacij ye najvazhlivishim zavdannyam tekstologiyi Septuaginti 55 Suchasna nauka vvazhaye ce zavdannya vkraj vazhkim Yedinim nadijnim metodom ye vnutrishnye doslidzhennya tekstu Origen dodavav u greckij tekst vse sho vidriznyalo vid nogo yevrejskij tekst Takim chinom mozhna vidiliti miscya koli Septuaginta rozhoditsya z yevrejskim tekstom zmistovno a ne lishe ekzegetichno Dovedeni slidi redakciyi Origena takozh nadijno svidchat sho Starij Zapovit ne piddavsya hristiyanskim interpolyaciyam sam vin she zhiv u chasi gonin koli vipravlennya bulo praktichno nemozhlivim i sam zhe zaklav osnovi biblijnoyi tekstologiyi yaka zrobila sistematichne vnesennya interpolyacij nemozhlivim 56 Stvorennya standartnogo vizantijskogo tekstu Septuaginti Redaguvati Yeronim Stridonskij pisav sho jomu vidomi tri osnovni redakciyi greckogo tekstu Septuaginti yaki porodzhuvali neuzgodzhenist starolatinskih perekladiv Krim Origenovoyi Geksapli vin zgaduvav redakciyu Isihiya Aleksandrijskogo nini vvazhayut sho vid neyi pohodit tekst Vatikanskogo kodeksu i prepodobnomuchenika Lukiana zasnovnika Antiohijskoyi shkoli Pro ostannogo u vizantijskomu slovniku Sudi L 685 10 15 skazano sho vin ochistiv biblijni knigi vid vipravlen lyudej lukavih blizkih ellinizmu G Svit vvazhav sho vin zviryav greckij tekst z yevrejskim ale ce buv ne toj variant z yakogo vinik suchasnij masoretskij tekst 57 Traplyayutsya takozh dumki sho osnovoyu praci Lukiana buv avtentichnij greckij variant Bibliyi Na osnovi redakciyi Lukiana stvoreno standartnij Konstantinopolskij tekst yakij i stav osnovoyu gotskogo ru cerkovnoslov yanskogo ru ta starosirijskogo ru biblijnih perekladiv na cej samij prototip spiralisya j deyaki starolatinski perekladachi 58 U porivnyanni z inshimi variantami Septuaginti tekstovi Lukiana vlastivi taki oznaki 59 zapovnennya propushenih misc podvijni chitannya riznim chinom perekladenih fraz zamina zajmennikiv vlasnimi imenami korotki kontekstualni dodavannya pereklad zamist transliteraciyi zamina ellinistichnih movnih form attichnimi Vtim yedinim tekstom Konstantinopolskij variant tak i ne stav do kincya Serednih vikiv U comu plani pokazovim ye cituvannya perekladu Akili Kostyantinom Filosofom en a takozh vikoristannya perekladiv Akili j Simmaha v polemici navkolo slov yanskogo perekladu Pisma Chornorizcem Hrabrim 60 Prote vzhe novgorodskij arhiyepiskop Gennadij u svoyemu poslanni 1489 roku nazivaye Akilu Simmaha i Feodotiona vinuvatcyami yeretichnogo spotvorennya Svyatogo Pisma invektivi yak i navedeni tam samo vidomosti z Lista Aristeya zapozicheni z peredmovi Mikiti Iraklijskogo do tlumachen na Psaltir 61 I Vevyurko tak rezyumuvav proces stvorennya Konstantinopolskoyi redakciyi Stvorena yevrejskoyu knizhnistyu doravvinistichnogo periodu Septuaginta zgodom zaznala vsogo togo na sho prirechenij rukopisnij tekst yakij perebuvaye u vilnomu obigu Potim vnaslidok redaktorskoyi diyalnosti hristiyanskih vchenih pershih stolit chastkovo analogichnij roboti masoretiv nad yevrejskimi rukopisami yiyi tekst zvedeno do odnomanitnogo nastilki naskilki dozvolyali mozhlivosti togochasnoyi nauki Pri comu na vidminu vid masoretiv ci redaktori ne pragnuli do maksimalnoyi unifikaciyi na rivni bukvi Prim 6 zalishayuchi tekst pov yazanim z davnoyu usnoyu ekzegetichnoyu tradiciyeyu mnozhinnimi nitkami variativnih chitan 62 Mova Septuaginti RedaguvatiV Vevyurko zaznachav Golovnoyu osoblivistyu movi Septuaginti yaka nadijno vidriznyaye yiyi vid movi literaturnoyi greckoyi kojne bud yakoyi epohi ye te sho v cilij nizci vipadkiv yiyi gramatichnij lad mozhna poyasniti lishe z yevrejskogo tekstu i ce sistemna a ne sporadichna oznaka 63 Septuaginta vpershe demonstruye fenomen tak zvanoyi biblijnoyi movi abo biblijnogo stilyu tobto movi yaka na tli literaturnoyi ta rozmovnoyi normi svoyeyi epohi viriznyayetsya sistematichnoyu svoyeridnistyu Osvichenij chitach yiyi sprijmaye yak nepravilnu i temnu abo osoblivu svyashennu movu Harakterno sho doslidzhennya chislennih rukopisnih versij i zvodiv pokazuye logiku rozvitku ciyeyi movi j stilyu vid vilnogo poshuku norm perekladu na rannomu etapi do zakriplennya naboru idiomatichnih figur i struktur yaki bukvalno vidtvoryuyut original Odnak svoboda dij rannih perekladachiv bula zazdalegid obmezhena kopiyuvannyam deyakih originalnih form yaki stali osnovoyu dlya vsih nastupnih perekladiv Nasampered ce vstupni zvoroti z soyuzom i na pochatku kozhnoyi frazi v opovidnih fragmentah biblijnoyi prozi 64 Navmisnist movnoyi svoyeridnosti u perekladachiv i redaktoriv Septuaginti zalishayetsya diskusijnim pitannyam She na pochatku Novogo chasu isnuvala koncepciya osoblivoyi biblijnoyi movi yaka odnak bula vidkinuta u XVIII stolitti ale znovu zapanuvala na pochatku XX stolittya Zavdyaki papirologichnim znahidkam viyavilosya sho mova Septuaginti j nastupnogo za neyu Novogo Zapovitu dosit nablizhena do hocha i ne totozhna rozmovnij greckij movi epohi ellinizmu kojne dav gr koinὴ dialektos tomu v praktici biblijnih filologiv ci ponyattya vvazhayutsya sinonimami 65 Bagato oborotiv i stilovih prijomiv yaki vvazhalisya gebrayizmami viyavilisya pri glibshomu doslidzhenni greckimi arhayizmami reanimovanimi dlya perekladu Pisma Napriklad vzhivannya absolyutnogo infinitiva v But 2 16 dav gr brwsei fagῃ snѣ diyu snѣ si cerkovnoslov yanskogo perekladu i Av 3 9 dav gr ἐnteinwn ἐnteneῖs nalyacaya nalyacheshi ye dlya Septuaginti najbilsh harakternim cerkovnoslov yanskij pereklad tochno vidtvoryuye ti sami konstrukciyi Obidvi ci konstrukciyi predstavleni v greckih tekstah yaki ne zaznali semitskogo vplivu u Platona i Gerodota 66 Yaksho u klasichnih pismennikiv taki konstrukciyi buli zalishkovimi to v Septuaginti voni chislenni j vidpovidayut zagalnij tendenciyi arhayizaciyi stilyu i vidhodu vid skladnogo sintaksisu do sproshenogo movlennya yaka pri comu viriznyayetsya urochististyu 67 Idiomatichni virazi yevrejskoyi movi peredayutsya v greckomu teksti Septuaginti ne uzgodzheno prichomu ne lishe v riznih knigah ale j v ramkah odniyeyi knigi Harakternim stilistichnim prijomom ye vikoristannya postpozitivnogo zajmennika v Pisni nad pisnyami Cej stilistichnij prijom harakternij dlya ivritu ta aramejskoyi movi perejshov v yidish i rozmovnu movu rosijskomovnoyi diaspori Odnak zavdyaki biblijnim perekazam postpozitivnij zajmennik zberigsya i v literaturnij rosijskij movi hocha j u mensh chastomu vzhivanni stupaj sebe s mirom tosho 68 Septuaginta i masoretska Bibliya RedaguvatiYevrejskij original greckoyi Bibliyi vidriznyavsya vid togo tekstu yakij zgodom utverdivsya v yevrejskij tradiciyi yak kanonichnij 69 U ravvinistichnomu seredovishi Septuagintu mozhna rozglyadati yak najbilsh rannij zi zberezhenih midrashiv viznachennya Shaula Libermana en 70 Odnak Septuaginta vidriznyayetsya vid aramejskih targumiv yaki roz yasnyuvali yak zmist tak i doslivnij sens tekstu za dopomogoyu bogoslovskih ponyat svogo chasu Midrashi buli ravvinistskim tlumachennyam Prote golovne priznachennya Septuaginti liturgijne i legislativne tomu tak zvani vstavki yaki ye v yiyi teksti j vidsutni v masoretskomu ye vidbittyam davnogo originalu Problema polyagaye takozh u tomu sho knigi Starogo Zapovitu perezhili skladnu istoriyu redaguvannya z yednannya riznih tradicij i perekaziv Zokrema peredbachayut sho v otochenni proroka Yeremiyi u svij chas isnuvalo dvi redakciyi jogo proroctv korotka pokladena v osnovu Septuaginti i rozloga yaku vikoristano v masoretskomu teksti Za Mihajlom Seleznovich ru yaksho cya gipoteza pravilna todi vtrachaye sens diskusiya pro avtentichnist ta perevagi odnogo z tekstiv 71 Priblizno taka zh kartina sposterigayetsya z drugoyu polovinoyu knigi Vihid yaka silno rozhoditsya v masoretskij versiyi ta LXX Mabut ci rozbizhnosti takozh pripadayut na epohu redaguvannya tekstu 71 nbsp Mojsej oderzhuye odkrovennya na gori Sinaj na ochah starijshin Izrayilevih Mozayika cerkvi Svyatogo Vitaliya Ravenna VI st Najbilsh istotni vidminnosti vihodili v procesi perekladu yevrejskogo originalu na grecku movu sho poyasnyuyetsya i movnimi i kulturnimi osoblivostyami Znachennya greckih sliv ne zavzhdi zbigalisya z vidtinkami sensiv yevrejskih a zhorstkishij sintaksis ivritu nemozhlivo peredati zasobami greckoyi movi Filologi yaki vivchali kumranski teksti viyavili sho perekladachi dobre znali j rozumili movu originalu i operuvali starodavnimi znachennyami sliv yaki buli zabuti v podalshij masoretskij tradiciyi i yih vidnovila gebrayistika tilki v XX stolitti Oskilki originalnij tekst zapisuvavsya konsonantnim pismom vokalizaciyu zauchuvali napam yat Proces perekladu mabut vklyuchav shonajmenshe tri operaciyi recitaciya yevrejskogo tekstu pereklad na grecku movu z golosu zapis greckogo perekladu z golosu Organizaciya praci perekladachiv dobre uzgodzhuyetsya z legendoyu pro tlumachiv pomishenih u keliyi j pristavlenih do nih sekretariv 72 Traplyalosya i svidome pravlennya oskilki perekladachi vvazhali sebe odnochasno i redaktorami i pragnuli podibno do avtoriv targumiv zrobiti tekst zrozumilishim i pevnishim Traplyalas i teologichna interpretaciya koli perekladach vidnovlyuvav istinnij v jogo rozuminni sens tekstu U naukovij literaturi najchastishe navoditsya priklad z 2 M 24 10 U yevrejskomu teksti knigi Vihid starijshini Izrayilyu yaki zijshli na goru Sinaj slidom za Mojseyem bachili Boga Izrayilevogo dav yevr ו י ר או א ת א ל ה י י ש ר א ל todi yak v greckomu teksti voni bachili misce de stoyav Bog Izrayiliv dav gr kaὶ eἶdon tὸn topon oὗ eἱsthkei ἐkeῖ ὁ 8eὸs toῦ Ἰsrahl Za kontekstom ce ne prosta zamina oskilki vona pogodzhena z nastupnoyu chastinoyu frazi i pid nogami Jogo dav gr ὑpὸ toὺs podas aὐtoῦ nibi zroblene z sapfirovoyi pliti i nemov same nebo yasne Tobto v masoretskomu varianti starijshini bachili samogo Boga Izrayilevogo a v Septuaginti lishe Jogo misce i oznaku Jogo prisutnosti shos podibne do neba yake spustilosya na zemlyu hocha ce voni bachili i zgidno z masoretskim variantom Ye versiya sho uzgodzhennya vidbulosya na osnovi tekstu psalmiv Ps 131 7 dav gr proskynhsomen eἰs tὸn topon oὗ ἔsthsan oἱ podes aὐtoῦ doslivno vklonimosya miscyu de stoyali nogi Jogo U konteksti psalma jde proslavlennya Yerusalima yak zemnogo neba yake ni v chomu ne postupayetsya Sinayu 73 Podibni ekzegetichni prijomi neregulyarno zustrichayutsya v Septuaginti a v masoretskomu P yatiknizhzhi sposterigayutsya chastishe 74 Perekladachi Septuaginti buli religijnimi yevreyami dlya yakih dotrimannya Tori vzhe bulo chimos samo soboyu zrozumilim Z cogo poglyadu redaguvalisya bagato misc Pisma Napriklad u Povtorenni zakonu 5 M 16 22 zaboroneno sporudzhuvati steli yak yazichnickij zvichaj ale u Vihodi 2 M 24 4 Mojsej sporudiv zhertovnika pid goroyu i 12 stel za chislom kolin Izrayilevih U greckomu teksti perekladachi vipravili steli na kameni Strogist ritualu prizvela navit do korekciyi dij Boga stvorivshi svit Vin zavershiv na den somij svoyu robotu nad yakoyu trudivsya 1 M 2 2 Ce v ochah ellinistichnih ekzegetiv moglo oznachati sho Bog porushuvav subotu tomu v Septuaginti a takozh v Samarityanskomu P yatiknizhzhi tekst vipravlenij Bog zavershuye robotu na den shostij 71 Oskilki v epohu ellinizmu zminilisya uyavlennya pro lyudinu i harakter religijnogo pochuttya redaktorska robota jshla i v comu napryamku Napriklad zamist radosti 2 M 18 9 Lev 9 23 24 z yavlyayetsya podiv dav gr Ἔ3tasis 71 Za pidrahunkami G Bertrama ce slovo odne z najharakternishih dlya Septuaginti vzhivayuchis u teksti 89 raziv Vono vidpovidaye pri comu 30 riznim yevrejskim slovam 75 Tema filosofskoyi zacikavlenosti tlumachiv bula populyarnoyu v literaturi XIX stolittya odnak u nash chas ce pitannya viznayut dalekim vid virishennya 76 Filosofsku pidgotovku perekladachiv Septuaginti rozglyadayut u literaturi pryamo protilezhnim chinom vid peredachi v perekladi knigi Buttya platonichnih idej do povnogo zaperechennya znajomstva tlumachiv z greckoyu filosofiyeyu Na dumku I Vevyurko tekst Septuaginti v bagatoh vipadkah pidlyagaye filosofskomu analizu mistyachi v sobi perekladacke osmislennya ciloyi nizki filosofski znachushih polozhen biblijnoyi dumki Odnak kozhen takij vipadok potribno rozglyadati okremo a zagalom yakus tendenciyu idealizaciyi spiritualizaciyi i t d v interpretativnih sharah cogo davnogo perekladu viyaviti ne vdayetsya 77 Rukopisna peredacha tekstu Septuaginti ta drukovani vidannya Redaguvati1863 roku Paul de Lagard de zaproponuvav metodi rekonstrukciyi avtentichnogo tekstu LXX U zagalnih risah yih vikoristovuyut i suchasni doslidniki Tekstologam istotnij takij visnovok de Lagarda vsi zberezheni kodeksi LXX eklektichni za pohodzhennyam tomu rekonstrukciya najdavnishogo sharu takozh bude eklektichnoyu 78 Na dumku Mihajla Seleznova ru pochinayuchi z glibokoyi davnini Septuaginta postijno redaguyetsya zviryayetsya z yevrejskim tekstom pidpadaye pid vpliv piznishih perekladiv Starogo Zapovitu z yevrejskoyi na grecku perekladi Akili Simmaha Feodotiona yaki z yavlyayutsya na pochatku nashoyi eri Tomu rozbizhnosti riznih rukopisiv Septuaginti mizh soboyu chi ne chislennishi nizh rozbizhnosti mizh Septuagintoyu i masoretskim tekstom A zavdannya vidtvorennya protografa Septuaginti nastilki zh skladna yak zavdannya vidtvorennya yevrejskogo protografa Stabilizaciya tekstu Septuaginti sposterigayetsya lishe z poyavoyu drukovanih vidan Harakterno sho drukovani vidannya greckogo Starogo Zapovitu sho yih vikoristovuye grecka Pravoslavna Cerkva duzhe silno vidriznyayutsya vid tekstu naukovih kritichnih vidan Septuaginti Vidannya greckoyi Cerkvi spirayutsya na piznoserednovichni rukopisi Kritichni vidannya pragnut vidnoviti tekst epohi ellinizmu 69 Rukopisna peredacha Redaguvati nbsp Fragment greckogo tekstu odnogo z malih prorokiv na papirusi Strilka vkazuye na tetragramaton vikonanij yevrejskim pismom Znahidka z Nahal Hever 8HevXII gr mizh 50 m rokom do n e i 50 rokom n e Pershij zvedenij katalog rukopisiv Septuaginti opublikuvali 1827 roku anglijski svyasheniki Robert Golms i Dzhejms Parsons yim bulo vidomo 311 kodeksiv najdavnishi z yakih buli poznacheni rimskimi ciframi I XIII Vzhe do kincya XIX stolittya ce chislo silno zroslo vnaslidok yak papirologichnih znahidok tak i vidkrittya Sinajskogo kodeksu ta deyakih inshih dokumentiv Perevazhna bilshist cih rukopisiv fragmentarni lishe licheni odinici vklyuchayut ves greckij Starij Zapovit 79 Za danimi Gettingensyi Akademiyi nauk stanom na 2015 rik vidomo blizko 2000 rukopisiv Septuaginti yaki pripadayut na period II stolittya do n e XVI stolittya 80 Kilkist papirusnih svidoctv postijno zrostaye Yaksho v Katalozi van Helsta vidanomu v 1976 roci zgadani 323 papirusi to do kincya XX stolittya opublikovano she 40 novih papirusnih znahidok Starodavnist papirusiv ne obov yazkovo peredbachaye yih tekstologichnu perevagu nad piznishimi rukopisami na pergamenti v yakih chasto zberigayutsya starodavni chitannya zipsovani abo vipravleni u papirusnih fragmentah sho dijshli do nas 81 Dlya pidgotovki kritichnih vidan Septuaginti osoblive znachennya mayut taki rukopisi Vatikanskij kodeks IV stolittya Shodit do dogeksaplarnogo tekstu Mozhlivo pohodit z Aleksandriyi do Italiyi potrapiv z Konstantinopolya Mistit lakuni v knigah Buttya i v Psaltiri nemaye Ps 105 27 137 6 82 Vatikanskij kodeks lezhit v osnovi kilkoh piznishih vidan greckogo tekstu Sikstinskogo 1587 oksfordskogo G Svita 1895 i kembridzhskogo 1940 nbsp Kolonka tekstu Sinajskogo kodeksu z tekstom Ps 48 12 17 Britanska bibliotekaSinajskij kodeks IV stolittya Pohodit jmovirno z Aleksandriyi Chislenni lakuni napriklad vidsutnye majzhe vse P yatiknizhzhya Tekstologichno Sinajskij kodeks blizkij do vatikanskoyi redakciyi za vinyatkom knigi Tovita Oskilki vzhe v davninu rukopis vipravili za Geksaployu cinnist jogo dlya vidnovlennya dogeksaplarnogo tekstu Septuaginti minimalna do togo zh znachnu chastinu Starogo Zapovitu vtracheno Jogo viyaviv Kostyantin Tishendorf u Monastiri svyatoyi Katerini na Sinayi v 1844 roci 83 Aleksandrijskij kodeks V stolittya Pohodit z Aleksandriyi abo Konstantinopolya jogo privezli v Aleksandriyu mizh 1308 i 1316 rokami Mistit majzhe ves biblijnij tekst za vinyatkom deyakih virshiv iz Buttya dvoh rozdiliv Pershoyi knigi Samuyila i Psalma 49 Redakciya eklektichna u pershih prorochih knigah vidznachayutsya slidi origenivskoj recenziyi a v Psaltiri i knizi Jova lukianivskoyi Harakterizuyetsya chislennimi dopovnennyami i garmonizaciyeyu chitan 84 Kodeks Yefrema V stolittya Palimpsest na 209 arkushah zi Starogo Zavitu zbereglisya lishe 45 listiv Publikaciya cogo kodeksu 1845 roku prinesla reputaciyu Tishendorfu 85 Kottonivskij Genezis ru VI stolittya Bagato ilyustrovanij rukopis jmovirno yegipetskogo pohodzhennya Do 1857 roku vvazhavsya najdavnishim kodeksom Septuaginti Silno poshkodzhenij pozhezheyu 1731 roku fragmenti opublikuvav Tishendorf 86 Anatolij Alyeksyeyev ru zaznachaye sho vse ce duzhe dorogi rukopisi yaki priznachalisya ne dlya cerkovno liturgijnogo zastosuvannya a dlya bibliotek Ne viklyucheno sho svoyim isnuvannyam voni zobov yazani vidomomu doruchennyu imperatora Kostyantina pro vigotovlennya 50 kodeksiv Bibliyi z yakim vin zvernuvsya do znamenitogo cerkovnogo vchenogo Yevseviya Pamfila Prim 7 Vidayetsya sho stvorennya povnih kodeksiv Bibliyi v tu epohu moglo vidbivati sekulyarizovane abo yazichnicke stavlennya do Sv Pisma yak do svogo rodu yuridichnogo kodeksu poza konkretnimi umovami cerkovno liturgijnogo zastosuvannya tekstiv 61 Drukovani vidannya Redaguvati Pershovidannya za rukopisami Redaguvati Vpershe drukovanij tekst Septuaginti z yavivsya na svit u Milani v 1481 roci ce buv Milanskij Psaltir opublikovanij Franchesko Buonkorso Bonakursius Takozh psaltir nadrukuvav Manucij Ald u Veneciyi ranishe 1498 roku 88 Odnak povni vidannya greckogo tekstu z yavilisya desho piznishe Komplyutenska Poliglotta pershe bagatomovne vidannya povnogo tekstu Bibliyi ta vodnochas pershe drukovane vidannya greckogo Starogo Zapovitu tretya kolonka tekstu pislya Tanaha z targumom Onkelosa i Vulgati z pidryadkovim latinskim perekladom Zrobleno v Ispaniyi z iniciativi kardinala Himenesa de Sisnerosa v 1514 1517 rokah u shesti tomah nadrukovano lishe 1522 roku tobto vzhe pislya venecianskogo vidannya drukarni Alda Ce stalosya cherez te sho Erazm Roterdamskij 1516 roku distav viklyuchne chotiririchne pravo na drukuvannya Textus Receptus vid imperatora Maksimiliana i Papi Leva H Greckij shrift zmodelovano za rukopisami XI XII stolit vin nedoskonalij vidsutni znaki gustogo i tonkogo pridihu nagolosi rozstavleni neposlidovno prichomu udarni skladi poznacheni prostim apeksom yakij nagaduye gostrij nagolos Navproti kozhnoyi greckoyi frazi zgidno z tekstom Vulgati stoyit latinska bukva sho dopomagaye tim chitacham yaki slabko volodiyut greckoyu movoyu oriyentuvatisya v teksti 89 Tekst Septuaginti v poliglotti bazuvavsya na rukopisah z Vatikanskoyi biblioteki dvi z yakih zbereglisya do nashih dniv grecki Vatikanski kodeksi 330 i 346 Greckij tekst Komplyutenskoyi poliglotti vidtvoryuvavsya v Antverpenskij 1568 1572 i Parizkij poliglottah 1645 a takozh Zhenevskomu 1586 1599 1616 i Gamburzkomu vidannyah 1596 90 nbsp Rozgortka Aldinskogo vidannya povnoyi greckoyi Bibliyi Veneciya 1518 Biblioteka LaurencianaAldinske vidannya v troh tomah greckoyi Bibliyi povnistyu Veneciya 1518 zdijsniv Andrea Azolano test Alda Manuciya Vono gruntuyetsya na rukopisah z biblioteki sv Marka jogo tekstologichna osnova vuzhcha nizh u Komplyutenskogo Prim 8 Tekst neodnorazovo vidtvoryuvavsya zokrema v Bazeli Bibliya Melanhtona 1545 1550 1582 Strasburgu 1526 ta in 92 Sikstinske vidannya Starogo Zapovitu Rim 1587 yake zdijsniv vatikanskij bibliotekar kardinal Antonio Karafa ru z sankciyi Papi Siksta V Greckij tekst zajmaye 783 storinki z 810 jomu pereduye posvyata kardinala Karafi papske poslannya ta peredmova do chitacha z yakoyi mozhna diznatisya pro istoriyu greckogo tekstu Za osnovu vidannya vzyato Vatikanskij kodeks lakuni yakogo popovnyuvalis za inshimi rukopisami z Apostolskoyi biblioteki biblioteki sv Marka i Laurenciana Tekstologi vikoristovuvali Sikstinske vidannya azh do seredini XIX stolittya i jogo neodnorazovo perevidavali zokrema van Ess 1824 i Kostyantin Tishendorf sim vidan 1855 1887 rokiv dva z nih pid redakciyeyu E Nestle 93 Chotiri vidannya na osnovi Sikstinskogo vipustiv vidomij biblist Genri Barklaj Svit en 1887 1895 1901 1909 rokah Vidannya Grabe London 1707 1720 Septuaginta v chotiroh tomah yaku rozpochav Jogann Ernest Grabe ru i zavershili pislya jogo smerti v 1711 roci kolegi Vidannya zdijsneno na osnovi Aleksandrijskogo kodeksu ta deyakih inshih rukopisiv sho perebuvayut v Angliyi Podibno do Sikstinskogo vidannya osnovoyu buv yedinij kodeks tekstologichna robota jshla za zrazkom Origena slova i frazi yaki vidsutni v masoretskomu teksti poznachalisya asteriskami obelyusi stavilisya navproti fraz i paragrafiv yaki yak zdavalosya doslidniku buli zapozicheni z inshih perekladiv Akili Simmaha i Feodotiona Ce vidannya vidtvoreno v 1730 h rokah u Nimechchini a 1821 roku pokladeno v osnovu Greckoyi Bibliyi vidanoyi v Moskvi za nakazom Svyatijshogo Sinodu 94 Ci chotiri vidannya G Svit nazivav velikimi i takimi sho skladayut osnovu tekstologichnoyi roboti nad Septuagintoyu kozhne z nih bazuvalosya na odnomu zi starodavnih manuskriptiv garnoyi zberezhenosti 95 Za slovami Anatoliya Aleksyeyeva vsi vidavci starodavnih avtoriv i tekstiv pervisnoyi epohi drukarstva pidhodili do spravi tak samo yak perepisuvachi tekstiv Voni zminyuvali j pokrashuvali teksti sho vihodili drukom u dosit shirokih mezhah koristuyuchis neobmezhenimi mozhlivostyami kon yekturalnoyi kritiki Tomu vsi pochatkovi vidannya editio princeps potribno rozglyadati v tij samij nizci dzherel tekstu sho j rukopisi 96 Podalsha vidavnicha robota yaku provodili perevazhno protestantski vcheni jshla v napryamku kritichnogo tekstu z naukovim aparatom Pershim prikladom takoyi roboti ye Oksfordska Septuaginta p yatitomnij greckij Starij Zapovit yakij opublikuvali Golms i Parsons u 1798 1827 rokah V osnovu jogo pokladeno Sikstinske vidannya dopovnene potuzhnim kritichnim aparatom U dodatku do p yatogo tomu opublikovano spisok greckih rukopisiv Septuaginti vidomih redaktoriv Golms i Parsons krim 311 greckih rukopisiv z yakih 20 uncialni vikoristovuvali starolatinski svidoctva za vidannyam Sabatye Rejms 1743 a takozh koptsku cerkovnoslov yansku arabsku virmensku i gruzinsku versiyi Popri vsyu fundamentalnist metod Golmsa i Parsonsa viklikav kritiku P de Lagarda 97 kolaciyi rukopisiv robili rizni lyudi bez strogoyi unifikaciyi proceduri tomu nemozhlivo buti pevnim sho te chi inshe dzherelo v kritichnomu aparati predstavlene v povnomu obsyazi i tak samo yak inshi 98 Moskovske vidannya 1821 roku oficijnij tekst Greckoyi cerkvi Redaguvati Moskovske vidannya povnoyi greckoyi Bibliyi 1821 roku grec Ta Biblia en Mosxa etei 1821 zadumali grecki patrioti peredusim brati Zosima yaki zabezpechili finansovij bik zadumu Koshti nadhodili za peredplatoyu i z samoyi Greciyi de gotuvalosya povstannya duhovnoyu oporoyu yakogo malo stati Svyate Pismo Vidannya jshlo v Moskovskij sinodalnij drukarni j rozpochalos blizko 1818 roku Krim politichnih aspektiv buv i ideologichnij 1818 roku Britanske biblijne tovaristvo pochalo pereklad Bibliyi na novogrecku movu Kerivnictvo zdijsnyuvav protopresviter Uspenskogo soboru Yakiv Dmitriyev spivrobitnik Rosijskogo biblijnogo tovaristva znavec yevrejskoyi ta starogreckoyi mov Zvazhayuchi na jogo pohilij vik bezposeredno nad vidannyam pracyuvali svyashenik Troyickoyi cerkvi Volodimir Cvyetkov i zakonovchitel universitetskogo pansionu Oleksij Terentyev Za osnovu Starogo Zapovitu vzyato londonske vidannya Grabe odnak redaktorski popravki inodi publikuvalisya mehanichno mozhlivo yih prijmali za spravzhnye chitannya Aleksandrijskogo kodeksu Vneseno deyaki popravki po masoretskogo tekstu ale absolyutno bezsistemno Majzhe ves tirazh Moskovskogo vidannya 1821 roku 5000 primirnikiv rozislano v Stambul i Afini de vin stav zrazkom dlya miscevih peredrukiv Uhvaloyu Elladskogo Sinodu moskovske vidannya peredrukovano v Afinah bez zmin i vono stalo oficijnim tekstom Greckoyi cerkvi Britanske biblijne tovaristvo gotuyuchi nove vidannya greckoyi Bibliyi 1859 roku zmushene bulo gruntuvatisya na Moskovskomu vidanni yak takomu nabuv kanonichnogo statusu Greckoyi cerkvi Zvazhayuchi na tekstologichnu eklektiku grecki cerkovni vidannya Septuaginti ne mayut samostijnogo naukovogo znachennya 99 Naukovi filologichni vidannya Redaguvati Kostyantin Tishendorf vidomij svoyimi filologichnimi vidannyami Novogo Zapovitu zdijsniv takozh drukuvannya greckogo tekstu Starogo Zapovitu Jogo vidannya vihodilo chotiri razi v period 1850 1869 rokiv osnovoyu bulo Sikstinske vidannya yake zabezpechuvalosya aparatom riznochitan z chotiroh najdavnishih uncialnih rukopisiv vklyuchayuchi vidkritij Tishendorfom Sinajskij kodeks Jogo robotu 1887 roku prodovzhiv Eberhard Nestle 100 U XX stolitti najbilsh filologichno gruntovni vidannya Septuaginti zdijsniv uchen de Lagarda Alfred Ralfs de yakij pracyuvav v Gettingeni Jogo Doslidzhennya z Septuaginti Septuaginta Studien z yavilis na svit u troh tomah u 1904 1918 rokah 101 Z jogo im yam takozh pov yazane poshirene kritichne vidannya 1935 roku Shtutgartske vidannya Z vipravlennyami vono vihodilo v 1979 i 2006 rokah v odnomu tomi kishenkovogo formatu prichomu ostannye pereglyanute vidannya nalichuvalo ponad 1000 popravok u porivnyanni z pershim 102 Anatolij Alekyeyev odnak pisav sho Shtutgartske vidannya zruchne yak pidruchnik i navchalnij posibnik ale naukovomu jogo vikoristannyu pereshkodzhaye toj fakt sho realnij tekst Septuaginti yak vin predstavlenij v rukopisnih dzherelah shilnij do nabagato bilshogo diapazonu tekstovih kolivan 98 Vid 1931 roku v Gettingeni vipuskayetsya 20 tomna Velika Gettingenska Septuaginta Septuaginta Vetus Testamentum Graecum Auctoritate Academiae Scientiarum Gottingensis editum ale vona dosi ne zavershena 103 U 1906 1940 rokah v Kembridzhi pid nazvoyu The Old Testament in Greek vijshlo 8 tomiv tak zvanoyi Kembridzhskoyi Septuaginti pid redakciyeyu A Bruka N Mak Lina i G Tekkereya Vidannya vklyuchalo knigi vid Buttya do Tovita vklyuchno V osnovu vidannya pokladeno Vatikanskij kodeks z elementami rekonstrukciyi 98 U seriyi Monumenta musicae Byzantinae v 1939 1981 rokah vijshlo kritichne vidannya greckogo profitologiya Lectionaria Vol I Prophetologium Ed S Hoeg et S Lake Hauniae 1939 1970 Pars 2 Lectiones anni immobilis Ed G Engberg Hauniae 1980 1981 Vidavci zokrema Silva Lejk pripuskali rekonstrukciyu standartnogo tekstu vikonanu na osnovi 80 rukopisiv kritichnij aparat vklyuchav lishe suttyevi na dumku redaktoriv varianti U tij samij seriyi mala vidbutis publikaciya novozavitnih lekcionarnih en ale yiyi ne zdijsneno 104 Znachennya Septuaginti RedaguvatiNaukove vivchennya Septuaginti rozpochalosya v epohu Vidrodzhennya do greckogo tekstu Starogo Zapovitu zvertalisya Lorenco Valla Podzho Brachcholini Azariya de Rossi en ta Erazm Roterdamskij Zagalom doslidzhennya greckogo biblijnogo tekstu v Yevropi dovgij chas obmezhuvalosya apriornim pripushennyam sho yevrejskij original v religijnomu ta lingvistichnomu sensi krashij za pereklad Pershe zistavlennya yudejskogo tekstu i LXX zrobiv u 1506 roci Jogann Rajhlin u traktati De rudimentis linguae Hebraicae U zv yazku z burhlivim poshirennyam protestantizmu u XVII stolitti pochalasya diskusiya pro stupin poshkodzhenosti greckogo ta yevrejskogo tekstu inicijovana katolickoyu cerkvoyu 105 Yiyi rozpochav 1650 roku Luis Kapela yakij opublikuvav traktat Critica Sacra spryamovanij proti Joganna ru i Yakoba Bukstorfiv Cya diskusiya trivala azh do kincya XIX stolittya yiyi uchasniki zokrema vcheni tekstologi z riznih prichin stavali na bik Septuaginti abo masoretskoyi tradiciyi V Rosijskij imperiyi pitannya pro istinnist tekstu Pisma malo bagato aspektiv zokrema i politichnih U 1856 1857 rokah z iniciativi ober prokurora Sv Sinodu organizovano sinodalne mirkuvannya ru obmin dumkami mizh mitropolitom Kiyivskim Filaretom Amfiteatrovim i mitropolitom Moskovskim Filaretom Drozdovim Pershij vistupav proti perekladu Bibliyi na suchasnu rosijsku movu i posilavsya na Septuagintu pereklad yakoyi buv vlashtovanij Bogom yak zasib zberezhennya spravzhnih starozavitnih Pisan Odnak rishennya pro pereklad bulo uhvaleno i slid bulo rozv yazati pitannya yakij z tekstiv prijnyati za originalnij Za osnovu Sinodalnogo perekladu vzyali masoretskij tekst sho bulo zaslugoyu Filareta Moskovskogo 106 U hodi diskusiyi zvuchali j inshi dumki napriklad ober prokuror Sinodu Mikola Protasov ru napolyagav na kanonizaciyi slov yanskoyi Bibliyi za analogiyeyu zi statusom Vulgati Gebrayist V A Levinson proponuvav dlya perekladu P yatiknizhzhya vzyati za osnovu samarityanskij variant a profesor Danilo Hvolson ru rishuche vidstoyuvav nepohitnist masoretskogo tekstu gruntuyuchis na karayimskih pam yatkah Krimu yaki falsifikuvav Avraam Firkovich Prijnyattya masoretskogo tekstu viklikalo zaperechennya svt Feofana Samitnika ta Pavla Yungerova ru yakij zrobiv pereklad Septuaginti na protivagu Sinodalnomu ru 106 107 Rezultatom mirkuvannya stalo rishennya pro te shob za osnovu Sinodalnogo perekladu vzyati masoretskij tekst a takozh vidati ohoronni pravila Doslidniki XX stolittya viznali bezgluzdist ocinok versij Bibliyi poza kontekstu tradiciyi i viznali sho kanon yakij buv u vzhitku do pochatku nashoyi eri buv nestabilnim Suchasna nauka rozglyadaye Septuagintu z troh pozicij Znachennya dlya istoriyi hristiyanstva Septuaginta ye pershoyu Bibliyeyu Cerkvi yaka bula nadilena kanonichnim statusom i bula normativnim tekstom Odkrovennya dlya rannohristiyanskih bogosloviv Poyavu tekstiv Novogo Zapovitu takozh potribno rozglyadati z urahuvannyam movnogo seredovisha bogoslovskogo i bogosluzhbovogo chitannya Septuaginti 108 Znachennya dlya istoriyi yudayizmu Rujnuvannya Drugogo Hramu v 70 roci viklikalo rozriv mizh tradiciyeyu i piznishoyu religijnoyu praktikoyu Vnaslidok rujnuvannya tradiciyi ta apelyaciyi hristiyanstva Septuagintu postupovo vidkinuli Tilki pislya kumranskih vidkrittiv Septuagintu stali sprijmati yak najdavnishe svidoctvo yevrejskoyi tradiciyi i dzherelo vidomostej dlya tekstologichnoyi roboti zi Starim Zapovitom Prote takij pidhid ne ye zagalnoviznanim 109 Znachennya dlya istoriyi svitovoyi kulturi Septuagintu mozhna rozglyadati yak pershij hudozhnij pereklad vikonanij v antichnosti 110 Erih Auerbah tak pisav pro Bibliyu Naskilki bilsh rozriznenimi vidokremlenimi u svoyemu roztashuvanni po gorizontali stoyat ci opovidannya cili grupi opovidan v porivnyanni z Iliadoyu ta Odisseyeyu nastilki micnishij yih zv yazok po vertikali yakij poyednuye yih pid odnim znakom U Gomera takij zv yazok vidsutnij U kozhnij znachnij figuri Starogo Zapovitu vid Adama do prorokiv vtilenij moment cogo vertikalnogo zv yazku 111 Na hristiyanskomu Shodi Septuaginta spravila kolosalnij vpliv na liturgiku i pov yazanij z neyu sintez mistectv viznachennya Pavla Florenskogo vpliv Septuaginti na Zahid viyavivsya bilsh oposeredkovanim cherez latinskij Psaltir i tradiciyu Dionisiya ru 112 Div takozh RedaguvatiPerekladi BibliyiKomentari Redaguvati Takozh nazivayetsya dav gr Twbeit abo dav gr Twbi8 u deyakih dzherelah U greckij Bibliyi vinesena v dodatok Ne vhodit u slov yano rusku Bibliyu ta katolicki vidannya Bibliyi U hristiyanstvi Odi ne vhodyat do skladu Bibliyi okremoyu knigoyu Molitva Manasiyi v slov yano ruskij Bibliyi mistitsya v kinci 2 yi knigi Paralipomenon 2 Hr 36 24 u Vulgati mistilas u dodatku ale vidsutnya v v Novij Vulgati U hristiyanstvi ne vhodyat do skladu Bibliyi ale buli prisutni v deyakih spiskah Septuaginti Div Electronic Edition of NETS angl New English Translation of the Septuagint Procitovano 3 lipnya 2015 Barajta aram ב ר י ית א zovnishnij galahichne polozhennya abo Agada nevklyucheni v Mishnu kodifikovanu Yehudoyu ha Nasi U masoretskij tradiciyi unifikaciyi dosyagnuto cherez znishennya vsih rukopisiv sho mistyat riznochitannya U Talmudi mistyatsya zaboroni pisarevi nakresliti hocha b odnu bukvu po pam yati bez zrazka i zaborona voloditi rukopisami yaki ne projshli korekturu 62 U svoyij Vita Constantini Yevsevij povidomlyaye sho 331 roku imperator Kostyantin nakazav vigotoviti 50 spiskiv Bibliyi neobhidnih dlya pravlennya sluzhbi v zanovo vidbudovanih cerkvah mozhlivo voni mali stati etalonnimi primirnikami dlya kopiyuvannya v kozhnomu z dioceziv imperiyi Pripuskayut sho z cih 50 primirnikiv zbereglosya dva Vatikanskij i Sinajskij kodeksi 87 Novij Zapovit v Aldinskomu vidanni drukuvavsya za Textus Receptus yakij vipustiv Erazm Rotterdamskij 1516 roku pri comu vidtvoreno navit tipografski pomilki zokrema vipravleni v spisku odrukivok 91 Primitki Redaguvati Anssi Voitila Jutta Jokiranta Scripture in Transition Essays on Septuagint Hebrew Bible and Dead Sea Scrolls in Honour of Raija Sollamo BRILL 2008 P 302 Yungerov 2003 s 49 La Sor 1956 s 224 Vevyurko 2013 s 83 Alekseev 2007 s 225 Swete 1900 s 218 Vevyurko 2013 s 86 87 Vevyurko 2013 s 88 89 academic bible com Septauginth LXX D G Dobykin Lekcii po vvedeniyu v Svyashennoe Pisanie Vethogo Zaveta Sankt Peterburg Sankt Peterburgskaya pravoslavnaya duhovnaya akademiya 2012 C 27 30 Vevyurko 2013 s 41 Lamarche 1997 s 16 Vevyurko 2013 s 42 44 Vevyurko 2013 s 45 46 Vevyurko 2013 s 40 Vevyurko 2013 s 46 Vevyurko 2013 s 48 Dines 2008 s 5 Vevyurko 2013 s 60 Vevyurko 2013 s 60 61 Vevyurko 2013 s 61 62 Eleonskij 1875 s 15 Vevyurko 2013 s 63 64 Vevyurko 2013 s 64 65 Vevyurko 2013 s 65 Simon Shoshan 2007 s 31 Vevyurko 2013 s 66 Vevyurko 2013 s 67 68 Yungerov 2003 s 65 a b Vevyurko 2013 s 68 69 Vevyurko 2013 s 69 70 Vevyurko 2013 s 70 71 Vevyurko 2013 s 73 Vevyurko 2013 s 73 74 Vevyurko 2013 s 119 Septuaginta 1979 s XLII XLIII a b Vevyurko 2013 s 120 a b Palant 2001 s 8 9 Veltri 2006 s 116 130 Vevyurko 2013 s 124 Shterenshis 2008 s 134 135 Tov 2001 s 136 140 Lamarche 1997 s 21 Vevyurko 2013 s 185 186 Vevyurko 2013 s 186 187 Vevyurko 2013 s 188 Thackeray 1909 s 9 Vevyurko 2013 s 189 a b Vevyurko 2013 s 190 192 Vevyurko 2013 s 192 193 Vevyurko 2013 s 193 194 Septuaginta 1979 s XLVII XLVIII Yungerov 2003 s 271 Swete 1900 s 74 Thackeray 1909 s 4 Vevyurko 2013 s 181 Swete 1900 s 85 Vevyurko 2013 s 182 183 Vevyurko 2013 s 183 Vevyurko 2013 s 195 a b Alekseev 1999 s 104 a b Vevyurko 2013 s 184 Vevyurko 2013 s 150 Vevyurko 2013 s 126 127 Mauns 2011 s 17 18 Vevyurko 2013 s 136 137 Thackeray 1909 s 28 29 Vevyurko 2013 s 151 a b Seleznyov 2008 s 57 Lieberman 1962 s 50 a b v g Seleznyov 2008 s 58 Vevyurko 2013 s 157 Vevyurko 2013 s 165 Vevyurko 2013 s 166 Seleznyov 2008 s 59 Olofsson 1990 s 149 Vevyurko 2013 s 168 Vevyurko 2013 s 23 Swete 1900 s 122 123 Herzlich willkommen auf den Seiten des Gottinger Septuaginta Unternehmens nim Akademie der Wissenschaften zu Gottingen Arhiv originalu za 4 lipnya 2015 Procitovano 3 lipnya 2015 Bibliya Rukopisi i izdaniya evrejskogo i grecheskogo teksta Pravoslavnaya enciklopediya Procitovano 3 lipnya 2015 Swete 1900 s 126 128 Swete 1900 s 129 131 Swete 1900 s 125 126 Swete 1900 s 128 129 Swete 1900 s 132 134 Skeat T K The Codex Sinaiticus The Codex Vaticanus and Constantine Journal of Theological Studies 1999 Vol 50 P 583 625 Swete 1900 s 191 Mecger 1996 s 94 Swete 1900 s 171 173 Mecger 1996 s 100 Swete 1900 s 173 174 Swete 1900 s 174 182 Swete 1900 s 182 184 Swete 1900 s 184 Alekseev 1999 s 108 Swete 1900 s 184 186 a b v Alekseev 1999 s 109 Evseev I Moskovskoe izdanie Grecheskoj Biblii Bogoslovskij vestnik ru 1902 sichen kviten S 207 211 Swete 1900 s 187 188 Septuaginta Studien nim Internet Archive Procitovano 3 lipnya 2015 Septuaginta Editio altera 2nd revised edition angl Deutsche Bibelgesellschaft Arhiv originalu za 23 lipnya 2015 Procitovano 3 lipnya 2015 Critical Editions of Septuagint Old Greek Texts angl The International Organization for Septuagint and Cognate Studies Procitovano 3 lipnya 2015 Alekseev 1999 s 110 Yungerov 2003 s 20 a b Seleznyov 2008 s 60 Vevyurko 2013 s 16 17 Vevyurko 2013 s 18 Vevyurko 2013 s 19 20 Desnickij 2007 s 157 Auerbah 1976 s 38 Vevyurko 2013 s 20 21 Literatura RedaguvatiAlekseev A A ru Glava 4 Originaly slavyanskih biblejskih perevodov Tekstologiya slavyanskoj Biblii SPb Dmitrij Bulanin 1999 S 104 110 256 s ISBN 3 412 00598 3 Alekseev A A Septuaginta i eyo literaturnoe okruzhenie Bogoslovskie trudy 2007 Vip 41 S 212 259 Auerbah E Mimesis Izobrazhenie dejstvitelnosti v zapadnoevropejskoj literature M Progress 1976 556 s Biblejskie perevody Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref Vevyurko I S Septuaginta drevnegrecheskij tekst Vethogo Zaveta v istorii religioznoj mysli M izdatelstvo Moskovskogo universiteta 2013 973 s ISBN 978 5 211 06400 3 Gabinskij M A Novaya etiologiya utraty grecheskogo infinitiva Listy filologicke Folia philologica 1968 T 91 vip 3 S 241 251 Desnickij A ru Poetika biblejskogo parallelizma M Biblejsko bogoslovskij in t 2007 576 s ISBN 5 89647 133 5 Eleonskij N ru Svidetelstva o proishozhdenii perevoda LXX i stepen ih dostovernosti Chteniya v Obshestve lyubitelej duhovnogo prosvesheniya 1875 1 S 3 47 Mauns U D Osnovy biblejskogo grecheskogo yazyka Per I Kumpyak P Togobickij SPb Bibliya dlya vseh 2011 472 s ISBN 978 5 74541 162 5 Mecger B Tekstologiya Novogo Zaveta Rukopisnaya tradiciya vozniknovenie iskazhenij i rekonstrukciya originala M Biblejsko bogoslovskij in t sv apostola Andreya 1996 334 s ISBN 5 87507 011 0 Palant D Tajny evrejskogo alfavita M Centr izucheniya iudaizma v SNG 2001 64 s Seleznyov M G ru Evrejskij tekst Biblii i Septuaginta dva originala dva perevoda XVIII Ezhegodnaya bogoslovskaya konferenciya PSTGU Materialy M 2008 S 56 61 Tov E Tekstologiya Vethogo Zaveta Per K Burmistrov G Yastrebov M Biblejsko bogoslovskij in t apostola Andreya 2001 424 s ISBN 5 89647 031 2 Shterenshis M Evrei istoriya nacii Gercliya Isradon 2008 560 s ISBN 978 5 94467 064 9 Yungerov P A ru Vvedenie v Vethij Zavet M Pravoslavnyj Svyato Tihonovskij Bogoslovskij Institut 2003 T 1 Obshee istoriko kriticheskoe vvedenie v Svyashennye Vethozavetnye knigi 443 s ISBN 5 7429 0189 5 Dines J M Im Brennpunkt Die Septuaginta Band 3 Studien zur Theologie Anthropologie Ekklesiologie Eschatologie und Liturgie der Griechischen Bibel Journal for the Study of the Old Testament 2008 Vol 32 no 5 S 52 He palaia diatheke etc Vetus testamentum juxta septuaginta ex auctoritate Sixti V ed Roma Franciscus Zannetti 1587 810 p Lamarche P The Septuagint Bible of the Earliest Christians The Bible in Greek Christian Antiquity University of Notre Dame Press 1997 P 15 33 ISBN 9780268007010 La Sor W S Amazing Dead Sea Scrolls and the Christian Faith Chicago Moody Press 1956 251 p Lieberman S Hellenism in Jewish Palestine Studies in the Literature Transmission Beliefs and Manners of Palestine in the Century B C E IV Century C E N Y Jewish Theiological Seminary of America 1962 231 p Olofsson S God Is My Rock A Study of Translation Technique and Theological Exegesis in the Septuagint Stockholm Almqvist amp Wiksell International 1990 208 p ISBN 978 9122013945 Rahlfs A Verzeichnis der griechischen Handschriften des Alten Testaments fur das Septuaginta Unternehmen Berlin Weidmann 1909 390 s Septuaginta Id Est Vetus Testamentum Graece Iuxta LXX Interpretes Editio Minor Duo Volumina In Uno Ed A Rahlfs Stuttgart Deitsche Bibelgesellschaft 1979 1184 s ISBN 978 3438051202 Simon Shoshan M The Tasks of the Translators The Rabbis the Septuagint and the Cultural Politics of Translation Prooftexts 2007 Vol 27 no 1 P 1 39 Swete H B An introduction to the Old Testament in Greek Cambridge University Press 1900 620 p Thackeray H St J A grammar of the Old Testament in Greek according to the Septuagint Cambridge University Press 1909 Vol 1 360 p Veltri G Libraries Translations and Canonic Texts The Septuagint Aquila and Ben Sira in the Jewish and Christian Traditions Leiden Brill Academic Publishers 2006 280 p ISBN 978 90 04 14993 9 Dzherela RedaguvatiWurthwein E 1989 Der Text des Alten Testaments Eine Einfuhrung in die Biblia Hebraica nim vid 5 uberarbeitete Auflage Stuttgart Deutsche Bibelgesellschaft ISBN 3 438 06006 X Susan Bassnett Andre Lefevere red 1990 Transaltion History And Culture angl London and New York Pinter Posilannya RedaguvatiSeptaginta Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Septuaginta Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya Septuaginta Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya S 382 Septuaginta Enciklopedichnij slovnik klasichnih mov L L Zvonska N V Korolova O V Lazer Pankiv ta in za red L L Zvonskoyi 2 ge vid vipr i dopov K VPC Kiyivskij universitet 2017 S 447 ISBN 978 966 439 921 7 Yak rozvivalas istoriya pro peremogu Davida nad Goliafom Vidminnosti mizh Septuagintoyu ta yevrejskim tekstom pri opisanni bitvi mizh Davidom ta Goliafom Budivnictvo Solomonom domu Yagve Vidminnosti mizh Septuagintoyu ta yevrejskim tekstom pri opisanni budivnictva Solomonom hramu v Yerusalimi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Septuaginta amp oldid 40157055