Росі́йська абе́тка — абетка російської мови, у теперішньому вигляді з 33 літерами, що існує фактично з 1918 року (офіційно тільки з 1942 року: раніше вважалося, що в російській абетці 32 літери, оскільки Е (українською — є) та Ё (українською — йо) розглядалися як варіанти однієї літери):
| Російська абетка | |
|---|---|
| Вид | Алфавіт |
| Мови | Російська мова |
| Напрям | Зліва направо |
| Ця стаття містить символи МФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки. |
Історія російської абетки
Літери, що сьогодні використовуються у більшості слов'янських мов, були створені проповідниками християнства Кирилом і Мефодієм у IX ст. Кирило і Мефодій мали візантійське походження та, через відсутність безпосереднього контакту з жителями Київської Русі, створили абетку — глаголиця — на основі звучання близької їм болгарської мови. Створена вона була задля перекладу Біблії. Перші літери мають майже нічого спільного з кирилицею. Вже учні Кирила і Мефодія модифікували абетку, зробивши її більш подібною до грецької, та назвали її кирилицею. Ця абетка і стала основою для церковнослов'янської мови, що, поєднавшись із цивільної староруською, сформувала російську мову, а з ними і варіації в літерах. Вже пізніше, у 1708-1710 рр. Петро I провів реформу письма, що усунула рідко-вживані літери з кириличного алфавіту та створив спрощений друкований шрифт, що дістав назву гражданський шрифт. Орфографія мови була значно змінена реформою 1918 року: зокрема, були скасовані літери — І, Ѣ, Ѳ, Ѵ.
Відмінності від української абетки
Деякі літери виконують не ті ж функції, що в українській абетці:
- г слід читати як українську ґ;
- е слід читати як українську є;
- ё позначає йотоване о, у більшості літератури замість неї використана е (окрім дитячої літератури та посібників для вивчення російської мови як іноземної);
- и слід читати як українську і;
- ч завжди позначає м'який приголосний;
- ъ є зазвичай аналогом апострофа, найчастіше відокремлює префікс від кореню (пор. подъезд з укр. під'їзд);
- ы подібне до української и, проте вимовляється з напруженням як 'і (апостроф та і), тобто російські ъ та и;
- э слід читати як українську е.
Загалом в російській абетці відсутні українські літери Ґ ґ, Є є, І і, Ї ї. Натомість присутні літери Ё ё, ъ, ы, Э э, котрих в українській абетці немає.
Таблиця транслітерації
| Російська літера | Український відповідник |
|---|---|
| А а | А |
| Б б | Б |
| В в | В |
| Г г | Ґ; Г (у Господь; ого! та деяких діалектах); В (его та у деяких суфіксах: -ого, -его, напр. лучшего) |
| Д д | Д |
| Е е | Є |
| Ё ё | Йо |
| Ж ж | Ж |
| З з | З |
| И и | І |
| Й й | Й |
| К к | К |
| Л л | Л |
| М м | М |
| Н н | Н |
| О о | під наголосом вимовляється, як О, без наголосу — як А |
| П п | П |
| Р р | Р |
| С с | С |
| Т т | Т |
| У у | У |
| Ф ф | Ф |
| Х х | Х |
| Ц ц | Ц |
| Ч ч | Ч; Ш (у деяких словах: что і т. д.) |
| Ш ш | Ш |
| Щ щ | вимовляється як українське [шь] (як у слові «затишшя»), але транслітерується як Щ |
| Ъ ъ | ' |
| Ы ы | И |
| Ь ь | Ь |
| Э э | Е |
| Ю ю | Ю |
| Я я | Я |
Див. також
Примітки
- Русский язык за 18 минут. YouTube. Arzamas. 20 грудня 2017. оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
- Трегубова, Ярослава (9 листопада 2018). Українці користуються шрифтом Петра І, а треба своїм – каліграф Чебаник. Радіо Свобода. оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 6 червня 2021.
| Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |